ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

 ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Планувати під час війни, коли незрозуміло, чого чекати завтра, важко, але можливо. Просто старі підходи більше не працюють. Це пов’язано із соціальним інстинктом.

Наш соціальний інстинк вимагає від нас віддавати власну увагу та ресурси на відновлення миру в Україні. Через це ми так багато і завзято волонтеримо, не можемо нормально спати, забороняємо собі розслабитися, відпочити та просто жити. Це правильно, але насправді подібні дії є не раціональними і в довготривалій перспективі до успіху не призведуть. 

Як же планувати свою роботу в сьогоднішніх реаліях?

1. Забудьте про довгострокові рішення. Обставини змінюються так швидко, що в цьому поки немає сенсу. Якщо плануєте кудись переїхати - дозвольте собі пожити в одній країні, а якщо з нею не складеться – переїхати до іншої. Щодо планування кар’єри – то зараз складно оцінити ризики, зовнішні обставини, зрозуміти, чого чекати завтра. Але той досвід, який ви проживаєте зараз, може розвивати навички гнучкості, вміння шукати нестандартні рішення в кризових ситуаціях, а вони у післявоєнному житті будуть дуже цінними на ринку праці. 

2. Плануйте за agile-методикою. Суть методики в тому, щоб ставлячи цілі, розуміти, що вони можуть змінитись у будь-який момент і потрібно буде швидко знайти альтернативу. Тому діяти варто таким чином – визначити перший крок, який наблизить до отримання задуманого, реалізувати його, зупинитись, оцінити результати, і тоді вирішити, яким буде наступний крок. І так постійно, аж поки не досягнете поставленої мети. 

3. Кроки не завжди наближатимуть до цілі, іноді траплятимуться провали. Але в будь-якому випадку ви отримаєте цінну інформацію (наприклад, які рішення не працюють) і матимете змогу більш зважено спланувати наступні дії.

4. Дайте собі право передумувати та міняти старі плани. Зараз ми ставимо зовнішні цілі (пов’язані із заробітком, умовами проживання) та внутрішні цілі (психологічна стабільність, бажання зберегти хороші стосунки з близькими). Внутрішні більш стабільні, а зовнішні можуть мінятись. 

Для психіки часта зміна планів — це складно. Тому, щоб все йшло комфортно, потрібно обрати кілька точок опори — речі, які за будь-яких умов залишаться стабільними. Наприклад, ви завжди будете поруч з дитиною, після закінчення війни, повернетесь в Україну, і зараз робитимете все, аби продовжити власну справу. Але поряд з тим прийміть, що інші, менш важливі речі змінюватимуться.

Пам’ятайте, не буває поганих чи хороших рішень. Вони є, і кожне має певні наслідки. Поки що вважайте всі рішення хорошими, а час покаже, чи виявились вони такими насправді. І навіть якщо ні, то зважайте, що це важливий досвід, який надалі допоможе зрозуміти, які рішення приймати в тій чи іншій ситуації. 

5. Не картайте себе за деструктивні стани: емоційні гойдалки, неуважність, стан ступору, коли намагаєшся щось робити, а нічого не виходить. Дозвольте собі прожити всі ці стани та емоції. Це не назавжди. Наприклад, побудьте в стані ступору хоча б один день - нічого не робіть аби відпочити, перемикнутися. Зазвичай після приходять нові ідеї, рішення і серед них можуть бути вдалі. 

6. Не забороняйте собі речі, які дають ресурс. Якщо вас наповнюють енергією новий манікюр, красивий одяг, чашка капучино з кав’ярні, прогулянка в парку, то дозвольте собі це. Бо немає нічого ціннішого за ресурс, його варто берегти. Без нього будь-яке планування буде неможливим.

Алгоритм планування під час війни

Пропонуємо один з варіантів, який дозволить не нашкодити психіці і таки повернути у життя плани та ціліє

Крок 1. Запитайте себе, для чого вам зараз план (бо вам психологічно складно, якщо немає плану; бо всі щось планують, а ви ні; щоб приймати важливі рішення — щодо переїзду, роботи тощо). Будь-яка відповідь буде нормальною. Може навіть виявитись, що наразі вам не потрібен план. Тоді вашим планом буде пожити певний час без плану. Просто відпочиньте і знову поверніться до цього кроку.

