Діти з ООП

***********************************************************************************

***********************************************************************************

Середовище, що належить дітям: порадник для педагогів закладів дошкільної освіти - посібник присвячено питанням організації інклюзивного освітнього середовища. Приділено увагу не лише організації фізичного середовища, а й стратегіям формування якісної соціальної взаємодії, в основі якої є повага до кожного учасника освітнього процесу. 

**********************************************************************************

СИНДРОМ АСПЕРГЕРА У ДІТЕЙ ДО 5 РОКІВ 

Ваша дитина відчуває сильний дискомфорт у місцях великого скупчення людей? Ви намагаєтеся допомогти їй налагодити спілкування з однолітками, але все даремно? Дитині важко грати в командні ігри? Такі розлади соціальної поведінки можуть бути пов'язані з синдромом Аспергера.

Синдром Аспергера – один із розладів аутистичного спектра. Це нейробіологічні порушення, що викликають труднощі при соціальній взаємодії, комунікації та розвитку когнітивної сфери дитини. У більшості випадків лікарі можуть діагностувати синдром Аспергера у віці від 5 до 9 років.

Класична тріада симптомів синдрому Аспергера:

·                     комунікативно-соціальні проблеми;

·                     складності чуттєвого та просторового сприйняття світу;

·                     дефіцит емоцій, творчого мислення та уяви.

У маленьких дітей симптоми даного порушення проявляються не настільки явно, як у старшому віці. Але батькам потрібно бути уважними до таких ознак.

1. Труднощі в спілкуванні

У дітей із синдромом Аспергера часто немає проблем у розвитку мовлення або словникового запасу. Труднощі виникають тоді, коли дитина намагається ініціювати спілкування з іншими людьми або висловити свої думки. Наприклад, вона може почати говорити, не переконавшись, що її слухають.

2. Проблеми в груповій взаємодії

У дитини виникають труднощі з виконанням групових завдань. Мова йде про найпростіші заняття, такі як спільне читання книги разом з батьками, настільні ігри та інші. Дитині подібні завдання виявляються не під силу.

3. Дитина не вказує на предмети

У віці від року більшість дітей можуть вказувати на предмети, тим самим висловлюючи свої потреби. Діти з синдромом Аспергера не можуть це зробити або набувають дану навичку в більш пізньому віці.

4. Проблеми з жестикуляцією

Дитині з синдромом Аспергера надзвичайно важко використовувати найпростіші жести, наприклад, махати рукою. Навичка жестикуляції розвивається в неї з запізненням. Зазвичай жести залучають дитину до соціальної взаємодії з оточенням. Але діти з синдромом Аспергера цього не люблять, що пояснює затримку в розвитку жестикуляції.

5. Недостатня розвиненість невербальної комунікації

Більшості дітей з синдромом Аспергера важко встановити зоровий контакт. Їм важко навіть висловити свої емоції за допомогою міміки. У деяких випадках вони використовують незвичні рухи й жести.

6. Затримка розвитку моторики

У дітей з синдромом Аспергера з труднощами розвивається моторика. Можливі затримки в розвитку моторики або повна її відсутність. Ви можете помітити, що дитина ходить навшпиньки, її складно привчити до горщика або навчити грати з м'ячем. Збоку такі діти здаються незграбними або не сконцентрованими на тому, що вони роблять.

7. Надмірна чутливість

Діти з даним захворюванням надто чутливі до світла та звуків. Іноді вони мають підвищену чутливість до дотиків (до різних тканин, наприклад).

8. Складнощі в різних соціальних ситуаціях

Дітям із синдромом Аспергера важко взаємодіяти з тими, хто їх оточує, наприклад, грати у дворі з іншими дітьми. Батькам потрібно пам'ятати про те, що іноді цей показник свідчить про недостатньо розвинені навички спілкування. Це тимчасове явище, яке не потребує втручання. Слідкуйте за поведінкою дитини, заохочуйте її ігри з однолітками. Залучайте її до занять, які допоможуть досягти необхідного рівня розвитку навичок.

Якщо вам здається, що у вашої дитини недостатньо розвинені необхідні для її віку навички або в неї виявляються вищезгадані симптоми, проконсультуйтеся з педіатром.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5932-8-oznak-syndromu-asperhera-v-ditei-do-5-rokiv

***********************************************************************************

НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ, ЗОКРЕМА, З ДІТКАМИ З ООП, ЯКІ ЗАЗНАЛИ ПСИХОТРАВМАТИЧНИХ ПОДІЙ

Під час військових конфліктів однією з найуразливіших та беззахисних категорій цивільного населення є діти, а особливо діти з ООП.

Більшість з них не можуть прийняти нову реальність, у яку вони потрапили: вони здригаються від вибухів, не розуміють нового переміщення у безпечне місце (бомбосховище), опиняються в ступорі або виявляють істерики під час сирен повітряної тривоги, відчувають постійний страх, розгубленість, тривогу та мають інші негативні психічні прояви.

Це пов’язано з тим, що діти з ООП мають обмежені можливості пізнавальної діяльності, не можуть швидко та правильно реагувати та обробляти інформацію з навколишнього середовища. Через це, важливим є застосування необхідної підтримки та допомоги таким дітям під час війни, враховуючи максимально їхні можливості з метою мінімізувати у них наслідки психологічної травми.

Гострими психологічними травмами для дитини є:

·        військовий конфлікт

·        фізичне та сексуальне насильство

·        смерть близької людини втрата батьків

·        негативний вплив на психіку дитини катастроф і нещасних випадків, воєнних дій

·        фізичних травм що отримали в результаті транспортних аварій і падінь

·        хірургічні втручання

Джерела стресу для дітей з ООП:

·          відчуття обмеженості або контролю, відсутність звичного вибору

·          сенсорні стимули (наприклад, гучні звуки, яскраве світло, скупчення людей)

·          непередбачуваність, втрата знайомих рутин

·          відчуття соціальної діяльності, виключення

 

Мета допомоги - зменшити стрес, допомогти з поточними потребами і сприяти адаптивному функціонуванню, а не отримувати подробиці травматичного досвіду чи втрати. Але варто пам'ятати, що не всі діти матимуть наслідки після травмуючі події. А ті, що матимуть психотравму - не можуть повністю усвідомити зміст того, що відбувається, вони просто запам'ятовують саму ситуацію, свої переживання в цю мить. Та й сама інтенсивність переживань може бути занадто сильною для дитини і вона стає вразливою і свої пережиті почуття висловлює через поведінку.

Наслідки психотравми проявляються на фізіологічному, когнітивному, емоційному і поведінковому рівнях.

Реакції дітей, які мають ООП, на травматичну подію: спантеличеність, дратівливість, гнів, неуважність, розлади пам’яті, зниження самооцінка, гіперактивність та імпульсивність, агресія, відстороненість, незріле мовлення, тривога, інтрузивні спогади, уникання, сум і скорботи, самозвинувачення і відчуття провини, регрес, зміни у стосунках, нічне нетримання сечі, проблеми зі сном тощо.

 

Ознаки того що дитина потребує додаткової допомоги фахівця

·        дитина сильно реагує і продовжується це робити протягом декількох місяців (ймовірно, що реакції на стрес затягнули

·        реакції на стрес затягується особливо якщо її не видно щодо майбутнього.

·        Реакції; стають все більш вираженими

·        Відстороненість, уникає контактів з іншими, стає пасивною і тихо наступає

·        особистість дитини починає змінюватися

 

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, КОЛИ ВОНА ПЕРЕЖИЛА ПСИХОТРАВМУЮЧУ ПОДІЮ

Попри те, що психотравмуючі події – це болючий досвід, який непросто інтегрувати дитячій психіці, – за належної підтримки багато дітей можуть впоратись із цим досвідом і відновити повноцінне функціонування.

1 БЕЗПЕКА

Психотравмуюча подія є потрясінням для відчуття дитиною безпеки у цьому світі. Тому перший крок – це зробити усе, щоби дитина знову була в безпеці, де все зроблено для того, щоби запобігти повторному скривдженню чи психотравмі, де забезпечена турбота про потреби дитини і де дитина є поруч із тими людьми, яким довіряє, які потурбуються про неї. Лише тоді, коли дитина реально в безпеці, її мозок може дати сигнал «відбій» системі тривоги та реакціям, орієнтованим на виживання, і запустити процеси відновлення та зцілення.

2 ПІДТРИМКА

Коли дитина стикається із травмою, цей досвід перевершує її ресурсні можливості, тому так важливо, щоб дитина отримала відчуття, що вона не є сама, і що разом ми маємо достатньо сил та ресурсів, щоб впоратись із цим болючим досвідом. Відчуття підтримки є ключовим для відчуття безпеки.

Після пережитої події важливо збільшити «дозу» цієї підтримки. Потрібно виділити більше часу, щоб бути разом, залучити не лише батьків, але й інших близьких осіб. Відчуття підтримки часто передається через фізичний контакт – лагідний дотик, обійми, присутність. Тому важливо не лише говорити, що ми поруч, але й бути поруч.

Упродовж дня корисно мати певну спільну активність, спільнй ресурсний час разом (він може бути різним залежно від віку й уподобань дитини – читати казку, зготувати вечерю, разом піти на прогулянку чи покататись на велосипеді тощо). А у випадку необхідних розлук – робити їх передбачуваними і підтримувати контакт, наприклад, телефоном.

3. СЛУХАТИ

Досвід психотравмуючої події залишає по собі багато сильних почуттів, болючих спогадів, непростих думок і запитань. Тому важливо, щоб дитина отримала від дорослого послання, що ми готові її слухати і розділити з нею її досвід. Дитині важливо знати, що вона може говорити про усе пережите, ділитися почуттями, спогадами, думками – і її почують. Важливо не лише те, що ми слухаємо, а й те, що можемо чути й можемо бути підтримкою.

Діти часто починають говорити про те, що їм болить за якоюсь спільною активністю, «між іншим». Тому вварто мати спільні заняття і бути разом, щоб дитина мала можливість поділитися.

4. ПОЯСНЮВАТИ

Дитині важливо не лише, щоб її слухали, але й щоб ви допомогли їй зрозуміти її досвід. Тому потрібно пояснювати дітям обставини того, що сталося, і бути готовими до запитань і продовження розмови. Запропонуйте послідовний, зрозумілий алгоритм дій (описати разом з дитиною, що люди роблять в такій ситуаціях, далі – дитина сама придумує як сприймають ситуацію оточуючі; прояв бажаної  поведінки).

Коли діти стикаються з психотравмуючими подіями, досвідом втрати, у них виникає багато важливих запитань: про життя і смерть, про причини, чому люди роблять іноді недобрі вчинки, про те, що було і що буде тощо. Важливо не уникати цих запитань, а дозволяти дітям говорити про них і давати чесні відповіді.

Важливо пояснювати дітям, що буде далі, які ви маєте сімейні плани, що ви плануєте робити – це дає відчуття безпеки і надії. Також дитині важливо, щоб ви пояснили їй її стан – що це нормальна реакція на ненормальну подію, і що за якийсь час вона знову зможе віднайти спокій і спати спокійніше, і що їй знову снитимуться мирні та світлі сни.

5.     ОРГАНІЗОВУВАТИ ПОВЕДІНКУ

Психотравмуючі події вносять зміни в щоденне життя. Адаптуватися до цих змін не просто. Потрібна допомога дорослих, щоб дитина могла якомога швидше повернутися до звичних рутин життя, звичного ритму активностей, відновити навчання, участь в гуртках, секціях, улюблених заняттях.

Намагайтеся зберегти старі ритуали та відновити звичні для дитини елементи освітнього процесу. Це може бути вітання з учителем уранці, руханка між уроками, повернення «довоєнного» розкладу тижня – це додає стабільності, створює опору під час навчання для всіх Візуалізація режиму для дітей з проблемами слуху, з інтелектуальними порушеннями.

Створіть нові, безпечні та комфортні для дитини ритуали, які допоможуть їй продовжити навчання Новим ритуалом може бути особливе вітання на початку дня чи прощання після завершення занять. Якщо уроки відбуваються офлайн, найкраще підійде фізичний контакт – давати «п’ять» учителю або сусіду по парті тощо. Водночас ця активність має бути прийнятною для учня. Так, якщо більшість дітей люблять давати «п’ять», то з обіймами краще бути обережними. 

Якщо заняття відбуваються онлайн, запропонуйте зробити «сенсорну зарядку», коли кожен учень розповідає, що зараз бачить, чує, відчуває на запах, смак чи дотик. Така вправа «заземлює» та знижує тривожність. Або ж запропонуйте учням по черзі назвати по одному предмету жовтого кольору, які є навколо них, чи по одному звуку, який вони зараз чують тощо. 

Приділіть увагу фізичній активності та навантаженню, згідно з можливостями дитини – робіть дихальні вправи разом. Перед тим, як переходити до нового уроку чи заняття, приділіть увагу тілу. Для цього підійдуть: дихальні вправи (5 глибоких вдихів / видихів або дихання «по квадрату»: Вдих 1-2-3-4; Пауза 1-2-3-4; Види 1-2-3-4; Пауза 1-2-3-4); розтягування або легка фізична активність (тягнемося вгору стоячи, як дерево, і з видихом нахиляємося вниз; стоячи, плескаємо праву руку лівою і навпаки; тупочемо двома ногами тощо). Такі вправи повертають увагу до тіла, відволікають від тривожних думок, неспокою та роздратування. 

З іншого боку, організація поведінки дитини передбачає і забезпечення належних «рамок» та дисципліни. Те, що в душі багато почуттів, – це не означає, що можна висловлювати злість, агресією чи втікати від спогадів у безперервні комп’ютерні ігри і т. п. Спокійна, тверда, ґрунтована на любові та турботі про дитину дисципліна дає їй відчуття безпеки і скеровує поведінку в належне русло.

6.     ФАХОВА ДОПОМОГА

За належної підтримки рідних і оточення багато дітей можуть впоратися з цим досвідом пережитої психотравми й відновити повноцінне функціонування. Утім у деяких випадках цей досвід — надто сильний, а ресурси — недостатні. Тоді психотравмуючі події залишають в душі дитини рану, яка не гоїться. Таким дітям необхідна вчасна фахова допомога.

Дуже важливо, щоб батьки були помічниками дитині/підлітку у цьому процесі. Ефективність терапії залежить від того, наскільки усі – дитина, батьки, терапевт – працюватимуть однією командою!

7.     ЗГАДУВАТИ

Коли дитина уже в безпеці, має необхідну підтримку, емоційно стабілізована, то важливо фрагмент по фрагменту допомогти їй інтегрувати травматичну пам’ять про пережиту подію.

Під час переповідання травматичної історії мозок переносить спогади про подію в пам'ять-«архів», надаючи їм мітку, що «це уже в минулому». Це є головним дієвим механізмом зцілення травматичної пам’яті. Саме тоді спогади про подію перестають переслідувати особу, інтегруються почуття, минає стан тривоги, заспокоюється тіло.

Тож станьте підтримкою дитині, щоб вона могла поділитися з вами цією історією, укласти її у пам’яті.

