Для практики


 

*****************************************************************************


КОМАНДНІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Спосіб життя, що нав'язується сучасним світом, найчастіше не дозволяє дітям згуртуватись. З позиції батьків ви можете змінити ситуацію й додати в життя вашої дитини багато яскравих моментів, залучаючи її до різних видів діяльності. Важливу роль при цьому відіграють командні ігри, які допомагають малюку потоваришувати з іншими дітьми й побудувати з ними довірливі стосунки.

1. Гра «Передай далі»

Усі сідають у коло, вмикається музика, і діти починають передавати по колу якусь річ, якою може бути все що завгодно, наприклад, м'яч, подушка або м'яка іграшка. Як тільки музика зупиняється, дитина, в якої опиняється в руках ця річ, вибуває із гри й повинна понести «покарання». «Штрафом» теж може бути будь-що: від співу пісні, танцю, читання маленького вірша чи пантоміми до чого-небудь зовсім химерного й несподіваного (дорослому треба буде проконтролювати, щоб діти не робили нічого поганого). Потім знову вмикається музика, і все повторюється до того часу, доки не залишиться хтось один, хто і стане переможцем, якому ви вручите невеличкий приз.

2. Гра «Людський вузол»

Мета: покращити навички розв'язання проблем і навчитись ефективно спілкуватись один з одним.

Для гри необхідно мінімум 6–8 учасників, краще більше. Усі вони стають у коло обличчям до центра і плечем до плеча. Потім ведучий просить, щоб кожний з учасників своєю лівою рукою потягнувся через центр кола і взявся нею за руку іншого учасника, потім підняв праву руку, щоби взяти за руку ще одного (але вже іншого) учасника, який теж стоїть на протилежному боці кола. При цьому не можна брати за руку свого сусіда. Ось тут-то й починається найсмішніше! Діти повинні розплутатись, не розтуляючи рук, щоб у кінцевому результаті знову утворити правильне коло. Можна також накласти обмеження за часом і ускладнити гру. Суть у тому, що дітям доведеться домовлятись один з одним і приходити до згоди про стратегію й тактику вирішення даного завдання.

3. Гра «Пошук скарбів»

Для гри необхідно сховати невеликі «скарби» на певній території, яку ви плануєте охопити даною грою. Скарбами можуть бути цукерки, повітряні кульки, маленькі подарунки – усе, що спаде на думку й зацікавить дітей, враховуючи їх вік. Цю гру можна проводити як у приміщенні, так і на відкритому повітрі. Не забудьте про те, що важливо заховати «скарби», перш ніж діти прийдуть у гості, щоб ніхто з них не побачив, де ж ці подарунки будуть ховатись від них! Ви можете придумати й дати їм невеликі підказки, щоби полегшити гру й водночас зробити її більш захопливою. Обов'язково треба нагородити дітей за їх зусилля та кмітливість.

4. Гра «Яйцепад»

Для проведення цієї гри створюються три-чотири невеликі команди, яким видається по одному сирому яйцю. Далі кожна команда за обмежену кількість часу повинна придумати та спорудити певну конструкцію з наданих матеріалів, яка убезпечить яйце від падіння, і потім донести її (разом з яйцем) до фінішного місця. Команда, яка прийде першою і не дасть яйцю впасти, стає переможцем гри. Замість яйця ви можете використовувати якісь інші схожі за розміром і формою предмети, що, мабуть, навіть краще, оскільки в такому випадку вам точно не доведеться робити вологе прибирання.

5. Гра «Перегони в мішках»

Гра допомагає налагодити співпрацю між дітьми й заохочує командну роботу. У неї можна грати всім дітям відразу, змагаючись один з одним, але краще розділитись на дві команди з рівною кількістю учасників. Далі половина команди розташовується на старті, а половина на фініші. Один учасник з кожної команди залазить у мішок і за сигналом починає стрибати в ньому в бік протилежної межі, притримуючи край руками. Як тільки він її досягає, його товариш по команді бере мішок і, залізши в нього, проходить дистанцію у зворотний бік, і так далі. Команда, яка першою закінчить гру, здобуде перемогу.

6. Гра «Перегони на повітряних кулях»

Усіх дітей необхідно розділити на пари. Кожна пара повинна буде своїми спинами утримувати надуту повітряну кульку й за командою бігти до фінішу. Та пара, яка досягне його першою, стає переможцем гри.

7. Гра «Перегони на трьох ногах»

Для початку треба вибрати місце, краще, щоб воно було просторим, оскільки гра передбачає розмашистий мінібіг. Розділіть дітей на команди по дві особи. Зв'яжіть хустинкою кожну пару за одну ногу так, ніби в них «стало» три ноги (праву ногу одного учасника з лівою ногою іншого). Команда стартує за сигналом і біжить до поворотної точки, після чого швиденько повертається назад. Та пара, яка прибігла першою, стає переможцем гри.

8. Мініфутбол

Розділіть дітей на дві групи і подайте їм пас м'ячем. Їх завдання забити гол у ворота команди суперника. Класичні правила передбачають наявність у кожній команді чотирьох польових гравців і воротаря.

9. Волейбол

Правила гри передбачають наявність двох команд і майданчика, розділеного сіткою. Це повноцінна розважальна гра, яка допомагає дітям не тільки потоваришувати, а й покращити свою координацію, швидкість реакції та зміцнити м'язи тіла.

10. Гра «Конструювання»

Гра покликана створити згуртовану команду й передбачає спільний процес критичного мислення. Організатор гри повинен надати кожній команді всі необхідні матеріали, попросивши їх побудувати або спорудити з них щось на задану тему. Гра повинна бути складною і створювати сприятливі умови для зближення командних гравців у процесі клопіткої роботи, до того ж думати над поставленим завданням їм необхідно всією командою, тобто «колективним розумом». Також за завдання можна видати командам пазли й запропонувати скласти їх на швидкість. Та команда, яка впорається першою, перемагає.

Важливо, щоб, нагороджуючи переможця, ви не забували про втішні призи для інших учасників гри. Описані вище командні ігри не тільки є задоволенням і розвагою, а й допомагають дітям повноцінно співпрацювати один з одним і здобувати навички ефективного спілкування.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/6074-10-komandnykh-ihor-dlia-ditei


*****************************************************************************



ІГРИ ДЛЯ ДИТЯЧОЇ БЕЗПЕКИ

Коли ваша дитина вчилася повзати і ходити, ви оберігали її від гострих кутів, розеток, гарячих чашок, попереджаючи про те, що може статися «біда». Пізніше - щоб вона дбайливо ставилася до себе. Тим більше, коли діти, які гуляють самі без батьків, можуть стати легкою здобиччю злочинців.

Пропонуємо зіграти з дітьми в три психологічні ігри.

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ.

ПОЯСНІТЬ ДИТИНІ, ХТО ТАКИЙ НЕЗНАЙОМЕЦЬ. Розкажіть малюкові, що незнайомець — це той, кого він не знає. Більшість незнайомих людей добрі, але іноді зустрічаються небезпечні, які можуть образити. Це може бути чоловік, жінка, дідусь, бабуся або інший дитини. Головне, що повинен розуміти малюк, — це чужа людина, з яким нікуди і ніколи не можна йти, навіть якщо він знає його ім'я або каже, що знає батьків. Поясніть: якщо дитина познайомився на майданчику з іншим дитиною, грати з ним можна тільки там, де дозволили батьки.

ЧИ МОЖНА ДОВІРЯТИ ДИТИНІ НЕЗНАЙОМЦЮ? Є діти, які самі із задоволенням йдуть знайомитися з усіма перехожими, розповідають їм про себе. До трьох років таку поведінку можна вважати нормальним, тут просто треба активну участь батьків і нагадування важливого правила: якщо ти хочеш познайомитися з ким-то, спочатку запитай у мене. Але якщо дитина в сім років абсолютно відкритий до всіх оточуючих, ніколи не цурається чужих і не відокремлює від сторонніх близьких, то варто проконсультуватися з психологом.

НАВЧІТЬ ДИТИНУ Якщо підійшов незнайомець, то потрібно відразу відійти від нього подалі, підійти до того, кого знаєш, та розповісти про те, що до тебе підійшов чужа людина. Навіть якщо тобі хочуть щось подарувати або просять про допомогу — завжди говори «ні» і йди. Якщо гуляєш біля будинку, не забігай в під'їзд, краще подзвони в домофон або поклич батьків або знайомих. Дітей молодшого віку можна попросити повідомляти про свої переміщення по квартирі або ігровому майданчику — це сформує звичку тримати батьків в курсі свого місцезнаходження.

ПОГРАЙТЕ Инсценируйте зустріч дитини з незнайомцем. Один з батьків може грати роль незнайомця, який щось приязно пропонує дитині. Дитина повинен відразу відійти і підбігти до іншого з батьків, розповівши йому про зустріч з «чужинцем». Урізноманітніть гру різними «принадами». Нехай ваш «незнайомець» буде добрим, безпорадним або, навпаки, грізним, вимагає, щоб дитина підкорився і пішов з ним.

1. АГРЕССИВНЫЙ ДОРОСЛИЙ. Небезпечно, якщо чужа людина починає відводити дитину силою. У такому випадку дитині знадобляться сили і сміливість, щоб голосно кричати. Головне — робити це правильно! Просто сльози і крики не допоможуть. Навколишні можуть не зрозуміти, що відбувається, і подумати, що перед ними звичайна картина, коли батько намагається втихомирити капризного малюка. Навчіть дитину Якщо хтось схопив за руку, то потрібно відбиватися і кричати, що ти цю людину не знаєш. Наприклад, так: «Допоможіть! Це не мій тато!» Пограйте Виберіть будь-яку гру, в якій присутній захоплення. Нехай дорослий наздоганяє і ловить дитини, а той повинен голосно кликати на допомогу. Тут важливо допомогти дитині не соромитися голосно кричати.

2. ЗНАЙОМІ «НЕЗНАЙОМЦІ». На жаль, близько 80 % випадків насильства по відношенню до дітей здійснюють знайомі їм люди. Тому іноді знайомі навіть небезпечніша чужинців. Дитина повинна знати, хто має право забрати його з дитячого саду, занять у клубі чи зі школи. Обов'язково уточніть в установах, які відвідує дитина, як діють вихователі, якщо за дитиною прийшов хтось, кого вони не знають або кого вони не очікували, або складіть список тих, кому можна забирати вашої дитини, і домовтеся, що вам відразу зателефонують, якщо за чадом прийде хтось інший. Навчіть дитину Якщо ти зустрів знайомих людей (друзів, сусідів, тренера, знайомих твоєї родини) і вони тебе кудись кличуть, то завжди спочатку потрібно розповісти про це батькам і йти тільки з їх дозволу! Якщо хтось із знайомих дорослих робить щось неприємне, що тебе бентежить, торкає за частини тіла, які закриваються нижньою білизною, змушує зберігати від батьків секрети — обов'язково розкажи нам, ми захистимо тебе і припинимо це. Звичайно, щоб пояснити такі речі дитині, знадобиться не просто одноразова бесіда. Необхідні історії, приклади, які не злякають його, але допоможуть правильно реагувати. Добре разом з батьками відвідати спеціальні заняття, де малюк в компанії з іншими дітьми зможе навчитися правильно діяти. Пограйте. Спробуйте з дитиною згадати казки, в яких знайомі чи малознайомі персонажі повелися з героєм недобре. Наприклад, Лисиця Аліса і Кіт Базиліо, які подружилися з Буратіно, тільки щоб отримати золоті монетки, мачуха Гензеля і Гретель, яка кинула їх у лісі... Тільки обов'язково нагадайте дитині, що більшість людей хороші, але зустрічаються і погані. Тому завжди потрібно говорити батькам або опікає дорослому, якщо хтось кличе з собою.

3.ЗАГУБИВСЯ! Якими б уважними були батьки, це може статися: ви обертаєтеся і бачите, що дитину поруч немає, хоча тільки що він був поруч! Трохи спокійніше тим батькам, які знають, що їх малюк вміє правильно поводитися в таких ситуаціях. Навчіть дитину Якщо ти зрозумів, що загубився, то зроби дві речі: перше — зупинись; друге — голосно клич того, кого втратив. Нікуди не йди і чекай батьків на місці. Якщо хтось запропонує піти пошукати твоїх близьких чи скаже, що він знає, де вони, — не погоджуйся йти з іншою людиною. Скажи: «Я буду чекати батьків тут!» Пограйте. Нехай дитина грає роль «потеряшкі», зупиниться і голосно кличе вас. Підійдіть до нього в ролі незнайомця і запропонуйте пошукати батьків, піти почекати їх в кафе, де є смачне морозиво. Дитина повинна відмовлятися. Гра допоможе дитині запам'ятати алгоритм дій. Спробуйте помінятися ролями, щоб дитина стала «незнайомцем» і намагалась покликати з собою «згубу». Так дитина зрозуміє, що є люди з різними мотивами, і ви зможете йому продемонструвати правильну модель поведінки.

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ХОЧУТЬ НАВЧИТИ ДИТИНУ БЕЗПЕЧНІЙ ПОВЕДІНЦІ: З раннього дитинства намагайтеся замість заборон формулювати прохання. Замість «Не тікай далеко» говоріть: «Будь там, де зможеш бачити мене, а я — тебе» або просто «Йди поруч зі мною». Демонструйте дітям приклад обережного і безпечної поведінки: пристібайтеся в автомобілі, не перебігайте вулицю на червоне світло, не розмовляйте з незнайомцями. Шануйте дитину, її почуття, думки, не висміюйте його і не вчіть слухатись когось тільки тому, що він дорослий. Тоді дитина звикне, що його повинні поважати й інші дорослі, і не дозволить чужим маніпулювати собою. Не залякуйте сина або дочку страшними історіями. Краще грайте і формуйте потрібну поведінку. Якщо не знаєте, як і в що грати, — відведіть дитину на спеціальні заняття та тренінги з безпеки. Не примушуйте дитину до обіймів, коли йому цього не хочеться. Не змушуйте його цілувати кого-то з ввічливості.

Джерело: https://www.moirebenok.ua/age3-6/razvitie/tri-igry-posle-kotoryh-vy-smozhete-otpuskat-rebenka-odnogo-na-ulitsu/?fbclid=IwAR2pCwHP-iVTBSBXR-CqnBM6ulFHlmMwhlxe4_cWcbss2mHz6tHn61DVcUk


*****************************************************************************


САМОДОПОМОГА ПРИ ОЗНАКАХ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ

Війна може викликати в людини реакції, пов’язані зі стресом: страх, злість, провину чи бажання плакати, здригання від найменшого шуму, труднощі зі сном або постійне повторення травматичної події в думках тощо. Це нормальна реакція на подібні обставини! Здебільшого в людей такі реакції проходять самі собою через кілька днів, тижнів або місяць. А в декого залишаються довше.

Симптомами ПТСР є повторне проживання травматичної події у вигляді нічних жахів, нав’язливих небажаних спогадів, які можуть з’являтися при певному тригері (наприклад, гучних звуках, подібних, як при вибуху) — людина намагається не згадувати й не говорити про травматичну подію.

Якщо ви помічаєте поодинокі ознаки ПТСР, які вам не надто дошкуляють, можна звернутися до методів стабілізації.

Методи стабілізації — це психологічні техніки, які допомагають опанувати емоції, пов’язані зі стресом, розвивати навички регуляції емоцій, виявити та залучити ресурси, які у вас є.

Ось деякі методи само стабілізації.

Техніка заземлення. Вправа «Тут і тепер».

Переорієнтуйте себе у просторі й часі, ставлячи собі деякі або всі з таких запитань: Де я? Який сьогодні день? Яке сьогодні число? Який сьогодні місяць? Який рік? Скільки мені років? Яка зараз пора року?

Антистресове дихання. Спробуйте дихати повільно. Вдих (рахуємо 1, 2, 3, 4) — пауза (затримуємо дихання — на 1, 2) — видих (рахуємо 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8). Важливо, щоби видих був удвічі довшим.

Робіть цю вправу не менше ніж 10 разів. Можна уявити, що ви «видихаєте» напругу.

Інтелектуальне заземлення.

1. Докладно опишіть середовище навколо вас, використовуючи всі органи чуття («Стіни білі. П’ять рожевих стільців, біля стіни дерев’яна книжкова полиця…»).

2. Опишіть ваші буденні, щоденні заняття в деталях (наприклад, покрокове приготування страви).

3. Скажіть твердження безпеки: «Мене звати… Я в безпеці, я тут і тепер, не в минулому».

4. Порахуйте до 10, 100, зворотний рахунок, можна співати або продекламувати вірш.

Фізична стабілізація.

1. Пустіть прохолодну або теплу воду собі на руки.

2. Можна поплескати себе по зовнішній поверхні плечей і стегон, порухайте великими пальцями стоп.

3. Потягніться, покрутіть головою, стисніть і розтисніть кулаки, випряміть пальці. Втисніть п’яти в підлогу і зверніть увагу, як вони напружились.

