АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО НОВИХ УМОВ

 

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО НОВИХ УМОВ

Для того, щоб ми сьогодні могли повноцінно жити – ми повинні соціалізуватись до середовища: навчитись жити на новій території з новими людьми, за їх правилами, дотримуючись їх традицій та звичаїв. Дітям легше пристосуватись ніж дорослим. Але саме дорослі повинні показати і навчити дітей як це краще зробити. 

Ось кілька порад дорослим щодо адаптації дитини до нових умов.

1. Новий дім. Дорослі повинні, насамперед, говорити дитині: «Де б ми не були – наш дім у серці. Навіть, якщо він зруйнований. Де б ми не були – ми завжди можемо пустити коріння і почати створювати новий дім, кращий ніж попередній, бо ми маємо досвід».

2. Безпека. На новому місці варто акцентувати увагу дитини на тому, що ми в безпеці, це наш безпечний простір, тут ми будемо жити.

3. Знайомство з новим місцем. Розповідаємо дитині – де/що розташоване - де ти будеш гратись, їсти, спати, де вбиральня.

4. Знайомимо із правилами перебування на новій території: що можна робити, чого точно не можна. Знання правил – додають відчуття безпеки. Вивчайте мову - це допоможе підтримувати контакт із місцевими та поступово знайомитись із культурним осередком країни.

5. Знайомство з містом: розповідаємо самі про місто, де ми будемо жити, про традиції народу чи особливості регіону, ходимо на екскурсії. Що більше інформації, то безпечніше.

6. Соціалізація.

ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

 ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Планувати під час війни, коли незрозуміло, чого чекати завтра, важко, але можливо. Просто старі підходи більше не працюють. Це пов’язано із соціальним інстинктом.

Наш соціальний інстинк вимагає від нас віддавати власну увагу та ресурси на відновлення миру в Україні. Через це ми так багато і завзято волонтеримо, не можемо нормально спати, забороняємо собі розслабитися, відпочити та просто жити. Це правильно, але насправді подібні дії є не раціональними і в довготривалій перспективі до успіху не призведуть. 

Як же планувати свою роботу в сьогоднішніх реаліях?

1. Забудьте про довгострокові рішення. Обставини змінюються так швидко, що в цьому поки немає сенсу. Якщо плануєте кудись переїхати - дозвольте собі пожити в одній країні, а якщо з нею не складеться – переїхати до іншої. Щодо планування кар’єри – то зараз складно оцінити ризики, зовнішні обставини, зрозуміти, чого чекати завтра. Але той досвід, який ви проживаєте зараз, може розвивати навички гнучкості, вміння шукати нестандартні рішення в кризових ситуаціях, а вони у післявоєнному житті будуть дуже цінними на ринку праці. 

2. Плануйте за agile-методикою. Суть методики в тому, щоб ставлячи цілі, розуміти, що вони можуть змінитись у будь-який момент і потрібно буде швидко знайти альтернативу. Тому діяти варто таким чином – визначити перший крок, який наблизить до отримання задуманого, реалізувати його, зупинитись, оцінити результати, і тоді вирішити, яким буде наступний крок. І так постійно, аж поки не досягнете поставленої мети. 

3. Кроки не завжди наближатимуть до цілі, іноді траплятимуться провали. Але в будь-якому випадку ви отримаєте цінну інформацію (наприклад, які рішення не працюють) і матимете змогу більш зважено спланувати наступні дії.

4. Дайте собі право передумувати та міняти старі плани. Зараз ми ставимо зовнішні цілі (пов’язані із заробітком, умовами проживання) та внутрішні цілі (психологічна стабільність, бажання зберегти хороші стосунки з близькими). Внутрішні більш стабільні, а зовнішні можуть мінятись. 

Для психіки часта зміна планів — це складно. Тому, щоб все йшло комфортно, потрібно обрати кілька точок опори — речі, які за будь-яких умов залишаться стабільними. Наприклад, ви завжди будете поруч з дитиною, після закінчення війни, повернетесь в Україну, і зараз робитимете все, аби продовжити власну справу. Але поряд з тим прийміть, що інші, менш важливі речі змінюватимуться.

Фонд допомоги жертвам сексуального насилля «Сильні»

 

В Україні запрацював фонд допомоги жертвам сексуального насилля «Сильні»

Благодійний фонд надає безкоштовну:

• Психологічну (як розмовну консультацію, так і терапевтичний курс);

• Медичну (організовує та оплачує медичні послуги);

• Юридичну допомогу людям, які пережили сексуальне насильство (партнери фонду готові знайти адвокатів у потрібному регіоні, в разі необхідності фонд оплатить їхню роботу).

Доброчинці фонду оплачують медичні та психотерапевтичні послуги, юристи надають консультації та допомагають задокументувати факти зґвалтувань як воєнних злочинів, задля використання свідчень у міжнародному суді з прав людини.

Запити людей, які пережили сексуальне насильство, чи їхніх батьків є абсолютно конфедиційними. Люди можуть відмовитися від допомоги у будь-який момент.