Помічним теж може бути малювання пережитого, ділення думками, змінювання невідповідних значень, що пов’язані з пережитим, на більш реалістичні та адаптивні (наприклад, замість «Я винна» – «У цьому нема моєї провини»).

8. ЗАЛУЧАТИ ПІДТРИМКУ

Підтримкою для дитини, крім вас, є важливі для неї люди: родичі, друзі, вчителі, тренери, представники церкви та інші. Залучайте їх і створюйте можливості спілкування, допомоги. Потрібно, щоб вони знали про те, що пережила дитина, і підтримували її. Важливо допомогти дитині бачити, скільки у світі є добрих людей, і якою великою силою є сила спільноти.

9 ТВОРИТИ ЖИТТЯ

Життя триває. Минуле потребує нашої уваги, щоб загоїти рани й зробити певні висновки з досвіду. Ми оплакуємо втрати, щоби врешті могти відпустити минуле, прийняти теперішнє і далі творити життя. У процесі переосмислення досвіду минулого ми також задумуємося над тим, що є найважливіше у житті.

Досвід психотравми призводить також до феномену, який дослідники назвали посттравматичним зростанням – коли у процесі подолання і зцілення ми стаємо сильнішими, наші стосунки глибшають, міцніє любов і мужність, кріпне дух.

10.    ТУРБОТА ПРО СЕБЕ

Тавма торкається усіх. І залишає рани не лише в дітей. Ми теж потребуємо підтримки і простору для зцілення. Ми теж потребуємо ресурсів і відновлення, добрих людей поруч, їхньої доброти, розуміння, неосудження та віри в нас. Тому важливо бути підтримкою дітям, щоб ми пам’ятали про важливість турботи про себе. Щоб бути добрими батьками нашим дітям, ми потребуємо  турботи про себе.

Джерела:

https://courses.zrozumilo.in.ua/courses/course-v1:eef+EEF-024+May2022/courseware/496c1c74ab5342a4940434f69d65fe45/36ca82b021ac4da39c0c8df47a7461dc/?activate_block_id=block-v1%3Aeef%2BEEF-024%2BMay2022%2Btype%40sequential%2Bblock%4036ca82b021ac4da39c0c8df47a7461dc

https://osvitanova.com.ua/posts/5478-sprychynena-viinoiu-inkliuziia-holovni-problemy-i-mozhlyvi-rishennia

https://osvita.ua/school/method/87002/

https://nus.org.ua/articles/dopomoga-dityam-z-oop-pid-chas-vijny-porady-dlya-batkiv/

https://k-s.org.ua/wp-content/uploads/2019/02/%D0%9F%D0%A2%D0%A1%D0%A0_%D0%9F%D1%83%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2.pdf

 

***********************************************************************************

***********************************************************************************

ПОРАДИ БАТЬКАМ ДІТЕЙ З ООП

ЩОДО ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Намагайтеся бути максимально спокійним у присутності дитини.

Проговорюйте кожен крок та ваші плани та дії. Якщо ви прямуєте в бомбосховище, або евакуюєтеся з міста, поясніть дитині, що вдома небезпечно і що вам необхідно взяти найнеобхідніше.

Особливо важливо пояснити дітям, як зараз важливо, щоб вони робили все, що просять батьки, без суперечок.

Намагайтесь відволікати дитину доступними іграми, жартами, розмальовками тощо. Якщо ви знаходитесь у бомбосховищі, без доступу до олівців/ручок/ігор/розмальовок і т.п., можна рахувати людей навколо, шукати кольори (наприклад на одязі людей), обводити пальчиком свою руку, вчити вірш, розповідати казку, співати.

Практикуйте разом з дітьми дихання, яке застосовують у стресових ситуаціях і за панічних атак: вдих-затримка дихання-видих-затримка дихання.

Обіймайте дитину, тримайте за руку. Це заспокоює навіть дорослих.

Джерело: https://www.facebook.com/groups/1054674471254317/posts/4825899964131730/

***********************************************************************************

  Соціальні історії:

Що робити коли звучить сигнал тривоги?

Для дітей з ООП та просто маленьких дітей

перекладені українською Світланою Уманець

 Джерело: https://www.facebook.com/familycorp.ua/

https://www.facebook.com/familycorp.ua/posts/1381288509009669

 

Як діяти у бомбосховищах перебуваючи з дітьми з аутизмом !

Автор: психолог Лілія Гузюк

Джерело: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1096697090911028&id=100017122428622

***********************************************************************************

Інструкція для батьків та дітей з ментальними порушеннями , як поводитись під час війни

Джерело: https://www.facebook.com/familycorp.ua/

https://www.facebook.com/familycorp.ua/posts/1390693291402524

Для маленьких ГЕРОЇВ та їх батьків. Інструкція для батьків та дітей з ментальними порушеннями, як поводитсь під час війни

Ідея Віка Ніконенко

Вірші Данило Галико

Дизайн Владлєн Тян, Віка Ніконенко

***************************************************************************      

 ЯК РОЗПОЧАТИ НАВЧАННЯ ДИТИНИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ ЧИ ГРУПІ В САДОЧКУ

 Згідно з Законом України «Про освіту» батьки мають право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття освіти для дитини. Школа чи дитячий садок, до яких звернулись батьки дитини з особливими освітніми потребами, зобов'язані створити інклюзивний клас або групу. МОН надало інструкцію, як крок за кроком розпочати навчання дитини в інклюзивному класі чи групі.

 

·       Батьки мають звернутись до інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) за місцем проживання. До ІРЦ можуть звернутись батьки, які відчувають занепокоєння щодо розвитку дитини, незалежно від наявності в дитини інвалідності чи встановленого діагнозу.

·       Фахівці ІРЦ проводять комплексну психологічно-педагогічну оцінку дитини.

·       Батьки отримують висновок про комплексну оцінку.

·       Батьки подають висновок про комплексну оцінку дитини разом із заявою про зарахування до навчального закладу.

·            Школа чи дитячий садок обов’язково мають створити інклюзивний клас або групу, якщо батьки подали висновок про комплексну оцінку дитини.

·            Наказом директора в закладі освіти створюється команда психолого-педагогічного супроводу, відповідно до Наказу МОН № 609 від 08.06.2018 року, до якої входять: директор закладу чи його заступник, учителі, асистент учителя, практичний психолог, батьки, асистент дитини та всі інші особи, залучені до навчального процесу. Команда супроводу створює індивідуальну програму розвитку (ІПР) дитини.

·            Батьки в обов'язковому порядку мають ознайомитись з ІПР та підписати її.

·            В інклюзивному класі чи групі мають створити умови для навчання дитини з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку з урахуванням потреб і можливостей учня (учениці).

·            До роботи інклюзивного класу чи групи долучають асистента вчителя чи вихователя. Ця людина не є особистим педагогом дитини, а допомагає вчителю чи вихователю проводити освітній процес.

·            Якщо фахівці інклюзивно-ресурсного центру у висновку зазначили, що дитина потребує додаткової підтримки, то вона має право на асистента дитини. Роль асистента дитини можуть виконувати батьки, уповноважені ними особи чи соціальні працівники.

Подати заявку на відвідування ІРЦ та отримати запрошення на консультацію можна онлайн. На цьому порталі можна обрати найближчий ІРЦ, зареєструватись та прийти на прийом у призначений час без черг та очікування.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5075-yak-rozpochaty-navchannia-dytyny-v-inkliuzyvnomu-klasi-chy-hrupi-v-sadochku

****************************************************************************

               ДЛЯ ЧОГО ВЧИТИ ЖЕСТОВУ МОВУ?

23 вересня – Міжнародний день жестових мов (резолюція Генасамблеї ООН 2017 р.)

Жестова мова vs мова жестів

Це два різні поняття. Знання мови жестів надає можливість краще зрозуміти наміри і настрій людини через інтерпретацію її рухів, жестів чи пози. А от мова, на якій спілкуються люди з порушеннями слуху, називається жестовою мовою - це відтворення рухів руками, які означають букви, слова і речення.

Розробником жестової мови вважається французький аббат Шарль-Мішель де Л’Епе, який у 1760 році заснував у Парижі Інститут глухих. 

Як вивчається жестова мова ?

Вивчення жестової мови починається з дактиля (абетки). Кожна літера відповідає комбінації пальців правої долоні. Дактиль використовується для імен, географічних назв та тих слів, які ви не знаєте, як показати жествоою мовою. Потім вивчаються слова і цілі речення, які найчастіше використовуються у повсякденному житті. Звісно, що «говорити» або показувати слова по буквах займає багато часу, тому в жестовій мові є загальноприйняті позначення слів, виразів та речень.

Навіщо вивчати жестову мову ?

1. Повага до людей. Чим більше людей будуть мати базові навички спілкування жестовою мовою, тим комфортнішим буде життя людей з вадами слуху.

2.    Активізація моторики пальців позитивно впливає на весь організм. Ще в II столітті до нашої ери в Китаї було відомо про вплив дій руками на розвиток головного мозку людини. Стародавні китайці стверджували, що вправи для рук і пальців гармонізують тіло та розум, позитивно впливають на діяльність мозку. На відміну від тварин, людина здатна виконувати своїми пальцями дуже тонкі та точні дії. І, щоб їх здійснювати, кисті рук задіюють великі зони мозку. Існує прямий взаємозв’язок – що більше ми робимо дрібної роботи пальцями, то краще ми тренуємо мозок і тим ясніше стає наша свідомість. Саме тому, наприклад, фахівці радять займатися рукоділлям. А чому б не жестова мова? 

3.    Новий метод тренування пам’яті. В процесі навчання іноземної мови треба запам’ятовувати багато інформації: нові слова – як вони звучать та пишуться. Для жестової мови – так само, просто запам’ятовувати ви будете положення пальців та рук. І це нова робота для мозку. Усі танцюристи знайомі з таким терміном, як м’язова пам’ять. Роблячи багато па у танці, танцюрист не думає про всі рухи, які потрібно зробити. Їх пам’ятає його тіло. Жестова мова тісно пов’язана з цим видом пам’яті, і саме його доводиться тренувати під час навчання.  

4.     Можливість додати навичку спілкування жестовою мовою у своє CV. Будь-який HR зверне увагу на резюме, в якому зазначено, що людина володіє китайською, японською мовою. Навіть якщо знання цієї мови не потрібне для вакансії, на яку претендує людина, сам факт такої навички вже привертає увагу і навіть викликає бажання познайомитись з такою людиною. А тепер уявіть, якщо у резюме зазначити жестову мову? Безумовно, це здивує і виділить власника резюме серед інших кандидатів. Якщо ваша робота буде пов'язана зі спілкувнням з людьми, знання жестової мови може знадобитись.  

5.  Отримати нові відчуття. Згадайте ту мить, ті відчуття, коли ви перший раз ставали на лижі або ковзани, полетіли літаком, побачили океан, або почали розуміти іноземну мову, яку вивчаєте. Відчуття абсолютно нового – неповторне і незабутнє. Жестова мова може відкрити вам новий світ, якого ви ще ніколи не торкалися. Це світ повної тиші. Це не тільки нові відчуття, але й нові можливості зрозуміти тих, хто постійно живе там, де немає звуків.

Чи варто вчити жестову мову – вирішувати вам. Якщо одного разу ви зустрінете людину, яка вас не може почути, - можливо, лише одне ваше запитання: «Доброго дня! Чим вам допомогти?» зробить її трохи щасливішою?

Курси жестової мови

4 ресурси для вивчення жестової мови

Курс на ВУМ

Курс для вчителів інклюзивних класів

Курс на МЕГОГО

Телеграм-канал проєкту Відчуй

P. S. Подивіться фільм «Привіт сім’ї». За сюжетом, головна героїня – ділова жінка разом зі своїм бойфрендом їде на різдвяну зустріч з родиною свого хлопця. Один з членів родини має вади слуху і в його присутності вся родина спілкується, теревенять між собою жестовою мовою. 

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5095-5-prychyn-vyvchyty-zhestovu-movu

*****************************************************************************

ЯК ПОТОВАРИШУВАТИ З ОДНОКЛАСНИКОМ З РАС

Якщо у твого однокласника чи однокласниці аутизм, то скористайся порадами.

Залучай

1. Прояви ініціативу. Запроси приєднатися до гри чи сумісної діяльності, поясни правила простими зрозумілими фразами.

2. Знайди спільні інтереси (дивитися фільми, займатися спортом чи музикою, читати книжки, переглядати телешоу тощо).

3. Заохочуй його пробувати нові речі: пропонуй, та не наполягай. Не ігноруй, не засмучуйся, навіть якщо тобі здається, що він тебе не помічає. Краще запропонуй знову, але пізніше.

Спілкуйся

4. Спілкуйся чітко, повільніше і тихіше як зазвичай. Простими реченнями. Підсилюй сказане жестами та мімікою.

5. Не використовуй неоднозначні висловлювання, метафори, гру слів. 

6. Давай зворотній зв'язок. Якщо твій однокласник з аутизмом робить щось не так, це нормально - ввічливо скажи йому про це. Пояснити, як правильно.

7. Знайди час, щоб сказати йому «привіт». Навіть якщо ти поспішаєш і проходиш повз у коридорі школи.

8. Будь наполегливим і терплячим.

Зрозумій

9. Пам'ятай про сенсорну чутливість такої дитини (почувається незручно в певних ситуаціях або місцях (натовп, шум тощо). Запитай, чи все у нього добре. Іноді йому може знадобитися короткий відпочинок.

10. Дізнайся, чим він цікавиться, до чого має хист. Запропонуй способи це реалізувати. 

11. Запитуй вчителя, асистента вчителя про поведінку однокласника з аутизмом. Як зрозумієш, ти зможеш допомогти другу.

12. Попроси когось зі школи – вчителя, асистента вчителя, асистента дитини – про те, щоб отримати додаткову інформацію про аутизм.

13. Якщо він «злякався» - це, ймовірно, він намагається щось донести. Щось може його турбувати, чи він розчарований чимось. Спробуй зрозуміти. Попроси допомоги у дорослого.

Поважай

14. Прийми його відмінності та поважай його сильні сторони.

15. Не бійся, твій однокласник з аутизмом – така дитина, як і ти, але їй потрібна допомога.

16. Заступайся. Якщо ти бачиш, як хтось дражнить або знущається з нього. Не дражни. Іноді він може не розуміти жарти й не бачити, що над ним знущаються. Якщо це помітиш - відведи кривдника вбік і попроси зупинитися. Або ж повідом про це вчителя або асистента.

17. Будь корисним, але не перестарайся,щоб йому не відчувати себе незручно. Нехай він спробує зробити щось спочатку сам, а потім допоможи, якщо це буде потрібно. Попроси його щось зробити з тобою разом, покажи, що робити, аби він міг тебе наслідувати.

18. Скажи йому/їй щось приємне (комплімент), коли ця дитина робить гарно якусь справу. Підбадьор, похвали, просто скажи «чудова робота». Такі діти люблять отримувати компліменти так само як і ти!

19. Якщо однокласник з аутизмом не залишає тебе наодинці після того, як ти ввічливо, але чітко попросив/ла про це, скажи вчителю чи іншій дорослій людині, яка зможе тобі допомогти вийти з цієї ситуації тактовно.

