Батькам

**********************************************************************************

*********************************************************************************

6 ПРАВИЛ ВИХОВАННЯ ВІД РОЗВІДНИКІВ

Завдяки порадам розвідників, батьки зможуть допомогти дітям стати незалежними й самодостатніми й водночас навчити їх ефективно дбати про свою безпеку.

1. Ситуативна готовність

Перший урок - бути готовим до всього.  Проте з дітьми варто перетворити навчання мистецтва виживання на розвагу.

Складіть для дитини пригодницьку сумку: свищик, рятувальна ковдра, хімічний факел, компас, кремінь і кресало, пластир. Запропонуйте дитині обрати улюблені ласощі, щоб узяти з собою для тривалої прогулянки, яку заздалегідь заплануєте на вихідні. Дитина сприйме це як веселу підготовку до походу, а насправді це буде початок навчання складати «тривожну валізу».

Привчайте дітей імпровізувати на випадок, якщо зрадить техніка — а рано чи пізно вона зраджує. Якщо діти усвідомлюють, що не завжди можна покластися на технології, тоді вони готові самостійно шукати альтернативні виходи.

2. Розпізнання небезпеки

Один із ключових принципів — «геть від X». X дорівнює небезпеці, яка може набувати найрізноманітніших форм. Це може бути будь-що: людина, автомобіль, будівля, середовище. Буквально будь-яка ситуація, у якій проглядається можливість небезпеки й ваш внутрішній голос радить вам тікати.

Одна з найважливіших навичок, які ви можете прищепити дітям, — уміння заздалегідь розпізнавати небезпеку. Для цього дуже важливо вміти прислухатися до свого сьомого чуття.

Коли ми розказуємо дитині все, що треба, зважаючи на її вік, то насправді геть не лякаємо, а тільки робимо сильнішою.

3. Вміння вибудовувати стосунки

Добрі стосунки можна вибудувати на щирому перетині захоплень. Проте ти не знайдеш спільних захоплень ні з ким, якщо твої захоплення обмежені. Подумайте, які навички допоможуть дитині стати багатогранною, а також зважайте на те, що її щиро цікавить. Можна записатися на курси разом з дитиною, щоб новий інтерес став для вас спільним. Не менш важливо тренувати мозок. Для цього пропонуйте дітям читання: класичну літературу, щоб дати основи світової культури та хороші періодичні видання, які дозволять орієнтуватися у поточній ситуації у світі. Коли дитина вже розвинула в собі різнобічні інтереси — або послідовно рухається в цьому напрямку, — ви можете навчити її використовувати свою ерудицію для ефективного спілкування з людьми. Розігруйте з нею ситуації, обговорюйте різні теми.

4. Навичка ефективно висловлюватись

Текстове спілкування — фантастично зручний варіант спілкування і для дітей, і для дорослих. Утім має воно й недоліки, наприклад, впливає на елементарну грамотність. Адже автоматичний редактор не навчить дитину писати грамотно самотужки. Крім того, ховаючись за екраном, люди іноді поводяться різкіше, ніж наважилися б в усній розмові телефоном. А ще текст без інтонаційних підказок призводить до непорозуміння у спілкуванні.

Коли вже йдеться про письмовий виклад думки, навчіть дитину кількох дієвих прийомів. Наприклад, організація збору матеріалів та послідовність викладу. Існує шість пунктів, які допоможуть вам організувати майже будь-яку роботу:

·                     Що відбулося;

·                     Чому це відбулося;

·                     Вплив;

·                     Перспективи;

·                     Наслідки;

·                     Можливості.

5. Мистецтво переконувати й аргументувати

Уміння переконувати дозволить вашим дітям отримувати від життя те, чого вони хотітимуть і потребуватимуть. Зараз їм може бути потрібно зуміти переконати вчителя, щоб він дав додатковий шанс проявити знання й виправити оцінку. А в дорослому віці — найліпше реалізуватися в професійному та особистому житті. Вміння тонко й дипломатично вибудовувати аргументи — неоціненне мистецтво. Програвайте з дітьми ситуації в ролях. Створюйте для дітей можливості відпрацьовувати свої навички переконання вдома — щоб вони могли пережити й успіхи, й невдачі в приязній та веселій атмосфері.

6. Іноді бути неслухняним

Дітям надзвичайно важливо розуміти, що дорослі не завжди мають рацію. Хоч як дивно іноді щоб забратися геть від небезпеки, потрібно робити зовсім протилежне до того, що вам наказують. А це важливий урок для ваших дітей. Трапляються ситуації, коли не тільки можна, а треба ігнорувати настанови представників влади. Ми навчаємо дітей, що бувають ситуації, коли дійсно потрібно робити саме те, що тобі кажуть, але якщо в тебе виникає відчуття, що це неправильно, тоді роби своє — з усією повагою, звісно.

Ваші діти не робитимуть усе правильно у 100 % випадків — як, власне, не вдасться це й вам. Вони також не запам’ятають із першого разу абсолютно всі принципи, яких ви їх навчаєте. Саме через це так важливо проявляти розуміння й невтомно повторювати свої уроки.

Пам’ятайте, що ми, батьки, не здатні усунути абсолютно всі ризики для них. Так само не варто очікувати, що діти уникатимуть усіх ризиків самі. Проте ми можемо прагнути до реалістичного зниження ризиків. Ми здатні прищепити дітям навички, необхідні для того, щоб захищати себе й бути готовими до всього, що тільки може запропонувати їм життя.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5800-6-pravyl-vykhovannia-vid-rozvidnykiv

 

*********************************************************************************

БЕЗПЕКА ДИТИНИ: ЩОБ ДИТИНА НЕ ЗАГУБИЛАСЬ

Один з українських телеканалів провів ризиковане дослідження – заручившись згодою батьків, які спостерігали за процесом, до дитини на майданчику підходила журналістка і пропонувала піти з нею під різними приводами, починаючи з іграшок і закінчуючи пропозицією відвести малюка до мами. Практично кожна мама була впевнена – її дитина з чужою тіткою не піде. Підсумок – практично будь-яка дитина рано чи пізно погоджувався на пропозицію незнайомки...

РОЗКАЖІТЬ ДИТИНІ ПРО ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ, починаючи з 3 років. Розмову треба вести в залежності від віку і можливостей сприйняття дитини. Ваше завдання - не залякати малюка, наголошуючи на небезпеці світу, а навчити його відчувати себе комфортно в цьому світі і не опинитися в ризикованій ситуації.

Важливе правило - з чужими людьми не можна йти, ні за яких обставин. Вчіть навіть найменшого говорити дорослим людям «ні». Ніколи не сідати в машину до незнайомих людей, навіть якщо вони обіцяють відвезти до мами і дають поговорити з нею по телефону (підставна людина).

Придумайте кодове слово або фразу (шифр), який будете знати тільки ви з дитиною. Якщо ваша дитина вже має власний мобільний, на швидкі кнопки повинні бути забиті телефони рідних – мами, тата, старшого брата, а так само телефон поліції 102. Навчіть малюка користуватися цими телефонами. Нехай у малюка в кишені завжди буде картка з номером вашого телефону, на випадок, якщо телефон розрядиться або малюк ним не користується.

Пограйте в квест: поговоріть з дитиною, що вона буде робити, якщо загубиться в місті. З відповідей ви зможете зрозуміти, наскільки дитина готова до критичної ситуації. Постарайтеся замість односкладових порад, як діяти в тій чи іншій ситуації, пояснити дитині, чому саме так слід чинити.

Якщо дитина зовсім маленька, ситуацію можна розіграти на основі казки. Коли ви будете вчити дитину, як їй чинити, постійно акцентуйте увагу на те, що ви ні в якому разі не будете її лаяти.

Обов'язково поясніть дитині — ніколи доросла людина не звернеться за допомогою до дітей. Ні за яких обставин нормальна доросла людина не вийде на дитячий майданчик і не попросить допомогти зловити кошеня, зняти кіно, донести сумки. Дитина повинен твердо знати і сказати «ні».

ДИТИНА ЗАГУБИЛАСЯ В МІСТІ. Мобільний телефон не завжди вирішує проблему зникнення дітей. Мінімізує, безумовно, але, на жаль, не виключає.

Розкажіть дитині, що в такій ситуації вона повинна залишатися на місці і не намагатися бігти на пошуки батьків. Звернутися можна до будь-якої людини у службовій формі – поліцейського, працівника метро, швейцара біля входу до ресторану, охоронця в магазині і т. д. Потрібно розповісти, що сталося і попросити зателефонувати батькам. Можна попросити про допомогу у людини з дитиною, але нікуди не йти з незнайомою людиною, навіть якщо вона запропонує відвести додому до мами.

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ, ЯКЩО ПРОПАЛА ДИТИНА?

Не бійтеся здатися панікером, адже у випадку пропажі, чим раніше почнуться пошуки, тим більше шансів на успіх.

Насамперед, обдзвоніть всіх, хто міг перетинатися з малюком – батькам його однокласників або самим однокласникам, вчителям, вихователям, всіх, чиї телефони у вас є. Наберіть 102 і повідомте про подію – оновлена поліція зобов'язана відреагувати. Вирушайте в найближче відділення міліції і напишіть заяву про зникнення. Його зобов'язок - прийняти і почати діяти негайно, триденне очікування більше не потрібно. Якщо у дитини є мобільний, але він не відповідає, зателефонуйте його оператору і попросіть визначити місцезнаходження телефону. Дитина пішла з дому, а таке може статися після сварки, в запалі дитячих планів і фантазій, уважно огляньте дитячу кімнату – може знайдете записку або ознаки її планів. Перегляньте її записи і контакти в соцмережах, особливо останні пости.

ПРЕВЕНТИВНІ ЗАХОДИ. Дитина повинна знати ім'я та прізвище мами, тата та інших людей, які допоможуть у складній ситуації. Вивчити адресу, мати при собі номери телефонів рідних. Знати правила безпеки – не йти з незнайомцями, не випускати маму з виду, якщо йдете разом, не вирушати на пошуки, у разі якщо загубився. Заведіть картку дитини, в якої повинні бути всі її дані – ім'я, прізвище, зріст, колір очей, волосся, особливі прикмети, фотографія. Інформацію необхідно оновлювати кожні 4-6 місяців, це допоможе, якщо потрібний розшук. Підпишіться на акаунти дитини в соцмережах, якщо вона ними користується. В ідеалі – відносини повинні бути побудовані таким чином, щоб вона не сприйняла це як контроль, але як бажання дружити.

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ, ЯКЩО ПРОПАЛА ДИТИНА

Крім поліції існують громадські організації, де працюють професіонали і волонтери, використовуючи всі можливі способи – інтернет, пресу, телебачення і т. д.

Патрульна служба: тел. 102

Служба розшуку дітей «Магнолія»: тел 116-000 (з мобільного безкоштовно)

Мами, тата, всі, хто спілкується з дітьми.

Вчіть дітей кричати і не боятися рятувати себе. Це прості правила як допомогти дитині убезпечити себе і вчасно зреагувати і покликати на допомогу. «Якщо тебе тягнуть проти твоєї волі — бий, кусай, рятуй себе, кричи на все горло». І ще проста формула: якщо з тобою щось сталося — я буду тебе шукати всюди, ти повинен себе зберегти поки я тебе не знайду.

Свобода і безпека можуть крокувати поруч, якщо розставити пріоритети і не боятися перегнути. Краще кричати, головне щоб не мовчав якщо щось не так.

Джерело: https://www.moirebenok.ua/mother/propal-rebenok-chto-delat-roditelyam/

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5800-6-pravyl-vykhovannia-vid-rozvidnykiv

**********************************************************************************

НАЙЦІННІШІ ПОДАРУНКИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Ці 22 подарунки діти запам’ятають назавжди і пронесуть їх з собою через все життя і подарують своїм дітям.

1. Віра в їхні сили. Дитині надзвичайно важливо знати, що найрідніша людина в світі в неї вірить. Давайте дитині зрозуміти, що ви впевнені в ній, в її вміннях і можливостях. Всього одне ваше слово здатне зробити з малюка успішного генія.

2. Любов у всіх її проявах. Обіймайте, цілуйте, говоріть слова любові завжди, незважаючи ні на що! Навіть якщо вашій дитині вже за 30!

3. Сімейні вечері. Ці хвилини родинного єднання запам’ятовуються дітьми на все життя. Це прекрасна традиція, яка об’єднує, мирить, надихає і заспокоює.

4. Радість. Радійте життю і привчайте цьому свою дитину. Не соромтеся своїх почуттів, смійтеся разом з малюком, дурійте.

5. Міцна і повна сім’я. Намагайтеся зберегти сім’ю і хороші відносини з її членами. Для дитини сім’я – це той фундамент, опора, яка дає підтримку і допомагає йти по життю.

6. Свій час. Це найцінніший подарунок, особливо для сучасних дітей. Знаходьте час для дитини кожен день! Щоб просто побути з нею, погратися разом, погуляти або просто повалятися на ліжку.

7. Увага. Ще одна річ, якої постійно не вистачає дітям. Доброта. Дитина ще встигне навчитися жорсткості. А ви покажіть їй приклад справжньої доброти і вміння співчувати.

8. Уміння цінувати. Навчіть дитину цінувати те, що у неї є, але завжди прагнути більшого.

9. Цікавість. Цікавість до світу присутня у кожної дитини. Зберігайте, бережіть її! Постарайтеся не вбити всякими: «Не лізь, не заважай, досить говорити, скільки можна питати?»

10. Уміння приймати рішення. Привчайте дітлахів до самостійності, допоможіть приймати наслідки своїх дій, покажіть приклад справжньої сміливості і рішучості.

11. Рамки. Дітям надзвичайно важко жити у вседозволеності і не мати жодних обмежень. Їм потрібні рамки, які структурують для них цей світ. Тільки не захоплюйтеся заборонами, інакше це загрожує непослухом.

12. Свобода. Пам’ятайте, що заборон має бути мінімум. Давайте дитині можливість вибирати, самостійно приймати рішення, діяти і вчитися на власних помилках.

13. Похвала. Дітям дуже важливо відчувати схвалення їхніх дій з боку батьків. Це стимулює до вдосконалення.

14. Любов до творчості. Давайте можливість творити стільки, скільки хочеться. Заохочуйте творчу діяльність дитини, створюйте умови для неї. Самі захоплюйтеся і займайтеся з дитиною. Це дуже важливе вміння в епоху Інтернету та комп’ютерних технологій, яке вчить бачити прекрасне в усьому, радіти життю, знаходити виходи з нестандартних ситуацій.

15. Щедрість. Покажіть на особистому прикладі, що таке щедрість, як ділитися, і навчіть отримувати задоволення від власної щедрості.

16. Духовність. Прищеплюйте дітям усвідомлення наявності душі. Добре, якщо вони навчаться діяти, керуючись потребами не тільки свого тіла, а й душі.

17. Правда. Будьте чесними з дітьми. Таким чином ви навчите і їх говорити правду. Крім того, ви продемонструєте їм, що вам можна довіряти, що з вами вони в безпеці.

18. Надія. Надія допоможе в найважчі моменти, підтримає і додасть сил.

19. Любов до пізнання. Любов до знань і хороша оцінка в школі часом не мають абсолютно нічого спільного. Заохочуйте дитину пізнавати світ, захоплюватися, навчіть отримувати задоволення від пізнання світу.

20. Оптимізм. Це те, що допомагає досягати успіхів і змінювати цей світ на краще.

21. Посиденьки у вас на колінах. Для дитини це найкраще, найзатишніше місце у світі!

22. Вірність в сім’ї й у відносинах. Бути вірним своєму чоловікові (дружині) – це вчинок нашого розуму, серця і душі. А діти відчувають це дуже тонко.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/2993-22-podarunky-iaki-dity-zberezhut-na-vse-zhyttia

**********************************************************************************

СТРАТЕГІЇ ВИХОВАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Для багатьох матерів привчання дитини до дисципліни стає одним із найскладніших завдань. Для них це процес нескінченного випробуванням їхнього терпіння: як тільки дитину привчають до дисципліни з певного питання – вона одразу знаходить варіант, щоб порушити поведінку. Виховний процес починається по-новому.

Що ж робити батькам, щоб привчити малюка до дисципліни?

Експерти вважають, що батькам необхідно встановити правила, що запобігають агресивній, небезпечній і поганій поведінці дитини. Також встановити покарання у випадку порушення цих правил.

Пропонуємо сім стратегій виховання, які допоможуть установити правила й зупинити погану поведінку малюка.

Стратегія № 1. Розставляйте пріоритети.

Якщо ви постійно говорите дитині «ні», вона припиняє звертати увагу на заборони й не розуміє, чого ви від неї хочете. Встановлюйте заборони розумно, тільки там, де це дійсно важливо. Покарання за їх порушення також має бути розумним. Не звертайте уваги на дратівливі дрібниці, які не несуть ніякої шкоди (наприклад, звичку дитини носити одяг певного кольору). У більшості випадків діти переростають подібні звички.

Стратегія № 2. Дізнайтеся причини поганої поведінки дитини

Іноді погану поведінку дитини можна попередити, знаючи, що її викликає, й усуваючи ці причини. Наприклад, якщо подразником є якийсь предмет, потрібно прибрати його з поля зору дитини.

Якщо ваша півторарічна дитина скидає консервні банки з полиць, коли ви берете її з собою в магазин, візьміть з собою іграшку, щоб її відволікти. Якщо дворічний малюк не хоче ділитися іграшками з іншими дітьми, коли до вас приходять гості, - просто сховайте іграшки, поки гості не прийшли. Коли трирічна дитина малює на стінах - сховайте від неї олівці й дозволяйте малювати тільки в присутності когось із батьків. Іноді діти погано поводяться, коли вони голодні, засмучені або втомилися.

Стратегія № 3. Будьте послідовні

У віці від двох до трьох років діти намагаються зрозуміти, як їхня поведінка впливає на тих, хто їх оточує. Якщо ви реагуєте на одні й ті ж вчинки дитини по-різному, ви збиваєте її з пантелику. Немає певної кількості зауважень і покарань, після яких дитина змінить свою поведінку. Коли ви послідовні у своїй реакції на її непослух, після 4-5 випадків вона засвоїть урок.

У дворічному віці діти вчаться уникати покарання, уявляючи свою погану поведінку як милі пустощі. Не піддавайтеся на подібні маніпуляції.

Стратегія № 4. Не піддавайтеся емоціям

Звичайно, важко зберігати спокій, коли ваша півторарічна дитина постійно смикає за хвіст собаку або трирічний малюк відмовляється чистити зуби перед сном. Але якщо ви підвищите голос, то навряд чи зможете донести до дитини своє прохання. Коли ви проявляєте свій поганий настрій, дитина бачить ваші емоції, але не чує, що ви їй говорите. Крім того, ваша агресивна реакція може викликати опір, тому постарайтеся не підвищувати голос. Зробіть глибокий вдих, порахуйте до трьох, перебувайте на рівні очей дитини. Робіть їй зауваження серйозним, але спокійним тоном.

Стратегія № 5. Говоріть просто й лаконічно

Молоді мами часто сперечаються з дитиною, коли вона порушує правила, докладно пояснюють, що вона зробила неправильно, яке покарання її чекає за це. З точки зору виховання, докладне пояснення неефективне, оскільки воно перенасичене емоціями.

Півторарічна дитина ще не може зрозуміти складні речення, а трирічній дитині не вистачає концентрації уваги, щоб збагнути все, що ви їй говорите. Замість цього говоріть простими фразами, повторюйте важливу інформацію кілька разів і підкріплюйте її голосом та виразом обличчя. Наприклад, якщо півторарічна дитина б'є вас по руці, скажіть їй: «Не можна! Не бий маму!». Дворічному малюкові можна сказати: «Не стрибай на дивані! Це небезпечно!». Трирічний малюк здатний розуміти причини й наслідки, тому йому можна пояснити, що ви від нього хочете: «Потрібно почистити зуби. Ти можеш зробити це самостійно або я їх сама тобі почищу. Вибирай. Чим швидше ми це зробимо, тим довше я зможу читати тобі книгу».

Стратегія № 6. Установіть покарання

Якщо зауваження або заборони не допомагають упоратися з поганою поведінкою дитини, можна поставити її в куток на кілька хвилин (кількість хвилин повинна відповідати віку дитини). Цей спосіб ефективний для дітей, які відповідають «ні» на всі вмовляння батьків. Перш ніж поставити дитину в куток, серйозним тоном зробіть їй попередження: «Я рахую до трьох, і якщо ти не припиниш, то станеш у куток. Один. Два. Три». Якщо дитина не реагує на попередження, відведіть її в спокійне місце й поставте в куток. Коли відведений час вийде, запропонуйте їй попросити вибачення. Після цього обніміть дитину, щоб показати, що ви не гніваєтеся на неї. Маленькі діти не люблять, коли їх відривають від батьків та іграшок, тому іноді досить просто попередити дитину таким покаранням, щоб вона почала поводитися добре.

Стратегія № 7. Будьте позитивними

Як би ви не засмучувалися з приводу поганої поведінки малюка, не подавайте вигляду. Уявіть: якби ваш керівник на роботі сказав, що не знає, як керувати своїми підлеглими, ймовірно, він би втратив свій авторитет у ваших очах. Те ж саме відчувають і діти, коли бачать своїх батьків розгубленими або песимістично налаштованими. Абсолютно нормально, якщо час від часу ви почуваєтеся кепсько. У такому випадку зверніться по підтримку до чоловіка або близьких друзів.

Поведінка дитини на різних етапах розвитку

Привчання дитини до дисципліни починається з розуміння особливостей поведінки в її віці:

·            У 1,5 року дитина допитлива, безстрашна, імпульсивна, не переймається наслідками своїх дій. Хоча в цьому віці у неї вже формується словниковий запас і вона дотримується простих інструкцій, вона поки що не розуміє довгих зауважень і не може висловити свої потреби. Дитина може кусатися або штовхатися просто для того, щоб звернути на себе увагу. Для таких випадків необхідно встановити негайне покарання. Якщо відреагувати на погану поведінку дитини за 10 хвилин, вона не зрозуміє, за що її карають.

·            У 2 роки в дитини розвиваються навички моторики, за їх допомогою вона відчуває межі дозволеного - бігає, стрибає, розкидає речі тощо. Дитина каже суперечливі речі, засмучується, коли не може висловити свої думки, і часто впадає в істерику. Вона дуже егоцентрична й не любить ділитися з іншими. Батьки називають цей період «жахливий дворічний вік», хоча правильніше було б назвати його «незалежним». При поганій поведінці дитини її потрібно негайно карати, але, оскільки їй важко справлятися з імпульсами, варто дати їй шанс виправитися.

·            У 3 роки дитина базікає безугаву. Оскільки вона любить грати з однолітками, їй складно всидіти на місці. Щоб направити в правильне русло невгамовну енергію дитини, батьки можуть записати її в спортивну секцію, де вона буде перебувати в товаристві однолітків. У цьому віці соціальні зв'язки потрібні дитині так само, як їжа або любов батьків. Діти в цьому віці можуть відрізняти хороше від поганого й утримувати інформацію в пам'яті протягом кількох годин. Покарання за погану поведінку можна відкласти, щоб воно набуло максимального ефекту. Дитині потрібно все детально пояснювати. Наприклад, якщо за столом дитина кидається їжею, скажіть їй, що так поводитися не можна, і якщо вона не заспокоїться, то не буде дивитися мультфільми. Якщо після цього дитина продовжує кидатися їжею, то коли ввечері вона попросить увімкнути їй мультфільм, нагадайте, що вона покарана за погану поведінку за вечерею.

Усі наведені вище рекомендації носять загальний характер. Для професійної допомоги необхідно звернутися до психолога, щоб знайти рішення, оптимальне для вас і вашого малюка.

Якщо дитина не підкоряється правилам?

Якщо батьки перепробували всі можливі способи, щоб дисциплінувати дитину, а дитина досі не реагує ні на які способи привчити її до дисципліни, то вам слід поставити собі кілька запитань.

1. Чи послідовна (-ий) я в своїх правилах чи застосовую їх час від часу?

Послідовність у правилах дисципліни необхідна для того, щоб виховувати дитину ефективно. Якщо батьки застосовують наслідки у вихованні дитини тільки від випадку до випадку, вона може швидко зрозуміти, що батьки непослідовні і можуть передумати. Дитина може спробувати використовувати це у своїх інтересах. Наприклад, вона може подумати: «Я спробую порушити правила. Можливо, мене не покарають».

Для батьків може бути корисно спробувати бути більш послідовними у своїх правилах, перш ніж думати, що наслідки для дитини не працюють.

2. Чи всі заодно в даній ситуації?

Іноді буває так, що інші родичі (бабусі, дідусі тощо) не знають про правила і наслідки, які ви встановлюєте для дитини. Іноді вони свідомо порушують правила, коли вас немає поруч. Це може стати проблемою.

Діти завжди беруть приклад зі своїх батьків, але й інші близькі родичі теж можуть мати вплив на них. У таких ситуаціях варто взяти ініціативу у свої руки й переконатися, що у вихованні дитини всі заодно. Це буде тільки на благо дитині.

3. Чи відстежую я поведінку своєї дитини?

Для цього ви можете використовувати «таблицю відповідальності». Це хороший спосіб пояснити дитині правила, обов'язки по дому або бажану поведінку, а також повідомити, які наслідки її чекають у випадку, якщо вона не буде дотримуватися правил.

Перевага такого способу в тому, що він може швидко покласти край суперечкам з дитиною з приводу того, чи справедливо ви чините стосовно неї. Ви завжди можете аргументувати свої дії тим, що «так написано в таблиці».

Якщо дитина виконує домашні обов'язки або дотримується правил, вона отримує галочку або зірочку. Якщо ж ні, ви можете запитати дитину: «Які наслідки передбачені за те, що ти зробив (або, навпаки, не зробив)?».

«Таблиці відповідальності» можуть допомогти дитині стати більш самостійною. Також вони допомагають їй зміцнити впевненість у собі, тому що дитина починає думати: «Я можу бути організованою. Я можу доводити справу до кінця. Я молодець. Я здатна на багато що».

4. Які наслідки я застосовую? Чи достатньо вони суворі?

Наслідки найбільш ефективні тоді, коли дитина тимчасово позбавляється привілеїв – не може дивитися телевізор, грати в комп'ютерні ігри, гуляти з друзями тощо.

Якщо наслідки будуть дуже м'якими, дитина навряд чи захоче підкорятися. Коли батьки встановлюють правило і вимагають його дотримання, залишаючись при цьому непохитними, але люблячими, коли вони застосовують наслідки за недотримання цих правил, вони роблять дитині величезну послугу. Вони не злі – вони просто ефективно виховують дитину.

Зрештою, якщо не батьки навчать дитину тому, що за кожним неправильним вибором чекають погані наслідки, то хто ж?

Тому перш ніж думати, що дитина некерована і не підкоряється ніяким правилам, батьки повинні відповісти на чотири запитання, описаних вище, і скорегувати свій підхід, вибрати стратегію. І дитина, котра раніше здавалась неслухняною, зміниться.

Джерела:

https://osvitanova.com.ua/posts/674-uchymo-dystsypliny-7-efektyvnykh-stratehii

https://osvitanova.com.ua/posts/3089-yakshcho-dytyna-ne-pidkoriaietsia-pravylam

**********************************************************************************

НЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ ДЛЯ МАЛЮКА ВДОМА

Діти дуже цікаві і непередбачувані! І не дивно, що вдома з ними можуть траплятись пригоди, які нерідко пов’язані із небезпекою, з небезпечними предметами, які є у вашому домі.

Як зробити приміщення безпечним для дитини? Ось кілька предметів, які є небезпечними і  якими дитина може зацікавитись.

Електричні розетки. Дітям завжди цікаво помацати дивні білі предмети, особливо цікаво засовувати туди пальці! На щастя, на сьогоднішній день є маса розеток зі спеціальними заглушками і клапанами, якими можна прикрити небезпеку. Також можна використовувати спеціальні заглушки для розеток, щоб убезпечити малюка.

Ліки. Ліки та вітаміни повинні зберігатися в закритій аптечці, яка буде стояти в місці, недоступному для дитини. Адже деякі таблетки так схожі на цукерки! Діти можуть помітити, як ви п'єте ліки і захотіти брати з вас приклад.

Побутова хімія. Всі засоби для миття підлоги, кухні та сантехніки часто зберігаються у великій тумбі під раковиною і виглядають дуже яскраво, заманливо! Дитина завжди може відкрити двері шафки і почати грати з невідомими, але такими цікавими предметами. Особливу небезпеку представляють таблетки для пральної і посудомийної машини – вони невеликі і барвисті. Дитина може взяти їх в рот! Краще зберігайте такі речі в недоступному місці для малюка, або закривайте шафу на засувку. А щоб дитина точно не змогла відкрити шафку і витягнути заборонені речі, використовуйте спеціальні фіксатори для дверей.

Кухонне начиння. Небезпека ножів для дитини загальновідома, але часто ми забуваємо про тертці, блендері, соковитискач, куди дитина може засунути ручки. Намагайтеся тримати ці речі у верхніх ящиках.

Палички. Всі предмети такої форми: олівці, шпажки для шашлику, зубочистки, сірники, соломинки. Якщо дитина взяти такий предмет в руку і почав з ним бігати, велика ймовірність небезпеки. Також діти дуже люблять жувати соломинки і олівці, в результаті їдять грифель і пластмасу, яка зовсім не корисна для їх організму.

Ремені, шарфи, краватки. Старайтеся складати всі дрібні аксесуари в окрему коробку і ховати в шафу. Якщо дитина почне грати з ременем або краваткою, зав'язувати його на собі, це також може привести до неприємних наслідків здоров'я.

Прикраси. Малюків дуже приваблюють блискучі речі, тому краще зберігайте всю свою біжутерію та прикраси в окремій шкатулці і, бажано, подалі від дитини. Дитина запросто може засунути собі сережку в ніс, вухо або проковтнути її.

Стрічки. Багато батьків зберігають вдома різні мотузки і яскраві стрічки, якими можна прикрасити подарунок на свято. Пам'ятайте, що їх строкатий вигляд легко може приввабити дитину. Якщо стрічка заплутається навколо зап'ястя або шиї, це може загрожувати травмами або задухою.

Балкони. Ні в якому разі не залишайте малюка без нагляду і закривайте всі двері, що ведуть на балкон або терасу. Постарайтеся, щоб на балконі не стояли стільці або табуретки, на які дитина може стати і дивитися з вікна. Небезпеку становлять і вікна, тому краще використовувати спеціальні блокатори.

Цвяхи, голки. Будь-які дрібні, але гострі предмети обов'язково тримайте в спеціальних закритих органайзерах, краще в коморі або в гаражі. Шпильки для волосся також краще ховати в закриту скриньку і не класти на відкриті поверхні.

Колючі квіти. Якщо в будинку є кактуси або колючі троянди, то краще ставити їх вище, щоб малюк не зміг до них дотягнутися. Якщо такі рослини ростуть у вас на дачі, не дозволяйте дитині грати поруч з ними.

Декоративна косметика. Оскільки діти обожнюють всякі яскраві упаковки, вони легко можуть спробувати на смак наші лаки для нігтів, креми та пінки. Краще тримати всю декоративну косметику в закритій косметичці і не залишати її на відкритих поверхнях. Дуже часто маленькі дівчатка, бажаючи наслідувати маму, знаходять її тональні засоби і креми, наносять собі на обличчя, що може викликати сильну алергію.

Штучні квіти. Декоративні квіти ніколи не ховаються в будинку, а навпаки — виставляються на загальний огляд. Але яскраві квіти можуть здатися дитині такими ж привабливими, як і фрукти, і легко опинитися у них в роті.

Пакети і фіранки для душу. Великі пакети — ідеальні іграшки для хованок, а у фіранки дуже весело обертатися. Такі ігри можуть загрожувати дитині травмами.

Освіжувач повітря. Освіжувачі повітря, як правило, дуже барвисті і ваблять своєю красивою кришкою з пульверизатором. Дитина не тільки може бризнути освіжувачем собі в очі, але і охоче спробувати вміст на смак.

Діти дуже люблять знаходити собі пригоди в будинку, а все що ви можете зробити - прийняти профілактичні заходи, щоб убезпечити свого малюка.

Джерело: https://www.moirebenok.ua/toddler/zdorove-toddler/bezopasnost-detej-doma-15-predmetov-kotorye-mogut-navredit-rebenku/

ОЗНАКИ БАТЬКІВ УСПІШНИХ І ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ

Усі батьки хочуть, щоб їхні сини й доньки були успішними та щасливими. Проте, якими повинні бути самі батьки, щоб виховати такими дітей?

1. Такі батьки жертовні

Ці батьки знають, що виховання дітей вимагає певних жертв. Коли вони стоять перед вибором між переглядом улюбленого телешоу й вечірнім читанням малюку, то вибирають останнє, приносячи в жертву свої бажання та задоволення.

Батьки, які, жертвуючи своїми інтересами, мають більше шансів на виховання добре розвиненої, успішної та щасливої дитини із широким кругозором. Це не означає, що батьки повинні приносити в жертву свої інтереси постійно. Вони повинні знайти розумний баланс між діяльністю в інтересах дітей і діяльністю, яка їм необхідна для підтримки власних інтересів.