4. Зверніть увагу на своє тіло (вага тіла на стільці, як тисне крісло на тіло тощо).

5. Торкніться свого «заземлюючого» предмета після реакції на тригер.

Стабілізаційна техніка в уяві. Вправа «Безпечне місце».

Уявіть безпечне місце. Змалюйте собі місце, де вам добре й безпечно, спробуйте відчути на дотик, де ви сидите, що бачите, який там запах, що приємного на смак ви відчуваєте, яка звучить музика.

Техніка роботи з ресурсами. Вправа «Дерево».

Намалюйте дерево, на якому виділіть: зелені листки — три риси характеру, які, на вашу думку, допомагають вам впоратися зі стресом; сухі листки — три риси характеру, які заважають вам у стресових ситуаціях; хмаринку — три види занять, хобі, які допомагають вам відпочити; корені — імена трьох ваших близьких людей, які найбільше вас підтримують.

Джерело: viber група «Психологічна підтримка» (О. Аврамчук)


****************************************************************************


ВІДЧУТИ ПРИЄМНІ ВІДЧУТТЯ?

З дитинства нас привчають або не відчувати своє тіло, або говорити про нього тоді, коли ці відчуття не найприємніші. Наприклад, я точно помічаю, коли в мене затекла нога. Або коли я прокинулася після незручного сну з болем у шиї.

А як же приємні відчуття?

У нашому тілі вони є, але ми цього, як правило, не помічаємо, якщо вони не стануть високою інтенсивністю. І якщо звертати увагу лише на біль і неприємні відчуття, то можна легко скотитися цією гіркою до настрою «життя жахливе, я жахливе, все погано».

А якщо навпаки - помітити, де мені приємно?

Як приємно пахнуть мої духи, як приємно я закутана в плед, як приємно мені в теплих шкарпетках... І станеться рівно протилежне — настрій вирівняється, самовідчуття покращиться, та й життя виявиться не таке вже й погане.

Це цілком підходить практика для понеділка. Чи не так?

Назвіть зараз 3-5 хороших відчуттів у вас в тілі

Джерело:

https://www.sablinatz.com/post/%D1%8F%D0%BA-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%87%D1%83%D1%82%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%87%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F


*****************************************************************************


ТЕХНІКА «ХВИЛЯ ПРОБЛЕМ»

Іноді наші проблеми схожі на величезні хвилі, які сильно б'ють нас; проте ми не беззахисні.

Подумайте про свою поточну проблему (або можна назвати завданням), яку вам потрібно вирішити. Уявіть це хвиля.

Постав собі кілька запитань про це.

·        Що це за хвиля?

·        Звідки береться ця хвиля?

·        Наскільки потужна ця хвиля?

·        Чи є можливість взаємодії з хвилею?

·        Що робить хвиля небезпечною для вас?

Запишіть свої відповіді, а потім розфарбуйте хвилю. Якщо ви почуваєтеся погано під час малювання, перетворите хвилю на все, що змушує вас почуватися краще.

Пам'ятайте, що за кожним штормом слідує спокій…

Джерело: вайбер – Тренінговий центр Н.Сабліної

 


 *****************************************************************************

ТЕХНІКА «5 ПАЛЬЦІВ»

Мета: Простий і ефектний спосіб навчитися закінчувати та відключатися від робочих процесів. Допомагає профілактиці вигоряння.

Техніка побудована на ритуалізації процесу завершення.

Ваше завдання — знайти п'ять думок, які допомагатимуть вам говорити про те, що робота закінчилася і про неї можна більше не думати. Кожен матиме свої фрази. Запишіть їх, щоб можна було звернутися до них наприкінці робочого дня.

Наприклад:

·        Сьогодні я прийняла Х клієнтів.

·        Я була їм корисна в міру своїх можливостей.

·        Кожен отримав той результат, який йому потрібен саме сьогодні.

·        Це був добрий досвід.

·        Сьогодні мій робочий день завершено.

Перед тим, як повертаєтеся додому, берете собі 5 хвилин часу і прочитуєте вголос або послідовно всі п'ять фраз, загинаючи пальці. Можна додати аромат для якоріння. Підійде будь-яке аромамасло, яке можна капнути собі на зап'ястя і подихати їм. Важливий момент – вибраний аромат попрошу використовувати лише для цієї практики.

Цей простий ритуал допоможе завершити контакт із роботою та всіма процесами, з нею пов'язаними. Повторюйте регулярно протягом 3-4 тижнів, щоб навик «вбудувався» всередину і став частиною вас.

Джерело: #тренінговийцентрнаталіїсабліної


 *****************************************************************************

ІГРИ ДЛЯ ЗГУРТУВАННЯ УЧНІВ ПІД ЧАС ОНЛАЙН-УРОКІВ

«Правда або брехня»

Вік учнів: з 8 років

Учням пропонується написати темним маркером великі цифри 1, 2, 3 на аркушах паперу А4 (щоб добре було видно всім на екранах гаджетів).

Інструкція: «Зараз кожен з вас поділиться з однокласниками трьома фактами про себе. Один із цих фактів має бути неправдивим. Щодо фактів — говоріть про улюблену їжу, домашніх улюбленців, членів родини, хобі, подорожі. Для старших дітей доречно казати про фільми, музику, життєві ситуації.

Після того як учень озвучив усі три факти про себе, всі інші показують на екранах номер того факта, який вони вважають неправдою. А той, хто розповідав про себе факти, називає учнів, які це відгадали.

Гру може почати ведучий: «Факт 1: Я люблю борщ. Факт 2: Я боюся павуків. Факт 3: У мене є домашня тваринка, хом’як Байрактар». Потім ведучий називає на ім’я всіх, хто показав цифру 2 і тим самим відгадав, що страх павуків — це вигадка.

«Це про мене»

Вік учнів: від 7 років

Ведучий називає фразу з протилежностями, наприклад: «Я люблю собак більше, ніж котів» або «Я більше люблю какао, ніж чай»; «Вважаю, що Привид Києва крутіший, ніж Людина-Павук». Той, хто згоден із твердженням, піднімає руку і викрикує «Це про мене!»

Ця вправа дає відчуття згуртованості, спільності поглядів. Так діти знаходять однодумців і підтвердження: «У мене тут є з ким потоваришувати».

«Компліменти»

Вік учнів: від 7 років

Ведучий говорить: «Зараз ми будемо говорити одне одному приємні речі, компліменти. Почнемо з… (ім’я учня), якого всі ми зараз бачимо в лівому верхньому віконечку. Він каже комплімент тому, хто у віконечку справа, і так далі по черзі. Ключова фраза, яку всі казатимуть: «Мені подобається в тобі те, що ти…» Компліментом можуть бути: риси характеру (веселий, добра, кмітливий, сміливий, енергійна), прояви дитини (завжди готовий пограти / допомогти / з тобою цікаво / ти ділишся з усіма смаколиками / твоя любов до тварин), зовнішність (маєш гарне довге волосся, твої кучері, твої окуляри, твій яскравий одяг).

Гра завершується, коли останній учень говорить комплімент учню, який починав гру. Ця активність добре підходить для спільної гри дітей і дорослих — можете практикувати її в родинах. Вона згуртовує і робить відносини в будь-якому колективі теплішими.

«Полювання»

Вік учнів: від 7–8 років

Ведучий каже, що зараз у помешканні кожного учня почнеться цікаве полювання. Дається 30 секунд, щоб знайти річ чи предмет із заданими параметрами. Наприклад: «За 30 секунд ви маєте знайти у себе вдома щось із цифрою 7 / річ зеленого кольору / щось пухнасте / щось їстівне».

Коли всі збираються біля екранів, кожен має кілька секунд, щоб назвати, що в нього руках.

Варіант: Ведучтий дає завдання учням знайти в їхньому житлі (навіть тимчасовому) якусь важливу для них річ. Це може бути улюблена книжка, музичний інструмент, чашка, рюкзак, який подарував татусь, який зараз захищає Україну, подарований близькими оберіг, браслет, фотографія… Під час наступного уроку діти розповідають про всі ці важливі речі і таким чином ближче знайомляться одне з одним, слухаючи щирі історії.

«Пантоміма»

Вік учнів: із 7 років

Кожному учню по черзі пропонується показати тільки за допомогою жестів, що він любить робити у вільний час. Можна загадувати в пантомімі й інші активності — що любить готувати та їсти, улюблене місце відпочинку. Інші діти під час пантоміми мовчать. Потім починають говорити, хто що думає, допоки не знайдеться правильна відповідь.

«Кумедне привітання»

Вік учнів: із 7 років

Якщо вчитель знає, що до класу приєднається новий учень, можна зробити момент знайомства приємно-несподіваним. Педагог розділяє учнів на трійки, і кожна з маленьких груп вигадує оригінальний жест привітання. І коли дитина приєднується до класу, то вчитель спершу знайомить всіх із новеньким, каже, що всі раді знайомству, і говорить фразу-ключ: «І всі дітки приготували для тебе особливе привітання. Один, два, три!» За цим сигналом вчителя всі групи водночас вітають новачка своїм оригінальним жестом та разом промовляють «Ласкаво просимо, Аню!»

Це буде маленькою, але пам’ятною приємністю, бо якщо кожен з нас поставить себе на місце цього учня — точно скаже: так, це було мені потрібно.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5410-dystantsiika-16-ihor-dlia-zhurtuvannia-pid-chas-onlain-urokiv


**************************************************************************** 

ВПРАВИ ТА ІГРИ НА РОЗВИТОК ВІДЧУТТЯ

СПІЛЬНОСТІ ТА КРЕАТИВНОСТІ

«Плейліст»

Вік учнів: 7–16 років

На початку уроку ведучий пропонує учневі назвати свою улюблену композицію. Після цього вчитель має сформувати плейліст з усіх отриманих композицій (на YouTube) та увімкнути його після уроку. А потім запитати дітей, які композиції вони впізнали, та поговорити про цікаві факти, що стосуються цих виконавців і музичних груп.

«Тематичні дні»

Вік учнів: 6–16 років

Ви можете запропонувати учням раз на тиждень з’являтися на онлайн-уроках в образі, передбаченому тематичним днем. Це може бути «День капелюшків», «Піжамний день», «Рок-день», «Жовто-блакитний день», «День окулярів», «День Майнкрафт», «День смаколиків», «День динозаврів». Важливо, щоб завдання і теми уроків та дня збігались — потрібне повне тематичне занурення.

«Кумедні питання»

Вік: із 7 років

Учитель пропонує кожному учневі написати одне кумедне питання, яке б він хотів поставити однокласникам. Це питання дитина має відправити в месенджер чи на мейл особисто вчителеві, щоб інші його не бачили.

Сформувавши перелік цих питань, і вчитель кожен день читає одне з них. А всі по черзі коротенько відповідають. Питань вам вистачить на місяць. Ця активність дуже захоплює дітей, адже всі чекають: «Ну коли ж нарешті буде моє питання і що на нього відповідатимуть?»

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5410-dystantsiika-16-ihor-dlia-zhurtuvannia-pid-chas-onlain-urokiv


*****************************************************************************


МЕТОДИКА «5 ЧОМУ?»

Використовується для виявлення справжніх причин існуючих труднощів.

Вважається, що справжня причина закрита у купі дрібних проблем. Щоб докопатися до справжньої відповіді, треба пройти 5 етапів, просто ставлячи запитання «Чому?».

Винайшов цей метод Сакіті Тойода, творець унікального концерну Toyota. Вважається, що цей легкий спосіб ліг в основу системи бережливого виробництва.

Приклади:

1) Я постійно запізнююся.

- Чому? Тому що мені постійно не вистачає часу.

- Чому? Тому що я довго збираюся.

- Чому? Тому що я хочу виглядати добре. -

Чому? 

Тому що я хочу справляти враження на оточуючих.

- Чому?

Тому що я заміж хочу:)

2) Я часто конфліктую із дружиною.

- Чому?

Тому що я хочу, щоб вона мене поважала.

- Чому?

Тому що часто до мене чіпляється по воду і без.

- Чому?

Тому що я мало приділяю увагу порядку в домі.

- Чому?

Бо я вважаю, що це не чоловічі обов'язки.

- Чому?

Тому що сила чоловіка у його здатності заробляти гроші.

До речі, варіант "мене так виховали" не підійде - він теж знімає фокус уваги персонально з вас.

Майте на увазі, що при відповідях на запитання цієї техніки не можна переводити фокус на когось ще. Йдеться лише про свою особисту роль у розвитку подій.

Джерело: https://www.sablinatz.com/post/%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D0%B0-5-%D1%87%D0%BE%D0%BC%D1%83-1

 


**************************************************************************


ВПРАВИ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КОМАНДНОЇ РОБОТИ ОНЛАЙН

«Хвиля» ( автор. психолог Лада Ендресен)

Вік учнів: із 7 років

Для виконання цієї вправи-гри потрібно, щоб у всіх учнів були увімкнені камери.

Учасник, віконечко якого розташоване в лівому верхньому кутку екрана, запускає хвилю одночасним рухом правої та лівої рук і промовляє своє ім’я.

Як має виглядати хвилька? Якщо ви сидите, витягніть руки в сторони та починайте рухом створювати хвильку.

Цю хвильку одразу ж підхоплює наступний учасник справа. І також робить руками хвилю та каже своє ім’я. Всі діти продовжують робити хвильку, ніхто ручки не опускає. Вправа триває доти, доки хвилька не закінчиться на останньому учаснику.

Гра створює яскравий візуальний ефект — немов на екрані оживає море. Це дає відчуття згуртованості: море зробили всі ми, і кожен назвав своє ім’я та додав своєї індивідуальності. «Море — одне, а нас — багато, і ми всі — особливі».

«Протилежності»

Вік учнів: із 9–10 років

Ведучий просить дітей об’єднатися у дві групи. Кожній групі дається твердження, до якого треба зібрати аргументи «за». Приклади тверджень: «Зимові канікули кращі, ніж літні» — «Літні канікули кращі, ніж зимові»; «Для саморозвитку важливо спілкуватися з розумними людьми» — «Книги найкраще сприяють саморозвитку». Через 10 хвилин кожна група обирає мовця, який зачитує свої аргументи іншій половині класу. І навпаки. Яка група набере більше аргументів — виграє.

«Спільності»

Вік учнів: 9–10 років

У вправі «Спільності» учні теж мають об’днатись у дві групи. І кожна протягом 15 хвилин має знайти та написати спільності всіх членів групи. Наприклад: «Ми всі любимо торт Наполеон», «Нас всіх бісить, коли нас перебивають», «Ми дуже віримо в перемогу України». Через 15 хвилин група презентує свої спільності. Перемагає команда, яка знайшла більше спільностей.

«Літери»

Вік: від 8 років

Кожній парі, віконечка яких під час відеозв’язку поряд (горизонтально чи вертикально), дорослий дає завдання створити літеру. Коли діти навчаться складати літери в режимі онлайн, можна спробувати всім разом відтворити на екрані слово: «Україна», «перемога», «любов». На цю вправу дається хвилина. Вправа сприяє зорово-просторовому орієнтуванню, засвоєнню навичок командної роботи, креативності.

«Що тут сталося?»

Вік: із 10 років

Ведучий об’єднує учнів у групи по 4–5 осіб. Кожній групі дає картинку з незвичним сюжетом та пропонує за дві хвилини скласти власну історію: «Як думаєте, що тут сталося?» Після обговорення один з учнів має три хвилини, щоб розповісти всьому класу оповідку. Вправа здружує, стимулює фантазію та нестандартне мислення.

Важливо

Для обговорення кожній групі потрібно буде створити окремий відеодзвінок на платформі, а потім після обговорення у визначений час знову об’єднатись у спільній групі класу. Тому якщо ви та ваші учні добре «підковані» технічно — це не спричинить труднощів.

«Нестандартне мислення»

Вік: із 8 років

Ведучий показує фрагмент недомальованого предмета і пропонує учням домалювати його на аркушах паперу А4. А, можливо, і створити кілька інших предметів у малюнку. Наприклад, вчитель показує фрагмент недомальованого метелика, а учень домальовує чудернацьку квітку чи фантастичну істоту. Немає правильної відповіді, що мало би бути на малюнку. На виконання вправи дається 2–3 хвилини. Після того як усі учні покажуть свої малюнки, вчитель рахує кількість однакових поворотів сюжетів на малюнках: «А ось ваше мислення, … , …, …, дуже схоже проявилось у малюнках!»