20. Знайди щось, що в нього класно виходить, і продемонструй своє захоплення. Можливо, його приховані таланти стануть у пригоді й ви зможете допомогти одне одному.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5123-20-porad-dytyni-iak-potovaryshuvaty-z-odnoklasnykom-z-ras

****************************************************************************

ПРАВИЛА КОМУНІКАЦІЇ З БАТЬКАМИ ДІТЕЙ З ООП

Для успішного інклюзивного навчання батьки мають стати частиною шкільної команди. Поради дефектологині із США Крістін Рів стануть у пригоді для налагодження співпраці з батьками не тільки в інклюзивних класах.

1. Надавайте чітку інформацію, що відбувається в класі

Візьміть собі за правило регулярно надавати батькам інформацію про те, що їхня дитина зробила, що в неї/нього вдалось, а над чим ще треба попрацювати. Що саме зараз вивчають діти всього класу. Ця інформація допоможе батькам зрозуміти, над чим потрібно працювати вдома і як допомогти дитині стати більш успішною в класі.

2. Передавайте батькам приклади для домашньої роботи

За правилами НУШ, не варто навантажувати дітей домашнім завданням, однак коли йдеться про дитину з ООП, пріоритетом має бути успішність дитини в колективі (для цього шкільний матеріал потрібно повторно опрацьовувати вдома, можливо, навіть «проходити» на перед – залежно від труднощів, з якими стикається дитина під час навчального процесу) та розуміння того, що школа – це середовище для узагальнення, більшості навичок батьки мають навчити дітей удома.

3. Говоріть батькам про успіхи: їхня мотивація – це рушійна сила всього процесу

Будь-яка людина (і дитина зокрема) буде вмотивована до роботи, якщо її хвалити. У цьому випадку успіхи дитини – це успіхи батьків. Знайдіть час зробити два-три фото успішно виконаного завдання. Чи надішліть мамі коротке повідомлення про досягнення на уроці математики. Вам потрібно, щоб батьки були у вашій команді, а найкращий спосіб цього досягнути – розділити з ними успіх.

4. Повідомляйте погані новини особисто

Знайдіть час поговорити з батьками після уроків. У крайньому разі – зателефонуйте. Потрібно детально описати все, що відбувалось за день. Також варто зазначити, що ви (вчитель/асистент учителя) плануєте робити далі для подолання труднощів, які виникли у дитини. Батькам буде набагато спокійніше, якщо ви озвучите, що саме ви будете робити в майбутньому.

5. Зберігайте копії інформації, яку ви надсилаєте особисто

Записки для батьків та форми зворотного зв'язку  – це документи, які допомагають встановити, що й коли ви повідомляли батькам. Часто це джерело матеріалу про те, ЯКІ події та КОЛИ відбувались протягом дня. Якщо ви не зберігаєте копії, ви не зможете відповісти на запитання, що і коли ви говорили батькам. Але ці дані можуть вам знадобитись.

6. Не дозволяйте, щоб з батьками спілкувався тільки асистент дитини

Є ризик однобічного бачення ситуації в класі. Тому якщо ви вчитель або асистент вчителя – знайдіть час і поспілкуйтесь з батьками особисто. Це потрібно для того, щоб вони мали кілька джерел інформації стосовно успіхів та труднощів своєї дитини. Також вчитель має усвідомлювати, що відбувається з дитиною. Тобто отримувати актуальну інформацію від асистента дитини та асистента вчителя. Отже, ВСІ мають працювати спільно. Батьки ж мають отримувати інформацію як готовий продукт співпраці фахівців.

7. Не зводьте все до понять «хороший»/«поганий» день

Одна мама назвала це «системою смайликів»: «Якщо я отримую зі школи тільки смайлик, що посміхається чи тільки сумує, – для мене це не несе жодної інформації». Вона має рацію – має бути деталізація, а не загальні фрази.

8. Ніколи не приховуйте погані новини від батьків

Дуже важливо інформувати батьків про те, що насправді відбувається в школі. Якщо ви говорите, що все нормально, а насправді це не так – у майбутньому це призведе до неприємностей та непорозумінь.

9. Не користуйтесь правилом «я почну розмову, тільки якщо запитають»

Будьте проактивним (діяти ще до початку поведінки).  Якщо ви чекаєте, коли батьки звернуться до вас із запитанням – ви чекаєте занадто довго. Спрямовуйте батькам інформацію та просіть про зворотний зв’язок. За кожної нагоди наголошуйте на важливості підтримки взаємної комунікації.

10. Не очікуйте, що батьки будуть розповідати вам абсолютно все. Завжди залишайте їм місце для помилки чи недомовки

Життя батьків дітей з ООП не менш напружене за ваше. Крім того, у батьків можуть бути свої перестороги та причини не надавати вам усю інформацію. Інформація про дитину часто зачіпає частину їхнього (родинного) особистого життя. Це варто брати до уваги й наперед проговорювати з батьками різні теоретичні ситуації, яких ви б хотіли уникнути для налагодження плідної співпраці.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5069-10-pravyl-komunikatsii-z-batkamy-ditei-z-osoblyvymy-osvitnimy-potrebamy

 

*****************************************************************************

МІФИ ПРО АУТИЗМ

Міф 1: Аутизм – це хвороба

Факти: Розлади аутистичного спектру – це не хвороба, а стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування. Аутизм неможливо вилікувати, проте з часом можна скоригувати і адаптувати людину до соціального життя.

Розлади аутистичного спектру починаються у дитинстві, проте зберігаються у підлітковому і дорослому віці. У більшості випадків ці стани проявляються у перші 5 років життя.

Міф 2: Аутизм пов'язаний з вакцинацією

Факти: Численні дослідження доводять, що вакцини в принципі і вакцинація проти кору зокрема в жодному разі не можуть бути причиною розвитку аутизму у дітей. Розлади аутистичного спектру – це генетичне порушення, з ним народжуються, а не набувають через щеплення в дитинстві або в результаті неправильного виховання. Ураження мозку відбувається ще на етапі внутрішньоутробного розвитку плода.

Міф 3: Аутизм – рідкісне порушення

Факти: Аутизм більш поширений, ніж синдром Дауна, тому рідкісним назвати його навряд чи можна. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), 1 дитина зі 160 страждає РАС. В Україні зареєстровано понад 7 тисяч таких дітей (7 491 у 2017 році).

Міф 4: Всі люди з аутизмом – генії / мають порушення інтелекту

Факти: Люди з аутизмом різні. Так, серед них є ті, хто може  вирішувати складні математичні задачі і володіє феноменальною пам'яттю, а є люди і з середніми здібностями. Люди з аутизмом можуть бути надзвичайно обдарованими, проте їм потрібно набагато більше часу, щоб навчитися чомусь дуже простому.  Якщо у дитини є проблеми з інтелектом – це  додатковий діагноз.

Рівні розумової діяльності у людей з РАС варіюють в надзвичайно широких межах – від важкого порушення функцій до чудових невербальних когнітивних навичок. Такі діти проявляють здібності – іноді просто геніальні – до малювання, музики, конструювання, математики тощо. При цьому інші сфери життя не будуть цікавити дитину.

Міф 5: Люди з аутизмом замкнуті, не хочуть спілкуватися і їм ніхто не потрібен

Факти: Це не так. Як і всі, вони відчувають потребу в спілкуванні. Їм завжди є що сказати, просто складно це зробити. Тому потрібно вчасно знайти альтернативний спосіб комунікації. Їм дуже потрібна наша допомога, підтримка і розуміння.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4647-5-mifiv-pro-autyzm-abo-shcho-nam-treba-znaty-pro-ras

 

**********************************************************************************

13 АНІМАЦІЙ І ФІЛЬМІВ ПРО ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ

Добірка анімацій та фільмів про дітей з РАС. Нічого страшного і лякаючого – тільки добрі історії про те, чому деякі діти «інші», як вести себе з тим, хто гранично глибоко занурений у власне «я», і як може виглядати світ очима таких людей.

 

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/3621-video-13-animatsii-i-filmiv-pro-ditei-z-autyzmom

 

***********************************************************************************

НАЙКРАЩІ ФІЛЬМИ ПРО АУТИСТІВ

Люди, які страждають таким складним захворюванням, як аутизм, мають свій особливий світ. Їм нелегко доводиться в соціумі, вони постійно ведуть відчайдушну боротьбу з самим з собою, з оточуючими, щоб відстоювати свої права.

Бен Ікс (Бельгія, 2007)

Головний герой — юнак з синдромом Аспергера, який намагається пристосуватися до життя в соціумі. Але всі його старання закінчуються провалом — однокласники сміються і знущаються над ним регулярно. Молода людина з головою поринає у віртуальний світ, пристрасть до комп'ютерної гри, де йому немає рівних у майстерності. Поступово реальний і вигаданий світ тісно переплітаються в свідомості Бена і йому вже важко відрізнити дійсність від вигадки.

Моторошно голосно і вкрай близько (США, 2011)

Фільм про одинадцятирічного хлопчика Оскара, який страждає на аутизм в легкій формі. Хвороба носить назву синдром Аспергера, при якому можна вести повноцінне існування в соціумі. Люди, які страждають цим синдромом, часто не можуть зрозуміти деяких людських емоцій. Історія починається з того, що Оскар втрачає батька, який гине під час скоєного терористичного акту в Нью-Йорку. Через рік після загибелі хлопчик натикається на послання, залишені загиблим батьком. Він починає власне розслідування, яке повинно привести до розгадки трагедії, що трапилася.

Адам (США, 2009)

«Адам» — історія молодої людини, яка страждає на аутизм. Головний герой фільму воліє спілкуватися з людьми дослідження космосу. В душі він все ж мріє зустріти кохану людину, яка змогла б розуміти його з півслова. І доля посилає Адаму рідну душу в особі дівчини на ім'я Бет.

 «Нелл» (США, 1994)

Художня драма про дівчину, яка страждає на аутизм. Головна героїня фільму Нелл з дитинства нікого не знала, крім сестри-близнюка і матері. Жили вони в глушині, далеко від цивілізації. Через проблеми з промовою у матері Нелл навчилася розмовляти мовою незрозумілою звичайній людині. Дівчину випадково виявляють. Допомогти адаптуватися в незнайомому їй світі намагається лікар, який знайшов її. Але Нелл представляє особливий інтерес для науки, тому її хочуть використовувати для вивчення в лабораторних умовах. Між заступником і вченими спалахує справжній конфлікт.

Рай океану (Китай, 2010)

Фільм про хлопчика-аутиста на ім'я Дафо. Йому 21 рік і головною його опорою в житті є батько, який трепетно піклується про нього. Але доля складається так, що батько дізнається про невиліковну хворобу, яка спіткала його. Лікарі ставлять невтішні прогнози: чоловікові залишилося всього два місяці. Переживаючи за майбутнє сина, він поспішає привчити його до самостійного життя, оскільки про Дафо нікому буде подбати. Але чи встигне герой здійснити це за такий короткий термін, відпущений йому?

Що гнітить Гілберта Грейпа? (США, 1993)

Один з головних героїв фільму - Арні, який страждає на аутизм. Після смерті батька всі турботи про опіку сім'ї переходять на плечі Гілберта. Він змушений піклуватися про хвору мати і недоумкуватого брата, який за прогнозами лікарів скоро помре. Рутина затягує молоду людину в свій вир, і він не бачить ніяких перспектив на майбутнє, оскільки крім нього нікому піклуватися про рідню. Але все змінюється в одну мить, коли герой випадково знайомиться з дівчиною Бекі.

Темпл Грандін

Художня стрічка, знята за реальними подіями про жінку з РАС, яка довела всьому світу, що цей діагноз – не вирок. З дитинства Темпл вела відчайдушну боротьбу за нормальне існування в соціумі. Її нерідко відвідували напади паніки, які не давали їй спокійно жити. Одного разу, відвідавши ферму тітки, вона винайшла там спеціальний пристрій, що допомагає заспокоїтися тваринам, що зазнають тривогу. В той момент Темпл вирішила, чому готова присвятити своє життя. Вона стала провідною американською вченою, розробила бойні, в яких тварин не піддавали тортурам.

Я – Сем

Ця стрічка розповідає історію Сема Доусона, психічний розвиток якого знаходиться на рівні семирічної дитини. Подружка головного героя народжує від нього дитину, яку залишає на його піклування. Незважаючи на нелегку ситуацію, Сему вдається за допомогою знайомих піклуватися про дочку на ім'я Люсі. У дівчинки немає ніяких відхилень в психічному розвитку, вона росте здоровою, повноцінною дитиною. У семирічному віці Люсі починає випереджати батька за розвитком і це помічають оточуючі. Сема вирішують позбавити найдорожчого, що у нього є — його дочки, оскільки соціум вирішує, що він не може далі дбати про дівчинку самостійно. Для відстоювання прав в суді захисником чоловіка стає адвокат Ріта Вільямс, у якої є свої складнощі у родині. Під час ведення непростої справи, вона сама отримає кілька життєвих уроків.

Мене звати Кхан

Історія молодої людини по імені Різван, що страждає синдромом Аспергера. Головний герой залишає свою батьківщину — Індію і перебирається жити до брата в Сан-Франциско. Там він зустрічає дівчину Мадриду, в яку закохується. Родичі проти відносин Ризваном і Мадриді, але попри все молоді люди одружуються і живуть щасливо. Трагедія 11 вересня 2001 року стає головною причиною, по якій в їх сімейних відносинах виникає тріщина. Мусульмани стають ненависними в чужій країні. Мадрида залишає чоловіка. Різван не розуміє, в чому його вина і відправляється на пошуки коханої дружини, щоб її повернути.

Людина дощу

У Чарлі помирає батько. Він упевнений, що вся спадщина перейде до нього в руки, як до єдиного найближчого родича. Але з'ясовується, що синові дістається лише старий автомобіль покійного. Герой дізнається про існування брата на ім'я Раймонд, який страждає на аутизм і знаходиться в лікарні. Чарлі не має наміру миритися з несправедливістю і збирається будь-яким способом завоювати спадок. Він ще не знав, що придбає щось більше, ніж гроші, зважившись на викрадення хворого брата. В голові Чарлі йде переосмислення людських цінностей, і він вперше в житті розуміє, що матеріальні блага не найголовніше.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/2218-naikrashchi-filmy-pro-autystiv

***********************************************************************************

 ВІДЕОМАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ В РОБОТІ

ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ЩОДО ФОРМУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ СВІДОМОСТІ:

1. Мультфільм «Про Діму» розповідає про зустріч дівчинки Світлани і хлопчика, не схожого на її друзів. Діма погано ходить і майже не говорить, але цікавість Світлану і добрі поради її мами стають початком справжньої дружби. Світлана має зрозуміти, що знайомству і грі діагнози не перешкода, і можна ділити радість спілкування з тими, хто від тебе відрізняється.

