Календар

 

**********************************************************************************

**********************************************************************************

19 червня 

День батька

Під час служби в церкві, присвяченої Дню матері, жінка, на ім'я Сонора Додд (Смарт) подумала про свого батька – Вільяма Смарта, який після смерті дружини сам виховував Сонору і ще п'ятьох дітей. На знак поваги та любові до свого батька, жінка звернулась до місцевої влади з пропозицією запровадити нове свято для всіх татусів Америки. Було прийнято рішення відзначати його в День народження Вільяма Смарта – 5 червня, проте підготовка затягнулася і вперше День батька відсвяткували 19 червня 1910 року в США (місто Спокан, штат Вашингтон). Проте лише в 1966 р президент Ліндон Джонсон підписав прокламацію, офіційно оголосивши третю неділю червня Днем батька. Однак День батька офіційно узаконений президентом США Річардом Ніксоном в 1972 р. З часом інші країни також почали долучатися до свята. Сьогодні понад 40 країн світу щорічно вшановують чоловіка-батька, але в інші дати.

В Україні цей день запропонували ввести представники МГО «Міжнародний Центр Батьківства», започаткувавши у жовтні 2006 р. 18 вересня 2008 р. за підтримки Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту відбувся Перший усеукраїнський громадський форум у Києві, учасники якого дійшли висновку, що для українського суспільства важливо прийти до моделі доброго батька, що:

·     відповідає за збереження життя дитини від її зачаття;

·    у партнерстві з мамою бере активну участь у вихованні;

·   забезпечує сім'ю матеріально, та в такий спосіб, щоб був час на розвиток здорових стосунків у сім'ї;

·    виховує дітей на засадах високої моралі своїм особистим прикладом.

Ураховуючи ситуацію, за ініціативою МГО «Міжнародний Центр Батьківства», від імені представників громадських і релігійних організацій учасників Першого всеукраїнського форуму, Всеукраїнський громадський комітет із підтримки сім'ї та відповідального батьківства, 18 вересня 2009 р. під час пресконференції в УНІАН, оголосив третю неділю вересня Всенародним Днем Батька в Україні.

У 2013 році впровадження Дня Батька стає одним із завдань виконання Державної цільової соціальної програми підтримки сім'ї до 2016 року, затвердженої постановою КМУ від 15.05.2013 №341.

Упровадження Дня батька вноситься в проєкт рішення як рекомендація до Президента України від парламентських слухань «Сімейна політика України — цілі та завдання» від 17 червня 2015 року.

8 травня 2019 р. КМУ схвалив указ Президента «Про день батька», а 18 травня Президент України П. Порошенко підписав цей указ. Таким чином, День тата в Україні відзначається двічі: офіційне свято – третя неділя червня, а неофіційне - Всенародний день батька 19 вересня.

СВЯТКУВАННЯ ДЕНЬ ТАТА В РІЗНИХ КРАЇНАХ

Грузія відзначає свято в жовтні, під час святкування збору врожаю.

В Південній Кореї свято Дня батька та Дня матері відзначається в один і той самий день — у другу неділю травня.

Зазвичай цього дня діти вітають батьків у родинному колі та дарують подарунки. Також у багатьох країнах світу проводяться конференції на тему відповідального батьківства та проблем, що виникають під час виховання дітей.

У США заведено приколювати до лацкана, біля серця, червону троянду, якщо батько живий, або білу — якщо батько вже покинув світ. Це символізує нескінченність любові до батьків. В День батька американці намагаються допомагати татам-одинакам, які самостійно виховують дітей.

В Естонії та Швеції День батька відзначається у другу неділю листопада. Напередодні в дитячих садках відбуваються тематичні ранки, в школах — концерти для батьків. В цей день татусям дарують саморобні листівки та подарунки (зазвичай це вирізані з паперу та розфарбовані краватки та автомобілі).

У Фінляндії - вулиці прикрашають прапорами, проводяться фестивалі, діти дарують татам подарунки, дружини печуть пироги. Вдень всі йдуть на цвинтар вшанувати пам’ять померлих чоловіків, ввечері родина збирається за святковим столом.

У мешканців Німеччини День батька, законодавчо введений ще 1936 р., відзначається разом зі святом Вознесіння Господнього. Офіційно це — вихідний, коли чоловіки збираються разом і проводять час у пабах чи за містом великими компаніями. Основні атрибути свята — це піші прогулянки, барбекю, риболовля в компанії друзів. Сьогодні в багатьох німецьких сім’ях День батька набуває більш «сімейних» рис, а влаштовувати пікніки разом з дружинами й дітьми стає доброю традицією.

В Італії День батька за традицією присвячений до Дня святого Джузеппе. Цього дня вітають і дарують подарунки всім італійським чоловікам, але особливу увагу приділяють батькам. Дорослі обов’язково приходять до своїх літніх батьків, влаштовують домашні обіди.

В Іспанії в цей день діти із задоволенням вітають батьків і майструють для них подарунки своїми руками. Найчастіше це  жовте картонне коло з жовтими прищіпками-промінчиками та підписом на ньому: «Тату, ти — сонечко!»

В Австралії День батька — привід вибратися на природу. Вважається, що пікніки зміцнюють сімейні зв’язки й приносять у сім’ю щастя.

А в Японії свято перейменували й відзначають «День хлопчиків». Японці вважають, що мужність треба прищеплювати з раннього дитинства, тож майбутнім самураям у цей день дарують мечі, ножі та інші знаряддя захисту.

В Єгипті, Лівані, Сирії та деяких арабських країнах батьків вітають у день літнього сонцестояння і закликають представників сильної статі звернути увагу на виховання дітей, оскільки традиційно на Сході цим займаються здебільшого жінки.

РОЛЬ БАТЬКА У ВИХОВАННІ ДІВЧИНКИ

Ранній вік і особливості виховання. Незалежно від статі, усі діти від народження до трьох років потребують, у першу чергу, любов і увагу матері. Мати любить дитину за те, що це її власна дитина. У цей ранній період дитина у психологічному і фізичному плані потребує лише матері. Але це не означає, що батько може перші три роки відпочивати. Він має допомагати дружині піклуватися про малюка.

Приблизно після трьох років починається новий етап у розвитку дитини. Дівчинка починає розрізняти батьків і відчуває потребу у спілкуванні з ними обома. Жінка продовжує виконувати функцію годувальниці, забезпечує комфорт дитини, але вихованням повинні вже займатися обоє батьків. Що стосується розвитку інтелектуальних здібностей, дрібної моторики, то в цьому випадку відповідальність більше на жінці. Чоловік повинен займатися фізичним розвитком дівчинки. Звісно, це не означає, що її потрібно віддати до спортивної секції.

У цьому віці дитина стає спостережливішою і починає помічати все, що відбувається навколо, і навіть ставлення чоловіка до дружини. Для того щоб виховати в доньці гармонічну, з відчуттям власної гідності жінку, чоловік повинен з любов’ю і повагою ставитися до її матері.

Дівчинка у підлітковому віці. Підлітковий вік — це той період, коли в дітей із батьками можуть скластися або довірливі взаємини, або навпаки вони можуть зовсім зіпсуватися. На початку статевого дозрівання стосунки між батьком і донькою можуть зовсім зійти нанівець. Дівчинка на цьому етапі дорослішання стає дуже вразливою. Вона критично сприймає всі зауваження і схильна шукати в собі різні недоліки. З’являються перші захоплення протилежною статтю, через що можуть виникнути психологічні травми. Завдання батька: вчасно розпізнати тривожний стан і правильно відреагувати.

Чоловіки часто самі припиняють дружні взаємини з дитиною, але не навмисно. Усе через те, що раптові перетворення з їхньою маленькою дівчинкою стають для них повною несподіванкою, і батько просто не знає, як правильно спілкуватися з нею. Порада — не припиняти спілкування. Про всі перетворення, що відбуваються в житті дівчини, має розповісти жінка, а завдання батька - підтримати, вірити, дружити. Своїм ставленням покажіть доньці, що вона стала привабливою. Знайдіть час поговорити про стосунки між жінкою і чоловіком, запевніть, що б не трапилося, вона не повинна соромитися чи боятися вам усе розповісти. Дівчина має відчувати захист батька. Якщо ви зможете налагодити довірливі взаємини з донькою, то всі випробування підліткового періоду вона зможе витримати з меншими втратами.

Своїм ставлення і піклуванням ви повинні показати дівчинці, що чоловіча сила може бути доброю, чесною, ніжною. Але водночас ви маєте поговорити про сплеск чоловічих гормонів у її однолітків і можливий ризик стати жертвою таких обставин. Навчіть її елементарних засобів самооборони або запропонуйте відвідати спортивні секції з бойових мистецтв. Крім навичок самозахисту вона зможе виховати в собі дисциплінованість і сформувати вміння відрізняти справжніх чоловіків від тих, які захочуть нею маніпулювати та користуватися.

Підлітковий вік — критичний період психологічного розвитку дівчинки. Важливо у цей час підтримати її прагнення і показати ціну жіночого єства, тоді донька зможе зберегти свою індивідуальність і перетвориться на справжню жінку, яка знає собі ціну, усвідомлює свою силу.

