Педагогу

*************************************************************

ЯК ЗАОХОТИТИ ДО НАВЧАННЯ ДИТИНУ?

Пропонуємо 7 різних стилів навчання, які відповідають типам сприйняття інформації учнями. Знаючи їх – можна допомогти дитині краще засвоїти навчальну програму.

1. Аудіальний і музичний стиль

Такі учні люблять слухати пояснення прикладів і методів рішень. У них може бути схильність до музики. Ці учні більше люблять групове навчання – так вони краще розуміють інформацію.

Такі учні: - мають гарний слух, вони добре розрізняють ноти й тони в музиці і мові; - легко відволікаються; - люблять розмовляти самі з собою та з іншими, наспівувати мелодії.

Учні можуть вимовляти слова вголос, щоб запам’ятати їх. Цей стиль дає змогу втримувати увагу учнів протягом усього уроку. Однак під час навчання інших предметів аудіальний стиль потрібно використовувати вибірково.

Як утримати увагу таких учнів?

Якщо ви викладаєте музику, ви зможете втримувати увагу учнів протягом усього уроку. На інших уроках використовуйте цей стиль залежно від ситуації.

Ключовим моментом у такому стилі навчання є тон голосу – ваш і учнів. Коли ви пишете щось на дошці, прочитайте це вголос. При подачі матеріалу - ваш тон розповіді має бути цікавим учням. Пропонуйте учням читати записи вголос. Слухати власний голос цікаво для учня, а для однокласників це може стати хорошим способом запам’ятовування матеріалу.

Також ви можете спробувати:

·            записувати уроки й потім прослуховувати з учнями;

·            запропонувати учням пояснити матеріал однокласникам;

·            усувати у класі фактори, що відволікають.

2. Візуальний стиль

Таким учням подобається пояснення понять за допомогою діаграм і графіків. Діти люблять самі малювати графіки й дивитися, як їх створює вчитель. Під час пояснення матеріалу для учнів корисно використовувати різні кольори і форми.

Візуали: - люблять малювати; - спостережливі; - переважно їх важко відволікти; - люблять планувати; - віддають перевагу інструкціям у вигляді схем і малюнків.

Як утримати увагу таких учнів?

Потрібно застосовувати на уроках: карти, діаграми й малюнки; показувати презентації до уроків. Малюнки, графіки та діаграми дають змогу засвоювати навчальний матеріал більшості, але не всім учням. Тому візуальний стиль навчання варто поєднувати з іншими. Для самостійної роботи давайте завдання розробити блок-схеми, ментальні карти і т. д.

Також застосовуйте такі способи залучення уваги:

·            садіть учнів-візуалів за перші парти;

·            у малюнках і графіках використовуйте різні кольори;

·            пропонуйте учням робити записи, коли ви пояснюєте матеріал.

3. Вербальний стиль

Він передбачає використання усного та писемного мовлення. Учні можуть віддавати перевагу читанню та письму, іграм у слова. Також вони люблять учити, складати вірші. Учні мають великий словниковий запас, вони розуміють значення слів і застосовують їх у правильних контекстах.

Діти: - ерудовані; - люблять читати книжки; - хороші оповідачі.

Часто в майбутньому стають журналістами або письменниками, менеджерами, юристами чи політиками.

Як утримати увагу учнів?

Діти хочуть робити нотатки під час пояснення матеріалу, обговорювати концепції і, можливо, створювати презентації. Важливо застосовувати разом із вербальним й інші стилі. Їх вибирають залежно від того, наскільки товариські діти. Деякі учні віддають перевагу читанню або письму, а деякі – усній бесіді. Це варто враховувати.

4. Логічний і математичний стиль

Такі діти часто вибирають кар’єру у сферах ІТ, економіки або наукових досліджень. Учні - добре розпізнають елементи, що повторюються; - добре розбираються в цифрах; - мають схильність до класифікації та групування об’єктів.

Як утримати увагу учнів?

Діти найкраще засвоюють матеріал, який їм пояснюють із погляду логіки. Такий підхід легко застосовувати в точних науках, проте з іншими дисциплінами це потребує певних зусиль:

·            історія і географія: постарайтеся використовувати статистичні дані, пов’язані з окремими темами;

·            література: за допомогою методу класифікації можна вивчати літературні жанри – числа дають змогу зрозуміти віршовані розміри;

·            музика: ви можете навчити дітей класифікувати музичні інструменти (духові, струнні й т. д.) або пояснити музичні розміри за допомогою цифр;

·            малювання: за допомогою логіки і математики можна пояснити дітям поєднання кольорів.

Пояснюючи ту чи ту тему дітям, намагайтеся вибудувати систему. Якщо у вас виникають труднощі, запропонуйте самим учням доповнити або вдосконалити цю систему – їм це буде корисно.

5. Фізичний і кінестетичний стиль

Кінестетики воліють взаємодіяти з об’єктами фізично.

Вони: - віддають перевагу роботі руками; - енергійні, можуть від надлишку енергії барабанити пальцями по столу або качати ногою; - товариські, вважають за краще діяти, а не розмірковувати; - читання і письмо для них не є пріоритетом.

Таких учнів усього 5 % і схильні до професій, які передбачають фізичну активність. Наприклад, вони можуть стати пожежниками або спортсменами.

Як утримати увагу учнів?

Основне для педагогів - правильно спрямувати енергію дітей.

Під час уроків дітям потрібні перерви. Якщо вчитель не має такої змоги, допоможуть рольові ігри й рухова активність на уроці.

Також важливою є фізична взаємодія учнів. Використовуйте макети об’єктів, про які розповідаєте на уроках, і різноманітний реквізит. Це буде корисно для кінестетиків. Дайте дітям щось, що вони можуть потримати в руках, – і вони засвоюватимуть інформацію краще, ніж із книжок або ваших пояснень.

Також ви можете використовувати такі стратегії:

·       заохочуйте фізичну активність на уроці (не карайте дітей за те, що вони крутяться й відволікаються);

·       приведіть до ладу парти, щоб дітей ніщо не відволікало від навчання.

6. Соціальний і міжособистісний стиль

Учні віддають перевагу співробітництву та груповим формам роботи. Також вони:

·  яскраво виражені екстраверти;

·  у них хороші навички спілкування;

·  чуйні та схильні до співпереживання.

Не всі учні легко спілкуються. Вони можуть бути візуалами, аудіалами, кінестетиками, можуть бути схильними до вербального, логічного або фізичного стилю навчання. Соціальний стиль більше описує обстановку, в якій їм найкраще вчитися, а не особливості сприйняття інформації.

Тут учні – це широка група учнів, серед яких можуть бути значні відмінності. Деякі воліють слухати в групі, а не поодинці.

Як утримати увагу учнів?

Використовуйте групові форми роботи й презентації. Ви можете застосовувати такі форми роботи:

·       розігрування за ролями історичних подій або сюжетів літературних творів;

·       вирішення математичних задач у групах;

·       обговорення тем у групах.

Діти люблять ділитися з однокласниками отриманими знаннями. Це може відволікати інших, орієнтованих на індивідуальне навчання. Щоб цього не відбувалося, постарайтеся направити енергію дітей, схильних до соціального стилю навчання, на користь усьому класу. Давайте таким дітям індивідуальні завдання (наприклад, знайти додаткову інформацію за темою й поділитися нею із групою).

7. Усамітнений стиль

Учні можуть бути візуалами, аудіалами, кінестетиками, бути схильними до вербального або логічного стилю. Якщо ви зможете задовольнити потреби такого учня, це гарантує, що він буде залучений у навчальний процес. Ці діти: - незалежні; - схильні до самоаналізу; - часто бувають замкнутими.

Такі діти в майбутньому часто вибирають професії, в яких потрібна сильна самомотивація і в яких працюють поодинці. Наприклад, наукові співробітники, письменники, програмісти й т. д.

Як утримати увагу дітей

Важливо залучати таких дітей під час уроку. Роздавайте наочні матеріали або підручники та пропонуйте самостійно вивчити матеріал. Так учні, схильні до відокремленого стилю навчання, зможуть добре підготуватися й почуватимуться залученими.

Змішаний підхід до навчання навчвееч

У великих класах учителю важко враховувати особливості всіх учнів. Але важливо застосовувати елементи всіх стилів. Вам потрібно визнати, що у класі є учні з різними схильностями. Враховуйте це, коли плануєте подальшу роботу з класом.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5600-7-styliv-navchannia-iak-zaokhotyty-do-navchannia-kozhnu-dytynu

*********************************************************

СКАФФОЛДИНГ ДЛЯ ПЕДАГОГА ТА УЧНІВ

Скаффолдинг (від англ. scaffolding – риштування, будівельні ліси) – освітня стратегія, кол учень розв’язує певні завдання за допомогою вчителя. Саме така підтримка вчителем учня є скаффолдингом. Завдяки їй дитина поступово покращує свої знання та навички, а згодом менше потребувати допомоги.

Скаффолдинг – це стратегія створення умов для покращення успішності учнів. Для цього вони мають робити те, що їм цікаво. До речі, такий підхід ще й дуже мотивує, адже коли ми бачимо, що впоралися з одним складним завданням, то з більшим ентузіазмом беремося за наступне.

Для того, аби стратегія дійсно спрацювала, спирайтеся на головні принципи скаффолдинга:

·                     Завдання повинне мати чітку мету для учні. Вони мають розуміти, чого від них очікують.

·                     Завдання має бути достатньо складним для самостійної роботи, водночас школярі мають без проблем впоратися із ним за допомогою вчителя. 

·                     Процес виконання завдання має бути структурованим таким чином, аби підштовхувати дітей до правильного рішення. Водночас важливо зацікавити та мотивувати їх.

·                     Учні мають сприймати вчителя як помічника.

·                     У процесі роботи над завданням діти мають поступово засвоювати нові знання та навички, відповідно допомога вчителя має зменшуватися. Але якщо учні роблять щось не дуже правильно, важливо допомогти та вказати напрямок. 

Скаффолдинг – це тимчасова підтримка, яка поступово має зменшуватися, а потім і зовсім зникнути. 

Підтримка може бути різною:

1.                Вербальною. Не варто недооцінювати важливість заохочень та простих слів підтримки на кшталт «Молодці, ви сьогодні дуже швидко впоралися з завданням», «От бачите, це не так складно, як здавалося спочатку». 

2.                Невербальною. Демонструйте позитивні емоції та доброзичливість, використовуйте жести схвалення тощо.

3.                Фізичною. Тобто безпосередня взаємодія з учнями. Ви можете намалювати, написати чи навіть сконструювати щось разом із ними.

4.                Демонстраційною. У цьому випадку ви спільно з учнями досліджуєте різноманітні об’єкти, явища, процеси або функції шляхом їх моделювання, імітації, створення макетів, іграшок (наприклад, світлини з демонстрацією розвитку певного природного явища або карта-пазл).

5.                Диференційною. Ймовірно, що учні у вашому класі мають різний рівень знань, тому вони потребують різної підтримки. Наприклад, комусь достатньо поглянути на візуальні матеріали, а комусь потрібна безпосередня взаємодія з учителем. 

6.                Візуалізаційною. Застосування візуальних стимулів, зокрема зображень, символів, піктограм тощо. Вони допоможуть дітям краще розібратися в матеріалі та запам’ятати важливу інформацію. Так, просто список правил поведінки у класі можна і не помітити, а весела яскрава візуалізація точно запам’ятається.

7.                Інструктивною. Це про створення чітких і зрозумілих інструкцій, які логічно відображають послідовність та алгоритми виконання завдань. 

8.                Когнітивною. Тут важливо спиратися на когнітивні процеси, зокрема увагу, пам’ять та мислення, аби допомогти дітям не просто добре засвоїти знання, а сформувати навички та показати, як вони допоможуть у реальному житті. 

Головна мета скаффолдинга – допомогти повірити у власні сили та мотивувати на подальші успіхи. З часом діти потребуватимуть допомоги все рідше, та й ступінь її зміниться (наприклад, ви більше не малюватимете разом, натомість просто похвалите школярів). Тобто згодом відповідальність за результат роботи перейде від вас до ваших учнів. 

Скаффолдинг заразом сприяє психологічному дозріванню, тобто школярі не лише отримають нові знання та навички, а ще й стануть більш відповідальними та активними.

1.                Використовуйте принцип послідовності. Нові знання та навички, які засвоюватиме учень, мають бути пов’язані з попереднім досвідом. 

2.                Розробіть максимально просту інструкцію, адже діти мають розуміти кожен крок. Обов’язково перевірте, наскільки добре вони розібралися. 

3.                Запропонуйте дітям зробити припущення щодо теми роботи, надайте підказки (картинки, тексти, загадки тощо).

4.                Перед початком роботи видайте дітям короткий словничок із ключовою лексикою. 

5.                Покажіть приклад: проаналізуйте схоже завдання, аби учні краще розібралися з умовами.

6.                Подавайте інформацію у вигляді ментальних карт, графіків, схем тощо: дітям нерідко потрібна візуалізація даних, вона робить навіть складну тему більш зрозумілою.

7.                Не поспішайте: дайте дітям достатньо часу, аби подумати над завданням. Так само не варто поспішати доповнювати їхні відповіді, краще поставити кілька запитань для уточнення. Дозвольте школярам самим виправитися, якщо вони помилилися. 

Ще один цікавий підхід: спробуйте розбити урок на кілька мінізанять / одне завдання на кілька мінізавдань. У перервах між кожним таким заняттям / завданням перевіряйте, наскільки добре школярі зрозуміли матеріал, давайте практичні завдання, поради додаткові пояснення. 

Також можна спробувати описати одну ідею / тему / концепцію різними способами. Спочатку – коротка лекція, потім – те саме, але у схемах / діаграмах / інфографіках, потім – у форматі відео, потім – попросіть учнів описати ідею самостійно. Таким чином ви зможете продемонструвати тем обговорення з різних сторін, усебічно проаналізувати.  

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/6000-8-stratehii-pidtrymky-dytyny-u-navchanni-abo-yak-pratsiuie-osvitnia-stratehiia-skaffoldynh

*************************************************************

ПРИЙОМИ ДЛЯ ЦІКАВИХ ОНЛАЙН-УРОКІВ

У кожного з нас від природи закладена навичка до пізнання нового. Отримати новий досвід – це мета нашої вродженої цікавості, а задоволення, яке ми отримуємо впродовж або наприкінці досягнення мети – є побічним ефектом нашого пізнання. 

Але школа підмінила справжню мету нашої вродженої цікавості і поставила на її місце оцінювання – ми вчимося за оцінки, і задоволення від пізнання нового, яке було побічним ефектом, зникло. Якщо не змінити методи викладання, діти закріплять на рівні підсвідомості думку про абсурдність навчання як такого, і зневіряться в цінності школи.

Сучасний учень має розвивати навичку критично мислити, ефективно працювати в команді, тестити себе у ролі лідера, використовувати сучасні технології для навчання, вчитися шукати інформацію та працювати з нею.

Під час дистанційного навчання вчителям доводиться щодня думати над тим, як цифровізувати звичну подачу навчального матеріалу. Вони використовують веб-ресурси, застосунки, мобільні додатки, Zoom тощо. Безсумнівно такі мультимедійні технології роблять процес навчання сучасним, результативним, цікавим, пробуджує інтерес учнів до навчання. Але щиру зацікавленість у навчанні потрібно постійно підживлювати новими практичними прийомами.

Пропонуємо педагогам ознайомитися з лайфхаками, які зроблять дистанційне навчання у школі більш ефективним:

1. Запропонуйте учням (підліткам, бо молодшим потрібно надати допомогу) самостійно побудувати правила поведінки під час занять.

2. У підготовці до занять користуйтеся принципом «перевернутого класу». Залишайте теорію на самостійне опрацювання. Розроблений контент на урок має бути не про теорію, і не для перевірки пам’яті учнів, а для того, щоб навчитися застосовувати теоретичні знання на практиці. 

3. Записуйте короткі відео з теоретичною інформацією або шукайте вже готові цікаві відео в інтернеті. До текстової інформації у підручниках намагайтеся додавати інфографіку.

4. Урок – це не театр одного актора. Не перетворюйте дистанційний урок на вебінар. Час уроку повністю належить учням і лише 10% часу – вчителю. Якщо вчитель відчуває, що йому для розкриття теми потрібно більше часу, можна записати коротке відео на 10+ хвилин і дати його на перегляд вдома. Кожен учень зможе ще раз повернутися до уроку , щоб ознайомитися з теоретичним матеріалом.

5. Додавайте до уроків музику,  меми, жарти,  руханки,  вирізки з фільмів, скриншоти. 

6. Під час занять проводьте дебати,  дискутуйте, проводьте експерименти, грайте, щоб закріпити прочитаний матеріал на практиці і не ставте за такі уроки оцінок. 

7. Візьміть за правило ставити бали лише під час проведення контрольних, а урок – це про практичне застосування теоретичного матеріалу і дослідження. Дозволяйте учням помилятися. Постійне оцінювання дій учня під час уроків вбиває його бажання бути активним. 

8. Не змушуйте дітей сидіти за столом під час дистанційних занять – нехай сидять хоч на м’ячах для пілатесу, якщо їм так комфортніше. 

9. Стимулюйте учнів глибше занурюватися у тему і готувати до уроку мегакруті презентації, інфографіку, створювати короткі фільми. Познайомте їх з електронними програмами для створення проєктів. Не бійтеся, що якесь заняття повністю піде на презентацію проєктів та обговорення.

10. Користуйтеся всіма доступними онлайн-програмами для створення інтерактивних занять та залучайте до створення матеріалів учнів. 

11. Стимулюйте учнів створювати контент для  самоперевірки.

12.  Завжди давайте зворотній зв’язок учням після проведення контрольних та тестів. Урізноманітніть перевірку – проведіть онлайн-вікторину (можете її підготувати разом з класом). Існують платформи, де можна все це створити безкоштовно. Адже кінцева мета навчання – не оцінка, а знання, закріплені практикою, і отриманий досвід. Якщо ставите оцінку - тоді поряд з оцінкою вказуйте письмово, що гарно виходить в учня і що ще потрібно довчити. 