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=Nx4iFNfjqN0

2. Мультфільм «Скарлетт». У центрі сюжету дівчинка на ім’я Скарлетт, якій діагностували саркому Юінга (рак кісток). Щоб врятувати їй життя, лікарям довелося ампутувати гомілку, і тепер Скарлетт змушена носити протез. Через це вона відчуває себе непотрібною і самотньою, а ще вона не може танцювати. Але одного разу мама, яка вірить в свою дочку, знову одягає на Скарлетт бальне плаття і малятко перевтілюється. Вона стає тією веселою дівчиною, з якою цікаво дружити і грати. Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=t-zrMVlJmP4

3. Мультфільм «Мотузки». Цей 11-хвилинний фільм іспанського мультиплікатора Педро Соліса в 2016 році удостоївся премії Гойя. Соліс присвятив його своїм дітям - дочці Алехандрі й синові Ніколасу. Ви побачите, наскільки сильно і на краще змінилося життя дівчинки Марії, коли вона познайомилася з особливим хлопчиком, у якого діагностували ДЦП.

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=rajnbzd27PM

4. Мультфільм «Подарунок». Зворушлива історія про дружбу, об”єднану спільним болем. За 4 хвилини ви зміните ставлення не тільки до свого життя, а й навчитеся розуміти чуже, особливе.

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=eKyL9vwZ2xo

5. Короткометражка «Акуратна історія». У 2014 році російський фонд «Діти БЕЛА» до Дня рідкісних захворювань випустив короткометражку про хлопчика Микиту, який готується йти в школу, але через свою тендітну шкіру стикається з цілою низкою проблем. Автори прагнули, щоб ця історія, подана в такий доступній для дітей формі, надала «особливим» дітям впевненості в собі, і допомогла суспільству зрозуміти їхні проблеми і допомогти в адаптації.

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=mFN4pLhxPWA

6. «Мій братик з Місяця». Автором цього мультфільму є француз Фредерік Филибер. Його син - аутист, і саме він надихнув Фредеріка на створення короткометражної стрічки, в якій оповідачем виступає сестра особливого хлопчика. Вона розповідає про його життя і про те, яким він бачить навколишній світ. Він ніби не бачить і не чує мене, він дивиться в небо ... Якби я була чарівницею, я б зачарувала його, щоб йому більше подобалося бути з нами, ніж на Місяці. Сестра придумала особливу мову, щоб спілкуватися з братом-аутистом і запевняє всіх, що з ним все в порядку, просто він з Місяця.

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=yGl4uAtVNl0

7. Короткометражка «Відбуваються дивовижні речі». Цей мультфільм створений, щоб розповісти про аутизм якомога більшій кількості людей, щоб стимулювати розуміння і терпимість серед дітей і майбутніх поколінь.

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=Usswy1kusfM

8. «Поза зором». Мультфільм, створений в стилі аніме, показує, що відчувають незрячі люди. У короткометражці навмисно посилений звук з метою продемонструвати той факт, що незрячі люди чують набагато чіткіше, ніж зрячі. А ще діти дізнаються про помічників особливих людей - чарівну паличку і собаку-поводиря.

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=BbafmZ5MX-4

9. «Маленька каструлька Анатоля». Французькі мультиплікатори створили короткометражку, яка за допомогою метафори - каструльки - допоможе навіть найменшим зрозуміти, хто такі люди з особливими потребами, та чому бути особливим – нормально.

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=objjK5oO9-Y

10. «Ex-E.T.» Мультфільм показує батькам вплив загальної думки та оточення на відносини з дитиною, яка не підходить під загальноприйняті критерії. Діти, народжені на Землі, можуть здаватись, що прилетіли з іншої планети, де їм не змогли допомогти. А саме серед нас вони можуть знайти своє місце. У людей достатньо ресурсів виростити та виховати особливих дітей. Використовуючи даний відеоматеріал, слід врахувати неоднозначність його завершення.

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=A8BcnXmOl_s

11. «Тамара». Сумна короткометражна анімаційна картина про дівчинку, яка любить грати і танцювати. Але не все так просто, як здається на перший погляд...

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=6eQllI3C4WI

12. мультфільм «Інклюзія» для розуміння поняття «інклюзія»

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=BB3zliFJAWg

13. «Мультфільм про всіх на світі». Цей чудовий мультик навчить дружити, бути терплячими, толерантними один до одного, сприймати один одного такими якими ми є. В мультфільмі на прикладі кішок показано, що кожен в цьому світі має своє значення, свою роль.

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=tqy9yMiLkQs

14. Мультфільм про толерантність. Демонструє сприйняття «інакшості» та індивідуальність кожної особистості.

Джерело: канал YouTube// режимдоступу: https://www.youtube.com/watch?v=E-EW2DzswH8

15. «Уроки тітоньки сови. Не треба ображати друзів». Серія мультфільмів українською мовою різної тематики, які можна використовувати при формуванні толерантності.

Джерело: канал YouTube//режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=sIe-QK83RYQ

16. Мультфільм «Червона жаба». Головним героєм цієї історії стає жабеня, але непросте, а незвичайного червоного кольору. Не дарма природа зробила його побратимів зеленими. Адже так вони не кидаються в очі своїх місцях проживання тим, хто хоче їх з'їсти, тому що їх складно помітити в траві або болотяних заростях. А ось червоного жабеня видно здалеку. Як же він справляється з бідами, які постійно з ним відбуваються?

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=0aQScAabfvc

17. «Жив собі чорний кіт». Цікавий український мультик про те, як людські забобони псують життя чорному котику.

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=Vs2w844QDvc

18. Мультфільм «Про пташок». Залякувати людей – не круто, і цей мультик доводить це досить влучно.

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=AxtWIK6EO5Y

19. «Перше Різдво» – це історія, розказана в красивій анімації, в якій лісові персонажі поширюють інформацію. Ми слідкуємо за Генріхом Їжаком, коли він починає в новій школі. Його шипи заважають йому вписатися, але, на щастя, у нього є друг Білка, який доглядає за ним.

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=CRJJY6sX4Sk

20. Мультфільм «Курка, яка несла всяку всячину». Історія про дивну курку, що мріяла про курчат, а несла всяку всячину...

Джерело: канал YouTube// режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=igm6wzMRWXQ

 

Важливо!!! Деякі із запропонованих мультфільмів мають російськомовний дубляж, тому слід попередньо підготувати відповідний супровід українською мовою.

Джерело: Дитячий психолог 6 червня 2019 р.  · 

***********************************************************************************

КНИГИ ПРО АУТИЗМ

2 квітня - Міжнародний день інформування про аутизм. Важливо розмовляти про це з дітьми, дорослими. Важливу роль у таких розмовах відіграють дитячі історії, покладені в основу гарних книжок. Є діти, які впізнають якісь свої риси у характері головних героїв і не будуть відчувати себе такими самотніми, та більшості дітей просто необхідно зрозуміти «інакшість» однолітків з аутизмом. 

1. «Любий Ґабріелю, Гальфдан» В. Фрайгов, «Видавництво Старого Лева»

Молодший син норвезького письменника Гальфдана Фрайгова — аутист. Ця книга — лист від батька до сина. Ви дізнаєтеся, як буває нелегко зрозуміти іншого, який і сам поки не розуміє хто він у цьому світі, і що в ньому має робити. Розмови, батьківська гордість за досягнення сина, безумовна любов, непрості моменти і сила родини — ось про це книга. 

2. «Рікі та дороги», Марк Лівін, «Віват»

Дедалі більше з’являється у нас та наших дітей можливостей дізнатися про тих людей, які не вписуються у рамки так званої «норми». Принцип інклюзивності шкільного навчання наближає інші реальності та інші способи взаємодії із дітьми з розладами аутичного спектру. Ця книга про підлітка з синдромом Аспергера. Зазвичай його називають високофункціональним аутизмом, адже у осіб, у яких він є, інтелект нормального або навіть високо рівня. Натомість великою їх проблемою лишається соціальна взаємодія та емоційний розвиток: їм важко дається невербальна комунікація, а повторювані ритуали, складання списків та дотримання розкладу тримають їх світ в купі. В історії про 14-річного Матвія є дуже важливий друг — уявний собака Рікі, який є для Матвія провідником шляхами, що мають вести додому.

3. «Розумник», Кім Слейтер, Видавництво Старого Лева»

Коли ти «якийсь не такий», щодо твого інтелекту часто роблять хибні припущення. От і Кіран Вудз намагається розгадати одразу дві таємниці: хто вбив його друга безхатченка (поліція не дуже переймається цією справою, адже мова «лише» про безхатька) і куди поділася бабуся, яка перестала їх з мамою навідувати? Важко зосередитись на детективній роботі, коли однокласники дражнять, а вдома вітчим ображає маму. Чудова історія про любов, яка долає все.

4. «Загадковий нічний інцидент з собакою», Марк Геддон, «Клуб семейного досуга»

15-річний Крістофер Бун — аутист. Він живе у невеличкому містечку разом з батьком. І ось, одного разу, хтось вбив сусідського собаку, і всі підозрюють у цьому Крістофера, який вирішує розслідувати цей загадковий нічний інцидент. У Крістофера гострий розум, він дуже сильний у математиці, але мало що розуміє у повсякденному житті. Він не любить, коли його торкаються, не довіряє незнайомцям. Він ще не знає, що це розслідування переверне все його життя.

5. «Візуальний словник соціальних ситуацій», Фонд допомоги дітям з синдромом аутизму «Дитина з майбутнім»

Цей словник може використовуватись для роботи з дітьми-аутистами, які краще сприймають правила поведінки у соціумі саме у такій, візуальній формі. У словнику описана 31 соціальна ситуація, з якою найчастіше стикаються діти. За допомогою словника дитина навчиться вітатися, прощатися, просити і чекати, спілкуватися та гратися з дітьми, їздити у транспорті та поводитись у громадських місцях.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4782-5-dytiachykh-knyzhok-pro-autyzm

***********************************************************************************

КНИГИ ДЛЯ ДІТЕЙ І ПРО ДІТЕЙ З ООП

Цей список книг я колись знайшла в інтернеті. На жаль, не знаю автора. Але ділюсь з вами корисною інформацією.

Для малюків:

Тиль Швайгер, Клаус Бумгарт. «Безухий заяц и Ушастый цыплёнок».

Пер Густавссон, Матс Вэнблад. «Птенчик Короткие крылышки».

Ким Фупс Окесон, Эва Эриксон. «Гражданин, гражданка и маленькая обезьянка».

Про тих, хто погано або зовсім не бачить:

Анна Анисимова. «Невидимый слон»

Джимми Лиао. «Звучание цвета».

Джин Литтл. «Неуклюжая Анна» и «Слышишь пение?»

Про тих, хто погано або зовсім не чує:

Ирина Зартайская. «Я слышу».

Дарья Вильке. «Тысяча лет тишины». (з книги «Грибной дождь для героя»)

Сиси Белл «СуперУхо»

Про тих, хто не говоре:

Моррис Глейцман. «Болтушка».

Про тих, хто має дитячий церебральний параліч:

Шэрон Дрейпер. «Привет, давай поговорим».

Айвен Саутолл. «Пусть шарик летит».

Ребекка Эллиотт. «Просто потому что».

Про тих,  хто не може ходити:

Анне-Катрине Вестли. «Каос и Бьёрнар».

Алан Маршалл. «Я умею прыгать через лужи».

Владимир Рудак, Лена Ужинова «Я - слон!»

Ирина Ясина. «Человек с человеческими возможностями».

Про тих, у кого епілепсія:

Давид Б. (Пьер-Франсуа Бошар). «Священная болезнь» (комикс)

Про тих, у кого генетичні захворювання:

Ракель Джарамилло Паласио. «Чудо».

Иен Стракан. «Паренёк в пузыре».

Про тих, у кого синдром Дауна:

Бирта Мюллер. «Планета Вилли».

Света Нагаева. «Хромосоня».

Джакомо Маццариол. «Мой брат – супергерой»

Бетси Байерс. «Лебединое лето».

Про тих, у кого аутизм або розлади аутичног спектру:

Кэндзиро Хайтани. «Взгляд кролика».

Синтия Лорэ. «Правила. Не снимай штаны в аквариуме».

Андреас Штайнхёфель. «Рико, Оскар и тени темнее тёмного».

Джонатан Сафран Фоер. «Жутко громко & запредельно близко».

Марк Хэддон. «Загадочное ночное убийство собаки».

Мигель Гаярдо, Мария Гаярдо. «Мария и я» (комикс)

Мари-Од Мюрай. «Умник»

Про дім для інвалідів:

Мариам Петросян. "Дом, в котором..." (+)

 

Ще кілька книг з даної теми

(Джерело The Guardian про дитячі книги з даної теми зі всього світу: https://www.theguardian.com/…/disability-inclusive-books-th…)

«Серце Аліси» від Stéphane Servant . Це історія про Алісу, дівчинку, яка стає щасливою і сердитою, яка не може бігати або ходити, але може піти всюди в своєму інвалідному візку - дівчині з багатою фантазією, яка майже в усіх відношеннях схожа на всіх.

«каструля Лоренцо» від Isabelle Carrier - (спочатку «запіканка д'Анатоле»). Ця книга виглядає блискучою, в комплекті з химерними ілюстраціями і блискучим метафоричним посланням: Лоренцо ходить постійно з кастрюлькою, одягає її на голову, стукає нею і через це він "не такий, як усі". Інвалідність тут не така очевидна, але те, як Лоренцо обробляє свою каструлю – блискучий опис і показ того, які різні діти.

«Закрити очі» Вікторії Перес Ескріва і Клаудії Рануччі. Тут йдеться про двох братів: один пояснює, що він бачить своєму сліпому братові, який потім описує, як він переживає світ. Ідеальний спосіб пояснити дитині зір і сліпоту.

«Вона та інші» Нахла Гандур і Янна Трабульсі: історія про дружбу і приналежність, включаючи персонажа-інваліда і про те, як він дружить з дівчиною в її новій школі. Історія заснована на власному досвіді дитинства.автора.

«Історія привидів» Хайме Гамбоа і Вен Хсу Чен. Історія про книгу Брайля, яка порожня і думають, що це привид і ніколи не читається. Поки сліпа дівчина не знайшла книгу і не розкрила історію...

«Читайте книгу зі мною» Лоуренс Шимель і Тіаго Лопес. Книга про сліпого головного героя. Мова йде тільки про Антоніо, що бажає поділитися своєю любов'ю до книги з кимось!

«Лола і я» К'яра Валентина Сеґре і Паоло Доменіконі. Історія про дівчину і її собаку-поводиря і особливі відносини, якими вони діляться.

«Лейла. Рудді Аллая» Надін Каадан. Надін цитує: «Є багато способів спілкуватися, давайте знайдемо їх разом». Історія Рапунцель-еске про глуху, але сильну принцесу.

«Власний світ Тамера» Фатіми Шарафіддін. Книга про дитину з аутизмом, з дійсно точними зображеннями дітей-аутистів.

«Zitti's Cake Shop» Рози Тізіана Бруно і Амбра Гарлашеллі. Книга про пана Зітту, який глухий і показує, що зрозуміти когось - не завжди потрібні слова. Іноді вам потрібен чарівний торт або якась тиша.

«Ной» Еліза Маццолі і Соня Марія Люс Посентіні: Книга про дитину з лицьовими спотвореннями. Важлива ідея - як не судити інших людей на основі їх зовнішнього вигляду.