Якщо ваша донька вам нерідна. Якщо сталося, що вжитті дівчинки ви з’явилися в ранньому її віці, то вам буде значно простіше налагодити взаємини з нею, ніж у підлітковому віці. Налаштуйтеся, що етап звикання до вас триватиме близько трьох років, а в деяких випадках, можливо, і більше. Цей період буде дуже складним і для вас, і для дівчинки. Спочатку їй буде важко звикнути до вас, і, можливо, вона буде ворожо сприймати нового чоловіка в родині. Можливо, дівчинка ревнуватиме до вас свою матір, а вас дратуватиме її поведінка. Перш за все ви повинні обговорити з дружиною всі моменти виховання доньки. У вас є право висловити свої правила, але у разі виникнення розбіжностей, слід віддавати перевагу думці рідної людини.

Довіра — ось на чому тримаються взаємини. Не очікуйте, що дівчинка зможе одразу вам довіряти. Вона намагатиметься вас провокувати на різні дії, розмови, щоб з’ясувати, чи надовго ви залишитеся в їхній родині. Покажіть дівчинці, що ви готові підлаштуватися під їхній сімейний розпорядок. Не намагайтеся купити любов подарунками. Діти цінують час, що ви змогли їм присвятити. Організовуйте родинні розваги, поїздки.

Не намагайтеся проникнути в душу. Ви для дівчинки надовго ще залишитеся чужою людиною, тому не робіть спроб поговорити з нею про таємне. Покажіть лише, що за потреби вона може розраховувати на вашу пораду. Поступово ви зможете знайти шлях до серця названої доньки, але не розраховуйте зайняти у ньому повноцінне місце батька, адже замінити рідного рідко кому вдається.

Донька виросла, але ви досі маєте на неї вплив. Дівчинка вже начебто сформувалася як особистість і добре усвідомлює себе як жінку. Та вона й досі потребує батьківської турботи й уваги. Різниця лише в тому, що донька вже доросла, і ваше спілкування вже не матиме характер повчань з вашого боку. У разі правильного виховання ви з дівчинкою станете кращими друзями, зможете давати їй різні рекомендації, а вона адекватно їх сприйматиме. Тепер вона впевнена, що ви завжди підтримаєте її, вірите в неї. Ви для неї стали ідеалом чоловіка, і саме такого вона шукатиме для свого сімейного життя. 

Джерела:

https://osvitanova.com.ua/posts/4929-den-batka-istoriia-vynyknennia-tradytsii-sviatkuvannia-v-riznykh-krainakh-i-dekilka-idei-iak-vlashtuvaty-sviato

https://osvitanova.com.ua/posts/4043-rol-batka-u-vykhovanni-divchynky

****************************************************************** 

12 червня

Всесвітній день боротьби з дитячою працею

З метою привернення уваги до глобальних масштабів дитячої праці, а також до дій і зусиль, необхідних для її ліквідації Міжнародна організація праці (МОП) у 1997 році в Осло започаткувала 12 червня щорічно відзначати Всесвітній день боротьби з дитячою працею. З 2002 року подія відзначається під егідою ООН. Також цей день має нагадати суспільству про страждання, з якими стикаються мільйони дітей у всьому світі, які вимушені працювати в небезпечних умовах, позбавлені нормального дитинства та можливості отримати освіту.

Сьогодні в усьому світі близько 218 мільйонів дітей працюють. Діти не відвідують школу і майже не мають часу на ігри. Багато з них не отримують належного харчування чи догляду. Вони позбавлені можливості бути дітьми. Більше половини дітей піддаються найгіршим формам дитячої праці, таким як робота в небезпечних умовах, рабство або інші форми примусової праці, незаконна діяльність, включаючи торгівлю наркотиками і проституцію, а також участь у збройних конфліктах.

Згідно з даними Міжнародної організації праці, до дитячої праці залучено 160 мільйонів дітей (на початок 2020 року), або майже кожну десяту дитину у світі. Половина з них - зайнята дитячою працею в його найгірших формах, тобто такою, що загрожує їхньому фізичному та розумовому здоров’ю.

У період з 2000 по 2020 рік кількість дітей, зайнятих дитячою працею, скоротилася на 85,5 мільйона людей – з 16% до 9,6%. Тільки 26,4% дітей у світі отримують грошову допомогу за соціальним захистом.

За даними ООН, сьогодні у світі понад 218 мільйонів дітей віком від 5 до 17 років змушені працювати, 152 мільйони є жертвами сучасного рабства, а 73 мільйони з них зайняті небезпечною працею.

Майже у всіх країнах світу протягом історії дитяча праця на фабриках, заводах, шахтах була звичайним явищем у багатьох промислово розвинених країнах Європи та Америки в XIX столітті. Діти працювали нарівні з дорослими до 14-18 годин на добу (іноді з 5-6-річного віку), а платили їм за це в кілька разів менше.

Закликаючи світ до здійснення ефективних заходів щодо викорінення примусової, шкідливої та небезпечної праці, а також експлуатації дітей, Міжнародна організація праці ухвалила Конвенцію від 17.06.1999 № 182 “Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці”, ратифікованою Законом України від 05.10.2000 2022-III. Але однією з найперших Конвенцій МОП було заборонено використання праці дітей віком до 14 років на промислових підприємствах (1919 рік). Нині у більшості країн дитяча праця вважається формою експлуатації та визнана незаконною.

Усі діти мають право на захист від дитячої праці. Це право передбачено низкою міжнародних актів:

• Принцип 9 Декларації прав дитини встановив, що дитина не може прийматися на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй у жодному разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які є шкідливими для її здоров’я або перешкоджають її освіті, фізичному, розумовому чи моральному розвитку.

• Конвенція про права дитини визнала право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку;

• Європейська соціальна хартія забезпечила права дітей на надання належної освіти та соціального захисту, визначила мінімальний вік для прийняття на роботу для обмеження доступу до небезпечних форм праці;

• Конвенція Міжнародної організації праці № 182 про найгірші форми дитячої праці, ратифікована Україною у 2000 році, визначила необхідність боротьби з рабством, сексуальною експлуатацією, залученням до збройних конфліктів тощо.

Порядок застосування праці дітей в Україні визначається законодавством України про працю. Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються дане питання є Кодекс законів про працю України. Праці молоді, в тому числі і неповнолітніх дітей, присвячена глава XIII даного Кодексу (статті 187 — 200).

Неповнолітні особи – це особи, що не досягли вісімнадцяти років. У трудових правовідносинах вони прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці користуються пільгами, установленими законодавством України.

Ст. 32 Цивільного кодексу України встановлено, що неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років.

Трудовим законодавством України враховані особливості праці неповнолітніх:

• загальний вік прийому на роботу з 16 років;

• скорочений робочий тиждень;

• заборона працювати вночі та позаурочний час;

• заборона працювати на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах;

• щорічні відпустки неповнолітнім працівникам надаються у зручний для них час;

• виплата заробітної плати за скороченої тривалості щоденної роботи в такому самому розмірі, як працівникам відповідної категорії за повної тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпПУ);

• щорічна відпустка тривалістю один календарний місяць, що повинна надаватися будь-якої пори року за бажанням (ст. 159 КЗпПУ).

Відповідно до чинного законодавства України:

До 14 років – дітям заборонено працювати.

З 14 років – лише як виняток і лише для виконання:

·        легкої роботи, що не шкодить здоров’ю;

·         яка здійснюється у вільний від навчання час;

·         є згода одного з батьків чи особи, яка його замінює.

З 15 років:

·        як виняток;

·         є згода одного з батьків чи особи, яка його замінює.

З 16 років – на загальних підставах.

При прийнятті на роботу неповнолітньої особи необхідно пам’ятати, що такій особі має виповнитись щонайменше 16 років, в іншому випадку вимагається обґрунтувати необхідність прийняття такої особи на роботу та до особової справи працівника долучити:

1)  копію свідоцтва про народження (замість паспорта),

2)    згоду одного з батьків або особи, що його замінює — якщо особі від 14 до 16 років;

3)    документ, який підтверджує, що особа буде виконувати роботу у вільний від навчання час — якщо особі від 14 до 15 років.

Якщо особа, молодша 16-річного віку вже мала досвід працевлаштування і була звільнена через скорочення чисельності штату, вона може звернутися в службу зайнятості по допомогу в працевлаштуванні.

Прийняття на роботу і припинення трудових відносин

Обов’язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що з неповнолітніми працівниками обов’язково укладаються трудові договори в письмовій формі лише після попереднього медичного огляду. Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд — щороку до досягнення ними 21 року , організовувати та фінансувати попередній (під час прийняття на роботу) та періодичні обов’язкові медичні огляди неповнолітніх працівників повинен роботодавець.

Відповідно до ч.3 ст.26 КЗпП України для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється.

Щодо підстав і порядку звільнення з роботи, розірвання трудового договору з неповнолітнім, зокрема й строкового, можливе на підставі вимоги батьків, усиновителів, піклувальників неповнолітнього, а також державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Причиною вимоги про розірвання трудового договору з неповнолітнім може бути те, що дальше виконання трудових обов’язків неповнолітнім загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси .

