ЯК ПОХВАЛИТИ ДИТИНУ, ЩОБ ПОКРАЩИТИ ЇЇ ПОВЕДІНКУ

 

ЯК ПОХВАЛИТИ ДИТИНУ, ЩОБ 

ПОКРАЩИТИ ЇЇ ПОВЕДІНКУ

(поради батькам і вчителям)

Придбання і розвиток певного типу життєвої установки у дитини багато в чому залежить від того, яку похвалу вона отримувала в дитинстві від дорослих: батьків, вихователів, вчителів. Для зміцнення установки на зростання, яка сприяє розвитку таланту, необхідно хвалити дитину не за його здібності, якими він зобов'язаний генам і середовищі, а за докладені зусилля. Іншими словами, потрібно заохочувати залучення дітей в процес: їх зусилля, підхід, концентрацію, завзятість, зміни на краще. Така похвала формує стійкість і гнучкість. Якщо у дитини щось не виходить, зауваження слід висловлювати в конструктивному ключі, щоб вона зрозуміла, як розв'язати проблему і виправити ситуацію.

Діти, яких хвалять за рису характеру, важко переживають невдачі і легко втрачають мотивацію. А ті, кого хвалять за підхід до виконання завдання, за докладені зусилля і за результат цих зусиль, схильні розцінювати труднощі як привід для самовдосконалення.

Звичайно, важливість підтримки та схвалення дітей, як і необхідність їх любити, обіймати їх та допомагати їм набути стійкої позитивної самооцінки – без сумніву потрібна. Будь-якій людині приємно почути похвалу на свою адресу. Вважається, що вона нас стимулює, допомагає розвиватися, рухатися далі. Але коли мова йде про дітей, фахівці вважають, що заохочення – неоднозначний засіб впливу. Воно може як допомагати дитині, розвиваючи в ній кращі риси, так і викликати внутрішні конфлікти і емоційне напруження, сприяти негативним сторонам особистості.

Похвала – це:

1. Маніпуляція дітьми

Припустимо, ви хвалите дворічного малюка за те, що він не проливає суп, або п'ятирічного за те, що він прибирає свої іграшки. Хто у виграші? Можливо, фраза «Молодець!» скоріше спрямована на нашу зручність, ніж пов'язана з емоційними потребами дітей?

Такі нагороди, як і покарання, є способом зробити так, щоб діти відповідали нашим очікуванням. Ця тактика може бути ефективна для отримання конкретного результату (принаймні на якийсь час), але вона сильно відрізняється від роботи з дітьми, наприклад, залучаючи їх до розмови про те, що таке обов'язки в класі або в сім'ї, або про те, як наші вчинки (що ми зробили або що ми не зробили) можуть впливати на інших людей.

Причиною того, що похвала може мати короткостроковий ефект, полягає в тому, що діти прагнуть нашого схвалення. Але ми маємо обов'язок – не використовувати цю залежність для власної зручності. «Молодець!», це саме та фраза, яка робить наше життя легшим, але при цьому ми використовуємо залежність наших дітей. Діти також відчувають, що це маніпуляція, хоч і не можуть пояснити, чому.

Якщо дитина буде постійно чекати схвалення від дорослих і орієнтуватися тільки на нього, це призведе до того, що дитина буде зосереджуватиметься на отриманні похвали і перестане отримувати задоволення від процесу.Такий розвиток подій можливий, коли дорослі постійно оцінюють діяльність дитини: намалював малюнок – молодець, доїв кашу – хороший хлопчик, прибрав іграшки – порадував маму. Оцінювальна похвала може стати засобом маніпуляції поведінкою дитини.

2. Створення залежності від похвали

Не всяка похвала передбачає контроль дитячої поведінки. Іноді ми хвалимо дітей просто тому, що щиро радіємо їхнім вчинкам. Однак і в цьому випадку нам необхідно бути дуже уважними. Замість того, щоб зміцнити в дитині почуття власної гідності, похвала може зробити її ще більш залежною від нас. Чим частіше ми говоримо: «Мені подобається, як ти...», або «Ти добре зробив...», тим менше вона вчиться формувати власні судження, і тим більше звикають покладатися лише на наші оцінки, наші думки про те, що добре, а що погано. Це спонукає їх вимірювати власну цінність мірою наших усмішок і схвалень.