«Муета» Енн Кортей і Александра Пічард. Французька книга про персонажа з селективним мутизмом - який вибирає не говорити.

«Моя сестра Екса» Мері Торрас і Мікель Вальверде. Розповідь хлопчика про його усиновлену сестру-інваліда з Ариці.

«Моя бабуся завжди пам'ятатиме мене» Самар Махфуз Баррадж і Майя Фідаві Це історія молодої дівчини, чия бабуся має хворобу Альцгеймера і як вона повільно починає забувати .

«Лола Вовк» Альмудена Табоада і Улісс Венселл. Я люблю, люблю, люблю зовнішній вигляд цієї книги! Лола має нещасний випадок і більше не може ходити - вона вчиться робити вибір самостійно, але і приймати допомогу, коли це необхідно. Хотілося б, щоб я читав цю книгу в дитинстві!

*********************************************************************************

КОРЕКТНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

Вживання коректної термінології – умова належного сприйняття самої дитини, її потенційних можливостей, її сильних сторін для будування навчання, розвитку та виховання. Акцентом термінології має бути, насамперед, людина, а потім особливості її розвитку, порушення, інвалідність тощо. Так записано в «Конвенції ООН про права людини». Коли ми будемо спиратися на коректні визначення, бачити насамперед дитину, то будемо ефективніше будувати навчальний процес.

Батьки дитини з особливостями психофізичного розвитку ніколи не говорять : «Наша донька – розумово відстала».Тож і вчитель має ретельно підбирати слова в спілкуванні.

Дозволяючи собі називати дітей з особливими освітніми потребами за їх медичним діагнозом, ми знецінюємо їх як людей, а як відомо,знецінюючи інших, ми знецінюємо себе.

Фахівцями доведено, що такі слова і вирази мимовільно спричиняють негативні асоціації і змінюють стереотипи, які часто ізолюють та дискримінують дітей з особливими освітніми потребами.  

Такі слова як « прикутий…», «сліпий», «жертва» - асоціюються з образом нещасливої  та безпорадної людини. Це часто травмує дитину,позбавляє її можливості вірити в себе.

Інвалідність – не медичний термін! Ми звикли, що таку людину розглядають як хворого. 16 січня 2018р. в Україні офіційно заборонили термін «інвалід». Тепер коректно казати «особа з інвалідністю».

Також варто відмовитися від слів на кшталт «обмежені можливості», «неповносправний». Коли говорять «з особливими потребами» - це теж неправильно. Особливі потреби є у всіх: одні люблять читати, інші – дивитися телевізор. Прийнятним є термін «з особливими освітніми потребами».

 

Некоректна термінологія	Коректна термінологія
Неповносправні, інваліди, каліки, недієздатні, немічні, хворий, неповноцінні, дефективні	Люди з інвалідністю. Людина (дитина), яка має інвалідність. Людина з особливими освітніми потребами.
Страждає від… Хворіє на…	Має порушення зору/слуху/опорно-рухового апарату
Прикутий до інвалідного візка, візочник	Користувач крісла колісного; дитина, яка користується кріслом колісним. Людина (дитина), яка використовує інвалідний візок. Людина (дитина), яка пересувається на інвалідному візку.
Розумово відсталий, з розумовими відхиленнями, загальмований, ненормальний, дебіл, імбіцил, «гальмо»	Людина з порушеннями інтелектуального розвитку. Дитина із затримкою в розвитку. Дитина, яка повільно навчається.
Глухонімий, глухий, як пень	Людина з порушеннями слуху, нечуючий, спілкується жестовою мовою. Людина зі зниженим слухом. Людина, яка не чує, яка погано чує. Людина із залишками слуху.
Сліпий, сліпий, мов кріт, зовсім сліпий	Незрячий, особа з порушеннями зору Людина, яка має проблеми зору. Людина, яка не бачить. Людина, яка погано бачить. Людина зі зниженим зором.
Епілептик, діабетик, депресивний	Особа з епілепсією/діабетом/депресією Особа, яка має епілепсію / діабет / депресію
Карлик, гном, ліліпут	Людина низького зросту, невисока людина
Аутик, аутист	Людина/дитина з аутизмом
Особлива дитина, з особливими потребами, «особятко»	Дитина з особливими освітніми потребами
Інклюзивні діти, інклюзятко	Дитина з особливими освітніми потребами, діти з різними здібностями
Спазматичний (спазматик)	Дитина з церебральним паралічем
Психічно хворий, божевільний, псих	Особа з розумовими/психічними порушеннями. Людина з душевним або емоційним розладом.
«Даун», «Монголоїд», Даунята	Людина (дитина) із синдромом Дауна

 

 

******************************************************************************

Матеріали практикуму

для практичних психологів ЗДО на тему 

«Особливості діяльності практичного психолога з дошкільниками в умовах інклюзивної освіти» 

(20.11.2020р.)

Деякі матеріали можна використовувати для роботи із дітьми з ООП шкільного віку  та дорослими 

***********************************************************

ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ

ДІТЕЙ З ООП

 Емоції:

·         Виконують регуляцію та охоронну функції.

·         Сприяють розкриттю потенційних творчих здібностей.

·         Спонукають до певних вчинків, забарвлюють поведінку в цілому.

·         Допомагають пристосуватися до ситуації.

·         Супроводжує спілкування і всі види діяльності.

·         Є показником загального стану дитини, її психічного і фізичного самопочуття.

 Емоція як процес є діяльність оцінювання інформації про зовнішній та внутрішній світ, що надходить у мозок.  Емоція оцінює дійсність і доводить свою оцінку до відома організму на мові переживань.

Емоції погано піддаються вольовий регулюванню, їх важко викликати за своїм бажанням.

Характеристика емоційно-вольової сфери дитини з ООП:

§  знижений фон настрою;

§  бідність емоцій;

§  схильність до швидкої зміни настрою (пожвавлення переходить у плач, крик, піднесений настрій — у насупленість та агресію);

§  емоційна бідність, яка зменшує негативні переживання та сприяє їх швидкому забуванню;

§  неадекватні форми емоційного реагування на зауваження та заохочення;

§  підвищена схильність до страхів та тривожності;

§   спрямованість позитивних емоцій на отримання все нових і нових задоволень;

§  надмірна імпульсивність, неврівноваженість;

§  одноманітність емоційно-експресивних засобів спілкування;

§  нерозуміння емоційного стану іншої людини.

 

	Особливості емоційно-вольової сфери дітей шкільного віку
Здорові діти	Позиція дошкільника, школяра; реакції адекватні; адекватна самооцінка; дотримуються вимог; багаті емоції, стійкий настрій
Діти із затримкою психічного розвитку	Позиція дошкільника; самооцінка занижена; інфантильні прояви поведінки; слабо дотримується вимог; яскраві і виразні емоції; періодична зміна настрою
Діти із порушенням інтелектуального розвитку	Позиція дошкільника; реакції часто неадекватні; неадекватна самооцінка; слабо дотримується вимог; емоції бідні; настрій нестійкий
Діти із порушенням слуху	Неадекватна самооцінка; слабо дотримуються вимог; реакції інколи неадекватні; емоції виразні; періодична зміна настрою
Діти із порушенням зору	Неадекватна самооцінка; переважають негативні емоції; емоції виражають у звуках та виразних рухах; труднощі у дотриманні вимог
Діти із порушеннями опорно-рухового апарату	Уповільнені мімічні реакції; підвищена емоційна збудливість; занижена самооцінка; лабільність настрою

Домінують прояви:

1)сором’язливості, пов’язані з неповноцінністю;

2) образи (чому це сталося зі мною);

3) почуття власної неповноцінності (неприйняття свого дефекту);

4) підвищеної тривожності, залежності.

 Враховуючи ослабленість та чутливість нервової системи, психокорекція має спрямовуватись на:

Формування адекватної самооцінки, враховуючи наявні особливості:

Ø  страх перед негативною оцінкою;

Ø  страх перед аудиторією;

Ø  занижений рівень домагань;

Ø  тривожність.

Корекцію поведінкових реакцій:

Ø  прояви агресії (ілюзія захисту);

Ø  неадекватність поведінки;

Ø  ухилення від контактів;

Ø  надмірне очікування допомоги (психологія утриманця – увесь світ мені винен).

 

**************************************************************

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА ДІТЕЙ З ООП, ЩО НАВЧАЮТЬСЯ ВДОМА

Матеріали "Психолого-педагогічна підтримка дітей з ООП, що навчаються вдома" можна переглянути тут


*********************************************************************************

Рекомендації

школи професійного саморозвитку для практичних психологів і соціальних педагогів закладів інституційного догляду та виховання дітей (2 заняття)

Соціально-психологічний супровід дітей з ООП

На сьогодні активно впроваджується інклюзивна освіта. З дітьми з ООП працюють усі працівники закладу освіти, зокрема і практичні психологи та соціальні педагоги.

У кожній школі фахівець має підготувати учнів, а також їхніх батьків до здорової взаємодії з дитиною з ООП: тренінги, лекторії, семінари, консиліуми, під час яких будуть зруйновані стереотипи шодо спільного навчання.

Якщо психолог увійде в спеціальну команду супроводу дитини з ООП, він має забезпечити психологічний супровід навчання, а ще - консультувати вчителів та батьків щодо створення ефективних умов для цієї дитини. Фахівець не повинен виконувати обов”язки дефектолога, тому заняття та допомога в навчанні - не його сфера діяльності, але він може звернутися до фахівців інклюзивно-ресурсних центрів за консультацією.

Для забезпечення повноцінного перебування дитини з ООП в освітньому закладі, необхідний відповідний психолого-педагогічний супровід, мета якого – підготувати дитину до самостійного життя, враховуючи потенційні можливості навчання та розвитку дитини, її індивідуальних особливостей, через залучення всіх учасників освітнього процесу (батьків, педагогів, дітей) до реалізації запланованих дій щодо особливостей розвитку, спілкування, навчання дітей з ООП, сприяння їх соціалізації, адаптації та професійній орієнтації. ПП і СП сприяють формуванню соціальних навичок учнів, наданню належної психологічної підтримки дітям з ООП та їх сім’ям, педагогам, здоровим дітям та їх батькам.

Робота з дітьми з ООП має бути спрямована на організацію цілеспрямованої підтримки через надання психологічної, соціальної допомоги всіх учасників освітнього процесу.

Основні завдання соціально-психологічного супроводу дитини визначено нормативними документами Міністерства освіти і науки України. Аналіз цих завдань дозволяє виокремити пріоритетні напрямки роботи практичного психолога та соціального педагога в рамках психологічного супроводу дитини з ООП.

Першочергове завдання супроводу - створення особливої емоційно-когнітивної (пізнавальної) установки щодо дитини з ООП - в освітньому закладі де має домінувати турбота, емпатійність, чуйність і тактовна взаємодія до дитини з ООП, з одного боку, а з іншого – ставлення до неї як до рівноправного члена колективу.

Психологічний  супровід потребує планування, додаткової професійної підготовки, а також контактів з фахівцями, які можуть надати відповідну допомогу.

Основні напрями психолого-педагогічного супроводу:

-      попередження виникнення проблем розвитку дитини;

-  допомога дитині у вирішенні актуальних завдань розвитку, навчання, виховання;

-       психологічне забезпечення індивідуальних освітніх програм;

-       розвиток психолого-педагогічної компетентності батьків і педагогів.

Тому, важливими завданнями у роботі психологічної служби є:

1)      підбір діагностичного інструментарію, придатного для роботи з різними категоріями дітей, відповідно до наявних порушень розвитку;

2)      визначити негативні і позитивні чинники, які впливають на здатність дітей до навчання і самоконтролю; оцінка середовища, визначення щодо його відповідності потребам і можливостям дитини;

3)       створити для дитини емоційний сприятливий мікроклімат у групі під час спілкування з дітьми та педагогічним персоналом;

4)       вивчати індивідуальні особливості розвитку дітей у єдності інтелектуальної, емоційної та поведінкової сфер їхнього прояву;

5)      уточнення змісту та методів корекційної роботи з дітьми, які мають ООП з урахуванням результатів психологічної діагностики;

6)      розробка та впровадження комплексних корекційних стратегій, які б містили, крім навчання, ще й ігрові засоби, рекомендації щодо сімейного виховання;

7)       підвищувати психологічну компетентність педагогічних працівників, батьків з питань виховання і розвитку дитини;

8)       формування в учасників освітнього закладу психологічної готовності до взаємодії з дитиною з ООП;

9)       залучення дітей з ООП, їх батьків до масових заходів, гуртків, секцій тощо.

10)  участь у роботі команди психолого-педагогічного супроводу;

11)  взаємодія з працівниками інклюзивно-ресурсного центру.

Основні принципи організації психолого-педагогічного супроводу дітей з ООП:

·          конфіденційність та дотримання етичних принципів;

·          пріоритет інтересів і потреб дітей та учнів;

·          толерантне ставлення до дитини з ООП;

·          неперервність супроводу;

·          системність в роботі;

·          активна співпраця з батьками дитини з ООП;

·          мультидисциплінарність;

·          міжвідомча співпраця.

Функції ПП щодо діяльності з дітьми з ООП та їх батьками:

1.  Діагностична - вивчення індивідуальних особливостей дітей,  рівня  розвитку пізнавальних процесів, рівня адаптації дитини до умов навчального закладу, стилю спілкування батьків та педагогів з дітьми; виявлення та реалізація інтелектуального та особистісного потенціалу дитини з ООП; встановлення збережених компонентів  сихічної діяльності; виявлення дітей, у яких виникають труднощі у навчанні, спілкуванні та взаємодії з оточуючими; визначення причин цих труднощів.

2.  Профілактична – проведення заходів щодо формування ненасильницького спілкування, толерантного ставлення до дітей з ООП; попередження девіантної поведінки; попередження виникнення труднощів у дитини під час навчання.

3.  Корекційна – розвиток пізнавальної, мотиваційної, когнітивної, емоційно-вольової сфер дитини; забезпечення успішної адаптації учнів з ООП до нових умов діяльності та навчання, створення позитивного психологічного мікроклімату в класі, в школі; формування навичок спілкування і взаємодії між дітьми з ООП і здоровими дітьми, між дітьми з ООП і педагогами.

4.  Консультативна – надання індивідуальних і групових консультацій дітям з питань особистісного розвитку, використання їх потенційних можливостей, батькам і педагогам з питань особливостей навчання і виховання дітей

5.  Просвітницька - проведення заходів та виступи перед учнями, батьками, педагогами щодо формування психологічної та педагогічної компетентності щодо особливостей розвитку дітей з ООП, їх поведінки, особливостей навчання;. формування в учасників освітнього процесу толерантного ставлення до дітей з ООП.

6.  Організаційно-методична - веде відповідну документацію; підвищує свою професійну компетентність. Координує роботу учасників освітнього процесу щодо дотримання прав та інтересів дітей з ООП в закладі.

7.  Зв’язки з громадськістю – налагодження співпраці із державними та громадськими установами та організаціям, які займаються питаннями розвитку, захисту прав дітей з ООП та їх батьків, залучення спеціалістів до різноманітних заходів.