Розірвати трудовий договір з неповнолітнім працівником з ініціативи роботодавця можна тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей, при цьому звільняти неповнолітніх працівників можна лише у виняткових випадках, при цьому не допускається звільнення без працевлаштування з підстав, зазначених пунктами 1, 2, 6 статті 40 КЗпП України.

Робочий час і час відпочинку

Для неповнолітніх працівників встановлено скорочену тривалість робочого часу:

·  14-15 р. у канікулярний період – 24 год. на тиждень (протягом навчального року – 12 год. на тиждень)

· 15-16 р. – 24 год. на тиждень (протягом навчального року – 12 год. на тиждень)

· 16-18 р. – 36 год. на тиждень (протягом навчального року – 18 год. на тиждень)

Для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, тривалість робочого часу не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, переліченої вище для осіб відповідного віку.

Заборонено:

Ø  залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (ст.55, 63, 192 КЗпП , ст.11 Закону «Про охорону праці»);

Ø  застосовувати працю неповнолітніх осіб на важких роботах та на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ст. 190 КЗпП , ст.11 «Про охорону праці»);

Ø  залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст.190 КЗпП , ст. 11 Закону «Про охорону праці»). В Конституції України зазначено, що використання праці неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється (ст.43), а експлуатація дитини переслідується за законом (ст.52).

Відпустки

Для неповнолітніх працівників, котрі не досягли вісімнадцятирічного віку, тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. Неповнолітньому працівникові може надаватися щорічна відпустка повної тривалості в перший рік його роботи на підприємстві, навіть якщо він ще не відпрацював шість безперервних місяців на цьому підприємстві. Для цього неповнолітньому працівникові потрібно лише подати заяву.

Зарплата

Зарплату при скороченій тривалості щоденної роботи мають виплачувати в такому ж розмірі, як і повнолітнім особам за аналогічну роботу за повний робочий день.

Якщо дитина працює у вільний від навчання час – пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

ВАЖЛИВО!

Під час прийняття на роботу роботодавець зобов’язаний у письмовому вигляді оформити з дитиною трудові відносини у вигляді договору. Це захистить дитину як працівника, надасть гарантовані законодавством пільги та захистить від трудової експлуатації.

Усні домовленості по телефону чи переписки в Телеграмі і у Вайбері не є підтвердженням офіційного працевлаштування.

Якщо роботодавець відмовляється оформлювати трудовий договір у письмовому вигляді, ви маєте право вимагати в нього підписати такий договір, щоб захистити свої трудові права.

Для додаткових питань ви можете звертатися до Національної гарячої лінії для дітей та молоді на лінію за номерами:

 116 123

 0 800 500 335

 Телеграм @CHL116111

або на сторінці  у  Фейсбук

сайт Держпраці: https://pratsia.in.ua/

https://dsp.gov.ua/  – Державна служба України з питань праці

https://www.facebook.com/childhotline.ukraine  – Національна гаряча лінія для дітей та молоді

 Відповідно до статті 3 Конвенції про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці №182, примусова чи обов’язкова праця належить до однієї з найгірших форм дитячої праці.

Стаття 43 Конституції України забороняє використання примусової праці та використання праці неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах.

Відповідно до статті 150 Кримінального кодексу України, експлуатація дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці карається карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, - караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Якщо ж такі дії були вчинені у складі організованої групи, вони караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Повідомити про трудову експлуатацію дитини можна шляхом звернення до:

• Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

• Освітнього омбудсмена;

• Національної поліції України;

• Державної служби України з питань праці (з питань дотримання законодавства про працю, в тому числі неповнолітніх).

В умовах повномасштабної війни в Україні питання дитячої праці набуває підвищеного значення, Офіс Уповноваженого щодня отримує звернення від громадян України з тимчасово окупованих територій щодо порушення їхніх прав, у тому числі стосовно використання дитячої праці та мілітаризації наших дітей (http://surl.li/hxxtm ).

Цікаві ресурси:

1. World Day Against Child Labour, 12 June. United Nations. http://surl.li/hxxvx

2. Експлуатація дитячої праці неприпустима. Освітній омбудсмен України. http://surl.li/agzjj

3. 12 червня – Всесвітній день боротьби з дитячою працею. Матеріал Маргарити Жданової. http://surl.li/hxxxa

Діти – це майбутнє нації. Тільки спільними зусиллями дорослих дитина може вирости сильною, творчою та щасливою особистістю!

Джерела:

https://knowledge.org.ua/12-chervnja-vsesvitnij-den-borotbi-z-ditjachoju-praceju/

https://drohobych-rada.gov.ua/%d0%b7%d0%b0%d1%81%d1%96%d0%b4%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f-lxiix-%d1%81%d0%b5%d1%81%d1%96%d1%97-%d0%b4%d1%80%d0%be%d0%b3%d0%be%d0%b1%d0%b8%d1%86%d1%8c%d0%ba%d0%be%d1%97-%d0%bc%d1%96%d1%81%d1%8c%d0%ba/

https://www.hsa.org.ua/blog/12-cervnia-vsesvitnii-den-borotbi-z-ditiacoiu-praceiu

https://dsp.gov.ua/12-chervnia-vsesvitnii-den-borotby-z-dytiachoiu-pratseiu-4/

https://romny-vk.gov.ua/novini-mista/12-chervnya-vsevitniy-den-borotbi-z-dit/

https://dsp.gov.ua/ – Державна служба України з питань праці

https://www.facebook.com/childhotline.ukraine – Національна гаряча лінія для дітей та молоді

**********************************************************************************

 

День захисту дітей

Всесвітній день батьків

   1 червня 

Ідея відзначати День захисту дітей виникла у 1925 році на першій Всесвітній конференції з благополуччя дітей. Однак тоді з конкретною датою не визначилися, і кожна країна могла обирати його на власний розсуд

У 1949 році Міжнародна демократична федерація жінок у Парижі прийняла рішення офіційно відзначати День захисту дітей і встановила дату – 1 червня.

Вперше «Міжнародний день захисту дітей» відзначався в 1950-му році в 51 країні світу. ООН підтримала цю ініціативу й оголосила захист прав, життя і здоров'я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності. Відповідно до Женевської декларації про права дітей, ухваленої 1924-го року, була проголошена необхідність соціального захисту прав дитини. Декларація прав дитини була ухвалена 20 листопада 1959 і проголошувала рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей і сприяти їх здійсненню.

В Україні це свято офіційно було закріплено указом президента від 30 травня 1998 року № 568/98 «…на підтримку ініціативи Міністерства України у справах сім'ї та молоді, Всеукраїнського комітету захисту дітей, Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям» та інших громадських організацій…»

1 червня - це ще й Всесвітній день батьків, який був започаткований Генасамблеєю ООН у 2012 році. Головна мета цього свята - нагадати жителям планети про особливу роль батьків у вихованні дітей, підкреслити роль сім'ї у формуванні загальнолюдських цінностей, захистити та утвердити загальнолюдські цінності як основу міцної сім'ї

 Мета Дня захисту дітей - це нагода привернути увагу до питання захисту прав дітей, зокрема, передбаченого Конвенцією ООН про права дитини обов’язку держави, батьків та інших причетних до забезпечення їм безпечного життя в родині, хорошої освіти, своєчасного лікування, повноцінного дозвілля і відпочинку.

В контексті другого року повномасштабної війни з Росією виконання кожного з цих дитячих правових пунктів змінила своє бачення.

На початку 2022 року в Україні проживало 7,3 мільйони дітей віком до 18 років. Якщо спиратися на дані ООН кількість зареєстрованих дітей- біженців у країнах ЄС перевищує 1,6 мільйона.

Станом на 31 травня в результаті російської агресії в Україні 483 дитини загинули, 989 – поранені. 393 дитини вважаються зниклими, 13030 дітей знайдені. 19484 дитини депортовані, 371 дитина повернута.

1.                Право на безпеку та захист

Пповномасштабна війна відібрала відчуття безпеки у кожного українця, зокрема, у дітей. За даними платформи «Діти війни», станом на 30.05. 2023 р., внаслідок військової агресії РФ в Україні загинули щонайменше 483 дитини, 989 – були поранені, 394 – вважаються зниклими безвісти. 

Вразливість дитини та її потреби зараз дуже відрізняються, залежно від того де вона перебуває – в районі бойових дій, на окупованих чи звільнених територіях, в Україні, вивезена до країни-агресора чи за кордоном. Є сімї, які виїжджають в РФ, а потім повертаються, бо нема де і за що жити. Тому потрібно вести на рівні держави роз’яснювальну політику щодо того, як сім’ї можуть виїхати на підконтрольні Україні території, де їх приймуть та чим допоможуть. 

За офіційними даними, станом на травень понад 1,25 мільйона дітей внутрішньо переміщені по території країни, понад 500 тисяч – перебувають за кордоном, а 19 тисяч – незаконно депортовані до Росії.

Є проблема в тому, що у дітей з’являється розуміння, що до колишнього життя повернення немає, як раніше вже не буде. Фіксуються непоодинокі випадки булінгу в школах щодо дітей, які повертаються додому, оскільки їх сприймають за зрадників. Це тому, що немає чіткої комунікації, об’єднуючих посилів, які повинні випереджати негативні наслідки.