Дослідження сввідчать, що діти, яких педагоги щедро хвалили, були менш впевнені у своїх відповідях та більш схильні до використання запитальних інтонацій у своїх відповідях (М-м, сім?). Вони, як правило, швидко відступали від своїх думок, коли дорослі не погоджувалися з ними. Вони виявилися менш схильні до завзятості у вирішенні складних завдань, як і готовності поділитися своєю думкою з іншими учнями.

Коротше кажучи, «Молодець!» зовсім не зміцнює дітей, а зрештою, навіть підвищує їхню тривожність. При цьому може виникнути коло: чим товстішим шаром ми намазуватимемо похвалу, тим більше діти потребуватимуть, щоб ми хвалили їх ще більше. На жаль, деякі з цих дітей стануть дорослими, які також потребуватимуть, щоб хтось погладив їх по голівці і сказав їм, що вони все зробили правильно.

3. Крадіжка дитячого задоволення

Дитина має право отримувати задоволення від власних досягнень, відчувати гордість за те, що вона навчилася робити. Крім того, вона заслуговує на право самостійно вибирати, які почуття їй відчувати. Адже щоразу, коли ми вимовляємо «Молодець!», ми тим самим говоримо дитині, що вона має відчувати.

Звичайно, бувають випадки, коли наші оцінки доречні і керівництво необхідне, особливо малечі та дошкільникам. Але постійний потік оціночних суджень не є корисним, ні необхідним у розвиток дітей. На жаль, ми не можемо зрозуміти, що «Молодець!» є такою ж оцінкою, як і «Дуже погано!». А люди, зокрема й діти, не люблять, коли їх судять.

Потрібно, щоб дитина ділилася своєю радістю: Я зробила це!, а не дивилася на вас, чекаючи на вердикт: Це добре?

4. Втрата інтересу

Повторюючи зайву похвалу («Гарний малюнок!») ви отримаєте дітей, які продовжуватимуть малювати тільки поки ви дивитеся та захоплюєтеся. Якщо увага до діяльності дитини припиняється, то найчастіше вона припиняє свою діяльність. Справді, чим більше ми винагороджуємо людей за те, що вони роблять, тим більше вони втрачають інтерес до того, що вони мають зробити, щоб отримати нагороду. І зараз ми говоримо не про читання, малювання, мислення чи творчість, ми говоримо про отримання «цукерки», чи то морозив, іграшки чи фрази «Молодець!».

Дослідження в Університеті Торонто свідчать, що маленькі діти, яких часто хвалили за їхню щедрість, у повсякденному житті виявилися менш щедрими, ніж інші діти. Щоразу, коли вони чули «Молодець, що поділився» або «Я так пишаюся тобою», вони ставали менш зацікавлені поділитися чи допомогти. Щедрість стала сприйматися ними не як самостійна цінність, бо як спосіб отримати бажану реакцію дорослого. Вона стала засобом досягнення мети.

5. Зниження досягнень

Здавалося б, уже достатньо, що «Молодець!» може підірвати незалежність, задоволення та інтерес, але це може заважати дитині добре виконувати її повсякденну роботу. Вчені виявили, що діти, яких похвалили за виконання творчого завдання, зазвичай спотикаються на наступному і не виконують його, на відміну від дітей, яких не хвалили з самого початку.

Чому це відбувається? Почасти тому, що похвала чинить тиск на дитину «будь молодцем», яка й заважає виконанню завдання. Ще й тому, що їхній інтерес до цієї діяльності знизився. Вони не схильні йти на ризик — необхідна умова творчості, оскільки починають турбуватися про збереження вже отриманих позитивних коментарів.