13. Не змушуйте всіх учнів відвідувати абсолютно всі уроки. Нехай на занятті будуть ті, хто дійсно цікавиться матеріалом і хоче закріпити його на практиці.

14. Поцікавтеся в дітей, як ще ви можете урізноманітнити уроки, щоб допомогти їм засвоїти матеріал. Це допоможе вам зробити ваші уроки більш ефективними.

15. Дайте можливість дітям вивчати теми екстерном і самостійно, якщо предмет не є для них важливим. Ваш предмет не мають любити всі. 

16. Знайдіть собі школу-партнера з хорошою технічною базою, об’єднайте зусилля та запропонуйте дітям відвідувати практичні уроки в zoom з фізики, хімії, біології.

17. Разом зі школою-партнером стимулюйте своїх вчителів ділитися досвідом та наробітками і проводьте дистанційні тренінги один для одного, де вчителі ділитимуться методиками викладання та підніматимуть свій професійний рівень. Вам для цього не потрібен дозвіл Міністерства освіти.

18. Навчіться розподіляти дітей на пари, та на команди в zoom. Zoom відкриває таку опцію, а також можливість записувати відео, які можна переглядати.

19. Запровадьте спортивні перерви між уроками, коли учні можуть потанцювати під улюблену музику разом з вчителем фізкультури.

20. Робіть деякі уроки відкритими для всіх учнів вашої школи. Таким чином можна збільшити кількість фанів з якогось предмету, або теми, розбудити цікавість дітей до пізнання. 

21. Замініть звичайні домашні завдання  проєктною та дослідницькою роботою. Розвивайте в учнів навичку вчитися самостійно та в команді, шукати інформацію, та працювати з нею. Можете розподіляти дітей  на групи, де кожна група має створити свій відеофайл з демонстрацією експерименту, та електронним журналом досліджень. Всі їхні проєкти можна заливати на платформу, яку зможуть відвідувати інші учні, та батьки.

22. Робіть відкриті заняття з місця виробництва, де б розказували, наприклад, як проходить процес створення йогурта – нехай це будуть екскурсії в zoom. Так само можете запрошувати фахівців різних професій для зустрічі з дітьми (це можуть бути батьки дітей, які навчаються у вашій школі). 

23. Якщо ви хочете запровадити якесь ноу-хау у програму, але хвилюєтеся, що хтось з батьків може бути проти – проведіть опитування онлайн і дізнайтеся про думку батьків. Ось посилання для проведення опитувань  https://www.directpoll.com/

24. Ви повинні зацікавити учнів темою, користуючись вродженою цікавістю до всього незвичайного, а учень вже самостійно має зайнятися пошуковою роботою і знайти відповіді, підготувати презентацію, провести експеримент (якщо є можливість), зробити проєкт. 

25. Стимулюйте дітей працювати в парах, в групах, в командах, адже так швидше, легше і так працює світ дорослих. Навчайте їх працювати в командах дистанційно, адже ця навичка значно розширює кордони людини у професійному житті. 

26. Коли ви розпочинаєте урок, запитайте себе, чого саме я хочу навчити учнів сьогодні «передати інформацію чи отримати новий досвід?» 

27. Не забувайте про себе і якісно відпочивайте.

Ось кілька прийомів для якісної роботи учнів в дистанційному режимі.

1. Продовж ряд

Діти мають з'ясувати та пояснити закономірності у рядках із літерами чи лексемами.

Приклади:

·       О, Д, Т, Ч… (П, Ш, С...; дано перші літери порядкових чисел: один, два, три, чотири);

·       апельсин, банан, виноград… (груша; слова розташовані в алфавітному порядку);

·       павук, тарган, миша… (пташка; у цьому рядку названі тварини у порядку зменшення кількості ніг);

·       дорога, ремонт, місяць…(фазан; кожне слово у рядку починається із назв нот: до, ре, мі…).

Примітка. Цю вправу можна використати для будь-якого предмета (для переключення уваги, для зосередження уваги на початку уроку, на завершенні – для відпочинку) або конкретно до теми навчальної дисципліни. Наприклад, таким чином діти можуть повторити фізичні та хімічні терміни, або ж пригадати імена визначних письменників, перелічити океани та материки тощо. 

2. Вигадайте цікавий сюжет

Використовуйте на своїх заняттях сторітелінг Метод Storytelling: як зацікавити дітей, розповідаючи історії (osvitanova.com.ua). Наприклад, якщо це урок математики, вигадайте мікросюжет із такою основою: «Кролик Крош зібрав 16 їстівних грибів та 9 неїстівних. Скільки всього грибів зібрав кролик?». Що більше захопливих історій, то цікавішими будуть заняття. 

Примітка. Пам'ятайте, що історія має захоплювати та надихати, тому не забувайте про інтонацію, тембр, висоту та гучність голосу. 

3. Прес-конференція

Чудовий варіант для уроку повторення вивченого. Об'єднайте дітей у кілька груп: журналісти та спікери конференції. Журналісти протягом обмеженого часу (5–10 хвилин) мають написати списки контрольних запитань, а спікери – дати вичерпну відповідь на ці запитання. Так діти в ігровій формі освіжать здобуті знання.

4. Розповідайте історії з пропусками

Підготуйте невеликий текст та приберіть із нього деякі лексеми. Далі прочитайте його учням і там, де пропущено слова, робіть паузи. Попросіть учнів у чаті написати лексеми, що логічно доповнять текст. Швидо та без проблем впоралися? Чудово! Ускладніть завдання: пропустіть кілька речень і запитайте, чого саме, на думку учнів, не вистачає.

Примітка. Ця вправа чудово підійде не лише для занять із іноземної або української мови, а й для фізики, хімії, біології тощо. Так ви в ігровій формі перевірите якість учнівських знань.

5. Візуалізація

Почніть заняття з невеличкого відео чи музичного кліпу, короткого фільму чи уривку передачі, які можна поєднати з темою заняття. Далі поставте дітям запитання для обговорення. Такі візуальні прийоми зроблять заняття емоційно насиченим та цікавим. (9 прийомів візуалізації для використання на уроці https://osvitanova.com.ua/posts/1520-9-pryiomiv-vizualizatsii-dlia-vykorystannia-na-urotsi)

6. Четвертий зайвий

Назвіть чотири слова, з яких діти мають обрати зайве (те, у якого немає якостей, що характерні для інших слів). Учень має обґрунтовано пояснити свою відповідь. Ця вправа чудово підходить для розминки чи відпочинку. 

Приклади: лебідь, горобець, ворона, попугай (ворона, жіночий рід; усі інші слова чоловічого роду); риба, рак, креветка, скорпіон (креветка; інші лексеми є серед знаків Зодіаку); біг, бігти, говорити, чекати («біг» – іменник, всі інші – дієслова).

7. Я – автор

На уроці повторення чи узагальнення вивченого матеріалу запропонуйте дітям дати відповіді на такі запитання: 

1.                  Якби ви були автором цього підручника, як би ви пояснювати цю тему? 

2.                  Якби чи були автором цього підручника, як би ви пояснили необхідність вивчення цієї теми?

3.                  Якби ви були художником-ілюстратором, як би ви проілюстрували цю тему?

Деякі ідеї учнів можуть бути дійсно вражаючими!

Запропнуйте ще кілька цікавих завдань! Наприклад, після вивчення будь-якої теми запропонуйте дітям написати власні 5 способів використання здобутих знань у повсякденному житті.

Батьки теж є учасниками освітнього процесу. Тому їх допомога в організації дистанційного навчання є важливою.

Поради батькам

1. Давайте можливість дитині поспати якомога довше: сон укріплює імунну систему дитини.

2. Ранок починається зі спорту. Це додає енергії і стимулює організм до продуктивної роботи. Можна почати з найпростіших рухів, хоча б поприсідати чи понахилятись по дорозі до ванної кімнати. 

3. Дозволяйте дитині брати один відгул щомісяця. І для цього не обов’язкого «хворіти». Часто діти починали хворіти лише тому, що насправді просто хотіли відпочити від школи. Поговоріть про це з дитиною і дозвольте хоча б день в місяць брати відгул не картаючи себе. 

4. Не перевіряйте щоденник без дозволу. Щоденник – це особистий документ вашої дитини і його можна брати лише з особистого дозволу власника. Навчання – це його особиста відповідальність і вам потрібно вчитися ДЕЛЕГУВАТИ. Дитина навчається для себе, не для вас. Стимулюйте свою доньку \ сина брати відповідальність на себе замість піддаватися постійному контролю та перевірці ззовні. 

5. Звільніть себе від повторного проходження шкільної програми – не допомагайте з домашнім завданням, якщо це не дитина молодшого шкільного віку. Якщо щось не зрозуміло дитині, можна запитати вчителя, друга, гугл. Якщо вже всі вони не знають, а гугл забанив – обновіть вайфай і нехай гуглить далі. Не стимулюйте у дитини навичку  вивченої безпомічності. Розслабтеся і вірте, що ваша дитина колись таки та почне справлятися. 

6. Дозвольте дитині самостійно обрати додаткові курси (платні, безкоштовні), які допоможуть опанувати додаткові навички. Дозвольте змінювати курси і не сваріть за те, що дитина не довчилася. Саме через численні спроби нового людина знаходить своє покликання. Дозвольте своїй дитині досліджувати різні сфери інтересів, аж поки вона не знайде те, що її захоплює і дивує. 

7. Звільніть підлітка від каравану репетиторів. Залиште лише ті предмети, які дитина бажає вивчати додатково. Домовтеся, що репетитор – це не назавжди. Якщо дитина відстає – визначте часові рамки та інформацію і навички, які вона має опанувати за допомогою репетитора. А далі «в добрий шлях – вчи самостійно». 

8. Завчасно запишіть свою дитину на профорієнтаційний курс і налаштуйтеся на прощання зі школою після 9-го класу. 10 та 11 класи – для підлітків, хто досі не визначився з професією і не розуміє, куди йти навчатися. З 2027 року в Україні не існуватиме жодного 10 та 11 класів, адже планується плавний перехід до академічного навчання та професійного: ліцеї та коледжі. 

9. Якщо ви вже запізнилися і ваша дитина навчається в 10-11 класах, звільніть її від вивчення абсолютно всіх предметів і дайте можливість зосередитися на важливих. 

10. Впевніться, що бодай година вільного часу є у вашої дитини щодня.

11. Навчіть свою дитину систематизувати документи в електронному форматі. 

Виникає запитання: для чого тоді вчитель, якщо дитина самостійно вивчатиме матеріал вдома? Якщо для молодших школярів вчитель – це першовідкривач життя, помічник в отриманні знань, певних навичок в житті, тосучасним підліткам, старшокласникам потрібні вчителі – практики, які допомагатимуть отримувати практичний досвід, та розвивати відповідні навички. Сучасна школа має привити їм звичку до постійної самоосвіти, та закласти  міцний фундамент для подальшої реалізації у світі дорослих. 

Джерела:

https://osvitanova.com.ua/posts/4621-7-diievykh-pryiomiv-dlia-tsikavykh-onlain-urokiv

https://osvitanova.com.ua/posts/4240-efektyvna-dystantsiika-u-starshii-shkoli-laifkhaky-dlia-vchyteliv-i-porady-batkam

*************************************************************

УКРАЇНОМОВНІ КАНАЛИ В YOUTUBE ДЛЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНЯТ ТА МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1. Цікава наука

На каналі доступна велика кількість науково-популярних та освітніх відео з біології, фізики, астрономії, географії, математики, які перекладені та озвучені українською мовою.

2. Книга-мандрівка. Україна

«Смачний» канал, контент якого побудований у стилі мультсеріалу, який заснований на реальних подіях. Прекрасний варіант знайомства з історією.

3. Хмаринка

Пізнавальний канал для всієї родини. Тематика відео різноманітна: науково-пізнавальна, соціальна, розважальна. Там можна знайти щось цікаве як для молодших, так і для старших.

4. Хмаринка Science

Науково-популярний та пізнавальний канал. Підійде старшим дітям та дорослим. Тематика контенту: досягнення світової науки.

5. Віртуальна школа

Навчальні відеоуроки для школярів українською мовою. Канал корисний і дітям, і батькам, і вчителям. Відеоролики можна використовувати як додатковий матеріал для навчання.

6. ХабблТраббл

Астроблог для астрочомучок. Цікаві факти про космос.

7. LearningUa

Наука простими словами. На каналі можна знайти відео із дослідами, науково-популярні відео з фізики, природи, відеоуроки з української мови та математики.

8. Enjoy The Science

Незвичайний канал, в якому поєднані різнопланові відео. Там зустрінете ролики з тем: психологія, біологія, філологія, література, культура. Буде цікавим для старших дітей та дорослих.

9. Наука та Всесвіт

На каналі переклади і озвучення українською мовою науково-популярних відео із фактами сучасних досліджень космосу, людини, природи.

10. Kozak TV

Велика кількість пізнавальних роликів для дітей, які можна використовувати в навчанні. Основні теми: природознавство, географія, історія, космос та чимало відео пов’язаних з Україною.

11. Мальва

Канал, який був створений на карантині під час пандемії, проте актуальність такого контенту не зменшилася. Уроки НУШ для дітей.

12. UA dokumental

Документальні, історичні та науково-популярні фільми, які озвучені українською мовою.

13. Наука для дітей

Про науку доступно дітям від фанатів наукової програми Галілео.

14. Телеканал ПЛЮСПЛЮС

Канал з великою кількістю пізнавальних відео для дітей категорій дошкільного та молодшого шкільного віку.

15. Знайченко

Канал із цікавими фактами про весь світ.

16. Розумний кОтусь

Канал із різноплановим україномовним контентом. На каналі можна знайти аудіоказки та відео про тварин для молодших, а також відео та уроки для школярів.

17. Казочки та цікаві історії для дітей

Канал для поціновувачів аудіоказок та історій.

18. Bookingem

Науково-розважальний канал, який наповнений контентом із цікавою інформацією про звичні речі та явища, аудіоказками та іншими відео, які сподобаються дітям.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5656-dobirka-ukrainomovnykh-kanaliv-v-youtube-dlia-starshykh-doshkilniat-ta-molodshykh-shkoliariv

*************************************************************

*************************************************************

*************************************************************

АРТЕРАПІЯ – ІДЕЇ ДЛЯ ПЕДАГОГА

Кожна дитина періодично відчуває негативні почуття, з якими варто справлятися та вчитися його «виплескувати». Підліткам важливо мати здорову самооцінку, вміти керувати залежностями, знімати стрес, полегшувати симптоми тривоги та депресії, справлятися з фізичною хворобою чи інвалідністю. Цьому може допомогти арттерапія.

Арт-терапія – особливий підхід, що залучає психотерапію та мистецтво для підтримки психологічного здоров’я людини.

Основні види:

·      ізотерапія – залучення малювання;

·      кольоротерапія – вплив колірної гами на людину;

·      музикотерапія – прослуховування мелодій, різних композицій;

·      пісочна терапія – робота з піском;

·      відеотерапія – перегляд фільмів, де персонажі стикаються з різними проблемами, шукають шляхи їх вирішення;

·      денс-, фото-, ігротерапія – проведення ігор, мистецтво фотографії, створення колажів, танцювальні заняття;

·      казкотерапія – аналіз казкових творів, створення нових;

·      бібліотерапія – лікування «словом»;

·      драматерапія – розігрування сюжету.

Основні прийоми

1.   Заземлення – психологічний прийом, який допомагає людям зупинити або принаймні уповільнити стресові реакції на емоційні або фізіологічні порушення. Простий метод заземлення в арттерапії – двосторонній малюнок, що зосереджує увагу. Аналогічно, специфічний ритм у музиці чи русі може підтримувати заземлення.

2.   Прив’язка – цей прийом дозволяє привернути увагу до теперішнього моменту або перемикнути відчуття з тривожного на спокійне. Спеціальний предмет або зображення у поєднанні зі специфічним ритуалом заспокоєння може стати якорем для людей, коли вони переживають стрес чи гіперактивацію.

3.   Віддзеркалення – відображення руху людини або її невербальної комунікації. Дзеркальне відображення є загальним для майже всіх виразних мистецьких підходів, але, зокрема, стосується танцювальної й рухової терапії.

4.   Залучення (або ритмічна синхронізація) відбувається тоді, коли за допомогою конкретного ритму певні переживання посилюються або, навпаки, вщухають. Оскільки гіперактивність та дисоціація впливають на те, як люди «тримають ритм», залучення через одне або кілька виразних мистецтв може допомогти перенаправити енергію та увагу на позитивні емоції.

Ідеї для педагога

1.      Музикотерапія

Завдяки музикотерапії учні можуть досліджувати не тільки власні емоції, а й різноманітну класичну музику. Наприклад:

·      для спокою та розслаблення – «Аве Марія» Шуберта, «Місячне сяйво» Дебюссі, «Колискова» Брамса, вальси Штрауса, прелюдії та мазурки Шопена;

·      для заряду енергії – сонати та концерти Антоніо Вівальді, серенади Шуберта.

Запропонуйте дітям прослухати музичну композицію протягом 10 хв. та написати, що вони відчувають. За потреби, після прослуховування, можна провести дискусію. Наштовхнути учнів на роздуми можуть такі запитання:

1.   Що митець хотів донести цим твором (основна ідея чи повідомлення)? Опишіть образи/картини, які супроводжували прослуховування композиції.

2.   Назвіть почуття та емоції, які виникли у вас під час прослуховування. Які ідеї прийшли вам на думку після твору? 

2. Казкотерапія

Суть методу: шляхом створення казкової атмосфери дитина чи навіть доросла людина може виразити свої почуття, поглянути на проблемну ситуацію з іншого боку, поміркувати над вирішенням конфлікту. Терапевтична казка відрізняється від звичайної тим, що її вигадують спеціально, враховуючи особливості дитини. Тобто її головний герой схожий на дитину, він переживає ті ж проблеми й емоції.