Корисно використовувати корекційно-розвиткову програму "Безпечний простір" для підвищення стійкості до переживання наслідків стресу дошкільнятами і школярами після психотравмувальних подій.

Та й зрештою, важливо велику увагу приділяти тому, щоб діти мали підтримуючих дорослих поряд. 

2.                Право на здоров’я

З повномасштабною війною на перший план вийшла важливість збереження психічного здоров’я і дітей, і членів їхніх родин.

Часто самі дорослі не володіють простими знанями про механізми виникнення складнощів у дітей. Тому так важливо доносити їм необхідну інформацію про психічне здоров'я, негаразди та наслідки для особистості. Важливо комунікувати про те, що батьки мають дбати про себе, налагодити свій психічний стан, щоб бути підтримкою та опорою дитині

Але потрібно бути обережно у психологічній допомозі. Не варто її проводити без запиту. Адже не всі діти, які пережили складні часи, отримали травму чи інші психічні проблеми. Більшість можуть впоратись із своїми негативними емоціями та горем, головне, щоб із дітьми були турботливі дорослі, які в силі дати відчуття спокою, впевненості в тому, що вони не самі. Важливо не лише проводити арт-терапевтичні та творчі заняття для дітей, але не менш ефективно працює фізична активність, рух та заняття на свіжому повітрі.

Сьогодні фахівці СОС Дитячі Містечка Україна фіксують збільшення кількості дітей з бронхіальними астмами та проблемами дихальних шляхів – надто багато часу маленькі українці провели в підвалах та сирих приміщеннях. Зросла кількість запитів до логопедів із проблемами мовлення у дітей – малюки затинаються, не вимовляють частину літер чи взагалі замовкають. Інколи це можуть бути посттравматичні наслідки. 

Загалом експерти сходяться на думці, що сім'ї, які хочуть повертатись додому із-за кордону чи тимчасового прихистку десь в Україні, хочуть мати кваліфікованого сімейного лікаря, доступ до медицини та реабілітації, дитячий садок чи школу з бомбосховищем та з належним рівнем якості освіти.

3.                Право на освіту, відпочинок і дозвілля

За даними МОН, на 2022-2023 навчальний рік очне навчання запровадили лише у 4,1 тисячі шкіл України, ще 4,5 тисячі навчаються за змішаною формою, а у 4,2 тисячі закладів триває дистанційне навчання.

На сьогодні якісне навчання, розвиток, відпочинок стали недоступними для більшості дітей. Замість ігор та розваг діти навчились організовано ховатись в укриття та вчать правила безпеки на випадок ракетних ударів. Тисячі дітей не мали жодного уроку офлайн.

Багато родин, які поїхали за кордон, обрали навчатися в двох школах одночасно – в українській та європейській, що дуже перенавантажує дітей.

Також дорослим варто зменшувати очікування щодо успішності дітей. У стані хронічного стресу природними є відсутність мотивації, зацікавленості до навчання та здатності до постійних розумових навантажень. 

Адже для того, щоб дитина могла гарно навчатися, вона має перебувати в дуже доброму стані психічного здоров'я, мати підтримуючу родину. 

Важливо підтримувати і створювати можливості та умови для повноцінного спілкування дітей з однолітками, особливо підліткам, які за законами свого розвитку мають знаходити референтні групи для спілкування і знайомств, з хлопцями і дівчатами, за інтересами

4.                Право на сім’ю

За останній рік дитячі мрії та плани на майбутнє змінились кардинально. Діти прагнуть повернутись додому, хочуть, щоб їхні сім'ї були разом, щоб припинились обстріли та Україна перемогла. Вони мріють про звичайно властиві дитинству речі – веселощі, відпочинок, подорожі, нові враження та позитивні емоції, які тепер не доступні із різних причин.

Важливо, щоб дитина з розлукою та горем не залишалась наодинці, щоб була підтримка когось близького, щоб можна було цю втрату пережити, щоб діти лишалися психічно здорові. При цьому не варто колег-психологів та педагогів перебирати на себе батьківські функції. Сім'ям варто надавати та пропонувати допомогу в максимально екологічний спосіб – не нав’язуючи її.

Якщо у дитини загинули обидвоє батьків, не варто спішити із переміщенням її в спеціальні заклади чи влаштовуванням у сім’ю. Нехай дитина відгорює і сама вирішить де їй комфортно буде.

ОЗНАКИ БАТЬКІВ УСПІШНИХ І ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ

1. Такі батьки жертовні

Щодня виникає безліч випадків, які вимагають зробити вибір між чимось, що добре для дитини, і тим, що є кращим для них самих. У результаті виявляється, що батьки, які, жертвуючи своїми інтересами, роблять мудрий вибір, мають більше шансів на виховання добре розвиненої, успішної та щасливої дитини із широким кругозором. Це зовсім не означає, що батьки повинні приносити в жертву свої інтереси постійно. Вони повинні знайти розумний баланс між діяльністю в інтересах дітей і діяльністю, яка їм необхідна для підтримки власних інтересів.

2. У таких батьків немає залежності від ґаджетів і технологій

Численні дослідження показують, що батьки, залежні від ґаджетів, виховують дітей, які потрапляють у залежність від технологій і новомодних пристроїв буквально з раннього віку. Діти, які з дитинства захоплюються спілкуванням у чатах або вебсерфінгом, мають труднощі з концентрацією уваги та успішністю у школі.

3. Такі батьки забезпечують дітям здорове харчування

Дітям, які ростуть на «дієті» з фастфудів, навряд чи вдасться уникнути проблем зі здоров'ям. Батьки щасливих і успішних дітей стежать за тим, щоб вони харчувалися корисною та смачною їжею. Діти, які ростуть у таких сім'ях, більш здорові як фізично, так і інтелектуально, краще справляються як з академічними, так і з неакадемічними завданнями.

4. Такі батьки багато читають

Батьки, які звикли читати, виховують дітей, які також люблять читання. Такі батьки читають своїм дітям з раннього віку. Вони також забезпечують достатню кількість книг, які могли б зацікавити їхню дитину. У таких сім’ях читання є одним із пріоритетів.

5. Такі батьки залучають дітей до виконання домашніх справ

Діти, які звикли виконувати свої домашні обов'язки, стають успішними працівниками, яким легко співпрацювати зі своїми колегами, а також більш чуйними людьми, оскільки знають, що таке труднощі, і можуть самостійно справлятися з поставленими завданнями. Діти, які виконують домашні обов’язки, не чекаючи ніякої нагороди, виростають відповідальними, наполегливими. Їхні батьки знають, що любов і повага до праці починаються вдома. Ці діти не мають няньок, які вислуховують і задовольняють їхні забаганки та примхи. Вони живуть у реальному світі, з яким вони близько зіштовхнуться в дорослому житті.

6. Такі батьки прищеплюють дітям соціальні навички

Звичка казати «Будь ласка» і «Дякую», терпляче чекати своєї черги, контролювати свій гнів, бути ввічливими, корисними для інших, не кажучи вже про табу на грубі та лайливі слова, – усе це соціальні навички, які треба прищеплювати вже в ранньому віці й використовувати для цього кожну зручну можливість.

7. Такі батьки щасливі один з одним

Батьки, які живуть щасливо один з одним, створюють сім'ю без стресів, яка сприяє оптимальному розвитку й вихованню дітей. Їх діти позбавлені травм розлучення, болю, що виникає внаслідок присутності при домашніх конфліктах. Учені довели, що для дітей краще виховуватись у неповних сім'ях, вільних від конфліктів, ніж у сім'ях з двома батьками, які конфліктують один з одним.

8. Такі батьки часто кажуть «Ні»

Батьки, які відповідають дітям «Так» на всі їхні вимоги, надають їм ведмежу послугу. Аби не допустити відхилення запитів дітей, батьки забувають про те, що їм корисніше чути слово «Ні», оскільки воно допомагає виробити характер. Батьки, які кажуть дітям «Ні», готують їх до зустрічі з реальним життям, де вони дуже часто будуть чути слово «Ні» як у стосунках, так і на робочому місці.

Крім уміння приймати негативну відповідь дітям також необхідно навчитися з готовністю сприймати відкладену винагороду. Пізніша винагорода завжди є більш цінною й вагомою, ніж негайна.

9. Такі батьки мають високий освітній і соціально-економічний статус

Учені довели, що рівень освіти й досягнення батьків на момент, коли дитині виповниться вісім років, значно зумовлює її освітні та професійні успіхи через 40 років. Ця закономірність особливо підтверджується в тих сім'ях, де матері мають високий рівень освіти.

10. Такі батьки віддають перевагу зусиллям над бажанням уникнути невдачі

Як діти, так і дорослі вважають, що успіху можна досягти двома способами: або завдяки вродженим здібностям та інтелекту, або завдяки наполегливій праці й докладеним зусиллям. Батьки дітей, які здатні ризикувати заради успіху, схильні вважати, що успіх є наслідком важкої праці. Якщо дітям кажуть, що їм щось удалося завдяки докладеним зусиллям, а не завдяки вродженим здібностям, це допомагає їм використовувати мислення зростання.

