ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ НАСИЛЬСТВА, ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

 

ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ НАСИЛЬСТВА, ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

В Україні діє національне законодавство, що регулює певні питання протидії насильству в сім’ї. Насамперед, це Конституція України, яка не тільки визначає основні права та свободи громадян, а й гарантує їхній захист.

Конституція України визначає та гарантує охорону і захист прав, свобод та інтересів сім’ї та людини: право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (ст. 27); ніхто не може зазнавати втручання в його особисте та сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 32); право на звернення до державних інституцій (ст. 40); право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41); право на житло (ст. 47); права та свободи людини й громадянина захищаються судом (ст. 55); право знати свої права та обов’язки (ст. 57).

На підставі положень Конституції України і Конвенції ООН про права дитини 26.04.2001 р. в Україні був прийнятий Закон «Про охорону дитинства» - забезпечення реалізації прав дитини на все життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

До правових документів, які спрямовані на подолання насильства над людьми відносяться:

·           Загальна декларація прав людини (10.12.1948);

·           Декларація прав дитини (20.11.1959);

·           Конвенція про права дитини (20.11.1989) (ратифікована Україною в 1991 р.);

·           Закон України «Про охорону дитинства» (26.04.2001);

·           Закон України «Про освіту» (05.09.2017);

·           Закон України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» (26.06.2001);

·           Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (20.10.2014);

·           Кримінальний кодекс України (1.04.2001);

·           Сімейний кодекс України (10.01.2002);

·           Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»(07.12.2017 №2229-VIII);

·           Закон України (із змінами) «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (04.01.2018);

·           Закон України № 2227-VIII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (06.12.2017);

·           Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису» (15.05.2003);

·           Закон України від 20.06.2022 року «Про ратифікацію Конвенції Ради Європипро запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбуіз цими явищами»;

·           Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї» (25.09.2008).

* Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню) (16.11.2022)

Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за адміністративні порушення, що загрожують громадському порядку й громадській безпеці та які можуть бути вчинені в побутовій сфері (ст. 173 КУпАП, ст. 182 КУпАП, ст. 180 та 184 КупАП).

Згідно Закону «Про попередження насильства в сім’ї» визначено перелік органів та установ, на які покладається здійснення заходів щодо попередження насильства в сім’ї. Такими установами визнані:

Пріоритетні напрями діяльності соціального педагога на 2023/2024 н.р.

 

СОЦІАЛЬНА ТА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА СОЦІАЛЬНИМ ПЕДАГОГОМ ДІТЕЙ ТА ДОРОСЛИХ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

 

Сьогодні кожна українська родина стикається з проблемами фізичного, психічного та ментального здоров’я. Психологічна травма, спричинена стресовим чинником війни, часто може призвести до когнітивних, поведінкових та соціально-емоційних проблем, особливо у дітей, впливаючи на те, як вони навчаються, розвиваються та взаємодіють з іншими. Поряд з цим зростає рівень насильства, злочинності, девіантної поведінки, ризики торгівлі людьми, порушуються права особистості. Збільшилась кількість дітей та дорослих, яким необхідний додатковий захист: внутрішньо переміщені особи; родини, де загинули батьки чи інші родичі; сім’ї військових; сім’ї, які повернулись з міграції, особливо з росії та тимчасово окупованих територій.

Нестабільні умови навчання, обмеженість способів організації навчально-пізнавальної діяльності, зниження мотивації, нестабільний психоемоційний стан учнів та вчителів, їх перевантаження, - вимагає здійснення соціально-психологічного супроводу учасників освітнього процесу, який спрямований на подолання наслідків травми у дітей, збереження і зміцнення психічного здоров’я та надання психосоціальної підтримки (ПЗПСП) відповідно до викликів, в тому числі налагодження та відновлення зв’язків з оточуючими людьми, підвищення життєстійкості осіб, сімей і громад, що дозволяє їм повернутися до нормального життя після пережитої травми. Важливе завдання для дорослих - створити для здобувачів освіти середовище довіри, щоб після закінчення війни діти не втратили довіри до світу, людей і самого майбутнього.

Продовження рекомендацій за покликанням : 

https://docs.google.com/document/d/1WHlrjFgEvi__a_I4niSGXyZxjl1XQuiz/edit?usp=sharing&ouid=110892336862245433546&rtpof=true&sd=true