Алгоритм підбору (складання) терапевтичної казки:

1.   Чітко визначте проблему, яку слід вирішити.

2.   Підберіть можливі шляхи її подолання у реальному житті.

3.   Втільте в характері головного героя казки (це може бути вже існуюча казка) ті риси, страхи, комплекси, яких слід позбутися.

4.   У процесі розгортання подій казки головний герой має позбутися своїх недоліків.

3. Ізотерапія

Малювання – чудовий спосіб усвідомити та прожити свої почуття. Малюючи, діти також розвивають логічне мислення, абстрактну уяву, розвиває просторову орієнтацію дитини, сприяє оволодінню точними науками, допомагає регулювати емоції під час стресу

Одним із найдієвіших терапевтичних прийомів є усвідомлення власної емоції та її фізичне втілення. Необхідно усвідомити, а потім намалювати на папері, як виглядає саме зараз емоція злості, суму, страху тощо. Бажано у формі монстра! Терапевти запевняють, що гнів має свою особистість.

Малювання також дарує дітям можливість самовиражатися. Інколи у дітей не виходить за допомогою звичних технік малювання зобразити те, що хотілося б. Тоді можна запропонувати нестандартні техніки малювання, які розвиватимуть у дітей креативне мислення та подарують їм естетичне задоволення!

1. Монотипія - це відбиток фарби на папері. Варіанти техніки:

·      на аркуш наносяться плями фарби, а зверху прикладають чистий папір, притискають його і розгладжують.

·      дитина малює будь-що на склі чи на целофановій плівці, після чого прикладає малюнок до паперу, обережно розправляє його і відділяє.

·      учень бере один аркуш, малює будь-що на одній його половині, після чого складає папір навпіл таким чином, щоби фарба дзеркально відбилася на іншій частині паперу. 

2. Плямографія - потрібно поставити кілька великих різнокольорових плям на аркуші, після чого нахилити аркуш у різні боки, щоби фарба розтеклася й утворила будь-яке зображення. Далі потрібно взяти пензлик, фарби та доповнити малюнок задуманими елементами.

3. Малювання крапками (пуантель). Спершу потрібно олівцем окреслити на папері контури майбутнього малюнку, а потім за допомогою ватних паличок нанести на лінії крапками фарбу. Вчителі можуть допомогти дітям намалювати ескіз. Готову роботу можна прикрасити клеєм із блискітками.

4. Малювання нитками (ниткографія). Перший спосіб: спершу потрібно кілька ниток занурити у різнокольорові фарби, потім скрутити їх в одне чи кілька кілець, і покласти їх на білий аркуш. Далі накриваємо аркуш іншим аркушем так, щоби хвостики кожної нитки виходили за його межі. Потім почергово витягуємо нитки, притримуючи верхній аркуш рукою.

Другий спосіб: спочатку складаємо альбомний аркуш навпіл, потім на одній його частині довільно розміщуємо нитку, попередньо занурену у фарбу. Прикриваємо нитку білою частиною нашого аркушу і притискаємо згорнутий аркуш рукою. Відкриваємо і намагаємося в утворених лініях розгледіти малюнок.

5. Відбитки. Спершу діти вирізають із поролону різні фігурки. Далі вмочують їх у фарбу та залишають відбитки на папері (спершу хаотично, а потім малюють орнамент). Так дитина може намалювати пейзажі, букети квітів, гілки бузку чи, наприклад, тварин. Відбитки можна ставити не лише поролоном, а й овочами чи фруктами.

6. Малювання піною. У склянку наливаємо воду, додаємо туди трішки фарби та невелику кількість шампуню. Потім опускаємо у рідину соломинку та дуємо в неї доти, доки бульбашки не піднімуться вище склянки. Далі беремо аркуш і прикладаємо його до піни. Утворені візерунки можна залишити такими, як є, а можна домалювати деталі.

7. Чарівний малюнок. Спочатку потрібно олівцем із воску намалювати на папері будь-яку картинку. Потім учень замальовує всю площину аркуша будь-якою однією (чи кількома) фарбами. Фарба не буде наноситися на жирне зображення з воску, тож малюнок ніби проявлятиметься крізь неї. 

8. Бризки. Спершу потрібно вирізати з паперу будь-який силует (дерево, тваринку, місяць тощо) і покласти його на аркуш паперу чи картон. Далі набираємо на кінчик зубної щітки трохи фарби (гуаш), схиляємо її над папером чи картоном та проводимо по щітинках пальцями чи гребінцем. Прибираємо силует і бачимо його чіткий слід, який можна доповнити візерунками за допомогою пензлика та фарби.

9. Малювання клеєм. Спершу на аркуші білого паперу дитина олівцем малює контури майбутнього малюнку (важливо, щоби лінії не часто перетиналися). Далі бере клей та обводить контури. Щоби досягти 3D-ефекту, радимо скористатися білим клеєм, або обрати клей зі срібними блискітками.

10. Відбитки пальців. Потрібно тонким шаром пофарбувати пальці у різний колір і залишити на аркуші паперу відбитки. Далі фломастером чи маркером додаємо ті деталі, яких не вистачає для завершеної композиції малюнку.

4. Колаж

Запропонуйте дітям взяти журнал та вирізати ті картинки, що впали в око. Або ж роздрукувати їх з інтернету. А потім вони можуть зробити імпровізований колаж власних емоцій, яким бачать своє майбутнє тощо.

Джерела:

https://osvitanova.com.ua/posts/5051-artterapiia-tekhniky-pidtrymky-psykholohichnoho-zdorovia

https://osvitanova.com.ua/posts/4023-top-10-nezvychainykh-tekhnik-maliuvannia-dlia-uchniv

*************************************************************

ЯК ЗГУРТУВАТИ КЛАС: ПРАКТИКА ТИМБІЛДИНГУ

Сьогодні, коли діти знову навчаються дистанційно, важливо нагадувати їм, що ви всі разом, ви – спільнота. При такій формі навчання діти можуть почувати себе ізольовано, сумувати за друзями та вчителями. Особисте спілкування дозволяє відчувати, що клас – це команда, яка злагоджено працює за будь-яких умов.

Особливо важливо відчувати дружню підтримку зараз, під час війни. Рекомендуємо цікаві вправи для тимбілдингу. 

1. Велика розмова

Чудова вправа для початку онлайн-зустрічі. Оберіть будь-яку цікаву новину (не пов’язані з війною - це розрадить учнів). Наприклад, чудово підійде новина про папугу, який кілька тижнів тому влаштував справжнісінький погром у харківському супермаркеті. Розішліть дітям цю новину заздалегідь, напередодні тимбілдингу. 

Чому? Для того, аби учні могли дізнатися більше про подію, пошукати інші джерела інформації, скласти власну думку про те, що сталося. А потім, на початку онлайн-зустрічі, дозвольте охочим висловитися щодо події. Можливо, діти поділяться власними версіями, поглянуть на неї з неочікуваної точки зору (наприклад, є думка, що папуга втік із контактного зоопарку, це чудовий привід поговорити про ці зоопарки) тощо.

Зверніть увагу: для обговорення можна обирати й серйозні новини (якщо ви бачите, що клас готовий до аналітики). Зрештою, це чудова можливість потренуватися висловлювати власну думку буквально одним реченням. Але не забувайте стежити за таймінгом! 

2. Як добре ти знаєш своїх однокласників?

Запропонуйте учням дати відповіді на три-чотири запитання, наприклад:

·          Якщо тобі було б потрібно все життя їсти лише одну страву, то що б це було?

·          Де ти найбільше любиш відпочивати? (Або: Де б ти хотів побувати?).

·          Якщо тобі потрібно було б обрати собі тотемну тварину, то яку?

·          Який твій улюблений фільм?

Зверніть увагу: кожен учень має записати свою відповідь у Google-документі та надіслати посилання на нього вам. Тобто ніхто не знатиме правильної відповіді – лише ви та учень.

По черзі зачитуйте відповіді та запропонуйте дітям подумати, хто з їхніх товаришів міг їх дати. Чи вдасться їм відгадати? Якщо відповіді були дуже оригінальні та неочікувані, попросіть їхніх авторів пояснити, чому вони написали саме це: впевнені, буде весело та цікаво.

3. Віртуальна екскурсія

Вирушайте всі разом на велику віртуальну екскурсію. Можна обрати голосуванням або жеребкування.

Якщо є можливість та час, завдання можна трохи ускладнити. Шляхом жеребкування об’єднайте дітей у команди та створіть для них окремі кімнати у Zoom. Кожна команда отримує завдання: наприклад, ви можете надати їм географічні координати відомої історичної пам’ятки. Діти мають знайти її за координатами, а потім пошукати в мережі ключову інформацію про неї, цікаві факти тощо. Тоді клас збирається онлайн разом, а речники від кожної групи розповідають, що їм вдалося дізнатися.

Для тренування уяви та креативного мислення учнів, запропонуйте учням по черзі описати епоху чи історичний період, до яких вони точно хотіли б потрапити, якби подорожі в часі були реальними. Коли один з учнів розкаже про свою можливу подорож, запропонуйте іншим поставити товаришу кілька запитань. Так, можна запитати, чому саме ця епоха приваблює, чим вона цікава. Що б він порадив подивитися, із ким познайомитися тощо.

4. Онлайн-челендж

Ніщо не дарує більшої мотивації, аніж дружнє змагання - цікавий челендж. Тему краще обирати з урахуванням зацікавлень учнів та онлайн-можливостей. Ось кілька ідей:

1.                Спортивний челендж. Наприклад, протягом тижня діти мають кожного дня вчити по одному базовому руху зумби. А потім записати короткий танець на відео та надіслати вчителю. Ви об’єднаєте різні відео в одне та збережете для класного архіву. 

2.                Літературний челендж. Наприклад, переглянути екранізацію літературного твору, а потім поділитися думками щодо того, чи була вона вдалою. Або почати нарешті вести читацький щоденник (можна робити це всім разом, використовуючи програми для спільної роботи, наприклад, Trello). 

3.                Челендж ідей. Задайте певну тему. Наприклад, «Що можна зробити просто зараз для покращення екологічного стану світового океану» або «Який пристрій (що насправді не існує) точно знадобився б кожному підлітку» тощо. Дайте на генерацію ідей два-три дні (працювати можна як самостійно, так і у групах), а потім, під час онлайн-зустрічі, заохотьте дітей поділитися власними ідеями. Чи будуть схожі? А яка найбільш вдала?

5. Поділися тим, що любиш

Запропонуйте кожному учню обрати музичну композицію, яка подобається йому найбільше. Так ви створите спільний плейлист класу! Можна створити навіть кілька: для релаксу, для натхнення, для навчання, для спорту тощо. А можна розбити пісні за стилями. Так само можна створити добірку книжок, які подобаються дітям, та які б вони із задоволенням порадили б товаришам. Або аналогічну добірку фільмів. А щоб було ще цікавіше, спробуйте всі разом стильно оформити цю добірку в Canva. Це завдання дозволить дітям краще зрозуміти вподобання одне одного, навіть об'єднатися у нові компанії за інтересами.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5380-dystantsiinyi-tymbildynh-5-zavdan-dlia-zhurtuvannia-klasu

 

 

*************************************************************

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ У ШКОЛЯРІВ

ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Соціальні сигнали складніші за правила дорожнього руху чи сигнали світлофору. Якщо ми вміємо їх розшифровувати, то можемо знаходити спільну мову з людьми, діяти раціонально, коректно виражати і сприймати емоції. А все це має колосальний вплив на соціальну адаптацію та успішність.

Значна частина людей володіє цими навичками дуже обмежено. Тим паче, емоційний інтелект можна розвивати за допомогою вправ.

Вправа «Приховані мотиви»

Як відомо, за злістю і гнівом ховається страх, який є природною реакцією на напад. Напад може бути фізичним, напад на репутацію, моральні цінності, інтереси тощо. Навіть більше – інколи напад може бути уявним.

Попросіть дітей пригадати випадки, коли вони відчували злість або гнів. Суперечка з батьками, бійка з однокласником, знущання тощо. Які емоції або бажання приховує гнів (відчуття несправедливості, утиск інтересів, приниження, розгубленість, утрата ґрунту з-під ніг)?

Проаналізуйте ситуацію «Булінг».

Учень «А» чіпляється до іншої дитини, до учня «Б». У відповідь на образу «Б» дає здачі (словесно чи фізично). «А» відчуває гнів та починає штовхатися.

Запитайте у дітей: Чому той, хто ображає, відчуває гнів? Нападник є агресором і намагається принизити гідність іншого, тоді як «Б» лише захищається і не претендує на те, аби відібрати щось у «А».

Вислухайте варіанти учнів і у разі необхідності доповніть їх відповіді. Люди нерідко відчувають гнів, якщо хибно оцінюють своє положення у суспільстві. Якщо «А» сприймає свої положення у класі як досить високе, а місце «Б» як низьке, то самозахист «Б» сприймається як спроба стати «на рівних», тобто вкрасти частину впливу «А», чи навіть принизити його.

Проаналізуйте ситуацію «Зустріч із інтернет-тролем».

Уявіть, що ви вболіваєте за якогось співака (співачку або гурт) на Євробаченні та є їхнім фаном. Зайшовши на Ютуб, аби переглянути виступ, ви коментар людини, яка говорить погані речі про гурт – їхні роботи банальні, вони погано співають, «попса», таке можуть слухати лише люди низького розумового рівня.

Що ви відчуєте з цього приводу? Чи зачепили вас слова хейтера/троля?

Чому коментарі тролів/хейтерів ображають? Які ваші дії?

Чи вважає троль, що має право давати оцінку вам як слухачу співака, чи тільки прикидається?

Чим троль відрізняється від звичайного хейтера? Яку має ціль? (Робить усе, щоб ви втратили емоційну рівновагу, надовго зациклилися на емоції, почали писати образи) Яка ціль хейтера? (Довести своє вище положення, інтелект, унікальність).

Чому для вас важливо розвінчати думку хейтера?

Фізкультхвилинки: «Fake it 'til you make it»

Інколи мова тіла не лише говорить про наш емоційний стан, але здатна створити його! Деякі пози і рухи надають нам упевненості. Цю вправу зручно використовувати для самоаналізу і у якості фізкультхвилинки.

Понуро опустіть голову та плечі. Дивлячись у підлогу, сумним голосом проговоріть: «Я успішний, у мене все виходить».

Розведіть руки у сторони, а потім підніміть їх догори. Підніміть підборіддя, подивіться у небо, розправте спину та скажіть гучно і впевнено: «Я лузер, я нічого не можу, у мене нічого не виходить!».

Нехай учні спробують сжатися у «комок» та сказати: «Зараз я тебе переможу, в тебе немає жодних шансів».

Ноги на ширині плечей, руки у боки. Осанка рівна. Гучно і впевнено скажіть: «Я нічого не можу зробити, він мене переможе!».

Чи помітили учні різницю між вербальним посланням та реальним самопочуттям?

Міміка і жести надсилають сигнали до лімбічної системи, завдяки чому ми починаємо відчувати те, що транслює наше тіло. Тобто така імітація запускає програму, що з часом здатна перетворити імітацію на дійсність.

Вправа: «Про що сигналізують негативні емоції?».

Оберіть емоцію, яку вважаєте негативною, не любите і намагаєтеся приховати. Пригадайте ситуації, у яких вона виникала.

Як вам здається, чому емоція з’являється саме у ці моменти? Із чим це пов’язано?

Про що вона мала вам сигналізувати? На що важливе варто звернути увагу? Що зміниться, якщо ви почнете дослухатися до цієї інформації?

Чим вам допомогла ця емоція? Чи було  ній щось позитивне?

Що станеться, якщо ви дозволите собі відчувати чи проявляти цю емоцію?

Емоції – сигнали нашого тіла. Коли ми не визнаємо їх, або намагаємося придушити, то імпульс залишається всередині у вигляді м’язових зажимів або психологічних травм.

Вправа: «Установки на емоції»

Ця вправа дозволяє проаналізувати, які установки на емоції мають ваші учні. Попросіть їх згадати: що казали батьки, вчителі, що діти читали у книжках, бачили у кіно, які прислів’я і приказки про емоції пам’ятають? Проаналізуйте, як ці установки впливають на їхню поведінку та емоційний стан? Чи в усіх випадках вони корисні? Які емоції та тип поведінки вони заохочують, а які ні?

Наприклад «Гніватися – не красиво». (Блокує – гнів; заохочує – покору, придушення гніву, сором, тривожність через свій вигляд, уявлення про «негідні» емоції)

«Плакати – соромно», (Блокує – страх, образу, природній спосіб зниження стресу; заохочує – сором, тривожність через негідні емоції, витіснення страху, перетворення його на емоцію гніву, самостійність)

 «Горе, як і рваний одяг, варто лишати вдома». (Блокує – злість, образу, бажання пожалітися, показовий сум, опору на інших; заохочує – сором, імітацію доброго настрою, приховування домашніх проблем, вирішення проблем самотужки)

Емоційний інтелект не лише сприяє життєвому успіху. Розвинений EQ підвищує задоволення від життя. Зрештою, молодому поколінню набридло бути виключно ефективними, вони хочуть бути щасливим, а емоційний інтелект – одна з можливостей віднайти внутрішню гармонію.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/3715-rozvyvaiemo-emotsiinyi-intelekt-rozumovi-ta-fizychni-vpravy

******************************************************************

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ

Головна мета будь-якого навчання - розвиток творчих та когнітивних здібностей учнів. Ознайомтеся з добіркою творчих завдань із української мови та літератури для плідної роботи з учнями під час занять у школі чи в онлайн-форматі!  Ці завдання теж можна використовувати й на інших уроках, відповідно до предмету та теми уроку.

Щоденник героя

Запропонуйте учням завести «щоденник героя», який можна заповнювати протягом тижня, місяця або й навіть року. Для цього підійде звичайний зошит або інтернет-платформи (блоги, соцмережі тощо). Щоденник може бути як від власного імені, так і від імені вигаданого героя! 

Не обмежуйте дітей у темах нотатків. Школяр має вирішити сам: або скористатися порадами педагога та використати шкільну програму, або ж – записувати виключно вигадані історії.