Звернутися за допомогою та дізнатися більше про роботу фонду можна за покликанням – https://www.sylni.org . Після звернення - з людиною зв'яжеться консультант, щоб детальніше обговорити вид допомоги, який потрібно надати.

Вебінари з питань психосоціальної підтримки учасників освітнього процесу

 

Записи вебінарів для педагогічних працівників з питань психосоціальної підтримки учасників освітнього процесу

Відділ наукового та навчально-методичного забезпечення змісту позашкільної освіти та виховної роботи ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» у співпраці з ГО «Ла Страда-Україна» за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ)

Розпочато проведення циклу заходів для педагогічних працівників з питань психосоціальної підтримки, соціальної згуртованості, соціального та емоційного навчання та навчання життєвим навичкам учасників освітнього процесу.

• «Основи професійної та емоційної безпеки фахівця в умовах надзвичайних ситуацій» від 15.09. 2022 р. (Тетяна Войцях, психологиня, арт-терапевтка, тренерка та медіаторка Національної медіаторської мережі ГО «Ла Страда-Україна»).

• «Основи емоційної компетантності» 27.09.2022р. (Наталія Сабліна, кандидатка психологічних наук, психологиня, психотерапевтка, керівниця Тренінгового центру Наталії Сабліної, тренерка Національної тренерської мережі ГО «Ла Страда-Україна»)

•  «Особливості організації соціо-емоційної підтримки дітей та підлітків в період війни» 11.10.2022 р. (Євген Сурело, практичний психолог, учитель етики та громадянської освіти КЗ «Чаплинська середня загальноосвітня опорна школа Дубовиківської сільської ради Дніпропетровської області», медіатор Національної медіаторської мережі ГО «Ла Страда-Україна»)

•  «Практикум з розвитку ресурсного мислення як складової емоційної компетентності» 13.10.2022р. (Наталія Сабліна,  кандидатка психологічних наук, психологиня, психотерапевтка, керівниця Тренінгового Центру Наталії Сабліної, тренерка Національної тренерської мережі  ГО «Ла Страда-Україна»)

• «Відповідальна поведінка в соціальних мережах під час війни» 25.10.2022року (Марина Матвійчук, кандидатка педагогічних наук, фахівчиня із соціальної роботи Черкаського міського центру соціальних служб, медіаторка та тренерка Національної тренерської мережі ГО «Ла Страда-Україна»)

•  «Профілактика вторинної травматизації у дітей та дорослих» 27.10.2022р. (Войцях Тетяна, психологиня, арт-терапевтка, тренерка та медіаторка Національної тренерської і медіаторської мережі ГО «Ла Страда-Україна»)

• «Конфліктологічна компетентність педагога в умовах війни» 08.11.2022року (Тетяна Войцях, психологиня, арт-терапевтка, тренерка та медіаторка Національної медіаторської мережі ГО «Ла Страда-Україна»)

•  «Відновлення життєвих неперервностей (практикум на основі моделі BASIC PH)» 10.11.2022р. (Наталія Сабліна, кандидатка психологічних наук, психологиня, психотерапевтка, керівниця Тренінгового Центру Наталії Сабліної, тренерка Національної тренерської мережі  ГО «Ла Страда-Україна»)

• «Протидія домашньому насильству під час дистанційного навчання в період війни» 22.11.2022 року (Тетяна Децюк, доцентка кафедри соціальної роботи Національного університету «Чернігівська політехніка», кандидат педагогічних наук)

• «Особливості реагування дорослих та дітей на стрес: що важливо враховути вперіод війни» 08.12.2022р. (Наталія Сабліна, кандидатка психологічних наук, психологиня, психотерапевтка, керівниця Тренінгового Центру Наталії Сабліної, тренерка Національної тренерської мережі  ГО «Ла Страда-Україна») 

• «Особливості реагування дорослих та дітей на стрес: що важливо враховувати в період війни» 13.12.2022р.(Наталія Сабліна, кандидатка психологічних наук, психологиня, психотерапевтка, керівниця Тренінгового центру Наталії Сабліної, тренерка Національної тренерської мережі ГО «Ла Страда-Україна»)

• «В новий рік з новими ресурсами. Арт-терапевтичний практикум» від 27.12.2023 (Олена Черниш, психологиня у галузі розвитку емоційного інтелекту, корекції невротичних порушень, наслідків психологічної травми та проблем розвитку особистості, АРТ-терапевтка).

Тренінговий центр Наталії Сабліної

Продовжується цикл вебінарів "Я - поруч. Я-психолог. "

 "Особисті кордони та як говорити "НІ"
"Як бути в ресурсі та підтримати емоційний баланс"
 «Тайменеджмент у моєму житті"
"Як вмотивувати себе та стати успішною людиною. Історія успіху Наталії Сабліної"
"Як шкільному психологу вийти з зони комфорту та навчитися заробляти гроші"
 «Формування залежностей та причин їх виникнення»
 "5 АРТ технік, які допоможуть пережити стрес, втрату та горе"

« 10 способів та технік порятунку від стресу та апатії"

"Спілкування та психологічна стійкість"

«Стратегія подолання труднощів . Як зберегти спокій , коли на вкруги все погано…» 

"Як у страху невідомості знайти ресурси і стати щасливим?"

