ЯК НАША ПСИХІКА ПЕРЕЖИВАЄ ВІЙНУ?
(від психотерапевта Едгара
Соболєва)
Люди сьогодні повинні зберігати адекватний психічний
стан, щоб допомагати собі і тим, хто цього потребує. Наше завдання — забезпечити сильний
тил для передової.
У перші дні війни стан у всіх був приблизно
однаковий — шоковий. Сталось те, чого ми не очікували. У нас не було достатньо
побудованих нейронних ланцюгів на те, щоб переживати
війну. Цей стан регресує психіку. Він переводить її з високого
функціонування до дуже базових реакцій виживання. Ми хочемо або бігти, або
битися, або завмираємо.
Багато українців відчули згуртованість, а це відбувається, коли
стан людей приблизно однаковий, і всі відчувають одне
одного, бо знають, як почувається сусід. Він
так само не знає, що робити. Це групові емоції. Але також у кожного є свої індивідуальні реакції.
Людини сьогодні може перебувати в трьох станах:
·
Стан повної безпеки. Коли перебуває
далеко від лінії фронту (умовно Львів, Варшава, Ужгород). Польща — це абсолютна безпека, бо це країна НАТО, Львів — це умовна безпека.
·
Стан помірної тривоги. Коли ми, наприклад, у Києві, чуємо роботу
ППО, навколо є реальна небезпека. Тіло під стресом і виснажується.
·
Критичний стан. Близький до травматичного,
наприклад, коли ракета влучила в будинок.
Деструктивні стани — ті, що тривають занадто
довго. Навіть шок є нормальним і корисним, якщо він
проходить. Тривога є корисною, якщо вона переходить в інші стани — у страх, депресію, в дію, потім у радість і так по колу. Якщо психічне
життя завмирає — це не добре.
Динамічний стан — це позитивний стан. Ми можемо відчувати
тривогу, страх, прочитавши якусь новину, але ми знаємо, що це закінчиться, що потім буде новий день,
і ми зможемо щось зробити.
Продуктивні стани — це стани повернення собі контролю загалом.
Війна — це руйнація. І вона руйнує не лише цегляні будинки,
зв’язки між родинами, друзями, але й наш внутрішній світ.
Під час таких складних ситуацій і коли людина пережила травму, будь-який стан є нормальним. Будь-що,
що трапляється з людиною, — це її реакція і відповідь, яка
еволюційно формувалась мільйони років, і яка захищає людину: бігти, завмирати або битися. Це адаптивна реакція організму. Тяжкий
стрес, паніка, страх, тривога потрібні, щоб вижити.