Мій творчий сусід

Розгляньте разом із учнями 3D-модель будинку «Слово» та познайомтесь із його мешканцями: Миколою Хвильовим, Павлом Тичиною, Валер'яном Підмогильним та іншими. Запропонуйте дітям уявити себе мешканцями будинку «Слово» та перевтілитися, наприклад, у сусіда Миколи Хвильового. І після чарівного перевтілення заохотьте дітей написати твір на одну з тем, пов’язану з творчим будинком! Наприклад, про несподівану зустріч із письменником, або про те, як усі мешканці зібралися в одні квартирі та провели вечір поезії. Що оригінальніша розповідь, то краще!

Також учні можуть обрати за «сусіда» ту постать, яку вивчають за програмою!

Абетковий словограй

Запропонуйте учням написати текст або твір із використанням тільки тих слів, що розпочинаються з однієї літери алфавіту. Наприклад, кожне слово розпочинається з літери «С». Під час визначення обсягу завдання учитель має брати до уваги вікові особливості дітей. Це може бути як одне речення, так і повноцінний твір на пів сторінки. 

Читацький челендж

Запропонуйте школярам виконати таке цікаве завдання:

1.                На першому етапі заохотьте дітей обрати книгу або навіть декілька, а згодом самостійно (або об'єднавшись у групи) прочитати твори.

2.                Другий етап дозволить творчо розкрити зміст фрагменту або навіть цілої книги за допомогою створення відеоролику, зображення ключових подій сюжету тощо.

3.                А третій етап дозволить запам’ятати челендж надовго! Запропонуйте дітям зробити селфі з прочитаною книгою та організувати голосування за краще фото. 

(Не)випадкові історії

Спершу учні розділяють сторінку на такі три колонки: 

·            персонаж;

·            місце перебування героя;

·            дії персонажа.

Далі дітям потрібно творчо заповнити колонки! Приклад: «квітка у вазоні», «корабель», «відпочити». Чим більше варіантів слів у кожній колонці, тим краще, адже збільшується ймовірність, що у кінці вийде нестандартна та навіть кумедна історія!

Потім діти мають назвати у довільному порядку цифру для кожної з колонок. Наприклад, перша – 3, друга – 5, третя – 2. Це і буде основою майбутньої історії! Користуючись вище наведеним прикладом слів, можна скласти таке речення: «Одного дня квітка у вазоні настільки захотіла до моря, що зробила все можливе, аби потрапити на корабель і  досхочу відпочити!».

Останній етап – написання повноцінної історії із використанням обраних слів і образів із колонок. 

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/3666-5-tvorchykh-zavdan-dlia-dystantsiinoi-roboty

*****************************************************************

ТРЕНДИ В НАВЧАННІ, ЯКІ ПОКРАЩАТЬ ВАШІ HARD, SOFT ТА META SKILLS

Щоб бути сьогодні конкурентоспроможними на ринку праці, претенденту необхідно мати додаткові навички з інших галузей. Як відзначають HR-фахівці, сьогодні в тренді «люди-гребінці», які мають кілька головних компетенцій та глибокий інтерес до розвитку своєї особистості. Такі кандидати гнучкіші до змін, відкриті новому й універсальні з точки зору вирішення різноманітних завдань бізнесу.

За прогнозами HRD Dropbox, 2021-й – це рік цілісності, інклюзивності та різноманітності експертизи співробітників. Чим ширше їх кругозір і набір важливих навичок, що виходять за межі посадових обов’язків, – тим цінніші вони у своїй професійній ніші. Тим більше, сьогодні виграють ті компанії, котрі допомагають своїм співробітникам здобувати нові знання, що відкривають перед ними безліч можливостей.

Експерти компанії Moneyveo визначили головні тренди в навчанні, які сприятимуть поліпшенню hard, soft skills, розвитку meta skills, тобто здатності бути успішними в новій реальності, та підвищать вашу затребуваність на ринку.

№ 1. Індивідуальна траєкторія навчання

Не буває універсального курсу для всіх. Важливо скласти свою індивідуальну програму, яка буде орієнтована на ваші запити. У Moneyveo курси поділені на модульні лінійки, що дозволяє студенту відвідувати різні блоки лекцій, які формують його траєкторію навчання.

№ 2. Мікронавчання

Інформаційний шум і стрімкий розвиток поверхневого, «кліпового мислення», призвели до того, що людям складно концентруватися на чомусь одному тривалий час. Не потрібно намагатися осягнути великий обсяг інформації, варто розбити його на невеликі шматки. Розподіл однієї теми на мікроблоки, доповнені практичними завданнями й чек-лістами, допоможе досконально розібратися в різних її аспектах.

№ 3. Нетворкінг і створення ком’юніті

Хоча в нових умовах більшість компаній перейшло на віддалену форму праці, все ж корпоративні комунікації нікуди не поділися. Працюючи в команді, ви більш продуктивні. Командний дух мотивує нас розвиватися і вчитися краще. Тому, об’єднуючись у нетворкінг, ви зможете не лише ділитися досвідом з колегами, а й знаходити собі партнерів для проєктів.

№ 4. Практикоорієнтовний підхід з використанням бізнес-симуляцій

Теорія без практики мертва. Тому, наприклад, у Moneyveo всі лекції містять кейси та виконання конкретних завдань, пов’язаних із повсякденною роботою слухачів. Це забезпечує високу включеність у навчальний процес і дозволяє розвивати прикладні навички, критичне мислення та можливість отримувати власний досвід.

№ 5. Змішане і мультиформатне навчання

Гнучкий графік роботи, гібридний формат зайнятості, як і гібридне навчання, – необхідні умови для добробуту та ефективності. Зробіть ваші навчальні процеси мультиформатними – візьміть краще з різних підходів. Використовуйте відеоконтент, поєднуйте онлайн- і офлайн-форми занять, що включатимуть робочі зошити, чек-лісти, онлайн-тренажери тощо. Все це зробить процес навчання насиченішим, цікавішим і якіснішим.

№ 6. Гейміфікація

Навчання через гру – далеко не новий тренд, його активно використовують у психології, коучингу та інших видах практичної діяльності. Це ще відмінний мотиваційний інструмент. Включаючи ігрові моменти в навчальні програми, ви зможете досягати бажаних результатів набагато швидше.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5086-top-6-trendiv-u-navchanni-zastosuvannia-iakykh-polipshyt-vashi-hard-soft-ta-meta-skills

 

**************************************************************

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ГОЛОДОМОР, ЩОБ НЕ ТРАВМУВАТИ ДИТИНУ

(поради Світлани Ройз)

Це дуже важлива, але водночас складна і болюча тема, яку потрібно обговорювати з дітьми. І це дбайлива робота – розповісти дітям про складне, трагічне, поєднуючи їх нашою оповіддю не з болем, а із силою.

Дітям до 9-10 років незрозумілі складні метафори. Їх важливо пояснювати. Краще не використовувати мультфільми (особливо мультфільм «Голодний дух» - він для дорослих). Не можна показувати фото з померлими – краще розповіді, читання, роздуми, дискусії. Образ, який ми побачили, сформований кимось (ілюстратором, художником, режисером) – фіксований, і його сприйняття може бути не під силу конкретній дитині чи дорослому. З ним потім доводиться працювати з психологом.

Коли ми хочемо запропонувати намалювати малюнок на якусь тему або зробити виріб (наприкінці уроку чи заняття), нам важливо пам’ятати, що так фіксуємо, закріплюємо образ. І правильніше малювати, створювати те, що пов’язане із силою, а не зі страхом. У темі Голодомору правильніше малювати колоски, поля пшениці, робити свічку, малювати свою силу чи силу Народу, Країни.

Будь-яка розмова на складну тему складається з трьох частин: стабілізації, конфронтації, інтеграції.

1. Стабілізація

Ця частина допомагає зміцнитися в теперішньому, відчути силу, спертися на те, що допоможе впоратися зі складною інформацією. Не потрапити до ретравматизації. У цій частині важливо, щоби сам дорослий був стійким, щоби мав можливість бачити всіх дітей (це важливо, аби швидко реагувати й давати підтримку або коригувати тему). Добре, коли діти сидять у колі.

Ідея: Які є реліквії у вашій родині – щось, що передавалося б у спадок? Але це не лише коштовності та гроші: вишиванка, Біблія, фотоальбом, сімейні історії чи жарти, рецепти страв, малюнки дітей, сімейні традиції (колядки, ялинкова прикраса, обіймашки перед сном), пісні, у когось магнітики на холодильнику з подорожей. Хтось із класу чи всі за порядком можуть розповісти про це. У деяких сім’ях є валізки – скрині, де зберігають квитки зі спектаклів, важливі дрібниці.

Коли ми розглядаємо або навіть згадуємо ці скарби – ми наповнюємося силою.

У кожного з нас, у кожної сім’ї є історія, і в ній є багато радісних, сумних, а іноді страшних сторінок. І нам хочеться пам’ятати про хороше та веселе й дуже хочеться забути про те, що було сумно чи страшно.

І в країни є історії перемог та радості, а є й історії смутку та болю.

Як вам здається, чому ми згадуємо про війни, чому говоримо, що важливо пам’ятати нашу історію? (Тоді наші шрами стануть нашою силою. Ця пам’ять не дасть повторюватися тому, що відбувалося. Пам’ять – повага до тих, хто були до нас. І як ваш шрам від падіння на велосипеді робить вас уважнішими, дбайливішими – так і ми, пам’ятаючи про минуле, пам’ятаючи про шрами, стаємо уважнішими до сьогодення.)

2. Конфронтація

Ви помічали, що деякі бабусі та дідусі зберігають зернятка пшениці? Збирають у дрібку крихти після їжі? Просять дбайливо ставитися до будь-яких продуктів? Ви знаєте чому? Що ви знаєте про Голодомор?

Можливо, ви чули від ваших батьків чи бабусь та дідусів слова «Радянський Союз» чи «СРСР»? Це держава, утворена ще в минулому столітті, в 1922 році. Ваші бабусі та дідусі жили ще в СРСР, ваші батьки народилися в СРСР, й Україна входила до нього як одна з частин – республік.

Радянська влада – керівництво країни – прагнула повністю підпорядкувати собі республіки. Усі не просто повинні були бути рівними – усі повинні були бути керовані. А для цього потрібно було позбавити людей сили – їхньої ідентичності (ви знаєте це слово?), особливостей, культури, історії.

«Радянська влада насаджувала українському народу нові звичаї, нові обряди, водночас змушувала українців зрікатися свого минулого, забути своє походження». Так українці позбавлялися мови, культури, історії, вулиці та міста, які раніше називалися іменами народних героїв або на честь перемог та гордості українців, перейменовувалися на честь лідерів партії – тих, хто правили країною. Це було важливо, щоби стерти пам’ять про минуле, зробити так, щоби ми перестали пам’ятати про своє.

Колись, до радянських часів, у мешканців села – селян – були власні господарства, але все СВОЄ було невигідним та страшним для радянської влади. Вона намагалася все зробити «спільним» (уявіть, ніби у вас є ваші речі, а хтось приходить і каже: «Тепер вони спільні»).

Тож селян – людей, які працювали на землі, – заганяли в колгоспи – у колективні господарства, їхню власність відбирали й вони мали відпрацьовувати «трудодні» – робочий час, за який платили так мало, що було складно прогодувати свою сім’ю. Звісно, це спричиняло опір. Тому селян почали насильно заганяти в колгоспи. І щоби зламати їх – залякати, зробити залежними, в Україні – на щедрій і багатій землі – створили штучний голод. Коли люди борються за життя, ними легше керувати.

Влада зробила план із заготівлі хліба, який неможливо було виконати. Спочатку повністю забирали всі запаси зерна (а ви знаєте, що робиться із зерна?), а потім відбирали всі продукти та навіть речі – це були штрафи за «невиконання плану здачі хліба». А щоби люди не могли врятуватися від голоду, їм було заборонено виїжджати до інших міст та республік. 22,4 мільйона людей фізично заблокували в межах території Голодомору. А плани заготівлі хліба все підвищували – вимагали дедалі більше.

7 серпня 1932 року радянська влада затвердила постанову, яку народ назвав «закон про п’ять колосків». Якщо селянин, аби хоч трохи нагодувати сім’ю, брав із поля неприбране – його дуже жорстоко карали. Усе колгоспне майно прирівнювалося до державного.

«Цим законом держава карала голодних селян за збирання в полі залишків урожаю ув’язненням на 10 років із конфіскацією майна або знищенням». А потім ще і ввели штрафи – у селян могли відбирати не лише зерно, а й узагалі всі продукти та все, що їм належало. Усе, що можна було б обміняти на їжу.

І такого не було в жодній із республік Радянського Союзу. Це робилося лише в Україні.

Люди вмирали з голоду на своїй щедрій землі. Але влада мала приховати свій злочин, і тому про це було заборонено говорити. Усе було зроблено для того, щоби про це не знали у світі, усі смерті були записані як від хвороби чи нещасного випадку.

Радянський режим убив мільйони українців. Це жахливий злочин. Це називається геноцидом. І нам важливо пам’ятати про це – щоби ніколи не дозволити собі забути, хто ми.

Ми не можемо змінити минуле. Але можемо зробити все, щоби цінувати життя, щоби не здаватися, щоби лишатися собою. І зберігати те, що нам дороге. Нашу цілісність, нашу силу, нашу культуру. Наші реліквії.

І на згадку про ці страшні події ми запалюємо свічку пам’яті.

На згадку про тих, хто загинули, і на знак того, що ми не здамося. Що наша сила проростатиме у всі часи – ми ставимо свічку на вікно. Це СВІЧКА ПАМ’ЯТІ та Життя.

Коли ми йдемо глибше в тему, важливо спостерігати за реакцією дітей. Ставити запитання, говорити повільніше, стежити за зміною пози, можливо. Дітям важливо нагадувати, що ми зараз у 2021 році. Ми зараз. І ми зараз у безпеці.

3. Інтеграція

Завжди важливо розуміти, з чим дитина йде з уроку. Що саме вона взяла з того, що ми їй запропонували. Акцент має бути на житті. На силі.

Можна намалювати реліквію своєї сім’ї або роду, свічку, колоски. Можна зробити свічник (обклеїти скляну баночку зовні серветками або кольоровим папером). Можна зробити свічку (з листів вощини та ґнота або, обмотуючи тонку свічечку вощиною) і запропонувати разом із батьками поставити ввечері її на вікні.

І пам’ятати, як важливо берегти Життя, як важливо не здаватися, зберігати вірність тому, хто ми. І як важливо пам’ятати.

Книжки

У підготовці до цієї теми чудово використовувати книжки. Наприклад: «Скриня» (Катерина Єгорушкіна, 4,5-7+ років) та «Від Хрулів до Зюзюк» (Настя Мельниченко, 9-14 років)

Ці книжки розповідають про Голодомор дітям у дуже коректній формі. Книжка «Скриня» – для малюків, у ній є гарна метафора СКРИНІ, у якій може зберігатися як і посаг, так і в найтаємніших частинах те, що пов’язано з пам’яттю. У скрині наших бабусь можна знайти зернятка та колоски й за допомогою цієї книжки можна розпочати дбайливу розмову про те, що було в історії нашого народу, коли величезною цінністю були ці зерна.

Книжка «Від Хрулів до Зюзюк» – теж прекрасна. Це дитячий детектив, у якому головні герої – діти – знаходять щоденники жінки-вченої та намагаються розшифровувати її послання. Починають подорож Україною. Вони потрапляють у місця, де мешканці їм розповідають про Голодомор, зіслання, репресії, депортацію кримських татар. Вона читається дуже цікаво, не залишає відчуття трагедії та тяжкості.

Ці книжки можна читати вдома разом із батьками. «Скриню» можна читати в дитячому садку та в молодших класах школи, «Хрулі» було б чудово поставити дітям як позакласне читання, а потім обговорювати. Або читати разом під час уроків.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5188-svitlana-roiz-yak-hovoryty-z-ditmy-pro-holodomor-shchob-ne-travmuvaty

**************************************************************

ЯК ПОКРАЩИТИ НАВЧАННЯ

Насамперед, щоб навчання було ефективним, потрібно, щоб було бажання навчатись.

Воррен Баффет, один із найбагатших людей світу, стверджує, що постійне навчання має стати звичкою – як ранкова гімнастика або чищення зубів.

Налагодити сон – гарна ідея для старту безперервного навчання. Недосипання знижує розумові здібності.

Варто зосередитися на вміннях, які залучають різні системи мозку одночасно: наприклад, вестибулярний апарат, органи чуття та фізичну вправність. Чим складнішою і дальшою від звичних дій є навичка, яку опановує людина, то корисніше для мозку. Головне – не перестаратися: задерши планку, можна нарватися на стрес і деморалізацію.

Безперервне навчання важливо не перетворити на залежність. Щоб безперервне навчання було успішним, воно має приносити задоволення.

Мозок утомлюється від будь‑якої повторюваної діяльності. Протистояти цьому можна зміною занять (н-д, медитація).

Найбільш ефективним способом навчання є застосування стратегії активного навчання.

Більшість старшокласників, студентів вчиться, просто перечитуючи конспекти та підручники – але дослідження психологів показують, що цей спосіб вивчення матеріалу є недоцільним. Стратегії активного навчання, такі як використання навчальних карток, діаграм та завдань для самоконтролю, є набагато ефективнішими, так само, як і розподіл навчального матеріалу на певну кількість часу чи поєднання кількох тем.

Мак Деніел пропонує вісім основних порад, котрими він хотів би поділитися зі студентами та викладачами.

1. Не потрібно просто перечитувати свої конспекти та підручники

Численні дослідження показують, що повторне перечитування інформації не завжди є ефективним методом для навчання та розвитку довготривалої пам’яті.

Читаючи щось вперше, ви багато розумієте. Але коли ви читаєте вдруге, підсвідомо у вас виникає думка: «Я це знаю, я це знаю». Тож, по суті, ви не заглиблюєтеся в читання, тому й не отримуєте більше інформації. Часто ви перечитуєте швидко, тож цей спосіб є підступним, бо лише створює ілюзію того, що ви дуже добре засвоїли матеріал, тоді як фактично є ще багато недоліків».