«Імітатор»

Ведучий говорить учням: «Ваше завдання — одночасно створити звук, схожий на… Я називаю цей предмет чи тварину, а ви одночасно імітуєте його/її звук. Ну як, готові?» Що можуть показувати діти звуками? Чайник, що кипить, машину, що гальмує, ворону, грозу, пилосос, задоволеного кота.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5410-dystantsiika-16-ihor-dlia-zhurtuvannia-pid-chas-onlain-urokiv


*****************************************************************************


 ПРАКТИКА «МИ ВСІ ПОВ'ЯЗАНІ МІЖ СОБОЮ»

Ідея практики – навчити людину бачити, наскільки ми взаємозалежні навіть там, де здається, що це не так. Це треба, щоб зрозуміти залученість до більшої спільноти. Людині важливо розуміти, що вона – не самотня, що в неї куди більше зв’язків, ніж вона може уявити, що різні люди можуть принести їй користь, і вона може принести користь іншим людям.

Є два різновиди практик, які пропонують для людей різного віку.

Для молодшого віку:

1.       На аркуші треба намалювати себе в центрі або написати «Я» й навколо зобразити або написати імена людей, яких ви знаєте і які піклуються про вас у різний спосіб.

2.       Коли список закінчиться, треба взяти паузу, за 2 хвилини знову поставити собі це запитання й дописати імена (або намалювати цих людей).

3.       Біля імені чи зображення кожної людини треба написати 1–3 слова, що саме ця людина робить для вас, як саме вона про вас піклується.

4.       Після цього дітям пропонують поміркувати, як багато людей насправді в різний спосіб піклуються про них: хтось – з моменту народження постійно, хтось – епізодично.

5.       Потім треба подумати й пригадати, які у вас були відчуття, коли ви склали цей перелік людей. Тут можливі відкриття, хтось може навіть плакати, хтось із подивом сприймає, що стільки людей про нього/неї піклуються.

6.       На малюнку треба підкреслити чи відмітити ті різновиди турботи від різних людей, про які до початку вправи ви не замислювалися.

Для дітей старшого віку й дорослих:

1.       Візьміть чашку чаю, подивіться уважно на неї й подумайте, завдяки яким людям ця чашка з чаєм з’явилася у вас у руках? «Наприклад, є люди, які вирощують цей чай, люди, які його збирають, транспортують, обробляють, пакують, викладають на полиці магазину, продають на касі. А є ще вода, чашка й чайник, за допомогою якого ми кип’ятили воду».

2.       Подумайте, що мало відбутися, щоб усі ці люди зробили те, що зробили? Які події у світі чи в їхньому житті мали місце, щоби, зрештою, чашка чаю опинилися у вас у руках? Наприклад, ці люди мали народитися, десь навчатися, пройти певний шлях, влаштуватися на роботу…

3.       А тепер подумайте, які люди вплинули на ті події, завдяки яким ці люди зробили все, щоби ви тримали чашку чаю?

Ця практика добре візуалізує, наскільки ця взаємозалежність важлива, хоча ми про неї ніколи не думаємо.

Таке регулярне виконання практики формує у людей навичку бачити користь від присутності інших людей у своєму житті та присутності себе в житті інших. Формується уявлення про світ як глобальну взаємозалежність людей. Людина краще усвідомлює, хто вона й де вона, як вона дотична до соціуму, у якому живе. Наслідок  вправи – більш толерантне ставлення до різних людей. Також з’являється розуміння користі, потрібності й те, що ти – частина цієї великої сім’ї.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4974-dvi-praktyky-seen-spivperezhyvannia-sobi-ta-my-vsi-poviazani-mizh-soboiu



*****************************************************************************


ПРАКТИКА СПІВПЕРЕЖИВАННЯ СОБІ

1.       На аркуші треба намалювати велику хмаринку на кшталт тої, що малюють біля людини, яка щось говорить.

2.       Треба уявити, що вашому другу чи вашій подрузі потрібна підтримка в складній ситуації.

3.       Написати в хмаринці, що б ви сказали цій людині в цій ситуації.

4.       На іншому аркуші паперу треба знову намалювати хмаринку.

5.       Уявити, що ви самі опинилися в складній ситуації.

6.       Написати слова, які б ви сказали собі в непростій життєвій ситуації.

Як правило, перша частина вправи не спричиняє в людей жодних проблем. У другій частині майже ніхто не може з першого разу написати слова підтримки собі. Написати самому собі слова підтримки значно складніше, ніж іншій людині. В цьому й проблема: ми готові підтримати інших, а себе – ні

Якщо практику виконувати регулярно, у людини формуються стійкість і впевненість у собі. Бо коли ми співпереживаємо собі, то розуміємо, як насправді досягаємо цілей, які поставили.

Якщо зробити цю практику кілька разів, то потім легше знайти слова для себе, які можуть повернути в розуміння, що ти неідеальний, можеш втратити щось, можеш не досягти якоїсь мети, але не перестаєш бути важливим чи цінним для інших людей і для себе. Це повертає людину в стан адекватної самооцінки

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4974-dvi-praktyky-seen-spivperezhyvannia-sobi-ta-my-vsi-poviazani-mizh-soboiu


 *************************************************************************






 *****************************************************************************


ТРИ ВПРАВИ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ  ГОСТРОГО СТРЕСУ

1.     «Техніка зупинки думок»

Під час правильного її виконання зміщується фокус уваги з потоку негативних думок, тим самим розбивається їхній перебіг та нормалізується емоційний стан.

Хід виконання:

1. Зосередьтеся на потоці думок, які проходять у цю хвилину, тобто усвідомте їх (при цьому можна, якщо дозволяє ситуація, заплющити очі).

2. Зберіть всю свою волю в кулак, подумки уявіть кнопку стоп-сигналу чи шлагбаум.

3. Вголос, досить твердо, скажіть «стоп» і зупиніть потік думок.

2. «Хвилинка релаксації»

•Розслабте куточки рота, потім — усі м'язи обличчя. Розслабте плечі.

•Зосередьтеся на міміці лиця та положенні тіла: вони відображають ваші емоції, думки, внутрішній стан. 

•Змініть «мову обличчя та тіла» шляхом розслаблення м'язів і глибокого дихання (короткий вдих носом, довгий видих ротом), щоб люди навколо не помітили вашої напруги, стресового стану.

•Розслабляйтеся в будь-яких ситуаціях, як тільки відчуєте, що справи йдуть не так, як вам хочеться.

3. «Метод мобілізаційного дихання»

Важливою складовою всіх видів розслаблюючих практик є вправи із глибоким диханням - короткий вдих носом, довгий видих ротом. Саме використання вправ на глибоке дихання допомагає швидко знизити стрес різних рівнів, зняти емоційну та фізіологічну напругу від стресу в будь-який час. 

Джерело: viber група «Психологічна підтримка» (Юлія Ворман, практичний психолог)


 *****************************************************************************


ФРАЗА «ПОБУДЬ У ЦЬОМУ»

  Побути та відчути означає прожити.  Це не зовсім - подумати про це або зробити щось.  Несвідомо ми швидше намагаємося або боротися з емоціями або підживлюємо їх.

 Є багато способів відмовитися від почуттів — шукати раціональне, переконувати себе, що вони не виправдані, самокритика чи, навпаки, підживлювати їх постійними спогадами, фантазіями про те, як усе могло бути і т.д.

 Як же ПРОСТО відчувати? Ця практика допоможе у розпізнаванні емоції, уповільненні та проживанні її, без втікання чи зайвого підживлення.

   1. «Піймайте» емоцію з якою хочете попрактикуватися.  Це може бути і смуток, і агресивність, і страх і т.д.

  2. На кілька секунд пориньте в тіло і позначте ті місця, де відчувається емоція фізично (напруга в шиї чи животі, опустилися плечі чи мурашки по ногах…).

  3. Подумки «подихайте» через це місце, не намагаючись щось змінити.  Намагайтеся дихати повно животом та грудьми. Не форсуйте цей процес.

  4. Опишіть ваші відчуття вербально (можна подумки).  Наприклад, зараз я відчуваю, як мій живіт стиснувся, мені важко вдихнути.

  5. Дайте назву емоції.  Що це?  Страх?  Злість?  Сум?  Поступово ви розвинете цю навичку і буде простіше впізнавати емоції.

 Джерело: https://www.sablinatz.com/post/%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%8C-%D1%83-%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D1%89%D0%BE-%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%94-%D1%86%D1%8F-%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B0

 


 *****************************************************************************


ПРАВИЛО СВІТЛОФОРА ДЛЯ ПРИЙМАННЯ РІШЕННЯ

Виховання в атмосфері тотального контролю так само як і в умовах вседозволеності може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, її поведінку, звички й життєві установки в майбутньому. Щоб побудувати взаємодію з дитиною так, щоб з одного боку вона вчилась самостійності, а з іншого – усвідомлювала необхідність слухатись батьків заради власної безпеки та добробуту, можна скористатись правилом світлофора.

Для початку розподіліть сфери відповідальності між вами (дорослим) та дитиною на три умовні зони: 

зелену

        жовту 

           червону 

 

Для зручності візьміть аркуш паперу та намалюйте їх. Візуалізація допоможе доступніше пояснити дитині, яку саме модель взаємодії ви їй пропонуєте. 

 *Зелений сектор* – зона відповідальності дитини. Пропишіть в її межах правила, ситуації та обставини, коли дитина може приймати самостійні рішення. 

Наприклад: коли читати книгу, коли телефонувати батькам, в які ігри гратись, що одягати, в якій послідовності виконувати домашнє завдання, яку кількість їжі споживати, як організувати простір у своїй кімнаті. 

 *Жовтий сектор* – це правила, які можуть змінюватися для дитини, залежно від ситуації, або рішення, щодо яких дитина має порадитись з батьками. 

Наприклад: на що витрачати кишенькові гроші, що їсти, які додаткові заняття або гуртки відвідувати, скільки часу проводити за телевізором або гаджетами, як проводити дозвілля, розпорядок дня. 

 *Червоний сектор* – вирішують тільки батьки. В цьому секторі зібрані правила, що безпосередньо стосуються безпеки дитини та її здоров'я. 

Наприклад: не спілкуватись з незнайомцями та не відчиняти їм двері, не приймати запрошення від друзів піти в гості без відома батьків, не приймати пігулки без дозволу батьків, не втікати від батьків і т. д. 

УВАГА! Якщо червоного більше – можливо, у вас занадто багато заборон і їх можна розділити? Якщо багато жовтого – можливо, ваші правила занадто умовні. Тоді добре б їх чіткіше формулювати.

Щодо правил в червоному секторі – для дитини вони мають бути непорушними та такими, в яких би ваша дитина ніколи не сумнівалась. Спробуйте пояснити, якими можуть бути наслідки недотримання цих вимог.

Джерело: viber група «Психологічна підтримка» ( гештальт - терапевтка Галина Зарипова)


*****************************************************************************


ТЕХНІКА «РОБОТА ЗІ СТРАХОМ»

Ця техніка досить проста, але дуже ефективна, що дає змогу прибрати або мінімізувати прояви страху. За її допомогою люди позбавляються панічних атак, гіпергідрозу та тремору в кінцівках та інших симптомів страху.

Ø  Згадуєте свій симптом (панічна атака, нестача повітря, трясучка тощо).

Ø  Доводьте в уяві ситуацію виникнення симптому до абсурду.

Наприклад, вам потрібно виступити на публіці, а ви боїтеся, що серце почне сильно калатати, ви онімієте і не зможете вимовити не слова. Тому перед виступом не бійтеся наступу паніки, а навпаки намагайтеся викликати напад (це може здатися абсурдним, але в тому й суть  )

Прямо скажіть собі: «Таня, ти так боїшся - ось молодець! Давай, покажи їм як треба боятися по-справжньому! Нехай серце вистрибує з грудей! Так, ти завалиш виступ, але який фурор вчиниш, якщо звалишся з панічною атакою! Просто браво! Якщо ти справді це перевіриш, можеш купити собі на решту зарплати все, що захочеш!»

Зазвичай тут людина починає сміятися  і вся тривога миттю відступає. Особливо ефективно пообіцяти собі нагороду за викликані симптоми страху.

Джерело: https://www.sablinatz.com/post/%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0-%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0-%D0%B7%D1%96-%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%BC



*****************************************************************************


ТЕХНІКИ ВДЯЧНОСТІ

У час війни глибина переживання змінюється. Ви по-іншому можете сприймати смак ранкової кави, смак свіжого хліба, обійми рідних. Знаходьте те, за що ви можете подякувати новому дню. Якщо ви цього не вмієте – зараз можете навчитись.

5 простих вправ для практикування вдячності

1.     Ведіть щоденник вдячності. 

Починайте кожну сторінку зі слів «Сьогодні я вдячна за…» і напишіть або намалюйте, за що ви вдячні. Коли пишете, за що ви вдячні сьогодні, то подумайте, як ця подія (чи людина) вплинула на ваше життя. 

Розмови про вдячність можуть стати чудовою практикою за сімейною вечерею. Або їх можна використовувати з класом під час онлайн-уроків на початку або в кінці уроку.

2.     Створіть «банку вдячності». 

Напишіть на маленьких папірцях, за що ви вдячні, і поскладайте їх у прозору скляну банку. Важливо, щоб банка була прозора, адже тоді ви бачите, як там назбируються папірці, і уявляєте, скільки вже сталося речей, за які ви вдячні.

Наступного разу, коли у вас буде поганий настрій, ви можете витягнути папірець з банки навмання і нагадати собі, за що ви вдячні. Із дітьми за допомогою такої банки можна грати в «крокодила» — дитина має показати, що написано на папірці, а решта вгадують.

3.     Рефлексія добра або обдумування добра. 

Подумайте про людину, яка проявила до вас доброту або допомогла вам. Одразу на думку спадає друг або якась близька людина, проте треба також не забувати про незнайомців, які зробили вам щось приємне. 

Дитина може подумати про незнайому людину, яка працює на фабриці і пошила її улюбленого м’якого ведмедика. Або про солдата, який зараз на фронті захищає нас. 

Запропонуйте сину або доньці таку гру: оберіть предмет, яким дитина користується щодня, і подумайте разом про всіх людей, які його вигадали, виготовили, продали. За допомогою цієї вправи ми підштовхуємо дитину до думки, що ми всі пов’язані між собою і навколо є багато людей, які намагаються їй допомогти. 

Коли ви або дитина подумали про цю людину, можна намалювати її, а потім пояснити цю добру справу всім. Поки малюєте і розповідаєте про цю людину, помічайте зміни у вашому тілі і те, як змінюється ваш настрій. Почути чиїсь історії добра і допомоги — це теж приносить радість і підіймає настрій.

4.     Постер вдячності. 

Наступний крок — додайте ім’я або професію цієї людини у вашу банку вдячності і, якщо можливо, надішліть цій людині записку з подякою. 

Є багато способів сказати дякую — якщо ви не знаєте адресу цієї людини, можна причепити постер вдячності в себе на вікні, і людина проходитиме повз і прочитає його. Зробити фото - і викласти в соцмережах. Або надішліть постер нашим захисникам. 

5.     «А що не скасовано?» 

Діти можуть почуватися погано через те, що так багато подій в їхньому житті скасовано - школа, розваги в парку, вечірки на день народження. 

Думки про всі ці скасовані події погіршують настрій і призводять до тривожності, тож треба намагатися перемкнути увагу дитини в позитивний бік. Подумайте разом з дітьми, а що не скасовано? 

Це можуть бути дуже прості речі — усміхатися, ходити цілий день в улюбленій піжамі, гратися з домашнім улюбленцем. Якщо робите цю вправу вдома з дітьми, можна завести список подій, які не скасовані, і повісити його на видноті як нагадування.

Джерело: Освіторія https://osvitoria.media/experience/yak-navchytysya-buty-vdyachnym-5-vprav-yaki-dopomozhut-pidnyaty-nastrij-u-kryzovi-chasy/



*****************************************************************************

 

Вправа «Заряд «внутрішньої батарейки» (для відновлення ресурсу)

Якщо цю вправу робити протягом 1-3 днів, то ви поступово згадуватимете і додаватимете ресурсні справи, не надто напружуючись, намагаючись зробити техніку ідеально.

1. Візьміть аркуш та ручку або відкрийте нотатку у телефоні.

2. Ваше завдання перерахувати все, що дає вам сили та додає радість у моменті. Це можуть бути їжа, люди, запахи, відчуття, предмети тощо. Будь-які, навіть найдурніші, на ваш погляд штуки.

Наприклад:

·        Затишні мальованої картинки з мультиків

·        Прогулянки

·        Види красивих інтер'єрів

·        Шум хвиль

·        Трав'яний чай

·        Запах кота

·        Похвала від близького

·        Прийняти ванну

Походіть по будинку, почніть виписувати, а далі мозок сам підкидатиме дії для задоволень. Нехай їх буде понад 10-20 пунктів.

Тепер розіб'ємо їх на групи.

1. Ті, які дуже прості у реалізації (понюхати кота, подивитися картинки).

2. Ті, що вимагають невеликих зусиль (вийти на прогулянку, заварити чай)

3. Ті, у які потрібно вкластися перед віддачею (будь-яка творчість).

Як користуватись списками?

По-перше, щодня виконуйте хоч щось із 1 групи, сповільнюючись та фіксуючи відчуття.