Джерело:

https://osvitanova.com.ua/posts/5994-10-oznak-batkiv-uspishnykh-i-shchaslyvykh-ditei

https://life.pravda.com.ua/society/2023/06/1/254596/

https://www.unn.com.ua/uk/news/2030136-den-zakhistu-ditey-vsesvitniy-den-batkiv-ta-den-moloka-scho-sche-vidznachayut-1-chervnya

*********************************************************************************

15 травня - Міжнародний день сім'ї 

Сім'я - головна цінність в нашому житті, особливо зараз, у воєнний час. І недивно, що їй присвячено в Україні 2 святкові дати: 15 травня відзначають Міжнародний день сім'ї (офіційно - Міжнародний день сімей), а 8 липня - День сім'ї та родини в Україні . 

Також 8 липня - це особливий день - день Петра та Февронії. Їх вважають покровителями родини та шлюбу. По суті, це свято стало таким собі українським прототипом Дня закоханих. Адже одруження Петра і Февронії взято за канонічний зразок християнського подружжя.

В 1983 році Комісія соціального розвитку ООН звернулася до Генерального секретаря організації щодо необхідності підвищити обізнаність громадськості про потреби й труднощі сімей, а також про ефективні способи задоволення цих потреб.

В 1985 році Генеральна Асамблея ООН включила в повістку дня своєї сесії пункт «Сім’я в процесі розвитку» й запропонувала всім державам-членам організації на протязі найближчого часу висловлювати свої коментарі й пропозиції щодо проголошення року сім’ї. В результаті резолюцією від 9 грудня 1989 року Генасамблея ООН проголосила 1994 рік Міжнародним роком сім’ї для проведення відповідних заходів на місцевому, регіональному й національному рівнях

20 вересня 1993 року, відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН, було запроваджено Міжнародний день сім'ї, який відзначається щороку 15 травня. Встановлення цього дня покликане звернути увагу громадськості різних країн на численні проблеми сім’ї. Свято було започатковано ООН для вшанування та підтримки родинних цінностей, а також для пропагування здорових та гармонійних стосунків між батьками та дітьми, чоловіком та дружиною й іншими членами родини. Запровадження свята було викликано стурбованістю світової спільноти сучасним становищем родини та її значенням у процесі виховання покоління, що підростає. Адже сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадщини поколінь, чинником стабільності і розвитку. З сім'ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона є джерелом любові, поваги, солідарності та прихильності, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина.

Міжнародний день сім’ї має свій логотип - особливий символ у вигляді зеленого кола, всередині якого зображено серце під стилізованим дахом будинку. Цей логотип символізує сім’ю та рідний дім як центр суспільства. 

Щороку це свято має свою тему.

На думку Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї - єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

Сім’я - це система відносин між чоловіком і жінкою та батьками й дітьми, заснована на шлюбі чи кровній спорідненості. Також характерними ознаками сім’ї є відокремлене місце проживання та спільний бюджет.

Людські сім’ї не одразу набули такого вигляду — первісні люди жили групами з кількох десятків дорослих осіб, які мали між собою безладні статеві зв’язки. Згодом сім’ї стали утворюватися на основі так званого групового шлюбу, тобто шлюбних відносин між представниками одного покоління, незалежно від їхньої кровної спорідненості. Коли в людей з’явилися табу на статеві зв’язки всередині одного роду, груповий шлюб став характерним для представників одного покоління, але різних родів — наприклад, групи сестер з одного роду та групи братів з іншого. В рамках таких груп часто складалися вибіркові стійкі відносини одного чоловіка з однією жінкою, що зрештою призвело до нової, парної форми шлюбу.

 

У Київській Русі за Ярослава Мудрого було заборонено одружувати людей проти їхньої волі. Хоч влада батьків над дітьми проголошувалася як абсолютна, в дійсності вона не була такою суворою, тому в разі вирішення життєво важливих питань дітям зазвичай залишали право вибору. Після утвердження християнства сімейне право стало регулюватися законами, запозиченими з Візантії. Було встановлено мінімальний вік для вступу в шлюб — 15 років для юнаків і 13 років для дівчат, також церква вимагала їхньої взаємної згоди.

В українській сім’ї жінці відводилася важлива роль — вона могла приймати участь у всіх значущих справах та рішеннях, а в разі смерті чоловіка саме дружина ставала головою родини, передаючи господарство старшому синові лише в дуже похилому віці. Діти в сім’ї мали певні обов’язки й права відповідно до віку — наприклад, хлопчикам до 10 років довіряли пасти худобу, а з 13-річного віку вони вже мали працювати в господарстві нарівні з батьком. 

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СІМ’Ї В ІСТОРІЇ

1870 -Льюіс Генрі Морган, американський соціолог і етнограф, видав наукову роботу «Системи спорідненості й властивості людської сім’ї», в якій описав еволюцію сімейних відносин з часів первісно-общинного ладу.

1949 -З’явився термін «нуклеарна», або «ядерна» сім’я, який вперше було застосовано американським соціологом Джорджем Мердоком.

1989 -1994 рік був проголошений ООН Міжнародним роком сім’ї. Тема року звучала як «Сім’я: ресурси й відповідальність у світі, що змінюється».

199320 вересня -Генасамблеєю ООН 15 травня було проголошено Міжнародним днем сім’ї.

199415 травня-Світ вперше відзначив Міжнародний день сім’ї.

2002-В Україні прийнято Сімейний кодекс, який визначає взаємні права та обов’язки подружжя, а також батьків і дітей. Набрав чинності цей документ з 1 січня 2004 року.

 Міжнародний день сім’ї — це нагадування про те, що немає однакових сімей — ми всі різні, тому й наші сім’ї можуть значно відрізнятися за формою, розміром та взаєминами. Тому важливо мати толерантність та розуміння того, що головне в сім’ї — не формальна традиційність, а щастя всіх її членів. Любляча, здорова й збалансована родина дарує дорослим і дітям відчуття безпеки, навчає повазі та відповідальності за інших.

У цей день прийнято дзвонити своїм рідним і казати їм приємні слова. Якщо є така можливість, можна зібратися родині разом за святковим столом та обмінятися подарунками, словами подяки та любові. Якщо немає такої можливості, то зателефонувати їм і сказати кілька теплих слів, подякувати за все світле і хороше, що вони подарували нам. До приготування святкових страв варто залучити дітей, адже спільний творчий процес як ніщо інше здатен поєднати родину.

Можна вирушити разом із сім’єю на пікнік до лісу або на прогулянку в парк. При цьому можна організувати цікавий квест, розділившись на команди, скажімо, батьків та дітей. Також чудовою ідеєю стане фотосесія зі всією родиною.

Це також прекрасний привід розпочати роботу над своїм генеалогічним деревом. Для цього варто детально розпитати старших членів родини про їхніх предків — бабусі й дідусі з задоволенням згадають історію свого роду й поділяться нею з нащадками. Існують також онлайн-платформи з базами даних, які дозволяють відстежити свій родовід. 

Важливо в це свято сконцентрувати увагу на всьому світлому та хорошому, що принесла сім’я у життя. У жодному разі не можна сваритися та з’ясовувати стосунки.

Міжнародний день сім’ї - це ще один привід для кожного усвідомити цінність та неповторність своєї родини.

**********************************************************************************

5 травня  - Міжнародний день боротьби за права інвалідів

Цей день можна назвати одним із способів звернути увагу суспільства на існуючу проблему. Метою Дня боротьби за права інвалідів є сприяння глибшому розумінню проблем, пов’язаних з інвалідністю, і мобілізація підтримки прав, гідності і благополуччя інвалідів. Люди з обмеженими можливостями мають такі ж права на працевлаштування, доступну освіту і інфраструктуру, як і інші категорії громадян.

Свій початок історія Міжнародного дня боротьби за права інвалідів бере 5 травня 1992 року. У цей день люди з обмеженими можливостями з 17 країн одночасно провели перший Загальноєвропейський день боротьби за рівні права і проти дискримінації інвалідів. Цей день, поряд з Міжнародним днем інвалідів, що відзначається 3 грудня, покликаний звернути увагу людей на проблеми, пов'язані із захистом прав людей з обмеженими можливостями.

У світі проживає понад 650 мільйонів людей з особливими фізичними потребами, з них в Україні - близько трьох мільйонів. Тема життя інвалідів в нашій країні дуже актуальна, адже, як і в багатьох інших сферах нашого буття, тут також не обійтися без проблемних питань.

Люди з інвалідністю щодня стикаються з безліччю проблем, відсутністю зручну інфраструктуру, нерозумінням з боку влади і навіть засудженням звичайних перехожих. Інваліди України досі стикаються з зневагою, забобонами і страхами, які протягом історії людства стримували соціальний розвиток цієї категорії членів суспільства і ізолювали їх від нього.

На жаль, життя людей з обмеженими фізичними можливостями продовжує залишатися дуже складним. В Україні інваліди - одна з самих малозахищених верств населення, - вважають борці за їхні права. Кожен п’ятий має пенсію нижче величини прожиткового мінімуму. Багато з них потребують постійного стороннього догляду.Такі проблеми, як недолік спецпристосувань для пересування, складність отримання освіти, брак робочих місць і невелика грошова допомога, позбавляють інвалідів можливості вести повноцінний спосіб життя й ізолюють їх від суспільства.