Вебінари від Центру здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" та Україно-швейцарського проекту "Діємо для здоров'я"

"Як підготувати школярів до нового навчального року в умовах війни"

"Фахівцям про профілактику та управління психосоціальними реакціями на травматичний досвід"

"Освітянам про стратегії адаптації до навчального року в часі війни"

"Психологічна стійкість в умовах вимушеного переселення"

"Турбота про психічне здоров'я дітей у школах у контексті війни"

"Плекання батьківської стресостійкості: групи взаємопідтримки для батьків дітей аутизмом"

Турбота про психічне здоров'я дітей у школах у контексті війни

Психологічна допомога внутрішньо переселеним

Освітянам про навчання учнів давати раду з наслідками війни.

Психологічна стійкість: внутрішні цінності та межі 

Вебінар Mari Bræin "Загроза розвитку дитини Від розуміння до зцілення травми розвитку"

Розвиток цілісної системи турботи про психічне здоров'я студентів та працівників у вузах.

Медитаційні практики

Медитація "Прощення батьків"

Медитація Вдячності

Медитація "Подорож по лабіринтам тіла"

Медитація "Золотий потік"

Медитація "Покинутий будинок"

Медитація "Чистий аркуш" 

Мотиваційна медитація "Мрій!"

Як спілкуватись у час війни

 

Як спілкуватись у час війни

Війна по різному вплинула на кожну людину. Природньо, що можуть виникати проблеми в спілкуванні, особливо з тими, чий досвід відрізняється від вашого, з тими, хто пережив щось, не до кінця вам зрозуміле, що лякає, про що чуєш, але не до кінця віриш у те, що такі події можливі.

Спілкування з оточуючими під час війни вимагає від нас більшої чутливості й обережності, ніж у мирний час. Особливо це актуально, коли контактуєш із тими, хто перебував у зоні активних бойових дій (військові, цивільні). Тому варто знати деякі особливості спілкування та враховувати їх під час взаємодії з ними, щоб не провокувати негативні переживання.

1. Пам’ятайте, що перед вами людина, яка має сили, ресурси, знання й уміння, що дають їй змогу виживати. Тобто вона є «здатною» діяти - може сама вирішувати життєві питання, визначати майбутній рух, ухвалювати рішення й нести за них відповідальність. Не забирайте в неї здатність бути суб’єктом власного життя.

2.     Не робіть вибір за іншого.

Якщо людина пережила ситуацію, в якій була безпорадною, то можливість обирати з альтернатив повертає відчуття контролю. Якщо вирішили щось змінювати в планах, оточенні тощо — спочатку отримайте згоду. Людина має бути активним учасником свого життя.

3.     Поважайте кордони людини.

Вона має право робити те, що вважає за потрібне, мати інші орієнтири та цінності, власне бачення ситуації. Намагання «допомогти» може сприйматись як насильство. Варто запитати, чи потрібна людині допомога, а вже потім діяти. Якщо вам дуже хочеться обійняти — не варто торкатися чужого тіла без дозволу, бо це ваше бажання і воно може не збігатися з потребою іншої людини.

4. Перебування в зоні бойових дій може сильно впливати на людину, змінюючи звичні нам поведінкові прояви. Не варто їх інтерпретувати самостійно — ми не можемо знати всі обставини життя іншого. Краще запитати прямо й пояснити, що саме турбує людину.

5. Не жалійте, а співпереживайте.

Жалість позбавляє іншого суб’єктності, сили. Зазвичай дорослому ми співчуваємо, співпереживаємо. Не варто говорити про те, що ми розуміємо емоції того, хто пережив жахливий досвід. Ми не знаємо, як це було, нас не було поруч. Але історія людини викликає в нас почуття, й ми можемо їх озвучувати.

6. Турбуючись про людину, непогано створити умови для переживання нею позитивних емоцій. Однак не вимагайте від іншого, щоб він відчував ту емоцію, яку ви очікуєте, був радісним і щасливим. Людина, яка пережила страшні події, має право відчувати лють, сум, горювати й усвідомлювати те, що з нею відбувається.

7. Не знецінюйте її емоції, порівнюючи з іншими — кожен переживає власні стани, й кожному потрібен свій час, аби пройти цей процес.

8. Дуже важливо вміти витримувати емоції іншого. Якщо людині, котра повернулась із зони бойових дій, необхідно висловити переживання, розповісти власну історію — добре буде надати їй таку можливість. Озвучування словами того, що вона пережила, сприяє загоєнню душевних ран. Однак про емоції ми можемо не лише говорити — ми можемо про них мовчати. Якщо людина замовкає, просто побудьте з нею поруч. Не обов’язково щось говорити. Це буває непросто — для цього потрібно бути емоційно стабільним, ставати опорою самому собі.

Джерела:

ZN,UA

viber група «Психологічна підтримка» (пп Дарія Отич)