По-друге, плануйте ресурсні відносини з 2 і 3 груп регулярно, наприклад кілька разів на тиждень. Нехай мозок звикне, що в суботу о 21.00, щоб не сталося, ви заварюєте смачний чай і п'єте його (це додатково створить ритуал, що рятує від стресу і дає відчуття стабільності).

По-третє, постійно поповнюйте список

Джерело: #ресурс #тренінговийцентрнаталіїсабліної


*****************************************************************************


Вправа «Прийняття рішення»

Для того, щоб прийняти правильне для себе рішення, ситуацію необхідно роздивитися під усіма кутами та знайти всі плюси й мінуси. У цьому випадку може допомогти відома техніка у прийнятті рішень, — квадрат Декарта.

Суть її полягає в наданні відповідей всього на 4 запитання:

1.     Що буде, якщо це відбудеться? (Які плюси від цього.)

2.     Що буде, якщо цього не відбудеться? (Усе залишиться так, як було, плюси від неотримання бажаного.)

3.     Чого НЕ буде, якщо це відбудеться? (Мінуси від одержання бажаного.)

4.     Чого НЕ буде, якщо це НЕ відбудеться? (Мінуси від неотримання бажаного.) Тут будьте уважні, бо мозок захоче проігнорувати подвійне заперечення. Не допускайте цього.

Ця техніка досить дієва, бо ми звикли розглядати питання тільки з однієї позиції «А що буде?», а тут ми можемо розвернути ситуацію на чотири сторони.

Необхідно пам'ятати також той факт, що ніхто не допоможе вам у прийнятті правильного рішення, адже тільки вам знати, як для себе краще!

Якщо рішення прийнято, але відчуття тривожності все ще не покидає вас, то це нормальне відчуття, і необхідно прийняти його.

Намагайтеся відшукати внутрішню опору, тобто ресурс (допоможуть дихальні техніки, спілкування із близькими, фізичні активності і т. д.). Також, як і з прийняттям рішення, тривожність ми можемо розібрати для себе за пунктами, проаналізувавши свої відповіді на такі запитання:

-      Що саме в мене викликає стан тривожності?

-      Те, що викликає тривожність, це реальне чи уявне?

-      Якщо реальне, то як буду діяти, якщо це станеться?

Надавши відповіді на всі запитання, ви наблизитеся до зваженого рішення.

Джерело: viber група «Психологічна підтримка» (Галина Волошина, психологиня)


*****************************************************************************


Медитація Вдячності


*****************************************************************************


ТЕХНІКА ДЕКАТАСТРОФІЗАЦІЇ

Зазвичай людський мозок схильний до катастрофізації передбачуваної події (цей патерн допоміг вижити нам серед шаблезубих тигрів).

Ця техніка допоможе розкрутити неприємний розумовий діалог у бік більш позитивних припущень.

1. Перерахуйте ситуації, які ви сприймаєте як катастрофу і запишіть всю передбачувану вами шкоду. Фантазуйте про жахіття в цьому пункті досхочу.

2. Тепер ставте собі такі питання

⁃ які наслідки лякаючої мене події зазвичай бувають в інших людей?

⁃ як вони справляються із цим?

⁃ як я справлявся в минулому зі своїми неприємностями сам?

⁃ наскільки ймовірно, що майбутня подія небезпечніша за ті, що вже траплялися зі мною?

⁃ чи справді, якщо мої фантазії збудуться це буде настільки жахливо та безвихідно?

⁃ які виходи я можу вигадати зараз із цієї ситуації?

⁃ які позитивні сенси можуть бути у цієї події?

⁃ чому я зможу навчитися завдяки йому?

У чому виявите сенс та цінність?

#тренінговийцентрнаталіїсабліної

https://docs.google.com/forms/d/1UZbSI2Wvq3IRrCQLsFz0WyBJ-2BYiDg0h7wPQCU0Uno/edit

 

*****************************************************************************

 

ПРИТЧА ПРО СПОКІЙ

Один дуже богатир чоловік побажав якось мати вдома картину, при погляді на яку в його душі запанував би спокій. Він оголосив на весь світ, що виплатить мільйон тому художнику, чия картина відгукнеться йому.

Богач отримав тисячі картин - він переглядав кожну і відкладав, все було не те. Сподобалися йому лише дві роботи.

На одній картині сяяло під променями полуденного сонця озеро, гілки верби тихо схилилися до самої води, а вдалині мирно паслися кінь і лоша.

На другій картині зображена висока скеля над штормовим морем: небо хмурилося хмарами, хвилі досягали середини скелі. А на вершині скелі був маленький кущ, майже непомітний, і в ньому пташине гніздо. Білий птах, незважаючи на страшну бурю, спокійно висиджував своїх пташенят.

Автор цієї картини і став володарем винагороди: саме її вибрав наш герой. Він усвідомив, що справжній спокій приходить до нас не тоді, коли довкола ідилію. А коли, що б не гуркотіло і не руйнувалося навколо, ти здатний зберігати спокій у собі.


 *****************************************************************************


Гра «Вітер дме»

Мета: зняття психоемоційної напруги, агресії. Можна використовувати перед логопедичними вправами.

Вік: діти від 3 років.

Для гри вам знадобляться легенькі предмети (пробки від пляшок, пір'їнки, кульки з вати або шматочки паперу, серветок). Розкладіть їх на столі або на підлозі.

Хтось із дорослих пропонує дитині погратися – перетворитися на вітер. Або позмагатися з кимось: хто далі дуне. Для цього потрібно зробити глибокий вдих, а на довгому видиху дмухати на речі.


*****************************************************************************


Техніка-практика «Через тіло до себе».

·        Зафіксуйте ту позу, в якій ви зараз перебуваєте, наприклад, сидіть так, як ви сидите, нічого не змінюючи.

Зверніть увагу на те, як саме ви сидите, як тримаєте руки, ноги, голову, тулуб. Не поспішайте.

·        Помітьте свої тілесні відчуття у цей момент. Які емоції ви відчуваєте. Який настрій.

·        Знайдіть 3-4 дієслова, які прямо зараз підказує вам ваше тіло. Просто дайте цим дієсловам прослизнути у вашу голову, спостерігаючи за діями та намірами тіла.

Наприклад – сумую, радію, підскакую, стискаюсь і т.д.

·        Змініть свою позу на протилежну.

·        Знайдіть 3-4 дієслова, які прямо зараз підказує вам ваше тіло. Просто дайте цим дієсловам прослизнути у вашу голову, спостерігаючи за діями та намірами тіла.

·        Уявіть собі, що ваш настрій є також протилежним.

·        Погляньте та відчуйте , що при цьому відбуватиметься з Вами.Як змінився Ваш стан?

Напишіть, що вдалося помітити?

Джерело: #тренінговийцентрнаталіїсабліної


*****************************************************************************


Техніка «Собака зверху» - «собака знизу»

Для усвідомлення тупикового внутрішнього конфлікту рекомендуємо техніку «Собака зверху» - «собака знизу»

• Сядьте зручніше і закрийте очі.

• Уявіть, що дивіться на себе, що сидить навпроти.

• Створіть певний візуальний образ себе, що сидить тут, навпроти вас, можливо, якби ви відображалися в дзеркалі.

• У якій позі цей образ? Як він одягнений? Який у нього вираз обличчя?

• Тепер мовчки критикуйте цей образ себе так, ніби ви звертаєтесь до іншої людини. (Якщо ви виконуєте цей експеримент самостійно, то говоріть голосно.)

• Розкажіть собі, що ви повинні і що не повинні робити. Починайте фрази словами «Ти мусиш», «Ти мусиш» чи якимись іншими, рівнозначними цим.

• Створіть список таких вимог. Слухайте свій голос.

• Як він звучить? Які тілесні відчуття у вас виникають?

• Тепер уявіть, що якимось чином ви поміниляся місцями (можна пересісти на це місце, якщо це можливо).

• Ви повинні відповідати на власні вимоги. Що ви кажете у відповідь? Що висловлює тон вашого голосу? Що ви відчуваєте, відповідаючи на критику? Які тілесні відчуття з'являються?

• Тепер поміняйтеся ролями і знову станьте критиком. Продовжуючи цей внутрішній діалог, усвідомлюйте, що ви говорите і як це робите — ваші слова, тон голосу тощо.

• Час від часу зупиняйтеся, щоб просто послухати власні слова, що виникають в думці, відчуйте їх.

• Змінюйте ролі, коли захочете, але продовжуйте підтримувати діалог. Зауважте все, що відбувається у вас у цей час.

• Визначайте тілесні відчуття у кожній ролі. Як вони різняться між собою? Чи дійсно ви розмовляєте один з одним чи уникаєте реального контакту та протистояння?

• Чи слухаєте ви так само добре, як кажете, або тільки розкидаєтеся словами і не приймаєте того, що говорить другий? Що ви відчуваєте до «іншого», коли кажете? Скажіть йому це та подивіться, як він відреагує.

• Чи пізнаєте ви когось у голосі, який критикує вас і говорить «ти винен»?

• Що ви ще усвідомлюєте у цій взаємодії?

• Перенесіть цю свідомість у розмову між вами. Продовжуйте цей діалог ще кілька хвилин. Чи відзначаєте ви якісь зміни у ньому?

• Тепер посидіть спокійно та проаналізуйте цю розмову. Коли ви згадуєте її, чи виявляється щось ще у вашій розмові такого, на що ви звертаєте увагу?

Джерело: #тренінговийцентрнаталіїсабліної

 


*****************************************************************************


Медитація "Прощення батьків"


*****************************************************************************














*****************************************************************************


ТЕХНІКИ ЗАЗЕМЛЕННЯ















*****************************************************************************


Ігри для зняття стресу у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку








Джерело: https://dytyna.blog/igry-dlya-znyattya-stresu-u-ditej/


*****************************************************************************


ТЕХНІКА ДЛЯ ПРИЙНЯТЯ РІШЕНЬ «КВАДРАТ ДЕКАРТА»

Для того, щоб прийняти правильне для себе рішення, його необхідно роздивитися під усіма кутами та знайти всі плюси й мінуси. Можна спробувати відому техніку, яка допомагає у прийнятті рішень, — квадрат Декарта. 

Дайте відповіді на 4 запитання:

1.     Що буде, якщо це відбудеться? (Які плюси від цього.)

2.     Що буде, якщо цього не відбудеться? (Плюси від неотримання бажаного)

3.     Чого НЕ буде, якщо це відбудеться? (Мінуси від одержання бажаного.)

4.     Чого НЕ буде, якщо це НЕ відбудеться? (Мінуси від неотримання бажаного.) Тут будьте уважні, бо мозок захоче проігнорувати подвійне заперечення. Не допускайте цього.

Ця техніка є досить дієва:

-          ми звикли розглядати питання тільки з однієї позиції «А що буде?», а тут ми можемо розвернути ситуацію на чотири сторони;

-          ніхто не допоможе вам у прийнятті правильного рішення, адже тільки вам знати, як для себе краще.

Якщо ви рішення прийняли, але відчуття тривожності все ще не покидає вас, то:

-          це нормальне відчуття, і необхідно прийняти його;

-          намагайтеся відшукати внутрішню опору, тобто ресурс (допоможуть дихальні техніки, спілкування із близькими, фізичні активності і т. д.).

Також, як і з прийняттям рішення, тривожність можна розібрати для себе за пунктами, проаналізувавши свої відповіді на такі запитання:

-         Що саме в мене викликає стан тривожності?

-         Те, що викликає тривожність, це реальне чи уявне?

-         Якщо реальне, то як буду діяти, якщо це станеться?

Надавши відповіді на всі запитання, ви наблизитеся до зваженого рішення.

Джерело: Viber група «Психологічна підтримка» (Галина Волошина, психологиня)


*****************************************************************************

 Записи вебінарів 
щодо надання першої психологічної допомоги та психологічна допомога при втраті


Психологічна допомога: куди звертатись


На допомогу фахівцям психологічної служби системи освіти України (відділ наукового та навчально-методичного забезпечення змісту позашкільної освіти та виховної роботи ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» у співпраці з ГО «Ла Страда-Україна» за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) 


Тренінговий центр Наталії Сабліної

Вебінари від Центру здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" та Україно-швейцарського проекту "Діємо для здоров'я"

Психологічна допомога в час війни. Практики
Медитаційні практики
ІНШЕ
Джерела: 
https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna-robota/materialy-dlia-vykorystannia-v-roboti-pid-chas-voiennykh-diy/
https://www.youtube.com/channel/UCxz1SYyPCg6nRGd5g4fd2Mw/videos
https://www.youtube.com/user/natashasablina89/videos
https://www.youtube.com/channel/UCv4DEnt0e5i9Q62rFzUAibA/videos
https://imzo.gov.ua/2022/06/01/na-dopomohu-fakhivtsiam-psykholohichnoi-sluzhby-systemy-osvity-ukrainy-2/

*****************************************************************************


ПРАКТИКИ, ЩО ДОПОМАГАЄ ОЦІНИТИ ЦІННІСТЬ СІМ’Ї, ПРОЖИТИ ЕМОЦІЇ ТА ОБ’ЄДНАТИ РОДИНУ

Сім'я одна з головних сфер створення. збереження та передачі людських цінностей, вона є осередком єднання та підтримки, турботи та любові. Відчуйте позитивні цінності своєї сім'ї.

Вправа 1 «Моя сім'я- моя фортеція» від Наталії Сабліної, психологиня, АРТ-терапевт, кризисний психолог

 Продовжіть речення...

1.                Моя сім'я- це...

2.                Для мене моя сім'я (образ, метафора)....

3.                Моя сім'я дарує мені

4.                Без мене моя сім'я....

5.                Моя сім'я схожа (асоціація)....

6.                Я вдячній своїй сім'ї за....

 

Арттерапевтична практика на об’єднання сім’ї від Ярослави Федорчук, психологиня та тілесно-орієнтовний терапевт

З початку війни більшість із нас опинилася в тісних зв’язках зі своїми родичами. Тож не дивно, що сварки чи непорозуміння між близькими людьми зараз трапляються частіше. 

Запропонована практика допоможе знизити емоційний градус, створити опори всередині сім’ї і ще більше обєднатися.

Для вправи вам знадобляться:

-       олівці або фарби

-       папір (аркуші, які можна склеїти; шпалери; ватман). 

Чим більший лист, тим більша вірогідність, що вся сім’я проживе цю практику. 

Подивіться одне на одного та придумайте для своєї сімейної системи такі складові в ілюстраціях:

·        назву  

·        гімн

·        девіз

·        традиції

·        кольори

·        настрої

·        як ви зазвичай проживаєте різні види емоцій

·        ритуали вашої сім’ї

Після завершення проговоріть все, що у вас вийшло, та обійміться зі своїми рідними



***********************************************************************


Вправа «ДІАЛОГ ІЗ НАПРУЖЕНОЮ ЧАСТИНОЮ ТІЛА»

(від Наталії Сабліної)

Мета: зняття м'язової напруги та формування внутрішнього відчуття безпеки.

1. Закрийте очі. Подумки пройдіть по всьому твоєму тілу, відчуйте напружені і розслаблені ділянки.

2. Зосередьте увагу на найбільш напруженій частині тіла. Можливо, цей «затиск» ви відчуваєте завжди; можливо – у важких ситуаціях. Відчуйте цю частину свого тіла, будьте уважні до будь-яких відчуттів.

3. Які образи виникають, коли ви зосереджуєтеся на своєму затиску? Якщо це зоровий образ, розгляньте його уважніше. Що це (або хто це)? Якого кольору? Це щось тепле чи холодне?  Запитайте, чого воно хоче від вас.

4. Зверніться до своєї пам'яті, спробуйте згадати моменти свого життя, коли ви відчували себе абсолютно щасливими. Що відбувається із образом?

5. Пропустіть через все ваше тіло відчуття абсолютного благополуччя, спрямовуючи його особливо на ті ділянки тіла, з якими бувають проблеми. Що відбувається?

6. Уявіть і відчуйте, як усі хвороби та нездужання зникають під впливом сил, які уникають переживання повного тілесного благополуччя.



*****************************************************************************

 

НАЙКРАЩІ СПОСОБИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ СВОЇХ ЕМОЦІЙ

Самовираження – це чудовий спосіб ідентифікувати емоції та працювати з ними. Пропонуємо кілька практик, які можуть допомогти у висловленні та переживанні емоцій.

МИСТЕЦТВО 

Мистецтво може допомогти нам виразити, що ми відчуваємо, коли у нас немає слів або ми не хочемо їх використовувати.

Колаж: виріжте зображення з журналів і газет, які відгукуються вам та зображають ваші почуття. Наклейте їх на папір або листівку, щоб створити настрій-колаж. 

Намалюйте дерево: намалюйте, яким би ви були деревом. Подумайте, чи воно високе, чи вічнозелене, чи фруктове чи квітне тощо. 