Функції СП щодо діяльності з дітьми з ООП та їх батьками:

1.  Діагностична - вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку дітей з ООП, особливості взаємин дітей у класі та шкільному колективі; досліджує особливості сімейного виховання дітей. Виявлення дітей, у яких виникають труднощі у спілкуванні та взаємодії з оточуючими або які проживають у сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах.

2. Прогностична - на основі спостережень та досліджень прогнозує посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості дитини; прогнозує результати освітнього процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості; - соціально-педагогічний патронаж здобувачів освіти і їх батьків (законних представників).

3. Консультативна - відповідно до результатів діагностики дає рекомендації батькам, педагогам з питань соціального розвитку дітей; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дітям .

4.  Профілактична - роз’яснює дітям доцільність дотримання соціально значимих норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя; сприяє попередженню негативних явищ в шкільному середовищі.

5.  Просвітницька - проведення заходів та виступи перед учнями, батьками, педагогами щодо формування правової та педагогічної компетентності з питань проблем розвитку дітей з ООП, особливостей дитячої поведінки, особливостей навчання, налагодження взаємостосунків між дітьми і дорослими з метою формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами; ознайомлення батьків, педагогів з прийомами реагування на особливості поведінки як їх дитини з ООП, так і її однолітків.

6.  Корекційна - надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб дітей; здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з ООП; сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, проводить роботу, спрямовану на відновлення фізичного стану дітей та їхніх соціальних функцій, сприяє поліпшенню психоемоційному та соціальному розвитку таких дітей.

7.  Соціально - захисна - забезпечує дотримання норм охорони та захисту прав дітей з ООП в умовах освітнього закладу: організація безкоштовного гарячого харчування в шкільній їдальні, безкоштовний проїзд у міському транспорті, безкоштовне оздоровлення дитини. Представлення інтересів дитини у відповідних органах і службах.

8.  Організаційно -методична – веде відповідну документацію; підвищує свою професійну компетентність; координує взаємодію усіх суб’єктів соціального виховання; сприяє організації соціально корисної діяльності дітей; залучає різні державні та громадські установи та організації до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої та інших видів роботи з дітьми з ООП. Сприяння участі дитини в гуртках, секціях з урахуванням її можливостей.

Система психолого-педагогічного супроводу дітей:

1. Психодіагностичний етап:

- ознайомлення з документацією: збір анамнестичних даних, висновків (за можливості та потреби) педіатра, психіатра, невролога, отоларинголога, офтальмолога, логопеда, дефектолога, педагога та визначення на підставі отриманої інформації тактики та стратегії подальшого обстеження дитини;

- спостереження та діагностика рівня розвитку дитини з ООП (виявлення індивідуальних особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів); діагностика рівня соціального розвитку дітей, рівня соціальної зрілості; виявлення навчальних труднощів у дітей, визначення причин цих труднощів; діагностика особливостей спілкування, поведінки, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною, дитини з ін.дітьми;

-      бесіди, тестування та анкетування педагогів та батьків на предмет готовності до здійснення навчання з дитиною з ООП;

-    вивчення особливостей сім’ї, в якій виховується дитина;

-    психолого-педагогічне спостереження за особливостями соціальної взаємодії учнів у школі та в позаурочний час за особливостями її поведінки та взаємодії з однолітками, педагогами.

2. Оформлення відповідної документації для здійснення супроводу дитини з ООП:

-      формування банку даних дітей з ООП;

-    оформлення психолого-педагогічної картки індивідуального розвитку дитини;

-    складання соціального паспорта сім’ї, в якій виховується дитина;

-    щоденника спостереження за поведінкою дитини в освітньому закладі, у позаурочний час;

-      наявність копії форми ІПР, що видається МСЕК і ЛКК;

-      ознайомлення з висновками і рекомендаціями ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти щодо організації навчання дитини та надання їй додаткових послуг;

-      розробка та затвердження тематичного плану програми індивідуальної корекційно-розвивальної роботи;

-      складання індивідуальної програми супроводу дитини із залученням інших фахівців та спеціалістів;

-      розробка та оформлення відповідних рекомендацій для педагогів і батьків.

 3. Створення власної навчально-методичної та інформаційної бази (банк даних корекційних, навчальних і виховних програм).

4. Створення толерантного середовища в освітньому закладі:

- мінімізація негативних емоційних проявів;

- зняття напруги в групі дітей;

- навчання способів саморегуляції;

- підтримка емоційної чутливості;

- розвиток емпатії й адекватного емоційного реагування (емоційна стабільність);

- розвиток вольової сфери;

- формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з ООП;

- актуалізація бажання спілкуватися з людьми; виховання позитивного ставлення до людей;

- профілактика стигматизації і дискримінації у оточенні ровесників;

- включення ідей толерантності в гру, інші продуктивні види діяльності та обговорення реальних подій життя.

5. Виявлення і прогнозування можливих проблем:

-         виникнення супротиву новому середовищу з боку дитини, для зняття якого потрібно включати розробку додаткових освітньо-виховних ресурсів;

-         виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів між педагогом і дитиною, педагогом і батьками.

6. Розробка шляхів корекції можливих негативних наслідків:

Ø  труднощі процесу комунікації;

Ø  нестабільність психоемоційного стану;

Ø  розбалансування саморегуляції;

Ø  дезадаптація;

Ø  почуття залежності від оточуючих та ін.

7. Моніторинг результативності.

-          відстеження результативності впроваджених змін;

- внесення змін до індивідуальних психолого-педагогічних програм супроводу дітей з ООП, які виявились не результативними;

-          перегляд спланованих форм, методів, прийомів роботи з дітьми та їх батьками відповідно до прогнозованого результату.

Психологічне дослідження передбачає перший діагностичний зріз, мета якого виявити рівень розвитку досліджуваної поведінки особистості, та другий діагностичний зріз, який показує ефективність корекційної роботи. Для дослідження використовується мінімум три психодіагностичні методикии як під час першого, так і під час другого діагностичних зрізів. Результати діагностичної роботи слугують орієнтирами для роботи психолога, соціального педагога, педагогів, батьків і самої дитини.

Корекційний напрям сприяє розвиткові дитини, створення умов для реалізації її внутрішнього потенціалу і включає в себе систему заходів, які спрямовані на корекцію проявів поведінки дитини, психічного розвитку (індивідуальні корекційні заняття, тренінги, ділові ігри).

При роботі з дітьми з ООП в рамках групової роботи з метою корекції психічного розвитку, поведінки, особистісних проявів організовуються:

·          заняття з розвитку пізнавальних процесів;

·          заняття з розвитку комунікативних навичок,

·          заняття з ефективної соціальної взаємодії;

·          заняття з розвитку самооцінки, підвищення впевненості в собі;

·          заняття з зниження тривожності та подолання страхів;

·          заняття з розвитку навичок емоційної саморегуляції;

·          заняття з розвитку креативності;

·          заняття з розвитку асертивності та ін.

Ступінь інтегрованості дитини в освітнє середовище є індикатором ефективності і адекватності психокорекційного впливу.

Перелік корекційно-розвиткових програм для спеціальних загальноосвітніх закладів освіти для дітей з ООП розміщено за посиланням:

https://imzo.gov.ua/osvita/zagalno-serednya-osvita/korektsiyni-programi/

Психологічну готовність до взаємодії учасників формують шляхом проведення тренінгових занять, лекторіїв, семінарів, консиліумів, виступів, консультацій, спрямованих на подолання упередженого ставлення до дитини з ООП, руйнування міфів і стереотипів, дискримінації, формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини, а також профілактику професійного вигорання.

Основні етапи діяльності практичного психолога з дитиною з ООП:

1.       Підготовчий етап:

Ø  налагодження співпраці з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з ООП та беруть участь у розробці індивідуальної програми розвитку;

Ø  знайомство з особовою справою дитини, історією та особливостями розвитку;

Ø  оцінка освітнього середовища, визначення його можливостей потребам та можливостям дитини;

Ø  проведення зустрічей з батьками та учнями класу/групи (школи/дошкільного закладу), педагогами з метою формування їх психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.

2. Орієнтовний етап:

Ø бесіда з батьками з метою визначення потенційних можливостей дитини (самообслуговування, спілкування, пізнавальні можливості, самоконтроль, емоційно-вольова сфера, особливості поведінки, звички, інтереси тощо);

Ø діагностика дитини та ознайомлення фахівців із її результатами;

Ø виявлення і прогнозування можливих проблем, серед яких можуть бути виникнення опору новому середовищу з боку дитини, виникнення зовнішніх і внутрішніх конфліктів між педагогом і дитиною, педагогом і батьками.

3. Етап планування - складання індивідуальної програми супроводу дитини з ООП, участь у розробці індивідуальної програми розвитку дитини з ООП.

4. Реалізація індивідуальної програми:

Ø корекційно-розвиткова робота з дитиною з метою розвитку її потенційних можливостей та відповідного розвитку особистості;

Ø надання необхідної допомоги батькам дитини та педагогам щодо створення умов, необхідних дитині з особливими потребами для її повноцінного, здорового способу життя та успішного розвитку з урахуванням її психічних та фізичних можливостей;

Ø надання необхідної психолого-педагогічної допомоги батькам дитини, її родичам, друзям з метою гармонізації міжособистісних взаємин з нею, оптимізації освітнього процесу;

Ø здійснення просвітницької та консультативної роботи з вихователями/педагогами та іншими фахівцями, які працюють з дитиною;

Ø відстеження соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини у групі/класі.

5. Заключний етап:

Ø моніторинг рівня адаптованості та інтеграції дитини з ООП;

Ø колективне обговорення з фахівцями виконаної роботи з рекомендаціями щодо подальшої діяльності дитини з ООП

Одним з провідних напрямків у роботі практичного психолога, соціального педагога є робота з батьками дитини з ООП.

Основні форми  роботи з батьками: проведення семінарів, консультацій, лекцій, зборів, бесід та ін.

Головне завдання ПС допомогти батькам побачити реальну перспективу розвитку своєї дитини, з′ясували можливі труднощі соціального розвитку, які виникають у певні вікові періоди, а також визначити свою роль у процесі психолого-педагогічного супроводу дитини.

Організація психологічного супроводу батьків має два напрямки:

-         освітньо-просвітницька робота з батьками усіх дітей - розкриває загальні проблеми психічного розвитку дітей з ООП. Потрібно знайомити батьків з прийомами реагування на особливості поведінки як їх дитини, так і її однолітків;

-         психологічний супровід сімей, які виховують дітей з ООП.

Робота з батьками:

- формування у них здорового способу життя,

- формування правової та педагогічної культури,

- формування життєвої компетентності, активної життєвої позиції,

- формувати уявлення батьків про можливість і перспективи розвитку дитини, про оптимізацію подальшого інтелектуального і особистісного розвитку дитини завдяки правильно організованому корекційному впливу,

- допомога в організації змістовного сімейного і дитячого дозвілля,

- залучення батьків до позашкільних та шкільних заходів,

- навчання поводження в екстремальних ситуаціях.

Форми роботи  з батьками:

1.       Система тренінгових вправ, спрямованих на формування та розвиток почуття батьківської любові.

2.       Психокорекційна робота з матерями, які виховують дітей з ООП з питань гармонізації відносин між матір’ю та її дитиною.

3.       Групові психокорекційні заняття «Гармонізація внутрісімейних відносин».

4.       Письмові форми викладання проблеми – батьківські твори: «Моя проблема», «Мій життєвий шлях», «Історія життя моєї дитини».

В освітніх закладах має бути:

• Визнання того, що сім'я є елементом стабільності в житті дитини, в той час як педагоги можуть весь час змінюватися.

• Ефективне співробітництво педагогів з батьками та іншими фахівцями.

• Регулярний обмін з батьками повною та неупередженою інформацією стосовно їхніх дітей.

• Запровадження в освітньому закладі політики та системи послуг, які забезпечують сім'ям необхідну емоційну та фінансову підтримку.

• Розуміння й урахування потреб дітей під час розробки навчальних та інших програм.

• Розуміння унікальності кожної сім'ї, повага до різних методів навчання та виховання дітей, що застосовуються батьками.

• Турбота про те, щоб послуги, які надаються родинам, були комплексними, скоординованими, гнучкими, доступними і відповідали потребам кожної родини.

Результати  супроводу дитини з ООП в освітньому закладі повинні стати:

- сформованість відповідних компетентностей педагогів (уміння використовувати знання про особливості психологічного розвитку дітей на практиці, психологічна стійкість, толерантність; системи позитивних установок; відсутність негативних стереотипів та упереджень);

- сформованість у дитини з ООП та дитячому колективі стійких соціально-психологічних характеристик, які дозволять не лише успішно засвоїти навчальну програму, а й виробляють здатність досягати відносної рівноваги у стосунках із собою та оточуючими як у сприятливих, так і у екстремальних обставинах: позитивна «Я-концепція», адекватна самооцінка, товариськість, низький рівень тривожності, соціальна рішучість, уміння викликати у людей прихильне ставлення до себе;

- сформованість у батьків здорових дітей толерантного ставлення до дітей з ООП (чуйність, терпимість, толерантність, великодушність, доброзичливість).

Рекомендації практичному психологу і соціальному педагогу щодо здійснення ефективної роботи з дітьми з ООП:

1.     Сформувати банк даних дітей з ООП.

2.     Розробити банк діагностичного інструментарію, рекомендованого для використання психолого-педагогічного супроводу.

3.     Здійснювати вивчення дітей з ООП з метою виявлення їх соціального, когнітивного та психічного розвитку, попередження дезадаптації.

4.      Запровадити систему консультативно-просвітницької та корекційної допомоги батькам дітей з ООП та педагогам з питань особливостей розвитку, навчання та виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку.

5.  Організувати просвітницьку роботу з батьками здорових дітей та педагогами освітнього закладу, спрямовану на вироблення толерантного ставлення до дітей з ООП.

6.     Розробляє конкретні рекомендації педагогічним працівникам, законним представникам дитини з ООП.

7.     Проводити психолого-педагогічні семінари, тренінги, присвячені особливостям роботи педагогів та батьків з дітьми з ООП.

8.     Розробити розвивальні та корекційні програми роботи з дітьми, спрямовані на розвиток у них навичок соціальної взаємодії та на розвиток психічних процесів, необхідних для засвоєння навчальних програм.

9.        Формувати навички діалогічної взаємодії, конструктивного співробітництва здорових учнів із учнями з ООП.

10.Налагодити взаємодію з батьками, ІРЦ та ін. спеціалістами, які працюють з дітьми з ООП.

11.В мультидисциплінарній команді надавати консультативну допомогу батькам, педагогам.

12.     Залучати дітей з ООП та їх батьків до участі в масових шкільних та позашкільних заходах.

13.       Залучення дітей зООП в різні види спільної діяльності із забезпеченням для них ситуації успіху.

  

Список використаної літератури:

1.                  Діти з особливими потребами в школі: Психолого- педагогічний супровід / Романова О. та ін.. – К.: Шк. Світ, 2011. – 128 с.  – (Бібліотека «Шкільного світу»).