2. У таких батьків немає залежності від ґаджетів і технологій

Численні дослідження показують, що батьки, залежні від ґаджетів, виховують дітей, які потрапляють у залежність від технологій і новомодних пристроїв буквально з раннього віку. Діти, які з дитинства захоплюються спілкуванням у чатах або вебсерфінгом, мають труднощі з концентрацією уваги та успішністю у школі.

3. Такі батьки забезпечують дітям здорове харчування

Дітям, які ростуть на «дієті» з фастфудів, навряд чи вдасться уникнути проблем зі здоров'ям. Батьки щасливих і успішних дітей стежать за тим, щоб вони харчувалися корисною та смачною їжею. Тоді діти більш здорові фізично, інтелектуально, краще справляються як з академічними, так і з неакадемічними завданнями.

4. Такі батьки багато читають

Батьки, які звикли читати, виховують дітей, які також люблять читання. Такі батьки читають своїм дітям з раннього віку. Вони також забезпечують достатню кількість книг, які могли б зацікавити їхню дитину. У таких сім’ях читання є одним із пріоритетів.

5. Такі батьки залучають дітей до виконання домашніх справ

Діти, які звикли виконувати свої домашні обов'язки, стають успішними працівниками, яким легко співпрацювати зі своїми колегами, більш чуйними людьми, оскільки знають, що таке труднощі, і можуть самостійно справлятися з поставленими завданнями. Діти, які виконують домашні обов’язки, не чекаючи ніякої нагороди, виростають відповідальними людьми, готовими наполегливо працювати. Їхні батьки знають, що любов і повага до праці починаються вдома. Ці діти не мають няньок, які вислуховують і задовольняють їхні забаганки та примхи. Вони живуть у реальному світі, з яким вони близько зіштовхнуться в дорослому житті.

6. Такі батьки прищеплюють дітям соціальні навички

Звичка казати «Будь ласка» і «Дякую», терпляче чекати своєї черги, контролювати свій гнів, бути ввічливими, корисними для інших, табу на грубі та лайливі слова, – усе це соціальні навички, які треба прищеплювати в ранньому віці й використовувати для цього кожну зручну можливість.

7. Такі батьки щасливі один з одним

Батьки, які живуть щасливо один з одним, створюють сім'ю без стресів, яка сприяє оптимальному розвитку й вихованню дітей. Їх діти позбавлені травм розлучення, болю, що виникає внаслідок присутності при домашніх конфліктах. Доведено, що для дітей краще виховуватись у неповних сім'ях, вільних від конфліктів, ніж у сім'ях з двома батьками, які конфліктують один з одним.

8. Такі батьки часто кажуть «Ні»

Батьки, які відповідають дітям «Так» на всі їхні вимоги, надають їм ведмежу послугу. Але їм корисніше чути слово «Ні», оскільки воно допомагає виробити характер. Батьки, які кажуть дітям «Ні», готують їх до зустрічі з реальним життям, де вони дуже часто будуть чути слово «Ні» як у стосунках, так і на робочому місці.

Крім уміння приймати негативну відповідь дітям також необхідно навчитися з готовністю сприймати відкладену винагороду. Здатність приймати відкладену винагороду – це вміння протистояти спокусі отримати бажане негайно й готовність чекати його стільки, скільки знадобиться. Пізніша винагорода завжди є більш цінною й вагомою, ніж негайна.

9. Такі батьки мають високий освітній і соціально-економічний статус

Учені довели, що рівень освіти й досягнення батьків на момент, коли дитині виповниться вісім років, значно зумовлює її освітні та професійні успіхи через 40 років. Ця закономірність особливо підтверджується в тих сім'ях, де матері мають високий рівень освіти.

10. Такі батьки віддають перевагу зусиллям над бажанням уникнути невдачі

Як діти, так і дорослі вважають, що успіху можна досягти двома способами: або завдяки вродженим здібностям та інтелекту, або завдяки наполегливій праці й докладеним зусиллям. Батьки дітей, які здатні ризикувати заради успіху, схильні вважати, що успіх є наслідком важкої праці. Тому, коли дитині щось не вдається, вони приписують це недостатнім зусиллям і просто закликають її наступного разу постаратися краще. Такі батьки використовують мислення зростання на відміну від фіксованого мислення. Якщо дітям кажуть, що вони успішно впоралися зі шкільними тестами завдяки вродженим здібностям, це означає, що їм нав'язують фіксоване мислення. Якщо їм кажуть, що їм щось удалося завдяки докладеним зусиллям, це допомагає їм використовувати мислення зростання.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5994-10-oznak-batkiv-uspishnykh-i-shchaslyvykh-ditei

*********************************************************************

 ЯК ДОПОМОГТИ ПІДЛІТКАМ ПІДВИЩИТИ САМООЦІНКУ?

Часто батьки жаліються на те, що їхні підлітки не впевнені в собі. Перш за все, тому, що їм бракує можливості проявити себе в тому, що важливе саме для них (а не батьків).

10 порад батькам, як допомогти підліткам стати впе́вненішими:

1. Радьтеся з ними, коли приймаєте рішення, що стосуються всієї родини (купівля речей, відвідування кіно, відпустка). Підлітку важливо відчувати, що його думка також важлива, з ним рахуються.

2. Залучайте до цікавих активностей в родині (приготування нової страви для родини, розставляння нових меблів в кімнаті). 

3. Довіряйте приймати рішення, що стосуються його самого (одяг, вільний час, кишенькові гроші), підтримуйте прояви самостійності, бажання взяти відповідальність на себе.

4. Відмічайте те, що зроблено гарно, дякуйте, мотивуйте на самостійність.

5. Домовляйтесь про важливі речі, уникайте розпоряджень та докорів. Не нагадуйте, хто старший, головний, а хто дитина. 

6. Запитуйте поради в питаннях, що стосуються, наприклад, комп’ютера або телефона. В цих сферах ваш підліток точно орієнтується краще за вас.

7. Цікавтеся думкою підлітка, не відмовляйтеся від філософських або історичних розмов, обговоріть та порівняйте їхні та ваші думки.

8. Не контролюйте покроково час дитин та дії замість неї. Нехай робить власні помилки, запізниться, зробить власні висновки.

9. Надайте можливість взяти участь в проєктній діяльності, яка виховує самостійність та розвиває важливі  навички.

10. Самі демонструйте поведінку людини, яка впевнена в собі. Адже ви не уявляєте собі, як багато в наших підлітках від нас самих.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/6185-10-porad-batkam-iak-dopomohty-pidlitkam-pidvyshchyty-samootsinku

**********************************************************************************

 «ДІТЯМ НЕ ВАРТО ЗАБОРОНЯТИ…»

Іноді батьки надто часто кажуть дітя «не можна». Це може сформувати у дитини комплекси, спричинити виникнення страхів, почуття провини та дефіцит емоційної підтримки. Проте дітям потрібно мати певні межі та правила, щоб уберегти їх від небезпек, ризикованих вчинків та поведінки. Саме батьки повинні встановити правила, водночас їм варто розуміти: що забороняти дітям, а що ні. До табу входить фізичне та емоційне насильство над дитиною, ряд заборон, які абсолютно не потрібні сучасній дитині.

Рекомендований перелік речей, які не варто забороняти дітям, щоб вони виросли здоровими, щасливими та впевненими в собі. 

1. Висловлювати свої емоції

Батьки повинні зробити все для того, щоб дитина вміла і хотіла виражати свої емоції. Дозвольте дитині бігати, стрибати, кричати та просто веселитися. В громадських місцях їй, безумовно, слід стримувати свої емоції. Проте вдома нехай залишається собою та виплескує енергію. Так діти позбавляються від накопиченого стресу і розслабляються.

2. Самостійно їсти

Батькам набагато простіше швидко погодувати дитину. Проте дитині важливо вчитися самостійно їсти, формуючи прості, але відповідальні навички самообслуговування. Дозвольте дитині робити самостійно кроки - так ви допомагаєте їй робити свої перші дорослі кроки.

3. Допомагати батькам 

Не можна позбавляти дитину можливості допомагати батькам у звичайних побутових ситуаціях. Заборони, типу «Не бери склянку! Проллєш!», «Не чіпай цю ганчірку» тощо відбивають бажання в дитини допомагати батькам у побуті. Допомагаючи дорослим, дитина почувається дорослою та потрібною. Якщо боїтеся, що він розіб'є тарілку – дайту ту, що розбити не шкода.

4. Малювати фарбами

Багато батьків обмежують малювання фарбами через боязнь отримати розмальований стіл, футболку, руки, стіни. Але малювання фарбами – важливий творчий процес, який допомагає  самовиражатися, розвиває креативне мислення, знімає стрес та заспокоює нервову систему.

5. Влаштовувати ігри з водою

Багато дітей люблять грати з водою, але батьки часто забороняють дитині влаштовувати водні ігри через ризик влаштувати потоп. Не лишайте дитину цієї радості — виділіть певну зону, в межах якої можна хлюпатися, бризкатися, переливати воду з місткості в місткість.

6. Стрибати по калюжах

Позитивні емоції – заручини психічного здоров'я дитини. Не забороняйте дитині насолоджуватися простими, але приємними речами, як шльопання по калюжах. Краще допоможіть їй! Купуйте яскраві водонепроникні чобітки та вибирайте на прогулянку одяг, який не шкода забруднити. Ви будете здивовані, як весело та радісно дитина стрибатиме по калюжах.

7. Висловлювати свою думку

Не заважайте дитині розвиватися та висловлювати свої бажання та думки. Дитина є особистістю, яка має право на власну думку. Не нав'язуйте свої бажання дитині. Навчіться прислухатися до бажань дитини, адже тільки так вдасться виховати впевнену в собі самодостатню особистість, яка вміє приймати рішення і нести відповідальність за них.

8. Не доїдати

Якщо ви не хочете, щоб ваша дитина в майбутньому мала харчові розлади, то припиніть насильно запихати в неї їжу. Зробіть їжу задоволенням, а не тиранією з нападами агресії та істерики. Щоб у дитини був хороший апетит, обмежте вживання солодощів та перекусів, частіше гуляйте на свіжому повітрі.

9. Спати з увімкненим світлом

Якщо дитина боїться темряви – не ускладнюйте її стан вимогою спати в окремому ліжку з вимкненим світлом. Купіть нічник і поступово привчайте дитину спати окремо від батьків.

10. Фантазувати

Навчіться розуміти, коли дитина бреше, а коли фантазує. Іноді може здатися, що дитина зростає патологічним брехуном, проте важливо розуміти, що насправді вона фантазує. Поясніть їй, що фантазії можуть бути нормою, якщо вона не має нічого спільного з навмисною брехнею.

11. Гратись на спортивному майданчику

Батьки турбуються про здоров'я своєї дитини та намагаються захистити її від небезпек, що чатують на кожному кроці. Проте вправи на дитячих спортивних майданчиках дуже потрібні для фізичного та психічного здоров'я дитини. Поясніть дитині правила безпеки, вкажіть на небезпеки та підстрахуйте її, але не забороняйте активні ігри.

12. Торкатись предметів, що можуть розбитись

Вивчаючи світ, дитина може завдати чимало неприємностей батькам. Але важливо пам'ятати, що це природні та нормальні процеси, які розвивають малюка. Бажання доторкнутися, розглянути, спробувати смак – невіддільна частина розвитку. Розмовляйте з дитиною та пояснюйте, що з тендітними речами треба бути обережним, щоб не розбити та не поламати їх.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/6178-12-rechei-iaki-ne-varto-zaboroniaty-ditiam

*****************************************************************************

НАДМІРНА ЛЮБОВ: ГІПЕРОПІКА

Гіперопіка — це надмірна турбота, що проявляється у постійному контролі та оберіганні дитини від будь-яких проблем. Таке оберігання завдає удару по вольовій сфері дитини та іншим психічним властивостям, і може вплинути на подальше її «щасливе» життя.

Під час кризи трьох років, коли малюк починає кричати: «Я сам!», психологічна «пуповина» між матір’ю та дитиною починає помітно розриватися. Якщо батьки (найчастіше матуся) продовжують вперто опікати дитину на кожному кроці, то років з чотирьох-п’яти можна діагностувати гіперопіку.

До любові гіперопіка не має відношення. Основні причини:

·                 Мама не реалізувалася у професії чи особистому житті, не має навіть хобі, і тепер дитина є її єдиною втіхою, сенсом існування.

·               Батьки по інерції ставляться до дитини як до безпорадного немовляти, хоча їй уже понад 3 роки.

·               Надмірна психологічна тривожність: через усебічний контроль такі матері підсвідомо намагаються знизити власну тривогу.

Типові прояви гіперопіки:

·        постійне прагнення виконати за дитину все, навіть те, що вона цілком здатна зробити сама (одягатись молодшому школяру, збирати підлітку портфель).

·          контроль: у що дитина грає, де перебуває, з ким спілкується. Деякі матері не соромляться перевіряти кишені своїх дітей, читати їхні СМС та зазирнути в особисте листування в соцмережах! Вони кажуть: «Я ж заради дитини ладна на все!».

Наслідки гіперопіки:

·                Побутова несамостійність: дитина не вміє себе обслуговувати - вчасно прати одяг, мити тарілки, прибирати тощо.

·      Атрофія вольових якостей. Коли батьки не надають дітям особистого простору для ухвалення власних рішень через подолання невдач самотужки, у дітей немає можливості вчитися це робити.

·   Невміння налагоджувати взаємини. Звикнувши, що навколо неї танцюють, що вона є центром Усесвіту, дитина чекатиме такого самого ставлення від інших: «Мамині сини» схильні шукати у подружньому житті «другу маму», а у робочому колективі - не вмітиме працювати командно, бо не звикла комусь допомагати.

·   Емоційні розлади. Коли дитина-жертва гіперопіки стикається з реальністю, в неї можуть початися депресія, надмірна тривожність або істеричність.

Хоча дитина,не витримавши опіки на кожному кроці, ще у підлітковому віці починає бунтувати. Якщо батьки не в змозі змінити сценарій власної поведінки, дитина ще до повноліття тікає з дому, живе у друзів, починає працювати замість навчання.

Баланс між надмірними вимогами та надмірною турботою знайти важко. Для визначення ступеня власної опіки, протестуйте себе та порахуйте кількість тверджень, що описують вашу ситуацію.

1.                Заради дитини мені довелося багато від чого відмовитися у житті.

2.                Усе, що я роблю — заради дитини.

3.                Моя дитина — найголовніше та найкраще у моєму житті.

4.                Турбота про дитину займає більшість мого часу.

5.                Я постійно розмірковую про дитину (про її справи, здоров’я тощо).

6.                Я витрачаю на дитину більше часу, ніж на себе.

7.                Якщо я не приділятиму дитині весь свій час та сили, з нею станеться щось погане.

8.                Дитина не зможе обійтися без моєї постійної щоденної допомоги.

9.                У моєї дитини не може бути від мене секретів.

10.           Усе, що моя дитина вміє, вона навчилася робити тільки завдяки мені.

11.           Я завжди краще за дитину знаю, що їй корисно, а що — ні, вона ж ще життя не знає!

Якщо ви погодилися з сімома чи більше пунктами, у вас занадто виражена гіперопіка над дитиною.

Якщо ви помітили у себе схильність до гіперопіки, тоді:

• похваліть себе, бо розуміння — перший крок до виправлення ситуації.
• визнайте дитину повноправною особистістю і налагоджувати взаємини, зважаючи на це: не нав’язувати їй своє бачення, а обговорювати, і змирятися з її вибором.
•  більше уваги приділіть  власному професійному зростанню та/або подружній гармонії.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4144-liubov-otruta-iak-hiperopika-vbyvaie-osobystist-dytyny

 

**********************************************************************************

ЯК УПОВІЛЬНИТИ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ?

Сьогодні прихильники slow life, модної нині культури уповільнення життя, переконані, що чим більше часу на щось витрачено, тим вища якість. Не квапити події, жити без поспіху і насолоджуватися кожною миттю. З цієї концепції походить і «повільний» стиль батьківства — slow parenting.

У кого з батьків немає спогадів про те, як дитина плаче: «Пограй зі мною», а ви поспішаєте? Коли дитина хоче вам щось розповісти чи показати, поділитися своєю таємницею, а ви в цей момент поспішаєте, відмахуєтесь й гарячкуєте?

Повільне батьківство — це переконаність у тому, що відносини з дитиною — понад усе. А зайва турбота про її майбутнє заважає насолодитися щасливим дитинством.

Нині з’явилося більше стереотипів: люблячі батьки мають подбати про ранній розвиток, знайти якомога кращу школу, водити на перспективні студії та секції, розвивати стресостійкість, конкурентоспроможність, вміння «пробиватися». Проте майбутнє може виявитися інакшим, ніж ми уявляємо, а можливість, яка була, буде втрачена.

Slow parenting - сповільнений стиль виховання – виступає:

1) Проти раннього розвитку та включення дітей у дорослі змагання честолюбства (яка дитина краще одягнена, більш талановита тощо). Тобто, секції й студії потрібні, лише якщо сама дитина дуже прагне чогось навчитися і тривалий час про це просить. Навіть школу в молодших класах можна інколи пропускати, якщо дитині не хочеться і можна побути з батьками.

2) Проти дитсадків

Дошкільника, за цією концепцією, має виховувати непрацююча мама. Якщо це надто старорежимно, тоді хтось із батьків має піти на фріланс. І працювати в такому режимі, щоб левова частка дня припадала на спільний час із дитиною. Або ж виховання варто довірити бабусі та дідусю.

3) Проти спілкування «на бігу»

На час, присвячений дитині, потрібно відключити гаджети, відмовитись від кінопрем’єри, ділової зустрічі, наднормової роботи. Якщо дітей кілька - знайти час побути сам на сам з кожним.

Хоча б одну справу робіть щодня всієї родиною — наприклад, вечеряйте чи грайте в лото. Хоча б один вихідний зробіть днем без планів, коли нікуди поспішати, немає ніяких поточних справ, розпорядку та роботи (крім побутової або на дачі).

Втома, занепокоєння, думки про незакінчені справи заважають повністю бути з дитиною.

4) Проти організації розваг

Не варто ставати лектором. Діти мають спостерігати за діями, а не слухати. Не варто розважати. Досить з насолодою займатися звичайними справами: побутом, хобі, а також щиро приєднуватися до дитячих ігор та розваг.

5) Проти індустрії розваг

Вона робить з дитини споживача, заважає бачити радість у дрібницях, привчає чекати стимуляції. Тож замість розважального центру у вихідні — краще парк, ферма, домашній оркестр чи родинна вистава. Мінімум класичних іграшок - решту хай майструє самостійно з клаптиків, гілок та шишок. Адже кількість вбиває якість гри.

Якщо дитина нудьгує - не варто її розраджувати. Вона сама знайде свій рецепт, не тікатиме від незаповненого часу в розваги чи трудоголізм.

6) Проти гаджетів і телевізійного часу

Можна користуватися месенджерами лише в робочі дні та показувати мультики лише на вихідних. Телефон — лише для термінових повідомлень, ніяких довгих розмов. Усе, що забарвлено емоціями, має бути сказано особисто, щоб бачити очі та міміку. Інакше втрачається важливий контакт.

Що потрібно, щоб уповільнити батьківство?

1) Спілкування

Багатогодинні щирі розмови зв’язують батьків і дітей. Якщо діти ще малі, розповідайте казки, історії, спогади з дитинства, про їхніх предків. Це і водночас і розвага, і навчання.

Це має бути не донесення інформації, а жива, емоційна, тепла розмова. Заохочуйте знайомитись і спілкуватися з дітьми будь-де, знайомте її з вашими друзями, колегами — хай звикають взаємодіяти з дорослими. Підключайте дитину до розмов, які ви почали з випадковими знайомими різного віку, стилю життя. Влаштовуйте домашні свята для друзів дитини.

2) Усамітнення

У дітей має бути чимало часу для усамітнення. Навчіть знаходити в цьому радість, відрізняти усамітнення від самоти власним прикладом. Слухати тишу. Сидіти в темряві. Займатися тим, що хочеться. Приміром, малювати чи щось майструвати.

Розвиток креативності без таких пауз неможливий. Та й для здоров’я корисно.

3) Споглядання

Без нього неможлива решта. Вчіть улітку лежати на траві і дивитися на хмаринки, зірки, море, милуватися чимось красивим, якомога довше вдивлятися в предмет, помічати нові дрібниці.

Розвивайте в дітей усі органи чуття: демонструйте відтінки кольорів, аромати, смаки, текстури. Вчіться самі.

Коли дивитеся на дитину, закрийте очі й спробуйте побачити «портрет» у деталях, а потім відкрийте — і порівняйте.

Вбирайте відчуття, а не колекціонуйте фото і відео. Як малюк пахне, як торкається до вас, як звучить його голос. Дитина швидко змінюється, і через рік про це ви згадаєте з ностальгією.

4) Радісна рутина

Вчіть шукати приємне в щоденних дрібницях. Пробіжка під музику, чудовий душ, домашня випічка, спокійний спільний сніданок. Привчайте дітей разом прибирати, готувати, прати і робити всі хатні справи не як обов’язок, а як спільне заняття. Година після сну і перед сном має бути вільна від будь-яких інших справ та контактів.

Обмежуйте пориви: краще двічі помити підлогу, ніж підганяти дитину і нервувати. На дачі краще посадити грядку, ніж скопати поле під картоплю й впасти.

5) Традиції

Приготування млинців щочетверга або похід у парк щонеділі — це має бути постійно. Зробіть життя дитини ритмічним: хай помічає і чекає на зміну сезонів, фази місяця, певні свята. Це додає впевненості й спокою.

6) Гра на природі

Дитина має потрапляти в ліс і парк не тільки на пікнік, а регулярно — щоб пограти. Природа підживлює фантазію. Дерева, пагорби, яри розвивають спритність. Ризики, які несе в собі природа, не страшні дітям під наглядом дорослих.

7) Прогулянки та поїздки

Не перебування на вулиці під час бігу у справах чи по магазинах, не гра на майданчику, а ходіння в притаманній дитині швидкості, без жодної кінцевої цілі. Якщо хоче - хай виміряє розміри калюжі й дізнається, що там ось за тим поворотом. Це стане для дитини справжньою пригодою.

Поїздки в інші міста, «повільний» туризм до інших країн теж зроблять дитинство щасливішим.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5301-slow-parenting-iak-upovilnyty-vykhovannia-ditei-ta-navishcho-tse-potribno

**********************************************************************************

ЯК СТАТИ БАТЬКАМ БЛИЖЧЕ ДО ДИТИНИ

 Сьогодні в суспільстві вважається великою цінністю мати довірливі стосунки між дитиною та батьками: коли дитина не боїться поставити запитання, попросити поради, поділитися особистою історією. Велику рольу цьому відіграє спілкування з дитиною.

Говорити з дітьми важливо:

1. У такий спосіб допомагаємо дитині розвантажити свій невтомно працюючий мозок.

2. Можемо постійно тримати «руку на пульсі» для того, аби знати, що відбувається з дитиною, яка допомога їй саме зараз потрібна.

3. Це допоможе підтримувати в стосунках місточок довіри, аби в критичних ситуаціях дитина розуміла, що їй буде до кого звернутися за підтримкою.

Але дитина не завжди хоче йти на контакт, використовуючи короткі фрази «ОК», «Все нормально» на традиційне запитання батьків: «Як у тебе справи?». Тому важливо розговорити дитину. Важливо, аби дитина відчувала, що батьки не ставлять запитання «на автоматі», а їм дійсно цікаво дізнатися про життя. Найкраще ставити різнопланові незвичайні питання, а не тільки «Як пройшов день?»

Ось кілька прикладів, щоб підтримати спілкування.

Запитання для малюків та дошкільнят:

1.     Якби твої м’які іграшки могли говорити, що б вони сказали?

2.     Що ти відчуваєш, коли я обіймаю тебе?

3.     Якби ти малював все, що тобі спало на думку, що б ти намалював прямо зараз?

4.     Про що, на твою думку, ти будеш мріяти сьогодні ввечері?

5.     Які звуки тобі подобаються?

6.     Якби ти знаходився на вулиці весь день: щоб ти робив?

7.     Яка вона – найкраща фортеця?

8.     Як ти гадаєш, як спілкуються тварини?

9.     Опиши чудовий день. Що ти будеш робити, щоб зробити цей день особливим?

10.   Яка тварина могла б стати чудовим водієм?

11.   Чи подобається тобі, коли інші люди діляться чимось із тобою? Чому?

12.   Хто твій улюблений персонаж з книжок/анімацій?

13.   Що ти зараз робиш з моєю допомогою, а хотів би спробувати зробити все самостійно?

14.   Якби тобі довелося давати кожному в родині нові імена, якими б вони були?

15.   Що робить тебе щасливим?

16.   Якби ти міг щось зробити прямо зараз, що б ти зробив?

17.   Якби у тебе був домашній дракон, як би ти його назвав?

18.   Що б ти хотів зробити разом?

Запитання для дітей, які відвідують дитячий садочок:

1.     Чи ти думав колись переназвати кольори своїх олівців?

2.     Який персонаж тебе найбільше смішить?

3.     Якби ти відкрив магазин, що б ти хотів там продавати?

4.     Який ти супергерой і якими надсилами ти володієш?

5.     Якби ти міг виростити що-небудь у дворі, що б це було?

6.     Що тобі подобається дарувати людям?

7.     Ти сьогодні усміхався чи сміявся?

8.     Уяви, що ти кухар, і розкажи мені про свій ресторан. Які страви ти там подаєш?

9.     Куди б ти хотів поїхати? Як би ти туди дістався?

10.   Якби ти міг задати дикій тварині яке-небудь питання, що б ти спитав?

11.   Які найкращі речі в природі?

12.   Якби ти на один день став фотографом, що б ти хотів сфотографувати?

13.   Що тебе турбує?

14.   Ти думає про якісь винаходи?

15.   Як ти думаєш, чи було б цікаво вивчити іншу мову?

16.   Якби ти міг придумати нове свято, яким би воно було?

17.   Що було найбожевільнішим з усього, що ти коли-небудь їв?

18.   Придумай три безглузді нові світові традиції!

19.   Якби вдома ти міг встановлювати правила, які б три нові правила ти ввів?

20.   Що робить когось розумним?

Запитання для дітей старшого віку:

1.     Про що ти любиш мріяти?

2.     Скажи мені щось про себе, про що, на твою думку, я не знаю.

3.     Чим живуть твої друзі?

4.     Який спогад робить тебе щасливим?

5.     Чого ти з нетерпінням чекаєш, прокинувшись зранку?

6.     Уяви, що ти на пляжі. Яку найпершу річ ти зробиш?

7.     Що змушує тебе почуватись сміливим?

8.     Які мої дії дають тобі відчуття любові?

9.     Як ти показуєш людям твою турботу?

10.   Якби ти вирішив пожертвувати 100 гривень, кому б ти їх дав?

11.   Як би ти спроектував будиночок на дереві?

12.   Якби ти писав книгу, про що б ти у ній розповів?

13.   Якби ти розробляв одяг, як би він виглядав?

14.   Як тобі найбільше подобається допомагати іншим?

15.   Що викликає у тебе почуття вдячності?

16.   Якби ти робив печеру в лісі, що було б усередині неї?

17.   Що змушує тебе почуватися енергійним?

18.   Якби ти брав участь у виставі, яку роль ти б собі обрав?

19.   Що найбільше тобі подобається в твоїх друзях?

20.   Що робить тебе таким чудовим?

21.   Які три речі ти хочеш зробити цього літа/зими/весни/осені?

22.   Якби у тебе були друзі по всьому світу, як би ти підтримував зв’язок із ними?

23.   Якби ти приєднався до циркової трупи, яким би був твій виступ?

24.   Якби ти був вчителем і міг б навчити своїх учнів взагалі чому завгодно, яким знанням ти б хотів їх навчати?

25.   Якщо друг просить тебе зберігати таємницю, яка тобі не подобається, як ти вчиниш?

Питання, які стосуються школи:

1.       Скільки твоїх улюблених уроків сьогодні було? А чому тобі подобається математика? А чому не подобається англійська?

2.       Хто з однокласників цього року відкрився для тебе з нової сторони?

3.       Як думаєш, навіщо потрібно ходити до школи? Якби в тебе були діти, ти б їх відправляла в школу?

4.       Якби ти відкривала свою школу, якою б вона була?

5.       Які смішні історії трапилися у вашому класі?

6.       Хто тобі сьогодні найбільше допоміг? А кому допоміг ти?

Крім того, батьки мають бути достатньо обережними, питаючи в дитини про її заняття, цікавлячись її захопленнями або колом спілкування.  

Як правило, дитина спочатку не буде у захваті від запитань дорослих. Тому їм не варто підганяти дитину з відповіддю, переходити швидко до іншого запитання. Потрібно дати час порозмірковувати – так батьки покажуть, що щиро зацікавлені в дитині і її відповідях. Якщо дитина відчує недружелюбність батьків або неможливість відкрито ділитися з ними своїми думками, вона може стати замкнутою.

Щоб і далі бути обізнаними із життям своєї дитини, батькам варто дотримуватися низки рекомендацій.

Будьте доброзичливими у ставленні до своєї дитини. Поводьтеся з нею як друг, а не стороння людина. Що тісніший емоційний зв'язок встановиться між вами – то більше ви знатимете інформації про події в житті дитини. Вам не обов'язково займатися тими ж справами, що й вона. Краще зосередьте свої спостереження на тому, як дитина долає труднощі.

Стежте за тим, як поводиться ваша дитина. Деякі батьки настільки зайняті своїми справами, що приділяють цьому занадто мало уваги. Тому потрібно не втрачати пильність, щоб мати змогу вчасно помітити щось підозріле й необхідним чином зреагувати.

Не давайте поради, поки дитина не попросить. Ми цінуємо найбільше ті поради, про які самі попросили. Варто дочекатися питання «Мамо/ тату, а що ти про це думаєш?»

Не засуджуйте. Коли дитина розповідає про власне життя, їй важливо відчувати, що батьки на її стороні. Тому варто спробувати не засуджувати. Можна ставити уточнюючі запитання «Якби в тебе була машина часу, чи вчинив би ти інакше в цій ситуації?»

Не знецінювати те, про що розповідає дитина та дати їй «провідчувати» емоції! Якщо дитина вирішила про щось розказати, значить це для неї важливо. Варто уникати фраз «Це ж не кінець світу», «чому ти так засмучуєшся», «не роби з мухи слона», «як мені набридли твої скарги».

Діліться прикладами з власного життя. Можна підтримати дитину власними історіями з свого дитинства. Буває, дитині важко розкритися й поділитися усіма подробицями свого життя. Тоді на допомогу можуть прийти історії від батьків про те, як їм було нелегко, про внутрішні конфлікти, переживання.

Бути «в темі» та цікавитися тим, чим захоплюється дитина. Варто спробувати більше дізнатися про те, що цікаво дитині: якщо син любить грати в комп’ютерні ігри, можна запитати: «А в чому полягає суть гри? Як ти будуєш стратегію?».

Якщо дочці подобається аніме, можна попросити поради, який фільм аніме подивитися. Якщо подобається кулінарити, саме час запропонувати разом підготувати стіл для друзів.

Якщо після розмови дитина буде відчувати полегшення та окрилення, більше шансів, що захоче розказати про своє «завтра».

Запрошуйте додому друзів вашої дитини. Так ви виявите смаки вашої дитини щодо певних речей, матимете змогу надалі спілкуватися з друзями дитини й довідаєтеся, кого вона обирає собі в друзі.

Спілкуйтеся із вихователями, вчителями вашої дитини. Відвідуйте батьківські збори, розмовляйте з педагогами, щоб знати, як вона навчається, виховується. Такі бесіди допоможуть вам дізнатися про інтереси вашої дитини. Якщо вона не досить добре навчається, можливо, їй до душі певна діяльність, присвячувати час якій вона не має можливості.

Дивіться на життєві ситуації з точки зору дитини, а не дорослого. Іноді дитина поводиться так або інакше, але ви не в змозі зрозуміти причину її поведінки. Коли ви поставите себе на місце дитини, причини стануть вам більш зрозумілі.

Якщо дитина все одно не відкривається батькам, можна звернутися до психолога або тьютора про допомогу.

Батькам нелегко знайти спільну мову зі своєю дитиною. Особливо, якщо дитина стає підлітком. Але варто докласти зусиль, почати цікавитись справами своєї дитини, позитивно поставитися до такої перспективи – і спілкування батьків з дітьми поступово налагодиться. Завдяки довірливому спілкуванню з батьками, дитина поступово ставатиме сильнішою і вчитиметься стояти за себе, стикаючись із щоденними клопотами й проблемами.

Джерела:

https://osvitanova.com.ua/posts/5278-yak-proishov-tvii-den-abo-yak-rozhovoryty-dytynu-pislia-shkoly

https://osvitanova.com.ua/posts/2356-yak-zalyshatysia-v-kursi-sprav-dytyny-porady-batkam

https://osvitanova.com.ua/posts/4505-63-tsikavykh-zapytannia-dytyni-zamist-yak-spravy

 

**********************************************************************************

ЩОДЕННІ РИТУАЛИ ДЛЯ ДІТЕЙ – ТУРБОТА ПРО ЗДОРОВЯ

 (поради для батьків)

Багато дітей змушені були покинути свої домівки й переселитись у більш безпечні місця. Нове середовище та непевна ситуація у світі — стрес для психіки. Як потурбуватися про психологічний стан дітей у цей нелегкий час?