Мандала: Мандала на санскриті означає коло. Це індуїстські та буддійські символи Всесвіту, які часто використовуються в медитації. Розмальовка мандали може допомогти вам розслабитися, і ви можете використовувати кольори, щоб виразити свої почуття. Ви можете знайти безплатні шаблони в Інтернеті або намалювати власні.

ЗАПИСИ У ЩОДЕННИК 

Вести щоденник – це чудовий спосіб розібратися зі своїми почуттями, проблемами або цілями. Вам потрібно писати тільки тоді, коли маєте бажання, в будь-який час доби, скільки завгодно, навіть використовуючи маркери, щоб виділити важливе, якщо хочете. Ви можете писати від руки або друкувати свій щоденник, якщо вам це простіше.

КРЕАТИВНЕ ПИСЬМО 

Креативне письмо – це потужний спосіб виразити свої емоції. 

Ви можете спробувати написати вірші, оповідання чи навіть п’єсу. 

Ви можете писати щотижня або як завгодно часто виділяти час, щоб створити свій художній світ.

Ви можете писати на комп'ютері чи від руки, видалити чи знищити після, або зберегти, щоб озирнутися.

ТРЕКЕР НАСТРОЮ 

Фіксування настрою може допомогти вам визначити закономірності та відстежувати зміни. Ви можете спробувати різні способи:

Оцініть свої почуття за шкалою від 1 до 10 і записуйте це щодня. 

Розфарбуйте відрізок кола або один квадрат у зошиті в клітинку. 

Використовуйте колір, який відображає ваші почуття. Заповнюйте коло/клітинку протягом місяця, і у вас буде візуальне уявлення про свої почуття за цей час. 

НАПИШІТЬ ЛИСТ (для себе)

Ви можете написати собі в минулому чи майбутньому, коханій людині, а можете й не мати конкретного адресата. Або ви можете звернутися до того, хто зробив вам боляче.

Написання листа може бути способом сказати те, що ви ніколи б не сказали особисто, не готові сказати вголос або ще не мали можливості нікому сказати. Іноді ми відчуваємо, що нам потрібно щось сказати комусь, але не завжди потрібно, щоб вони це почули.

Після того, як лист буде написаний, ви можете зберегти лист або знищити.

Джерело: Viber група «Психологічна підтримка»


*****************************************************************************

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ

«Безпечне місце»

Зробіть кілька спокійних глибоких вдихів та видихів. Закрийте очі та продовжуйте дихати нормально. Уявіть картинку місця, де ви почуваєтеся безпечно, спокійно та щасливо. Уявіть, що ви зараз там стоїте чи сидите. Ви можете побачити себе там?

Використовуючи свою уяву озирніться навколо. Що ви помітили? Що бачите поряд з собою? Придивіться до деталей та особливостей речей навколо вас. З якого вони матеріалу, якого кольору? Уявіть, що простягаєте руку та торкаєтесь до них. Як ви почуваєтесь? Тепер подивимося ще далі. Що ви бачите довкола себе? А ще далі? Спробуйте розглянути різні кольори, форми та тіні. Це ваше особливе місце, і ви можете уявити все, що вам хочеться, щоб там було. Коли там знаходитесь, вам спокійно та затишно. Уявіть, що ваші босі ноги торкаються землі. Як ви відчуваєте цю землю? Повільно пройдіться, спостерігаючи за довкіллям. Намагайтеся побачити, як виглядають речі навколо і які вони на дотик; звуки ви чуєте? Можливо, це ніжний порив вітру чи спів птахів, чи шум морських хвиль. Чи відчуваєте ви теплі сонячні промені на вашому обличчі? Що відчуваєте на запах? Можливо, це морське повітря чи ароматні квіти, чи аромати вашої улюбленої їжі? У вашому особливому місці ви можете бачити все, що побажаєте; уявіть, як торкаєтеся чи відчуваєте речі на запах і чуєте приємні звуки. Ви почуваєтеся спокійно та щасливо.

Тепер уявіть, що хтось особливий знаходиться разом з вами у вашому особливому місці. Там з вами ваш добрий друг, який готовий вам допомагати, хтось сильний і добрий. Він чи вона готова допомогти вам і буде піклуватися про вас. Уявіть, що Ви разом не поспішаючи гуляєте та вивчаєте навколишнє середовище, насолоджуєтеся. З ним чи з нею ви почуваєтеся щасливим. Ця особистість – ваш помічник і добре вміє впоратися з різними проблемами.

Ще раз у вашій уяві озирніться навколо. Добре придивіться до всього. Запам'ятайте своє особливе місце. Воно завжди буде таким. Завжди зможете уявити, що ви тут, якщо вам захочеться відчути себе спокійно, безпечно та щасливо. Ваші помічники завжди будуть там разом із вами, коли вони вам потрібні. Тепер приготуйтеся відкрити очі і зараз залишити ваше особливе місце. Ви можете повернутися сюди, коли захочете. Як тільки розплющите очі, відчуєте себе спокійним та щасливим.

 

«Створення емоцій» (травма, ПТСР, «заморозка»)

1. Зробіть вдих і розслабтеся.

2. Поставте запитання: Що я хочу відчувати зараз? Дайте собі відповідь та дійте так.

3. Завдяки спогадам із минулого, ви можете вибирати собі стан, у якому хочете перебувати. Для мене щастя асоціюється з прогулянками та іграми з собакою. Я згадую всі деталі тієї події. У своїй пам'яті я збираю по крихтах весь той досвід і в мене зароджується почуття щастя.

4. Дайте стану назву. Стан щастя я називаю «Собака». Це мій спогад. Я можу своєю волею повернути з минулого щасливі спогади та переживати їх у теперішньому. Ця техніка називається «човник» - ми рухаємося з минулого до сьогодення і назад. Минуле є хорошим ресурсом для сьогодення. Так ми вчимося змінювати свої емоції.

5. Поверніться у тут і зараз. Це застосування минулого досвіду для зміни негативних почуттів.

Практикуйте цю вправу щодня, протягом 90 днів.

 

«Всемогутність і марність» (безсилля)

Візьміть одну тему чи ситуацію, що викликає у вас розгубленість, тривогу, безсилля, безпорадність, постарайтеся її звузити. Наприклад: я не можу врятувати життя близької людини. До кожної частини вправи напишіть щонайменше 5 пунктів:

1. Залежить від мене (Зараз)

Це зміцнює наше відчуття контролю, фокусує на тому, що ми можемо зробити вже сьогодні, щоб вплинути на те, що відбувається. Це нагадує про можливість вибору, підвищує відповідальність, знижує тривогу, дає можливість керувати хоча б чимось.

2. Залежить від мене (Майбутнє)

Це підтримує надію та позитивну перспективу, знімає фокус із того, що не так сьогодні, нагадує, що буде хорошого завтра.

3. Не залежить від мене (Зараз)

Це знімає з вас зайву відповідальність та в моменті зменшує напругу. Якщо ви зараз не можете на це вплинути, ви маєте повне право видихнути та відпустити те, що відбувається.

4. Не залежить від мене (У майбутньому)

Це розвиває смирення, прибирає почуття всемогутності, яким ми наділені «якщо дуже захотіти, то можна в космос відлетіти», «у цьому житті все залежить лише від тебе». Повертає нас із позиції Бога у позицію людини.

Джерело: Психотерапія під час війни: теорія і практика самодопомоги

https://drive.google.com/file/d/1W9zqLT3a0stG2Q9s0dHQ_FounuHKqyAT/view?fbclid=IwAR0VIyPTayW-5iSe5OnHQTxu165NsqxgJaALQOsHhEY4i2m81_AH2UVSywU

https://knowledge.org.ua/psihoterapija-pid-chas-vijni-teorija-i-praktika-samodopomogi/


*****************************************************************************


Медитація "Гірська вершина"


*****************************************************************************

 

ДИХАЛЬНІ ВПРАВИ

Дихальна гімнастика - один із самих ефективних способів упорядкувати наш фізичний та фізіологічний стан. Дихальні вправи можуть допомогти нам розслабитися, контролювати почуття тривожності, зняти стрес, перемогти безсоння.

Вправа 1 (стрес, страх, паніка, тривога)

Закрийте очі. Починайте глибоко повільно дихати. Не менше 10 дихальних циклів. Глибокий швидкий вдих та повільний видих.

Тепер уявіть електронне табло. З цифрою, наприклад, 50 (або від 10 до 100). На кожен такий вдих та видих цифра на табло зменшується на один. Тобто 50 ... 49 ... 48 .... 47 ... і так до нуля. П'ятдесят циклів дихання з глибоким комфортним вдихом та повільним видихом. Не робіть дуже глибокого вдиху. Потім повертайтеся до звичайного дихання. Посидіть трохи із заплющеними очима. Відчуйте своє тіло. Розплющте очі.

Вправа 2 (стрес, страх, паніка, тривога)

Закрийте очі. Починайте глибоко повільно дихати під рахунок.

Перший цикл: вдих один два, затримка дихання один два, видих один два. Другий  цикл: вдих один два три, затримка дихання один два три, видих один два три. Бажано зробити 5-8 циклів, щоразу збільшуючи рахунок. Потім  повертайтеся до звичайного дихання. Посидіть трохи із закритими очима. Відчуйте своє тіло. Розплющте очі.

Вправа 3 (стрес, страх, паніка, тривога)

Покладіть одну руку на груди, а іншу – на живіт. Дихайте так, щоб піднімалася тільки рука, що лежить на грудях. Затримайте повітря, а потім видихніть через рот. Повторіть кілька разів. Тепер навпаки, дихайте так, щоб піднімалася лише рука, що лежить на животі. Груди не мають рухатися. Повторіть кілька разів. Тепер спробуйте по черзі дихати так, щоб спочатку піднімалася рука, що лежить на животі, а потім - рука, що лежить на грудях. Після того, як ви освоїте попередню техніку, дихайте глибоко, використовуючи одночасно обидва види дихання. При цьому робіть невеликі паузи між вдихом та видихом. Вдих і видих повинні тривати за часом однаково.

Вправа 4 (заспокоєння, розслаблення)

Техніка дихання з перешкодою полягає у створенні перешкоди на видиху. Це можна зробити різними способами: наприклад, видихаючи повітря через зімкнуті губи, зуби, через трубочку або навіть за допомогою співу. Ми можемо на видиху видавати звук мантри "Ом" або просто вібруючи наші голосові зв'язки. Цей звук резонує з грудною клітиною та головою, створюючи дуже приємні відчуття.

«Йогівське дихання» (заспокоєння, розслаблення)

Великим пальцем правої руки закривайте праву ніздрю, а вказівним пальцем або безіменним пальцем правої руки закривайте ліву ніздрю. Отже, закрийте праву ніздрю та м'яко та повністю вдихніть через ліву ніздрю; потім закрийте ліву ніздрю і видихніть через праву; потім вдихніть через праву ніздрю; закрийте праву ніздрю і видихніть через ліву; продовжуйте, змінюючи ніздрі після кожного вдиху.

«Кольорове дихання» (відновлення ресурсу)

Закрийте очі. Починайте дихати. Вдих видих. Дихання має стати ритмічним, рівним та глибоким. Повітря заповнює ваші легені.

Тепер уявіть, що повітря, яке ви вдихаєте, пофарбоване у ваш улюблений колір. Вдих-видих. А повітря, що виходить на видиху, забарвлене в найнеулюбленіший колір. Подихайте так, максимально жваво уявляючи, як повітря улюбленого кольору входить у вас і з киснем розноситься тілом. А повітря поганого кольору збирається з вуглекислим газом і залишає вас назавжди.

Тепер трохи ускладнюємо. На вдиху, коли ви вдихаєте свіже і красиве кольорове повітря, уявляйте, що з ним входить сила, впевненість, енергія, спокій, надійність, а на видиху разом із негарним кольором - страх, слабкість, розпач. Вдих - ви отримуєте енергію, силу, спокій. Видих - видихаєте горе, страх, паніку, злість, почуття провини непродуктивне, смуток тощо.

Час вправи 5-10 хвилин. Потім повертайтеся до звичайного дихання. Посидіть трохи із заплющеними очима. Відчуйте своє тіло. Розплющте очі.

Джерело:

Психотерапія під час війни: теорія і практика самодопомоги. https://drive.google.com/file/d/1W9zqLT3a0stG2Q9s0dHQ_FounuHKqyAT/view?fbclid=IwAR0VIyPTayW-5iSe5OnHQTxu165NsqxgJaALQOsHhEY4i2m81_AH2UVSywU

https://knowledge.org.ua/psihoterapija-pid-chas-vijni-teorija-i-praktika-samodopomogi/


*****************************************************************************


РЕСУРСНА ВПРАВА

від Наталії Сабліної

Для того щоб підтримувати себе в балансі, дуже важливо знати речі, які нас виснажують, і речі, які, навпаки, додають ресурс і заряджають гарним настроєм.

Візьми аркуш паперу та розділіть його на дві частини. Зліва випишіть в стовпчик усі свої виснажливі активності - події, діяльності та речі, які поглинають ваш ресурс і виснажують, наприклад, миття посуду, виконання нудних робочих завдань, тривала поїздка в транспорті, очікування в черзі, додай своє.

Справа, навпаки, запишіть всі свої ресурсні активності, тобто речі, які піднімають вам настрій, надихають і приносять задоволення, наприклад, улюблена музика, цікаві семінари, або книги, спілкування з друзями.

Найцікавіша частина завдання – це до кожної виснажливої активності додати ресурсну діяльність, яка зробить процес приємнішим. Тобто, під час миття посуду можна включити цікавий семінар, під час очікування у черзі – зателефонувати, або написати повідомлення другу, а при виконанні нудної роботи – слухати приємну музику.


 *****************************************************************************


СТІЙКІСТЬ ДЛЯ ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ: КОРОТКІ ВІДЕО-ПРАКТИКИ

Міжнародна волонтерська команда за участі психологині Світлани Ройз створили короткі анімаційні відео для дітей і дорослих із демонстрацією дуже простих вправ, що допоможуть заспокоїтися і психологічно себе підтримати.

Світлана Ройз каже: «Механізм стресу тілесний – у всіх практиках ми впливаємо на різні частини тіла, на м’язову активність, рухомість, робимо дихальні практики. У стресі та паніці ми відчуваємо себе безпорадними. Коли з’являється можливість щось самим робити, хоч на щось впливати – ми повертаємо собі силу». 

20 маленьких анімацій із 10-20-секундними вправами-практиками, щоб у стресових ситуаціях повертати дорослим і дітям спокій. Окрім того, їх можна використати як вправи для руханок.

До кожної вправи подано просте пояснення, як вона діє на людину, що зможуть зрозуміти навіть діти.

Перелік відео-вправ:

1. Обійми себе

2. Поплескай по собі

3. Доторкнися рукою до плеча

4. Потупцяй ногами

5. Потримай руки на нирках

6. Потягнись

7. Подмухай на уявну пірʼїнку або свічку

8. Постукай пальцями нижче пупця

9. Поплескай по плечах

10. Зроби гримасу

11. Знайди предмети зеленого кольору

12. Подмухай на великий палець

13. Підійми та опусти плечі

14. Уяви себе або свою сімʼю під веселкою

15. Заспівай пісню

16. Попий води

17. Стисни в лівій руці іграшку

18. Стискай і розтискай кулаки

19. Сильно напруж мʼязи

20. Стисни чиюсь руку

Переглянути відео-практики можна за покликанням https://osvitanova.com.ua/posts/5403-stiikist-dlia-stiikykh-20-korotkykh-video-iz-praktykamy-dlia-ditei-i-doroslykh

Або одразу на канал:

https://www.youtube.com/watch?v=A_QjcFaQ1p0&list=PLo3UowdnzGy8dtnFBjk72mJhYIEU77ACE

 


*****************************************************************************


ТЕХНІКА «ЗІМ'ЯТИЙ ПАПІР». РОБОТА ЗІ СТРАХАМИ.

Категорія – діти, дорослі.

Мета - відреагувати складні емоції, отримати насолоду від творчості.

Вам знадобиться: папір, акварельні фарби, пензлик, дитина (але можна залучити свою внутрішню дитину)

Спосіб 1. Відреагування почуттів.

Якщо дитина відчуває не надто приємні емоції: злість, страх, образу і т.д., можна запропонувати їй взяти аркуш паперу і простим олівцем намалювати пляму, що символізує вибрану емоцію.

Наприклад, дитина чогось боїться. Запропонуйте їй пограти в таку гру з папером та фарбами. Дайте аркуш паперу і попросіть намалювати пляму, яка означатиме її страх.

Таким чином, дитина вже трохи відокремиться від свого страху і зможе глянути на точку (страх) як зверху. Страх тепер не володіє нею повністю, і вона може щось зробити з страхом-точкою.

Цю практику можна зробити разом з дитиною, підтримуючи її в такий спосіб.

Наступний крок – зім’яти свій лист. Спробуйте отримати від цього процесу максимум задоволення разом із дитиною. Можна висловити свої емоції: «Гидкий страх, тепер я тисну тебе, а не ти мене!» Або те, що прийде на думку. Якщо дитина почне веселитися, зім’явши папір і караючи страх - це хороша ознака.