2.                   Закон України «Про освіту» із внесеними змінами. -  Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19

1.                  Інклюзивна освіта від А до Я: порадник для педагогів і батьків / Укладачі Н. В. Заєркова, А. О. Трейтяк. – К., 2016. – 68 с.

2.                  Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні: науково-методичний збірник. – К.: ФО-П Придатченко П.М., 2007. – 336 с.

3.                  Колупаєва А. А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітні навчальні заклади: Монографія / А. А Колупаєва — К.: Педагогічна думка, 2007 р.— 458 с.

4.                  І. Луценко. Ефективний психолого-педагогічний супровід учня з особливими освітніми потребами // Заступник директора школи. – 2016. – № 1. – С. 45 – 54.

5.                  Обухівська А. Г. Психологу про дітей з особливими потребами у загальноосвітній школі / Обухівська А., Ілляшенко Т., Жук Т. – К.: Редакція загальнопед. газет, 2012. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

6.                  Психологічний супровід інклюзивної освіти : [метод. рек] / автор. кол. за заг. ред. А. Г. Обухівська. – Київ : УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2017. – 92 с.

7.                  Свириденко М.М. Організація психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання (з досвіду роботи). – Суми, 2017. – 62

8.                  Чопік О.В. Формування взаємин учнів інклюзивного класу: Методичний посібник – м.Кам’янець – Подільський: Науково-методичний центр ЗШО №7, 2016 – 50 с.

9.                   Як досягати змін: Посібник для батьків і педагогів з обстоювання та захисту прав дітей з особливими освітніми потребами та громадської діяльності. – К: ФО-П Придатченко П.М., 2006. – 140 с.

10.              Толочна О.І. Інклюзивна освіта: Створюймо зміни разом. - Новоукраїнський НВК «Дошкільний навчальний заклад –загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» Чорнобаївської районної ради. (Матеріал схвалено науково-методичною радою РМК (протокол № 3 від 30.03.2018 р.) .- 176с.

11.              Лист МОН України від  26.07.2012 № 1/9-529 «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання». - Режим доступу:  https://imzo.gov.ua/.../osvita-osib-z-osoblivimi-potrebami-no..

12.              Лист МОН України від 02.01.2013 № 1/9-1 «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання». - Режим доступу: https://imzo.gov.ua/.../osvita-osib-z-osoblivimi-potrebami-no..

13.              Лист МОН від 08.08.2016 №2.1/10-1891 «Про методичні рекомендації щодо захисту прав та соціального супроводу учнів (студентів) у закладах освіти.

14.              Наказ МОН від 08.06.2018  № 609 «Про затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти».

15.              Лист МОН України від 18.07.2019 № 1/9-462 «Про пріоритетні напрями роботи працівників психологічної служби у системі освіти на 2019/2020 н.р.

16.              Лист МОН України від  05.08.2019 № 1/9-498 «Методичні рекомендації щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами в закладах освіти в 2019/2020 н.

17.              http://education-inclusive.com/wp-content/docs/Pratsyuyemo-razom.pdf

18.     http://otg-buryn-osvita.gov.ua/wp-content/uploads/2019/08/%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA-%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BC.pdf

****************************************

Адаптована модель стадій переживання родиною народження дитини з особливими потребами (за О.Романчуком)

                  1.    Шок.      
             2.   Заперечення, нереальні мрії.
             3.   Усвідомлення реальності.
             4.    Примирення, прийняття та реорганізація життя.

 Провідні почуття:

·        Сором;

·        Провина;

·        Ненависть ( до себе, до дитини, до лікарів);

·        Відчуття дереалізації (деперсоналізації);

·        Потреба «заморозити почуття» і відчуття;

·        Страх.

Особливості поведінки:

·     Уникнення реальності, втеча від проблеми, наприклад в алкоголізм;

·     Неувага до професійних порад, слів фахівців.

Заперечення, нереальні мрії

Провідні почуття:

·     «заморожений» емоційний стан;

·     Сильний опір сильним почуттям.

 Досягнення:

·        Внутрішнє накопичення сил для прийняття нової життєвої ситуації;

·        Накопичення ресурсів.

 Усвідомлення реальності:

Шок

 Провідні почуття:

·     Біль;

·     Туга;

·     Страх перед майбутнім;

·     Розпач;

·     Розгубленість;

·     Злість;

·     Почуття провини;

·     Сором;

·     Безпорадність;

·     Безсилля.

 Особливості поведінки:

·  Пригнічений настрій;

·  Психомоторна загальмованість;

·  Загальна слабкість;

·  Втрата інтересу до себе;

·  Занедбання потреб дитини;

·  Ігнорування власних потреб.

Досягнення:

·     Життя продовжується;

·     Це початок нового життя;

Примирення, прийняття та реорганізація життя

Провідні почуття:

·     Полегшення негативних почутті

·     Відступ песимізму і відчаю перед реалістичним баченням    майбутнього.

Особливості поведінки:

·     Відсутність порівнянь і думок про те, як могло все бути;

·     Об’єктивне сприйняття реальності;

·     Об’єктивне бачення обмежень.

*********************************************************************
Рекомендації

школи професійного саморозвитку для практичних психологів і соціальних педагогів закладів інституційного догляду та виховання дітей (1 заняття)

 «Соціально-психологічний супровід дітей з ООП»

Запорукою успішної реалізації освітніх цілей є ефективна співпраця педагогів, батьків та учнів між собою та відповідними спеціалістами.

Наказ Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018р. № 609 «Про затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти»

В цьому положенні прописаний склад мультидисциплінарної Команди психолого-педагогічного супроводу у роботі з дитиною ООП, принципи, завдання і функції кожного її члена, зокрема психолога та соціального педагога.

До складу Команди входять:  постійні учасники: директор або заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель початкових класів (класний керівник), вчителі, асистент вчителя, практичний психолог, соціальний педагог, вчитель-дефектолог, вчитель-реабілітолог та батьки або законні представники дитини з ООП тощо; залучені фахівці: медичний працівник закладу освіти, лікар, асистент дитини, спеціалісти системи соціального захисту населення, служби у справах дітей тощо.

Наказ МОНУ Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України від 22.05.2018р. №509

В Наказі визначені основні функції, завдання та напрямки роботи ПП і СП, виділено окремі пункти  роботи з дітьми з ООП.

Наказ МОН України від 28.12.2006р. №864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України»

В документі в Додатку 2 чітко були прописані функції, посадові обов’язки соціального педагога, що повинен знати, вміти, мати по роботі з дітьми - інвалідами.

Працівники психологічної служби, організовуючи соціально-психологічний супровід дітей з ООП, сприяють прилаштуванню освітнього середовища до потреб дитини з урахуванням її особливостей та можливостей, забезпеченню соціальних потреб. Консультативний супровід фахівців Команди допомагає створити оптимальні умови для навчання дітей з ООП.

Однією з важливих умов, яка забезпечує комфортне входження дитини з ООП до нового шкільного середовища, освітнього закладу , від якої залежить успішне засвоєння матеріалу є психологічна і професійна готовність педагогічного колективу до роботи з дітьми з ООП.

Саме психолог та соціальний педагог формує психологічну готовність учасників освітнього процесу (учнів, батьків, педагогів, адміністрацію закладів) до взаємодії з дитиною з ООП, а тому повинні знати особливості поведінки та розвитку таких дітей, уміти налагоджувати взаємодію з батьками і педагогами з метою оптимізації умов навчання та виховання дитини. Звідси важливим є знання засобів підвищення психологічної культури оточення дитини з ООП, формування готовності педагогів до прийняття такої дитини в колектив.

Структура психологічної готовності:

-       позитивне ставлення до учня, педагогічного процесу, та способу діяльності (виховання та навчання);

-       емоційна насиченість позитивного ставлення педагога, його особистісна зацікавленість;

-       знання про структуру особистості, її вікові зміни, мету та способи педагогічного впливу в процесі її формування та розвитку;

-       педагогічні вміння щодо організації та здійснення  навчально-виховного впливу на особистість, яка формується;

-       прагнення спілкування з дітьми, передавати їм свій досвід, знання відповідно до змісту і способів досягнення соціально значущих цілей.

Підготовча робота психолога з педагогічним колективом є просвітницько-консультативна і  повинна включати такі заходи:

-                 ознайомлення з медичною, психологічною, педагогічною характеристиками дітей, які прибудуть в заклад ( по можливості);

-                 ознайомлення з психологічною, педагогічною, методичною, науково-популярною літературою з проблем соціальної адаптації дітей, характеристики вікових особливостей, специфіки розвитку дітей тощо;

-                 ознайомлення педагогів з особливостями розвитку дітей з психофізичними вадами, дітей-сиріт;

-                 проведення педради на тему: «Соціальна адаптація дітей з ООП до нових умов».

Робота педагога з дітьми з ООП ґрунтується на спеціальних дидактичних принципах, яких необхідно дотримувати під час планування й організації уроків:

Ø   Принцип педагогічного оптимізму ( вчитися можуть усі діти).

Ø   Принцип диференційованого та індивідуального підходів.

Ø   Принцип ранньої педагогічної допомоги.

Ø   Принцип діяльнісного підходу в навчанні й вихованні.

Ø   Принцип корекційно-компенсувальної спрямованості освіти  (спирається на збережені аналізатори, функції і системи організму, здорові сили учня).

Ø   Принцип соціально-адаптувальної спрямованості освіти (підготовленість дитини до життя в навколишньому соціокультурному середовищі).

Ø   Принцип розвитку мислення, мови й комунікації як засобів спеціальної освіти (створення умов щодо корекційно-педагогічної допомоги з розвитку мовлення, мислення та спілкування).

Ø   Принцип необхідності спеціального педагогічного керівництва. (навчально-пізнавальна діяльність дитини з ООП вимагає постійного й тривалого керівництва з боку педагогів).

На заняттях, щоб сприяти соціальному розвитку дітей з особливими потребами, педагоги застосовують такі стратегії роботи:

1.           Дотримуются усталеного розпорядку дня, постійного плану дій.

2.           Сприяють залученню дітей до груп.

3.           Використовують позитивне підкріплення.

4.           Звертають увагу на зусилля, а не на результат.

5.           Використовують сильні сторони учня.

6.           Сприяють розвитку в дітей упевненості в собі.

7.            Вчать дітей незалежності та відповідальності.

8.            Навчають дітей поважати свої права та права інших.

9.           Вчать дітей демонструвати позитивне ставлення до себе та інших, співчувати, допомагати іншим.

10.       Пробують різноманітні варіанти подачі інформації.

11.      Пропонують проектну роботу.

12.      Використовують спеціальні технічні засоби, шрифти, правила подачі інформації чи презентації, готуючи роздаткові матеріал, відповідно до особливостей розвитку дитини.

13.      15. Організовують ігри, що відповідають віку учнів.

14.      16. Заохочують співпрацю під час ігор, завдань, вправ, і взаємодію з ровесниками, здійснювати самоконтроль.

15.      Вчать дітей висловлювати свої емоції у прийнятний спосіб.

16.       Вчать дітей шукати компроміси і розв'язувати проблеми через обговорення.

Педагог, що працює з дітьми з ООП повинен:

1. Усвідомлювати, що його підопічні різні і за своїм темпераментом, характером, за станом психофізичного розвитку, спілкування, за соматичним станом здоров’я.

2. Розуміти проблеми дитини з ООП, з оптимізмом підходити до її розв’язання.

3.   Вміти ототожнювати себе з дітьми, усвідомлювати їхні запити, радощі, прикрощі.

4. Вміти бачити і радіти кожному успіхові дитини, найменшим її досягненням.

5. Допомогти дитині збагатити її соціальний досвід, надавати їй змогу діяти ініціативно, самостійно обирати для себе вид діяльності, вчити її спілкуватись один з одним, виконувати спільні завдання.

6.  Турботливо ставитись до дитини, поєднуючи з поміркованою вимогливістю;

7.    Вміти так організувати дитяче середовище, щоб кожна дитина відчула «смак» успіху, довіри, безкорисливості, поступливості.

8.           Зрозуміти і прийняти інтереси дитини, погляди, настрій та ін.

9.  Ставитись до оцінки діяльності дитини як до інструмента діагностики її особливостей і стимулювання досягнень.

10. Забезпечувати позитивні емоційні переживання, відчуття психологічної захищеності.

11.     Відстежувати і порівнювати характер змін, які відбуваються у поведінці дитини.

12.     Запобігати психологічному дискомфорту дитини.

13.     Прищеплювати охайність, дисциплінованість, вміння завершувати розпочату роботу тощо.

14.     Створювати відповідні умови для збагачення уявлень своїх вихованців про суспільство і стосунки в ньому, усвідомлення власної неповторності і можливостей самовияву.

15.     Здійснювати комплексну розвиваючу допомогу, координуючи свої дії з іншими службами – медичною, психологічною, логопедичною, соціальною.

16.     Володіти педагогічним тактом, вмінням бути справедливим, чесним, готовим допомогти своєму вихованцеві, захистити його.

17.     Бути комунікабельним, емпатійним, інтуїтивним; емоційно стійким (володіти собою, оптимістично прогнозувати свою роботу); вміти аналізувати та оцінювати власну діяльність; бути креативним; володіти мовою жестів, рухів; мати організаторські здібності; проявляти загальну культуру (духовні та естетичні потреби, культура поведінки, мови).

Роль фахівців психологічної служби під час супроводу - емоційно підтримати сім'ю, допомогти сім'ї зорієнтуватися, де вона і чого потребує, і куди йти.

Перед фахівцями психологічної служби постають завдання:

·          допомогти сформувати адекватні взаємостосунки між батьками, іншими членами сім’ї та дитиною з ООП;

·          розширити інформованість батьків про потенційні можливості дитини, її перспективи у різних аспектах життя;

·          навчити батьків прийомам організації навчальної діяльності дитини;

·          підвищити рівень психічного здоров’я самих батьків.

Принципи  організації роботи з батьками мають  низку особливостей:

-         сім’я обов’язково повинна бути включена до освітнього процесу, а сімейні ресурси самодопомоги є складовою частиною будь-якої форми роботи з батьками;

-         форма і зміст роботи з батьками, часові рамки повинні відповідати часовим та персональним можливостям, а також потребам, ціннісним установкам, цілям сім’ї;

-         будь-яка форма роботи з батьками повинна бути позитивною, оптимістичною, переконувати батьків у необхідності активної спільної роботи на користь дитини;

-         будь-яка форма роботи з батьками повинна бути спрямована на зміцнення сім’ї, її стабільності, посилювати її виховну функцію.

Крім того , потрібно дотримуватись етичної регламентації взаємодії педагога, психолога з дитиною, батьками, педагогами.

Фактори, які допомагають школі залучати батьків до активної участі в ухваленні всіх рішень, що стосуються дитини:

• сприятлива атмосфера, коли педагогічний колектив дружньо налаштований і допомагає в усьому;

• постійне двостороннє спілкування між родиною дітей і школою;

• сприйняття батьків як колег.

Педагоги мають бути підготовлені до роботи з усіма членами родини. Водночас, і батьки мають бути готовими до співпраці зі школою.