6. Цінність.

Коли батьки не звертають уваги на дрібні повсякденні досягнення дитини (сприймають прибрані іграшки, «спасибі» незнайомій людині або вимиту після обіду тарілку як щось само собою зрозуміле: «Адже саме так поводяться виховані діти, що тут особливого!»), то такий вчинок або якість перестають мати цінність для дитини. Будь-яку, навіть незначну, на перший погляд, позитивну дію дитини варто відзначити. Увага з боку батьків допомагає дитині відчувати себе цінною, цікавою для дорослих, залученою в життя сім'ї.

 Таким чином, якщо ми використовуємо похвалу як спосіб припинити погану поведінку дитини, навряд чи такий ефект буде тривалим. І навіть коли це працює, ми не можемо з упевненістю сказати, що це дитина «поводиться», або «похвала поводить» дитину. Як альтернатива тут слід працювати з дитиною, щоб з'ясувати причини її поведінки. Можливо, варто переглянути власні вимоги, а не просто знайти спосіб змусити дітей слухатися. (Замість похвали «Молодець!», яка змусить чотирирічну дитину сидіти тихо протягом усього заняття чи сімейної вечері, можливо краще запитати себе: чи розумно чекати такої поведінки від дитини?).

Також слід включити дітей у процес прийняття рішень. Якщо дитина робить щось, що заважає іншим, слід сісти поряд з нею і запитати: «Як ти думаєш, що нам слід зробити, щоб вирішити цю проблему?». Ймовірно, це буде ефективніше, ніж підкуп чи погрози. Цей також допоможе дитині навчитися вирішувати проблеми та покаже, що думки та почуття важливі. Звичайно, цей процес вимагає часу, таланту, терпіння та мужності. Коли поведінка дитини відповідає нашим уявленням, ми коротко кидаємо їй: «Молодець!», і не замислюємося, чому стратегія «роби, щоб» набагато популярніша, ніж «працюй з».

 Якщо пройтися по дитячому майданчику, зайти до школи, побути на дні народженні дитини, ми абсолютно впевнені в тому, що ви неодноразово почуєте в тій чи іншій формі: «Молодець!». Навіть зовсім маленьких, коли вони тільки ляскають у долоні, хвалять: «Молодці! Добре плескаєте». Багато хто з нас говорить дітям «Молодець!» таку кількість разів, що його вже можна вважати словом-паразитом. «Молодець!» – це лише умовність, яка означає, що ми пропонуємо увагу, визнання та схвалення замість прагнення вгадати та підтвердити наші очікування.

Чому слово «молодець» не працює?

1. Винятковий сенс

Найчастіше для того, щоб когось похвалити, ми вживаємо слово «молодець». Але це слово неефективне. Воно не пояснює людині абсолютно нічого про те, що унікального вона зробила, чим її вчинок позитивно вас вразив. «Молодець» ми говоримо вже автоматично, не задумуючись, не надаючи йому виняткового сенсу.

2. Конкретність замість шаблонних фраз

Наша оцінка себе формується завдяки самоспостереженням та відгукам інших. Тож, аби похвала містила цінну інформацію, що саме вдалося людині, будьте максимально конкретні: «Ти виконала завдання вчасно та дуже ретельно. Я помітив, що ти навіть проаналізувала додаткові аспекти та розширила наше дослідження. Дякую!». Або ж так: «Я бачила, що ти старався, коли готував нам вечерю. Хоча для тебе було стресом те, що неочікувано приїхали ще й мої батьки, ти впорався. Все було дуже смачно!»

3. Хваліть за те, що людині цінно

Коли людина витрачає час та зусилля на якесь заняття, то скоріш за все воно їй дуже важливе. Вона навіть може пожертвувати вільним часом чи спілкуванням з друзями, аби досягнути успіху в новому ділі. Щоб заохотити людину рухатися далі, хваліть її за спроби та перші, навіть незначні, досягнення. Так ви покажете, що помічаєте її працю та готові підтримувати.