2. Ставте собі багато запитань

 «Замість того, щоб перечитувати кілька разів одне і те ж, можна застосовувати кращий метод – прочитати один раз, а потім перевірити себе за допомогою запитань, поданих в кінці розділу, або ж склавши запитання самостійно. Саме відтворення інформації поглиблює знання та зміцнює пам’ять».

«І навіть якщо ви не можете відтворити її – якщо ви відповідаєте на запитання неправильно – цей метод допомагає вам точно перевірити, чого ви не знаєте і що ще вам потрібно повторити.

Запитання допомагають глибше зрозуміти матеріал. 

3. Поєднуйте нову інформацію з тією, яку ви вже знаєте

«Інша стратегія полягає у тому, щоб перечитуючи інформацію вдруге, намагатися встановити зв’язок між основною інформацією в тексті та тим, що ви вже вивчили раніше. Поєднуйте нову інформацію з попередньою для кращого засвоєння матеріалу.

4. Зобразіть інформацію візуально

«Чудовим методом є креслення діаграм, візуальних моделей чи блок-схем. Той, хто вчиться, повинен стати більш натхненним та зацікавленим навчанням, і менш пасивним».

5. Використовуйте навчальні картки

Навчальні картки є також хорошим способом засвоювати інформацію. Його основною метою є, власне, перевірити, чи правильно ви вивчили матеріал.

Не зашкодить тримати картку з правильними відповідями на видному місці та час від часу переглядати її.

«Дослідження показують, що зберігати правильні відповіді та інколи їх переглядати корисно. Ви можете трохи більше опрацювати ті питання, на які відповіли неправильно, але повторне ознайомлення з тим матеріалом, який опрацювали правильно, теж є важливим.

Ніхто не каже, що повторення завжди неефективне. Але якщо ви перечитуєте матеріал, не обмірковуючи його, то таке повторення не дасть потрібного ефекту.

6. Не зубріть – розподіляйте свій час правильно

Багато студентів зубрять – вони чекають до останньої хвилини, а потім за один вечір намагаються вивчити все, повторюючи знову і знову. Однак дослідження показує, що це не сприяє розвитку довготривалої пам’яті.

«Це може допомогти вам скласти іспит наступного дня, але пізніше ви вже не зможете пригадати нічого; а наступного року, якщо вам буде потрібна для навчання ця інформація, раптом виявиться, що ви зовсім її не знаєте.

Є краща ідея – розподілити час на повторення. Позаймайтесь трохи одного дня, перегляньте свої записи наступного дня, а тоді знову повторіть матеріал через два дні. Доведено, що правильно планувати свій час справді важливо».

7. Викладачі також повинні розподіляти час та правильно поєднувати теми занять

Наша система освіти схильна сприяти тому, що під час навчання подано великий обсяг інформації. Вивчають одну тему за один день, наступного дня тема буде вже іншою – щодня нова тема. Це об’ємне викладання матеріалу. Ви ніколи не повертаєтесь до попередніх тем і не повторюєте їх.

Але основним завданням викладачів є все ж таки дати студентам можливість повторити вивчене через кілька днів чи тижнів. Це можна зробити тестовими завданнями на основі тем, вивчених попереднього тижня, під час кожної лекції - залишають час для повторення матеріалу, вивченого за минулі дні. Це можна зробити також виконуючи домашнє завдання. Можна поєднувати зі змістом заняття.

8. Немає такого поняття як «природжений математик»

«Є дуже цікава теорія Керол Двек зі Стенфордського університету. Вона показала, що студенти схильні до одного з двох типів мислення.

Одним із типів мислення є фіксована ментальність. Її суть полягає у міркуваннях студента: «У мене є певні здібності до цього предмету», – скажімо, хімії або ж фізики – «і я вчитимусь добре, поки не досягну межі своїх здібностей. Іноді мені буває надто важко і я не встигаю». Іншим типом мислення є так звана ментальність «зростання». Студенти з такою ментальністю вважають, що можна вдосконалити свої здібності, використовуючи в навчанні ефективні стратегії, розумно плануючи свій час на виконання завдань та концентруючи свою увагу на процесі навчання. Все це допомагає краще засвоїти предмет.

Виявляється, саме тип мислення визначає, наскільки успішного результату досягнуть студенти в навчанні. Студенти з ментальністю «зростання» схильні досягати своїх цілей та бути наполегливими, незважаючи на труднощі; вони також успішно виконують складні завдання. Ті студенти, у яких фіксована ментальність, не схильні до такого.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/1152-perechytuvaty-konspekty-neefektyvno-8-porad-dlia-krashchoho-navchannia

https://osvitanova.com.ua/posts/5184-trenuvannia-dlia-mozku-yak-vyrobyty-zvychku-do-postiinoho-navchannia

 

**************************************************************

КОМФОРТНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ ПЯТИКЛАСНИКІВ

Перехід до середньою школи – важливий крок у житті учнів. Вони пишаються тим, що подорослішали, стали ближчими до старшокласників, навчаються у різних кабінетах, знайомляться з учителями-предметниками. Все ж, діти потребують посиленої уваги, підтримки та ненав'язливого контролю, оскільки їм складно орієнтуватися в нових вимогах шкільного життя.

П’ятий клас – кризовий етап у розвитку особистості. Тому в цей період діти потребують підтримки з боку вчителів і батьків – зробити «нове» середовище навчання комфортним для учнів! У цей період діти ще охоче приймають дозовану допомогу та підтримку, довірливо ставляться до дорослих, але при цьому постійно перевіряють їхній авторитет.

Насамперед вчитель повинен володіти знаннями про психологічні особливості підлітків, щоб знати на що спиратись у своїй роботі з дітьми, або ж зрозуміти чому саме так поводиться чи зреагував підліток.

Психологічні особливості молодшого підліткового віку:

·              прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого;

·              почуття дорослості;

·              пошук власної унікальності;

·              емоційність – висока розумова активність розвивається лише в діяльності, що подобається;

·              низька адаптація до невдач – успіх/неуспіх суттєво впливає на мотивацію до навчання;

·              емоційна нестабільність;

·              поява потреби стати авторитетом у колективі однолітків, у родині; 

·              прагнення уникнути ізоляції, мати вірного друга;

·              підвищена стомлюваність.

·              зменшення авторитету віку; 

·              нестабільна самооцінка, переоцінка своїх можливостей;

·              відраза до необґрунтованих заборон; 

·              увага до відповідності слова і діла.

Навички, якими повинен володіти сучасний п'ятикласник:

Уміння працювати в команді  - учень уміє бачити спільну мету, чути однокласників, приймати ідею інших та плекати особисті амбіції. Важливо бути готовим надати допомогу іншим і підтримати однокласників у складній ситуації, вміння переконувати і знаходити компроміс. 

Тому вчителю потрібно: 

·              організовувати командні заходи: ігри, постановка спектаклів, волонтерські програми;

·              перетворювати звичайні уроки на цікаві проєкти, які необхідно захищати всією командою.

Креативність - п'ятикласник знаходить нестандартні рішення у знайомих ситуаціях, він вміє вигадувати і втілювати в життя нові ідеї.

Тому вчитель може: 

1.           Запропонувати учням не лише дати правильну відповідь при розв'язанні задач, але і знайти декілька різних варіантів рішення.

2.           Заохочувати учнів фокусуватися не лише на програмних, а й на позакласних заняттях: музичних школах, спортивних секціях, курсах акторської майстерності, художніх гуртках тощо. Влаштовуйте конкурси талантів. Дитині з широким кругозором легше адаптуватися до змін та знаходити нестандартний підхід до розв'язання проблем.

Комунікабельність - відкритість та вмінні налагодити контакт з іншими людьми, розуміння потреб та намірів оточуючих. 

Тому вчитель може: 

·              заохочувати активну участь у дискусії. На оцінку має впливати залученість учня на уроках і його здатність відстоювати свою точку зору;

·              залучати учнів до участі у спортивних та мистецьких заходах, відвідувати разом гуртки за інтересами.

Позитивне ставлення до оточення - віра в себе та в інших людей. Такий погляд на світ сформує у п'ятикласника звичку дивитися на події з різних боків і знаходити позитив у оточенні. 

Ідеї для вчителя: 

1.           Влаштовуйте дні самоуправління – нехай учні розуміють особливості роботи педагога. Долучайте до тимчасового вчителювання не лише дітей з цього класу, а й старшокласників. Учні мають відчувати, що школа прекрасно розуміє, з якими складнощами вони зустрічаються, а вчителі завжди готові допомогти порадою, звернути увагу на позитив і прогрес.

2.           Організуйте здорову конкуренцію. Це допоможе школярам тримати фокус на власній меті, а не на тимчасових невдачах.

Жага до знань і допитливість - інтелектуальний голод, жага нових знань та інтерес до навколишнього світу. Завдання дорослих – зберегти цю зацікавленість. 

Ідеї для вчителя: 

·              Забезпечте наочність. Хімія, фізика та біологія стають особливо цікавими, коли можна вивчати не тільки теорію, а й робити досліди. Потрібно не лише підготувати учня до контрольної, але і закохати його у свій предмет.

·              Запрошуйте лекторів, влаштовуйте тематичні екскурсії. Залучайте батьків до життя класу. Охочі можуть розказати про свою професію, підготувати фотографії, цікаві факти та кумедні випадки зі своєї роботи. Учні з перших вуст зможуть дізнатися про спеціальності та зрозуміти, як можна застосовувати отримані знання на практиці.

Також важливо об'єднатися з батьками, створити сприятливий психологічний клімат і ставитись уважно до кожної дитини. Адже дитина – це вже особистість.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4053-pershyi-raz-u-piatyi-klas-porady-dlia-komfortnoho-znaiomstva-zi-starshoiu-shkoloiu

**************************************************************

ПРИЙОМИ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ АДАПТОВАНИХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ

 

Критичне мислення – це здатність думати, аналізувати та виголошувати власні незалежні висновки та рішення. Пропонується кілька вправ для розвитку критичного мислення школярів, які можуть використовувати у своїй роботі вчителі. Клікнувши на назву, ви перейдете за лінком на докладнішу розповідь про прийом.

1. «Плакат думок»

Вправа виконується у повній тиші. Думати в тиші - це можливість зосередитись на проблемному питанні та знайти на нього відповіді, з урахуванням думки іншого учня. Школярі можуть зосередитись на точках зору інших. Потрібно об’єднати учнів у групи. Гарний різновид вправи для інтровертів, тих, хто не любить публічно виступати чи краще сприймає інформацію візуально.

2. «Логічний ланцюжок» 

Суть прийому: при наведенні фактів, правил чи пропозицій вказуються їхні причини, які також мають причини виникнення. Отже, відбувається поступове виявлення першопричин аж до початкової стадії. Увесь ланцюжок подій чи фактів побудований у хронологічному порядку. Впровадження логічного ланцюжку в ігровій формі дає змогу розвинути уяву, спостережливість та навчитися аргументувати власні думки. Прийом допомагає структурувати великі обсяги інформації та виводити закономірності явищ та подій.

3. «Дискусійне кафе»

Розуміння різних точок зору – чудовий спосіб заглибитися в тему. Клас об’єднується у групи 5-10 учнів в залежності від кількості дітей. Прийом допоможе вивчити та переосмислити історичну подію, біографію людини, мотивацію вчинків та доленосних рішень. Учні мають фактично вжитися в роль історичної постаті, чи уважно дослідити теорію, формулу, проблемне питання з подальшим його обговоренням та дискусією.

4. «Барометр»

Ефективна вправа ведення дискусії. Клас має вишикуватись біля умовних позначок, які відповідають їх позиції стосовно певного проблемного питання. Під час обговорення учні можуть змінювати свою точку зору, відповідно і розміщення. Думкам властиво коливатися, як і стрілці барометру. Також наводяться варіанти виконання вправи, тому для кожного класу можна підібрати адаптований варіант. Ще одна мета цієї вправи – навчитися висловлювати свою думку.

5. «Шість капелюхів»

Метод «Шість капелюхів» – це психологічна рольова гра: розглянути одну і ту ж проблемну ситуацію з 6 незалежних одна від одної точок зору. Це дозволяє сформувати уявлення про предмет дискусії та на логічному й емоційному рівнях оцінити переваги й недоліки.

Цей прийом запропонував письменник, психолог, спеціаліст з творчого мислення Едвард де Боно у 1985 році, в основі якого є концепція паралельного мислення, яка дозволяє уникнути 3 головні проблеми при вирішенні практичних завдань – зайві емоції, непослідовність та розгубленість. 

6. INSERT

ІНСЕРТ (або INSERT) є простим у застосуванні та дієвим прийомом розвитку критичного мислення. Він допомагає удосконалювати вміння швидко та осмислено читати, а головне – якісно опрацьовувати великі обсяги інформації. Основний принцип полягає у взаємодії з текстами та їх ґрунтовному аналізі, критичному осмисленні нових і глибокій рефлексії до вже здобутих раніше знань. ІНСЕРТ – це технологія ефективного читання. Вона складається з системи знаків, організованих у таблицю, яку необхідно заповнювати під час вивчення нового матеріалу.

7. «Сократівське опитування»

Давньогрецький філософ Сократ прославився завдяки гострому розуму, вмінню знаходити сильні аргументи під час дебатів і тим, що все життя присвятив саморозвитку. Цьому він навчав і своїх учнів. І саме для цього створив список спеціальних запитань, завдяки яким вони могли самостійно дійти певного висновку, використовуючи при цьому раніше здобуті знання. Ще це опитування формувало у вихованців Сократа здатність обдумувати перспективні ідеї, шукати істину і переконувати інших.

8. Метод критичного мислення «Думай, збирайся, ділись»

Класичний інструмент для побудови ефективної дискусії та для взаємодії між однокласниками. Діти навчаться думати, перш ніж говорити, оформлювати думки у письмовому форматі, вести конструктивний діалог, брати до уваги чужі думки та корегувати власні висновки на основі цього, виступати перед публікою, виголошуючи командне рішення.

9. Fishbone

Дослівно - «Риб’яча кістка» або «Скелет риби». В основі методики схематична діаграма у формі риб’ячого скелета. Така схема дозволяє провести швидкий та точний аналіз певної проблеми, виявивши її причини та наслідки. А потім потрібно лише зробити правильні висновки. Використання схеми Fishbone дає можливість розвивати критичне мислення, організувати роботу учнів в парах та групах, візуалізувати причинно-наслідковий зв’язок, розподіляти етапи роботи по рівню значущості.

10. «Дзеркала та вікна»

Один із дієвих способів розвинути в собі здатність критично мислити – спиратися на власний та чужий досвід. І для дітей є більш переконливою та інформація, яка має під собою реальну основу чи практичне спрямування. Завдання вчителя – допомогти учням у майбутньому знайти своє місце у світі. А один з найкращих способів допомогти дітям зробити це успішно – використовувати метод дзеркал та вікон.

Термін представила Емілі Стілем у межах SEED (масштабна національна програма навчання математиці для шкіл у США).  В цій концепції дзеркалом виступає історія, що є втіленням досвіду, культури, історичної самоідентифікації та інструментом формування особистості, а вікном – ресурс, що дозволяє ознайомитися з чужим досвідом. І тут важливо розуміти, що діти (і дорослі) не можуть по-справжньому пізнати себе, якщо нічого не знатимуть про інших та навколишній світ.

11. «Лицарі круглого столу»

Використовуючи цей формат, учні можуть розкрити власні погляди, зробивши висновки з групової бесіди. Результат використання такого методу – розширення світолгляду шляхом аналізу різних думок. Додатково діти вчитимуться командній роботі. Учні мають усвідомити, як відсутність діалогу, однобокий погляд на проблему можуть обмежити цілісність сприйняття ситуації. Слухаючи ідеї інших, школярі розширюють межі сприйняття світу, в якому вони живуть.

12. «Мозаїка»

Прийом «Мозаїка» зробить з групи учнів справжніх експертів у певній темі, окремого матеріалу, що дозволить згодом поділитися набутими знаннями з однокласними. Такий підхід допоможе школярам зрозуміти та запам’ятати інформацію, в той час, коли вони розвивають свої навички співпраці. Оскільки учні будуть знати, що несуть відповідальність за отримання знань однокласниками, варто очікувати, що вони відчують більшу відповідальність та потребу в ефективній роботі. Використовуючи цей прийом, заздалегідь попередьте учнів про те, що згодом вони будуть працювати з інформацією, яку отримають один від одного. Закликайте кожного до участі в обробці, аналізі та осмисленні матеріалу.

13. «Акваріум»

Вправа допоможе навчити робити висновки з урахуванням точки зору співрозмовників, покаже, як переосмислити власні думки після отримання нової інформації. Ця стратегія особливо корисна, коли потрібно залучити до бесіди увесь клас та важливо налагодити продуктивну комунікацію серед школярів. Вправа може стати опорною точкою, підготовчим етапом виконання більш складного завдання.

14. «ЗаХіД»

Прийом критичного мислення «ЗаХіД» можна адаптувати до індивідуальної, парної чи колективної роботи. Це візуальний упорядник, який допоможе учням організувати інформацію до, у процесі та після вивчення конкретної теми. Такий підхід використовується на початку тематичного блоку, для активації набутих раніше знань та для контролю засвоєння матеріалу. Учні мають відповісти на питання: що я Знаю по тему, що Хочу дізнатись та що Дізнався

 

15. «Прогулянка галереєю»

Виконання такої вправи вимагає цілковитого переосмислення структури уроку, будьте готові провести його в іншому форматі. У процесі цієї «прогулянки» учні ходять класом та розглядають тексти чи зображення, розміщені на стінах кабінету. Вправа навчить системно аналізувати інформацію, співпрацювати, переосмислювати висновки інших. Якщо ви хочете, аби школярі вивчили історичні документи, тексти різного змісту, зібрали цитати, проаналізували зображення, вказавши їх характеристики, то зверніться до цього прийому. Вправа чудово відповідає вимогам візуального та кінестетичного стилю навчання.