Тепер акуратно розгортаєте зім'ятий папір, берете акварель і розфарбовуєте його яскравими кольорами. Ну як? Страшний страх тепер веселий і більше нагадує радість.

 

Спосіб 2. Створення фону для нотаток чи колажів

Аркуш паперу можна розрізати на 2 або 4 половинки, щоб утворилися менші аркуші. Зімніть один шматочок у кульку. Використовуйте один колір, щоб зафарбувати всю зовнішню поверхню кулі.

Акуратно розгорніть папір і подивіться, як він виглядає. Трохи зачекайте, доки висохне фарба. Тоді знову скачайте кульку. Візьміть другий колір і знову зафарбуйте поверхню кульки. Розгорніть папір і дайте висохнути.

Можна зупинитись на двох кольорах або продовжувати. Зрештою, у вас утворюється оригінальна текстура, яку можна використовувати в колажах і для різної творчості. Головне, що сам процес дуже захоплює і дітей, і дорослих .

Рекомендації для батьків. В арт-терапії не може бути нічого неправильного. Якщо дитина відступила від інструкції і зробила щось по-своєму – похваліть її, але в жодному разі не критикуйте і не змушуйте чітко дотримуватися інструкції. Діти – творчі істоти, і вони, швидше за все, поміняють щось у ваших “ідеальних планах”. Прийміть це !


*****************************************************************************


ТІЛЕСНА ПРАКТИКА, ЯКА ДОПОМОЖЕ ВИЙТИ ЗІ СТАНУ ЗАВМИРАННЯ, ОЦІПЕНІННЯ, ЗАЖАТТЯ В ТІЛІ

(Ярослава Федорчук, психологиня та тілесно-орієнтовний терапевт)

 

Ми по-різному реагуємо на страх.

Зазвичай люди відчувають:

•сонливість

•підвищену тривожність, коли ви хаотично робите різні рухи

•замирання, коли ви не розумієте, що ви відчуваєте.

Важливо не піддаватись страхові та тривозі. Не думайте про те, скільки вам довелося втратити і що доведеться будувати далі. Опирайтеся на себе зараз і плануйте маленьку перспективу на майбутнє.

Коли ваше тіло переживає тотальне заціпеніння — ваш мозок не може працювати в нормальному режимі. Кисню стає недостатньо для мисленєвого процесу. Тому важливо підтримувати життя в своєму тілі.

Щоб вийти з такого стану – практикуйте тілесні практики.

 

Вам необхідно встати, впертися в ваші ступні. 

Протягом практики тримайте очі закритими, але не напружуйте їх. 

Похитайте ваше тіло вперед-назад та вправо-вліво. 

Руки розслаблені.

Дихання спокійне та глибоке. 

Тепер зробіть ступнями кругові рухи. Похитайтесь на ступнях зміщуючи центр ваги (то права – то ліва). 

Повторіть 3-5 разів. Якщо вам подобається вправа, можете затриматись в ній довше. 

Міняємо кругові рухи в іншу сторону. Створюємо ефект маятника. 

Відчувайте свої ступні. Відчуйте, як за допомогою кругових обертів вони активно втискуються в підлогу. Тримайте опору в своїх ногах. 

Ваші коліна м’які, як пружинка. Похитайтеся на них вправо-вліво. Відчуйте, які ноги сильні. Очі залишаються закритими. 

Тепер згадайте, як виглядає місце, в якому ви знаходитесь. 

Скільки там вікон? І чи є вони? Є там двері? Якого кольору стіни? Яка поверхня підлоги? Яка висота стелі?

Промалюйте подумки свій простір. Декілька разів проговоріть собі фразу: «Я в повній безпеці. Мені нічого не загрожує. Я проживаю відчуття захищенності і вдячності за життя в моєму тілі. 

Тепер переведіть долоні на голову. 

Розведіть пальці в сторони. Подушечками пальців простукайте поверхню голови, лоба. Відчуйте вібрації. Не старайтесь аналізувати все, що зараз відбувається. Будьте в моменті. Оживляйте голову. 

Спускайтесь до шиї.

Нахиліть голову вправо. Пройдіться такими ж ударами по лівій частині шиї до останнього шийного позвонка. 

Нахиліть голову вперед, зробіть такі ж простукування. А потім вліво, продовжуючи простукування по лівій частині.

Ви робите неконтрольоване зіштовхування руками. Таким чином наш розум буде посилати життя в ту частину тіла, з якою ми працюємо. 

Так ми звільнимося від завмирання, порушення кровотоку. 

М‘яко переходимо до наших плечей. 

Тут ви можете простукувати долонею. Від шиї, по плечах. Робіть перехресні рухи руками. Прохлопайте ваші руки. Грудну клітину. Там де відчуваєте больову точку, приділіть більше уваги. 

Постарайтесь максимально розслабитись. 

Масуйте живіт, погладьте нирки. 

Прохлопайте ваші сідниці, внутрішню і зовнішню поверхню бедер. 

Від всієї душі приділіть собі увагу. Уявіть, що ви вибиваєте з себе пилюку.

Переміщуйтесь до ваших колін. Простукуйте або масуйте їх. Потім простукуйте литковий м’яз.

Дайте увагу кожній частині вашого тіла. 

Переходимо до ступнів. 

Простукуйте п’ятою об підлогу. Пальці дивляться вгору. Якщо є больові точки, простукуйте їх більш інтенсивно. Проходимо п’яти з усіх сторін. Потім подушечкою стопи так само простукуємо об підлогу. Повторюємо з іншою ступнею всі дії.

Постарайтесь виконувати цю вправу протягом 15 хвилин. 

Цю практику ви можете виконувати щодня.

 

ВИХІД З ПРАКТИКИ

Очі закриті. Тіло виконує рухи маятника, кругові рухи. 

Руки охоплюють нижні ребра з правої та лівої сторони.

Присядьте, трохи зігнувши коліна. 

Підкрутіть куприк під себе.

Ребрами розштовхуйте свої долоні. 

Робіть 10-15 циклів. 

Відкрийте очі. Відчуйте своє тіло. Порівняйте свої відчуття до практики та після. В чому ви бачите різницю?

Приділіть собі увагу і похваліть себе за це. Де б ви не були. 

 

*****************************************************************************


Медитація. Техніка самозцілення «Тепла ковдра»

https://www.youtube.com/watch?v=E5C2fj4bZew



*****************************************************************************


Медитація «Благословення Роду»

https://www.youtube.com/watch?v=d2-CUW0N3P4



*****************************************************************************








ТЕХНІКА «ШЛЯХ ХУДОЖНИКА»

Щоранку прокидайтеся на 20 хвилин раніше і від руки пишіть три сторінки. Такий лист називається «що бачу, то співаю», тобто, все, що є у вас у голові, ви «викладаєте» на папір.

Так вже влаштовані ми, що хаотичне неосмислене виписування всього, що зберігається в голові, серйозно покращує наш психоемоційний стан.

 

 *****************************************************************************


ТЕХНІКА «МОКРА СОБАКА»

для скидання напруги через тіло

Якщо ви після якоїсь події відчуваєте неприємні емоції, то ця вправа дозволить знизити їхню інтенсивність або звести нанівець.

Встаньте зручніше. Можете злегка нахилити корпус тіла вперед і починайте трусити своїм тілом, наче собака, яка вийшла з води і хоче скинути з себе краплі води. Можете по черзі трясти головою, плечима, руками, ногами, корпусом тіла…- як ви хочете, як вам зручно.


*****************************************************************************


Корисні вправ від Світлани Ройз:

ЧИМ ЗАЙНЯТИ ДИТИНУ В УКРИТТІ ЧИ В ДОРОЗІ

Під час стресу ігри дітей можуть стати регресивними — старші можуть знову грати в ігри малюків, попередила психологиня. 

Нам важливо пам’ятати, що аудіальний канал сприйняття під час гулу сирен під особливим навантаженням. Тож треба його «зайняти»:

·          Співати хором.

·          Слухати в навушниках аудіоказки та музику.

·          Взяти із собою гітару, влаштувати для всіх концерт.

·          Кричати кричалки проти «утипутіна» та російської армії.

Тіло

1.           Пластилін (зараз ліпити може бути ефективніше, ніж малювати).

2.           По можливості взяти із собою подушки, щоб зробити будиночок.

3.           Нитки, щоб довкола себе «прокреслити» коло безпеки.

4.           Оригамі.

5.           Робити мотанки з хусточок та роздавати дітям у сховищі.

6.           Вчитися жонглювати.

7.           «Чарівні дотики»: уявити, що тіло — музичний інструмент. Кожна частина тіла видає свій звук. Торкатися долонькою, а дитина співає, мукає, кукурікає тощо.

8.           «Я — тварина»: показати жестом, позою, звуками, яка тварина. Другий партнер із гри відгадує. Образ тварини завжди «про життєвість».

9.           «Докричатися до Місяця»: уявити, що треба крикнути послання космонавтам чи інопланетянам. Можна кричати з різних кутів кімнати одне одному, можна спрямовувати звук далеко-далеко.

10.       «Вдихнути хмару»: уявити, що вдихнули хмару, і видихнути її зі звуком, можна із грозою та блискавкою (тупаючи ногами).

11.       «Погода»: можна йти, можна стукати пучками пальців (краще нігтями): спочатку сонечко і легкий вітер (йдемо-стукаємо повільно, м’яко і тихо), потім вітер міцніє, починається дощ (йдемо швидше і тупаємо). Дощ посилюється — тупаємо сильніше, злива — стрибаємо, гроза — ураган — стрибаємо, дуємо і кричимо, вітер заспокоюється, дощ стихає — поступово йдемо тихіше і повільніше. Закінчуємо «хорошою погодою».

12.       «Клац-клац»: клацати зубами, ніби від холоду, потім показувати зуби, як мавпочки, шкіритись і гарчати, як тигри. Після цього перетворитися на людей.

13.       «Лети!»: дмухати одне на одного, як на перо. Дозволити собі подмухати на одного з батьків, щоб «здути» його з місця.

14.       «Штовхалки»: «відштовхнути повітряною хвилею» одного з батьків (партнера по грі), зробивши жест руками. Партнер «відлітає» від дитини.

15.       «Борці сумо»: засунути подушку під футболку і штовхатися, подушка пом’якшуватиме удар.

16.       Рвати папір, а потім зібрати з уривків колаж.

17.       Боулінг: збивати будь-які предмети (дозволити порушити порядок).

18.       «Злий бобер»: придумати злу тварину і поводитися так, як може поводитися ця тварина. Потім перетворитися на добру тварину. Потім — на людину.

19.       «Випустити пазурі»: показати, як тигреня шипить і показує пазурі, коли хоче захиститися. Потім перетворитися на людину.

20.       «У ціль»: зім’яти в руках папір і як м’ячиком влучити в ціль.

21.       Кричати в «мішок для крику». Або в склянку.

22.       «Буцалки так-ні» — буцатись руками чи головою, говорячи по черзі «так» чи «ні».

Настільні ігри

1.       Шахи — шашки.

2.       Причому шашки збивати щиглями (нам потрібні «агресивні дії»).

3.       Будь-які настільні ігри.

4.       Карти.

5.       Що простіша (тупіша) гра, то краще.

6.       Розставляти доміношки та влаштовувати «ланцюгову реакцію».

Малювання

1.           Мандали, будиночки, веселки.

2.           Мрію.

3.           Найбезпечніше, захищене місце.

4.           Те, що хочеться робити одразу після війни.

5.           Розмальовки.

6.           Ангелів.

Ігри зі словами

«Питання»: один гравець ставить запитання — другий повинен відповісти на нього питанням. Гра триває, доки хтось скаже речення без питання. Наприклад: «Ти їв сьогодні? — А чому ти цікавишся? — Хіба це секретне питання?» — і так далі.

«Чотири слова» (дітям від 8 років можна запропонувати і 5–6 слів): вибираємо 4 абсолютно не пов’язані між собою слова. Використовуючи їх, складаємо по черзі невелику розповідь.

«Багато слів»: вибираємо велике слово. З його букв кожен на своєму аркуші складає та записує багато маленьких. Діти можуть спочатку бути в команді з дорослими, а потім вони швидко стають самостійними гравцями.

«Малювання словом»: вибираємо слово, яке дитині складно писати або вимовляти. Вигадуємо, що саме малюватимемо. Наприклад, намалювати фігурку кота, використовуючи лише загадане слово (пишемо його багато разів у різних площинах).

«Навпаки»: говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, чайник — киньяч, стіна — анітс…

Написати врозсип на аркуші літери, з’єднувати букви лініями в слова.

«Покажи слово»: один гравець загадує слово і показує його пантомімою.

«Я загадав»: розповісти про загадане слово, не називаючи його. Наприклад: «Я загадав — білий, холодний, рипить під ногами, тане».

«Індукція — дедукція»: гравець загадує предмет. Інші повинні його вгадати, ставлячи запитання, на які він може відповісти тільки «так» або «ні» ( варто починали із загадування тварин та частин тіла).

«Остання літера»: кожен гравець каже слово, яке починається на останню літеру попереднього слова.

«Рима»: називаємо 4 (або 2) випадкові слова, на які шукаємо риму або з якими вигадуємо чотиривірші.

«Літера»: називаємо слова лише на задану букву.

«Шукаємо подібне»: називаємо два випадкові слова — чим вони можуть бути об’єднані?

«Чарівна мова»: для дітей, які навчаються розбивати слова на склади. Розмовляємо, перед кожним складом додаючи додатковий склад (жи, ма, хрю…)

«Нісенітниця»: говоримо початок речення, до якого потрібно вигадати продовження-«нісенітницю», абсолютно нереальне.

«Казка»: складаємо казку — кожен каже по реченню.

«Асоціації»: один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію на це слово (дітям можемо пояснити — перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово).

«Це слово вміє…» описуємо слово його «вміннями».

«Картина»: називаємо слово. По черзі розповідаємо, яку об’ємну картину ми бачимо, коли вимовляємо це слово. Наприклад, для одного гравця слово «чай» означає: сім’я сидить за столом і розмовляє, для іншого — чайна плантація та збирачі чаю, для третього — стіл накритий скатертиною, грає музика, для четвертого — чайна церемонія, для п’ятого — людина сама стоїть біля вікна, насолоджуючись самотністю та чаєм.

«Антоніми»: називаємо слова і шукаємо до них антоніми.

«Неіснуюче слово»: вигадуємо неіснуючі слова, і що вони могли б означати мовою інопланетян.

«Тарабарська мова»: говоримо одне з одним тарабарською мовою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що кожен говорить.

Також помічні мультики й ігри в телефоні, де задіяно просторове сприйняття — типу тетріса.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5320-svitlana-roiz-pro-te-chym-zainiaty-dytynu-v-skhovyshchi-chy-v-dorozi


 **********************************************************************************

ІДЕЇ ІГОР ВІД СВІТЛАНИ РОЙЗ

Психолог Світлана Ройз зазначає, що ігри підходять дітям 3-8 років, але вони будуть цікаві і старшим дітям, і навіть дорослим:

І. Візуальний канал сприймання:

1) Малювання:

·        розмальовок (роздруківки та книжки);

·        мандал (геометричних символів складної структури, що інтерпретуються як модель Всесвіту);

·        одночасно на одному аркуші;

·        зубною щіткою;

·        долонями (ставити відбитки пальців і домальовувати деталі);

·        із закритими очима;

·        розміщення малюнків нитками.

2) Створення ангелів з макаронів.

3) Виготовлення іграшок з втулок від туалетного паперу.

4) Обривна аплікація. Для такої аплікації спочатку необхідно на дрібні шматочки руками порвати або кольоровий папір, або листки з журналів, а потім з обривків зробити колаж.

5) «Кольорові дні тижня». Кожен день тижня називайте «своїм кольором» — наприклад, понеділок — червоний, вівторок — помаранчевий, середа — жовтий, і далі за кольорами веселки.

Можна щодня одягати одяг або якусь деталь одягу певного кольору, шукати продукти такого кольору, або час від часу вигукувати — наприклад, «червоний» — і швидко торкатися до предмета цього кольору.

ІІ. Вербальний канал сприймання:

1) Вчити кожен день одне нове слово іноземною мовою. З цього ж слова, написаного багато разів — можна зробити малюнок.

2) З букв одного слова — складати інші слова. Наприклад, з букв слова «Трансформатор» можна скласти «Торт», «Трон», «Березень», «Рот», «Форма», «Форт» та ін.).

3) Гра «Телеграма» — на кожну букву загаданого слова придумати слово, так щоб вийшло речення (наприклад, СЛОН — серйозний лікар оглядає ніс).

4) Співати

5) Говорити скоромовки

6) «Вгадай предмет» (частину тіла, транспорт тощо). Учасники намагаються відгадати слово, ставлячи запитання, на які можна відповісти лише «так» або «ні».