4. Корисна похвала – це негайна похвала

Не чекайте довго, аби похвалити когось за ретельну роботу, допомогу чи прогрес в діяльності. Нема більш підходящого моменту, ніж одразу – після дії або вчинку людини. Коли ви кажете їм похвалу одразу, то схвалюєте їх старання. Бо з часом люди забувають про те, що комусь допомогли та виручили. Завдяки такому позитивному зворотному зв'язку від інших людина може з часом більш позитивно ставитися до себе.

5. Реалістична похвала – це дієво!

Дуже важливо – хвалити за те, що дійсно зроблено. Так людина розуміє, що її роботу відзначили. Не треба перебільшувати вчинки чи старання інших. Коли ми періодично переоцінюємо старання інших, це може призвести до того, що людина в майбутньому старається менше. Проте добрих слів очікує все частіше.

Яка ж альтернатива? Все залежить від ситуації, але незалежно від того, що ми вирішуємо сказати, необхідно, щоб це було пов'язано зі справжньою прихильністю та любов'ю, бо вони діти, а не тому, що вони щось зробили. Коли є безумовна підтримка, «Молодець!» не потрібно, коли ж її немає, «Молодець!» допомогти не зможе.

Що можна сказати дитині, коли вона зробить щось справді вражаюче?

1. Не сказати нічого. Дехто вважає, що гарна дія обов'язково має бути «підкріплена», тому що в глибині душі чи підсвідомо вони вважають, що це випадковість. Якщо в дітях спочатку закладено зло, тоді дійсно їм потрібна штучна причина, щоб бути хорошими, а саме – словесна винагорода. Але якщо такий цинізм не обґрунтований, а багато досліджень показують, що це так, то у похвалі немає потреби.

2. Сказати, що ви бачите. Просте, безоцінне висловлювання («Ти сам одягнув черевики», або навіть «Ти зробив це») покаже дитині, що ви це помітили. Воно також дозволить їй пишатися тим, що вона зробила. В інших випадках може мати сенс докладніший опис побаченого. Якщо ваша дитина малює картину, ви можете дати їй безоцінний зворотний зв'язок про те, що ви бачите: «Ці гори величезні!», «Впевнений, ти сьогодні використав багато фіолетової фарби!».

Коли дитина виявила турботу або щедрість, ви можете обережно звернути її увагу на той вплив, який її вчинок вплинув на іншу людину: «Подивися на обличчя Абігайль! Тепер вона виглядає дуже щасливою, коли ти поділився з нею!» Це зовсім відрізняється від похвали, де основний наголос робиться на вашому ставленні до вчинку.

3. Менше говорити, більше питати. Це навіть краще, ніж опис побаченого. Чому б не запитати у дитини, що їй подобається в його малюнку найбільше, замість того, щоб самим розповідати про те, яка частина його малюнка вас найбільше вразила? Запитайте «Яка частина малюнка була найважчою?» або «Як ти здогадався, якого розміру слід намалювати ноги?» Тож ви, швидше за все, зміцните її інтерес до малювання.

Звичайно, це не означає, що всі компліменти, усі подяки, усі вирази захоплення шкідливі. Зовсім ні, але нам слід усвідомлювати наші мотиви, коли ми вимовляємо ті чи інші слова (щире вираження ентузіазму краще бажання маніпулювати майбутньою поведінкою дитини), а також їх можливі наслідки.

Ефективна похвала для покращення поведінки дитини.

1.      Хваліть після того, як дитина зробила щось позитивне

2.         Використовуйте такі слова як «чудово», «прекрасно», «блискуче», коли хочете похвалити!

Коли ми помічаємо те, що роблять наші діти і, хвалимо їх за зроблене, вони почуваються впевненіше і стають кращої думки про себе, і про вас. Їм подобається наша увага і вони, ймовірно, повторять поведінку, яка її привернула. Схвалення повинно «бути водночас щирим і повним ентузіазму». Пригорніть дитину, дайте їй п’ять, покажіть, що ви раді.