Звична діяльність допомагає впоратися з тривогою. Раніше дітям в цьому дуже допомагав регулярний розклад навчання. Але після завершення навчального року потрібно для їх емоційної стабільності використовувати додаткові щоденні ритуали.

Глибоке дихання

Запропонуйте дитині час від часу глибоко подихати. Можна використати дихання квадратом: на 4 рахунки вдих, на 4 — затримка, на 4 — видих, на 4 — знову затримка. Так можна дихати кілька хвилин, особливо коли дитина нервує або в чомусь сумнівається. Це допоможе їй заспокоїтися і розслабитися.

Ранкова зарядка

Цей простий ритуал корисний не тільки для психіки, а й для тіла. Добре бути прикладом для дитини і робити її разом із дитиною, із задоволенням. 10–15 хв. цілком достатньо, щоб привести дитину в тонус. А якщо додати динамічну музику — то взагалі краса!

Читання

Виділіть конкретний час для читання. Домовтеся з дитиною, скільки це має бути: 20 хв. чи 20 сторінок. Лайфхак: складіть список цікавих дитині книжок і теж приєднайтеся до ритуалу. Раз на тиждень можна обговорювати прочитане й обмінюватися думками.

Записуйте подяки

Можна купити дитині красивий блокнот і ручку та привчити записувати 10 вдячностей цьому дню щовечора. Це можуть бути як прості подяки (вийшло сонце, почув смішний жарт), так і глибші (подяка за життя та любов). Сам ритуал можна доповнити запаленою ароматною свічкою і тихою музикою. Мінімум місяць такого ритуалу — і настрій дитини точно стане кращим і спокійнішим.

Або можна вести журнали чи щоденники. Це допоможе внутрішньому діалогу.

Гарно працюють і будь-які артпрактики: можна ліпити або малювати, відреаговувати травми або візуалізувати майбутнє.

Прогулянка в парку

Якщо є можливість, виходьте з дитиною на коротку прогулянку вранці або ввечері. Приділіть цьому пів години, оберіть найкрасивіший маршрут. Визначте «свою» лавочку: де ви точно будете сідати й хвилин 10–15 якісно спілкуватися. Можна робити це не щодня, але точно без гаджетів. Ідеально — заходити до улюбленої кав’ярні, брати улюблений теплий напій, а потім гуляти разом із ним. Пийте його маленькими ковтками, ідіть повільно, насолоджуйтеся природою і сонцем. Якщо дитина — підліток, то може робити це й сама. Такий ритуал точно навчить цінувати момент.

Пам’ятайте: діти повністю відчувають емоційний стан дорослих, навіть якщо дорослі про це не говорять. Дорослий (на думку дитини) є стабільною опорою, захистом і формує модель для наслідування, правильної поведінки, емоційної регуляції. Тому якщо бачите, що дитина надто знервована — варто стабілізувати, у першу чергу, власний емоційний стан.

Що можна робити ще?

Дорослі можуть допомогти дитині знайти хороші речі серед війни. Діти можуть краще пережити травму чи катастрофу, якщо допомагатимуть іншим. Вони можуть писати листи підтримки людям, що постраждали, або листи вдячності тим, хто допомагав, плести сітки або підтримувати переселенців, «воювати на кіберпросторі», сортувати гуманітарку. Спонукайте їх до таких занять.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5516-turbuiemos-pro-ditei-5-shchodennykh-rytualiv-dlia-malechi

**********************************************************************************

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД:

ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ БАТЬКИ

Війна в Україні докорінно порушила відчуття безпеки і призвела до стресу, психологічні наслідки якого можуть бути небезпечними для здорового майбутнього і дорослих, і дітей. Пережитий травмуючий досвід може стати причиною розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

ПТСР – це крайня реакція на сильний стресор, що загрожує життю людини. Частота ПТСР саме у момент надзвичайної ситуації низька. Зазвичай ПТСР починає проявлятися приблизно через шість місяців після травмуючої події. Проте, якщо стресор має потужну тривалу у часі дію (наприклад, перебування в окупації, постійні ситуації обстрілів та повітряних тривог тощо), вірогідність швидкого розвитку ПТСР підвищується.

Виділяють три групи факторів, поєднання яких призводить до виникнення ПТСР:

• інтенсивність травмуючої події, її тривалість, несподіваність та неконтрольованість;
• сила захисних механізмів особистості та наявність соціальної підтримки;
• особисті фактори ризику: вік на момент травмуючих подій, наявність травмуючих подій та психічних розладів в попередні періоди життя людини.

Найбільш уразливими є діти та підлітки, люди у віці до 22 або старше 30 років.

Щодо гендерних особливостей науковці зазначають, що у 8% чоловіків та 20% жінок розвивається ПТСР після травмуючих подій.

Водночас, кожна людина, яку зачепили військові дії, має свої переживання та реакції, що є абсолютно нормальними у відповідь на ненормальну ситуацію.

Важливо пам’ятати: психіка як дорослих, так і особливо дітей та підлітків, має величезні резерви для відновлення і саморегуляції.

Завдяки підтримці рідних та, за потреби, психологічної підтримки фахівців, людина може повернутися до норми після травмуючого досвіду.

Для того, щоб передчасно не лякати себе різними негативними наслідками пережитих травмуючих подій, необхідно зрозуміти, що визначає наявність у людини ПТСР. Важливо відзначити, що прояви ПТСР можуть зберігатись протягом тривалого часу.

До основних ознак, що визначають наявність ПТСР у дорослих відносять:

·      напливи нав’язливих спогадів про небезпечні для життя ситуації, учасником яких була людина;

·      травмуючі сновидіння з кошмарними сценами пережитих подій, порушення сну;

·      прагнення уникати емоційних навантажень;

·  невпевненість через страх, і як наслідок – відкладання прийняття рішень, неконтактність з оточуючими;

·  надмірна втома, дратівливість, депресивні стани, головні болі, нездатність концентрувати увагу на чомусь тощо.

·      як наслідок всього вищезазначеного – схильність до антисоціальної поведінки (алкоголізація, наркотизація, надмірний цинізм).

Прояви ПТСР у дітей:

·      постійні згадування про пережиті події (нав’язливі спогади, про які дитина може не зізнаватися дорослим), водночас уникнення всього, що нагадує їй про пережите;

·      емоційне напруження, вияви агресії або ж навпаки – апатичність, депресивність, емоційна відстороненість;

·      порушення сну, страшні сновидіння, через які дитина прокидається вночі, діти дошкільного та молодшого шкільного віку можуть плакати вночі;

·      підвищення рівня тривожності, очікування повторення подій;

·      порушення пам’яті, уваги, здатності вчитися;

·      постійне відігравання пережитого у грі (для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку);

·  саморуйнівна поведінка (зокрема у підлітків: нанесення самоушкоджень, алкоголізація, наркотизація).

Як і будь-який процес, ПТСР має відповідні фази проходження, і далеко не завжди він утворює незворотні порушення особистості. Треба розуміти, що для того, щоб людина «позбулась» ПТСР, необхідно звернутися за допомогою до спеціалістів та не уникати цієї проблеми.

Фази ПТСР:

1. Відчай – гостра тривога без ясного усвідомлення важливості того, що сталося.

2. Заперечення – безсоння, амнезія, заціпеніння,соматичні симптоми.

3. Нав’язливість – вибухові реакції, перепади настрою, хронічний стан гіперзбудливості із порушеннями сну.

4. Опрацювання – розуміння причин травми та горя.

5. Завершення – нові плани на майбутнє.

Для того, щоб знизити ризики появи ПТСР та сприяти зціленню, якщо ознаки розладу вже є, необхідно:

Для батьків:

·        психологічно стабілізуватися самим, завдяки нижче описаним крокам. Лише емоційно стабілізувавшись, ми можемо підтримати наших дітей. Водночас важливо пам’ятати, що батьки мають право на емоції. Дітям важливо пояснити, чому ви так реагуєте, але водночас наголосити, що з часом стане легше та ваша родина з цим точно впорається;

·           налагодити режим дня та повернути, за можливості, частину звичних справ;

·       заручитися підтримкою близьких – налагодити спілкування зі значущими людьми, якщо це надає вам підтримку та налаштовує на позитив;

·           включатися у фізичну активність (робити фізичні вправи або щонайменше – гуляти на свіжому повітрі);

·     обмежити перегляд новин та сортувати інформацію, яку ви отримуєте: обирати лише достовірні канали, які не транслюють кровопролиття та іншого вкрай негативного та негативно емоційно забарвленого контенту;

·           залучатися до допомоги іншим, адже волонтерування дає величезний ресурс;

·      звернутися за допомогою до психолога/психотерапевта, який допоможе опанувати техніки емоційної стабілізації себе і близьких та попередити або зупинити розвиток ПТСР.

Для дітей:

·           забезпечити (відновити) почуття безпеки;

·        залучати дитину до фізичної активності (фізкультура, танці, регулярні прогулянки на свіжому повітрі тощо);

·      відновити режим дня, наскільки це можливо (навчання в школі, якщо це доступно; виконання певних завдань; рухова активність; вчасний сон тощо), це надає дітям почуття захищеності, ресурс та надію на повернення до звичайного, мирного життя;

·       надавати дитині почуття єдності та підтримки (у першу чергу – з боку батьків або осіб, які їх замінюють): дитина має знати, що близькі люди поруч і вони її люблять; важливими тут будуть також безпечний тілесний контакт – обійми з близькими дорослими, тримання за руку тощо;

·           вислуховувати дитину, коли вона хоче поговорити, отримати відповіді на свої запитання;

·           дозволити дитині висловлювати свої емоції та почуття (не можна говорити «не згадуй цього» або «забудь про це» – навпаки, важливо надати можливість максимально висловитися та виявити емоції);

·           пояснювати дитині те, що сталося: правдива інформація, доступними для віку словами, розуміння ситуації в цілому та причин того, що відбулося, є важливою і працює задля зцілення;

·     залучати дитину до соціальної активності: спілкування з однолітками, волонтерської діяльності в громаді, доступної віку тощо;

·           скеровувати агресію дитини та формувати здорові поведінкові рамки: попри те, що дитині може бути важко справлятися з емоціями, вона повинна розуміти, що кривдити інших, слабших або тварин – недопустимо;

·   надати доступ дитині до професійної психологічної/психотерапевтичної допомоги: фахівці підкажуть дитині та батькам, як справлятися з емоціями, як навчитися релаксації, як контролювати негативні спогади тощо, що допоможе попередити або зупинити розвиток ПТСР.

Отож, важливо не нехтувати психічним здоров’ям та, у разі виявлення ознак, що можуть свідчити про посттравматичний стресовий розлад у вас самих, ваших дітей або близьких, негайно звертатися за допомогою до спеціалістів – психологів та психотерапевтів, щоб не допустити тяжких наслідків перенесених подій.

У буклеті «Що треба знати про посттравматичний стресовий розлад: інформація для батьків» зібрана інформація про поняття та прояви ПТСР, зокрема у дітей, рекомендації для зцілення для батьків та дітей.

Покликання на буклет.

Буклет розроблено в межах проєкту, що реалізується Всеукраїнським громадським центром «Волонтер» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

Джерело: https://knowledge.org.ua/posttravmatichnij-stresovij-rozlad-buklet-dlja-batkiv/

 

 ***************************************************************************

Поради від психолога Діани Житня-Кебас:

ЯК БАТЬКАМ ТРИМАТИ СВОЮ ТРИВОГУ ПІД КОНТРОЛЕМ

 Дорослим тривожно. З тривогою батьків тривоги дітей зростають. Діти можуть не бачити всієї картини та нагнітати. А батьки зі зрозумілих причин не завжди можуть приділити достатньо уваги дітям.

Говоріть з дітьми!

Допомагайте прояснити ситуацію. Розповідайте, що ви плануєте робити. Ви повинні переконати дітей, що Ви справляєтеся із ситуацією. У ситуації невизначеності ви можете метушитися, турбуватися, емоціонувати, розгубитися. Але найважливіше – зосередитись і переконати себе в тому, що ви зі всім справляєтесь і будете справлятися. Це ваше найголовніше завдання як мами і тата

Що ви можете робити, щоб контролювати ваш рівень тривоги:

·            Зверніть увагу на свої ресурси та можливості, зафіксуйте їх: є їжа, вода, світло, діти поряд, люди ходять, документи при собі, усе необхідне під рукою, є підтримка близьких, є план дій на екстрений випадок.

·            Постарайтеся відтягувати себе від новин хоч на якийсь час або визначте певний час для їх відстеження: інформація може нагнітати тривогу. Особливо фейкова інформація.

·            Кожну одну-дві години проводьте бесіду з рідними, транслюючи, що з вами все добре, ви справляєтеся, можете говорити про побутові речі, обговорювати щось ще, крім новин, щось просте – погоду, науку, тварин, мистецтво тощо.

·            Робіть прості справи: готуйте їжу, прибирайте, сідайте пити чай, робіть зарядку, грайте у прості ігри, разом вигулюйте собаку, слухайте музику. Займіться справами по роботі, складіть план із завдань на сьогодні. 

·            Обіймайтеся.

Вашим дітям потрібна опора. І цю опору маєте дати їм ви.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5319-holovnyi-mesedzh-batkiv-ditiam-vy-spravlyayetes

 

*******************************************************

4 ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУ В ДИТИНИ ЩЕ ПІД ЧАС ЕМБРІОНАЛЬНОГО ПЕРІОДУ

Все більше людей схиляються до народження дітей у більш зрілому віці. Такий підхід дозволяє майбутнім батькам досягнути кар’єрних висот і, відповідно, матеріального благополуччя. Але як пізнє батьківство відображається на розвитку та розмірі інтелекту дитини?

1. Від віку батьків залежить інтелект дитини

Кожен новонароджений – трошки мутант. У нього є близько 70 мутацій, які відсутні у батьків. Причому левову їх частку переносить сперматозоїд, а не яйцеклітина: чим старший чоловік, тим більше число мутацій він передає нащадкам.

А їх кількість прямо пов’язана з когнітивними здібностями. Чим більше мутацій, тим менше людина схильна до інтелектуального розвитку. Сюди відносять стандартні тести на IQ, тести для вимірювання розумових функцій, розуміння прочитаного. Інакше кажучи, для дитини погано, якщо її батько старий.

Дещо інша ситуація з віком матері. Чим старша жінка, тим вище буде інтелектуальний розвиток її дитини. Дослідники припускають, що тут головну роль грають не стільки гени, скільки соціокультурний фактор: доросла жінка має освіту, вона добре володіє собою, вона досвідчена і не схильна до авантюр.

Так чи інакше, але за статистикою у дуже юних матерів діти розвиваються повільніше.

2. Генетичні тести не будуть зайвими, навіть якщо вам здається, що ви нічим не хворієте

Так виглядає схема передачі деяких генетичних захворювань, наприклад муковісцидозу і приглухуватості.

Тести перевіряють вашу ДНК на наявність генетичних захворювань (це робиться до вагітності) або ж ДНК ембріона, поки він знаходиться в утробі матері. Результати покажуть, якась ймовірність, що у дитини проявиться який-небудь недуг.

Перед вагітністю має сенс зробити ще й тест на носійство: можливо, у вас є ген, який викликає певний розлад, але ви про це просто не знаєте. Фахівці пояснять, які шанси передачі цього гена дитині.

3. Розвиток дитини залежить від того, як сильно її мама нервувала під час вагітності

Щоб нервова система добре розвивалася, мозок повинен іноді знаходитися у стані стресу. При цьому важливо не переборщити: надмірне хвилювання ні до чого хорошого, звичайно, не призведе.

Розвиток мозку дитини тільки виграє від невеликого стресу матері під час вагітності.

4. Від рівня стресу вагітної жінки залежить також темперамент її дитини

Раніше вважалося, що темперамент людини – це даність: «він просто такий народився». Зараз це уявлення змінюється: фахівці активно вивчають розвиток плода в утробі матері і знаходять все більше доказів того, що ембріони відчувають стрес вагітної жінки і частково приймають його на себе.

В результаті досліджень були зроблені такі висновки: якщо плід реагує на стрес матері значним почастішанням пульсу, то велика ймовірність, що ця дитина буде гіперактивною.

Звичайно, перераховані фактори не єдині в своєму роді. Багато речей впливають на інтелект малюка. Наприклад, вагітній небажано проживати в будинку, де є стара сантехніка або стіни пофарбовані фарбою 20-річної давнини, оскільки і те й інше може містити свинець. Інші фахівці попереджають, що перед вагітністю потрібно перевірити щитоподібну залозу: якщо у жінки низька функція щитовидної залози, то її малюк, швидше за все, буде мати невисокий IQ. Так чи інакше, але лікарі радять підходити до народження дитини всебічно: краще зробити зайві кроки щодо забезпечення здорової атмосфери для «дозрівання» дитини, аніж не зробити цього.

Джерело: http://vsviti.com.ua/interesting/health/106914

**********************************************************************************

ЯК ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО НЕЦЕНЗУРНІ СЛОВА

Часто хлопчики та дівчатка у віці 4-9 років починають активно лаятися та матюкатися. З одного боку це цікаво, з іншого – спосіб вписатися в групу однолітків, з третього – привернути увагу чи впоратися із сильними емоціями. І тут, як і у питаннях із сексом, найважливіше – як батькам відреагувати на них.

1. Спокій, тільки спокій!

Ваш син чи дочка можуть до кінця не розуміти значення матюка. Тому будьте спокійні та поясніть, що слово, яке дитина використовувала, не дуже хороше. Воно може зашкодити почуттям інших людей. Це важливо проговорити, щоб запобігти використанню лайок надалі.

2. Обговоріть значення слова

Можна спитати дитину: як ти думаєш, що означає це слово? Навіщо в цій ситуації ти використовуєш його? І далі можна пояснити, чому варто уникати матів. Наприклад: "Це слово означає деякі інтимні частини тіла. Ми не використовуємо його в нашій сім'ї".

3. Створіть правила для лайок

Правила ігнорування матів та лайок повинні виконуватись як дорослим, так і дітьми. Тоді ви можете апелювати: «Пам'ятайте, це слово, яке ми не використовуємо в нашому домі». Так, вам теж доведеться стримувати себе і замість короткої, але ємної лайки говорити: «Я почуваюся дуже засмученою/засмученою, сердитою/сердою». Таким чином, ви навчаєте дітей різними способами висловлювати свої почуття. Якщо дитина все ж таки почув мат з ваших вуст, поясніть, чому ви сварилися.

4. Хваліть дітей за уникнення матюків

Хваліть свою дитину, коли бачите, що вона у пориві гніву чи агресії стримує себе. Або коли хтось із дітей обзивається поганими словами, а ваш син чи дочка уникають ситуації, не відповідаючи тим самим.

5. «Чому їм можна, а мені не можна?»

Навіть якщо у вашій сім'ї не прийнято мати, діти можуть чути їх на вулиці. І вам потрібно бути готовими відповісти на запитання, чому хтось каже погані слова. Ви можете сказати, що люди у різних сім'ях мають різні правила.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/1405-kak-pohovoryt-s-rebenkom-o-netsenzurnykh-slovakh

*********************************************************************************

10 РЕЧЕЙ, ЯКІ ХЛОПЧИКУ ПОТРІБНО

ЧУТИ ВІД СВОЄЇ МАМИ

Якщо ми хочемо виростити справжнього чоловіка і щасливу людину, треба не тільки про любов до нього говорити, але й виховувати мужність. Ось 10 речей, які хлопчикам потрібно почути від мами.

1. Ти – сильний.

Коли ми нагадуємо йому що він сильний, ми тренуємо його м'яз, який допоможе справлятися з важкими ситуаціями і стати душевно стійкою дорослою людиною.

2. Ти – сміливий.

Коли ми бачимо, як наші хлопці роблять щось, що вимагає сміливості, необхідно це підкреслювати. І коли наступного разу йому треба бути проявити неабиячку мужність – він згадає мамині слова.

3. Ти – розумний.

Обов'язково зазначайте, що вам подобається, як він вирішив проблему і яке розумне рішеня знайшов. 

4. Ти – добрий.

Доброта – це прекрасне поєднання доброзичливоті та великодушності. Завжди натякайте на те, що він теж ладний змінити світ – через добрі вчинки. 

5. Ти – гарний.

Якщо ви думаєте, що бути гарною важливо лише дівчатама, то ви помиляєтесь. Хлопцям це теж важливо. І йому вкрай важливо це почути від мами.

6. Ти – дивовижний.

Світ буде говорити йому, що він звичайний. Але прийде час, коли він задумається про те, що він такий як усі, а хотів би бути особливим. Зауважуйте всі його успіхи і вміння, просіть, щоб і вас навчив. 

7. Ти будеш чудовим чоловіком одного дня.

Хто як не мама пояснить хлопцю, чого чекають жінки від чоловіка. Починайте змалечку мимохідь готувати його до сімейного життя. І власним прикладом, і підкреслюючи його риси характеру та  справи, які йому вдаються.

8. Ти будеш чудовим батьком одного дня.

Через батьківські цінності гартується дитина. Від вас залежить, чи зможе ваш син завжди ставити сім'ю на перше місце і знаходити баланс між дітьми і жінкою і своєю кар'єрою. Діліться вже зараз своїм баченням чудового батька. 

9. Я завжди поруч.

Мамі важко, коли дитина дорослішає і вже не хоче зайвий раз цілуватися і обійматися. Та все одно треба нагадувати про вашу безумовну любов, і коли йому буде непереливки, хай перша людина, до якої він звернеться, будете ви, його мама. 

10. Я завжди любитиму тебе.

Мами знають, що хлопчикам подобається перевіряти межі і деколи це приводить до проблем. Нагадуйте про пункт 3 і про те, що треба думати про наслідки. Але щоб він не накоїв, ви завжди його пробачите, він ніколи не втратить вашу любов. 

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4095-10-rechei-iaki-khlopchykam-potribno-chuty-vid-svoikh-mam

 

**********************************************************************************

ДИТЯЧІ ЗАПИТАННЯ, ВІД ЯКИХ ЗАЛЕЖАТЬ ПОДАЛЬШІ

ВІДНОСИНИ З БАТЬКАМИ

Мамо, я негарна?

Чому дитина про це запитує: Найчастіше це запитання ставлять діти 12 років, адже саме в цьому віці їх починає турбувати власна зовнішність і вони особливо залежні від думки людей навколо. У цей самий час з’являються кумири, яких вони прагнуть наслідувати, і бажання поекспериментувати зі своєю зовнішністю: пофарбувати волосся, зробити модну стрижку чи випросити у батьків свою першу косметику.

Як не треба відповідати: Якщо ви вирішите відмахнутися відповіддю: «Не звертай уваги на те, що говорять інші», то зробите велику помилку і надалі можете не розраховувати на відверті розмови з дитиною.

Як треба відповідати:

·           З’ясуйте, звідки виникли сумніви стосовно зовнішності.

·           Розкажіть, що на планеті так багато різних людей, що неможливо подобатися абсолютно всім.

·           Нагадайте про тих людей, з якими добре спілкується ваша дитина. Скажіть, що вона гарна не тільки для вас, але і для її друзів.

·           Озвучте найкращі сторони дитини (як зовнішні, так і внутрішні): чарівна посмішка, гарні очі, добра душа і тощо.

·           Розкажіть історію зі свого минулого: поділіться тим, що відбувалося з вами у школі, покажіть фотографії тих часів, розкажіть, що хвилювало вас тоді і що сталося із цими переживаннями далі.

Тату, чому ти забороняєш мені розмовляти із незнайомцями?

Чому дитина про це запитує: Вона упевнена, що зможе відрізнити погану людину від хорошої за зовнішніми ознаками, і не розуміє, чому батьки так хвилюються.

Як не треба відповідати: «Ось вкраде тебе дядько, і ми більше ніколи не побачимося» – не кращий спосіб пояснити дитині, що не варто довіряти усім людям. Але і не скочуйтеся до режиму нудного повчання і не переказуйте страшні історії з новин.

Як треба відповідати: Діти в силу свого віку добрі та наївні і не можуть відмовити у допомозі, тому їх легко забрати прямо з-під носа батьків. Розкажіть дитині, що реагувати на прохання не потрібно і якщо дядькові дійсно потрібна допомога, то її нададуть інші дорослі. Поясніть, що, якщо вона проігнорує слова і піде далі, це не буде говорити про її невихованість.

А що означає слово…?

Чому дитина про це запитує: Дитина в якийсь момент дізнається непристойні слова. Діти проявляють інтерес до всього нового, а ще люблять застосовувати свої знання на практиці, тому намагаються якомога частіше вживати слово, яке вони тільки що почули.

Як не треба відповідати: Якщо ви накричите на дитину, то єдине, чого досягнете, – заниженої самооцінки в майбутньому і тривожності у сьогоденні.

Сміятися - теж не треба, інакше дитина періодично буде вживати його, щоб повеселити вас ще раз, а заодно і всіх ваших друзів та родичів.

«Підростеш – дізнаєшся», «Іди запитай у мами» – теж не найкращі варіанти. Так ви дасте відчути дитині, що не хочете витрачати на неї свій час, і втратите авторитет як батько.

Як треба відповідати:

-        Не з’ясовуйте, де дитина почула непристойне слово

-        Спокійно поясніть його значення. Скажіть, що є слова, які неприємні людям, і що це видає погане виховання, а з такою людиною ніхто не захоче спілкуватися. Але враховуйте вік дитини:

-        Діти до 3 років використовують непристойні слова неусвідомлено, найчастіше їм просто подобається, як вони звучать. Найкращий спосіб – не проявляти реакції, тоді малюк дуже швидко його забуде.

-        Діти від 6 років можуть вживати непристойні слова усвідомлено і найчастіше наслідують дорослих дітей, в цьому випадку варто звернути увагу і поговорити.

Мамо, а чому тобі можна ходити без шапки, а мені не можна?

Чому дитина про це запитує: Сюди ж відносяться будь-які питання «Чому тобі можна, а мені ні?» Потрібно пам’ятати, що батьки є об’єктами наслідування для дитини, причому як в хороших вчинках, так і в поганих.

Як не треба відповідати: Відповідь, яка багатьом першою приходить до голови: «Великим можна, а маленьким ні». Тим самим ви тільки підштовхнете прагнення дитини зробити так, як робите ви.

Як треба відповідати: Потрібно пояснити дитині, що дорослі теж чинять не завжди правильно і часто забувають піклуватися про себе. А ще стежте за реакцією – діти часто ставлять питання, коли їм не вистачає спілкування з батьками. Дізнатися це просто: якщо дитина уважно слухає відповіді, значить, їй хочеться більше вашої уваги.

Якщо дитина запитує про свого друга, якому дозволяють трохи більше: «Чому йому можна, а мені ні?», То попросіть вашого малюка пояснити, чому він хоче робити те ж саме, а потім спробуйте знайти компроміс. Наприклад, ви дозволите йому грати в комп’ютерні ігри на певних умовах: уроки повинні бути зроблені, а в кімнаті прибрано. Якщо поведінка дитини стає кращою, то ви можете заохотити її і трохи додати часу для ігор.

Тату, а ти коли-небудь робив щось погане?

Чому дитина про це запитує: Дитина бачить у батьках приклад для наслідування і вона не цікавиться наслідками поганих вчинків, а хоче дізнатися межі, які вона може порушити, або підготувати до того, що вже зроблено.

Як не треба відповідати: «Я ніколи не робив нічого поганого» – брехня, яку не можна говорити дитині. Така відповідь має на увазі, що ви – ідеальна людина, в житті якої не було помилок, і кожного разу, коли дитина буде робити щось не так, вона буде відчувати себе невдахою, бо у неї не виходить бути такою, як тато.

Як треба відповідати: Якщо дитина ставить провокаційне запитання, то, швидше за все, вона вже знає на нього відповідь і потрібно дізнатися, до чого вона веде. Наприклад, якщо вона запитала: «Тату, а ти розбивав коли-небудь вікно м’ячем?», то потрібно не розповідати у всіх барвах історію з дитинства, а з’ясувати, що сталося. Найчастіше дитина таким чином хоче почути від батька, що і з ним таке бувало, тим самим заздалегідь пом’якшити покарання і почуття провини.

Джерело: https://vsviti.com.ua/interesting/society/91974

 

**********************************************************************************

ЩО РОБИТИ, КОЛИ У ШКОЛІ ІГНОРУЮТЬ БУЛІНГ

( поради від психотерапевта , автора книг про булінг Сігне Уітсон)

Вашу дитину принижують та цькують у школі. Він або вона насмілилася розповісти вам про це  і разом ви спробували все можливе, щоб вирішити цю проблему самостійно.

Ваша дитина намагалася ігнорувати причепу, уникати своїх мучителів, впевнено протистояти дітям, які проявляли грубу поведінку, намагалася заручитися підтримкою своєї вчительки та використовувати гумор, аби відбити глузування причепи. Дитина видалила свою сторінку у соцмережах і остаточно відмовилася від надсилання текстових повідомлень… Проте знущання і цькування продовжуються… і набирають обертів.

Ви вирішуєте зателефонувати вчителю вашої дитини і повідомити про те, що відбувається: образи, жорстокі повідомлення, вигнання з групи під час обіду, смішки у залах, штовхання в автобусі та погрози завдання фізичної шкоди. Ви, мати чи батько, неохоче телефонуєте до школи, оскільки, на вашу думку, ви зробили всі правильні кроки, щоб вирішити проблему власними силами й знаючи, що булінг (і відчай вашої дитини) стають лише сильнішими. І зітхаєте з полегшенням, бо тепер ви можете розділити свій тягар і професіонали допоможуть підтримувати безпечне середовище для вашої дитини у школі.

Але…попри плакати «Територія без булінгу» на стінах закладу та політику нульової толерантності до булінгу, ви вважаєте, що школа скоріш не бажала б взагалі вирішувати цю проблему. Відповіді вчительки вашої дитини на цю ситуацію - автоматичні:

-         Я не бачила як це сталося і я не можу просто повірити на слово вашій дитині, що це дійсно трапилося.

-         Діти це діти, ви ж знаєте.

-         Таке іноді трапляється. Незабаром все мине.

-         Вашій дитині варто бути не такою чутливою.

Тобто, часто дорослі, які мають створювати для дітей безпечне освітнє середовище, применшують (і знецінюють) занепокоєння батьків.

Чому деякі працівники школи не звертають уваги на кількість звернень про цькування з боку занепокоєних батьків?

-         Відсутність обізнаності

Хоча більшість вчителів дуже зосереджені на тому, що відбувається в їхніх класах, більшість знущань відбувається в таких місцях, як їдальня, роздягальня, дитячий майданчик, вбиральня, коридори, автобус, і, мабуть, найбільше онлайн. Коли класні керівники говорять занепокоєним батькам, що вони не знають про випадки булінгу в їхньому класі, вони зазвичай кажуть правду.

Сучасні хулігани, особливо ті, хто застосовує опосередковану агресію для образ та приниження, часто є відмінними соціальними діагностиками, які знають, як маніпулювати своїми вчителями так само ефективно, як вміють знущатися зі своїх однолітків. Так, круглий відмінник та водночас президент учнівської ради цілком може бути хуліганом, який спокійно «царює у школі» безпечно оминаючи радари своїх вчителів, які навіть нічого не підозрюють.

-         Завеликий тягар для вчителів

Сьогодні вчителі настільки перевантажені, що захист емоційного добробуту дітей є для них справжнім випробуванням. Вихователі та батьки поділяють колективну відповідальність за створення культури, в якій булінг є неприйнятним, а також за захист дітей від фізичного та психологічного насилля. Коли над школярами знущаються безперестанку і без втручання дорослих, їм стає важко досягати успіхів у навчанні. Тільки з цієї причини (незважаючи на їхній моральний обов’язок), булінг є проблемою, яку педагоги зобов’язані вирішувати.

-         Почуття безпорадності та безпомічності

Якби існувало просте рішення проблеми, воно було б вже давно запропоновано та реалізовано. Ви б про це не думали. Вирішення проблеми булінгу є складною проблемою, через яку багато вчителів почуваються пригніченими та безпорадними. Часто трапляється, що вони й самі не хочуть визнати, що Вчитель чи вчителька, які ігнорують випадки булінгу досить часто (частіше, ніж вони готові визнати) просто не знають як впоратися з цією проблемою в класі.

-         Стереотип «діти це діти»

Коли заходить мова про стереотипне мислення, що «діти це діти (kids will be kids)», це знецінення проблеми — це не той шлях, якого дотримуються турботливі дорослі; це те, що насправді роблять маніпулятивні хулігани.

Так, діти можуть бути жорстокими. Дорослі ніколи не повинні сприймати булінг як «ритуал ініціації» або характерну ознаку дитинства, яку можна  толерувати. Коли вони це роблять, вони руйнують довіру дитини і відмовляються від своєї ролі відповідального дорослого.

Що робити батькам, коли школа ігнорує булінг?

Потрібно підкреслити, що більшості дітям потрібно надзвичайно багато мужності, щоб поговорити зі своїми батьками про те, що вони є об’єктом булінгу. Це настільки болісний і принизливий досвід, що навіть дітям, які мають найдовірливіші стосунки зі своїми батьками, важко відкритися і розповісти про те, що вони стали жертвою (свою віктимізацію). Тому, коли діти все-таки говорять про знущання над собою, обов’язково потрібно, щоб батьки поважали і шанували цей мужній крок до відвертої розмови та ставали на захист своєї дитини.