ІІІ. Тактильний канал сприймання:

1) Ігри з кінетичним піском (з формочками, «Пасочки», «Пошуки скарбів»).

2) Використання підносів з крупами, в яких можна писати, малювати, ховати предмети (навіть дітям 8-9 років це подобається).

3) Ігри з водою — запускати кораблики по воді, рухати їх диханням тощо.

4) Домашні басейни з кульками.

5) Впізнавати предмети на дотик. Можна запропонувати дитині розпізнавати продукти на смак, спеції і продукти — за ароматом.

IV. Аудіальний канал сприймання:

1) Слухати тишу.

2) Закрити очі й розпізнати якнайбільше звуків.

3) Написати літеру «Р» в рядок — від зовсім маленької до величезної. А в іншому рядку від величезної до маленької. Просити дитину, щоб вимовляла звук, підвищуючи гучність (чим менша літера, тим тихіший голос), і навпаки.

4) З закритими очима вгадувати, по якому предмету вдарили (ложкою, олівцем тощо).

V. Просторове сприйняття, концентрація, 3D:

Такі ігри стимулюють також розвиток ділянок мозку, пов’язаних з математичними здібностями, критичним мисленням.

1) Магнітний конструктор.

2) Мозаїки (які можна також попрасувати праскою і зробити підставками під чашки).

3) Орігамі.

4) «Джанга» — настільна гра, в якій гравці почергово дістають блоки з основи вежі і кладуть їх нагору, роблячи вежу все більш високою і все менш стійкою.

5) «Мікадо» — настільна гра японського походження, яка складається з бамбукових паличок (класичний варіант) чи дротиків, пофарбованих у певний колір.

6) Шашки, шахи, доміно.

7) Пазли.

Можна вчити дітей пришивати гудзики, вишивати, в’язати, плести макраме.

9) Запускання дзиґи і спостерігання за її кружлянням.

10) Домашній квест, пошуки скарбів.

11) Переміщуватися по кімнаті з закритими очима, орієнтуючись тільки на команди партнера по грі (можна давати інструкції — «Вправо», «Вліво», «Прямо», а можна грати мовчки — торкаючись до правого, лівого плеча, спини).

Ось ще кілька цікавих варіантів настільних ігор:

·          Сортери для малюків (будиночки, кубики, машинки з фігурками для сортування, дошки (BusyBoard).

·          3D-пазли.

·          Лото.

·          Головоломки.

·          Доміно.

·          Ігри з кубиком і картою.

·          «Аlias» — гра, в якій необхідно допомогти друзям розгадати якомога більше слів з карток, даючи їм швидкі пояснення і натяки, але не називаючи саме слово. До речі, гру можна завантажити в якості додатка на телефон.

·          «Cortex» — гра з різноманітними завданнями, як-то знайти зайву картинку, допомогти коту наздогнати мишку і не заблукати в лабіринті, підібрати частинку пазла, аби скласти його, тощо.

·          «Морський бій» — розставляйте свої кораблі навіть на звичайному аркуші паперу й намагайтеся влучити по ворожих.

·          «Dobble» — гра з круглими картками, на кожній з яких зображено вісім маленьких картинок. Картки так влаштовані, що на будь-якій парі карток є лише одна однакова картинка. Завдання в тому, щоб швидко її знайти і назвати. А взагалі в цій грі є п’ять різних варіантів правил.

·          «Монополія» — економічна стратегічна гра, учасники якої мають, використовуючи стартовий капітал, досягти банкрутства інших гравців.

Світлана Ройз пропонує ще такі веселі та цікаві ідеї для дозвілля:

1) «Ігри з диханням»:

·        мильні бульбашки;

·        аеробол — дуємо на обгортки з-під цукерок (або передаючи один одному, або, «задуваючи» голи);

·        задуваємо свічки;

·        намагаємося підтримувати в повітрі легкий предмет, наприклад, перо;

·        разом співати;

·        через широкі коктейльні трубочки дуємо на кульку з паперу — потрапляємо нею в «ціль».

2) «Соціальні ігри»:

·        рольові ігри з ляльками та іграшками, домашній театр;

·        театр тіней;

·        спільне приготування їжі, шоколаду (ігри «Кухня», «Ресторан») міні-спектаклі;

·        створення «халабуди» — будиночка з подушок і пледів;

·        зустрічі з друзями — в Zoom, чаті Вайбера та інших онлайн-сервісах;

·        «Оркестр» («інструментами» може бути все, що видає звук в будинку)

3) Рухливі ігри:

·        Твістер.

·        Пальчиковий твістер.

·        Стрибки на фітболі (замість батута — стрибки на дозволеній подушці).

·        Хованки.

·        Битва подушками.

·        Битва кульками.

·        Настільний футбол.

·        Танці (як варіант, танцювати «різний настрій»). Якщо зовсім мало місця, можна ниткою викласти кордон «танцполу» і ввести додаткове правило — за нього не виходити).

До 6 років діти прагнуть грати в «егоцентричні» ігри — за своїми правилами. Але коли ми пропонуємо їм гру з встановленими правилами — це готує їх до «дорослого» життя, в якому потрібно дотримуватися певних норм.

Джерело: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1096555880925149&id=100017122428622


***********************************************************************************


ДОБІРКА КОРИСНИХ ІГОР ДЛЯ ДІТЕЙ

( в бомбосховищі, метро і вдома)

 Повернення до себе:

Обмальовуємо долоньки фарбами, плескаємо.

«Привіт, пальчику, як ти живеш?»

Заземлення, почуття опори: вирощуємо «великі ноги».

Залишаємо відбитки, малюнки стопами і долоньками на піску.

Малюємо дерева, квіти, кущі — усе з великими і міцними коренями.

Тремося носами, плечима, ліктями.

Тупотимо ніжками сильно, як бегемотики, які проганяють хижаків.

Повертаємо відчуття контролю: дати в руки те, що можна пом’яти (пластилін, глину).

Пограти з конструктором.

Ліпимо тварину, якої в природі не існує.

Ліпимо маску і кривляємося.

Нехай у дитини буде хтось, хто ще менше від неї — улюблена іграшка, лялька, цуценя: хтось, про кого вона дбатиме.

Гра «Ти де?» — «Я тут!». Створити «сейф», куди малюк зможе заховати свої страхи у формі зім’ятих папірців, шишок, клаптиків, малюнків.

Гра «Тортик» (Піца). Ця тілесна вправа «заземляє». Важливо, щоб кожна дитина отримала свою частку уваги. Отже, вибираємо, з кого робити «тортик» чи «піцу». Потім шарами різної інтенсивності на підлітка «накладається» цукор, борошно, салямі, сир та все решта. Це чудова вправа на зняття м’язових затисків.

Гра «Рукостискання». Діти вітаються за руку, при цьому не відпускаючи її при стисканні, поки не знайдеться нова людина для стискання іншої руки.

Гра «На щастя — На жаль». Ця класна вправа дає уявлення про те, що вихід зі складної ситуації завжди є. Грають по черзі. Перед підлітком і його друзями озвучується складна ситуація. Наприклад: «В Україні почалася війна». Хтось інший продовжує: «Але, на щастя, вся моя родина ціла». Черга переходить до іншого: «Але, на жаль, мої друзі в іншому місті вимушені три доби поспіль ночувати в бомбосховищі». І далі по колу: «Але, на щастя, українці об’єдналися, як ніколи за часів незалежності». Тобто всі учасники продовжать і закінчать цю ситуацію. Важливо, щоб діти зрозуміли: будь-яка ситуація надзвичайно багатогранна.

Зробіть «Ловця снів» з паличок і кольорових ниток як павутинку. Можна повісити біля місця, де дитина спить, щоб той «ловив» погані сни і не пускав їх до малюка.

Шукаємо ресурси для подолання страхів — ліпимо, малюємо, клеїмо янгола-захисника.

Робимо «Штаб». Навіть якщо ви в бомбосховищі, можна зробити «бункер у бункері» — тільки для дітей. У цьому укритті діти ховаються, розповідають один одному секретики, граються з ліхтариками. А можна там заховатись і цілій родині, обійматись, мріяти.

Джерело: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1096550377592366&id=100017122428622


***********************************************************************************


ТИХІ ІГРИ ВІД СВІТЛАНИ РОЙЗ

Багато дітей мінімум до 6 років не вміють контролювати гучність мови. Центри мови і центри когнітивного контролю в цей період лише продовжують дозрівати. Зараз реакції дітей можуть взагалі бути зовсім різними.

Ігри, що допоможуть вимкнути гучність:

1. Пульт керування. На подушечках пальців малюємо фломастером «кнопку гучності». Наприклад, на вказівному пальчику – червоним кольором ставимо крапку – голосніше, на безіменному – синім кольором – тихіше. Тренуємося, пропонуємо сказати слово, наприклад, «мама», або ім'я дитини, натискаємо кілька разів на пальчик - Дитина каже слово залежно від «кнопки» та кількості «кліків» голосніше. (Доводимо до найбільшої гучності, а потім, зупиняємо на потрібній). Коли дитина знову говоритиме голосніше, посміхаючись, торкаємося його «кнопки», або просимо, щоб він сам доторкнувся.

2. Граємо в «шпигунів», в мишок і кота (мишка повинна тихесенько, беззвучно пробратися і щось заздалегідь продумане у нас схопити)

3. Диригенти. Змахуємо рукою вгору – і це сигнал інструментам «грати голосніше», рукою вниз – знижуємо гучність, збираємо руку в кулак – мовчання. (Даємо можливість дитині теж побути диригентом)

4. Пишемо літери в рядок. Від маленької до великої. (Букви Р, З, Ж) і навпаки, від величезної, до маленької. Просимо дитину дивитися на букви, вимовляти звук, підвищуючи або знижуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше звук і навпаки)

5. Кожні кілька годин – 2 хвилини тиші. Призначаємо дитину – головною. коли продзвонить будильник, він подає всім сигнал – Слухаємо тишу.

6. Самі починаємо говорити пошепки. Дитина відзеркалюватиме нас. Або граємо в «Шепотуньки» - розмови в сім'ї лише пошепки

7. Складаємо всі гучні голоси у вазу. Вони там не змішуються. Коли хочеться сказати голосно, свій голос потрібно взяти з вази

8. Пантоміма – гра «в крокодила»

9. Спілкуватися мовою жестів (можна придумати свою сімейну мову). Це проста «мова», де кожна літера – окремий жест – зрозумілий і для дітей 4-5 років

10. Граємо в оперу - не говоримо, а співаємо (спів сприймається по-іншому)

11. Перетворення. Говоримо, як маленькі ліліпутики, мишки або мурашки (а потім, як велетні чи слони)

12. «Мовчанка» - хто перший скаже слово, той програв.

13. «Передаємо думку на відстані» - вгадати хто про що подумав і що сказав

14. Якщо діти у суперечці діти кричать одночасно – дати всім прапорці, листки паперу з їхніми іменами, будь-які предмети – щоб їх піднімали, коли хочуть «взяти слово»

15. Робимо плювалки (трансформація вербальної агресії)- плюємо паперовими катишами, дуємо - в ціль

Джерело: https://novy.tv/ua/g-space/layfhaki/2021/02/05/tihi-igri-z-ditmi-na-karantini-vid-svitlani-royz/


***********************************************************************************


ВПРАВИ ТА ІГРИ ВІД ДАНИ СМАЛЬ

Вправа «Винахідник».

Придумай принаймні 5 способів використання звичайних предметів: папір, банка, колесо, ручка, подушка, сковорідка

Пропонуйте свої варіанти!

Гра «Хто ким (чим) буде?»

Дорослий запитує дитину: «Ким буде (чи чим буде) курча, хлопчик, немовля, жолудь, насінина, ікринка, гусениця, борошно, залізо, цегла, тканина, учень, дівчинка, сніжинка, бурулька, цуценя, теля, дошка, пташеня, козеня, ягня?»

Ускладнений варіант - це можливість назвати кілька варіантів. Наприклад: цеглина- стіна, будинок, пічка...

Ігри з книгами «Фантазер»

Візьміть якусь дитячу книжку з картинками. Уважно розгляньте картинки разом із малюком і придумайте історію, не пов’язану з тією, про яку написана книга. Кілька разів виконайте це разом, а потім дитина і сама долучиться до вигадування.

Вправа «Створення безпечного місця»

Інколи, коли ми засмучені, можемо уявити місце, в якому почуваємося спокійно та безпечно. Зараз я попрошу тебе уявити місце чи картинку, де зможеш відчути спокій, безпеку та щастя.

Це може бути справжнє місце із спогадів, можливо, — із відпочинку. Також це може бути місце, про яке ти колись чув, можливо, в якійсь історії, або місце, яке ти сам вигадав та створив.

Зроби декілька спокійних глибоких вдихів і видихів. Заплющ очі та продовжуй дихати спокійно. Уяви картинку того місця, де ти почуваєшся безпечно, спокійно та щасливо. Уяви, що там стоїш чи сидиш. Ти можеш себе там побачити?

Використовуючи власну уяву, озирнись навколо. Що ти зауважив? Що бачиш поруч із собою? Придивись до деталей та до особливостей речей навколо. З якого вони матеріалу, якого кольору? Уяви, що простягаєш руку та торкаєшся до них. Як ти почуваєшся? Тепер поглянь ще далі. Що ти бачиш навколо себе? А ще далі, на відстані? Спробуй розгледіти різні кольори, форми і тіні. Це твоє особливе місце, і ти можеш уявити все, що тобі хочеться, щоб там було. Коли там перебуваєш, тобі спокійно і затишно. Уяви, що твої босі ноги торкаються землі. Яка земля на дотик? Повільно пройдись, спостерігаючи за довкіллям. Намагайся побачити, як виглядають речі навколо та які вони на дотик; які звуки ти чуєш? Можливо, це ніжний подув вітру чи спів пташок, чи шум морських хвиль…

Чи відчуваєш ти теплі сонячні промені на обличчі? Що відчуваєш на запах? Можливо, це морське повітря або духмяні квіти, або аромати улюбленої їжі?

У твоєму особливому місці ти можеш бачити все, що забажаєш; уявляти, як торкаєшся або відчуваєш речі на запах та чути приємні звуки. Ти почуваєшся спокійно та щасливо.

Тепер уяви, що хтось особливий перебуває разом з тобою у твоєму особливому місці. [Це також може бути вигаданий персонаж чи супергерой із мультфільму] Там із тобою твій добрий друг, який готовий тобі допомагати, хтось сильний та добрий. Він чи вона готовий допомогти тобі і піклуватися про тебе. Уяви, що ви разом неквапно гуляєте та вивчаєте довкілля, насолоджуєтеся ним. Із ним чи з нею ти почуваєте себе щасливим. Ця особа — твій помічник і добре вміє впоратися з різними проблемами.

Ще раз в уяві озирнись навколо. Добре придивись до всього. Запам’ятай своє особливе місце. Воно завжди буде таким. Завжди зможеш уявити, що ти у цьому місці, якщо тобі захочеться відчути себе спокійно, безпечно та щасливо. Твої помічники завжди будуть там разом із тобою, коли вони будуть потрібні. Тепер приготуйся розплющити очі та наразі залишити своє особливе місце. Ти можеш повернутись сюди, коли тільки забажаєш. Щойно розплющищ очі, відчуєш себе спокійним та щасливим.

Вправа «Рифмуємо імена»

Складіть риму на своє ім'я, яке починається словами: «Моє ім’я...»

Приклад: Моє ім'я Юля, я хочу політати на повітряній кулі! Моє ім’я Ніна, я прийшла з магазину!

Гімнастика для мозку

Назвіть 5, 10, 20 чи більше прикметників, якими можна описати предмети або явища (Н-д: сонце-яскраве, палюче, заворожуюче, тепле, неосяжне тощо).

Слова: райдуга, цукерка, лисичка, море, герой

Пропонуйте свої варіанти!

Міста. Потрібно називати міста, що починаються з тієї літери, на яку закінчується місто, назване останнім гравцем. Якщо останній назване місто закінчується на Ь, И, то береться передостання літера. Приклад: Анкара — Альбертвіль — Лондон  і т. д. Гра хороша в тривалих поїздках або під час довгого очікування. Розвиває не тільки кмітливість, але й знання географії, тому що паралельно можна давати якісь короткі описи міст (в якій країні знаходиться, що в ній особливого і т. д.).

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ МОВНОГО ДИХАННЯ

«Кулька».

Вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.

«Усі мовчать».

Зробити вдих, а видихнути на звук «з», доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.

«Де дзвенить комарик?».

Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.

«Гарячий чай».

У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом, а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ГОЛОСУ

Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб всі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.

«Аня співає пісеньку». А-а-а-а.

«Гуде потяг». У-у-у-у.

«Болить зуб». О-о-о-о-о.

«Пароплав гуде». И-и-и-и.

«Жабенята посміхаються» І-і-і-і-і.

«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.