3.         Опишіть конкретну позитивну поведінку, яка заслужила ваше схвалення.

Можливо, ваша дитина, здивується, але, найімовірніше, всередині буде задоволеною, що ви зауважили, як вона робить щось добре. Висловіться коротко, просто дайте знати дитині, що вона зробила добре.

4.      Поясніть, чому це була хороша поведінка

Пояснивши дітям причину, ми допомагаємо їм зрозуміти зв’язок між їхніми діями та тим, яку це приносить користь їм або іншим. Розуміння того, чому поведінка дитини була хорошою, збільшує ймовірність, що вона захоче її повторити, особливо, якщо вона бачить зв’язок із тим, як це приносить їй користь.

5.      Подбайте про надання позитивної винагороди

Коли зусилля дітей визнають, вони продовжують намагатися ставати кращими. Цей крок не є обов’язковим, але винагорода буде на часі, коли ви надзвичайно задоволені певною поведінкою дитини. Використання винагороди збільшує ймовірність того, що ваша дитина захоче повторити поведінку. Незалежно від того, що являє собою винагорода: чи то дозвіл позичити вашій дочці-підлітку ваші сережки для вечірки, чи то можливість вашому молодшому сину поспати ніч з вами, переконайтеся, що розмір винагороди співмірний бажаній поведінці, яку ви хочете повторити. Якщо ви використовуватимете позитивну винагороду регулярно, поведінка ваших дітей з часом покращиться.

Отже, загальні принципи заохочення:

• Хваліть дитину за досягнення, що відповідають її віку. Наприклад, в 3-5 років можна заохочувати самостійність, розуміння потреб іншого, дотримання базових моральних норм. У 5-7 років цінним буде вміння володіти собою, висловлювати свої почуття і формулювати думки.
• Враховуйте індивідуальні особливості дитини. Можна відзначати прояв тих якостей, які даються дитині з працею. Наприклад, тривожну і невпевнену дитину можна похвалити за прояв самостійності, а надто активну за зосередженість протягом якогось проміжку часу.
• Ніколи не порівнюйте одну дитину з іншою, а тільки саму з собою колишньою. Оцініть докладені зусилля: «Ти добре постарався».
• Частіше використовуйте описову похвалу: «Я бачу, ти сьогодні сам зібрав свої іграшки. Це добре». Такі висловлювання допоможуть дитині самостійно зробити висновки про себе, про свої здібності.
• Похвала повинна бути щирою. Фальшиве схвалення може сформувати у дитини неадекватну самооцінку.
• Уникайте перебільшень. Не варто замість «добре» говорити «ідеально».
• Краще не вживати загальні фрази «Ти молодець!», «Розумниця!», а конкретизувати кожну ситуацію: «Сьогодні у тебе круто вийшло намалювати будиночок».

Для дитини оцінка її вчинків близьким дорослим є показником правильності поведінки, орієнтиром для моральних оцінок, критерієм досягнень, відповідності вимогам, показником її цінності для інших, а значить, і для себе самої.

Але варто пам’ятати, використання позитивного підкріплення насправді не таке позитивне, а для того, щоб заохотити дітей, не завжди потрібно оцінювати їх. Дотримуйтесь ефективних кроків похвали, щоб поведінка ваших дітей стала позитивною.

Джерело:

https://osvitanova.com.ua/posts/5850-4-kroky-dlia-pokrashchennia-povedinky-dytyny-za-dopomohoiu-metodu-pozytyvnoi-pokhvaly

https://osvitanova.com.ua/posts/1120-chomu-slovo-molodets-ne-pratsiuie-psykholoh-pro-pokhvalu

https://osvitanova.com.ua/posts/4779-z-kozhnym-dnem-u-tebe-vykhodyt-krashche-abo-yak-pravylno-khvalyty-dytynu

https://osvitanova.com.ua/posts/341-lovushky-pokhvaly-yly-5-prychyn-perestat-hovoryt-molodets-svoym-detiam