Тому батькам потрібно одягнути плащ супергероя і бути готовими стати суперменом чи супержінкою, бо в багатьох випадках саме цього вимагає стан речей. У кожному конкретному випадку саме цього заслуговує їхня дитина.

1.     Розмовляйте, розмовляйте й ще раз розмовляйте

Найкращим методом залякування для тих, хто цькує інших, є ізолювання своєї жертви. Для батьків же найкращою стратегією аби протидіяти цькуванню є звернення до якомога більшої кількості людей, щоб покінчити з булінгом. Якщо ви звернулися до вчителя вашої дитини й отримали ввічливу, незацікавлену або зневажливу відповідь, не зупиняйтеся. Продовжуйте розмовляти з іншими працівниками школи, бажано з вищими за посадою, щоб переконатися, що ваш голос (і, що важливіше, голос вашої дитини) буде почутий.

Замість того, щоб на емоціях вимагати зустрічі із адміністрацією школи прямо на місці, скористайтеся своєю ясною головою, щоб заздалегідь домовитись про зустріч із вчителем, шкільним психологом, соціальним працівником, директором або з усіма перерахованими! Якщо це не задовільнило ваші потреби, зверніться до батьківського комітету, шкільної ради, відділу освіти або навіть до місцевої поліції, якщо ви стурбовані безпекою вашої дитини.

Поговоріть із сусідами про те, що відбувається. Зверніться до інших батьків. Не кидайтеся на школу і того, хто цькує вашу дитину, поширюючи чутки, що принижують вашу власну гідність. Але обов’язково зверніться за допомогою до кожного, хто може впливати на ситуацію та допомогти зупинити знущання.

2. Вийдіть зі своїми тривогами і переживаннями у інтернет-простір.

Інтернет-спільнота може бути багатим джерелом підтримки, настанов та практичних порад для батьків на кшталт «самі там були, знаємо», чиї діти зазнали цькування. ЗМІ все більше цікавляться проблемою булінгу. Якщо ви не можете переконати працівників школи стати на ваш бік, можливо, засоби масової інформації зможуть. Порада від авторів про булінг батькам «бути найприємнішою незручністю/морокою, поки не буде знайдено рішення».

3. Фіксуємо, фіксуємо, фіксуємо

Запишіть розповідь вашої дитини про випадки булінгу. Записуйте якомога більше деталей, оскільки пам’ять, як правило, коротка, а емоції можуть легко, певна річ, спотворити деталі. Звертаючись до персоналу школи, у якій навчається ваша дитина, записуйте з ким і коли ви розмовляєте. Фіксуйте/документуйте відповіді працівників школи слово в слово, коли це можливо. До зустрічі з учителем, психологом або директором запишіть свою мету розмови, а після неї запишіть усі узгоджені рішення. Попросіть усі залучені сторони підписати документ, щоб продемонструвати свою згоду.

Документування розмов, рішень та узгоджених планів дій допомагає утримувати батьків та працівників школи у полі взаєморозуміння тоді, коли переповнюють емоції. Цей «паперовий слід» не для того, щоб зловити на слові («Ага, попались!»), а швидше є ефективним способом підтримувати організованість, поінформованість та цілеспрямованість всіх залучених сторін.

4. Так тримати

У своїй книзі-бестселері «Odd Girl Out: The Hidden Culture of Aggression in Girls» [Дивна дівчинка зайва: прихована культура агресії у дівчаток] Рейчел Сіммонс пише, що коли дитина не думає, що її ситуація покращиться, сила, яку проявляють батьки, може неймовірно її заспокоїти. Дійсно, прояв непохитності та наполегливої рішучості до тих пір, поки занепокоєння дитини не будуть належним чином вирішені, є одним з найважливіших кроків, які батьки можуть зробити заради своїх дітей. Ця готовність продовжувати у тому ж дусі дає дітям зрозуміти, що їхні тривоги є вагомими, їхня безпека — це найголовніше і що вони гідні вашого часу та зусиль.

Майте на увазі: до того часу, коли ваша дитина розповість вам про те, що її цькують, вона, цілком імовірно, вже давно має справу з цією проблемою, зазнає насилля (як психологічного, так і, можливо, фізичного) і деморалізована. Коли батько чи мати показують, що вони вірять у те, про що говорить дитина, сприймають проблему серйозно і готові наполегливо відстоювати гідність своєї дитини, самооцінка дитини може почати зростати знову.

Заклики «не мовчати» і говорити про випадки булінгу взагалі нічого не означають, якщо знаходячи в собі мужність не мовчати, діти стикаються з недовірою, запереченням та ігноруванням з боку працівників школи. Що комунікують цим самим дорослі? Який кращий спосіб підірвати довіру дитини та сформувати відчуття безнадії та безпомічності? Дорослі не можуть продовжувати так підводити дітей.

Жодна сім’я не повинна опинитися на самоті з проблемою булінгу у школі. Нам потрібні всі дорослі — батьки, вчителі, адміністратори, правоохоронці, ЗМІ та будь-хто інший — щоб разом бути героями для дітей. Батьки - будьте вашим дітям супергероями.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5096-shcho-robyty-batkam-koly-u-shkoli-ihnoruiut-bulinh

****************************************************************************

ЯК ВПЛИВАТИ НА ПОВЕДІНКУ ДИТИНИ (ПОРАДИ)

У всіх батьків настає момент, коли їм складно визначити, як найкраще встановити дисципліну для дитини. Крики та фізичне насильство ніколи не приносять користі. Є й інші, більш ефективні способи, і один з них — позитивна дисципліна.

 Не буває поганих дітей, лише погана поведінка.

Кричати і бити дітей неефективно, а в довготерміновій перспективі від цього може бути більше шкоди, ніж користі. Якщо регулярно кричати на дитину і бити її, це негативно вплине на все її життя. Постійний «токсичний стрес», який така поведінка створює, може призвести до безлічі негативних наслідків, зокрема депресії, вживання наркотиків, самогубства та серцевих захворювань. Також у таких дітей вища ймовірність кинути школу.

Замість того, щоб карати дитину та зациклюватися на заборонах, підхід позитивної дисципліни фокусується на розвитку здорових стосунків з дитиною й встановленні певних очікувань щодо поведінки.

1. Плануйте час, який проведете вдвох з дитиною

Час, проведений удвох, важливий для розвитку будь-яких стосунків, а особливо стосунків з дітьми. Ви можете поєднати це з іншими заняттями (мити посуд, співати пісню, розвішувати прання) Найважливіше — зосередитися на дитині.

2. Хваліть за гарну поведінку

Як батьки ми часто зосереджуємось на поганій поведінці наших дітей і коментуємо її. Діти можуть зрозуміти, що це гарний спосіб привернути вашу увагу, й поводитимуться так і надалі, замість того, щоб припинити.

Завдяки похвалі діти почуваються особливими та відчувають, що їх люблять. Це може заохотити хорошу поведінку та зменшити прояви негативної.

3. Визначте чіткі очікування

Коли ви просите дитину не влаштовувати безладу чи поводитися добре, вона не завжди розуміє, що робити». Чіткі вказівки, як-от «Позбирай іграшки та поклади їх у коробку» конкретно пояснюють, що робити, та збільшують ймовірність того, що діти зроблять те, що ви просите. Важливо, щоб ці очікування були реалістичними. Ви знаєте, на що здатна ваша дитина. Якщо просити неможливого, їй це не вдасться зробити.

4. Відволікайте дітей креативно

Коли дитина бешкетує, корисно може бути відволікти її на щось цікавіше. Коли ви відволікаєте їх на щось інше — змінюєте тему, починаєте гру, ведете дитину в іншу кімнату чи йдете прогулятися — ви можете успішно переспрямувати їхню енергію на позитивну поведінку. Ця стратегія найкраще працює, коли ви вже бачите, що зараз щось піде не так, і проактивно цьому запобігаєте.

5. Використовуйте причинно-наслідкові зв’язки

Дорослішаючи, ми вчимося, що якщо щось зробити, це може призвести до тих чи інших наслідків. Якщо поговорити про це з дитиною, це заохочує кращу поведінку та навчає її відповідальності. Дайте дитині шанс вчинити правильно, пояснивши наслідки поганої поведінки. Якщо дитина все ж припинить погану поведінку, щиро похваліть її за це.

Ключовий фактор успішного виховання дітей — послідовність, саме тому так важливо дотримуватися обіцянок про наслідки тієї чи іншої поведінки. Також важливо, щоб ці наслідки були реалістичними.

Взаємодія з маленькими дітьми

Проводити разом час може бути весело — а ще це цілком безкоштовно! Можна наслідувати вирази обличчя дітей, стукати ложками по каструлях чи разом співати.

Взаємодія зі старшими дітьми

Як і молодші діти, підлітки прагнуть похвали й хочуть, щоб їх вважали хорошими. І для них все ще важливо, щоб з ними проводили час сам на сам. Визначаючи очікування, попросіть їх допомогти вам скласти частину правил: сядьте разом з ними та спробуйте узгодити, що можна, а що не можна робити у вас вдома. Вони також можуть допомогти визначити, якими будуть наслідки неприйнятної поведінки. Участь у процесі показує їм, що ви розумієте, що вони стають незалежними.

Поради батькам під час пандемії COVID-19

Пандемія призвела до раптових і кардинальних змін у житті родин, а батьки опинилися в центрі цього хаосу. Ось декілька порад, які можуть допомогти батькам пережити ці та й інші стресові часи:

1. Візьміть паузу

Ми всі знаємо, який стрес часом викликає погана поведінка дитини. У такі моменти проста й корисна тактика — бути свідомим чи свідомою своїх почуттів і дати собі перерву.

2. Дайте собі час

Батьки часто забувають піклуватися про себе. Зробіть для себе щось таке, що допоможе вам почуватися щасливими та спокійними. Важко правильно виховувати дітей, коли у вас немає часу зробити перерву.

3. Хваліть себе

Ми часто забуваємо, що батки виконують дивовижну роботу щодня. І за це себе потрібно хвалити. “Що мені сьогодні справді добре вдалося з дітьми?” І таким чином нагадайте собі, що ви — молодець.

Джерело: http://knowledge.org.ua/uk/jak-vplivati-na-povedinku-ditini-rozumno-i-zdorovo-poradi-batkam/

**********************************************************************************

ЗАПИТАННЯ,ЯК ПОКРАЩАТЬ МИСЛЕННЯ ДИТИНИ І ЗМІЦНЯТЬ ЇЇ СТОСУНКИ З БАТЬКАМИ

Люблячим батькам важливо покращувати мислення своєї дитини та її поведінку. Цьому можуть допомогти кілька запитань, які допоможуть не лише покращити мислення дитини, але й зміцнити ваші стосунки з дитиною.

Коли ви ставите дитині правильні запитання, то заохочуєте її до позитивних змін у поведінці й дозволяєте їй якнайкраще використовувати доступні ресурси.

1. Які 5 слів найкраще тебе опишуть?

Це запитання дає дитині хорошу відправну точку, яка є важливою для формування правильного уявлення про себе.

2. Що ти полюбляєш робити такого, що робить тебе щасливим?

Суть цього запитання – спрямувати увагу дитини на речі, які роблять її щасливою. І відкрити очі на те, що вона може збільшити час на активності, які приносять насолоду. Ймовірно, це навчить дитину займатись тим, що вона любить у майбутньому.

3. Чого ти можеш навчити інших?

Сенс питання - навчити дитину: життя крутиться не лише навколо неї і її інтересів. Життя – це про всіх нас і про те, як ми можемо допомогти один одному. Питання також допоможе дитині почуватись цінною і сповненою сил. Покаже їй, що вона особлива і має що запропонувати іншим. Це формує відчуття впевненості в собі й заохочує до навчання.

4. Що найгірше/найкраще трапилось з тобою?

Життя – це поєднання доброго і поганого досвіду. Дитині потрібно зрозуміти це у ранньому віці, щоб вона могла психологічно підготуватись до життя. Сенс запитання – допомогти зрозуміти дитині з її власного досвіду, що погані речі не тривають вічно. Сонце завжди виходить після шторму. Ви також можете отримати від дитини інформацію, що їй болить і через що їй потрібно допомогти пройти.

5. Чого ти навчився з найкращого/найгіршого випадку, що трапився з тобою?

Кажуть, досвід – найкращий вчитель. І це правда. Важливо, щоб діти робили висновки з власного досвіду, доброго і поганого, а також ситуацій, які трапляються з їхніми батьками й вчилися з цього. Коли дитина вчиться з власного досвіду, малоймовірно, що вона повторить ті ж помилки у майбутньому.

6. З усіх речей, які ти зараз вчиш, як ти гадаєш, що тобі найбільше потрібні у дорослому віці?

Сенс цього питання: нагадати дітям, що вони колись виростуть, тому треба починати жити з певною метою. Це також скеровує дітей, що вони повинні робити уже зараз. Коли дитина розуміє цінність того, що вона вчить і як це допоможе їй у майбутньому, це може мотивувати її насолоджуватись такими речами як читання, навчання і пізнавання.

7. Якби ти міг повернутись у часі на три роки й поговорити з самим собою, що б ти собі порадив?

Це запитання може спровокувати веселу розмову, яка допоможе дізнатись про минулі проблеми, які завдали болю вашій дитині. А дитина вироблятиме звичку вчитися на своїх помилках. Питання відкриває широкі можливості для того, щоб поговорити з дитиною про те, як справлятись з розчаруваннями в житті.

8. За що ти найбільше вдячний?

Це питання заохочує дітей лічити чудові життєві моменти й поглянути на світлий бік життя. Суть у тому, щоб навчити дитину дивитись на речі в перспективі, оглядатись навколо і цінувати те, що є у житті. Це може допомогти вашій дитині покращити загальне відчуття щастя, оскільки є міцний зв’язок між вдячністю і щастям.

9. Як ти гадаєш, як люди почуваються, коли…?

Дітям просто фокусуватись на їхніх власних почуттях, зневажаючи почуттями інших. Хоча ставити себе на місце інших – важлива річ у житті для побудови міцних стосунків і уникнення конфліктів. Важливо навчити дитину враховувати почуття інших людей і виявляти емпатію. Щоб розвинути співпереживання у дитини, запитайте її, як хтось інший почувається, коли… Варіанти можуть бути різними: падає з велосипеда, коли його ображають словами, штовхають тощо.

10. Як ти думаєш, яким буде твоє майбутнє?

Це питання спрямовує дітей подумати про майбутнє і спланувати його. Воно допоможе дитині замислитись, ким вона хоче бути, коли виросте і як це – бути дорослішою. Ви помітите, що дитина прагне побачити, як ви можете допомогти їй реалізувати мрію.

11. Як ти думаєш, хто з твоїх друзів мені подобаються найбільше? Чому?

Колектив має великий вплив на ваше мислення і поведінку. Якщо поруч з вами завжди негативні люди, ваша поведінка почне видозмінюватись до негативної. Якщо поруч – позитивні люди, ваше мислення змінюватиметься в кращий бік. Це запитання допоможе зрозуміти, хто і як з друзів вашої дитини на неї впливає.

12. Якби ти міг вирости й стати знаменитим, у чому ти б хотів прославитись?

Це запитання спрямовує дітей подумати про справжнє значення успіху і спадщини, яку вони б хотіли по собі залишити. Чи успіх лише у грошах, чи є щось більше за них? За що ви хочете, щоб люди вас пам’ятали? Відповідь дитини допоможе вам визначити її тип характеру і виявити, хто є її моделлю для наслідування.

13. Як би ти змінив світ, якби міг?

Дослідження показує, що очікування позитивного досвіду приносить більше щастя, ніж саме його переживання. Як тільки ваша дитина доросла до того, щоб усвідомлювати, що завтра – це не сьогодні й кожен день є можливістю для позитивних змін, почніть формувати в ній цю звичку – прагнути полегшення хвороби й дрібниць, які покращуватимуть не лише завтрашній день, але й світ в цілому.

14. Як ти сьогодні можеш комусь допомогти?

У житті в цілому є багато болю у вигляді хвороб, бідності, ігнорування та емоційних страждань. Тому підтримувати один одного – надважливо. Регулярно ставте дитині це запитання, щоб розвинути в ній великодушність у щоденному житті.

15. Якби ти міг запровадити одне правило, якого мусили б дотримуватись усі у світі, яким би воно було? Чому?

Це запитання привертає увагу дітей до того, що ми живемо у світі, який має свої правила. Частину з них ми зобов’язані дотримуватись. Правила не означають покарання за їхнє невиконання. Вони допомагають нам краще жити і взаємодіяти з іншими. Ваша дитина краще прийме цей факт, якщо матиме власне персональне правило, у яке вона вірить. Це правило може бути ключем для виховування в дитини законослухняності.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/1412-15-zapytan-iaki-varto-stavyty-ditiam-dlia-pokrashchennia-ikhnoho-myslennia-i-vidchuttia-shchastia?utm_source=sendpulse&utm_medium=email&utm_campaign=pro-osvtn-modlivost-dlya-rznih

 

**********************************************************************************

          ФРАЗИ БАТЬКІВ, ЯКІ ВБИВАЮТЬ ДИТЯЧУ ІНІЦІАТИВНІСТЬ

 Інколи буває ситуація: як би дитина не старалась зробити щось на відмінно, яких би висот не досягала - батьки все одно чимось незадоволені — неодмінно знайдуть, за що зробити зауваження. Перевірте, чи не використовуєте ви установки знецінювання у спілкуванні зі своїми дітьми, дізнайтеся, яка небезпека чатує на дитячу психіку? Як навчитися уникати таких установок?

Знецінювання — це психологічний захисний механізм зниження значущості власної чи чужої думки, дії, виконаної роботи, нехтування, зменшення психологічної вартості досягнення, щоб уникнути болю чи некомфортних переживань.

Розрізняють пряме, однозначно негативне знецінення, та непряме, завуальоване жартами, сарказмом чи легкою насмішкою, поблажливим тоном. Небезпека другого полягає в тому, що його часом важко розпізнати.

Людина, яку намагаються знецінити, відчуває, що в спілкуванні відбувається «щось не те» — її наче намагаються змусити відчути, що вона робить щось недостатньо добре, або ж і сама «недостатньо хороша» для людей, з якими спілкується.

Для дитини її батьки — первинне джерело безпеки, пізнання та уявлення про світ. Атмосфера безпеки та прийняття — умови, які створюють для дитини фундамент адекватного дорослішання та формування критичного мислення. Та якщо батьки регулярно вживають фрази знецінювання, рано чи пізно дитина почне вірити в те, що «недостатньо хороша» для них, не заслуговує на їхню любов або ж отримає її в разі поводження певним чином ( доглядає за молодшими дітьми, приносить гарні оцінки і т.д.).

Фрази знецінювання вбивають у дітях ініціативність. З одного боку, коли батьки кажуть «Не лізь, куди не треба» — намагаються вберегти своє чадо від небезпек. З другого, дитина сприймає це інакше: «Твоя цікавість мене дратує», «Бути зацікавленим — небезпечно».

Коли вживаються фрази непрямого знецінювання, автор стає завуальованим маніпулятором. Начебто дає два посили: те, що дитина почує, і те, що ви насправді маєте на увазі. Такі слова часто спрямовані на заборону дій чи поведінки, до яких прагне дитина. Або ж, навпаки, на непряму стимуляцію дій чи бажаних результатів, які дорослий хоче побачити у виконанні чада. Ту саму фразу «а можна й краще» чимало діти переносять у доросле життя, стараючись будь-якою ціною довести оточенню, що вони — «достойні». Таким чином, батьківські установки перетворюються на «внутрішнього критика в голові», а у майбутньому потребуватиме, скоріш за все, допомоги психотерапевта.

Як відучитися вживати фрази знецінювання? 

1.      Часто вживання таких слів і фраз відбувається наче на автоматі. Їх використовують, коли сильно втомлені й виснажені, коли бракує ресурсу, а потрібно терміново розв’язувати непрості питання, перевіряти «домашки»… Тому батьки самі повинні відновитися морально, перш ніж розмовляти з дитиною про важливі речі — від оцінки її діяльності до ваших спільних домовленостей.

2.      Знецінення походить з власного життєвого багажу. Тому варто спочатку вирішити власні психологічні незавершені питання, щоб не проєктувати їх на дитину. Якщо цього поки не можна зробити - частіше ставте собі питання: «Чи буде корисним дитині те, що я планую сказати? Чи хотів/ла б я почути таке в 10 років? Який страх я приховую цією фразою?»

3.      Дитина має право на власний досвід, помилку і час для її виправлення. Дуже часто малеча не знає як, а ми, дорослі, з висоти свого життєвого досвіду забуваємо, що можна щось не знати, не знати як поводитись. Запитайте, чи знає вона, як розв’язати проблему? Чи потрібна їй ваша допомога?

1. От дурник! Телепень. 

Це пряме знецінення. За ним ховається ганебна оцінка особистості дитини, а не її діяльності, яка засмутила чи роздратувала маму або тата. Критика особистості неприпустима! Замість того щоб виправити свою помилку, дитина (особливо молодшого віку) може просто опустити руки, бо цілком йме віру почутому: «Ааа, ну раз мама говорить — так і є…»

Запропонуйте варіант, як виправити ситуацію, але не вішайте ярлики на дитину: «Це був поганий вчинок. Він мав ось такі наслідки… Сподіваюся, наступного разу в такій ситуації ти вчиниш (як)… або запитаєш поради в дорослих».

2. А міг би й краще зробити!

Усі ресурси й старання, які дитина вклала у виконання завдання, зводяться до нуля, до того, що «все було марно». Навіть якщо був високий результат. «Ти недостатньо хороший! Замало стараєшся! Є кращі за тебе» — ось що чує дитина, навіть якщо вона старалася дуже сильно.

Це підступна фраза, яка начебто має стимулювати наступного разу «зробити краще», та насправді змушує дитину закриватися, ображає її. Примушує діяти для того, щоб довести щось, а не розвиватися.

Тому треба із самого початку з дитиною обговорювати, на який результат хочеться розраховувати: «Результатом якісної роботи на цьому тижні будуть 10 фраз з нової теми англійською мовою».

3. Ти ще надто маленький/наївний для…

Коли кажуть такі фрази, дитині не дають права вирішувати якісь питання, апелюючи до віку. Стимулюють залишатися дитиною, не брати на себе потрібну відповідальність, навіть якщо «дитині» 16 років. Дитина, залежно від віку, може не розуміти певних ситуацій.

Завдання батьків — пояснити сенс ситуацій максимально доступно. «Я тебе чую і розумію, врахую твої побажання, але поки що такі питання вирішуємо ми з татом» — така відповідь буде оптимальною, ви покажете, що не ігноруєте бажання дитини самостійно мислити та вирішувати щось.

4. А тебе що, хтось запитував/кликав?

Питання, яке пробуджує сумнів у цінності власної думки. Це наче знак «стоп», який формує звичку фільтрувати свої міркування, сприяє недовірливості до вас. Дитина почне сумніватися, що її думка щось важить. Вона навіть може почати боятися говорити вільно в сімейному колі. Тобто, із часом шукатиме прийняття деінде.

5. Хіба це привід пишатися? Ось якби ти здобув перемогу на всеукраїнській олімпіаді…

Ця фраза постійно лунає від батьків нарцисичного типу. Особливо якщо вони хочуть реалізувати власні амбіції коштом дитини. Такі фрази формують хронічне невдоволення собою. І з часом, що б дитина не робила — буде не певною у своїх результатах. Можливий і антисценарій, коли фраза спонукатиме до бездіяльності: а навіщо намагатися зробити щось ціннісне, якщо «все одно не оцінять»?

Тому зробіть так, щоб ваша дитина помітила: її старання бачать і цінують. І коли захочеться сказати: «Молодчинка, але ти можеш краще», запитайте її про те, чи їй подобається результат роботи. Подумайте, що саме в цій ситуації дитині вдалося найкраще, і озвучте без «але». «Я була захоплена твоєю впевненістю на сцені», «Ти найкраще впорався із цим блоком задач на олімпіаді, а він дуже складний!»

6. Скільки можна нити! Не ний!

Дуже рідко буває, що дитина «ниє» безпричинно. Це фраза-індикатор батьківської втоми. Тільки-но ці фрази з’являються в спілкуванні між вами й дитиною, терміново видихайте, робіть паузу та відновлюйте внутрішній ресурс. Ця фраза накладає заборону на почуття. Дитина чує: «Мені твої почуття нецікаві. Мене втомлюєш ти і твої емоції».

Якщо цю фразу вживати часто, дитина вчитиметься або не проявляти свої емоції в спілкуванні з вами, або закриється і транслюватиме свої емоції іншим людям. Краще запитайте: «Чим я можу тобі зараз допомогти? Чим саме ти стурбований? Тобі потрібна моя підтримка? Хочеш, щоб я побула з тобою? Ти почуваєшся сумно, бо…?»

Важливо допомогти дитині розпізнати почуття та вчитися переживати їх.

7. Чому ти маєш це робити? Бо я ТАК сказала.

Приймати рішення замість дитини — не найкращий шлях до виховання самостійної особистості. За цією фразою чується: «Це я тут дорослий і вирішую, а ти ніхто. Твоя думка нам нецікава, вже все вирішено і ти на це не вплинеш». Це дуже зручна фраза, коли батьки й самі не знають, як обґрунтовувати певне своє рішення.

Тож запитайте себе: чи знаю я, чому прийняла таке рішення? Чи можу його обґрунтувати дитині? Чи є в мене емоційний ресурс на те, щоб пояснити?

8. Ігнорування

Це одна з форм психологічного насильства. Батьки-ігнорувальники неначе хочуть, щоб дитина самостійно здогадалася, що саме не так, і прийшла до них, вже виправивши помилку. А поки, мовляв, нехай подумає над своєю поведінкою. Та в цей час «розмірковування в ізоляції від спілкування» дитина почувається просто жахливо. Її позбавляють емоційного тепла і захисту.

Альтернатива. Можна сказати: «Твоя поведінка мене дуже образила. Зараз мені некомфортно говорити з тобою (я злюсь, мені потрібно над цим подумати), дай мені трохи часу». І тут повинні бути часові рамки, це не може тривати бозна-скільки. Дитина не повинна відчувати себе покинутою напризволяще.

9. Ну ти даєш! Це ж треба до такого додуматися!

З одного боку, такою фразою батьки можуть оцінити креативність дитини. З другого — дати оцінку того, що рішення, прийняте дитиною — надто дивне, тож можна над ним пожартувати. Але дитина відчуває інше: «Мої дії смішні, а я недолугий», «Те, що я зробив — дурничка, над якою всі сміятимуться чи висміють мене».

Тому конструктивно критикуйте сам вчинок дитини: «У цій ситуації було багато варіантів, як вчинити. Ти вибрав ось цей, були ось такі наслідки. Наступного разу можна зробити ось так…»

10. Ти спершу зі своїми оцінками в школі розберися.

Це батьківська фраза-відмовка, щоб не робити те, чого робити їм у цей час не хочеться. Мовляв, дитина ще настільки погано справляється з поточними обов’язками, що навіть і права голосу поки не має. Наприклад, дитина просить подарувати щось на день народження, а батьки не хочуть чи не мають фінансових можливостей і цією фразою «переводять стрілки», ухиляються. Тож проговоріть саму ситуацію, а не уникайте її за допомогою хитрощів.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4901-10-fraz-batkiv-iaki-vbyvaiut-v-ditiakh-initsiatyvnist

**********************************************************************************

ЩО МОЖНА РОБИТИ БАТЬКАМ СПІЛЬНО З ДИТИНОЮ-ПІДЛІТКОМ

У підлітковому віці діти не дуже полюбляють товариство батьків і надають перевагу спілкуванню зі своїми однолітками. Але люблячі батьки все ж таки намагаються втиснутись на територію своїх чад, щоб не втрачати зв'язок і таким чином заспокоїти свої хвилювання.

Ось кілька справ, які спільно можуть робити батьки та їх жіти-підлітки.

·    Дивитися разом фільми/серіали/аніме, тільки не обов'язково з батьківськими коментарями, вони не завжди смішні і в тему. В кінці можна поділитися враженнями, обговорити деякі моменти. 

·      Поїздка на вихідних кудись по Україні з зупинками в McD або на заправках, там весело і можна смачно поїсти 

·              Іноді прикольно сходити в гості до батьківських друзів. Це так по-дорослому.

·        Можна ввечері всією родиною подивитись новини і поговорити, як у кого пройшов день. 

·              Класно разом дивитися передачу «Супермама». 

·              Грати в настільні ігри. 

·              Розмовляти за сніданком.  

·              Погуляти по парку.

·              Поїхати до бабусі і дідуся.

·              Пограти з татом у футбол.

·              Подорожувати. 

·              Сходити з мамою на майстер-клас з приготування їжі. 

·              Класно з сім'єю приготувати якусь страву і потім все це з'їсти. 

·              Грати з братом проти батьків. 

·              Грати разом у бадмінтон, м'яча. 

·              Кататися взимку на лижі. 

·              Відпочити у лісі з палатками і риболовлею. 

·              Сходити з мамою в ТЦ.

Список фільмів, які рекомендують діти для спільного перегляду:

«У пошуках щастя»

«Назви мене своїм ім'ям»

«Поїздка в Америку»

«Форрест Гамп»

«Зошит смерті»

«Немов громом уражений»

«Тачки»

«Need for speed: жага швидкості»

«50 перших поцілунків»

«Місіс Даутфайр»

Серіал «Буває й гірше»

Кінофраншиза «Месники»

«Джуманджі»

«Траса 60»

«Кучерява Сью»

«Матриця»

«9 життів»

«Старі леви»

«Щасливий квиток»

«Джон Уік»

Ігри в які можна спільно пограти:

Шахи/шашки

Монополія

Alias ctivity

Імаджинаріум

Карти (в дурня, можна переказного)

Dungeons & Dragons (Підземелля і Дракони)

Uno

Ферма

Лото

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4775-pidkazky-batkam-vid-pidlitkiv-dlia-spilnoho-chasoprovedennia

**********************************************************************************

ЯК НАЛАГОДИТИ КОМУНІКАЦІЮ З ПІДЛІТКОМ

Основною стратегією спілкування батьків з дитиною повинна бути взаємодія: коли батьки підтримують, поважають і приймають світогляд дитини. Важливо батькам вміти висловлювати свої потреби та емоції, які вони відчувають. Коли батьки озвучують свої потреби, це допомагає налагодити місток розуміння та довіри між дорослими та дитиною.

Як замінити застарілі фрази-переконання надихаючими реченнями й покращити комунікацію у родині?

1. «Ти займаєшся якоюсь дурнею» 

Це переконання сприймається дитиною як «Я – поганий, тому що роблю це». А насправді ця справа може стати стимулом до розвитку особистості. Замість цієї фрази можна поцікавитись, чим займається дитина: «Я не розумію це заняття, проте я поважаю тебе і твій вибір».

2. «Ти ж хлопчик/ти ж дівчинка»

Вважається, що таким чином батьки нав’язують поведінковий стереотип, який обмежує дитину у самовираженні та пригнічує індивідуальність. Замість цього можна сказати: «Мені незвична твоя поведінка або вигляд, проте я розумію, що для тебе це зараз важливо».

3.  «Прохання батьків має вищий пріоритет, ніж власний час дитини».

Так дитина починає знецінювати свій час, замість цього можна сказати: «Я ціную твій час та маю до тебе прохання: "Давай домовмось, коли ти зможеш це зробити"». Чудова ідея збиратись за вечерею та обговорювати плани на тиждень. Таким чином дитина навчиться заздалегідь розподіляти свій час та окреслювати свої особисті кордони.

4. «Ти ще недостатньо доросла/ий»

Дитина стає більш залежною від авторитетної для неї думки, це не завжди погано, але робить її невпевненою у власних думках та висновках. Натомість краще сказати: «Хоча мій досвід вказує на протилежне, мені все одно цікава твоя думка, і я хочу дізнатись, як ти дійшов/дійшла до такого висновку?».

5. «Не можна плакати»

Людина пригнічує свої емоції, і це може перерости потім в агресію та втрату довірливих стосунків.  Підліткам дуже важливо проявляти всі свої емоції, якими б вони не були та знати, що батьки нас приймають будь-якими. Замість цього можна сказати: «Чи можу я тебе підтримати?».

6. Тому що є таке слово "ТРЕБА"» та «Через не хочу»

Такі фрази батьків заганяють дітей в рамки та позбавляють вибору. Потрібно вчитись аргументації з дитинства, і батьки – це найкращий приклад. Якщо думка аргументована, то дитина зрозуміє чому це важливо і буде діяти не з примусу. Замість цього можна сказати: «Ми робимо це, тому що…».

7. «Я ж мама, мені можна розповісти все»

Ми позбавляємо дитину особистого простору, тому що це може сприйматися, неначе з неї вимагають цю інформацію, навіть якщо не хочеться говорити. Замість цієї фрази можна сказати: «Коли будеш готовий, я з радістю вислухаю тебе і не буду засуджувати».

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4902-batky-i-pidlitky-7-idei-iak-pokrashchyty-komunikatsii

********************************************************************************

ОЗНАКИ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

(Поради психола Світлани Ройз)

Якщо ви вагаєтесь, чи віддавати дитину до школи в цьому році, чи в наступному, оцініть готовність дитини до школи за допомогою  питань.