На сьогодні в Україні приділяється велика увага до дітей з особливими освітніми потребами. Попри всі проблеми, наше суспільство ступило на новий виток розвитку, де вчаться розуміти і сприймати належно людей з особливими освітніми потребами.

Щороку інвалідами стають декілька тисяч чоловік. В Україні за останніми офіційними статистичними даними кількість інвалідів зростае. Адже російська агресія принесла горе та страждання українському народові і чимало військовослужбовців стали інвалідами, захищаючи нашу країну від жорстокого ворога. Особами з інвалідністю стають і цивільні жителі, на голови яких щодня падають російські ракети та безпілотники.

Але, незважаючи на свою фізичну обмеженість, вони безмежні у своїх здібностях, талантах і прагненні до самовираження. Завдяки величезній силі духу й волі, ці люди досягають успіхів у найрізноманітніших сферах: науці, підприємницькій діяльності, художній творчості, мистецтві, спорті. Час показав, що дуже часто люди з обмеженими фізичними можливостями можуть досягти навіть більшого, ніж зовсім здорові люди.

Ставлення до інвалідів - найважливіший показник зрілості суспільства.

 

**********************************************************************************

4 травня - Міжнародний день протидії булінгу (День боротьби з цькуванням)

Цей День присвячений боротьбі з однією з найбільш поширених проблем, з якими доводиться зіштовхуватися учням, вчителям і батькам.

За даними ЮНІСЕФ, майже 70% дітей по всьому світу потерпають від цькування з боку однолітків. Водночас Україна посідає 4 місце серед європейських країн із найвищим рівнем булінгу На жаль, проблема прихованого характеру цькування учасників освітнього процесу залишається актуальною в українських закладах освіти, про що свідчать статистичні дані різних досліджень, аналіз судової практики, моніторинг новин, повідомлень та тематичних сюжетів засобів масової інформації. Крім того, цькування з боку однолітків є однією з найбільш поширених причин суїциду серед дітей і підлітків.

ООН визнала залякування та цькування, які буквально охопили школи в усьому світі, епідемією, та у 2012 році оголосила 4 травня Міжнародним днем протидії булінгу. . З цього часу кампанію боротьби з булінгом встигли підтримати 25 країн.  Нещодавно до них приєдналася і Україна. Адже наша країна входить до 10-ти європейських країн з найвищим рівнем булінгу.

Існує багато визначень цього терміну, але відповідно до Кодексу про адміністративні порушення, ст. 173, та ЗУ «Про освіту» булінг - це діяння, дії або бездіяльність учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.

05 лютого 2019 року було винесено перше судове рішення за фактом цькування у школі. За інформацією Державної судової адміністрації України у 2022 році судами розглянуто 125 справ про булінг. Із загальної кількості розглянутих справ у 40 справах було винесено рішення про накладення стягнення. ( Лист Державної судової адміністрації України від 04.04.2023 року № 15-3882/23 додається).

Булінг порівнюють із зменшеною копією терористичного акту: від нього страждають прямі та непрямі жертви, у ньому присутнє насилля та інформаційний ефект, а його метою охоплюється не лише вплив на безпосередню жертву, а й формування відповідних моделей поведінки з боку всієї групи, у тому числі й свідків.

Булінг має безліч облич: кібербулінг, моббінг, троллінг та ін. Боротьба із булінгом наразі має глобальний характер. Однак проблема не завжди виявляється вчасно і може мати трагічні наслідки.

Жертви булінгу переживають важкі емоції - почуття приниження і сорому, страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

- неадекватне сприймання себе - знижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахистність;

- негативне сприймання однолітків - відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;

- неадекватне сприймання реальності - підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

- девіантну поведінку - схильність до правопорушення, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

У закладах освіти мають захищати дітей під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, булінгу (цькування), приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.

На отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг матимуть право:

•        особи, які постраждала від булінгу (цькування),

•        особи, які стали свідком боулінгу,

•        особи, які вчинили булінг (цькування).

Педагогічним працівникам та керівникам закладів освіти слід уважно ставитись до всіх випадків булінгу, повідомляти про них, уважно розглядати заяви, забезпечувати вжиття заходів щодо протидії булінгу, розробляти плани, публікувати їх на сайтах і вчасно інформувати органи Національної поліції та службу у справах дітей про випадки булінгу. В іншому випадку передбачена адміністративна відповідальність за приховування таких ситуацій.

Верховна Рада України 18 грудня 2018 року прийняла Закон України № 8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який вперше визнає юридично поняття булінгу в українському законодавстві та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу.

Закон також вносить зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими встановлюється відповідальність за булінг:

- вчинення булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 гривень або громадські роботи на строк від 20-ти до 40-ка годин;

- за булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, законом встановлено штраф від 1700 до 3400 гривень або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин;

- булінг, вчинений дітьми від 14-ти до 16-ти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють – від 850 до 1700 гривень або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Водночас законом визначено покарання за приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником або засновником закладу освіти:

- неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн. або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

05 лютого 2019 року було винесено перше судове рішення за фактом цькування у школі. За інформацією Державної судової адміністрації України у 2022 році судами розглянуто 125 справ про булінг. Із загальної кількості розглянутих справ у 40 справах було винесено рішення про накладення стягнення. ( Лист Державної судової адміністрації України від 04.04.2023 року № 15-3882/23).

У Законі «Про освіту» визначаються механізми протидії цьому явищу, серед них:

– покладання на засновника закладу освіти здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу;

– на керівника закладу освіти – затвердження та оприлюднення плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, розгляд заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків, законних представників, інших осіб та видання рішення про проведення розслідування.

Механізм реагування на випадки булінгу (цькування) закріплено в однойменному Порядку, затвердженому наказом МОН України від 28.12.2019 р. №1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти», що застосовується в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти. У термінологічному визначенні статус кривдника та потерпілого конкретизовано вказівкою на учасника освітнього процесу, в тому числі малолітню чи неповнолітню особу, якою чи щодо якої було вчинено булінг (цькування). Ресурс доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE34394Z.html

Слід відзначити, що повнолітні студенти не підпадають під дію антибулінгового законодавства, що ускладнює можливість використання цієї нормативної бази як інструментів захисту від насильства в освітньому молодіжному середовищі та для притягнення до відповідальності в разі вчиненого цькування, нарівні з неповнолітніми студентами.

У Національній стратегії розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі ( схвалена Указом Президента України від 25.05.2020 р. №195/2020) визначено безпечне і здорове освітнє середовище як сукупність умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема, внаслідок недотримання законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (булінг (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору.

Питання безпеки закладів освіти та забезпечення рівних, належних і безпечних умов здобуття освіти та організації безпечного освітнього середовища є особливо актуальним у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2023 р. № 301-р схвалено Концепцію безпеки закладів освіти. Ресурс доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/301-2023-%D1%80#Text

Тому у закладах освіти мають бути розроблені:

·            правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти;

·            план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

·            порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

·            порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).

У закладах освіти варто проводити правопросвітницькі заходи, спрямовані на інформування учасників освітнього процесу про запровадження адміністративної відповідальності за вчинення булінгу (цькування) та формування в суспільстві нульової толерантності до явища булінгу, провести тематичні заходи (уроки, зустрічі, обговорення, тренінги, форуми, конференції, класні години, дружні зустрічі з батьками, квести тощо), в тому числі дистанційно, з урахуванням обмежень воєнного стану.

 Як діяти педагогу?

1.       Якщо Ви помітили або запідозрили булінг, повідомте адміністрацію школи.

2.       Не приховуйте випадки боулінгу в класі заради збереження репутації школи. Доведіть до відома батьків дітей про ситуацію з обох сторін конфлікту.

3.       Залучіть психологічну службу до розв’язання проблеми. Не ігноруйте прояви агресивної або провокативної поведінки учнів.

4.       Негайно втручайтесь у конфлікт. Не підтримуйте жодну сторону учасників конфлікту.

5.       Ретельно аналізуйте причини виникнення булінгу. Не шукайте винного.

6.       Допоможіть однокласникам потурбуватись про того, кого ображають. Будьте неупередженими у своїх оцінках, діях, висловлюваннях.

7.       Говоріть з учасниками конфлікту наодинці. Не вимагайте від них публічних пояснень чи вибачень.

8.       Створіть умови, щоб ситуація не повторилась. Розкажіть дітям, що таке насилля. Можливо булери самі потерпають від агресії батьків, старших братів або сестер і просто копіюють звичну модель поведінки.

9.       Створіть у класі атмосферу довірливого спілкування, шукайте спільні інтереси, об’єднуйте дітей.

10.  Будьте прикладом толерантного і виваженого ставлення до інших.

11.  Покажіть дитині, що вона не наодинці з проблемами, підтримайте її і дайте зрозуміти, що вона може розраховувати на вашу допомогу.

Як дітям реагувати на цькування?

Молодші школярі повинні звернутися до дорослих – учителів і батьків. Допомога дорослих потрібна в будь-якому віці, особливо, якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю.

Підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Поради психолога у цьому випадку:

• Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

• Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

• Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

• Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.

• Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

 Як діяти батькам?

Не залишайте цю ситуацію без уваги.