«Пісенька водички». С-с-с-с.

«Пісенька вітру». В-в-в-в.

«Гріємо ручки». Х-х-х-х.

«Стукають підбори». К-к-к-к-к.

«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.

«Зозуля кує». Ку-ку-ку.

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-щ-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.).

Проспівування на одному видиху звукової доріжки із зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом).

Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька , і зайчик з нею ріс...») на звук [м] чи [у]. Дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м-м-м-м-м-м...»).

Домашній ляльковий театр відкриває сезон прем'єр!

Запитайте дитину чи не хотіла б вона представити вам своїх улюблених іграшкових друзів? Ви можете запропонувати дитині разом розіграти якусь сценку з життя мультяшних, казкових персонажів або влаштувати цілу виставу, запросивши інших членів сім'ї приєднатися до вас в якості глядачів.

ВПРАВИ ДЛЯ ЗНЯТТЯ М’ЯЗОВОЇ НАПРУГИ

«Пташка махає крильцями».

Підняти руки вгору і виконувати махи руками.

«Струсимо водичку з рук».

Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу. Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.

«Кулачки-силачі».

Пальці рук під рахунок до 5 з силою стиснути в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струхнувши пальці рук, при цьому зосередити увагу дитини на тому, як пальчикам приємно відпочивати.

Сірникова картинка.

Видайте дитині сірники (скільки бажаєте —коробка або більше але для безпеки без самої коробки). Та запропонуйте дитині викладати із сірників картинку на тему, задану дорослим. Це може бути своє ім’я, прізвище, зображення якої-небудь тварини, смішного сюжету («Тато спить», «Автоперегони», «Троє поросят» тощо). Виграє той, хто упорався швидше при простіших завданнях), або той, у кого вийшла найоригінальніша сірникова картинка (складніші завдання).

ІГРИ, КОЛИ ВИ ЗНАХОДИТЕСЬ З ДІТЬМИ В БОМБОСХОВИЩІ, ВДОМА:

Повернення до себе:

Обмальовуємо долоньки фарбами, плескаємо.

«Привіт, пальчику, як ти живеш?

«Заземлення», почуття опори:

Залишаємо відбитки стопами і долоньками на піску (звичайний пісок або кінетичний) або можна замінити будь-якими дрібними крупами (манка, пшоно тощо).

Малюємо дерева, квіти, кущі – усе з великими і міцними коренями. При цьому можна використовувати нетрадиційні техніки малювання: пальчиками, вушними палочками тощо.

Тремося носами, плечима, ліктями.

Тупотимо ніжками, сильно, як бегемотики, які проганяють хижаків.

Джерело: 

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1099451337302270&id=100017122428622


*****************************************************************************


  «ЕКСТРЕМАЛЬНА ВАЛІЗА» У СИТУАЦІЇ СТРЕСУ

Екстремальна валіза допомагає у ситуації стресу. Вміння надати собі першу психологічну допомогу підвищує шанси пережити їх із меншими втратами.

Валіза «збирається» з особистого досвіду, тому так називається. Це особиста психологічна аптечка, і її можна зберегти у нотатках у телефоні.

Отже, дістаємо ручку та аркуш паперу.

1. Згадуємо кризові ситуації та свої реакції. Потім усе, що вам допомагало. Це може бути речі, дії, думки. Записуємо їх.

2. Формуємо список: те, що виявилося найефективнішим, має бути зверху. Можна вирізати та розташувати у потрібному порядку.

3. Тепер об'єднуємо схоже та конкретизуємо кожен пункт.

1. Образи, які приносять сили та втіху.

Наприклад, образи дорогих людей.

Заради кого варто жити та справлятися? Наприклад, діти, образ Бога, образ себе у найскладнішій ситуації, з якою ви успішно впоралися. Образи мають бути особисто значущі, а почуття, що вони викликають, - ресурсними.

2. Рух.

Можуть бути будь-якими, тут же фізичні вправи і психологічні практики (дихальні, м'язові, наприклад, прогресивна релаксація м'язів), які колись виявилися для вас ефективні.

Чи пробували Ви в стресі поплескати себе по всьому тілу, розтерти, «струсити» напругу, пострибати, пройтися, обійняти себе?

Чи є у вашому списку улюблені рухи?

3. Діяльність.

Хтось заспокоюється та «збирає думки» монотонними заняттями (в'язання, робота, приготування їжі), комусь потрібна активність.Чим Ви займалися, переживаючи стрес? Що робили? Що вам допомагало?

Будь-які рутинні, звичні та знайомі заняття підтримують почуття продовження життя (травмуюча подія поділяє життя на до і після, виникає підвішений стан, почуття зупинки часу, тривога про майбутнє). Люди, зайняті фізичною працею, швидше відновлюються. Зазвичай вони самі згадують, що відволікання на працю їм допомогло.

4. Тактильно приємні речі.

Чи заспокоювало Вас загортання в плед? Чи було таке, що одяг покращував самопочуття?

Улюблені іграшки, речі, м'ячики-антистреси? Багатьох заспокоюють відчуття від чистої випрасуваної постільної білизни. Чи чутливі Ви тактильно? Чи є те, що Вам приємно?

5. Музика, яка мобілізує чи заспокоює.

Чи маєте Ви музичні спогади, що викликають приємні переживання? Улюблені пісні, мелодії?

Буває, що наспівування про себе пісню, дає почуття захищеності та безпеки. Залежить від того, як Ви реагуєте на стрес і який запит виникає у зв'язку з цим. Заспокоїтись, абстрагуватися? Або «підняти бойовий дух»

6. Запахи та смаки, які подобаються.

Кризові психологи зазвичай пропонують воду та чай.

Згадайте те, що допомагає Вам.

7. Значний для вас текст

Особиста установка, вираз, обіцянка собі, історія.

Для релігійних людей може бути молитва, вивчена напам'ять.

Джерело: http://surl.li/bozug

  

*************************************************

Медитація «Послання з небес»

 https://www.youtube.com/watch?v=Sw8WVqyqTX4

 

**************************************************

ТЕХНІКА САМОЗЦІЛЕННЯ «ТЕПЛА КОВДРА»

У багатьох зараз на душі холодно, сіро, незатишно... І тіло реагує гострим бажанням звернутися в грудочку, сховатися від завивань вітру, тихенько плакати, тремтіти та навіть волати.

«Завернутися б у ковдру, на диванчику, біля теплого каміна, з чашкою гарячого чаю..»" - для багатьох це найкращі ліки! Вам також? Чудово!

Те що нам може допомогти зараз це «Тепла ковдра»

Вправа «Тепла ковдра». Техніка самозцілення.

Цю вправу можна виконувати в будь-якій зручній для себе позі та в будь-якому місці ( на роботі , в потязі або на зупинці, де Вам буде потрібно). Але, звичайно, було б здорово в перший раз знайти для себе місце затишніше, таке де ніхто не завадить розслабитися, так, наче збираєтеся трохи подрімати, і - зосередитися на своїх відчуттях.

 Розслабтесь. Уявіть, що хтось по-справжньому добрий і дуже дбайливий (це може бути навіть ви самі) укутує вас теплою пухнастою ковдрою (або пледом). При цьому потрібно чуйно прислухатися до відчуттів у тілі, а також до своїх почуттів та бажань.

Насамперед можна уявити, - яка вона, ваша Тепла Ковдра? Це може бути образ ковдри або пухнастого пледика, які і насправді є у вас вдома, або це улюблений бабусин плед, або мамина ковдра з верблюжої вовни, або та товста ватяна ковдра через латку, що перетворилася на шедевр пэчворка.яку тато брав на риболовлю і в подорожі... Або ж це може бути зовсім новий образ, - Тепла Ковдра, яка потрібна саме зараз.

Загортання починаємо зі ступнів ніг, при цьому стопи стають теплими і навіть трішки важчають від ваги ковдри.Трохи побувши у цьому відчутті рухаємось далі.

Гомілки... коліна... стегна.. таз - все загортається нашою Теплою Ковдрою крок за кроком і відразу тепліє... Прислухаєтеся до цього тепла, відчуваєте його...відчуваєте.

Загорніть живіт і поперек. Потім спину, плечі. Накиньте на груди. При цьому можна трохи накинути на себе, «закутуючи» ще тепліше ... Можна побути в цих теплих «обіймах» стільки, скільки захочеться, приймаючи в себе, кожною клітиною тіла бажане тепло, і відчуваючи, відчуваючи, - як це для вас.

Далі - за бажанням - закутуйте потилицю, шию, голову... Якщо хочеться, - навіть обличчя.

І ось, все тіло стає теплим. Від верхівки до п'ят.

Прислухайтесь до того, як ви дихаєте тепер, зверніть увагу на глибину дихання, тепло своїх видихів. Дихайте розмірено і спокійно.

Ви дбайливо вкриті, захищені та зігріті з голови до ніг. У цьому вам допомагає ваша Тепла Ковдра! (До речі, якщо пофантазувати, - у цієї Ковдри можуть бути й інші навіть зовсім «чарівні» можливості, - наприклад перетворювати вас на невидимку, або робити невразливим до всього, що навколо ... це вже інша історія! :) )

Завершуючи вправу, важливо уявити, як ви знімете Ковдру. Чи скинете ривком, або знімете його поступово, так само як заверталися в нього, тільки в зворотному порядку, або трохи ворухнувши плечима, дозволите йому м'яко зісковзнути.

Відчуйте, яке тепер ваше самопочуття, настрій. Запам'ятайте це.

Можна подумки дати Ковдрі місце, де воно зберігатиметься до наступного разу - моменту, коли знову знадобиться.

Джерело: https://www.sablinatz.com/post/%D1%82%D0%B5-%D1%89%D0%BE-%D0%B2%D0%B0%D0%BC-%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5-%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%BB%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B4%D1%80%D0%B0-%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0-%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B7%D1%86%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F


**************************************************

Медитація «Шлях до свого Я»

https://youtu.be/No5RsRHck8o


**************************************************

ВПРАВИ, ЯКІ НАВЧАЮТЬ ТОЛЕРАНТНОСТІ

1. Привітання «Мене звуть... Я люблю себе за те, що...»

Вправа проводиться в колі. Кожен по черзі говорить дві фрази «Мене звуть...» і «Я люблю себе за те, що...». Не відволікайтеся на суперечки і обговорення з приводу бажань. Просто висловлюйте їх по черзі, неупереджено і швидко. Мета вправи – формування позитивної самооцінки.

2. Вправа «П’ять добрих слів»

Кожен з учнів має обвести свою руку на аркуші паперу і на малюнку долоні написати своє ім'я. Потім учень передає свій аркуш сусідові праворуч, а сам отримує малюнок від сусіда ліворуч. На кожному пальці намальованої долоні треба написати будь-яку привабливу, на їхню думку, рису її власника (наприклад: «ти дуже добра», «ти завжди заступаєшся за слабших», «мені подобається твій одяг»). Аркуш повертається до власника. Коли робота завершена, вчитель збирає малюнки і зачитує написи, а група має здогадатися, кому вони призначені. Мета вправи – розвиток навичок спілкування.

3. Вправа асоціативний ряд «Толерантність»

Учасники називають характеристики людини, що асоціюються з поняттям толерантності і починаються з букви вертикального рядка. Мета вправи – пересвідчитися, чи діти правильно трактують поняття «толерантності».

Т — терпимість

О — оптимізм

Л — любов

Е — ентузіазм

Р — рівність

А — активність

Н — ніжність

Т —тактовність

Н — ніжність

І — ініціативність

С — співчуття

Т — терпіння

Ь –

4. Вправа «Я-висловлювання» та«Ти-висловлювання»

Вчитель чи психолог пояснює дітям різницю між Я-висловлюванням (Мені не подобається, що ти не записав домашнє завдання) і Ти-висловлюванням («Ти знову домашку не записав!»). Запропонуйте дітям ситуації, які вони можуть розіграти в парах. Наприклад, таку: «Ти домовився з другом зустрітися на вулиці. Він запізнився на 20 хвилин. Ти змерз і сердишся». Поясніть, що для толерантної комунікації варто застосовувати «Я-висловлювання».

5. Експрес-діагностика «Що означає бути толерантною особистіс­тю?»

В анкетах учасників та у ведучих на плакаті записано риси толе­рантної особистості. За підсумками всіх анкет формується уявлення групи про толерантну особистість. Мета вправи – звернути увагу дітей на риси характеру, які притаманні толерантній особистості, і прорефлексувати над тим, чи вони є толерантними.

 

Анкета «Риси толерантної особистості»

Риси толерантної особистості

Риси, що є в мене

Три головні риси толерантної особистості

Уявлення групи про толерантну особистість

Інтерес до людей

 

 

 

Уміння слухати

 

 

 

Уміння співпереживати

 

 

 

Терпимість

 

 

 

Альтруїзм

 

 

 

Тактовність

 

 

 

Почуття гумору

 

 

 

Повага до інших

 

 

 

Відмова від тиску і насильства

 

 

 

Визнання прав інших на свої погляди

 

 

 

Прийняття інших такими, які вони є

 

 

 

Взаєморозуміння на основі згоди

 

 

 

6. Карусель «Приємна розмова»

Учасники, поділені на дві групи, стають обличчям один до одного (зовнішнє й внутрішнє коло) за принципом «каруселі». Тренер дає приклади ситуацій, які необхідно програти.

Ситуація А. Перед вами людина, яку ви зовсім не знаєте, бачите її вперше, але вам дуже потрібно дізнатися, як проїхати в якесь місце в місті, де ви знаходитеся вперше.

Ситуація Б. Перед вами людина, яка вам дуже подобається. Ви давно хотіли поговорити з нею.

Ситуація В. Перед вами людина, яка чимось засмучена і ніяк не може заспокоїтися. Підійдіть до неї, почніть розмову, заспокойте її.

При переході до кожної наступної ситуації учасники по сигналу тренера роблять крок ліворуч (праворуч) за годинниковою стрілкою. У такий спосіб кожен учасник має можливість програти ситуацію кілька разів з різними людьми і проявити емпатію в різних ситуаціях.

7. Експрес-спілкування «Приємна розмова»

Під час цієї вправи учасникам необхідно кидати один одному м’яч і говорити вислів, що починається словами «Мені в тобі подобається...». Через 5-7 кидків вислів замінюється «Нас із тобою поєднує...».

Проговоріть з дітьми, яку частину вправи було легше виконувати, що відчували під час виконування першої та другої частини вправи. Мета вправи – розвиток навичок спілкування, підвищення самооцінки.

8. «Бджоли»

Всім учасникам пропонують встати колом і заплющити очі. Потім ведучий каже: «Уявіть собі сонячний ранок. Ви — бджоли. Вилітаєте на галявину й дзижчите. По моїй команді «Бджоли, у вулик» ви із заплющеними очима повинні стати в рівне коло». Вправа повторюється кілька разів. Вона спрямована на закріплення почуття згуртованості й довіри в групі.

9. Гра-розминка «Австралійський дощ»

Учасники стають у коло. Інструкція: Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно! Мета цієї вправи – психологічно розвантажити учасників і буде доречною для закінчення заняття.

·                     В Австралії піднявся вітер. (Ведучій тре долоні).

·                     Починає крапати дощ. (Клацання пальцями).

·                     Дощ посилюється. (Почергове плескання долонями по грудях).

·                     Починається справжня злива. (Плескання по стегнах).

·                     А ось град – справжня буря. (Тупіт ногами).

·                     Але що це? Буря стихає. (Плескання по стегнах).

·                     Дощ стихає. (Плескання долонями по грудях).

·                     Рідкі краплі падають на землю. (Клацання пальцями).

·                     Тихий шелест вітру. (Потирання долонь).

·                     Сонце! (Руки догори).

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4497-9-vprav-iaki-navchaiut-tolerantnosti


*****************************************************************************

ПРИТЧА ПРО ЦВЯХИ

(ЩО ТАКЕ ТОЛЕРАНТНІСТЬ)

Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок цвяхів і звелів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втрачає терпець і з кимось свариться. У перший день він забив 37 цвяхів. Згодом навчився контролювати себе, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше опановувати свої емоції, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це. Тоді батько звелів синові витягати з паркана по одному цвяху в ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.

Минав час, і згодом син зміг похвалитися батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха Батько відповів: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося. Паркан уже ніколи не буде таким, як колись».

Якщо ви з кимось сваритеся й говорите щось неприємне, то залишаєте після себе такі ж рани, як ці дірки від цвяхів і рани залишаються, попри те, скільки разів ви потім перепросите. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні. Не залишайте на своєму шляху дірок!

Не забивайте цвяхів ворожнечі, нерозуміння, жорстокості в душі людей!

Будьмо толерантними!

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4494-shcho-take-tolerantnist-abo-prytcha-pro-tsviakhy

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.

Підписатися на: Дописи (Atom)

  В Україні запрацював сервіс «Take It Down», який допомагає зупинити поширення в інтернеті оголених і напівоголених фотографій та відео ос...