1.        Наскільки дитина може витримати навантаження – бути якийсь час без мами? 

2.   Наскільки відносини з батьками сприймаються, як надійні? Дитина зможе проявляти активність, цікавість, тільки відштовхуючись від відчуття безпеки й підтримки в родині. 

3.      Наскільки дитина справляється з напругою (розчаруванням), наприклад, коли їй не дали відразу ж бажаного, як вона впорається, якщо захоче відповісти, а вчитель викликав іншу дитину. Якщо щось відразу ж не вийшло. Реакція може бути нейтральною, пасивною або агресивною – (дитині важливо мати справу з тим, що не все їй відразу може належати, що іноді їй потрібно почекати. Їй важливо чути від нас «Ні» – багато батьків бояться засмутити дитину, відмовляючи їй в тому, що повинні. Так ми позбавляємо дитину можливості потренуватися, зіткнутися з напругою, яка у неї в житті обов'язково буде. Але вона її може вчитися «витримувати», завдяки нашій тактовності й підтримки). 

4.    Навантаження спілкуванням. Наскільки дитина підготовлена – бачила, спілкувалася з різними людьми. (Чи є у неї досвід взаємодії, звертали ми взагалі її увагу на дітей і дорослих різних психотипів, тілесних типів, різного віку). 

5.      Чи зможе дитина винести напругу, коли на неї якийсь час не звертають персональної уваги (учитель, навіть найкращий, не зможе приділяти увагу тільки одному учневі. Чи впорається з цим навантаженням дитина? Як буде себе вести – пустувати, плакати, проявляти агресію? Я б питала у батьків – часто вони дають планшет дитині, коли вона говорить «мені нудно», чи грає хоч якийсь час сама, чи є у неї якась відповідальність по дому). 

6.     Навантаження «соціальністю». Одна з ознак готовності до школи – вміння сприймати себе частиною групи. Чи сприймає дитина, що звертаються і до неї, коли звертаються до всієї групи? (Це чітко видно у першокласників, коли деякі діти не відкривають зошити, не виконують дії, поки до них не звернуться персонально. Не реагують на слова: «Діти, учні, зробіть ...», поки вчитель не скаже: Ваня, зроби). 

7.    Чи може дитина дозволити собі попросити у нас (в інших людей) про допомогу – наскільки вона впевнена, що її підтримають? 

8.       Якщо дитина вчиться писати букви, вона говорить: я намалювала букву або я написала букву? («Намалювала» – це ознака ігрової, творчої діяльності та мотивації. «Написала» – вже навчальної). 

9.          Наскільки дитина рухлива, розкута в рухах, наскільки ми дозволяємо або обмежуємо її рухову активність (людина – складна система, в якій «все впливає на все»). Координація рухів, фізична спрямована активність – пов'язана і з вольовою та емоційною сферою. І дітям важливо – потрапляти в ціль, ловити і відштовхувати, підтримувати фізичну активність). 

10.      Чи є у дитини режим дня, правила, щось, що виконується регулярно (це впливає не тільки на можливість «витримувати» правила, а й на загальне відчуття безпеки). 

11.         Наскільки дитина впевнена, що вона «хороша просто так».

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4787-11-ochevydnykh-i-neochevydnykh-oznak-hotovnosti-dytyny-do-shkoly

***********************************************************************************

ЯКЩО У ВАШОЇ ДИТИНИ ПРОБЛЕМИ З ПОВЕДІНКОЮ?

Слухняними дітей робить систематичне щоденне виховання. А як реагувати батькам на вередування дитини, на проблеми з поведінкою? Чи це так необхідно?

Деякі поради допоможуть вам попередити більш складні проблеми.

1. Дитина перериває, коли ви розмовляєте

Ваша дитина неймовірно рада повідомити вам щось або задати питання, але дозволяючи їй робити це будь-коли, ви помиляєтесь. Бувають моменти, коле потерпіти не вдається, щоб не перервати когось. Але якщо ви зайняті, розмовляєте з кимось іншим чи у вас гості, то маєте навчити дітей поважати це. Бо в результаті, дитина буде думати, що вона має право на увагу інших людей і буде не в змозі терпіти розчарування.

Тому, коли ви збираєтеся подзвонити або посидіти з подругою, скажіть дитині, що вона повинна бути спокійною і не переривати вас. Потім дайте їй завдання, дозвольте зайнятися улюбленою справою. Як варіант, можна дозволити їй грати зі «спеціальною» іграшкою, що ви тримаєте захованою в звичний час. Якщо дитин таки перериває вас, вкажіть на стілець або сходинку, нехай тихо посидить там, поки ви не закінчите розмову. Після цього дайте дитині зрозуміти, що вона не отримає те, що просить, якщо перериває вас. Для екстрених випадків можна домовитись ввічливо підіймати ручку вгору – такий собі сигнал до уваги.

2. Дитина використовує брутальні прийоми під час гри.

Ви зобов’язані втрутитися, коли ваша дитина кидає речі чи носиться по будинку з футбольним м’ячем, але помічайте й агресію до інших дітей. Закрити брата в коморі чи викрутити руки сестрі – це не нормальні прояви. Якщо ви не втручатиметесь, брутальна поведінка може стати вкоріненою звичкою. Крім того, малюк може вирішити, що шкодити людям прийнятно, а це принесе безліч проблем вже в дитячих колективах.

Тому протистояти агресивній поведінці треба одразу. Підійдіть до малюка і скажіть йому: “Це боляче. Що б ти відчував, якщо так повелися б з тобою?”. Нехай дитина знає, що будь-яка дія, що заподіює біль іншій людині, не допускається. Поясніть, що ніхто не любить грубіянів та егоїстів та допоможіть дібрати слова, якщо сердиться або хоче повернути іграшку. Якщо дитина робить грубощі знову – ігри мають закінчуватись терміново.

3. Малюк прикидається, що не чує вас.

Говорячи дитині два, три, навіть чотири рази, що треба зробити щось, ви не отримуєте результат. Малюк вперто не хоче це робити, наприклад, сісти за стіл або зібрати свої іграшки. Він вважає, що це нормально – ігнорувати вас. Дитина не чує, а ви повторюєте знову і знову і це тільки навчає її чекати наступного нагадування. Так, замість того, щоб звернути увагу на вас в перший раз, коли ви щось кажете, малюк чекає повторення і звикає до такої моделі поведінки. Якщо ви дозволите таку поведінку, то отримаєте проблеми з контролем та повагою.

Тому замість того, щоб говорити з вашою дитиною через всю кімнату, підійдіть до неї і скажіть, що потрібно робити. Малюк має дивитись на вас, коли ви говорите, і у відповідь сказати: «Добре, мама». Доторкніться до плеча, промовте ім’я і обов’язково вимкніть музику чи відео, щоб привернути увагу. Якщо це не спрацювало і дитина чує вас «вибірково» (і робить тільки те, що хочеться), то мають бути наслідки – покарання за непослух.

4. Дитина не питає у вас дозволу

Це зручно, коли ваша дитина може зробити самостійно собі бутерброд, дістати цукерки чи увімкнути мультики, але дозволити таку самостійність можна лише під контролем. У вашій родині мають бути правила, яким слідують усі, бо колись ви можете не знати чим займається ваше дитя. А дитина обов’язково повинна питати дозволу в дорослих на те чи інше.

Тому створіть певні правила і говоріть про них з дитиною. «Ти повинен запитати, чи можна дістати цукерки, тому що це правило». Якщо ваша дитина вмикає телевізор без дозволу, вимкніть та скажіть: «Ти повинен запитати мене, перш ніж включити телевізор». Заявляючи правило вголос ви допоможете засвоювати його.

5. Дитина схильна перебільшувати

Це може здатися не такою вже великою проблемою, якщо малюк говорить, що сам заправив своє ліжко, коли він насилу підтягнув ковдру. Або якщо говорить комусь, що він був в DisneyWorld, коли насправді навіть ніколи не був у літаку. Та протистояти будь-якому типу нечесності варто, бо брехня може стати автоматичною. Колись ваша дитина зрозуміє, що це легкий спосіб ухилитись від нагальних справ або запобігти попаданню в неприємності через те, що вже зроблено.

Тому, коли ваша дитина вигадує не зволікайте. Сядьте і прямо поговоріть про це. Наприклад, скажіть: «Було б цікаво побувати в DisneyWorld, і, можливо, ми будемо там в один прекрасний день, але зараз ти повинен зізнатися, що там не був». Нехай дитина знає, що якщо не завжди казати правду, то люди не будуть вірити. Подивіться на дитячі мотивації до брехні, і переконайтеся, що це не маніпуляція дорослими. Наприклад, якщо малюк каже, що він почистив зуби, коли він цього не зробив, то має повернутися і чистити їх.

Джерело: https://abetkaland.in.ua/yak-reaguvaty-na-problemy-z-povedinkoyu-dytyny/

***********************************************************************************

ЯК ПРИЙНЯТИ ПРОФЕСІЙНИЙ ВИБІР ДИТИНИ

Часто дитина бачить себе музикантом, актором і т. д., а батьки вважать, що все це несерйозно і бачать майбутню професію дитини в сфері медицини, юридичній сфері, робототехніці, IT-сфері.

Коли ми беремо на себе відповідальність за прийняте рішення – це означає, що ми усвідомлюєм свій вибір і несем за його наслідки повну відповідальність. Батькам важко усвідомити, що дитина може мати власну думку. А тим більше нести за власні дії відповідальність. Але дорослі повинні зрозуміти, що діти виросли і шукають свій шлях до майбутнього. Тому батькам кілька порад від спеціаліста з профорієнтації.

1. Подивіться на ситуацію очима дитини

Це буде непросто. Кожне покоління унікальне, але чомусь ми все одно схожі один на одного. Тому постарайтеся врахувати всі фактори. В який час живе ваша дитина? Спробуйте розібратися в мотивах і почуттях, які керують нею у момент прийняття того чи іншого рішення.

2. Зверніться до особистого  досвіду

Подивіться на ваш набутий досвід і дайте собі чесну відповідь: «Чи є ваш власний досвід унікальним і цінним»? У батьків завжди буде бажання вберегти своє чадо від необдуманих вчинків, але, на жаль, зробити це не завжди можливо. Ми вчимося насамперед на власному досвіді.

3. Поділіться своїм досвідом

Якщо ваш підліток буде вам говорити, що ви ніколи не були в такій ситуації, як він, поділіться з ним своїм досвідом. Але робіть це без тиску власним авторитетом. Покажіть, що думка вашої дитини є для вас важливою. Повідомте про свої побоювання. Але залиште можливість прийняття остаточного рішення за дитиною.

4. Обговоріть можливі вигоди і ризики

Разом з дитиною обговоріть можливі ризики і вигоди різних рішень. Прислухайтеся до думки дитини.

5. Дозвольте вашій дитині набути важливий досвід дорослішання: досвід прийняття самостійних рішень і відповідальності

Сучасні підлітки більш самостійні. Здебільшого вони готові до викликів, несподіванок і стресів. Сьогодні вони розбираються в деяких речах набагато краще, ніж їхні батьки, з огляду на те, що їм відкрито доступ до великого інформаційного потоку, яким можна користуватися щомиті. Життя стрімко змінюється, а сучасні діти краще за дорослих відчувають ці зміни. І навіть якщо ми мислимо по-різному, дітям важливо знати, що ми – дорослі – поруч, і завжди готові надати їм підтримку і допомогу.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/3396-proforiientatsiia-iak-pryiniaty-vybir-dytyny

***********************************************************************************

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ, КОЛИ ДИТИНА Б’ЄТЬСЯ?

З такою проблемою стикаються батьки досить часто.

Дитина забіяка – це цілком нормальне явище, питання тільки в тому, з якою регулярністю, кого і за що вона б’є. Якщо дитина з допомогою кулаків захищає свою гідність, майно, маленького братика або чужого карапуза – це цілком допустимо. Але це не ознаачає, що батькам потрібно заохочувати бійку. Потрібно навчити дитину застосовувати силу тільки після того, як вичерпано «мирний запас» слів і терпіння. Але і ростити потенційного слабака, всіляко забороняючи дитині проявляти свою силу і характер, теж не варто.

Ось кілька ситуацій.

1. Б’ється з однолітками в дитячому садку, в школі, на майданчику.

Якщо весь цей «безлад» відбувається поза зоною вашої видимості, треба розібратися в причинах такої поведінки. Поговоріть з учителем або вихователем, що був присутнім при бійці. Зробіть це без дитини, щоб потім вона сама виклала свою версію того, що сталося, бо часто дитяча відрізняється від версії дорослого.

У агресії буває дві причини – бажання продемонструвати свою силу або викликати необхідну реакцію. Якщо дитина чітко викладає причину бійки, швидше за все вона має рацію. Якщо ж намагається відійти від розмови, мямлить і вигадує на ходу – вона сама відчуває свою неправоту або ж не надає значення цій ситуації. Не варто перейматися, якщо дитина б’ється не так часто. Якщо ж це переростає в постійну звичку, тут вже варто замислитись.

Разом з дитиною спробуйте знайти позитивні якості у її «ворогів» – це допоможе по-новому поглянути на оточуючих дітей. Запишіть дитину в спортивну секцію, де можна доводити свою силу на боксерській груші, а не на однолітках. Якщо бійка відбувається на ваших очах, спробуйте не втручатися в ситуацію, поки вона не несе серйозної небезпеки для здоров’я дітей. Якщо ж в хід пішли камені і палиці, підійдіть і мовчки відберіть небезпечні предмети.

У момент бійки апелювати до совісті дітей так само марно, як і переконувати бика на кориді тихенько постояти на місці, та ще й вибачитися.

Всі розмови відкладіть на потім. Навіть якщо ви явно бачите, що ваша дитина права, не варто бігти стрімголов захищати – вона це зробить і без вас, адже при вигляді мами всі діти одразу стають меншими й слабкішими. Якщо ж дитина не помиляється, і ви почнете під гарячу руку їй це пояснювати, ви ризикуєте стати ще одним ворогом, так що крім злоби з боку дитини, ви нічого не доб’єтесь своїм втручанням.

2. Б’ється з братом або сестрою.

Найтрагічніша картина для люблячих батьків. Якщо старша дитина відчайдушно лупить карапуза – це прояв ревнощів у чистому вигляді. «Цього маленького карапуза і так люблять більше ніж мене, а він ще й мої олівці погриз!» – думає старший. А тут ще й ви підбігаєте, цілуєте карапуза, а на старшого навалюєте весь свій грізний арсенал докорів і звинувачень, тим самим закріплюючи його думку про те, що його зовсім не люблять. Таким чином, ви не припиняєте, а погіршуєте ситуацію.

Вам слід більше уваги приділяти старшій дитині, щоб вона відчувала себе люблячою і потрібною. Всі діти, і великі, і малі, мають потребу в материнській ласці, обіймах, поцілунках. Якщо ж ваш старшенький виривається і тікає у відповідь на ваш активний прояв ніжності – це ще одна ознака його впевненості в тому, що його не люблять і в першій же конфліктній ситуації встануть на бік «карапуза». В такій ситуації підбиратися до дитини треба поступово – похваліть її, попросіть щось зробити для вас, принесіть їй з роботи пиріжок, показуючи тим самим, що і на роботі думаєте про неї.

І не забувайте, що кожна ваша фраза про любов повинна звучати так: «Я тебе дуже люблю, більше за всіх на світі, і братика твого теж люблю більше за всіх на світі – ви мої найулюбленіші дітки і я вас люблю однаково сильно».

Це чарівна фраза, яка при щоденному повторенні грунтовно закріпиться у свідомості дітей.

Якщо у вашій родині б’ються дітки, вже здатні відповідати кулаками на кулаки, тут вже мова йде про дитячі війни, а кращий спосіб припинити війну – це перетворити ворогів в союзників. Ніколи не порівнюйте дітей, не соромте одного перед іншим, не ставайте суддею – хто правий, а хто винен, діти знають самі, не просіть старшого поступитися молодшому, не вставайте на сторону одного з дітей, не кричіть, намагаючись зупинити бійку. Найкраще – спробувати заспокоїти дітей, перемкнувши їхню увагу на щось інше – зробіть вигляд, що ви впали і вдарилися, включіть гучну музику або навіть занявкайте – все нестандартне відверне дітей від бійки. Якщо ж нічого не допомагає – мовчки розведіть дітей в різні кімнати. А для профілактики практикуйте спільні ігри (крім змагань), виготовлення різних виробів і малювання загальних картин. Завжди підкреслюйте своє рівне ставлення до дітей.

3. Дитина б’є батьків або бабусю чи дідуся.

Простежте, як ви реагуєте на її удар. Найчастіше однаково – образилися, заплакали, помирилися, поцілувалися. Саме цього і добивається дитина, для нього це гра, щоб почати яку, треба стукнути улюблену бабусю. Так само діти можуть битися, якщо дорослі намагаються грубо, без урахування її бажань, змусити її щось зробити – з’їсти кашу, надіти шкарпетки або прибрати в кімнаті. У цьому випадку варто цілком змінити модель спілкування з дитиною – подумайте, чи не занадто ви самі агресивні по відношенню до неї.

Пам’ятайте, що ваша агресія, демонстрована словами, криками, покараннями і надмірним контролем, у відповідь викличе теж агресію, найпростіший прояв якої – кулаки.

Не варто забувати і про патологічну агресію, коли дитина хоче знищити все, що ворушиться, бо «я злюсь». Така дитина надмірно жорстока, завжди похмура, асоціює себе з негативними персонажами мультфільмів і казок. Самі батьки не завжди можуть управляти своїм гнівом, чого ж ми хочемо від дітей? Вчитися контролювати свої емоції потрібно разом, крок за кроком.

Якщо ж ми маємо справу з агресією, яка допомагає дитині маніпулювати дітьми або дорослими, така дитина вимагає особливого підходу у вихованні. Тому батькам варто набратися терпіння і сил, прочитати купу книжок і статей з дитячої психології, проконсультуватися з фахівцем і повільно, крок за кроком, виховувати свою дитину в мирі та злагоді.

Джерело: https://abetkaland.in.ua/chomu-dytyna-deretsya-shho-z-tsym-robyty/

***********************************************************************************

ПОРАДИ БАТЬКАМ ДИТИНИ, ЯКУ ВІДШТОВХНУЛИ ОДНОЛІТКИ

Батькам важливо обговорювати зі своєю дитиною  те, що відбувається в її шкільному житті. Особливо знайти спільну мову, коли ви помітили, що дитина не спілкується зі своїми однолітками. Про таку ситуацію потрібно з нею поговорити, але під кутом можливих причин: чому інші діти озброїлися проти вашої дитини. Тому насамперед треба:

1.      З’ясувати причину такого ставлення однолітків до дитини.

2.     Запропонувати способи поведінки, які можуть налагодити стосунки. Але вони повинні пропонуватися дорослими як варіанти, а не як необхідність чи тим паче вимога. Так замість: «Ти повинна вибачитись перед Катрусею за те, що забрала її книжку», краще  сказати: «Ти можеш вибачитись перед Катрусею за те, що зробила. Тоді звісно їй буде легше, і вона буде цим задоволена». 

3.  Навчіть дитину розуміти емоції інших дітей. Для цього корисно використовувати терапевтичні казки, що показують емоційний стан дітей у різних ситуаціях, рольові ігри з обговоренням проблемних випадків, це допоможе дитині навчитися нової поведінки. Також називайте емоції, які дитина відчуває. Наприклад: «Я бачу, що тобі зараз сумно. Як я можу тобі допомогти?», або «Ти зараз сердишся». Таким чином вона навчиться краще розуміти свій емоційний стан, а це вплине на розуміння емоцій інших людей. 

4.     Допомагайте дитині стати більш впевненою у собі: хваліть за досягнення, не ставте в приклад братів або сестер. Ваша дитина – індивідуальність і не повинна бути схожа на них. Якщо дитина не впевнена у собі, то інші діти це відчувають і можуть відштовхнути її та зробити «білою вороною». 

5.   Завжди підтримуйте дитину, вона повинна знати, що у будь-якій ситуації вона може розраховувати на вашу допомогу та любов. 

6.    Ніколи не кажіть дитині, що вона погана. Її самооцінка напряму залежить від того, що про неї думають батьки. 

7.       Навчайте дитину проявляти повагу стосовно інших, це можливо зробити тільки якщо ви самі поважаєте інших.

8.   Віддайте дитину на гуртки або секції, там вона може зав’язати нові дружні стосунки не затьмарені вигнанням. 

9.         Можете віддати дитину на тренінг з розвитку комунікативних навичок та емоційного інтелекту.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4702-9-porad-batkam-dytyny-iaku-vidshtovkhnuly-odnolitky

**********************************************************************************

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПРАВИЛЬНО ОБРАТИ ГУРТОК

Усі батьки мріють, аби дитина розвивала свої таланти та була освітченою. Психолог Олена Рихальська стверджує, що для цього потрібно правильно обирати гуртки, які буде малечу тільки вдосконалювати.

► Визначити здібності дитини

Батькам варто відвести дитину до психолога, який визначить її здібності на рівні психотипу. Вона може відмінно малювати, але бути гіперактивною, тому їй потрібно проявляти свої лідерські здібності саме в активних фізичних видах спорту.

► Дитина — це не ти

Не потрібно реалізувати свої нездійсненні мрії через дитину. Якщо ви колись не змогли танцювати або хотіли малювати, але не було художньої школи поблизу, то не потрібно віддавати в такі гуртки свою дитину.

► Поважай свою дитину

Потрібно поважати думку дитини і прислуховуватися до неї. Що вона говорить про заняття, викладачів, дітей. Однак не давати повне право вибору, адже дитина ще не здатна приймати зважені рішення.

► Повинен бути стержень у батьків

Батьки повинні приймати останнє рішення, адже діти часто знаходяться під впливом. Наприклад, «подружка пішла на плавання і я піду». Крім того, якщо дитина одного разу прийшла і сказала, що не хоче більше ходити на секцію, то варто обов'язково дати останній шанс — місяць або два. У дітей буває поганий настрій. Також не варто забувати про адаптаційний період.

► Не розпиляти час і сили

Якщо батькам і дитині дуже хочеться ходити в кілька різних гуртків — будь ласка. Але важливо пам'ятати, що основні зусилля на щось одне, виходячи зі здібностей, а решта вже за бажанням і часу.

► Дивитися на особистість викладача

Перед обранням гуртка, потрібно дивитися на особистість педагога і чути думку дитини про педагога. Від цього залежить 90%, чи буде дитині це цікаво.

Джерело: https://family.24tv.ua/gurtok-dlya-ditey-yak-pravilno-vibrati-ostanni-novini_n1435943

 

***********************************************************************************

8 СІМЕЙНИХ МІФІВ, ЯКІ ЛАМАЮТЬ ЖИТТЯ ЦІЛИМ ПОКОЛІННЯМ

(кн. «Парадокс і контрпарадокс» – Мара Палаццолі, Джуліана Пратта, Луїджі Босколо і Джанфранко Чеккін)

Всі ми родом з дитинства. Але саме в цей час ми вперше стикаємся з сімейними міфами – помилками, які сутєво ускладнюють наше життя в майбутньому. Але вирости у сім’ї зі своїми забобонами зовсім не вирок, а можливість виправити ситуацію і допомогти рідним вибратися із замкнутого кола. Ось кілька з них.

Один за всіх і всі за одного

У такій сім’ї маскуються всі конфлікти. Сміття з хати не виносять, відносини не з’ясовують. Рідним належить відчувати тільки любов, ніжність, розчулення і вдячність одне до одного. Жодних образ, гніву і розчарувань немає і бути не може.

Тільки подібні сімейні відносини дуже схожі на пакт про ненапад. Проблеми починаються, коли хтось відчуває будь-які негативні почуття до рідних. В результаті – докори сумління, тривожно-депресивні розлади і агресивна поведінка.

Що робити? Бути чесними один з одним і визнавати, що суперечки і конфлікти неминучі в будь-якій сім’ї. Відкрито говорити про свої почуття і не вимагати від рідних абсолютного обожнювання. Прощати чужі слабкості і давати право на помилку.

Навіки разом у горі і в радості

Три покоління під одним дахом, і нехай хтось тільки надумає піти у вільне плавання. Це буде визнано справжньою зрадою, адже сім’я повинна все життя проводити разом, допомагати і підтримувати, подавати склянку води і бавити дітей внучатої племінниці, поки та готує обід на 12 осіб.

Такі діти виростають слухняними і умілими, але при цьому менш щасливі і соціально компетентні, а ще у них низька самооцінка. 

Що робити? Сісти за стіл переговорів і пояснити свою позицію. Пошуки свого місця під сонцем зовсім не означають, що ви розлюбили своїх рідних. Розкажіть їм про те, що для вас по-справжньому важливо, поділіться своїми планами, запитайте їхньої поради і покажіть, що вони вам як і раніше дорогі, навіть якщо вас будуть розділяти сотні кілометрів.

Рідні ж тільки добра бажають

Цей сценарій популярний в консервативних сім’ях, які шанують традиції, знають свою історію і тонко реагують на чужу думку. Вони за всяку ціну намагаються зберегти свій авторитет і добре ім’я, тому всі зобов’язані дотримуватися певних правил поведінки. Цей тип рідних - контролюючі батьками. Їх улюблені фрази: «Я знаю, як буде краще» і «У нас в сім’ї так не прийнято».

Що робити? Наполегливість, віра в правильність свого вибору і пошук компромісів – ось запорука успіху в такій сім’ї.

Найгероїчніша сім’я на світі

Сім’я, яка живе за правилами такого міфу, часто зберігає розповіді про героїчні вчинки предків: там часто-густо революціонери, світила науки і люди, які подолали найсерйозніші перешкоди на своєму шляху. Для членів такої сім’ї життєво необхідні труднощі, вони строго виховують дітей, за все повинні боротися, і нічого їм не може діставатися легко. Вони можуть роками бути у сварці, але не пробачати один одного і навіть пишатися своєю принциповістю і стійкістю.

Що робити? Важливо не тільки спільно долати перешкоди на своєму шляху, а й вміти зупинитися і отримати задоволення від самих звичайних речей – ранкової кави, походу в кіно, зустрічі з друзями. Зайва драма хороша в кіно – в реальному житті вона втомлює.

Сенс нашого життя – в дітях

Цей небезпечний сценарій можна зустріти в сім’ях, в яких батько або мати не досягли бажаних цілей в молодості і вважають, що їхні починання продовжать діти. Мама хотіла стати балериною і віддала свою дитину в балетну студію. Батько мріяв про сина, але народилася дівчинка, і тепер він днями навчає її премудростям риболовлі і мотокросу. Дуже часто думка самих дітей до розрахунку не береться.

Але немає нічого гіршого, ніж покладати свої цілі на чужі плечі. Так, потрібно допомагати і батькам, і дітям, але їхнє життя – не ваша мета, і ваше життя теж не є їхньою метою. Адже інакше ми отримуємо порочне замкнене коло: сенс нашого життя – в дітях, сенс життя дітей – в їхніх дітях і т.д. А якщо дітей немає, то і сенсу в житті теж, виходить, немає?

Що робити? Намагатися реалізувати свої бажання і цілі самим, а не перекладати їх на дітей. Поговоріть зі своєю дитиною і дізнайтеся: а чого хоче саме вона? І навіть якщо її бажання вас зовсім не надихають, дозвольте їй спробувати.

Злий тато і добра мама. Або навпаки

Мама насварила і поставила в куток за малюнки на шпалерах. Батько оголосив амністію і нагодував юного художника цукерками. Кожен з батьків вважає, що саме він правильно виховує своє чадо, але про єдину політику домовитися вони не можуть. В результаті дитина вважає одного з батьків поганим, а іншого – хорошим. Причому якщо думка мами – закон, то помітно просідає авторитет батька. І виходить, що когось з батьків «доброго» малюк любить, а «злого» – боїться.

Що робити? Батькам потрібно обов’язково поговорити один з одним і узгодити свої дії по відношенню до вчинків і прохань дитини. Якщо карати за щось, то робити це удвох, прощати – теж.

А давайте дружити проти

Десятиліття тому соціолог Георг Зіммель стверджував, що ніщо не об’єднує будь-яку групу людей так, як спільний ворог. А якщо цим спільним ворогом стає один з членів сім’ї? Наприклад, батько пішов до іншої жінки, і мати виховує в дітях почуття образи і ненависті до нього. Або чоловік приводить наречену до рідної домівки, і свекруха налаштовує дітей проти неї.

Цей сімейний сценарій небезпечний не тільки тим, що підживлює людей найнегативнішими емоціями, а й тим, що «загальний ворог» стає єдиною сполучною ланкою для таких відносин.

Що робити? В першу чергу не нав’язувати нікому своєї думки про ту чи іншу людину. Дозвольте своїм рідним самостійно вирішувати, кого вважати героєм, а кого лиходієм. Постарайтеся, щоб вас поєднувала не загальна мета комусь зробити погано, а, навпаки, бажання допомагати, підтримувати і робити одне одного щасливішими.

Рятівник і жертва

У родині обов’язково повинна бути людина, яка підтримує сім’ю – морально чи матеріально. Але для того щоб допомагати, потрібні «жертви» – ті, хто страждає і потребує її допомоги. Вона «рятує» їх, наприклад, грошима або порадами. «Жертви» дякують за допомогу і продовжують жити так, як і жили. Якщо «жертв» поблизу не знаходиться, «рятівник» призначає їх сам і приймається допомагати всім, особливо тим, хто просить цього не робити. В особливо запущених випадках «рятівник» сам приймає на себе роль «жертви»: починає демонстративно хворіти, вимагати до себе постійної уваги і скаржитися, що без рідних зовсім пропаде.

Що робити? В першу чергу критично оцініть свою поведінку: чи не ведете ви себе подібним чином? Якщо ж за кимось із домочадців ви помітили одну з цих ролей, постарайтеся зрозуміти: яку мету вони переслідують? Мама-рятівниця хоче переконати вас у тому, що без неї ви пропадете? Покажіть, що ви відмінно справляєтеся і що любите її не за нескінченні поради, а просто за те, що вона у вас є.

Джерело: http://vsviti.com.ua/interesting/health/85550

***********************************************************************************

ЯК ПОЛЕГШИТИ І ЗРОБИТИ ЕФЕКТИВНИМ НАВЧАННЯ

ДЛЯ ДИТИНИ?

(за рекоменд. нейропсихолога Т.Черніговської)

1. Заняття музикою - чим раніше, тим краще

Коли дитина навчається музиці, вона починає помічати більше дрібниць, краще концентрується, вчиться розрізняти звуки і тривалість пауз, у неї поліпшується пам'ять.  Музичні вправи сильно впливають на розвиток головного мозку: основні зони, які зайняті обробкою музики, тісно межують з ділянками, що відповідають за розвиток мови.

Навчання музиці позитивним чином позначається на стані мозку в літньому віці.  Адже нерідко люди похилого віку починають погано розбирати мову, а заняття музикою здатні попередити подібні проблеми або зменшити їх.  Немає можливості займатися музикою - слухайте її - це зробить вас розумнішим, щасливішим і продуктивнішим.

2. Перерви і сон - найкращі помічники в запам'ятовуванні інформації

Відволікання, перерви і сон зовсім не заважають процесу навчання, а допомагають.  Найкраще, що можна зробити для засвоєння інформації, - це швидко вивчити матеріал і лягти спати. Адже для того, щоб інформація потрапила в довгострокову пам'ять, необхідні час і певні хімічні процеси, які протікають в організмі як раз тоді, коли він знаходиться в стані сну.

3. Рух допомагає навчанню, а не заважає

Рухи дуже допомагають процесу навчання: так тіло краще запам'ятовує інформацію. Якщо в момент навчання ви стояти, ходити або навіть їхати на велосипеді, це включає додатковий фактор запам'ятовування.

Дослідження доводять, що фізичні вправи поліпшують пам'ять і в цілому позитивно позначаються на активності мозку.  Також можна займатися спеціальними вправами на покращення пам'яті: наприклад, перед сном можна максимально докладно згадувати, чим ви займалися з моменту пробудження.

4. Метанавички важливіше рівня IQ

Кожен день ми стикаємося з величезною кількістю інформації, і запам'ятати все, звичайно ж, неможливо.  Але набагато важливіше навчити дитину розуміти принципи дії тих чи інших речей, пояснити їй, як вчитися, як утримувати увагу, як зберігати в пам'яті те, що дійсно важливо, як справлятися з інформаційним навантаженням і як правильно відпочивати.

Марті Ньюмейер визначив 5 талантів (метанавичок), які особливо важливі в інформаційну епоху: емпатія і інтуїція, системне мислення, вміння мріяти, вміння втілювати плани в життя і здатність до навчання. Для цих навичок набагато більше значення мають творче мислення і комунікативні навички.

5. Дайте дитині можливість спробувати себе в різних сферах

Дозвольте дитині побачити і вивчити світ з різних сторін: це розвине її як особистість і допоможе краще пізнати себе, знайти своє покликання.

Потрібно прагнути до того, щоб у дітей був вільний від стереотипів мозок.  Вони не повинні діяти тільки за вказівкою батьків і вчителів.  Необхідно, щоб у дітей завжди залишалась свобода для творчості, самовираження. 