Напишіть заяву директору школи з проханням розібратися в проблемі, описавши випадки цькування і долучивши докази: відеозапис, сканування листування в соціальних мережах, висновок соціального педагога та/або шкільного (або будь-якого іншого психолога) про нанесення йому психологічної травми, висновок лікаря про нанесення тілесних ушкоджень.

Вкажіть, що під час розгляду заяви (це повинні зробити протягом 30 днів) хочете бути присутнім особисто. Ці документи знадобляться в суді і вплинуть на ступінь покарання булера і на розмір компенсації моральної шкоди, заподіяної жертві, якщо вирішити проблему на рівні школи не вдасться. В такому випадку вкажіть ці документи в якості доповнення до заяви в поліцію про вчинення стосовно вашої дитини правопорушення. Вона повинна бути в двох примірниках (на вашому примірнику – вхідний номер реєстрації документа). Через декілька днів уточніть, хто веде вашу справу – щоб не затягнули, і винуватець не залишився безкарним: через місяць заява про адміністративне правопорушення анулюється.

РЕСУРСИ З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ:

Ø  Статистичні дані щодо булінгу серед підлітків України

Ø  веб-сайт www.stopbullying.com.ua ;

Ø  КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ ЩОДО ТЕМИ АНТИБУЛІНГУ;

Ø  Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству (лист МОН від 18.05.2018 № 1/11-5480);

Ø  Безкоштовний онлайн- курс «Протидія та попередження булінгу (цькуванню) в закладах освіти»;

Ø  Методичний посібник «Кодекс безпечного освітнього середовища»;

Ø  Протидія кібербулінгу: суб’єкти реагування та механізми захисту порушених прав дитини https://bit.ly/3yehX5U ;

Ø  Конфлікт чи булінг: ключові відмінності в огляді судової практики https://bit.ly/3sfBv5R

Ø  Булінг в студентському середовищі: на що важливо звернути увагу? https://bit.ly/38PN4Km

Ø  Відповідальність вчителя за булінг: штраф, догана чи звільнення? https://bit.ly/3FmCCGf

Ø  Педагогічний гнів чи булінг: правові нюанси в огляді судової практики https://bit.ly/3OZwPLi

Ø  Бійка однокласників та завдані тілесні ушкодження: чому суд відмовив у стягненні майнової і моральної шкоди? https://bit.ly/3sbfAgj

Ø  Чи завжди адміністративна відповідальність є ефективною мірою впливу на особу, яка вчинила булінг? https://bit.ly/3sdWtCh

Ø  Заклади освіти та органи поліції як суб’єкти реагування на випадки булінгу: на що важливо звернути увагу? https://bit.ly/3LLU0Xc

Ø  Що чекає на директора, який не повідомив про булінг до органу поліції? (огляд тематичної судової практики) https://bit.ly/38TGIcV

Ø  Чи підлягає керівник приватного закладу освіти відповідальності за приховування булінгу? https://bit.ly/3vHO4cf

Ø  Традиційний «каральний» підхід у провадженнях щодо неповнолітніх повинен залишитися в минулому https://bit.ly/38P7AKW

Ø  Втрата батьківського авторитету і конфлікти в школі як причини протиправної поведінки неповнолітніх (огляд судової практики) https://bit.ly/37k4yhy

Ø  Освітній серіал про кібербулінг для підлітків;

Ø  Відео «Як зупинити булінг: поради для батьків»;

Ø  Інформаційний довідник «Про булінг для дітей»; 

Ø  Інформаційний довідник «Про кібербулінг для дітей»;

Ø  Відео «Твоє право. Відповідальність за булінг»;

Ø   Відео «Викресли Булінг»;

Ø  Відео «Булінг у школі. Види булінгу у школі.»;

Ø  Відео «“Булінг очима дітей»;

Ø  БЕЗПЕЧНА ШКОЛА – НІК ВУЙЧИЧ (ВІДЕО);

Ø  Короткометражний фільм “Цирк метеликів”

Ø  Відео «Як боротися з булінгом: поради для дітей”;

Ø  Соціальний ролик проти знущання в школі; 

Ø  alyona alyona – відеокліп “Булiнг”;

Ø  Відеокліп «Все Що Тебе Не Вбиває» від Pianoбой;

Ø  Марія Бурмака – відеокліп “Не смійся з мене”;

Ø  Інфоматеріали з протидії булінгу від ГО «Ла-Страда Україна»;

Ø  Мультфільм “Про пташок”;

Ø  Мультфільм “Жив собі чорний кіт”;

Ø  Мультфільм “Вірте у любов, вірте у різдво”;

Ø  Мультфільм-казка “Гидке каченя”;

Ø  Мультфільм “Курка, яка несла всяку всячину”.

ОРГАНІЗАЦІЇ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ПРОБЛЕМАМИ БУЛІНГУ В УКРАЇНІ

 КОНТАКТНІ ТЕЛЕФОНИ:

• Ø Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
• Ø Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
• Ø Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800500335;
• Ø Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
• Ø Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;
• Ø Національна поліція України 102
• Ø Урядовий контактний центр цілодобово – гаряча лінія для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, домашнього насильства, насильства за ознакою статі та насильству стосовно дітей – 1547.
• Ø Освітній омбудсмен України: (095) 143 87 26 (ez@eo.gov.ua, https://eo.gov.ua/)
• Ø «Гаряча лінія» психологічної допомоги та протидії насильству
• (https://www.unicef.org/ukraine/stories/hot-lines).

 КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ ЩОДО ДОПОМОГИ ТА ПІДТРИМКИ В СИТУАЦІЯХ НАСИЛЬСТВА:

• Ø Анонімний онлайн-щоденник «Тільки нікому не кажи» (можете написати листа тому, з ким складно поділитися своїми переживаннями в реальному житті про булінг, кохання, проблеми з батьками) (https://secrets.1plus1.ua/).
• Ø Перша національна лінія довіри для попередження суїциду: 73 33.
• Ø Екстрена психологічна допомога при Кризовому Центрі медико- психологічної допомоги: (068) 770 37 70, (099) 632 18 18, (093) 609 30 03.
• Ø «Лiнiя допомоги»: (067) 975 76 76, (066) 975 76 76, (093) 975 76 76.
• Ø Гаряча лінія з профілактики суїцидів (https://lifelineukraine.com/).
• Ø Платформа «Мені здається» (https://nachasi.com/2021/02/05/platform-it- seems-to-me/).
• Ø Телеграм-канал «Підтримай дитину» створено з турботою про батьків і дітей (https://t.me/s/pidtrumaidutuny).
• Ø Група психологічної підтримки «Разом» (https://razom.live/).

 КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ ЩОДО ДОПОМОГИ У РАЗІ КІБЕРБУЛІНГУ

Ø Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді за номерами: 0 800 500 225 або 116 111.

Ø Поліція (кіберполіція) за номером 102 (повідомити про кібербулінг).

Ø Чат-бот Stop Sexting (якщо шантажують в Інтернеті і вимагають контент сексуального характеру) Youtube.com/Stop Sexting Ukrainе

Ø Інтернет-платформа «Бийся як дівчина» (https://www.instagram.com/flg_ua/).

Ø База даних жіночих організацій (http://portal.uwf.org.ua/).

Ø Організація ЮрФем (доступна та якісна правова допомога в Україні) (http://jurfem.com.ua/en/home-page-2/).

Ø Організація Teenergizer – консультації за принципом «рівний-рівному» або з психологом безкоштовно і конфіденційно (https://teenergizer.org/consultations).

Ø Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 15 45 (далі обрати «3»).

Пам’ятайте: ваша мета – припинити насильство, а не покарати винних. Всі сторони конфлікту потребують часу, щоби скорегувати свою поведінку

Джерела:

https://konkurent.ua/publication/57089/4-travnya-mizhnarodniy-den-protidii-bulingu-yak-protistoyati-tskuvannu/

https://www.hsa.org.ua/blog/4-travnya-mizhnarodnyj-den-protydiyi-bulingu-den-borotby-z-tskuvannyam

Лист МОН України «Щодо проведення в закладах освіти правопросвітницьких заходів до

Міжнародного дня протидії булінгу (День боротьби з цькуванням) від 18.04.2023р. №1/5449-23

https://internat-andriivka.pl.ua/2021/05/04/4-travnya-mizhnarodnyj-den-protydiyi-bulingu/

**********************************************************************************

1 травня – день глобальної любові

Свято об'єднує всіх і кожного, кому не чужа чиста любов.

ПРИТЧА ПРО АНЮТИНІ ВІЧКА, АБО ЯК ПРИЙНЯТИ І ПОЛЮБИТИ СЕБЕ

Якось король пішов в свій сад і виявив зів'ялі і вмираючі дерева, кущі і квіти.

Дуб сказав, що він помирає тому, що не такий високий, як сосна. Обернувшись до сосни, король виявив, що вона гине від того, що не може давати виноград. А виноградник вмирає тому, що не може квітнути так прекрасно, як троянда.

І король знайшов лише одну квітку, анютіни вічка (братки), які як і раніше були свіжими і продовжували квітнути. Він вирішив дізнатися, що відбувається. Ось що квітка відповіла: «Я прийняла як само собою зрозуміле, що коли ти посадив мене, то хотів саме братки. Якби ти захотів бачити в саду дуб, виноградник або троянду, ти б посадив їх. А я, якщо я не можу бути нічим іншим, крім того, чим є, я буду намагатися бути цим якнайкраще.