16. «Читацький театр»

Це один з найскладніших прийомів критичного мислення. Передбачається, що учні зможуть переосмислити ситуацію, певний історичний чи літературний сценарій, зігравши його перед класом. На відміну від типової інсценізації п’єси, ця вправа вимагає розігрування міні-вистави у довільному форматі. На основі поданого матеріалу демонструється конфлікт, розкривається тема чи передається певне повідомлення. Учні самі обирають, на чому зробити акценти. Такий тип роботи доцільно використовувати у процесі вивчення нової теми, на позакласних заходах та тематичних зустрічах, присвячених певним подіям.

17. «Біографічний вірш»

«Хто я?» – це питання, яке хвилює фактично кожного підлітка. Ця вправа з критичного мислення допомагає школярам зрозуміти та пояснити важливі факти про себе. Розказати про себе оточуючим так, як самі себе сприймають. Підлітки можуть написати римований або білий вірш, звертаючи увагу лише на ритм. Також це один з варіантів роботи, коли потрібно охарактеризувати історичну чи літературну постать.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/1331-17-pryiomiv-rozvytku-krytychnoho-myslennia-adaptovanykh-dlia-shkoliariv

**************************************************************

ЯК ЗАНУРИТИ ДІТЕЙ У СВІТ МИСТЕЦТВА?

Чимало цінних порад батьки можуть знайти у книжках «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» та «Як розмовляти з дітьми про мистецтво XX століття» письменниці й мистецтвознавця Франсуази Барб-Ґалль. «Під час знайомства дітей з мистецтвом варто бути максимально щирими», — переконана авторка. – «Поняття епох, стилів, сюжетів і технік на початку не мають жодного значення у порівнянні з впливом, який твори можуть справити на дітей. Обираючи підхід, треба пам’ятати про вік дитини й дозувати інформацію…» Ось кілька порад авторки, на що варто звертати увагу під час занурення з дітьми у світ мистецтва.

Молодший вік (5–7 років).

Діти цього віку люблять:

Пізнавати тілом. Наймолодші схильні «дивитися» за допомогою рук, навіть цілого тіла. Торкатися експонатів, звісно, заборонено, та діти легко можуть мімікою чи за допомогою рухів тіла передати те, що бачать у творі. Персонажі, матеріал, з якого виготовлено роботу, композиція твору — це прекрасне джерело для фантазування. Дитина може уявляти, як вона біжить уперед, відстрибує назад, блукає, скаче у воду, місить болото... Тобто «тілесно переживає» якусь історію в буквальному сенсі.

Уявляти робочий процес митця. Створюючи картину чи інший мистецький об’єкт, художник в якомусь місці міг залишити пляму, десь нашарував фарбу чи інші матеріали, наклав колір густо, чи майже прозоро... Малі діти дуже уважні до кожної деталі. Вони легко уявляють, як би самі — на місці того, хто творив, — досягли такого результату. Тому імітувати рухи художника чи навіть звичні дії із повсякденного життя (щось обмацати, щось звідкись змести, щось скласти у стоси, щось подряпати тощо) — це вдалий спосіб зануритися у світ образу.

Порівнювати роль реального предмета у творі й в бутті. Чимало творів сучасного мистецтва зроблено з предметів щоденного вжитку: зі сміття, з частин механізмів, із клаптів тканин... Малеча одразу відчує себе у знайомому середовищі і захоплено його вивчатиме — немов збираючи камінчики, які розкидав дорогою Хлопчик-Мізинчик. Оскільки побачене може нагадувати дітям про власні «скарби», бережно поскладані у шухляді чи в коробці, вони чудово зрозуміють бажання митця працювати саме з такими предметами.

Вигадувати історії. Картини промовляють не лише персонажами чи композицією, а й лініями, кольорами, формами — і серед усього того заховано безліч сюжетів... Діти легко їх підхоплять і будуть розвивати, адже полюбляють цікаві й несподівані повороти. Для початку можна почерпнути натхнення у чудовій класичній книжці «Синенький і жовтенький» (1959), яку написав і проілюстрував Лео Ліонні — великий поціновувач мистецтва.

Помічати промовисті деталі. Діти значно чутливіші до деталей, аніж до цілого. Такий підхід не раз стане у пригоді: найменший вигин лінії чи тремтіння матеріалу будуть для дітей відправною точкою знайомства.

Відкривати для себе музеї. Не менш важливо водити діей у музеї сучасного мистецтва. Зазвичай це просторі та світлі приміщення, де дітлахи зможуть вільно пересуватися й осягнути реальну величину творів, а також важливість їхнього зв’язку із простором. Навряд чи фоторепродукція якогось митця приверне їхню увагу. А от коли вони побачать його вживу — цей твір буде сприйнято інакше...

Укладати по-своєму. Мистецтву XX ст. властиві контрасти, ексцеси і навіть крайнощі. Діти дуже швидко винаходять певні категорії (далекі від мистецтвознавчих понять), щоб «посортувати» свої спостереження і краще їх запам’ятати. Навіть однієї зали музею достатньо для гри «Хто знайде...»: найбільшу чи найменшу картину, найбільш чи найменш барвисту роботу, квадратні полотна, якусь геометричну фігуру...

Середній вік (8–10 років).

Діти цього віку вміють

Сприйняти задум художника. Діти дуже добре вміють вловити настрій, лише глянувши на мазки живописця чи відбитки пальців скульптора, на шорстку або гладку поверхню твору. Вони враз помітять нерівність контуру, глибші сліди, патьоки фарби, чіткість чи умовність в обрисах скульптури... Тут важливо пояснити їм, що йдеться про свідомий вибір митця, що цими нюансами він якраз хотів передати своє вагання, надмір зусиль чи пошук умиротворення...

Зважати на всі види чуттів, до яких апелює твір. Роботи музею нерідко свідомо апелюють до нашого тактильного сприйняття. Фактура матеріалу в контексті інших складових твору може мати дуже сильний ефект. Те саме стосується інших видів чуттів, особливо слуху. Діти без особливих зусиль вловлюють задуми митців.

Знаходити повторювані елементи у різних творах митця. Деякі художники весь час звертаються до тих самих форм чи персонажів. У різних роботах вони можуть використовувати схожі елементи художньої мови чи зображати когось близького. Ці повторювані елементи можуть бути реальні чи вигадані, але вони завжди важливі в контексті творчості митця. Діти швидко вловлюють такі деталі, як‑от птах Лоплоп у творах Макса Ернста, містер Доб у Такасі Муракамі чи три волосинки на головах персонажів Жоана Міро...

Шукати однакові форми у різних художників. Ця гра схожа на попередню, але відрізняється особливою увагою до відмінностей: прямокутник, який слугує створенню рівноваги у Піта Мондріана, на картинах Василія Кандінського мчить у нескінченність... Так можна бавитися далі з іншими деталями: хрестом, колом, шахівницею...

Цікавитись тваринами. У мистецьких творах ХХ ст. зображено багато тварин — здебільшого із символічною метою. Це може сподобатись юним глядачам. Птахи Жоржа Брака, які заполонили собою майже весь простір його полотен; кінь Реймона Дюшана-Війона — могутній і дикий, схожий на якийсь механізм; чи навіть живий койот обіч Йозефа Бойса на відеозаписі перфомансу — це можливість пробудити чутливість дітей до мистецтва.

Старший вік (11–13 років — і більше).

Діти цього віку здатні

Розуміти зв’язок між творами і їхніми назвами. Назва роботи може бути суто описовою; може зовсім не відповідати тому, що зображено; вона буває надто загадковою, брутальною або ж дуже довгою — та все це завжди відповідає задуму митця. Що більший розрив між назвою і зображенням, то більше він розбурхує зацікавлення і бажання зрозуміти прихований зв’язок.

Порівнювати різні підходи до однієї теми. Важливо звернути увагу дітей, що те саме слово, однакова тема, однаковий сюжет можуть мати зовсім різні сенси. Коли хтось каже, що художник чи група художників працюють з темою сну або природи, — це порожні слова...

Пов’язувати твори з важливими історичними подіями. Художники працюють у певну епоху: історія є водночас життєвим тлом і матеріалом. Перевантажувати дітей великою кількістю дат не слід — краще показати їм прямий зв’язок між реальними подіями і художньою експресією.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4814-z-ditmy-pro-mystetstvo-shcho-vazhlyvo-dlia-ditei-riznoho-viku

**************************************************************

ЯК ЗМОТИВУВАТИ УЧНІВ НА ДОТРИМАННЯ

ДИСЦИПЛІНИ НА УРОЦІ

Відсутність дисципліни – одна з головних перепон успішного навчального процесу. Навіть якщо зараз все більше пропагується заохочення неформальної обстановки на уроці. Адже, як можна почути і усвідомити те, про що говорить учитель, коли в класі гамір?

Пропонуємо декілька порад, слідування яким допоможе попередити погану дисципліну на уроці та встановити доброзичливі стосунки з учнями.

1. Створіть правила поведінки на вашому уроці

Розробіть спільно з учнями правила стосовно того, що можна і що робити не варто на уроках з вашого предмету. Найкраще це зробити при першому знайомстві з класом. Це допоможе мотивувати дисципліну на уроці.

Роздрукуйте і повісьте узгоджені правила у кабінеті. Головна умова – слідкуйте, щоб ви і учні їх дотримувались. Правила повинні бути прості, зрозумілі і логічні. Учні мають розуміти не тільки сенс, але і наслідки їх порушення.

2. Знайдіть спільну мову з неформальним лідером

Часто педагоги в класі звертають увагу, в першу чергу, на тих учнів, які добре навчаються, дисципліновані, кмітливі тощо. Але варто придивитися, хто в класі є неформальним лідером. Такі школярі, як правило, є бешкетниками, а зриви дисципліни, ініціатива прогулів уроків – саме їх рук справа.

Діти, які порушують дисципліну, намагаються привернути до себе увагу. Тож постарайтеся знайти спільну мову саме з ними, віднайти, що є у сфері інтересів та зрозуміти, що є причиною опозиційної поведінки. У такий спосіб ви зможете вирішити одразу дві проблеми: з одного боку, допоможете окремій дитині подолати власні психологічні проблеми, а з іншого, заручившись підтримкою лідера класу, труднощі з дисципліною вирішаться вже без вашого втручання.

3. Постарайтесь зрозуміти учнів

В школі прийнято тримати дистанцію між вчителем та учнями. І вона буває настільки великою, що іноді школярам здається, що їх вчителі не просто з іншого покоління, а взагалі з іншої планети, тому на будь-яке розуміння з їх боку годі і чекати.

Ми радимо у суперечливих ситуаціях показати школярам, що ви їх розумієте. Вислухайте учня і постарайтесь подивитися на ситуацію його очима. Саме розуміння є нульовою точкою конфлікту. Коли учень усвідомлює, що ви його розумієте, він починає слухати.

4. Створіть на уроці доброзичливу атмосферу

Коли помічаєте, що в учня щось виходить краще за всіх або він робить особисті успіхи, хваліть! Не скупіться на похвалу, діти її дуже чекають.

Час від часу в межах уроку робіть дітям приємні сюрпризи. Придумайте стимул для доброї поведінки. У якості заохочення може бути будь-що: творчий урок, цікавий фільм, екскурсія. І завжди тримайте слово! В інакшому випадку ви ризикуєте втратити їх довіру.

5. Будьте господарем в класі

Створіть такі умови, щоб не дивлячись на вашу відкритість та доброзичливість, учні розуміли, хто головний. Постійно стежте за ходом уроку, слідуйте, щоб узгоджені правила виконувалися. Наочно покажіть, що дійсно контролюєте все, що відбувається на уроці. Не забувайте як про кару, так і заохочення!

6. Розкажіть школярам про себе і своє життя

Покажіть учням, що ви не лише вчитель, але і, перш за все, людина. Розкажіть їм про себе, про своє дитинство, які у вас були проблеми у підлітковому віці, яким чином ви їх подолали, або як саме вони вплинули на ваше життя у дорослому віці тощо. Діліться досвідом не лише зі знання предмету, але і життєвою мудрістю.

7. Знайдіть час, щоб вислухати учня

Щоб зрозуміти школяра та спробувати подивитись на ситуацію його очима, треба першочергово вислухати його. Звісно, не на шкоду навчальному часу чи іншим учням, але, якщо школяр прийшов до вас зі своєю проблемою, постарайтеся приділити йому кілька хвилин на перерві чи після уроку та уважно вислухати. Це так небагато, але іноді так важливо!

Будьте щирими, доброзичливими і послідовними! Дистанція між вчителем і учнем важлива, але не настільки великою, щоб втрачалося відчуття людських якостей педагога. Можна плинути на учня в тому випадку, коли вчителя діти сприймають як особистість, що є гідною для наслідування.

Джеерело: https://naurok.com.ua/post/7-porad-dlya-motivaci-disciplini-na-uroci

**************************************************************

ЯК РОЗПІЗНАТИ БУЛІНГ В КЛАСІ

За інформацією різних видань, 80 % учнів стають жертвами булінгу.

Це означає, що 8 з 10 учнів зазнають знущань у тій чи іншій формі.

При цьому - 40 % жертв булінгу нікому про нього не кажуть.

Булінг – прояв агресії з боку однієї дитини чи групи дітей стосовно іншої з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам. При цьому агресія може бути як фізичною, так і психологічною. Булінгом може бути й поведінка, пов’язана із бажанням утвердити свою розумову зверхність – так званий інтелектуальний булінг.  Причиною булінгу може бути бажання помститися, зайняти чільне місце, боротьба за вплив на групу, самоствердження або навіть природні схильності до жорстокості у поведінці.

Хто може стати жертвою булінгу? Будь-хто. Будь-яка дитина, яка виділяється в класі: учні, які мають певні фізичні особливості (носять окуляри, кульгають, мають руде волосся, ластовиння, зайву вагу), бажають виділится в колективі, надмірно замкнуті або недостатньо соціалізовані.

Як розпізнати булінг? Як відрізнити його від звичайних дитячих сварок? Принциповою відмінністю булінгу є багаторазовість, систематичність дій, реальне фізичне і психологічне насилля.

Булінг – завжди тристоронній: його учасниками є агресор, жертва і той, хто спостерігає. І небезпека тут чекає не тільки на жертву, яка зазнає серйозних фізичних та психологічних травм. Агресивна поведінка булерів може спричинити деформацію їхньої психіки – вони не виявляють співчуття до своїх жертв, засвоюють модель спілкування з позиції сили, весь час шукають способів самостверджуватися і панувати. А спостерігачі постійно відчувають провину і власне безсилля.

Клас завжди знає, хто і з якої причини став жертвою цькування. Діти можуть бути учасниками конфлікту, можуть засуджувати його, а можуть бути сторонніми глядачами. Останній варіант чи не найгірший, адже через страх самому стати жертвою, вони дозволяють на своїх очах пригноблювати іншого. Така поведінка є показовим прикладом прогалин у вихованні почуття власної гідності, про важливість якого варто говорити якомога частіше, наслідком батьківської байдужості.

Які тривожні сигнали мають змусити задуматися про булінг у класі?

1.        У класі є учень, якого ніхто не обирає для спілкування.

2.        Учні дають одне одному дуже образливі та злі прізвиська.

3.        Діти збираються групою, а коли до них наближається вчитель чи старший, швидко розходяться. При цьому одна дитина може залишитися і мати розгублений або наляканий вигляд.

4.        Дитина не хоче ходити до школи, а її відсутність зло й уїдливо коментується деяким учнями.

5.        Після уроків або на перерві діти не розходяться і на когось чекають.

6.        Одяг, приладдя учнів зіпсовані чи брудні.

7.        На початку уроку ви бачите бліде або заплакане обличчя, спостерігаєте переляк чи емоційне збудження, не пов’язане з уроком.

8.        Відповідаючи, діти бояться помилитися, щоб не наразитися на коментарі однокласників.

9.        Різко міняється поведінка дитини: від замкнуутості і до агресії.

10.    Зявилися часті подряпини, синці.

Що робити вчителю?

У цьому разі важливо правильно повести себе, адже в руках вчителя можливість звести конфлікт нанівець чи розпалити його з новою силою.

1.                  Не ігнорувати будь-які прояви агресивної або провокативної поведінки учнів. Негайно втручатися у конфлікт.

2.                  Не залишайте справу, як є, у надії, що ситуація виправиться самотужки.

3.                  Помітивши або запідозривши прояви булінгу, негайно повідомляти адміністрації освітнього закладу.

4.                  Не приховуйте випадки булінгу в класі заради збереження репутації школи.

5.                  Доведіть ситуацію до відома батьків дітей з обох сторін конфлікту.

6.                  Залучайте психологічну службу до вирішення проблеми.

7.                  Не ставати на бік одного з учасників конфлікту. Ретельно аналізувати причини виникнення булінгу. Бути неупередженими у своїх оцінках, діях і висловлюваннях.

8.                  Не шукайте винного. Агресор і жертва мають приблизно однакові стартові позиції, які привели їх до ситуації. Невпевненість у собі одного та бажання ствердитись за рахунок слабшого проти невпевненості у собі та відсутності можливості постояти за себе. У цій битві переможців немає, допоможіть дітям вийти з ситуації максимально безболісно.

9.                  Говорити з учасниками конфлікту наодинці. Не вимагати публічних пояснень чи вибачень. Створити всі умови для того, щоб уникнути повторення ситуації.

10.              Розказати дітям, що таке насилля. Можливо, булери самі потерпають від чиєїсь агресії (батьків, старших братів або сестер) і просто копіюють знайому модель поведінки.

11.              Намагатися створити у класі атмосферу довірливого спілкуватися, шукати спільні інтереси, намагатися об'єднати дітей.

12.              Бути прикладом толерантного і виваженого ставлення до оточуючих.

13.              Показати дитині, що вона не сама у біді, вона може розраховувати на вашу підтримку і допомогу.

