Як подолати стрес, перебуваючи в укритті

 

Як допомогти літнім людям впоратись з тривоністю

 

Як виховати стійкість у воєнний час

 

ЯК ПОХВАЛИТИ ДИТИНУ, ЩОБ ПОКРАЩИТИ ЇЇ ПОВЕДІНКУ

 

ЯК ПОХВАЛИТИ ДИТИНУ, ЩОБ 

ПОКРАЩИТИ ЇЇ ПОВЕДІНКУ

(поради батькам і вчителям)

Придбання і розвиток певного типу життєвої установки у дитини багато в чому залежить від того, яку похвалу вона отримувала в дитинстві від дорослих: батьків, вихователів, вчителів. Для зміцнення установки на зростання, яка сприяє розвитку таланту, необхідно хвалити дитину не за його здібності, якими він зобов'язаний генам і середовищі, а за докладені зусилля. Іншими словами, потрібно заохочувати залучення дітей в процес: їх зусилля, підхід, концентрацію, завзятість, зміни на краще. Така похвала формує стійкість і гнучкість. Якщо у дитини щось не виходить, зауваження слід висловлювати в конструктивному ключі, щоб вона зрозуміла, як розв'язати проблему і виправити ситуацію.

Діти, яких хвалять за рису характеру, важко переживають невдачі і легко втрачають мотивацію. А ті, кого хвалять за підхід до виконання завдання, за докладені зусилля і за результат цих зусиль, схильні розцінювати труднощі як привід для самовдосконалення.

Звичайно, важливість підтримки та схвалення дітей, як і необхідність їх любити, обіймати їх та допомагати їм набути стійкої позитивної самооцінки – без сумніву потрібна. Будь-якій людині приємно почути похвалу на свою адресу. Вважається, що вона нас стимулює, допомагає розвиватися, рухатися далі. Але коли мова йде про дітей, фахівці вважають, що заохочення – неоднозначний засіб впливу. Воно може як допомагати дитині, розвиваючи в ній кращі риси, так і викликати внутрішні конфлікти і емоційне напруження, сприяти негативним сторонам особистості.

Похвала – це:

1. Маніпуляція дітьми

Припустимо, ви хвалите дворічного малюка за те, що він не проливає суп, або п'ятирічного за те, що він прибирає свої іграшки. Хто у виграші? Можливо, фраза «Молодець!» скоріше спрямована на нашу зручність, ніж пов'язана з емоційними потребами дітей?

Такі нагороди, як і покарання, є способом зробити так, щоб діти відповідали нашим очікуванням. Ця тактика може бути ефективна для отримання конкретного результату (принаймні на якийсь час), але вона сильно відрізняється від роботи з дітьми, наприклад, залучаючи їх до розмови про те, що таке обов'язки в класі або в сім'ї, або про те, як наші вчинки (що ми зробили або що ми не зробили) можуть впливати на інших людей.

Причиною того, що похвала може мати короткостроковий ефект, полягає в тому, що діти прагнуть нашого схвалення. Але ми маємо обов'язок – не використовувати цю залежність для власної зручності. «Молодець!», це саме та фраза, яка робить наше життя легшим, але при цьому ми використовуємо залежність наших дітей. Діти також відчувають, що це маніпуляція, хоч і не можуть пояснити, чому.

Якщо дитина буде постійно чекати схвалення від дорослих і орієнтуватися тільки на нього, це призведе до того, що дитина буде зосереджуватиметься на отриманні похвали і перестане отримувати задоволення від процесу.Такий розвиток подій можливий, коли дорослі постійно оцінюють діяльність дитини: намалював малюнок – молодець, доїв кашу – хороший хлопчик, прибрав іграшки – порадував маму. Оцінювальна похвала може стати засобом маніпуляції поведінкою дитини.

2. Створення залежності від похвали

Не всяка похвала передбачає контроль дитячої поведінки. Іноді ми хвалимо дітей просто тому, що щиро радіємо їхнім вчинкам. Однак і в цьому випадку нам необхідно бути дуже уважними. Замість того, щоб зміцнити в дитині почуття власної гідності, похвала може зробити її ще більш залежною від нас. Чим частіше ми говоримо: «Мені подобається, як ти...», або «Ти добре зробив...», тим менше вона вчиться формувати власні судження, і тим більше звикають покладатися лише на наші оцінки, наші думки про те, що добре, а що погано. Це спонукає їх вимірювати власну цінність мірою наших усмішок і схвалень.

Дослідження сввідчать, що діти, яких педагоги щедро хвалили, були менш впевнені у своїх відповідях та більш схильні до використання запитальних інтонацій у своїх відповідях (М-м, сім?). Вони, як правило, швидко відступали від своїх думок, коли дорослі не погоджувалися з ними. Вони виявилися менш схильні до завзятості у вирішенні складних завдань, як і готовності поділитися своєю думкою з іншими учнями.

Коротше кажучи, «Молодець!» зовсім не зміцнює дітей, а зрештою, навіть підвищує їхню тривожність. При цьому може виникнути коло: чим товстішим шаром ми намазуватимемо похвалу, тим більше діти потребуватимуть, щоб ми хвалили їх ще більше. На жаль, деякі з цих дітей стануть дорослими, які також потребуватимуть, щоб хтось погладив їх по голівці і сказав їм, що вони все зробили правильно.

3. Крадіжка дитячого задоволення

Дитина має право отримувати задоволення від власних досягнень, відчувати гордість за те, що вона навчилася робити. Крім того, вона заслуговує на право самостійно вибирати, які почуття їй відчувати. Адже щоразу, коли ми вимовляємо «Молодець!», ми тим самим говоримо дитині, що вона має відчувати.

Фактори стресу