6. Не бійтеся помилок

Щоб вільно і повноцінно пізнавати світ і проявляти себе у творчості, не можна боятися помилок.  Постійний контроль, якому ми себе піддаємо через острах зробити щось неправильно, здатися смішним, зменшує наші можливості, заважає досягати успіху і отримувати радість від життя.

7. Розвивайте дрібну моторику

У сучасному світі ми практично не пишемо тексти, рідше читаємо книги. Для маленької дитини важливо робити руками якомога більше дрібних філігранних операцій: вирізати ножицями, ліпити з пластиліну, грати в пальчикові ігри, перебирати бісер, зав'язувати шнурки.  Тільки так розвивається дрібна моторика, а це те, що має величезне значення для формування і розвитку мови.

8. Не дозволяйте мозку лінуватися

Всі ми народжуємося з різними здібностями. Але якщо ми не будемо прикладати зусилля, їх розвивати - все піде нанівець.  Мозок деградує, коли у нього немає пізнавальної навантаження.  Наприклад, якщо ви півроку не будете вставати з ліжка, ваші м'язи атрофуються. Те ж саме відбувається і з мозком.  Намагайтеся чергувати відпочинок з навантаженнями - так ви зможете по-справжньому відпочити і мозок не втратить «спортивну форму».

9. Навчайте хлопчиків і дівчаток по-різному

Хлопчиків варто залучати до активної діяльності прямо під час занять: їм дуже складно сидіти спокійно.  Їм потрібно більше свободи і простору навколо.  Також дуже важливо говорити з ними коротко і конкретно, влаштовувати їм більше змагань, ставити більше реальних завдань, а нудних письмових завдань давати якомога менше.

Хлопчики дуже люблять похвалу: це підігріває їх старання. Їм краще перебувати в більш прохолодних приміщеннях, інакше під час занять їм буде складно сконцентруватися.

Для дівчаток важлива робота в групі, спілкування, емоції, можливість допомагати вчителю. Не потрібно боятися дозволяти їм йти на "контрольований ризик": дівчаткам важливо навчитися справлятися з помилками.  Вони люблять тепло і яскраві фарби.

Джерело: https://osХvitanova.com.ua/posts/4477-9-sekretov-obuchenyia-ot-neiropsykholoha-tatiany-chernyhovskoi

***********************************************************************

ЯК ПЕРЕСТАТИ КОНТРОЛЮВАТИ ДИТИНУ?

(за кн. Джесіки Лейхи «The New York Times» в перекл. Оксани Лурьє)

В книзі автор коротко розказала, чому важливо дати дитині помилитися і як через батьків діти бояться ризикувати.

Через всю книгу проходить її провідна думка-порада батькам: «Якщо ви перестанете опікати дитину, вона сама доб’ється успіху». Адже здійснювати помилки, робити правильні висновки і пробувати знову – короткий шлях до успіху.

Коли дитина захоплена завданням, у неї набагато більше шансів проявити завзятість і знайти вірне рішення, навіть якщо вона спіткнеться і не вирішить завдання з першого разу. Однак якщо «платити» дитині за виконані завдання, вона, можливо, спочатку і почне отримувати хороші результати. Але незабаром штучно викликаний інтерес пропаде і навіть гроші не врятують її від невдач.

Так, якщо батьки стоять над душею у дитини, перевіряючи кожне домашнє завдання, нав'язують свої цілі або платять за хороші оцінки, то таким чином вони просто вбивають її бажання вчитися. Джессіка Лейхі радить батькам відійти в сторону і дати дітям свободу в рамках певних меж: «Поставте їм незаперечні умови, наприклад:« Домашнє завдання треба зробити ретельно і вчасно »або« Ти повинен бути вдома до десятої вечора, а якщо щось заважає тобі  прийти вчасно, ти зобов'язаний зателефонувати ».

Після того, як ці вимоги чітко сформульовані, старшим дітям слід надати свободу самим визначати спосіб і стратегію їх виконання.  Коли є домовленість, що домашнє завдання буде зроблено добре і вчасно, питання «де», «коли» і «як» повинні залишатися на розсуд виконавця ».

Чим небезпечні контролюючі батьки?

1. Вони дають масу непрошених порад

 «Не залишай тарілки в раковині», «Великі тарілки став зліва», «Зараз же» - не вгамовуються такі батьки. Хоча у кожного з нас свій унікальний спосіб робити домашню роботу, мити посуд, розставляти тарілки.  Подібні поради та вказівки підривають почуття незалежності дитини і показують брак довіри до її здібностей. Більше того - вони руйнують зв'язок між дітьми та батьками. Пропонувати допомогу потрібно тоді, коли дитина опинилася в складній ситуації, в решті випадках необхідно мовчати.

2. Вони заважають дітям проявляти ініціативу

Контролюючі батьки беруть все на себе: «Я сама це зроблю, йди пограй», «Я зроблю це сама, коли повернуся», «Ні, не так, дай краще я».  Все це заважає дітям проявляти самостійність, ініціативу, помилятися і вчитися на своїх помилках.

3. Вони пропонують нагороду за правильну поведінку

 «За кожну прибрану іграшку отримаєш цукерку», «Якщо будеш вигулювати собаку кожен день, я куплю тобі нові кросівки» - немає нічого поганого, щоб іноді святкувати успіх дитини і дарувати їй подарунки.  Однак такі повсякденні справи, як прибирання або вигул собаки, не повинні сприйматися як героїчні або винагороджуватися.  Вони повинні бути повсякденними, тому що їх так чи інакше виконує кожен з нас.

4. Вони не дають дитині шанс розібратися

Контролюючі батьки пропонують рішення або правильну відповідь до того, як дитина скористається шансом самостійно вирішити проблему: «Дай мені олівець, я тобі покажу», «Не так, а ось  так ».  Не всі відповіді приходять відразу.  Важливо дати дітям час подумати.  Це покаже їм, що батьки цінують процес пошуку відповіді не менше, ніж сам відповідь.

5. Вони не дозволяють розподіляти час самостійно

Контролюючі батьки не дозволяють дітям приймати самостійні рішення: «Спочатку зроби математику, а потім правопис», «В цьому році йди на теніс, а не на бейсбол».  Прийняття рішень - складний процес, що вимагає тренування. Тому так важливо давати дітям можливість приміряти на себе автономність і здатність приймати правильні чи неправильні рішення і нести за них відповідальність.

Як правильно хвалити дітей?

Похвала може забезпечити дитині підтримку і надихнути її, а може зруйнувати її самооцінку. Однак не всяка похвала йде на благо: «Ти розумна дитина» звучить інакше, ніж «Ти старанно попрацював над домашнім завданням з французької; напевно було дуже приємно отримати за нього гарну оцінку». У першому випадку ви оцінюєте дитину і навішуєте на неї ярлик, а не говорите про результати її праці. Цінується розум дитини. Тоді дитині захочеться менше ризикувати, адже вона може нарватися на невдачу і підірвати свій статус «розумного».  Якщо похвала стосується виконаної нею роботи, вона стає позитивним підкріпленням поведінки, а не оцінкою її як особистості.

Які люди більш успішні по життю?

Гіперопіка батьків вчить дітей, що без допомоги дорослого діти ніколи не зможуть подолати перешкоди. «Коли ми бережемо дітей від ризику і поразок, ми тим самим повідомляємо, що не віримо в їх здатність рости, удосконалюватися і відповідати на виклики», - говорить автор.

Низькі оцінки - це важливий і необхідний урок.  Тому що від того, як дитина реагує на невдачу, залежить, чим для неї стане погана оцінка: кроком до розпачу або стимулом вкластися в роботу.

Ті люди, які не вважають себе невдахами, якщо зазнали провалу, вчаться на своїх помилках і беруть із них користь, в результаті виявляються переможцями. А ті, для кого потерпіти невдачу і бути невдахою одне і те ж, хто буде до останнього заперечувати свій провал і перекладати провину на інших, приречені повторювати свої помилки знову і знову.

Саме тому так важливо навчити дітей спокійно ставитися до невдач і цінувати їх за отриманий досвід.  Важливо бачити в них шанс стати в чомусь краще.

Як розвинути в дітях самостійність?

1. Підводити дитину до відповіді, але не вирішувати за неї

«Я знаю, що ти знаєш, скільки буде п'ять помножити на три;  а що вийде, якщо додати ще одну п'ятірку?», «Як ти думаєш, чому холодне скло розбилося, коли ти туди дав гарячу воду?». Відкриття, зроблені у власному темпі, краще запам'ятовуються і глибше засвоюються, ніж відповіді, які батьки підносять дітям на блюдечку.

2. Дозволяти робити помилки і допомагати зрозуміти наслідки

«Нічого, що ти розбив склянку;  я зараз покажу, як прибрати скло, і в наступний раз ти будеш знати, що не треба стільки посуду вистачати відразу »,« Вибери ці грудки з каші, і я покажу тобі, як зробити, щоб наступного разу їх не було ».  Важливо зберігати терпіння і почуття гумору в будь-якій ситуації, коли діти помиляються. Якщо це показати дітям, вони будуть впевнені в своїх силах і з більшою готовністю почнуть пробувати те, що у них раніше не виходило. Якщо ж кожен раз скрикувати від розбитої склянки і робити вигляд, що світ рухнув, діти будуть боятися невдач.

3. Цінувати помилки не менше, ніж успіхи

 «Я так рада, що ти не кинув це завдання, хоча тобі було важко», «Що ти міг би сказати братові, щоб він зрозумів тебе, а не кинув іграшкою?»  - важливо показувати дітям, що вони улюблені, навіть коли відчувають невдачу, і вчити їх шукати урок в кожному падінні.  Тоді вони легко справлятимуться з невдачами, шукати нові виходи з ситуації, що склалася і робити висновки зі своїх помилок.

4. Дозволити дітям відчувати розчарування

 «Я теж злюся, коли у мене щось не виходить з першого разу, але я продовжую робити, поки не доб'юся свого», «Пам'ятаєш, як мене не взяли на ту роботу, куди я хотіла?  Це мене дуже засмутило, але я знаю, що знайду щось інше, якщо постараюся »- кожному з нас необхідно відчувати, що нас чують і розуміють.  Важливо показувати дітям своє співчуття, тоді кожна порада буде вислухана дитиною з ентузіазмом.

5. Давати зворотний зв'язок

 «Подивися на свої гудзики: з ними щось не так - виправиш?», «Якщо ти в минулому прикладі забув два в умі, може, в цьому така ж помилка?». Ефективний зворотний зв'язок допомагає дитині бачити свої помилки. Діти цінують спостереження, які підтримують їх, ніж точні вказівки, адже тоді рішення прийнято не нею.

Як привчати дитину до самостійних рішень?

Самостійність —це невід’ємна риса характеру активної, успішної людини. Якщо ви хочете у майбутньому бачити свою дитину саме такою, починайте потроху привчати її ухвалювати самостійні рішення.

Навички самостійного ухвалення рішень слід розвивати і якнайраніше: чим далі, тим складніше буде це зробити.

Перші прояви психологічного відокремлення — відома «криза 3 років». Коли дитина починає казати: «Я сам!», «Не хочу!» Це якраз час, щоб потроху  привчати її до самостійності. Якщо дитина вже старша за 3 роки - починайте просто зараз.

1.Вибір у межах.

Вибір — це у жодному разі не «роби що хочеш»! Таку фразу дитина сприйме як байдужість. Вам потрібно надати вибір у якихось межах.

2. Демократичне обговорення

Якщо до цього моменту ви авторитарно управляли життям дитини, диктуючи їй, що слід робити, а що ні — саме час змінити стиль спілкування на демократичний.

3. Не робіть за дитиною те, з чим вона здатна впоратися

Самостійні рішення — це частина самостійної поведінки. Тож ніколи не виконуйте замість дитини її справи, що вона може зробити сама!

4. Схвалення обов’язкове!

Обов’язково знайдіть, за що похвалити дитину — нехай це зовсім примітивні речі. Це покаже дитині, що ви цінуєте її зусилля, і стимулюватиме докладати більших зусиль.

5. Знаходьте позитивне в негативному

Дитина розбила посуд, подряпалася чи забруднила одяг? Не сваріть її. Поясніть, що цілком природньо спочатку чогось не вміти та помилятися. Обговоріть, чому все сталося так, як сталося, які дії призвели до негативних наслідків та як необхідно зарадити справі, аби такого більше не трапилося. Якщо це посильно для дитини — вона поводитиметься обережно.

6. Дозвольте помилку

Звісно, ви краще знаєте, як потрібно. У вас є досвід. Але найбільшу цінність має досвід власний. Тож коли йдеться про події, що нічим не загрожують, — дозвольте дитині припускатися помилок. Поясніть, що помилка не є катастрофою, а це лише один із результатів, за яким можна скоригувати наступні дії.

7. Не бійтеся за власний авторитет

Від того, що дитина сама вибирає сніданок чи колір одягу, ваш авторитет не похитнеться! Діти схильні слухатися тих, кого люблять. Під час обговорення планів між вами налагодяться довірливі стосунки.

Пам’ятайте: дитина, яка вчиться ухвалювати самостійні рішення - це розумний помічник, на якого можна покладатися за різних обставин.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/2040-kak-perestat-kontrolyrovat-rebyonka-chtoby-on-ne-vyros-neudachnykom

https://osvitanova.com.ua/posts/1769-7-porad-iak-pryvchaty-dytynu-do-samostiinykh-rishen

 

**************************************************************

ЯК БАТЬКАМ РОЗВИВАТИ ЕМОЦІЙНУ СФЕРУ ДИТИНИ?

Емоції відіграють важливу роль у житті кожної дитини. На їх розвиток впливають виховання в родині, соціум. І, звісно ж, її темперамент, тип нервової системи – те, що зараз називають фізіологічними чи біологічними чинниками.

Діти, особливо маленькі, не ховають та не стримують своїх переживань. Тому вся їхня активність забарвлена емоційними проявами. А дорослі допомагають дитині впоратися із сильними переживаннями. Наприклад, якщо дитина перезбуджена чи дуже втомлена, батьки створюють умови для відпочинку. Якщо дуже засмучена, – підбадьорюють.

Опіка і любов дорослих є умовою позитивного емоційного розвитку дитини, її емоційного благополуччя. Буває, маленька дитина щось намалювала чи зробила власноруч і несе поробку тату чи мамі. Батьки її хвалять, і дитина – щаслива.

Чим спокійніші батьки – тим спокійніші діти. Наприклад, як би батьки майбутнього першокласника не заспокоювали його щодо школи, однаково тривога залишається. Бо це – не лише об’єктивна тривога, а й глибше – реакція на небезпеку. А перший раз у перший клас – це подія, коли хвилюються і батьки, і діти. І, тривога батьків, впливає на посилення тривоги в дітей.

Ровивати емоції важлливо, оскільки на основі емоцій утворюються і розвиваються почуття у процесі виховання і соціалізації під впливом оточення, моралі, суспільних норм (зокрема, і релігійних), виховання у сім’ї. Наприклад, як дитина довідається, що таке провина та сором? Їй про це розкажуть батьки та інші дорослі: «Як тобі не соромно!» Як дитина дізнається про почуття гордості? Коли дорослі скажуть, що пишаються нею.

Дитина (допоки дорослі її цього не навчать) ще не розділяє емоції на “хороші” та “погані”. Вона проявляє їх без внутрішнього цензору, безоцінково. Але якщо дорослі будуть оцінювати переживання дитини позитивно чи негативно, діти робитимуть те ж саме. І з собою, і з іншими. Наприклад, вони блокуватимуть свої “погані” емоції, не виражатимуть їх. Якщо захочуть заплакати чи розсердитися, не будуть це робити (бо мама казала, що так робити не можна). А це може призвести до появи психосоматичних розладів.

Емоції тісно пов’язані з поведінкою дітей. Буває, кажуть: “Боже, ця дитина така вередлива!”. Часто це просто втома або сильні переживання через стресові ситуації у сім’ї. Тому важливо усвідомлювати, які потреби (чи потреба) стоять за тією чи іншою поведінкою дітей. Можливо, дитина досхочу награлася, втомилася і зголодніла, то її потрібно нагодувати.

Щоб дозволити дитині виражати емоції, дорослі повинні дозволити це собі. Але дорослим змінювати себе дуже важко. Легше насварити дитину, бо вона слабша, і взагалі – вона моя: як хочу, так виховую. Натомість, якщо в батьків з емоційним інтелектом усе добре, дитина це відчуває, й несвідомо переймає цей досвід. Вона бачить, як тато і мама спілкуються між собою, вирішують суперечки, розповідають про себе, і починає робити так само.

Уявлення дитини про себе, ставлення до себе, формування “Я”-образу залежать від дорослих, і, насамперед, від батьків. На основі цього формується самооцінка дитини. Тобто, як дорослі реагуватимуть на прояв емоцій та переживань дітей, так дитина сприйматиме себе.

Не блокуйте емоцій дітей. Якщо дитина гнівається, не варто одразу казати: “Ай-яй-яй, як погано ти робиш!”. Варто запитати: “Що трапилося?”. Або ж заспокоїти, залежно від ситуації. Дитина розкаже (нехай голосно!), відреагує злістю (або розпаччю, образою), заспокоїться і гратиметься далі.

Таким чином, саме правильне ставлення до власниих емоцій, вміння їх правильно переживати, конструктивно їх проявляти, жити з ними в злагоді, допоможе правильно розвивати та формувати емоції та почуття у власних дітей. А це допоможе їм творчо пристосуватись до світу, пізнати себе та інших, навчитись долати труднощі і бути самим собою.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/1689-emotsiinyi-rozvytok-ditei-yak-batky-mozhut-dopomohty-i-ne-nashkodyty

**************************************************************

ЯК СФОРМУВАТИ ІНІЦІАТИВУ В ДИТИНИ?

(поради батькам від Аніта Вайаканті, дит. псих.)

Людина, чию ініціативу присікали в дитинстві, в дорослому житті не зможе приймати власних рішень, адже в голові у неї буде чітка установка «інші зроблять краще». Тому недивно, що дорослі, які все життя шукають себе і відповідають на питання «Чого ти хочеш?» знизуванням плечима, - це діти, чия думка, вчинки і рішення або спростовувалися, або просто не помічалися дорослими в дитинстві.

Гірше цього може бути тільки те, коли батьки демонстративно переробляють за дитиною те, що вона спробувала зробити і у неї не вийшло «ідеально», а може ще й насварять за це. У дитини виникає думка: «Коли я щось роблю, мама може розсердитися. Тоді вже краще мені нічого не робити». І, як наслідок, дитина не хоче нічого робити.

Коли у дитини дорослий не запитує, чого вона хоче і що їй подобається, тоді і в підлітковому віці у школяра не буде бажання старатися, вчитися, здавати добре іспити, а вже тим більше визначатися з професією. Погодьтеся, простіше швидше погодувати, ніж пояснити, чому дитина повинна їсти кашу сама: і кухня чиста, і часу на її прибирання не треба витрачати, або швидко зробити щось за дитину, ніж потім переробляти.

Для такої дитини основний принцип: інші зроблять мою роботу краще, навіщо тоді взагалі напружуватися?

Для того, щоб дитина в майбутньому знала хто вона, чого вона хоче і мати свою думку, важливо батькам:

 - Заохочувати будь-яку ініціативу дитини. З ранніх років дитина проявляє вибірковість до певних ігор, людей, предметів. Ставтеся уважно до інтересів малюка.

 - Приймати її захоплення, розділяти їх і цікавитися ними.

 - Давати дитині можливість вибору (наприклад, що хоче взяти з собою на прогулянку або що їй почитати перед сном).

 - Давати дитині право на емоції. Тобто, якщо малюк не хоче ділитися своєю улюбленою іграшкою з іншою дитиною, то не потрібно наполягати на цьому, а вже тим більше називати його жаднюгою. Намагайтеся озвучувати емоції своєї дитини і пропонуйте їй вихід із ситуацій.

 - Порівнювати тільки з самим собою, а не з іншими дітьми!

 - Запитувати, питати і ще раз запитувати. Чого ти хочеш? Що тобі подобається?  А хто тобі більше подобається - кухар або лікар?

- Просити про допомогу!  Краще не нарікати на те, що дитина просиджує за комп'ютером, а попросити її встановити вам якийсь цікавий додаток або оновити програму. Маленьких дітей теж просіть про допомогу, підтримку.

 - Закріпити за дитиною певні обов'язки. Те, що може робити дитина самостійно, вона повинна робити і робити вчасно, відповідно до віку.

Пам’ятайте: діти - це особи, які не повинні відповідати очікуванням дорослих і виправдовувати їх. У них теж може бути і є своя думка, відмінна від думки дорослого, і що у них буде своє життя.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/2112-o-tom-pochemu-tak-vazhno-pooshchriat-detskuiu-ynytsyatyvu

**************************************************************

 ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ПОСТОЯТИ ЗА СЕБЕ?

(поради батькам від Аніта Вайаканті, дит. псих.)

Буває, що дитина не може відмовити однолітку або не може протистояти обзиванню і навіть фізичним контактам. Батьки в розпачі: сказати дитині «давай здачу» чи нехай стерпиться. Найкращий вихід – навчити дитину технікам, які допоможуть дошкільнятам і молодшим школярам постояти за себе.

1. Навчіть дитину захищати своє майно.

Навчайте з раннього дитинства свою дитину того, що НЕ МОЖНА брати без дозволу чужі речі і так само ніхто не може взяти без дозволу її речі.

Пам'ятайте! Ваша дитина НЕ ЗОБОВ'ЯЗАНФ ні з ким ділитися, якщо вона цього не хоче.  Не змушуйте її це робити, а вже тим більше не називайте жаднюгою, якщо вона не хоче давати свою іграшку кому-небудь. А ви самі часто свій автомобіль даєте іншим людям?

Якщо хтось забирає іграшку дитини проти її волі - іграшку повертаємо. Вона сама її може повернути або за допомогою дорослих.

2. Навчіть дитину не реагувати на дражнилки.

Не кожен дорослий зможе гідно зберегти обличчя і не реагувати на нахабні підколки на його адресу.  А ми з вами говоримо про дитину, чия нервова система, мозок ще не сформовані.

Насамперед, важливо пояснити малюкові, що кривдник домагається його реакції. Що він все це робить лише тому що хоче отримати свою частку уваги від дитини. Тому варто просто розповісти своїй дитині про те, що є така «опція» не реагувати. Байдужість - основне знаряддя проти дражнилок.

3. Навчіть дитину твердо говорити «ні»

Навіть коли дитину не ображають в колективі, вона все одно може відчувати дискомфорт через те, що її змушують робити те, що їй не подобається. Наприклад, хлопчик на дитячому майданчику командує тримати його речі і стояти біля лавки, в той час як сам бігає і грається з іншими дітьми.

Тому важливо дитину вчити говорити «Ні». Спочатку вдома, серед рідних нехай вчиться. Нехай вчиться відмовляти навіть вам. Якщо малюк коливається і невпевнено каже «Ні», потрібно показати, що «не вірю», і робити до тих пір, поки його «Ні» не стане твердим і впевненим. Такі репетиції допоможуть дитині в реальному житті, твердо і впевнено говорити «НІ», «НІ, зі мною так чинити не можна».

4. Навчіть дитину «зупиняти» кривдника.

Бувають ситуації, коли дитину б'ють або часто штовхають, ставлять підніжки і т.д., а вона не може цьому протистояти. У таких випадках, потрібно розповісти дитині, що битися це не класно і не круто, але захищати себе завжди потрібно. Як? ЗУПИНЯТИ кривдника. Не давати йому себе вдарити. Відштовхувати від себе, «ловити» цю руку, яка летить прямо на тебе.

Краще це робити хлопчикам з татами: встати один навпроти одного і тут тато-нападник, а дитина захищається. І вони репетирують можливі ситуації і вихід з них.

5. Віддати дитину на спорт.

Не обов'язково віддавати на боротьбу, хоча якщо маляті подобається, то чому б і ні. Взагалі будь-який спорт, особливо той, що до душі, буде корисний. Адже абсолютно будь-які спортивні навантаження зміцнюють і тіло, і дух, розвивають терпіння і додають впевненості.

6. Вірте в дитину і підвищуйте її впевненність в собі.

Транслюйте своїй дитині впевненість в ній. Говоріть їй:

-          ти впораєшся,

-          ти крутий,

-          у тебе все вийде,

-          ти сміливий;

-          я в тебе вірю;

-          ти у мене самий класний;

-          я люблю тебе, щоб не відбулося;

-          ти все зможеш;

-          я знаю, це важко, але пам'ятаєш вчора у тебе це вийшло і т.д.

А головне, щиро вірте в це. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми.  Порівнюйте з самою собою.  Помічайте її досягнення.  Хваліть і обіймайте.

7. Підготуйте дитину і дозвольте самій вирішити свою проблему.

Завжди на дитячому майданчику, коли ви гуляєте зі своєю дитиною, і бачите, що її хтось кривдить, ваше завдання - захистити! Це не означає, що ви повинні відштовхувати іншу дитину. Але ви або говорите голосно, що так робити не можна і виводьте дитину, або (якщо це знайома дитина) вирішуєте конфлікт.  Пам'ятайте - ви захист. Захищаючи свою дитину, ви проявляєте тим самим свою турботу і показуєте дитині, що ТАК «спілкуватися» з нею не можна. При цьому важливо в більш старшому віці дозволяти дітям самим розбиратися зі своїми кривдниками

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/2676-kak-nauchyt-rebenka-postoiat-za-sebia

**************************************************************

ЯК ПРАВИЛЬНО ДАРУВАТИ ДІТЯМ СВОЮ ЛЮБОВ

Своїх діток люблять всі батьки! Але як правильно це показувати, щоб малюк не був розпещений або навпаки, щоб його це не лякало?

Способи вираження любові класифікуються за чотирма типами:

 • контакт очей,

 • фізичний контакт,

 • пильна увага,

 • дисципліна.

Важливо використовувати всі способи! Але, на жаль, більшість батьків зосереджують свою увагу на двох, абсолютно нехтуючи іншими. Частіше приділяють увагу дисципліні, ігноруючи всі інші способи.

Батьки плутають дисципліну з покаранням, як ніби це синоніми. Такі діти поводяться цілком пристойно, поки вони ще маленькі.Зазвичай вони надто тихі, трохи похмурі і замкнуті.  Малюкам не вистачає спонтанності, цікавості і дитячого надлишку радості, який б'є ключем, всього того, що характерно для дитини, що виросла в атмосфері любові. Такі діти можуть бути дисциплінованими, але не відчувати себе оточеними любов'ю. 

«Контакт очей» означає, що ви дивитеся прямо в очі іншій людині. Напевне ви помічали, що коли ви спілкуєтесь з людиною, яка наполегливо відвертається, уникаючи дивитися вам в обличчя, вам було не комфортно. Така поведінка беззаперечно вплинула на ваше ставлення до свого співрозмовника.

Багато з нас, не усвідомлюючи цього, використовує контакт очей, як основний засіб передачі своїх почуттів, в тому числі і любові, особливо до дітей. Відкритий і доброзичливий погляд прямо в очі дитині потрібен не тільки для встановлення хорошого комунікаційної взаємодії з нею, але і для задоволення її емоційних потреб.  Дитина використовує контакт очей з батьками (та іншими людьми) для емоційного підживлення. Чим частіше батьки дивляться на дитину, намагаючись висловити їй свою любов, тим більше вона проникається цією любов'ю і тим повніше її емоційний резервуар.

Дитина слухає уважніше, коли ми дивимося їй прямо в очі.  Але, на жаль, ми «виразно» дивимося їй в очі лише в ті моменти, коли ми критикуємо, повчає, закидаємо, лаємо і ін. Це величезна помилка. Використання контакту очей в негативному сенсі, на жаль, особливо ефективно діє, коли дитина зовсім маленька.

Не забувайте, що люблячий погляд - один з головних джерел емоційного харчування для дітей.  Якщо батьки використовують це потужний засіб контролю, переважно в негативному ключі, то і дитина не може не бачити свого батька в основному в негативному плані.  Поки дітки маленькі, страх робить їх покірними і слухняними.  Зізнайтеся, що зовні це вас цілком влаштовує.  Але дитина росте, і страх змінюється гнівом, образою, депресією.

Фізичний контакт.

Здається, що простіше простого висловити свою любов до дитини ласкавим дотиком. Але дослідження показали, що більшість батьків торкаються до своїх дітей тільки в разі потреби: допомагаючи їм одягнутися, сісти в машину і ін. Часто можна зустріти маму чи батька, які просто так, з доброї волі, без жодного приводу скористається можливістю ласкаво доторкнутися до своєї дитини.

Це не означає, що обов'язково треба обніматися і цілуватися цілими днями.  Суть в будь-якому фізичному контакті: дотику до руки, обіймах за плечі, погладжуванні по голові, розпушуванні волосся і т. д. Насправді більшість батьків намагаються звести до мінімуму фізичний контакт. А дарма! Це ж секрет зміцнення емоційної рівноваги дитини. Розкриєте цей секрет і застосуєте його на практиці - тоді ви доб’єтесь успіху у важкій ролі батьків.

Любіть своїх дітей!

Джерело:  https://osvitanova.com.ua/posts/190-pravylno-daryte-detiam-svoiu-liubov

*************************************************************

19 ДІАГНОСТИЧНИХ ПИТАНЬ ДИТИНІ ПРО МАМУ

Час від часу задавайте ці діагностичні питання дитині. Відповіді змінюватимуться майже кожного дня. Але сама ця розмова, майже інтервью, – це просто невичерпне джерело для розуміння себе, своєї дитини і ваших взаємин. Необов'язково всі, оберіть декілька, на які ваша дитина вже здатна чи готова відповісти.

1. Що мама найчастіше говорить тобі?
2. Що робить маму щасливою? Від чого мама радіє?
3. Що робить маму сумною?
4. Яке улюблене мамине заняття?
5. Що мама робить, коли тебе немає вдома?
6. Якби мама стала знаменитою на весь світ, то в якій сфері?
7. Що мама вміє робити дійсно класно?
8. Що мамі не дуже вдається робити?
9. Ким працює твоя мама? Що вона робить, коли працює?
10. Ти пишаєшся своєю мамою? Чому саме?
11. Що ти і мама робите разом?
12. Чим ви схожі з мамою?
13. Якби мама стала героєм мультфільму, ким вона була б?
14. Що у тебе і мами різне?
15. Звідки ти знаєш, що мама любить тебе?
16. Що спільного у тебе з мамою?
17. Що спільного в тебе і мами?
18. Що найбільше мама цінує в татові?
19. Куди мама любить ходити?

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4529-19-diahnostychnykh-pytan-dytyni-pro-mamu

**************************************************************

ЯК ДОВЕСТИ ДИТИНІ, ЩО ЇЇ ЛЮБЛЯТЬ?

(поради батькам)

 Кожна дитина потребує любові, уваги та часу, який батьки проводитимуть з нею. Батьки повинні створити атмосферу безпеки для своїх дітей, щоб ввони відчули, що їх люблять, про них турбуються і зміцнити їх впевненість у собі.

Щоб дитина відчувала, що її люблять, цінують, турбуються про неї, батьки повинні дотримуватись певних рекомендацій.

1. Будьте уважні. Коли дитина хоче поговорити з вами, вислухайте її. Відкладіть усі справи і підтримуйте зоровий контакт з нею. Покажіть їй, що вам цікаво те, що вона вам розповідає. Якщо ви не можете негайно кинути своє заняття, скажіть про це дитині і приділіть їй увагу одразу, як тільки у вас з'явиться вільний час.

2. Покажіть дитині свою прихильність. Регулярно обіймайте і цілуйте її. Фізичний контакт допомагає вам емоційно зблизитися, краще спілкуватися і підвищує дитячу самооцінку. У таких дітей рідше спостерігаються психологічні та поведінкові проблеми.

3. Щиро хваліть дитину. Говоріть дитині, що ви пишаєтеся нею через те, що вона старається, незалежно від результату. Потрібно хвалити дитину, в першу чергу, в тих випадках, коли вона пробує щось нове для себе або старанно працює над досягненням мети.

4. Звертайтеся до дитини за допомогою. Заручіться підтримкою дитини в домашніх справах: попросити накрити стіл, винести сміття тощо. Говоріть дитині, як ви цінуєте її допомогу. Дайте дитині можливість навчити вас чогось, наприклад, пояснити незрозуміле слово або показати, як користуватися яким-небудь додатком на телефоні. Не забувайте дякувати дитині за це.

5. Гуляйте разом з дитиною. Знайдіть час для того, щоб погуляти з дитиною. Час, який ви проводите разом з нею, і розмови під час прогулянки того варті.

6. Створюйте ритуали перед сном. Коли ви укладаєте дитину спати - це ідеальна можливість зміцнити ваш з нею емоційний зв'язок: обіймайте дитину, читайте їй книги, складайте з дитиною історії, розповідайте один одному про події дня.

7. Вечеряйте всією сім'єю. Регулярні сімейні вечері - це можливість провести якісний час у колі сім'ї, що позитивно впливає на фізичну, розумову та емоційну сфери дитини. Візьміть за правило не брати за стіл мобільні телефони та ін. електронні пристрої. Дитина відчує себе важливою і цінною, коли побачить, що батьки щиро цікавляться, як пройшов її день, і самі діляться з нею враженнями.