Джерела: https://naurok.com.ua/post/buling-u-shkoli-dopomozhit-ditini-vporatisya-z-postiynim-ckuvannyam

https://naurok.com.ua/post/dityacha-nedityacha-zhorstokist

***********************************************************************

ТАЙМ-МЕНДЖМЕНТ ДЛЯ ПЕДАГОГА

Аби вистачало часу на ефективну роботу, відпочинок, хатні справи, спілкування з родиною й на 5 хвилиночок в тиші з філіжанкою кави, потрібно вміло керувати власним часом. Це мистецтво, і воно має назву – тайм-менеджмент.

Тайм-менеджмент – це низка методик, використання яких спрямоване на підвищення працездатності, ефективності виконання поточних та запланованих задач. Тобто, це вміння розумно керувати власним часом.

Є думка, що важливо організувати робочі процеси саме на час перебування у школі. Проте для вчителя є два ключові періоди: викладання та підготовка до уроків. Часто педагог відчуває себе канатоходцем, який балансує над прірвою нескінченних задач. Це вірний шлях до стресу та вигорання. Розумне управління часом допоможе вам:

·                позбутися стресу;

·                відчути задоволення від роботи;

·                підвищити продуктивність власну та класу;

·                знайти час на пошуки та втілення нових цікавих освітніх методів.

Організованість і ще раз організованість

Вам потрібно організувати власний робочий простір, думки та робочі матеріали. Наприклад, ви можете зробити помітки у кабінеті, підписавши коробки, шафи. Така робота допоможе прибрати та позбутися зайвих речей, які створюють хаос. Визначайте ваші справи за пріоритетністю (найважлливіші, менш важливі, можуть почкати).

Ретельно готуйтесь до уроків

Кожен учитель знає, що гарно підготований урок можна використати і з іншим класом, чи навіть наступного року. Зберігайте плани в електронному вигляді (найкраще у хмарних сервісах), аби наступного року витратити мінімум часу для їх підготовки. Також варто використовувати спеціальні додатки та інтернет-ресурси, які урізноманітнять урок і зменшать кількість паперової роботи.

Не бійтеся просити про допомогу

Попросіть поради у колеги, зверніться за допомогою у соціальні мережі. Сьогодні допомогли ви, а завтра допоможуть вам.

Робіть перерву

Вчителі також потребують відпочинку. Робіть паузу між напруженими годинами. Не перевіряйте зошити на перерві, відпочиньте. Два перевірені зошити погоди не зіграють.

Просто скажіть «ні»

Ви знаєте, скільки «добровільної» роботи вам пропонують щотижня. Навчіться відмовляти, якщо у вас дійсно немає часу. Можливо, наступного разу вас і не попросять, а значить, часу на важливі справи у вас буде більше.

Не робіть одночасно декілька справ

Пориньте в одну, визначте час (наприклад, півгодини), який можна витратити на неї. Коли сплине час, можете відволікатись.

Попрацюйте над своїм перфекціонізмом

Ви знаєте, скільки часу у вас забирають спроби довести справу до досконалості. Перегляньте свої принципи, на жаль, ви фактично єдина людина, яка помітить, наскільки досконалим вийшов новий урок.

Поради, що допоможуть управляти часом, перевірені вчителями:

·                Організуйте спеціальну коробку чи теку для паперів, напишіть на ній «На завтра».

·                З вечора готуйте матеріали, які будуть потрібні завтра, і складайте в ту спеціальну теку.

·                Спробуйте знайти у кожному класі учня-помічника.

·                Використовуйте спеціальні додатки на телефоні чи комп’ютері.

·                Розділяйте папери за категоріями: читати, заповнювати, оцінювати тощо.

·                Користуйтесь порадою, яку даєте своїм учням: не відкладайте на останній вечір підготовку до уроку.

·                Передбачайте кризу. Ви знаєте, коли в навчальному семестрі у вас найбільше навантаження, підготуйтесь до нього заздалегідь.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/1411-sekrety-upravlinnia-chasom-dlia-vchytelia

**************************************************************

 

ЯК ТРИМАТИ ДИСЦИПЛІНУ В КЛАСІ

Менше слів

Чим менше слів – тим сильніший ефект. Будьте лаконічними. Виражайте свої думки просто і зрозуміло.Коли людина говорить багато і швидко, це видає її хвилювання та нерішучість. Так потрібна інформація не загубиться серед зайвих фраз. Коли ви говорите коротко і по суті, це свідчить про підготовленість та впевненість у собі.

Не намагайтеся перекричати учнів

Покажіть, що говоритимете лише тоді, коли в класі буде повна тиша. Так ви продемонструєте, що не збираєтеся ні з ким змагатися за увагу. Вам вирішувати, хто коли говоритиме. Інколи для цього потрібно зупинитися та перерватися на півслові. Повторити ще раз, ще більше скорочуючи фразу та збільшуючи час паузи. І так до моменту, доки учні не втихомиряться. 

Не дозволяйте втягувати себе у суперечку

Не дозволяйте втягувати себе у діалог, який не стосується теми. Це особливо актуально, коли учитель робить зауваження, а учень «виправдовується» або починає сперечатися. Не відповідайте на «аргументи», повторіть власну вимогу чи зауваження. Звучить дещо безкомпромісно, але це ваше рішення і ви в ньому впевнені.

Мова тіла

Вимагати тишини можна жестами чи поглядом. Щоб підкреслити важливість певних слів, поверніться до співрозмовника усім тілом. Дивіться у вічі, злегка нахиліться (цей жест свідчить про те, що у вас все під контролем). Коли даєте завдання, стійте на одному місці. Не потрібно жестикулювати, краще скласти руки за спину. І не відволікайтеся на сторонні справи. 

Не підвищуйте голос

Коли вчитель втрачає контроль над класом, перший імпульс – підвищити голос, перекричати учнів. Насправді підвищення голосу свідчить про хвилювання та страх, і учні це дуже тонко відчувають. Інколи провокують ще більше. Щоб втримати увагу, краще говорити повільніше і тихіше. Знижуйте голос. Нехай учні в прямому сенсі цього слова прислуховуються до вас. 

Джерела: https://osvitanova.com.ua/posts/633-dystsyplina-v-klasi-5-porad-uchyteliu

**************************************************************

 

ЧОГО БОЯТЬСЯ ВЧИТЕЛІ?

Учительське життя наповнене стресами: постійно треба бути готовими до уроку, знати відповіді на усі запитання, вчасно виконати розпорядження адміністрації, заповнити документи, перевірити письмові роботи, спілкуватися з батьками учнів, мати здоровий і гарний вигляд, приділити увагу школярам, приділити увагу своїми рідним, ознайомитися з новою літературою, вивчити нові методики, постійно підвищувати кваліфікацію, бути в курсі усіх подій, відпочити, встигнути поїсти і поспати.

Все це – плідний ґрунт для появи різноманітних фобій, страхів.

Фобія – це постійний, часто ірраціональний страх, виникнення якого пов’язане з певними подіями, ситуаціями або особами. Безпосередньою ознакою фобії є бажання уникнути будь-яких згадок про об’єкти чи дії, що викликають страх. Ознаками фобій є відчуття страху, прискорене серцебиття, посилене потовиділення, спазми в горлі, відчуття задухи, тремтіння у тілі або навіть розлади травлення. Цей страх – зазвичай тривалий та інтенсивний і, на перший погляд, не має логічного пояснення.

Які ж фобії зустрічаються у вчителів?

1. Акрібофобія – страх не зрозуміти зміст прочитаного тексту. Буває так через перевтому, через те, що текст «трохи важко» написаний. А вчителям часто здається, що вони втратили здатність розуміти текст.

2. Реттерофобія - побоювання неправильно вимовити чи написати слово або фразу. Наприклад, вчителька неправильно вимовляє прізвище учня, всі в класі сміються, за учнем закріплюється образливе прізвисько, педагог почуває себе винним.

3. Хронофобія – страх перед плином часу. Часто вчителя не залишає страх щось не встигнути: опрацювати матеріал на уроці, вчасно перевірити роботи, впоратися повноцінно з цілою низкою невідкладних завдань.

4. Соціофобія - страх перед перебуванням у суспільстві. У вчителів вона може бути безпосередньо виражена у страху щось зробити через побоювання критики або осуду з боку інших – досвідченіших колег, представників адміністрації, батьків учнів або навіть самих школярів.

5. Логофобія – патологічний страх виступати, говорити публічно або вимовляти певні слова. Людина боїться неправильно вимовити, затнутися, помилитися. Боїться стати посміховиськом, спровокувати глузування.

6. Це ергофобія – страх роботи. Виникає через постійний стрес, викликаний особливостями професії вчителя. Мова йде про ситуацію, за якої виконання будь-якого виду роботи, застосування власних професійних знань, усвідомлення відповідальності за свої дії викликають патологічні страхи і категоричне небажання братися за роботу.

Звісно, усі ці побоювання притаманні переважно молодим фахівцям, які ще не мають достатнього досвіду, сил і мудрості сприймати критику адміністрації і старших колег, не виробили власних методів роботи з батьками своїх учнів.

Те, що молоді вчителі з острахом ставляться до нового досвіду, є цілком нормальним. Адже усе невідоме завжди породжує страхи. Крім того, вони прагнуть якнайкраще себе показати перед своїм колективом, перед учнями, відчути себе повноцінним членом колективу і вчителем, якого поважають учні. Ось кілька моментів, що лякають молодих спеціалістів.

1. Стосунки з учнями.

Серед випускників вишів часто побутують недостовірні думки про сучасних дітей: «їх нічому не навчиш», «вони цікавляться лише комп’ютерними іграми та соцмережами», «відмінників одиниці, тому працювати буде ні з ким», «молодого вчителя ніхто не буде поважати».

Насправді все не зовсім так. Якраз у нового молодого вчителя є всі шанси стати для школярів справжнім авторитетом. Для цього треба:

·                бути з дітьми на одній хвилі, але не допускати панібратства;

·                бути впевненим у собі, але при цьому не зазнаватися;

·                підтримувати дисципліну – контролювати ситуацію, але без криків та викликів до школи батьків.

2. Без права на помилку

Нерідко педагоги роблять усе можливе, щоб показати дітям досконале знання свого предмету. Врешті-решт виникає психологічне напруження, а нестандартна ситуація, наприклад, підступне запитання від учня, може спровокувати серйозний стрес.

Кожна людина має право на помилку. Навіть найдосвідченіші вчителі можуть помилятися. Якщо ви схибили - вибачіться перед учнями за неточність, дайте їм можливість виправити вас, але при цьому попросити обґрунтувати власну думку.

3. Спілкування з колегами

Молоді спеціалісти потрапляють у давно сформоване середовище зі своїми сталими правилами та традиціями. І у них виникає страх, що це середовище до них буде ставитись вороже, особливо, коли вони спробують реалізувати новаторський підхід до навчання.

Насправді у шкільних колективах приязно ставляться до молодих вчителів. Тим більше, досвідчені педагоги нерідко самі пропонують підтримку та можуть стати справжнім джерелом корисних порад.

4. Взаємодія з адміністрацією школи

У молодих вчителів побутує думка, що адміністрація буде здійснювати повний контроль над їх діяльністю, не дозволить впроваджувати нові стандарти роботи і буде вимагати звіт про результати діяльності. Тому не варто намагатися працювати згідно з власними уявленнями. Все одно цього не дозволять.

Насправді - усе залежить від самого вчителя. Треба вміти домовлятися з керівництвом, відстоювати свою точку зору та доводити, що той матеріал, який ви подаєте, дійсно важливий.

5. Стосунки з батьками

Молодий вчитель, внаслідок розповідей досвідчених колег про те як складно знайти спільну мову з батьками, боїться навіть слово не так сказати батькам. Адже незначне непорозуміння може призвести до суттєвих ускладнень. І буде молодий педагог довго розбиратися з директором, численними інстанціями чи навіть з прокуратурою.

Звичайно, з батьками дійсно може бути складно: вони можуть вимагати від вчителя звіт щодо того, чому він обрав певний підхід у навчанні; можуть бути не задоволені тим, що викладач пропонує. Вихід є! Будьте терплячі, прислухайтеся до батьків своїх учнів, приймайте до уваги їхню думку, поважайте критику. Але при цьому треба бути переконливим та чітко пояснити, чому було обрано саме такі методи. Будьте з батьками приязні, але твердо стійте на своєму.

Візьміть до уваги, що знервовані, неврівноважені вчителі, в тому числі й досвідчені, ніколи не зможуть ефективно працювати з дітьми і не сприятиме їх розвитку. Вчитель, який боїться своєї роботи, не зможе створити умов для повноцінного засвоєння матеріалу, формування компетентностей, накопичення знань і удосконалення умінь своїх учнів. Він може відштовхнути дітей від навчання, закріпити негативне ставлення до себе, свого предмету або школи в цілому. І навіть сприяти формуванню таких страхів як:

·                гнозіофобія – страх знань; 

·                геленологофобія – страх складної наукової термінології;

·                гіпомонстрескуїпедалофобія –страх перед довгими словами;

·                метрофобія – страх перед поезією у всіх її проявах;

·                арифмофобія – страх перед цифрами.

А ще вчителі бояться (в цьому їм важко признатись навіть собі):

1. Несподіваної появи на уроці представників адміністрації

2. Надто настирливих батьків

3. Надто «розумних» учнів

4. Не встигнути розповісти все

5. Атестації та сертифікації

6. Що діти оберуть твій предмет на ЗНО

7. Незапланованих канікул

8. Паперової роботи

9. Зустріти учнів під час відпочинку

Тому звернення до психолога часто дозволяє позбутися неприємних відчуттів і побоювань. Але дуже часто саме усвідомлення сутності того, що нас лякає, раціональне ставлення до подій, можливість відділити свій страх, подивитися на нього з боку дозволяють позбутися некомфортної ситуації. Посміятися над своїми  страхами – це теж спосіб їх здолати.

Доброзичлива атмосфера в педагогічному колективі, повага і розуміння з боку учнів і їх батьків, усвідомлення необхідності та важливості своєї праці – все це дозволяє уникнути умов, у яких розвиваються фобії та страхи.

Джерела: https://naurok.com.ua/post/naybilshi-strahi-molodih-vchiteliv

https://naurok.com.ua/post/shkilni-strahi-vchiteliv

https://naurok.com.ua/post/chogo-boyatsya-vchiteli

**************************************************************

МЕТОДИ ТА СТРАТЕГІЇ НАВЧАННЯ ДЛЯ

ІДЕАЛЬНОГО УРОКУ

Хороший викладач — це гнучкий, спостережливий та чуйний професіонал, що завжди намагається придумати, як зацікавити своїх учнів та захопити їх навчальним процесом так, щоб урок пройшов ідеально. Це не так просто як здається на перший погляд. Часто вчителі вважають, что вони створюють просто ідеальні навчальні плани. До тих пір, поки вони з тріском не провалюються.

А буває і навпаки — урок, план якого ви створили похапцем за кілька хвилин, дійсно сподобався учням та примусив їх задуматися. Це означає, що вчитель вміло використав інтерактивні методи та ефективно побудував план уроку.

Основні навчальні стратегії, що допоможуть створити ефективний план уроку.

1. Ціль уроку для учнів.

Ціль уроку потрібна в першу чергу учням!

Коли ви плануєте урок, також подумайте, що ви хочете, щоб ваші учні вивчили та що взяли корисного з вашого уроку. Після того потрібно чітко донести цю ціль до учнів — вони мають знати, для чого їм потрібно вчити ту інформацію, що ви даєте на уроці. Спробуйте подати це в якості прикладів з реального життя, якщо це можливо.

2. Виразіть свої очікування.

Перед початком заняття впевнено сформулюйте свої очікування від уроку. Наприклад, якщо ви проводите науковий експеримент, то перше, що ви будете робити — це показ учням, як правильно використовувати матеріали. А також потрібно наголосити на наслідках, якщо вони будуть працювати з речовинами неправильно.

3. Активно залучайте учнів.

Діти вчаться за допомогою дій, а не тільки через слух. Найкращий спосіб залучити дітей до уроку — практична робота. Використовуйте техніки кооперативного навчання чи сучасні технології на кшталт iPad чи фліпчарти, щоб підвищити активність учнів на уроці.

4. Будьте рухливими.

У той час, коли учні зайняті опануванням практичних навичок, вам потрібно активно пересуватися у класі, щоб упевнитися, що всі учні виконують завдання: м’яко нагадуйте про виконання завдання тим дітям, що відволіклися від нього, оглядайте аудиторію, щоб впевнитися, що все йде за планом, задавайте питання на критичність мислення, щоб покращити їхні навички сприйняття - «Чому?» та «Як?» — так ви зможете переконатися, що ціль уроку виконується.

5. Заохочуйте хорошу поведінку та старанну роботу.

Коли ви бачите, що учень уважний на уроці, старанно працює та виконує усі завдання, що ви перед ним ставите, обов’язково похваліть його. Після того, як заняття закінчилося, зробіть паузу та подумайте, що було зроблено на уроці, а що ні. Проаналізуйте, що ви могли випустити з уваги. В наступних заняттях ви зможете використати цю інформацію на користь.

6. Використовуйте інтерактивні методи навчання.

Інтерактивні методи викладання розроблені по одному й тому ж принципу: без практичного застосування теоретичних знань учні в своїй більшості не здатні засвоювати матеріал у повному обсязі. Тим більше, під час стандартних занять-лекцій учні часто втрачають інтерес до навчання, але інтерактивні методики створюють атмосферу уваги та зацікавленості.

Ось декілька найефективніших способів, які допоможуть залучити учнів до навчального процесу.

1. Брейнстормінг.

Інтерактивний мозковий штурм зазвичай проводиться у групах. Дуже ефективний для створення креативних ідей. Брейнстормінг допомагає учням навчатися роботі в команді. Різні види мозкового штурму включають:

·                Структуровані та неструктуровані обговорення.

·                Реверсивне мислення.

·                Будування номінальних групових відносин.

·                Онлайн-штурми: чати, форуми, листування у соцмережах.