В освітніх закладах можуть використовуватися три принципи практики, орієнтованої на сім'ю:

1. Сім'ю необхідно вважати основним одержувачем послуг. Надаючи освітні послуги, треба враховувати потреби всіх членів родини, які займаються освітою дитини і доглядом за нею.

2. Необхідно підтримувати й шанувати рішення, які приймаються родиною.

3. Необхідно надавати широкий спектр послуг, покликаних поліпшити функціонування дитини та родини.

Коли вчителі та батьки активно співпрацюють, їхні знання та ресурси подвоюються, що справляє загальний позитивний вплив на розвиток дитини.

Поради батькам, педагогам у роботі з дитиною з ООП:

1.     Створіть сприятливу, доброзичливу атмосферу в класі, в сім"ї.

2.     Заохочуйте і підтримуйте позитивний прояв уваги і хорошого відношення до такої дитини зі сторони оточуючих.

3.     Підкреслюйте успіхи, найменші досягнення, не концентруйте увагу на невдачах і помилках.

4.     Надання індивідуальної допомоги зі сторони дорослого повинно носити характер стимуляції, підбадьорювання, часткової підказки і т.п.

5.     Пояснення та інструкції повинні мати чітку, ясну і зрозумілу для даної дитини форму.

6.     Під час занять з дітьми - уникайте багатослівних і абстрактних пояснень, використовуйте наочність.

7.     Для розуміння дітьми образних виразів, метафор, доцільно використовувати спосіб встановлення асоціативних зв'язків з конкретними предметами, що лежать в основі порівняння.

8.       Ставте дітей в такі умови, коли вони повинні розказувати про ту чи іншу подію, при поставленні запитань-уникайте механічних відтворень.

9.      Задавайте запитання, завдання, які активізують мислення. Для розвитку психічних процесів корисно давати завдання з обмеженим часом чи поділене на окремі частини.

10.Якнайчастіше використовуйте у корекційно-виховній роботі, в повсякденному житті рольові ігри.

11.Сприймайте не дефект, а особистість дитини в цілому!

Рекомендовані джерела:

1.      Бочелюк В.Й. Психологія людини з обмеженими можливостями: навч.посіб./В.Й.Бочелюк, А.В.Турубарова.-К.:Центр навчальної літератури, 2011.-264с.

2.      Діти з особливими потребами у школах: просвіта педагогічного колективу. Електронний ресурс.-URL: http://sch21.edu.vn.ua/Inkluzia.html

3.      Ілляшенко Т. Д. Інтеграція дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі /Т. Д. Ілляшенко // Психолог. – 2009. – № 10. – С. 14-18.

4.      Кравченко Г.Ю. Інклюзивна освіта в ДНЗ /Г.Ю.Кравченко, Г.О.Сіліна.-Харків: Вид-во «Ранок», 2018.-176с.-С.101.

5.    Луценко І. Організація та нормативно-правові аспекти діяльності різнопрофільних фахівців в інклюзивному навчальному закладі//Особлива дитина: навчання і виховання. – 2015.-№2.-С.35-44.

6.    Манова-Томова В.С. й др. Психологическая реабилитация при нарушениях поведения в детском воздасте.-София,1981.

7.      Методические рекомендации для классных руководителей по формированию толерантного отношения общества к детям с ограниченными возможностями здоровья [Электронный ресурс] / Анапа, 2013. – Режим доступа :

 http://anapa6school.narod.ru/cdo/mk_mru.docx

8.      Науменко Т. У дитячий садок прийшли новенькі. – Запоріжжя, 2002.

9.      Обухівська А. Психологу про дітей з особливими потребами у загальноосвітній школі/ Антоніна Обухівська, Тамара Ілляшенко, Тамара Жук. – К. : Редакція загальнопед. газет, 2012. – 128 с.

10.  Працюємо разом: дитина з особливими потребами в школі. Довідник для батьків. Досвід Канади: посіб. - К.: Паливода А.В., 2012. - 50 с.

11.  Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання [Електрон. ресурс] : лист Міністерства освіти і науки України

від 02.01.2013 № 1/9-1 // Міністерство освіти і науки України : [сайт]. – Текст. дані. – Київ, 2017. – Режим доступу : http://old.mon.gov.ua/img/zstored/files/1-9-1.doc

12.  Про навчальні плани та організацію навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2017/2018 навчальному році [Електрон. ресурс] : лист Міністерства освіти і науки України від 14.06.2017 № 1/9-325 // Міністерство освіти і науки України : [сайт]. – Текст. дані. – Київ, 2017. – Режим доступу : http://old.mon.gov.ua/files/normative/2017-06-14/7579/metodlistdopochatku2017.2018navchroku.pdf.

13.  Про освіту [Електрон. ресурс] : Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII // Верховна Рада України : [сайт]. –Текст. дані. – Київ, 2017. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19

14.  Психологічний супровід інклюзивної освіти : [метод. рек] / автор. кол.за заг. ред. А. Г. Обухівська. – Київ : УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2017. – 92 с.

15.  Рачова Н. Соціально-педагогічний супровід дітей з особливими потребами / Н. Рачова // Дефектолог. – 2009. –№ 10. – С. 4-8.

16.  Романовська Д. Д. Психологічний супровід процесу інтеграції у суспільство дітей з особливими потребами /Д. Д. Романовська // Психологічний та соціально-педагогічний супровід навчання і виховання «особливої дитини» у школі: Метод. посібник / за ред. Д. Д. Романовської, С. І. Собкової. – Чернівці : Технодрук, 2009. – С. 104-109.

17.  Юрків Я.І. Сутність та специфіка соціально-педагогічної роботи з дітьми з обмеженими можливостями/Я.І.Юрків//Соціальна педагогіка:теорія та практика.-2012.-№1.-С.21.

18.  https://knowledge.allbest.ru/pedagogics/3c0b65635b3ad68b4c53a89421216c36_0.html

*******************************************************************

СУСПІЛЬНІ ПОГЛЯДИ НА ПРОБЛЕМУ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ООП: ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС

В період становлення Нової української школи належне місце займає створення сприятливих умов для навчання дітей з особливими освітніми потребами (ООП), надання можливостей засвоєння життєвих навичок в закладах освіти, які спрямовані на підвищення інтеграції в соціум осіб із вадами. Після прийняття Конвенції ООН про права інвалідів та її ратифікації, Україна повинна забезпечити доступ таких дітей до загальної середньої освіти, вищої освіти, професійного навчання, освіти для дорослих і навчання протягом усього життя, без дискримінації та нарівні з іншими, з метою розвитку фізичних, розумових та творчих здібностей інвалідів, почуття гідності та самоповаги, надання можливостей для ефективної участі таких людей у житті суспільства. 

Ставлення суспільства до дітей з особливими освітніми потребами не завжди було таким позитивним і пройшло ряд етапів в історичному аспекті.

У дохристиянському періоді відхилення в поведінці і в інтелектуальній діяльності розглядалось як вплив злих духів, яких треба виганяти.

З античних часів цивільне право детермінувало визнання осіб із вадами як неповноцінних, недієздатних, громадян, які потребують опіки. Вони не рахувались громадянами держави, а їхній статус прирівнювався до статусу рабів. Так, законодавство давньогрецької Спарти диктувало виявляти фізично неповноцінних дітей і відділяти їх від здорових, оберігаючи в такий спосіб державний устрій і сповідуючи ідею «фізичної повноцінності» своїх громадян.

Римське право, яке стало основоположним у законодавстві більшості європейських країн, закріпило юридичний статус певної безправності людей з обмеженнями майже до XVIII ст., захищаючи «повноцінну більшість» від «неповноцінної меншості», жорстко фіксуючи обмеження громадянських прав інвалідів. Також над неповносправною дитиною державою встановлювалась опіка.

Християнство посприяло виникненню нових поглядів на людину з ООП, які спираються на релігійне співчуття, милосердя і розглядаються як святий обов’язок християн. При монастирях з’являються перші притулки, хоспіси в яких живуть і лікуються люди з психофізичними вадами.

У період середньовіччя (V-XVII ст.) в Європі формується законодавча база для осіб з ООП. Юридичні акти того часу містять декілька пунктів з перерахунком заходів, які застосовуються у різних випадках залежно від характеру і проявів патології, від матеріального статку хворого та його родичів, від того, чи він місцевий, чи іноземець.

Епоха Середньовіччя і прийняття християнства - відбувається відмежування осіб з психофізичними відхиленнями від здорової частини населення і розроблені основи організаційного догляду і опіки за ними.

Період Ренесансу і Реформації (XVII - XVIIІ ст.) - почали відкриватись спеціальні школи для глухих і сліпих, практикується соціальна адаптація незрячих за рахунок слуху, розроблено методику навчання осіб, які не чують, в тому числі розвиток жестової мови. Тобто, у цей період про деяких осіб з відхиленнями в розвитку починають не лише турбуватись, але їх прагнуть навчати.

В XVIII – XIX ст. все частіше вчені, лікарі, філософи, політики звертають увагу на умови, в яких перебувають люди з ООП, намагаючись їх змінити. В ряді європейських державах приймаються ряд нормативних актів про загальну початкову освіту і на цій основі — закони про навчання глухих, сліпих і розумово відсталих дітей, у Росії — створення спеціальних шкіл для глухих, сліпих і розумово відсталих дітей у зв’язку з прийняттям Закону про Всеобуч (1927–1935). У США було відкрито першу державну школу спеціальної освіти. У школах Західної Європи робляться спроби спільного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку зі своїми здоровими однолітками.

Від початку ХХ ст. і до 70-х років в Західній Європі розвивається і формується законодавча база спеціальної освіти, удосконалюється структура національних систем. У Радянському Союзі — диференціація та вдосконалення системи спеціальної освіти, перехід до 8-ми типів спеціальних закладів (1950–1990). ). Створюються ряд міжнародних правозахисних організацій: Міжнародна Ліга прав людини, Організація Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародна організація праці (МОП), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня Організація охорони здоров'я (ВООЗ), Рада Європи, Європейський Суд з прав людини, Європейська комісія з прав людини, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) та ін., які в тій чи іншій мірі займаються захистом прав, свобод та інтересів людей, в тому числі і людей з ООП.

Національні антидискримінаційні законодавчі акти затверджуються з урахуванням основних положень Декларації ООН про права людини (1948р.), де вказано, що «Всi люди рiвнi перед законом i мають право, без будь-якої рiзницi, на рiвний їх захист законом. Усi люди мають право на рiвний захист вiд якої б то не було дискримiнацiї, що порушує цю Декларацiю, i вiд якого б то не було пiдбурювання до такої дискримiнацiї. В 1950 р. з'являється другий важливий документ із захисту прав людини - Європейська конвенція прав людини, які разом із Загальною декларацією з прав людини ООН утворюють базу для створення усіх наступних декларації, пактів, хартій та ін., в яких передбачено, що права та найвищі інтереси людей та дітей мають бути підтримані, для цього має бути надано можливість здійснити свої права, незалежно від віку, статі, національності, релігії та особливостей розвитку. Зокрема, в 1959 році Генерального Асамблеєю ООН приймається Декларація прав дитини, де прописується право дитини на спеціальний догляд, якщо дитина має фізичні вади. Згодом в 1989 приймається Конвенція ООН про права дитини (ратифікована Україною в 1991р.), яка і сьогодні є основним документом щодо охорони дитинства у світі. В ній зазначено, що «…неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства» (ст.23).

Отже, на межі XIX і XX ст. права дитини були розширені правами на освіту і соціальний захист, формуючи повагу до відмінностей між людьми.

З кінця 70-х років у Західній Європі, а в Україні та країнах пострадянського простору з 1991 р., відбувається перебудова організаційних основ спеціальної освіти, значно скорочується кількість спеціальних шкіл, збільшується кількість спеціальних класів у загальноосвітніх школах.

На сьогоднішній день Україна теж бере активну участь у розбудові системи нормативно-правового врегулювання питань забезпечення прав та інтересів дітей, людей з ООП, імплементацією міжнародних стандартів прав та свобод дитини в національне законодавство. Крім основного національного документа після Конституції України, який відображає пріоритетні положення міжнародної Конвенції і визначає основні права дитини є Закон України «Про охорону дитинства» (2001р.) із змінами і доповненнями. У ньому зазначено: «Дискримінація дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку забороняється. Держава сприяє створенню дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів…» (ст.26. Захист прав дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку).

В 2009 р. була ратифікована Конвенція про права осіб з інвалідністю, де чітко написано: «Держави-учасниці зобов'язуються забезпечувати й заохочувати повну реалізацію всіх прав людини й основоположних свобод всіма особами з інвалідністю без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності» (ст.4. Загальні зобов'язання).

Також було прийнято ряд важливих державних документів: Закон України «Про соціальні послуги», Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання» та інші закони та постанови, які регулюють захист прав дітей-інвалідів, дітей з особливими освітніми потребами.

Все це зумовило необхідність інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір, зростанню актуальності інклюзивного навчання. Тобто відбувається перехід від сегрегативного навчання дітей з ООП до інклюзивного навчання, надання таким дітям доступу до освітніх послуг, що базується на принципах прав людини, відсутності дискримінацію у всіх сферах життєдіяльності. Важливо зауважити, що «без будь-якої  дискримінації» означає не тільки рівне ставлення до дитини з ООП, незалежно від індивідуальних особливостей, але й визнання відмінностей для того, щоб ці особливості врахувати.

Таким чином, створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини з ООП, піклування про неї, забезпечення її прав та свобод законодавством України та громадськими організаціями, на сьогоднішній день залишається важливою ланкою у формуванні нового правового суспільства у якому кожна дитина почуватиме себе захищеною законом повноцінним громадянином своєї держави.

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про освіту» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19/stru

2. Ніколаєнко Н.О. Інклюзивна освіта як гарантія права на освіту дітей з обмеженими можливостями// Право і безпека.-2012. -№3.-С.45-48.- Електрон. Адреса: http://univd.edu.ua/science-issue/issue/432

3. Інвалідність та суспільство: Навчально-методичний посібник. За заг. Ред. Лариса Байди Л., Красюкова – Енс О./ Кол. авторів: Байда Л., Красюкова – Енс О., Буров С., Азін В., Грибальський Я., Найда Ю. – К., 2011.-188с.

4. Гаврилов О. В. Особливі діти в закладі і соціальному середовищі: Навчальний посібник.– Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2009. – 308 с.

5. Кравченко Г.Ю. Інклюзивна освіта/ Г.Ю.Кравченко, Г.О.Сіліна.- Х.: Вид-во «Ранок», 2014.-144с.

6. Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: Монографія.- К.: «Самміт-Книга», 2009.-272с.

7. Конвенція про права осіб з інвалідністю (Конвенція про права інвалідів).- Електрон. адреса: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71

8. Конвенція ООН про права дітей. – Електронна адреса: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021

9. Закон України «Поро охорону дитинства». – Електронна адреса: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14/ed20150705

10.https://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=82:1&catid=47:un&Itemid=74&lang=uk

11. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів україни щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми» - Електронна адреса: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/t160936.html