Заняття, які дозволять дитині відчути себе особливою

Заздалегідь продумані сюрпризи і випадкові частування допомагають дитині відчути себе важливою.

1. Пишіть дитині листи. Сьогодні паперові листи – рідкість і кожен, хто його отримує, може відчути себе особливим. Напишіть дитині листа і відправте його поштою. Підпишіть їй листівку «просто так». Повірте: дитина ніколи цього не забуде.

2. Плануйте прогулянки. Прогулянки містом не тільки допоможуть вам краще провести час, поспілкуватись, навчать дитину того, чого її не вчать у школі. По дорозі додому обговоріть з нею, що ви побачили, що сподобалось, що її врзило. Візьміть її до бібліотеки – нехай сама обере кілька книг. Почитайте їх у той же день перед сном.

3. Відзначайте власні свята. Вигадайте власні свята та сімейні традиції, святкуйте їх. Навіть такі маленькі сімейні ритуали, як традиція разом пекти пиріг у вихідні, може залишити у дитини приємні спогади на довгі роки.

Якщо дитина відчуває себе важливою і цінною в колі сім'ї, то в майбутньому вона може стати щасливим і відповідальним дорослим. Цінуйте час, який ви проводите разом з дитиною, і створюйте спогади, які ви будете з теплотою згадувати протягом багатьох років. Час не повертається назад!

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/2601-shchodenni-dii-shcho-dovodiat-dytyni-liubov

**************************************************************

ДОМАШНІ ОБОВ’ЯЗКИ ДИТИНИ ВІДПОВІДНО ДО ВІКУ

 Виконання домашніх обов'язків допомагає дітям відчути власну значимість в сім'ї, розвиває почуття відповідальності.

Діти 2 -3 р. люблять допомагати, але за їх роботою потрібен обов’язково контроль. Діти 4 -6 р. теж люблять допомагати, але їм потрібен менший контроль і «нові» справи. Діти 7-9 р. – прагнуть до незалежності і тому якщо підкреслювати їх самостійність у виконанні обов’язків – вони виконають завдання. Діти 10-12 рю. – за їх роботою треба стежити, бо вони або не виконають її, або ж виконають недобрососвісно,схитрують. Діти старшого віку 13 + - не дуже люблять виконувати зобов’язання, можуть чинити опірале, але це їх не звільняє від домашніх обов'язків. Крім того старші підлітки можуть бути загружені шкільним навчанням.

В таблиці кожні наступні обов’язки додаються до попередніх

2 - 3	4 - 6	7 - 9	10 -12	13 +
Збирати іграшки і книги	Заправляти і розстеляти постіль	Самостійно вставати вранці з будильником і лягати ввечері	Заповнювати пральну машинку	Прати
Витирати пролиту рідину, сліди за собою	Сортувати прання і складати у шафу	Готувати собі в школу перекус	Допомагати з ремонтом	Мити вікна
Чистити зуби, умиватися, зачісуватися	Годувати домашніх улюбленців	Купувати продукти за списком	Брати участь в складанні бюджету	Готувати їжу
Прибирати зі столу після їди	Допомагати готувати їжу	Готувати прості страви	Шукати способи заробітку кишенькових грошей	Здійснювати покупки
Розбирати пакети з продуктами	Накривати на стіл	Мити посуд	Готувати повноцінний обід	Прибирати в квартирі
Самостійно роздягатися, з невеликою допомогою одягатися	Допомагати прибирати в будинку, квартирі	Пилесосити  чи підмітати	Мити посуд	Прибирати в дворі (якщо ви живете в приватному будинку)
Класти брудний одяг в корзину для білизни	Поливати квіти	Доглядати за домашнім улюбленцем	Допомогати мити машину
Обирати одяг	Витирати пил	Доглядати за молодшими	Прибирати в ванній
Допомагати застелити ліжко	Прибрати зі столу і накривати на стіл	Витягувати випране з пральної машини	Допомогати в садку чи на дачі
Годувати домашніх улюбленців	Прибирати за собою одяг	Складати білизну і ховати в шафу	Керувати кишеньковими грошима
Сортувати прання	Допомагати мити посуду	Мити підлогу
Відносити серветки і прилади на стіл	Виносити сміття	Вішати одяг
Викладати іграшки, книги та ін. на полиці		Чистити взуття

Джерело:

 https://kidsplace.online/ua/kyiv/blog/domashni-obov-yazki-ditej-rozklad-za-vikom

https://ukr.media/psihologiya/380963/

 

**************************************************************

РОЗЛУЧЕННЯ: ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПЕРЕЖИТИ РОЗЛУЧЕННЯ БАТЬКІВ.

 

Коли розлучаються батьки – для цього є вагомі причини. Але діти на це дивляться по іншому, роблять «неправильні» висновки і часто з ними та своїми переживаннями залишаються на все своє життя. Адже батьки, захоплені розлученням, забувають про дітей.  Тому дитина може відчувати безпорадність і тривогу і, зазвичай, на майбутнє життя.

Ось кілька моментів, які треба брати до уваги дорослим, які хочуть розлучитись або вже розлучились.

Ознайомитись з матеріалами можна тут

**************************************************************************

БАТЬКИ І ПІДЛІТОК: ЗАВДАННЯ ВІКУ І РОЛЬ БАТЬКІВ.

В розвитку дитини спостерігаються кілька вікових криз. Серед них важливе місце належить підлітковій кризі, оскільки вона передбачає зміну соціальної ситуації. Це єдина криза, де людина принципово змінює статус -  дитина стає дорослою.  Звідси формуються нові завдання, вибудовуються  нові зв'язки, з'являються нові кордони.  Багато батьків виявляються до цього не готові і не знають, що з цим робити.

Отже, підлітковий період - це той час, коли змінюються «завдання віку».  Вони є на кожному віковому етапі.  І тільки при успішному їх вирішенні ми переходимо на наступний рівень.

Завдання підлітка суперечать вимогам, що надходять ззовні - і, насамперед, вимогам батькам і вчителів.

Відокремитися

Найочевидніше завдання підлітка - відокремитися від батьків, стати самостійним.  При цьому у нього немає інструкції, як це зробити.

Уявлення батьків про самостійність - найчастіше помилкові.  Вони хочуть, щоб підліток все робив сам, але при цьому слухався.

Це парадоксальна вимога, але таких багато в підлітковому віці.

Але підліток не вміє відділятися.  Навіть дорослі не вміють конструктивно відділятися.  Тому часто цей процес відбувається шляхом битви.  Тобто, «якщо я зіпсую з ними відносини, то точно відділюсь».  Не те, щоб підліток цим керує.  Він не встає з ранку з метою: «Потрібно образити маму».  Є завдання: «Потрібно відчути себе відділеним».

Прихильники вільного виховання кажуть, що якщо виховувати підлітка без вимог, в абсолютної свободі, то конфлікту не буде.  Якщо нема від чого відділятися - можна спокійно рости самостійно.  Це не дуже правильно.  Мета в самому процесі.  Це потрібно пережити, подолати, стати самостійним.

Підлітки хочуть свободи без відповідальності, батьки хочуть від них відповідальності без свободи.  Підліток хоче прав.  А батьки хочуть від нього виконання обов'язків.

Сепарація псує багатьом батькам кров, тому що підліток починає сперечатися через дурниці.

Грубіянить, заводиться на порожньому місці.  Жорстко відстоювати кордони, які раніше не мали значення.  У цей момент батькам потрібно якісно перебудуватися.  Тому що коли ми намагаємося контролювати те, що контролю не піддається, ми втрачаємо фактичний контроль, авторитет, довіру, відносини.

Знайти своїх.

У підлітковому віці у дитини з'являються самостійні мотиви, цілі, інтереси, які не пов'язані з дорослими.  Звідси друге важливе завдання віку  - відносини з однолітками, які стають важливішими, ніж все інше.

Відносини з ними, статус в групі, важливі для підлітка, дуже значимі для нього.  Знайти своїх і заспокоїтися - одне із завдань підлітка.

При цьому треба виділитися там, отримати визнання.  Парадоксальне завдання - бути як всі і при тому унікальним.

На навчання немає ні сил, ні енергії, ні уваги.  У пріоритеті однолітки, відносини з ними, їх авторитет.  На цьому тлі значимість батьків знижується.  І це нормально.  Так, зараз він не слухає вас і не приймає вашу позицію.  У нього є інші джерела.  В тому числі, і YouTube-блогери, які входять категорію референтної групи значущих людей.

Звичайно, батьки відчувають небезпеку, конкуренцію.  Але в цій боротьбі батьки відразу програли, навіть не вступивши в боротьбу.  А коли вступили - чим більше воюєте, тим швидше програєте.  Тому що у батька в підлітковому віці інша роль.  Потрібно послужити стінкою, від якої дитина буде відштовхуватися, в яку буде битися. 

Підлітку в глибині душі важливо розуміти, що тут все добре: не дивлячись ні на що, мене люблять, приймають, терплять.

Це дуже важливо.  Навіть якщо він робить все, щоб його «викинули з дому», важливо транслювати: ми тебе приймемо будь-яким.

Ваша оцінка його оточення може бути ідеально вірною, ви можете говорити з благими намірами.  Але підліток цього не почує, не сприйме з двох причин.  По-перше, однолітки йому важливіші.  По-друге, все, що ви говорите, він буде зараз сприймати в штики - такий період. 

Заборона на зверхконтроль.

Найчастіша помилка батьків підлітків - те, що вони плутають важливе з неважливим.

Батькам важливо визначитися з пріоритетами: чого саме хочете від дитини?

Перестаньте пред'являти безглузді вимоги.  Наприклад, щоб він зуби ретельно чистив, в школу не спізнювався і т.п.  Бережіть свої нерви.  Ці вимоги тільки допомагають підлітку зрозуміти, що тут все туга, смуток, і потрібно до останнього цього уникати.  Не робить - і добре.

Для кожного з батьків надважливо щось своє, наприклад, навчання, порядок.  Важливо розуміти, що надважливого не може бути багато.  Якщо у підлітка багато вимог, і вс рівнозначні, то він почне сам вибирати, що важливіше.  І, природно, завжди буде, на думку батька, помилятися.  Звідси можливі дві реакції.  Перша – «Я розумію, що я нічим нецінний і буду все слухняно робити».  Це не часто буває в підлітковому віці - інакше можна уявити, ким виросте ця дитина.  Друга, більш часта реакція: «Не буду нічого виконувати.  Все одно за щось перепаде». 

Скорочуйте кількість вимог

Якщо вимог мало (1-3), то їх можна пред'являти відносно жорстко.  Про все інше потрібно домовлятися.  Це не означає, що потрібно все відпустити.  Так, є прецеденти, коли батьки повністю відстають від дитини, і вона бере себе в руки сама.

Але море абсолютної свободи для підлітка - це складно.  Йому нема  від чого відштовхуватися, нема на що орієнтуватися.

Важливо допомогти підлітку сформулювати своє «треба» як відповідь на питання «навіщо».  Чого він хоче?  Ким йому треба стати?  Буває, підліток чітко висловлює своє «хочу», і батьки укладають з ним договір, наприклад, він глибоко вивчає кілька предметів, необхідних для вступу, а решта відпускає.

Але треба розуміти, що «треба» у підлітка може відрізнятися від вашого, дорослого.  Сьогоднішні підлітки живуть в іншому світі, ніж ми дорослі.  Вони мислять по-іншому, у них інша мотивація. 

Авторитет ми втрачаємо тоді, коли починаємо вимагати те, що по факту не контролюємо.  Будьте чесні - алкоголь, сигарети підлітки будуть пробувати.  Позначте кордон, де ви будете діяти радикально.

Якщо по кожній ситуації влаштовувати скандал, то ви втратите довіру і нічого не доб'єтеся.

Вимог має бути небагато, в міру. Зрозуміла тривога, спроба контролювати навчання, розпорядок.  Хочеться в останній вагон застрибнути - навантажити всім тим, що знадобиться в дорослому житті.  Заподіяти добро насильно.

Можна відкинути контроль, тому що все одно від нього толку мало.  Не варто упускати можливість поспілкуватися «по-людськи». Підліток має відчути хоч якусь безпеку, впевненість в тому, що все буде добре.  Тоді, щоб не трапилося, він прийде до вас.  І це те, на що ви можете вплинути.

Ваш корисний вплив зараз дуже обмежений.  Інструмент слабкого, але все ж впливу, який залишився у батьків - це довірчі відносини з підлітком.  Потрібно визнати, що підліток - окрема людина як будь-який інший дорослий чоловік.

Підлітковий вік дитини - саме час для батьків займатися собою, своїми інтересами.  По-перше, у вас просто не буде ресурсу смикати підлітка по дрібницях.  Ситуація стане більш здоровою.  По-друге, людина, яка зайнята чимось цікавим, приваблива для інших.  Якщо ви хочете встановити з підлітком хороші людські відносини, станьте для нього цікавою людиною.  Добре, якщо і він вам буде цікавий.

Тобто, впливати ви можете, якщо будете цікаві і у вас буде контакт.  Останній буде, якщо підліток відчує себе в безпеці, розмовляючи з вами.

Загальні інтереси - це порятунок

Вимагати, щоб дитина сформувала інтерес - парадокс.  Це неможливо.  Дитина сформує тільки протест, якщо ви будете від неї  вимагати щось, що повинно бути зав'язане на добровільному бажанні.  Спробуйте знайти щось, що можна робити з підлітком.  Але це повинно бути цікаво йому, не тільки вам.

Фанатство - це нормальне явище для підліткового віку.  Вони знаходять кумирів, вивчають їх, шукають співтовариство з іншими фанатами.  Найкраще, що ви можете зробити - поцікавитися, чим цікавиться ваша дитина, поговорити з ним про це.

Навчання - в хвості списку

 «З'їжджати» по навчанню - нормально для підліткового віку.  Тому що: навчання не знаходиться в пріоритетних завданнях підлітка,  фізіологічно голова працює гірше і думає про інше, навчання - місце, де тиснуть батьки, а, значить, це викликає протест. Мотивація має зародитися сама.  Спробуйте з цими пунктами вдіяти щось корисне. 

Те, що відбувається - це нормально

Коли ми розуміємо, що те, що відбувається - нормально, нас важко вивести з себе.  Якщо це не допомагає, підійдуть будь-які способи, які допоможуть вам зробити паузу між стресовою ситуацією і вашою реакцією.  Вдихніть-видихніть.  Пройдіть п'ять кіл по квартирі.  Вивчіть якусь фразу, яку потрібно проговорити про себе, перш ніж відкрити рот і сказати щось вголос.  Що завгодно.  Будь-який спосіб, який вб'є клин між стимулом і реакцією.  Всі адекватні рішення приймаються в стані спокою, а не бурі.  Можна сказати: «Я не в змозі реагувати, потім відповім».  У якийсь момент стане зрозуміло, що можна і не реагувати зовсім.

Стратегічна мета – відносини. Розставляйте пріоритети, включаючи творчі способи.  Спробували одне - не вийшло, пробуйте інше.  Іноді в цю гру включаються і підлітки.

Хочете, щоб він виріс успішним?  Успішними виростають впевнені самостійні люди.

Якщо вбиваєте думку підлітка: мовляв, «твоя думка нічого не значить, я сильніше, йди і роби, що я сказав», то ви дієте проти своєї стратегічної мети.

Кращий спосіб справитися з підлітком - розібратися з собою, зі своєю зрілістю . Підліток раптово вимагає до себе ставитися, як до окремої особистості - навіть в дрібницях.  Це те, чого багато батьків побоюються: він почне мені хамити, не підкорятися, йти.  Але для підлітка це дуже важливо.  Як він стане окремою людиною, продовжуючи «триматися за спідницю матері»?  Так що така поведінка в інтересах батьків.  І якщо спробувати зробити все правильно, то в фіналі з'явиться ще одна доросла людина.

Джерело: http://knowledge.org.ua/roditel-vs-podrostok-zadachi-vozrasta-i-rol-roditelej/

 

*********************************************************

ЧОМУ НЕ МОЖНА ІГНОРУВАТИ ДИТЯЧИЙ ПЛАЧ

 Більшість батьків миттєво реагує на плач їхньої дитини. Але деякі вважають, що дитячий плач це просто капризи, маніпулювання, та й взагалі – поплаче і заспокоїться. Але так чинити не варто і на це є декілька дуже вагомих причин.

Функціональні зміни у головному мозку

Дослідники з Єльського університету і Гарвардської медичної школи виявили, що інтенсивний стрес у перші місяці життя веде до функціональних змін в мозку, аналогічних тим, які характерні для дорослих, що страждають депресією.

Постійний стрес створює умови для пошкодження синапсів – місць контакту між двома нейронами, або клітинами мозку, які передають, обробляють і зберігають інформацію. А порушення нейронних зв’язків впливає на подальший розвиток головного мозку. Перший рік життя дитини особливо важливий, адже в цей час відбувається стрімке зростання мозку: за рік він у середньому збільшується в 3 рази.

Крім того, вивільняється гормон стресу кортизол, надлишок якого призводить до знищення нейронів, причому наслідки цього можуть проявитися пізніше.

Зниження інтелекту

Постійний стрес в ранньому віці також негативно впливає на розвиток дитячого інтелекту - систематичне тривале ігнорування плачу немовляти може призвести до когнітивних порушень у майбутньому.

Дослідження показали, що діти, які часто і безконтрольно плакали в перші 3 місяці життя, у віці 5 років мають більш низький IQ і гірші показники розвитку дрібної моторики.

Ризик розвитку синдрому дефіциту уваги і гіперактивності

На думку вчених, СДУГ може бути пов’язаний з безконтрольним плачем у перші місяці життя. Такі проблеми, як труднощі з навчанням в школі і антисоціальна поведінка, можуть бути викликані відсутністю реакції з боку батьків на плач дитини у дитячому віці.

Емоційні проблеми

Безконтрольний плач у перші місяці життя впливає на розвиток мозку. Особливо це стосується тих зон, які відповідають за емоції: вони не розвиваються належним чином, в результаті чого дитина ризикує вирости імпульсивною, схильною до насильства і нездатною сформувати емоційну прихильність до батьків та інших людей.

На думку доктора Аллана Шора, турботливі і відповідальні батьки своїм ставленням до дитини стимулюють у неї розвиток зон мозку, відповідальних за прихильність і емоційне благополуччя. Також підвищена агресивність у деяких дорослих людей може бути наслідком надмірного вироблення адреналіну в ранньому віці, коли їх надовго залишали плакати на самоті.

Згідно зі ще одним дослідженням, короткочасний плач ночами без серйозної причин – це нормальне явище, і краще, що можуть зробити батьки у цьому випадку, – дати дитині виплакатися і знову заснути. Таким чином, малюк навчиться заспокоюватися самостійно, не чекаючи негайної допомоги батьків, і як наслідок і дитина, і мама з татом краще виспляться вночі. Зрозуміло, це зовсім не означає, що дитина повинна плакати всю ніч: ігнорувати таке просто безвідповідально.

Джерело: http://vsviti.com.ua/interesting/85567

 

*************************************************************************

7 ПОМИЛОК БАТЬКІВ, ЯКІ В МАЙБУТНЬОМУ ПРИЗВЕДУТЬ ДО ГРОШОВИХ ПРОБЛЕМ У ЇХНІХ ДІТЕЙ

Є дії, якими батьки не навмисно чинять шкоду дітям, навіть не підозрюючи, що це може спричинити руйнування кар’єри та сильну залежність від думки інших людей. Ці фактори в майбутньому можуть зіграти злий жарт з фінансовим становищем дітей та їх сімей.

Батьки змушують обирати ту професію, яку хочуть вони.

Думка про те, що дитина повинна йти тим самим професійним шляхом батьків вже давно відійшла у минуле. Проте й зараз батьки намагаються влаштувати дитину туди, де вони знайшли її місце. Крім того, деякі професії втратили своє значення, а нові – набирають обороти. В таких професіях шанс досягти кар’єрного зросту вищий.

Батьки не дозволяють робити помилки.

Вимогливі батьки самі намагаються бути ідеальними та роблять усе, щоб їх діти теж так чинили. Чим старшою стає дитина, тим більше вимог до неї ставиться. У таких батьків завжди знайдеться приклад когось, хто робить дії досконало.

Дитина ж в цей час відчуває себе пригніченою, бо усі намагання справити враження на батьків, стати для них найкращою розбиваються вщент. Діти таких батьків виростають й самі вимогливими з низьким рівнем самооцінки, браком впевненості та залежністю від думки інших.

Батьки вчать накопичувати гроші на чорний день.

У нестабільний для економіки країни час сліпе накопичування статків може зіграти злий жарт з їхніми власниками. Те що здається цінним зараз, через декілька днів може перетворитися у купу брухту. Краще вкладати зароблене у свої навички та знання, бо ніхто не знає, що може знадобитися в майбутньому. Варто вчити дітей підлаштовуватись під життєві коливання, а не бути прив’язаними до грошей.

Батьки забороняють дітям проявляти емоції.

Іноді дорослі намагаються запевнити дитину, що ті почуття, якими вона переповнена в цей момент неправильні – синці не болять, в нозі не колить. Батьки намагаються замінити емоції дитини на більш сприятливі для певної ситуації. Нікому не хочеться червоніти перед людьми, коли дитина починає кричати й плакати на всю вулицю. Але для дитини важливо навчитися керувати емоціями самостійно, бо ця навичка необхідна в дорослому віці. Тому варто вислухати дитину й намагатися зрозуміти чим викликана та чи інша реакція, а не казати, що це неправильно.

Батьки не стають на бік дитини.

Дитині важливо знати, що батьки будуть підтримувати її, незважаючи ні на які обставини, батьки дослухаються до аргументів дитини й приймуть зважене рішення. Вміння стояти за себе перед авторитетними людьми в майбутньому – це те, що батьки повинні розвивати у дітей.

Батьки ставлять відомих людей у приклад.

У кожного покоління є свої герої, яких вони намагаються наслідувати. Проте не достатньо знати історію успіху однієї людини, аби повторити її й стати заможним. Не всі, хто читає книги про бізнес, стають успішними бізнесменами, або у них відсутні проблеми з грошима.

Батьки не приховують проблеми дорослого життя.

Немає нічого поганого, аби діти іноді бачили своїх батьків сумними чи схвильованими. Але їм шкодить, коли рідні постійно розповідають про усі сімейні проблеми. У дитини формується думка, що її чекає жахливе доросле життя, а тому вона хоче залишитися маленькою надовго. Та, аби досягти успіху у кар’єрному зростанні, необхідний дорослий підхід до справи та впевненість.

Джерело: http://vsviti.com.ua/interesting/society/117894

**********************************************************************************

10 РЕЧЕЙ, ЯКІ ПОТРІБНО РОЗПОВІСТИ ДІТЯМ ДО ШКОЛИ

 Школа – це місце, де дитину навчать багатьох речей. Але існує інформація, яку до дітей мають донести саме батьки. І бажано, до початку навчального року. Ці моменти потрібно обговорити з майбутніми школярами  аби підготувати їх до життя в освітньому закладі, щоб діти встигнули засвоїти і обміркувати інформацію та мати змогу використовувати її у шкільному житті. Якщо вже дитина пішла в школу – це не пізно. Головне донести школяру ці важливі істини.

 1. Дитина не повинна бути як всі. 

 У колективі з однолітками дуже важко не втратити свою ідентичність та не піддатись на копіювання поведінки, звичок, манери спілкування. І зазвичай проявляється це не в зовсім хорошому сенсі: прогуляти урок, тому що всі прогуляли, насміхатись над новим учнем, тому що він не сподобався іншим тощо.

Потрібно донести до дитини розуміння того, що вона повинна формувати свою власну особистість і тоді з неї всі будуть брати приклад. Лише в такому разі вона може бути сильною, у хорошому значенні цього слова. Адже сильний не той, хто веде за собою натовп, а той, хто вміє йому протистояти.

Проте, це стосується не лише поганих рис та вчинків. Дитина не повинна рівнятись на інших учнів, навіть якщо вони зразкові. «Вчись як Дмитрик», «Одягайся як Олексій», «Бігай як Антон» — всі ці порівняння лише породжують невпевненість та тривогу, що навколо усі роблять щось краще за нього. Дитина повинна прагнути стати кращою, а не стати кимось іншим.

2. Дитина може обирати, які позакласні заняття відвідувати. 

Всі навколо будуть агітувати вступити у новий гурток, записатись на танці, баскетбол, макраме та ще купу всього.  Погодитись оформлювати шкільну газету і приймати участь у граматичному конкурсі. Але записувати її на всі позашкільні заняття і нарікати «спробуй тільки покинути» це програшна тактика.

Спочатку дитина перенавантажить себе і не встигатиме робити домашні завдання і відвідувати всі гуртки, а потім почне ставитись до цього всього із роздратуванням та приходити для «галочки». Тобто, втратить цікавість.

Потрібно пояснити дитині, що вона може приходити на пробні заняття і покидати почату справу на першому, третьому або десятому відвідуванні, якщо їй набридне. Ні, це не означає, що вона візьме за звичку покидати почате. Це означає, що вона не витрачатиме час на те, до чого не лягла душа і швидше знайде — що саме їй потрібно.

3. Дитина повинна знати, коли вирішувати питання самостійно, а коли звертатись до батьків. 

Часто батьки просто запевняють дитину, що потрібно негайно звертатись при проблемах/конфліктах/негараздах до вчителя чи родини. А однолітки у той же час стверджують, що доносити все старшим не можна і цькують тих хто так робить. Саме тому діти схильні йти до останньої крайності і не казати старшим нічого.

Для того, аби уникнути такого ставлення, постарайтесь не бути категоричним: поясніть, що дитина в праві сама вирішувати конфлікти та суперечки, постояти за себе, владнати ситуацію. Проте, може розраховувати на вашу допомогу і підтримку у разі потреби. Варто розповісти, чому саме потрібно повідомляти батькам, якщо виникли проблеми, хтось хоче завдати шкоди або ж ситуація не вирішується попри зусилля.

Так у дитини буде більш довірливе ставлення до батьків, але при цьому вона буде вчитись самостійності і навчиться відрізняти ситуації буденні від тих, виришення яких потребує допомоги старших.

4. Вчитель — не завжди правий.

 Це пояснювати вкрай потрібно. Перш за все, аби закріпити довірливі стосунки та створити атмосферу, про яку йшла мова вище, коли дитина може розповісти все батькам. Як повідомити, що вчитель зробив щось не так, якщо у свою відповідь почуєш лише звинувачення?

Потрібно пояснити, що до старших, а особливо до вчителів, треба ставитись із повагою. Адже вони наставники для школярів. Проте вчитель може бути не правий: несправедливо звинуватити у списуванні чи у іншому поганому вчинку, образити словесно чи нав’язувати свою думку, котру дитина не зобов’язана поділяти. В такому випадку школяр завжди повинен вміяти відстояти свою позицію, або ж повідомити батькам про несправедливість.

5. Безпека по дорозі додому. 

Важливий пункт, для батьків, які відправляють дитину до школи без нагляду. Нічого страшного у цьому немає, якщо пояснити дитині правила поведінки. Не тільки про те, чого не можна робити, але й про те, що потрібно робити у різних ситуаціях.

6. У навчанні головне знання, а не оцінка. 

Батьки часто вимагають від дітей хороших оцінок, як і всі вчителі. Але кожен має різні здібності і у вашої дитни можуть бути відмінні оцінки з гуманітарних наук, проте низькі з математичних. Страх отримати погані оцінки не поглибить знання, а приведе до списування, підроблення оцінок, хитрощів. Це неправильний підхід до навчання, який може стати звичкою у подальшому житті. Головне не схвальна оцінка, а реальні знання, котрі людина може застосувати у майбутньому.

7. Можна самостійно обирати, на яких предметах акцентувати увагу. 

Кожен вчитель запевняє, що саме його предмет життєво необхідний, батьки стверджують, що такими є всі предмети, а дитина тим часом забуває подумати про те, що потрібно саме їй. Якщо дати школяру трохи свободи та дозволити зосередитись на цікавих предметах — він зможе глибше їх вивчати і робити це з цікавістю. Такий підхід допоможе у професійному зростанні в майбутному набагато більше, ніж високий середній бал і такі ж «середні» знання з усіх предметів.

8. Не можна ображати інших. 

Всі думають про те, щоб їх дитину ніхто не ображав, але слід й подумати про те, чи вона не чинить шкоди іншим. Тут слова зайві, кожен сам знає, як краще до дитини донести негативне значення цькування однолітків, але зробити це неодмінно потрібно.

9. Потрібно захищати слабших та допомагати, співпереживати іншим. 

Не чинити шкоди — це звісно добре. Але як бути у випадку, коли ти став свідком подібної ситуації? «Не лізь не у свою справу», «Не вляпуйся у неприємності»,— батьки дають своїм дітям такі хибні настанови з добрим наміром, аби захистити. Та натомість ризикують виховати байдужу особистість. Звичка захищати слабших та допомагати іншим безкорисно, допоможе дитині вирости небайдужою, соціально активною людиною. Котра не закриватиме очі на насильство чи злочини.

10. Про те, навіщо взагалі люди ходять у школу в цілому. 

Не потрібно зводити все до простого ланцюга: отримати хороші оцінки, щоб потрапити у хороший університет, щоб знайти хорошу роботу. Особливо враховуючи, що дитині ці перспектив поки не зрозумілі. Набагато краще акцентувати увагу на цікавих знаннях, формуванні особистості, а також приємних дрібницях: змога познайомитись із новими друзями, займатись у творчих гуртках, тощо. Це допоможе не лише підготувати дитину до походу у школу, але і розвинути цікавість до навчання.

Джерело: http://vsviti.com.ua/interesting/society/87659

********************************************************************************

ВЧІТЬСЯ СПІЛКУВАТИСЬ З ДІТЬМИ!

14 ФРАЗ, ЯКІ ГАЛЬМУЮТЬ ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ

Ми говоримо	Діти чують
«Ти жадний. Може, молодший син буде щедрим?»	«Ти поганий. Ми жалкуємо, що ти народився. Краще б одразу народили другу дитину».
«Я не буду вмовляти тебе одягнути цю шапку. Це навіть не обговорюється».	«Ти завжди будеш робити те, що хочуть інші. Ніхто навіть не спитає твоєї думки».
«Ти щось хороше зроби, щоб тебе похвалили. Вивчи вірш, позбирай іграшки, речі), порадуй маму».	«Ми  хочемо, щоб ти робив все тільки для нас: радував, догоджав, виконував наші бажання. А для чого ще потрібні діти?!»
«Чого ти тільки не придумаєш, щоб не вчитися…»	«Ти – хронічний ледар, у тебе практично нема шансів».
«Ти ганьбиш сім’ю. У нас всі закінчували школу із «золотою» медаллю».	«У мене якесь відхилення… Я – бридке каченя».
«Якщо ти зараз отримуєш такі низькі оцінки, то що буде, коли ти підростеш?»	«Життя може погіршитись. Чим старшим стаєш, тим важче і не зрозуміліше…»
«Я не хочу навіть знати, що ти отримав низьку оцінку. Як хочеш, але щоб додому приносив лише високі бали!»	«Їх не цікавлю я. Їх цікавлять тільки мої оцінки».
«Справжній мужчина нічого не повинен боятись!»	«Мені страшно. Я ніколи не стану дорослим і сильним».
«У тебе нема голови, ти пропадеш…»	«Я вже зрозумів, що не зможу стати хорошим сином (дочкою)».
«Всі діти в цей час лягають спати!»	«Правильно, всі роблять це за командою дорослого! Я теж хочу бути командувачем!»
«Якщо так, ти не отримаєш подарунка на свій день народження!»	«Та вам навіть доброго слова для мене шкода, не те що подарунка! Не потрібний мені подарунок, за який ще пів року будете дорікати!»
«Я у відчаї від твоєї тупості. Вчу-вчу,  все безрезультатно!»	«Ти тупий, тому у тебе нічого не виходить. Я ж все роблю на відмінно!»
«Як це можна, ось подивись, всі діти вже розказують вірш, а ти бігаєш по кімнаті, як дурачок!»	«Ти дурачок, не такий, як всі. Цьому нема пояснення. Ніхто не допоможе!»
«Ти весь в батка! Він невгамовний, а ти – дзиґа! Це нестерпно!»	«Ти і батько – злі, неслухняні люди. Я вас не люблю!»

ЯК ПРАВИЛЬНО РОЗМОВЛЯТИ З ДИТИНОЮ

  

Неправильно	Правильно
Не бігай по калюжам!	Обійди калюжу.
Не кричи!	Говори тихіше, будь ласка.
Не їж швидко!	Ретельно пережовуй їжу.
Знову безлад!	Прибери, будь ласка.
Куди поліз?!	Відійди/спустись, будь ласка.
Скільки тебе чекати?!	Нам час йти, попрощайтесь.
Впадеш!	Будь обережним.
Будеш плакати!	Подумай про наслідки.
Посковзнешся (зачепишся)!	Уважно дивись під ноги.
Змокнеш!	Візьми парасольку, одягни чоботи.
Не біжи!	Іди спокійним кроком.
Не спіши!	Ти встигнеш.
Досить уже!	Закінчуємо, час вийшов.
Ти що, глухий?	Почуй мене, будь ласка.
Ти що сліпий?	Зверни на це увагу.
Тобі не соромно?	Мене дуже засмутив твій вчинок.
Хто тобі дозволив так говорити?	В нашій сім’ї так не розмовляють.
Я ж казала!	Зроби висновки і не повторюй цих помилок.
Нічого у тебе не вийде!	Спробуй. Не спробуєш – не взнаєш.