·                Створення мап командних ідей.

·                Загальні групові походи.

·                Індивідуальний брейнстормінг.

2. Робота в парах

Поставте проблему чи питання, а потім поділіть учнів на пари. Дайте кожній парі достатню кількість часу, щоб вони змогли прийти до певних висновків, та дозвольте кожному учаснику сформулювати висновки своїми словами. Ви можете також попросити, щоб один учень пояснював відповідь, а інший проводив оцінку того, що було зроблено для отримання таких висновків. Можна комбінувати різноманітні варіації процесу.

3. Групові дискусії

Учасники обговорюють одну проблему, знаходячись у різних групах, що мають різне бачення проблеми. У кожній із таких груп учні презентують свої ідеї та висловлють думки. Підтримуйте обговорення між учнями із різних груп. Кожен учень повинен дізнатися про погляди та аргументи інших учасників дискусії.

4. Аналіз реальних проблем

Головне — зробити акцент на тому, як вирішувати реальні проблеми, що потребують реальних дій. Готуйте своїх учнів до життя поза шкільною лавою. Дайте невеликим групам учнів деталі та описи реальних ситуацій — хай вони придумають робоче рішення для них.

5. Сесія «питання-відповідь»

Відразу ж після оголошення теми заняття, але перед початком стандартної лекції, дайте завдання учням написати по одному питанню на цю тему на невеликих папірцях. Після цього зберіть усі записки та дайте відповіді на ті питання, що задали учні.

Джерела:

https://osvitanova.com.ua/posts/2278-piat-interaktyvnykh-metodiv-navchannia

https://osvitanova.com.ua/posts/2125-5-vazhlyvykh-stratehii-navchannia-iaki-dopomozhut-provesty-idealnyi-urok

*************************************************************

ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ ВІД ВЕЛИКИХ ПЕДАГОГІВ, ЯКІ ВІДКРИВАЛИ ВЛАСНІ ШКОЛИ

У педагогіці виховання існує велика кількість шкіл, освітніх підходів до виховання дітей. Але всі альтернативні школи вважають: якщо давати дитині свободу і цінувати її індивідуальність, вона виросте упевненою в собі і щасливою. Яку вибрати чи як їх поєднати – це вже ваша особиста справа, ваша гнучкість і ваша креативність.

1. Система Монтессорі, засновник – Марія Монтессорі

Монтессорі – перша жінка в Італії, яка закінчила медичний інститут. Вона працювала з хворими дітьми, з якими в той час ніхто не займався. Монтессорі кілька разів номінували на Нобелівську премію, а її підхід до виховання досі популярний у багатьох країнах, в тому числі й в Україні.

Деякі погляди Марії Монтессорі:

·      Дитина заслуговує на повагу, тому ввічливі прохання краще ніж наказний тон.

·      Не дивіться на дитину зверху вниз – намагайтеся, щоб ваші очі були на одному рівні.

·       Зробіть малюкові відповідні його зросту і силам стілець і стіл, гачки для одягу, на які він сам повісить свою куртку. В такому середовищі він буде щасливий.

·         Не робіть за дитину те, що вона може зробити сама.

·      Якщо дитину карати за будь-яку провину, вона буде відчувати провину за все і всіх.

·  Якщо ви підтримуєте вашу дитину і не забороняєте їй висловлювати почуття, вона виросте упевненою в собі.

·        Не забороняйте дитині допомагати вам із побутовими справами.

·   Краще купувати іграшки не з пластику, а з натуральних матеріалів – кубики, моделі меблів, іграшковий посуд тощо. 

2. Реджіо-педагогіка, засновник – Лоріс Малагуцці

Італійський психолог вигадав красиву метафору: дитина з народження говорить «100 мовами». Тобто дитина говорить зі світом і виражає себе різними способами – через малюнки, спів, гру. Але дорослі часто намагаються заглушити 99 мов. Батькам варто слухати дитину і навчити її використовувати ці «мови» у повсякденному житті.

Основні ідеї Малагуцці:

·    Не буває неправильної відповіді – бувають різні точки зору. Не кажіть дитині, що вона неправа в якомусь питанні. Розпитайте, чому вона так думає, і розкажіть, як можна подумати ще.

·     Перед тим як щось пояснити, запитайте у дитини, що вона вже про це знає. Якщо ви будете розповідати вже відомі їй речі, дитина втратить інтерес і не буде слухати. Як і дорослий.

·  Задавайте більше питань, які потребують розгорнутої відповіді. Так дитина буде вчитися міркувати і висловлювати свої думки.

·   Якомога частіше давайте дитині можливість обирати. Наприклад, що вона хоче одягти або якого кольору рюкзак їй купити.

3. Вальдорфська педагогіка, засновник – Рудольф Штайнер

Мета вальдорфських шкіл – виростити впевнену в собі людину, прищепити любов до праці і відкрити в дитині творчі здібності. Там не ставлять оцінок і не проводять контрольних, але державні іспити діти здають не гірше, ніж учні звичайних шкіл.

Ідеї Рудольфа Штайнера:

·    Немає такої книги, яка навчить батьків як поводитися з дітьми. Кожна дитина унікальна, тому потрібно бачити і приймати особливості кожної.

·     Цікаві та захоплюючі історії навчать дитину набагато краще, ніж нудні параграфи підручників.

· Дітям варто більше часу проводити на природі: вчитися спостерігати, бачити красу і жити у гармонії зі світом.

·     Прості іграшки, наприклад дерев’яні кубики, краще розвивають уяву.

· Прості щоденні ритуали допомагають дітям відчувати себе в безпеці, а заодно вчать організованості та зібраності. Тому день можна починати із повторення віршів, пальчикових ігор для розвитку моторики.

 4. Школа Саммерхілл, творець – Олександр Нілл

Британці називають цю школу «суперечливою». Учням дозволяють не вчитися: відвідування уроків не обов’язкове. В середньому діти байдикують 3 місяці, а потім починають ходити на уроки. Крім освоєння звичних нам предметів, у Саммерхілл можна навчитися працювати в фотошопі, вирощувати рослини, показувати фокуси і надбати інші корисні навички.

Погляди Олександра Нілла на виховання дітей:

·           Коли ми говоримо дитині «ні», дитина починає говорити «ні» життю.

·  Важка дитина – це нещасна дитина, яка не в ладах зі світом і з собою. Правильніше говорити не про важких дітей, а про важке людство.

·  Батькам «важких дітей» варто присісти на хвилиночку і чесно відповісти на питання: «Підтримував я дитину?», «Довіряв їй?».

·  Завдання дитини – жити своїм життям, а не життям, яке для нього спланували батьки і вчителі.

·       Не дитина повинна підходити для школи, а школа – для дитини.

·     Людям потрібна свобода. Але свобода і вседозволеність – це не одне і те ж.

·  Батьки часто намагаються налякати дітей страшними наслідками їхніх «проступків». Але правильніше вчити дитину нічого не боятися.

5. Інструментальна педагогіка, основоположник – Джон Дьюї

У США Дьюї називають «батьком прогресивної освіти». Він вважав, що завдання школи – навчити дитину знаходити вихід з будь-якої ситуації, пристосовуватися до навколишнього середовища. Тому дітей варто навчити виконувати конкретні завдання, а не напихати їх абстрактними знаннями з підручників.

Погляди Дьюї на освіту:

·   Дитина повинна щось робити, а не щось вивчати. Саме дія приведе дитину до результату.

·        Не варто соромити дитину за її невдачі. Провали допомагають нам стати кращими.

·    Всі великі наукові досягнення відбулися тому, що хтось не побоявся використовувати свою уяву.

6. Метод Селестена Френе

Френе відкрив власну школу в 24 роки. Він допомагав дітям, що відстають у розвитку. У його школі не було підручників і домашніх завдань, але учні досягали видатних результатів і були всебічно освіченими.

Основні ідеї Френе:

·   Найприємніше заняття може стати нестерпним, якщо тебе змушують це робити.

·     Покарання принижує обох: того, хто карає, і того, кого карають.

· Чим раніше діти вчаться виконувати звичайні побутові справи, тим впевненішими і самодостатнішими вони стають у майбутньому.

-   Замість заборон і покарань варто вести з дитиною переговори. Дитина повинна бачити, що її голос має значення.

 Джерело: http://vsviti.com.ua/interesting/ideji/84936

  

**********************************************************************************

ФІЛЬМИ ПРО ВИДАТНИХ ПЕДАГОГІВ, ВЧИТЕЛЬСЬКІ ДОЛІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ СИТУАЦІЇ

«Письменники свободи» – методи досягнення неможливого

Фільм заснований на реальних подіях та книзі «Письменники свободи», створеній амер. вчителькою Ерін Грувел та її учнями.

За сюжетом молода амбітна вчителька влаштовується у школу, яка займається реабілітацією дітей із неблагополучних родин.  Клас, що дістається Ерін, можна сміливо назвати проблемним. Тут навчаються представники найрізноманітніших національностей, при цьому між ними немає злагоди. Усі тримаються своїх етнічних груп та вкрай вороже ставляться до решти однокласників. Світ цих дітей сповнений небезпек: представники банд вбивають одне одного заради впливу та продажу наркотиків, а полісмени заарештовують їх рідних без жодних на те причин.

Потрапивши у цю атмосферу, вчителька – типова представниця білошкірого середнього класу – береться зруйнувати стіну недовіри між дітьми. Захоплена ідеєю, вона починає вкладати у вчителювання значно більше часу і коштів, ніж планувала, втім, результат того вартий – клас відповідає взаємністю.

«Жовтневе небо» – до зірок!

Сюжет фільму заснований на реальній історії Гомера Хікема (конструктора НАСА) та його романі-бестселері «Rocket Boys: A Memoir».

У дитинстві Гомер був настільки вражений запуском радянської ракети (супутник «Мир», запущений на навколоземну орбіту у 1957 році), що вирішив збудувати власний космічний апарат. Утім, усе не так просто. Гомер мешкає у маленькому шахтарському містечку, його батько вкрай негативно ставиться до «порожніх мрій» та хоче, аби хлопчик теж став шахтарем.

Гомер не збирається зупинятися на шляху до мрії та звертається за підтримкою до друзів і шкільної вчительки, міс Фріди Райлі. Вона вірить у нього та допомагає здійснити запуск експериментальної ракети. 

«Посмішка Мони Лізи» – світ ширший за межі кухні

Середина 20 століття у США, це період украй консервативних поглядів на родину та роль жінки. Така ситуація ставала каталізатором депресій у дружин, які присвятили життя піклуванню про дім та дітей. Події фільму відбуваються у 1953 році, коли розчарування ще не накрило американське суспільство. 

Молода вчителька мистецтв Кетрін Уотсон починає викладати у массачусетському жіночому коледжі Уеллеслі. На своїх уроках вона намагається довести ученицям, що освіта потрібна не для того, аби краще обслуговувати родину, а вступ до університету – не для пошуку підходящого чоловіка. 

Кетрін вчить дівчат приймати самостійні рішення та спиратися на власні таланти, а не шукати опіки від інших. Утім, нові погляди викликають опір не лише консервативного керівництва коледжу, але і деяких учениць, які підтримують звичний порядок речей. 

«Спілка мертвих поетів» – відчуй дух літератури минулого

Як і попередній фільм, ця стрічка змальовує консервативну школу, але цього разу для хлопців. На її вихованців очікує блискуче майбутнє, до якого і мають підготувати суворі порядки навчального закладу. Утім, у навчання раптово вривається дивакуватий викладач літератури – Джон Кітінг, образ якого вітлив відомий комік Робін Вільямс.

Видирати сторінки з підручника, якщо ті пропагують застарілий підхід, залізти на парти, вигукувати бойове гасло вікінгів – це лише деякі з прогресивних методів, що застосовує професор Кітінг. Учитель доводить, що класична література – це не щось нудне і застаріле, але живе і пристрасне, сповнене почуттів, здатних змінити життя учнів.

Новий підхід допомагає хлопцям краще зрозуміти поезію та розкрити таланти, утім привертає увагу шкільного керівництва, що вважає вільнодумство неприпустимим для підлітків, надаючи перевагу традиції та дисципліні.

«Експеримент 2: Хвиля» – у нас це неможливо!

Роман Сінклера Льюіса «У нас це неможливо!» демонструє прихід фашизму у США, показуючи наскільки швидко та просто людиноненависницькі погляди здатні увійти у будь-яке суспільство. Події фільму відтворюють ситуацію, що насправді відбулася у Америці. А почалося все зі шкільного експерименту.

Події перенесені у сучасну Німеччину, що лише підкреслює ідею фільму, адже учні переконані – фашизм у їхню країну нізащо не повернеться. Німці надто добре вивчили уроки історії. Утім, молодий учитель доводить протилежне: для цього він під час викладання курсу автократії пропонує школярам специфічну рольову гру. Один за одним, під логічними приводами, він вводить ті чи інші елементи нацизму, що швидко перетворює клас на маленьку агресивну диктатуру.

«Тріумф: Історія Рона Кларка» – як контролювати неконтрольований клас

Стрічка заснована на реальній історії американського вчителя Рона Кларка. Його книга «Основні 55 правил для класної кімнати» була у списку бестселлерів 13 тижнів поспіль, її видано у 25 країнах. У 2006 році у Атланті було засновано академію імені Рона Кларка.

За сюжетом молодий учитель, методика викладання якого дозволяє швидко покращити оцінки дітей, переводиться у нову школу. Тут він має «підтягнути» клас, учні якого належать до неблагополучних сімей. Деякі діти неконтрольовані, мають проблеми з законом та дозволяють собі відкрито ображати вчителя. Рон Кларк пройшов кріз зриви та неодноразове бажання здатися, але йому вдається неможливе – зробити з безвідповідальних малолітніх бандитів відмінників.

Звісно, не кожен педагог готовий до таких серйозних випробувань, утім, історії Рона Кларка чи Ерін Грувел доводять – учителі можуть бути супергероями та змінити життя дітей і навіть цілого суспільства. Найвідданішим із них інколи вдається переломити ситуацію там, де опускають руки держава і навіть батьки.

Джерело: https://naurok.com.ua/post/pishaemosya-pedagogami-filmi-pro-vidatnih-uchiteliv?fbclid=IwAR1fdvKd4lFkTReLIr4ksFKefUcfHERqoEC7VHHXoEV_OOZD9seopp7Fas4

*********************************************************************************

*********************************************************************************

Протидіємо булінгу: чого НЕ треба робити вчителю

1. Стояти осторонь

Чекати і сподіватися, що проблема вирішиться сама собою – марно. Нічого не вирішиться, стане тільки гірше. Якщо ви бачите, що дитину ображають інші діти (а батьки цих дітей і поготів!), обов’язково втручайтеся. Це саме той випадок, коли краще зробити хоч щось, ніж нічого не робити.

2. Не цікавитися життям своїх учнів та учениць

Так, головну роль у вихованні дитини відіграють її батьки, але й у школі вона проводить багато часу, а отже, вчительство не може лишитися осторонь. Необхідно з самого початку вибудовувати довірливі стосунки у класі, діти мають знати, що вони вам можуть довіряти, що ви не промовчите та захистите їх.

3. Забувати про шкільні правила та законодавство

4. Не давати дитині порад

Найгірше, що можна сказати учням та ученицям – це «Не звертай уваги». Відсутність реакції з боку жертви булінгу не зупиніть булера. Навпаки, агресор побачить, що реакції немає, а отже можна і далі робити, що заманеться.  

Психологи радять спочатку спробувати зупинити булера за допомогою вербальних засобів. Так, у випадку спроби агресії жертва має спочатку сказати: «Ти поводиш себе агресивно», а потім запитати: «Ти що, злий?» або «У тебе сьогодні поганий настрій?», потім варто продемонструвати, що ви розумієте, чому кривдник поводить себе саме так, і запитати: «Ти хочеш видатися крутим. Ти хочеш мене образити?». Такі слова змусять  кривдника розгубитися, і саме у цей момент необхідно розказати йому про власні почуття: «Мені не подобається, коли зі мною розмовляють у такому тоні/чіпають мої речі/намагаються спровокувати на бійку» тощо. Насамкінець варто навести аргументи: «Твоя поведінка суперечить правилам класу!».

Розкажіть, що говорити все це варто впевненим тоном, при цьому краще втриматися та не плакати, адже саме такої емоційної реакції і прагне булер.

5. Замовчувати справу

Так, ніхто не хоче, аби його клас чи школа «прославилися» через булінг. Але, приховавши такі факти, ви ризикуєте ще більше – якщо ситуація погіршиться, про неї все одно рано чи пізно дізнаються, тільки наслідки будуть набагато неприємнішими. Говорить із булерами, викликайте їхніх батьків, повідомте адміністрацію, зверніться до психолога, а якщо потрібно – і до вищих інстанцій.

6. Вважати, що одна виховна бесіда вирішить проблему

Ні, одна бесіда з булером та жертвою нічого не вирішує. Булінг – невипадкове явище, він пов’язаний з якостями особистості кривдника, який прагне встановити свою владу над іншими. Така людина робить все доволі виважено та холоднокровно, а отже і заходи щодо неї мають бути іншими. Саме тому булінг є викликом усій школі як організації, такі випадки вимагають системних рішень на рівні адміністрації, зміни самої організаційної структури.

7. Думати, що ви поганий вчитель

Коли у класі трапляються випадки булінгу, то дехто з вчителів та вчительок починає звинувачувати у цьому себе: «Якщо в мене це сталося, то я погано виховую дітей». Насправді булінг може трапитися у будь-якому класі й у будь-якого вчителя. Ви в цьому не винні. Так і само боротися одному теж не варто. Цькування можна перемогти тільки тоді, коли весь шкільний колектив об’єднується проти цього. Тільки системні та злагоджені дії допоможуть викорінити це явище.

Джерело: https://naurok.com.ua/post/protidiemo-bulingu-chogo-ne-treba-robiti-vchitelyu?fbclid=IwAR0f4z_Nubb6oq84Lel-ypoQm6WvCcT7kBjXsmbQfXt2q2JaNuEY7v9__08