Крок 2. Подумайте, чи є у вас сили на планування. Якщо ваша відповідь «не знаю» або «мені дуже погано», то спочатку поставте за мету відпочити та відновити сили, хоча б кілька днів чи тиждень. А тоді знову поверніться до цього кроку. Виняток — ситуації, коли без планування ніяк і потрібно терміново щось вирішувати (наприклад, ви на останніх тижнях вагітності й треба визначитись, де народжувати). Якщо ваша відповідь «так собі», «я в нормі» чи «ніби все гаразд, але враження, що замість мозку кисіль», то можна будувати якісь плани. 

Крок 3. Проаналізуйте, де ви й що відбувається навколо. Якщо ви вважаєте, що зовнішня ситуація більш-менш спокійна, то планувати можна. Якщо відчуваєте небезпеку чи здається, що світ навколо обертається надто швидко, то не варто. Не плануйте нічого хоча б до настання умовної стабільності. 

Крок 4. Вирішіть, що саме вам потрібно спланувати. Оберіть три-чотири ключові, найбільш нагальні цілі. Наприклад, спланувати навчання дитини, повернення в Україну, питання з народженням дитини. 

Потім перевірте, чи плани відповідають таким принципам: 

·           чітко розумієте, куди хочете прийти у результаті;

·           приблизно усвідомлюєте, в яких обставинах опинились;

·           оцінили ризики, що можуть виникнути;

·           розумієте, які ресурси необхідні для досягнення бажаного та де їх знайти;

·           усвідомлюєте, що загалом ситуація більш-менш передбачувана. 

Якщо ж ви не знаєте, як буде розвиватися ситуація, не маєте можливості це з’ясувати, не розумієте, до яких ризиків варто готуватись і не в курсі наявних ресурсів, тоді поки що не можете планувати. Лише після з’ясування цієї інформації. 

Крок 5. Виділіть цілі на час війни. Виберіть не більше трьох-чотирьох пунктів. Цілі «вижити» чи «перемогти» не підходять. Оберіть щось більш предметне і конкретне. Наприклад, покращити знання іноземної мови, підвищити рівень доходу, вийти з війни сильнішими, ніж в неї заходили. 

Крок 6. Зрозумійте, як хочете почуватися після планування. Мова про відчуття не від реалізації задуманого, а від того, що ви склали план і просто знаєте, що він вже є. Може, від наявності списку дій вам нарешті стане спокійно. Або коли буде сплановано дозвілля дитини, ви зможете виділити час на роботу, ефективно працювати й почуватиметесь продуктивним працівником.

Крок 7. Подумайте, як ви визначите, що цілей досягнуто. Оберіть чіткі критерії оцінки своїх дій. Наприклад, у вас є ціль «витримувати психологічний баланс». Її можна вважати успішно досягнутою, якщо у вас буде внутрішнє відчуття, що ви з усім можете впоратися, без «я вже не витримую». 

Крок 8. Проаналізуйте, які ресурси вам необхідні. Коли ми не розуміємо ситуацію з наявністю ресурсів, то виникає відчуття, що ми безсилі. 

Спочатку випишіть усе, що можна віднести до ресурсів (тобто те, що потенційно здатне допомогти у реалізації плану). Навіть щось нібито незначуще, в чому ви не впевнені. Наприклад: інформація; знайомства; навички; матеріальне; здоров’я; чиясь моральна підтримка; природа; спорт тощо. 

Тепер відберіть з описаних ресурсів ті, які допоможуть досягти ваших цілей.

Крок 9. Зробіть перший крок в напрямку цілі. Це має бути одна дуже проста річ, яку ви знаєте як реалізувати, і це не займе більше ніж 30-40 хвилин. Наприклад, якщо ваша мета «знайти роботу», то першим кроком може стати «скласти резюме». Але якщо ви не знаєте, як це зробити, тоді перший крок буде іншим — «розібратись, як скласти резюме». 

Більше одного кроку на день планувати не варто. Бо можете не встигнути зробити все задумане, через що почнете себе картати. Як результат, мотивація зникне і ви не наблизитесь до цілі. Пам’ятайте — вам треба берегти себе, внутрішній ресурс, аби вистачило сил на тривалий марафон, а тому рухайтесь поступово.

Виконали перший крок? Оцінюйте результати й переходьте до наступних.

Зміна планів, нерозуміння, як бути далі — наша нова реальність. Не картайте себе за рішення, які можуть виявитись невдалими. Продовжуйте шукати кращі. Якщо не готові планувати – залиште цю справу на певний час, відпочиньте. І тоді все обов’язково вийде.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5628-alhorytm-planuvannia-pid-chas-viiny-zavzhdy-diite-z-turbotoiu-pro-sebe