Джерела:https://www.pinterest.ru/pin/712061391061546717/

https://www.pinterest.com/arthad3/%D0%B4%D0%B5%D1%82%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%81%D0%B0%D0%B4/

*********************************************************************************

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ПІДЛІТОК ВАС ОБМАНЮЄ?

(поради батькам)

Чому підлітки починають обманювати?

Види дитячої брехні.

Як вибудовувати довірчі відносини з підлітком?

Тест «Ієрархія пріоритетів».

Вправа для стабілізації емоційного балансу.

Важливі принципи виховання дітей.

*********************************************************************************

7 ПОМИЛОК, ЯКІ МИ ЧИНИМО З ЛЮБОВІ ДО ДІТЕЙ

Буває, що ми, батьки, настільки любимо своїх дітей, так часто з ними проводимо час, що навіть в голові не вкладається думка – «з любові можна допустити помилок у вихованні дитини»…

Помилка №1: «Виручати» дитину у важких ситуаціях

Люди, які мали в житті численні труднощі, прагнуть до того, щоб усунути всілякі труднощі і проблеми зі шляху своїх чад.

Але потрібно поставимо собі запитання: чого це нас навчило? Який досвід ми здобули? Може виявитись, що ми навчились цінувати гроші, або ж вперше відчули почуття гордості за себе самих, бо самі чогось добились. Чи дійсно ми хочемо позбавити своїх дітей всього цього? Життя ставить перед нами виклики, а, приймаючи їх, ми перевіряємо на що ми здатні. Ми перевіряємо ким ми є, які наші сильні сторони, а що нам не під силу і над чим варто працювати. «Виручання» обкрадає в дітей ініціативу і мотивацію до дії. Бо для чого мені щось робити, старатись, я ж і так скоро отримаю від батьків усе, чого забажаю?  

Помилка №2: Обороняти від вчинення помилок

Кожен з нас має на рахунку хоча б кілька таких помилок, від яких хотів би застерегти свою дитину. Тому часто ми їй щось забороняємо, переживаючи, що вона отримає поразку. Однак, це – не найкращий шлях. Добра порада: вчитись на чужих помилках – часто є тільки мрією. Насправді, так не вдасться, або ж вдасться, але лише на певний відсоток.

Існує два шляхи, що доповнюють один одного. Перший – дозволити помилитись. Другий – розмовляти про наслідки. Дозволити помилитись – це знайти момент, коли ця помилка не буде ще багато коштувати дитині, і дозволити дитині її зробити. Одна справа – метафорично «дозволити» дитині впасти з іграшкового коника, ніж коли вона впаде з справжнього коня – падіння з нього буде набагато болючішим. Або ж дозвольмо дитині вчинити помилку в безпечному середовищі перш, ніж вона почне робити її там, де не буде підтримки, де вона буде на самоті. І тоді поговоримо про наслідки помилки, про те, що трапилось, хто постраждав, що можна було зробити по-іншому. В такий спосіб ми допоможемо дитині освоїти поразку, опрацювати її і зробити висновки. Послухайте, що думає дитина, що чує.

Помилка №3: Піднімати дитину до небес

Деякі з батьки настільки хвалять дитину, що не розуміють, що це є згубним для дитини. Тому вартує замінити слово «хвалити» на «оцінити». «Хвалити» асоціюється з похвалою за добру, бажану поведінку, а «оцінювання» є визнанням цінності чийогось досягнення. Дитина дістала в школі «дванадцятку» - скажіть, що ви пишаютесь нею, бо бачили як вона багато вчилась, готувалась до занять. Тобто ви повинні конкретно пояснити чому ви пишаєтесь такою оцінкою зробити комплімент більш глибоким.

Інша справа – перебільшувати у похвалі. Коли ми піднімаємо дитину до небес, з перебільшенням вихваляємо її перед знайомими, то створюємо нереальний образ дитини – бо ніхто не є у всьому і завжди найкращий. Таким чином ми сприяємо вихованню нарциса. Тим більше, слухаючи про себе лише в найвищому ступені порівняння, дитина не відчуває, що може зробити якусь помилку, що може це все зруйнувати. Бо в такому випадку розчарує батьків. Тому дитина створює в собі страх перед невдачею і всіма силами намагається задовольнити батьків. 

Помилка №4: Приховувати від дитини правду

В основі приховування є страх бути справжнім (н-д, дитина не повинна знати, де лежать гроші, щоб їх вони не забрали). Тому батьки створюють цілий пакет заборон. Більшість заборон тільки збільшує спокусу їх поламати. Якщо в домі не буде тем-табу, тоді кожну ситуацію можна буде розглядати в щирості.

Інший тип приховування – переконувати дитину, що все гаразд тоді, коли так насправді не є. Наприклад, дитина спостерігає і бачить, що вдома нервова атмосфера. Коли вона запитує і отримує відповідь, що все гаразд, тоді вона отримує ще більший стрес, бо підсвідомо знає, що якщо хтось не хоче надати їй відповідь, то це означає, що справа дуже важлива. Крім того, дитина відчуває, що її ігнорують, виключають. Краще сісти за стіл і обговорити проблеми. 

Помилка №5: Заперечувати емоції

Часто коли дитина розіб’є собі коліно, батьки, обіймаючи дитину, говорят, щоб не плакала, «все пройде, вже не болить»…Цим самим ми даємо дитині повідомлення, що її емоції неправдиві, що її біль не існує. Але він реальний і дитина не обманює, дійсно їй болить. Найкраще було б визнати те, що дитина має рацію, сказати, що дуже шкода; сказати, що ви не знаєте як швидко, але біль мине – бо так зазвичай буває. Найгірше – це кричати. Відповідною і звичною реакцією на біль іншої особи є співчуття, а не надавання добрих порад, заперечення чи висміювання.

Помилка №6: Присвятити самих себе

Батькам здається, що якщо вони занедбають свої потреби, але водночас задовільнять потреби дитини – то вона буде щаслива. Можна занедбати себе і за рахунок власних потреб реалізувати потреби інших, але зрештою ці місяці, чи роки занедбування, дадуть про себе знати.

Відомий польський терапевт Войцех Айхельбергер сказав: «Щоб виховати щасливих дітей, треба самому бути щасливим». Той, хто в житті буде занедбувати себе самого, буде відмовляти собі в щасті, самореалізації, гідності – не є здатним водночас передати ці цінності дитині. Бо діти дуже добре вміють спостерігати і бачити відсутність спільного між словами і поведінкою батьків. Черпати радість від життя, досягати того, що добре, радіти успіхам – усе це потрібно показувати дитині, а не лише розповідати про них.

Помилка №7: Проектувати майбутнє дитини

Батьки часто говорять, що допомагають дітям зробити «правильний» вибір. Це вираз їх «турботи» про дитину. Однак часто це вияв страхів, потреби контролювати, а також вигоди батьків. Часом тут буває закладена потреба продовжувати певну традицію. Батьки мріють про світле майбутнє своєї дитини. Однак, при цьому вони часто не звертають уваги на потреби самої дитини, вважаючи, що знають краще, бо вже мають життєвий досвід. 

Ми не знаємо, що нам принесе майбутнє, але все ж хочемо трошки його відкоригувати. Тому ми будуємо плани і очікуємо, що дитина в них впишеться. Однак ми повинні знати, що це не буде план чи вибір нашої дитини, а тільки наш. І що таким чином ми не задовільняємо потреби дитини, а ми маскуємо свій страх перед майбутнім.

Звичайно, кожен з батьків хоче для своєї дитини найкращого. Однак, часом варто стати збоку і запитати себе чи когось, кому довіряємо, чи я раптом не хочу «занадто доброго»? І чи те, що я роблю, насправді принесе в майбутньому добрий плід?

Джерело: http://vsviti.com.ua/interesting/society/80677

*********************************************************************************

Як навчити дитину стати самостійною

(поради для батьків)

Переглянути та скачати матеріал можна тут

*********************************************************************************

*********************************************************************************

Як батькам виростити здорову особистість?

Проблеми дітей починаються вдома. Батьки повинні розуміти, що від них залежить, якими виростуть їх діти. У багатьох випадках батькам потрібно допомагати своїм дітям!

Сучасні діти сьогодні  мають:

1. Відволікаючих батьків.

2. Батьків, які дозволяють дітям все.

3. Відчуття, що всі винні.

4. Незбалансовану їжу і недостатньо сну.

5. Сидячий домашній стиль життя.

6. Безмежну мотивацію, технології, задоволення від моменту.

Хіба можна виховувати здорове покоління в таких нездорових умовах

Якщо ви хочете, щоб ваші діти виросли щасливими та здоровими, вам потрібно переглянути ваші відносини з дитиною, поки не пізно!

У цьому випадку поради батькам:

1. Встановіть межі у відносинах і пам'ятайте, що ви, в першу чергу, батьки дитини, а не його друзі.

2. Забезпечте дітей тим, що їм потрібно, а не тим, що вони хочуть. Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їхні бажання розходяться з потребами.

3. Годуйте  здоровою їжею.

4. Проводьте годину на день на свіжому повітрі.

5. Щоденно влаштовуйте сімейну вечерю без електроніки.

6. Грайте в настільні ігри.

7. Щодня залучайте дитину до справ (скласти прання, чисті іграшки, повісити прання, розкласти сумки, накрити на стіл тощо). ).

8. Вкладайте дитину спати в один і то й же час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети.

9. Навчіть дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від маленьких невдач. Це навчає їх долати життєві перешкоди.

10. Не складайте і не носіть за дитину шкільний рюкзак/сумку, не приносьте його до школи забуту їжу / домашню роботу, не очищуйте банан для 5-річної дитини. Навчіть їх робити це все самостійно.

11. Навчіть терпінню і дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини могла знудитися і проявити свої творчі наміри.

12. Не оточуйте дитину постійними розвагами.

13. Не підсовуйте дитині техніку як ліки від нудьги.

14. Не заохочуйте використання гаджета під час їжі, в машині, в ресторані, в магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно розганяти нудьгу.

15. Будьте емоційно доступними, навчайте дітей соціальним навичкам.

16. Не відволікайтесь на телефон під час розмови з дитиною.

17. Навчіть дитину самостійно справлятись зі злістю та роздратуванням.

18. Навчіться вітатися, поступатись, ділитися, співчувати, поводитись за столом і в розмові.

19. Підтримуйте емоційний зв'язок: посміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте, стрибайте і повзайте разом з нею.

Ми повинні змінити наших дітей, інакше отримаємо майбутнє покоління на таблетках! Ще не пізно, але часу залишається все менше...

Джерело: https://www.facebook.com/groups/2014889798800143

*************************************************************

10 ОЗНАК ТОКСИЧНИХ БАТЬКІВ, КОТРІ ПСУЮТЬ ЖИТТЯ СВОЇМ ДІТЯМ І НАВІТЬ ПРО ЦЕ НЕ ЗДОГАДУЮТЬСЯ

Спеціалісти допомагають побачити різницю між невдячними дітьми та жертвами токсичного виховання. Наприклад, клінічний психолог Сет Майєрс (Seth Meyers) та професор психології Престон Ні (Preston Ni) у своїх статтях розповідають про батьківську поведінку, що псує життя дітям.

Токсичні батько чи матір ставлять перед дитиною суперечливі завдання. Вони кидають логіці більш серйозний виклик, аніж прохання закрити рота і їсти суп. Пропонуємо з’ясувати, які вимоги неможливо виконати без шкоди для психіки.

1. Бійся мене – люби мене

Токсичні батьки часто наділяють емоційні атаки несподіваними формами – турботи, суворості, боротьби із забаганками. В такий сім’ях діти розуміють настрій за звуком ключів, що впали чи за мікровібраціями кроків батьків. Їхнє життя минає поміж сеансів «промивання мізків».

Токсичні батьки ображаються, якщо їхні спроби зробити добро сприймають з обережністю. Тоді вони згадують улюблений монолог: «Всі діти – нормальні, а від тебе не дочекаєшся ні доброти, ні ласки».

2. Розумій проблеми дорослих – залишайся безправною дитиною

У токсичних сім’ях батьки діляться відповідальністю за свої вчинки з дітьми. Наприклад, дитина вірить, що через її погану поведінку тато мусить заспокоювати нерви міцними «ліками».

Потім дитину перетворюють на учасника дорослих драм. Підліток вислуховує скарги батьків, переймаючись зайвими подробицями. Йому потрібно призвичаїтися до важкої сімейної ситуації, зрозуміти, допомоги, втішити. На жаль, до переліку обов`язків не входить право на власну думку.

3. Будь найкращим серед усіх – не забувай, що ти – «порожнє місце»

Батьки – нарциси вимагають від дитини лише найвищих досягнень. Втім, перемоги сприймаються як звичайна річ. Мовляв, досягнув успіху – хай буде, не досягнув – отримай свою порцію приниження. Знецінюючі коментарі псують життя вже з дитинства. Дитина дорослішає з відчуттям, що так і не стала хорошою для батьків.

4. Відкрий мені душу – не дивуйся ножеві у спині

Токсичні батьки буквально витягують відверті зізнання. Найчастіше вони викликають у сина / дочки відчуття провини. Пізніше отримана інформація буде використана проти співбесідника. Ось декілька сценаріїв розгортання ситуації:

·                Особисті подробиці життя сина / доньки стануть відомі іншим людям: родичам, сусідам, а інколи і продавцям із місцевого ринку. Соус під назвою «А що тут такого страшного?» приховає гостроту претензій.

·                Один із батьків отримує привід для докорів або колючих коментарів: «Якщо ти такий хороший, чому тоді… (сюди вставте витягнуті факти)?

5. Ти поганий – не смій ставати кращим

Чим нижчою є самооцінка дитини, тим легше чинити на неї свій вплив. Токсичні батьки із запалом обговорюватимуть невдачі та недоліки сина / дочки. Акцент найчастіше припадає на зовнішність – адже це найдоступніша больова точка. Якщо очевидні дефекти відсутні – в хід підуть неіснуючі.

Намагання дитини позбутися комплексів будуть зруйновані. Адже хороші результати підвищують самооцінку.Токсичним батькам потрібна не «вдосконалена» дитина, що демонструє силу волі, а груша для биття.

6. Вдосконалюйся – перекресли свої плани на майбутнє

Від дитини вимагають звітів про успіхи, але в той же час ігноруються її спроби досягти мети. Наприклад, треба рухатися кар’єрними сходами, залишаючись маминим різноробочим. Чи заводити корисні знайомства, не виходячи із кухні.

Батьки-нарциси радіють благополуччю дитини з двох причин:

·                Успіхами нащадків можна дратувати інших людей – хай заздрять.

·                Успішні діти забезпечать доступ до кращого життя.

Однак існують інші мотиви. Дитину налаштовують на ідеалізовані сценарії, щоб час від часу нагадувати про відстань між нею і омріяною метою. Префікс “недо-” залишиться назавжди у характеристиці дитини.

Життя часто ставить токсичних батьків перед вибором: що краще – втратити контроль над дитиною і отримати більше благ для сім`ї чи навпаки? Швидше за все, від контролю вони не відмовляться.

7. Керуйся моїми вказівками – у поганих результатах звинувачуй себе

Батьки-нарциси поводяться з дитиною, як її власники. Активно планують її життя, негативно реагують на незгоду чада. До уваги не беруться наслідки тотального контролю. Якщо щось йде не так – винний «виконавець».

«Не має значення, чиє рішення правильне – твоє чи моє. Головне, щоб не твоє», – ось основний девіз токсичних батьків.

8. Забирайся геть – не залишай мене

В нормальних сім’ях адекватно сприймають бажання дорослої дитини жити окремо. Для токсичних батьків сепарація дітей – як запуск марсоходів: подія ніби реальна, але відбувається рідко, десь далеко і не тут.

Під будь-яким приводом дитину не випускають із зони досяжності, проте регулярно докоряють квадратними метрами. Брати повноцінну участь у сімейній нараді також під забороною.

Чого насправді хочуть токсичні батьки? Щоб доросла дитина жила поруч, але поводилася тихо та сумирно.

9. Приймай допомогу – припини тягнути з мене гроші

Батьки пропонують якусь послугу, без котрої можна обійтися. Відмова викликає образу. Дитина мимоволі думає: «Батьки, напевне, хочуть почуватись потрібними». Допомога прийнята, вдячність адресована, зворотня послуга надана (мова не йде про дітей-споживачів). Щасливий кінець? Його не буде, адже токсичні батьки спотворять сюжет цієї історії. Згідно їхньої версії, пожиттєве рабство – це гідна плата за баночку повидла.

Діти двічі стають моральними заручниками:

·                При спробі відмовитися від допомоги батьків. Негарно носом крутити, коли близькі люди намашаються догодити.

·                Отримавши статус «вічний боржник». Батьки так важко працювали на дачі – то хіба ж важко їм допомогти? Навіть якщо “допомога” означає “терміново приїжджай в 9:00 в суботу, забери відро надгнилих яблук”.

10. Довіряй мені – будь завжди насторожі

Приватність? Особистий простір? На думку токсичних батьків, ви неправильно вимовляєте слова «ревізія» і «контроль».

Обмежити доступ до особистої території морально важко: батьки звинувачують у недовірі. Не рятує окреме житло: запасні ключі, які ви дали «про всяк випадок», не лежать без застосування. Треба виправдовуватися після кожної ревізії. Що, наприклад, брудна чашка робить на столі, навіщо витратили гроші на ці дурниці?

Як поводитися з токсичними батьками?

З токсичних стосунків дуже важко вирватися. Навіть якщо діти подорослішали і живуть окремо. Утім, спеціалісти дають універсальні поради, як захистити свої межі та не довести стосунки до повного руйнування. Спочатку, наприклад, необхідно прийняти важливі факти:

·                Минуле неможливо виправити

·                Токсичні стосунки схожі на хронічні захворювання: «зцілити» їх не вийде, саме тому найголовніше – уникнути загострення ситуації.

Рекомендації психологів базуються на розумінні того, що у людини є права та бажання, за які не має бути соромно:

·                Жити окремо і за власними правилами.

·                Не брати участі у вирішенні дрібних повсякденних проблем родичів.

·                Обмежити доступ до своєї території.

·                Накопичувати свій досвід, ігноруючи батьківське «я знаю краще, як треба зробити».

·                Керувати своїми ресурсами: часом, силами, зарплатою.

·                Не жертвувати власними інтересами заради термінового батьківського «треба».

Дуже важливо пам’ятати: ці права актуальні для обох сторін. Не можна відгороджуватися від батьків і водночас сприймати їхню допомогу, як належне.

Джерело: http://vsviti.com.ua/interesting/society/85471

*********************************************************************************

ПРАВИЛО “3-Х ХВИЛИН”, ЯКЕ МАЮТЬ ВИКОНУВАТИ ВСІ БАТЬКИ.

Наталія Сиротич, практикуючий психолог, керівник Центру роботи з дітьми та молоддю “Карітасу Київ”, – щодня допомагає родинам переселенців зі сходу України та сім’ям, що потрапили у скрутні життєві обставини. Вона поділилась своїм досвідом та розповіла, як дорослим важливо завжди знаходити спільну мову зі своїми нащадками.

ДІТИ ЗАВЖДИ ПОТРЕБУЮТЬ ДО СЕБЕ НЕГАЙНОЇ УВАГИ

Існує таке важливе правило – правило “трьох хвилин”.

Воно працює, як для подружжя, так і для дітей.

Правило “перших трьох хвилин” полягає в тому, щоб завжди зустрічати дитину з такою величезною радістю, наче зустрічаєте друга, якого не бачили вже багато, багато років.

І не важливо, ви повернулися з магазину, в який вибігали за хлібом, чи прийшли додому з роботи.

Зазвичай, все, чим з вами хоче поділитися дитина, вона “видає” в перші хвилини зустрічі, саме в цьому полягає важливість не змарнувати цей час.

Ви одразу помітите тих батьків, які інтуїтивно виконують правило “перших трьох хвилин”. Наприклад, забираючи дитину зі школи, вони завжди присідають на рівень її очей, обнімають при зустрічі та говорять, що за нею скучили.

В той час, як інші батьки просто беруть дитину за руку, кажуть “пішли”, розмовляючи при цьому по телефону.

Приходячи з роботи, одразу звертайте всю увагу на дитину. Роззуваєтесь і біжите за дитиною. Ви маєте декілька хвилин для того, щоб сісти поруч біля неї, розпитати про її день та вислухати.

Потім вже підете їсти й дивитися новини. Якщо ви таким чином не звернете увагу на дитину, то вона буде ходити за вами цілий вечір, потребуючи спілкування.

ВАЖЛИВА НЕ КІЛЬКІСТЬ ЧАСУ, А ЕМОЦІЙНА БЛИЗЬКІСТЬ

Іноді декілька хвилин душевної бесіди значать для малюка набагато більше, ніж цілий день, проведений з вами разом, якщо думками в цей час ви були деінде.

За останніми даними, українці виділяють на спілкування з власними дітьми максимум 1,5 години на тиждень. Це навіть вважається непоганим результатом.

Поляки, наприклад, наводили свої дані, що у них батьки повністю приділяють дитині лише 4 хвилини в день.

Те, що ми весь час забігані й заклопотані, точно не зробить наших дітей щасливішими, навіть, якщо ми вважаємо, що робимо це заради них і їхнього добробуту.

Дітям дуже потрібне спілкування, потрібен власний життєвий приклад.

Для батьків і дітей вираз “час разом” має різне значення.

Для дорослих достатньо, щоб діти просто перебували поруч із ними, коли вони роблять щось удома чи йдуть в магазин.

А ось для дітей поняття “час разом” – це дивитися очі-в-очі, коли батьки сідають поруч, відкладають мобільні телефони, виключають думки про сотні своїх проблем і зовсім не відволікаються на сторонні справи.

Дитина ніколи не довіриться, якщо відчуває, що в пріоритеті у батьків в момент розмови є щось важливіше, ніж вона.

Звичайно, не завжди у батьків є час на спільну гру з власними дітьми, але в такі хвилини робіть тільки те, що хоче дитина. Не треба пропонувати їй ваші варіанти дозвілля.

Час швидкоплинний, і ви не встигнете отямитися, як ваші сини й дочки подорослішають, тож не гайте часу і починайте будувати довірливі стосунки з ними вже зараз.

Нехай правило “трьох хвилин” стане вам в цьому в нагоді.

Джерело: http://vsviti.com.ua/interesting/society/83378

******************************************************

Як розпізнати, що дитина страждає від булінгу в школі?

******************************************************

7 ОЗНАК ТОГО, ЩО ВИ КРУТІ БАТЬКИ

Батьки часто хвилюються, що не так виховують своїх дітей.

Дуже легко потрапити у пастку, порівнюючи себе з іншими батьками чи шукати якісь вимірювані ознаки того, що ви хороші мама чи тато, розповідає клінічний психолог Надене Лінден, яка виділила 7 ознак того, що у дитини – круті батьки,

1.             Ваша дитина показує різні емоції перед вами.

Ми можемо не хотіти бачити стільки емоцій своїх малюків, але здатність дитини висловлювати гнів, сум чи страх перед вами є хорошим знаком, що їй емоційно безпечно поруч з вами.

Якщо діти ховають свої емоції від батьків - часто це ознака великої проблеми у стосунках дитини з мамою/татом.

Уважно слухайте і намагайтесь зрозуміти дитину. Не закривайтесь від неї і не відволікайте її від її почуттів. Якщо ви відкриті для дитини, «підпускаєте» до себе – вона сприймає таку вашу поведінку як допомогу їй впоратися з почуттями і зрозуміти її точку зору.

2.             Дитина приходить до вас, коли їй боляче або коли у неї проблема.

Коли дитина приходить до батьків зі своїми проблемами, - це означає, що вони створили безпечну базу для своєї дитини, куди вона може прийти, коли буде треба.

Хороший спосіб заохотити дитину – відкрити обійми і вислухати її проблеми, навіть якщо це вам здається чимось мізерним.

3.             Дитина може обговорити з вами свої почуття та думки і не боятися вашої реакції.

Це ознака того, що у вас з дитиною відкриті, гнучкі та сприйнятливі стосунки.

Деякі батьки мимоволі обмежують спілкування з дітьми через свою поведінку: надмірну реакцію на думки чи почуття дитини, які їм не подобаються; коли батьки виглядають крихкими для своїх дітей - діти не хочуть турбувати батьків дитячими думками та почуттями; коли дитина сприймається батьками як «скеля», як додаткова підтримка.

4.             Ваша реакція не критична і не навішує ярликів

Хороші батьки не навішують на дитину ярликів на кшталт “поганий”, “лінивий”, “неслухняний” чи “жадібний”.

5.             Ви заохочуєте дитину розвивати свої інтереси та таланти

Коли ви заохочуєте дитину розвивати свої інтереси та таланти, це допомагає їй відчути, що таке майстерність та досягнення.

Такий підхід навчає наполегливості та допомагає захиститися від ризикованої поведінки.

Але потрібно пам’ятати, якщо батьки через дитину хочуть реалізувати свої нездійснені мрії, змушують дитину досягати успіху у тому, до чого у дитини немає здібностей й інтересів, - всі ваші «позитивні» наміри зазнають невдачі. В цьому випадку діти можуть відчути себе невдахами, відчути на собі тиск і контроль дорослого, що не сприяє відчуттю задоволеності особистих потреб.

6.             Ви створюєте кордони у поведінці, щоб убезпечити дитину.

Чудові батьки скеровують поведінку дітей, встановлюючи кордони та обмеження.

Кордони допомагають дітям відчувати, що їх люблять і цінують, навіть якщо вони інколи порушують правила. Відсутність будь-яких обмежень свідчить або про байдужість батьків до дитини, або вседозволеність. В тому чи іншому випадку будуть негативні наслідки та проблеми у дитини в майбутньому.

7.             Ви виправляєте свої помилки.

Здатність виправляти розрив стосунків з дитиною – ознака чудової мами чи тата.

Якщо ви накричали, надмірно на щось зреагували чи обізвали дитину, важливо відновити стосунки з нею, попросивши вибачення, визнавши свою неправильну поведінку і емоційну реакцію, попросивши допомоги впоратись із ситуацією у самої дитини.

Успішне батьківство – це створити безпечне середовище для дитини, яке складається з любові, поваги, емоційного зв’язку батьків з дитиною!

Посилання на джерело: http://vsviti.com.ua/interesting/society/83539

*********************************************************************
Для батьків дошкільників та молодших школярів:

 ЧИМ ЗАЙНЯТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ

 (у вільний час)?

В період пандемії ми знаходимось в такому просторі, де більше негативу ніж позитиву. Але у нас є діти, які відзеркалюють нашу поведінку, настрій, емоції. Перебуваючи в ізоляції ми повинні розуміти, що діти – це діти, які хочуть гратися, спілкуватися, дурачитись, яким потрібна активність, наша увага і наш час, незважаючи на побутові проблеми, виконання дистанційної роботи.

Тому дорослі ставлять собі запитання: «Чим зайняти дитину?», «Чим її зацікавити, щоб дала можливість працювати?», «Як організувати дитяче дозвілля вдома?»

Ось кілька порад як зайняти дитину вдома під час карантину.

1.             Створіть разом з дитиною розпорядок дня (близький до режиму садочку, молодшої школи) – цей сам процес спільної діяльності батьків і дітей приносить задоволення. В цьому графіку повинно бути виділений час на навчання і розвиток, на активні і спокійні ігри, заходи для спільного відпочинку родини. Не забувайте про сон та харчування. Графік потрібен, щоб дитина мала певні межі, в яких вона буде більш організованою. Так і батьки встигатимуть більше, і малеча отримуватиме достатньо уваги.

Памятайте – дотримання режиму дня викликає у дитини відчуття безпеки і захищеності!

2.             Нові старі іграшки. Маленькі діти потребують час від часу нових іграшок. Іграшки – це можливість пізнати для них світ. Тому варто частину іграшок сховати на деякий час, а потім по черзі витягати для ігор. Ця «новизна» на деякий час відволіче увагу дитини від вас і дасть можливість щось зробити. Дитина буде зацікавлено маніпулювати іграшкою чи гратися нею, яка вже «давно» не попадала до її кругозору та в руки.

Детальніше: Поради для батьків: як зайняти дитину вдома під час карантину

Вправи для дітей дошкільного, молодшого шкільного віку, підлітків та батьків, які можна використати, перебуваючи вдома

Крім класичних способів проведення часу з дітьми: читання книг, перегляд мультиків і дитячих фільмів, малювання, конструювання і т.д., у нас є доступ до різноманітних ігор. Дитина може гратись як з дорослими, так і сама, за умови, якщо перший раз про це заняття вона дізналась разом з батьками.

Запропоновані тут вправи можна використовувати по різному, придумувати свій варіант, ускладнювати, додавати свої елементи, використовувати інші – ті, які вам подобаются. Головне, щоб вони приносили задоволення вам і вашим дітям. 

Вправи для дітей та дорослих, які можна використати вдома дивитися тут 

*************************************************************

ГОЛОВНІ ПОМИЛКИ, ЯКІ НЕ СЛІД ДОПУСКАТИ БАТЬКАМ, ЩОБ НЕ НАШКОДИТИ СВОЇМ ДІТЯМ!

Діти — це наше все, це сенс нашого життя. Все, що ми робимо, відображається на них і повертається в двократному обсязі. Якщо дитині довіряти, любити і підтримувати, вона сама стає люблячою, турботливою, уважною і вчиться довіряти іншим.

На жаль батьки скоюють страшні помилки, навіть не усвідомлюючи це, які на все життя травмують їх дітей.

Чим ми дорослі травмуємо дітей?.

НЕ РОЗУМІЄМО!

Коли дитині потрібно отримати пораду, знайти рішення ситуації–вона хоче щоб її слова, стан, емоції, поведінку зрозуміли батьки. Натомість їй кажуть: «Що ти собі придумала?», «Таке не може бути», «Все пройде», «Це дурниця» і т.п. Згадайте: чи не було вам образливо, коли ви ділились думкою чи почуттями з дорослими, а вони вживали такі фрази?

НЕ ПІДТРИМУЄМО!

Коли дитині боляче, коли вона страждає - вона потребує підтримки батьків, хоче, щоб її втішили, незалежно скільки їй років. Через брак часу, зайнятість, байдужість дорослого – дитина її не отримує. Згадайте себе в період дитинства. Що ви хотіли почути від своїх батьків, коли у вас виникали труднощі?

«Ти можеш! Ти з цим впораєшся! »- ці слова просто необхідні нашим дітям, вони окриляють і додають наснаги.

ПОРІВНЮЄМО З ІНШИМИ ДІТЬМИ.

«Подивися, яка Катруся – гарненька і чистенька. Не те, що ти – свиня!» Знайомо Вам? Від цих слів Ваша дитина не стане більш охайною, а от ненавидіти Катрусю буде 100%.

НАСМІХАЄМОСЯ!

Часто ми, дорослі, свідомо чи несвідомо насміхаємося зі своєї дитини в той момент, коли дитині зовсім не весело. Наприклад, коли ненароком посковзнулась перед друзями чи знайомими, а ви замість того щоб спитатись: «Все добре? Не вдарилась?», починаєте сміятись та ще й викрикати «Ото, незграба!» Хіба не образливо? Плакати чи сказати щось грубе не хочеться?

ОБРАЖАЄМО СЛОВАМИ І ВЧИНКАМИ.

Буває таке, що на одне й теж слово чи вчинок людина реагує по різному. Все залежить від ситуації, стану самої людини, від інтонації сказаного. Ще глибше ранить невдало сказане слово чи зроблена дія дорослого по відношенню до дитини. Адже дитина і фізично, і психічно слабша від батьків, не зможе дати належну відповідь. А образа на слова і вчинки дорослих залишається надовго з дитиною, що може погіршити стосунки між ними.

НЕ В СОБІ І КРИЧИМО.

Батьки не можуть впоратися зі стресовою ситуацією, втрачають контроль над емоціями та виливають весь негатив на своїх дітей. Або ж кричать, бо так ніби-то дитина краще зрозуміє дорослого. Насправді, постійний крик негативно впливає на дитячу психіку і викликає у дітей агресію, скутість та невпевненість в собі.

ІГНОРУЄМО!

Це найстрашніше!!! Один вчений провів експеримент. В три горщики посіяв по зернятку.

Перший горщик Він щоранку вітав і говорив ласкаві і добрі слова. Рослина виросла на всю ширину підвіконня, з соковитим зеленим листям.

Другий: ображав і кричав. Рослина висохла і загинула.

А третій повністю ігнорував. І рослина загнила.

Так і наші дітки, вони як зелені паростки. Ви з роками пожинаєте лише те, що самі виростили!

Ми дуже сподіваємося, що ця стаття комусь допомогла усвідомити свої помилки.

Любіть і дбайте за психічним здоров’ям своїх малюків!

За матеріалами джерела:

https://facedobra.com/golovni-pomilki-yaki-ne-slid-dopuskati-batkam-shhob-ne-nashkoditi-ta-ne-travmuvati-svoyih-ditok/

*********************************************************************************

*********************************************************************************

За що не можна "КАРАТИ" дітей

*********************************************************************************

10 фраз дитині