Ви тут тому, що світ потребує саме вас. Інакше на вашому місці був би хтось інший. 

Кожний з нас особливий. І тому як би не складалося життя, просто згадайте свій рід, скільки він всього пережив – війни, голодомор, розлучення, аборти і хвороби... а ви все ж отримали шанс на життя, то ж цінуйте кожну мить. Любіть себе, тільки тим, що є в нас в надлишку, ми можемо поділитися з оточуючими.

Для того, щоб любити когось, щоб дарувати свою любов комусь – потрібно, в першу чергу, любити себе.

ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ЛЮБОВ ДО СЕБЕ?

Давати собі необхідну увагу, турботу і підтримку. А в тих випадках, коли не виходить зробити це самостійно, можна попросити когось. Але не вимагати, а саме просити! І коли людина просить, вона готова як отримати бажане, так і прийняти відмову.

Займатися улюбленою справою. Тією, яку людина вважає корисною для себе та інших.

Бути щасливим/щасливою в особистому житті. Коли любиш себе, не будеш жити або зустрічатися з людиною, до якої не маєш справжніх почуттів, прирікаючи себе на муки.

Мати особистий вільний час. Людина, яка любить себе, обов’язково має вільний час, яким може розпоряджатися на свій розсуд. Зокрема просто відпочивати, нічого не роблячи.

Мати захоплення, хобі. Заняття, яке щиро подобається та дозволяє насичуватися приємними почуттями.

Стежити за собою. Бути уважним до свого фізичного і психічного здоров’я. Займатися профілактикою, а не тільки екстреним лікуванням.

Вміти говорити «ні». Відсутність цієї якості часто призводить до того, що людина робить щось проти своєї волі і бажання, тобто йдучи проти себе.

Дякувати собі. Людина, яка любить себе, не соромиться висловлювати подяку собі. Вона дякує собі за всі свої успіхи і досягнення, великі та дрібні, за кожен прожитий день, і це тільки додає їй упевненості й підвищує самооцінку.

Бути собою, навіть якщо це може для когось виглядати дивно. Краще бути дивним, ніж зручним.

ПРОЯВИ ПСЕВДОЛЮБОВІ ДО СЕБЕ

Матеріальна любов – це не любов. Так ніколи не відчуєш себе по-справжньому задоволеним/задоволеною. Нова покупка приносить радість на якусь мить, і чим більше таких покупок, тим менше відчуття. Тішити себе хорошими речами можна і потрібно, але це має бути лише складовою з різноманіття проявів любові до себе.

Кидати себе в небезпеку, виснажувати дієтами або перенавантаженням, піддавати невиправданому ризику – це теж не справжня любов до себе.

Не брати відповідальність за те, що з нами відбувається, і думати, що всі обставини в житті складаються самі по собі, без нашої участі.

ЩО МОЖЕ ЗАВАЖАТИ НАМ ЛЮБИТИ СЕБЕ

Неможливо любити того, кого не знаєш. Тому для того, щоб зрозуміти, як любити себе, потрібно знати себе, цікавитися собою, іноді дивуватися новому знанню про себе, але приймати як належне − ставитися до себе так, як це робили б найбільш турботливі й ніжні батьки, які проявляють не жертовність, а продуктивність.

Критика і порівнювання себе з іншими - не дозволяє народитися любові до себе. Люблю − значить знаю і приймаю до кінця, без жодного винятку.

ЯК РОЗВИВАТИ ЛЮБОВ ДО СЕБЕ

Усвідомлення проблеми нелюбові до себе. Щоб по-справжньому полюбити себе, потрібно повністю себе прийняти з усіма недоліками і перевагами. А ще припинити ставити завищені вимоги і засуджувати себе за дрібні промахи.

Любов до себе − це не вроджений стан. Вона розвивається разом з людиною і залежить від того, наскільки це почуття виявлялася з боку батьків та як вони проявляли любов щодо себе. Відсутність позитивного досвіду впливає на те, що в дорослому житті просто забракне інструментів і знань, щоб проявляти це почуття до себе.

ЩО БУДЕ КОРИСНИМ АБСОЛЮТНО ДЛЯ ВСІХ:

·            Періодично влаштовувати собі дні тиші, коли є достатньо часу, щоб зосередитися на своїх думках, відчути свої бажання.

·            Навчитися щодня дякувати собі. Також варто вчитися помічати свої успіхи, навіть найменші, та щиро приймати компліменти від інших.

·            Робити собі подарунки.

·            Створити карту бажань і поступово їх реалізовувати.

·            Починати свій день із приємних процедур для тіла.

·            Займатися медитацією.

·            Навести порядок у своєму домі, кімнаті: позбутися непотрібних речей, особливо тих, які викликають неприємні спогади.

·            Висловлювати свою думку і позицію.

·            Перестати хотіти подобатися всім і бути ідеальним.

Любов – це також любов до дітей. Кожна дитина потребує любові від батьків, які повинні допомогти своїм дітям відчути себе в безпеці і зміцнити їх впевненість у собі.

Для цього батьки:

1. Будьте уважні

Коли дитина хоче поговорити з вами, вислухайте її, підтримуючи зоровий контакт з нею. Покажіть їй, що вам цікаво те, що вона вам розповідає. Якщо ви не можете негайно кинути своє заняття, скажіть про це дитині й поверніться до розмови, як тільки у вас з'явиться вільний час і ви зможете приділити їй увагу.

2. Покажіть дитині свою прихильність

Регулярно обіймайте і цілуйте її. Фізичний контакт допомагає емоційно зблизитися, покращує спілкування, підвищує дитячу самооцінку. У таких дітей рідше спостерігаються психологічні та поведінкові проблеми.

3. Щиро хваліть дитину

Говоріть дитині, що ви пишаєтеся нею через те, що вона старається, незалежно від результату. Суть в тому, щоб хвалити дитину утих випадках, коли вона пробує щось нове для себе або старанно працює над досягненням мети.

4. Звертайтеся до дитини за допомогою

Заручіться підтримкою дитини в домашніх справах. Ви можете попросити дитину накрити обідній стіл, винести сміття або погуляти з собакою. Говоріть дитині, як ви цінуєте те, що вона допомагає вам по дому. Дайте дитині можливість навчити вас чогось, наприклад, пояснити незрозуміле слово або показати, як користуватися яким-небудь додатком на телефоні. Не забувайте дякувати дитині за це.

5. Гуляйте разом з дитиною

Знайдіть час для того, щоб погуляти з дитиною. Можливо, ваша дитина буде довго збиратися, і прогулянка займе у вас багато часу, але повірте: час, який ви проводите разом з нею, і розмови під час прогулянки того варті.

6. Створюйте ритуали перед сном

Час, коли ви укладаєте дитину спати – це ідеальна можливість зміцнити ваш з нею емоційний зв'язок. Обіймайте дитину і читайте їй книги. Складайте з дитиною історії на основі подій, які трапилися з нею. Розповідайте один одному про моменти протягом дня, котрий минув, за які ви вдячні.

7. Вечеряйте всією сім'єю

Сімейні вечері — це можливість провести якісний час у колі сім'ї. Це позитивний вплив на фізичну, розумову та емоційну сфери дитини. Але варто не брати за стіл мобільні телефони та інші електронні пристрої, щоб не відволікатися під час вечері. Дитина відчує себе важливою і цінною, коли побачить, що батьки щиро цікавляться, як пройшов її день, і самі діляться з нею враженнями.

Заняття, які дозволять дитині відчути себе особливою

Заздалегідь продумані сюрпризи і випадкові частування допомагають дитині відчути себе важливою. Для цього:

1. Пишіть дитині листи. Сьогодні звичайні паперові листи — це рідкість, і кожен, хто його отримує, може відчути себе особливим. Напишіть дитині листа і відправте його поштою. Підпишіть їй листівку «просто так».

2. Плануйте прогулянки. Прогулянки містом допоможуть вам краще провести час у колі сім'ї, навчать дитину того, чого її не вчать у школу. Сходіть з дитиною до місцевого музею. По дорозі додому обговоріть з нею, що ви побачили. Візьміть її до бібліотеки. Запропонуйте їй вибрати кілька книг. Почитайте їх у той же день перед сном.

3. Відзначайте свята. Встановіть сімейні традиції: святкуйте дні народження всіх членів сім'ї, Новий рік та інші важливі для вашої родини дати. Навіть такі маленькі сімейні ритуали, як традиція разом пекти пиріг у вихідні, може залишити у дитини приємні спогади на довгі роки.

Якщо дитина відчуває себе важливою і цінною в колі сім'ї, то в майбутньому вона може стати щасливим і відповідальним дорослим. Цінуйте час, який ви проводите разом з дитиною, і створюйте спогади, які ви будете з теплотою згадувати протягом багатьох років. 

Джерела:

https://osvitanova.com.ua/posts/2601-shchodenni-dii-shcho-dovodiat-dytyni-liubov

https://osvitanova.com.ua/posts/4548-prytcha-pro-aniutyni-vichka-abo-yak-pryiniaty-i-poliubyty-sebe

https://osvitanova.com.ua/posts/4547-yak-proiavliaietsia-liubov-do-sebe