ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ІНВАЛІДНІСТЬ?

 ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ІНВАЛІДНІСТЬ?

(поради від тренерки Асоціації дитячих центрів України Олени Жупанової)

1. Обирати правильні слова.

Не бійтеся слова «інвалідність». Запам’ятайте правило прийменника «з»: дитина з інвалідністю, а не інвалід; хлопчик з аутизмом, а не аутист; дитина з синдромом Дауна, а не даун.

Краще уникати слова «хвороба», «хворий». В дитячій уяві хвороба – це коли ти в ліжку, з термометром і чаєм. Вона має початок та кінець. Люди з інвалідністю дещо відрізняються генетично або морфологічно. Можна пояснити: «Інвалідність – це коли людина не може робити певні речі, які можуть робити більшість людей. А ще люди з інвалідністю так само можуть хворіти різними хворобами, як і люди без неї».

- Інвалідність може бути різною. Буває явна – коли її видно. Наприклад, якщо в дитини дитячий церебральний параліч. Або неявна – коли інвалідність  не видно одразу. Наприклад, це аутизм. Діти з аутизмом виглядають так само, як і діти без. Але вони мають свою  особливу поведінку. Можуть сильно засмутитись і голосно це проявляти. Або їх дратує, коли навколо багато шуму. Це не означає, що вони невиховані. Просто їм буває важче себе контролювати.

2. Якщо дитина цікавиться: «Чому виникає інвалідність?»

Психологи радять не заглиблюватись в пояснення причин інвалідності. Часто вона виникає як випадок, який неможливо передбачити. Тому найкраща відповідь буде простою: «Тому що так є. Так склалось життя, що хлопчик має інвалідність».

3. Побачити насамперед дитину, а не інвалідність.

Побачити перш за все дитину, а не інвалідність – це не означає, що ми маємо ігнорувати її особливості. Мами таких дітей кажуть, що засмучує як надмірна увага до особливостей дитини, так і намагання зробити вигляд, що особливості не помічають (якщо вони дуже явні).

Діти одразу звертають увагу на те, що хтось відрізняється від інших. Це нормально. Вони помітять рожеве волосся, інший колір шкіри, незвичне вбрання. Але при цьому діти налаштовані не негативно, а зацікавлено. Переляк, негатив і осуд вони можуть «зчитати» з реакції дорослих.

-                Чи потрібні дітям з інвалідністю спеціальні іграшки?

-                А насправді ні. Діти з інвалідністю граються в ті ж самі ігри, що й діти без інвалідності. Так само люблять Лего, ляльки, футбол або ігри на планшеті. Через інвалідність їм може бути складно робити деякі речі. Або це може займати більше часу. Але їм не потрібні спеціальні ігри та спеціальні іграшки.

Деякі прояви інвалідності можуть збентежити – сильні емоції, дивні звуки. Тоді варто заспокоїти дитину і без драматизації пояснити, що відбувається. Своїм спокоєм і готовністю допомогти ви продемонструєте дитині найкращу модель поведінки. 

- Дівчинка плаче, тому що втомилась. Їй важко заспокоїтись. Давай відійдемо і не будемо заважати мамі заспокоїти її. 

Дуже важливо акцентувати увагу на тому, що нас об’єднує. Що ми маємо спільного.

- Всі люди різні і всі чимось несхожі на інших. Кожна людина має свої особливості. Дивися, в тебе хвилясте волосся, а в мене – пряме. Ти бігаєш, а Тимко пересувається на візочку. Це нормально – бути різними. Це навіть класно! Адже тоді нам цікаво дружити і щось дізнаватись про інших людей. 

- Ми різні, але ми всі любимо дивитися мультики. Давай дізнаємось, які мультики любить дівчинка? 

4. Підтримувати, а не жаліти.

Жити з інвалідністю – складно. Багато речей, на які ми навіть не звертаємо уваги, таким людям даються нелегко.

Але ми маємо відрізняти жалість від підтримки. Жалість робить людину, яку ми жаліємо, маленькою і беззахисною в наших очах, і в очах оточуючих. Підтримка ж – це розмова на рівних.

- Я знаю, що тобі важко. Я поруч, щоб допомогти, якщо тобі буде потрібно.

Це нормально –  співчувати батькам, які виховують дитину з інвалідністю. Бо їм справді треба докладати дуже багато зусиль. Не потрібно винаходити якусь особливу поведінку-підтримку. Достатньо звичайного спілкування «як завжди». З друзями – дружити, з приятелями – перекидатись привітами, незнайомцям – посміхатись.

5. Дізнаватись більше.

Речі, про які ми мало знаємо, можуть нас бентежити або лякати. Тому важливо дізнаватись більше про людей з інвалідністю.

- Чи можна заразитись інвалідністю? Чи буде в мене інвалідність, якщо я пограюся з такою дитиною?

- Ні. Інвалідність не може передатись іншій людині. Можеш через це не хвилюватись.

Розкажіть дитині про те, що полегшує життя людям з інвалідністю: про інвалідні візки, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, мову жестів тощо. Можна навіть вивчити кілька слів мовою жестів. Покажіть написи шрифтом Брайля на упаковках ліків. На прогулянці зверніть увагу на пандуси.

Мультфільми, фільми та книги про дітей з інвалідністю, які можна подивитись або почитати разом з дитиною:

1.      Мультфільми «Каструлька Анатоля», «Подарунок», «Тамара» та ін.

https://www.youtube.com/watch?time_continue=2&v=Sb3h3HKuvQI

https://www.youtube.com/watch?v=jYu2kY2vcjA

https://www.youtube.com/watch?time_continue=6&v=nmgKPeKPufk

https://www.youtube.com/watch?time_continue=4&v=JOWiPx5VRUU

https://www.youtube.com/watch?time_continue=17&v=Nx4iFNfjqN0

https://www.youtube.com/watch?v=dEO6Fmd_8iw

https://www.youtube.com/watch?time_continue=8&v=mFN4pLhxPWA

https://www.youtube.com/watch?time_continue=1&v=6eQllI3C4WI

https://www.youtube.com/watch?v=4qCbiCxBd2M

2. Фільми «Темпл Грандін», «Чудо»

3. Серія книг для дітей «Живи і вчись» від видавництва Ранок: «Я все зможу», «У мене порушення слуху», «У мого брата аутизм»

4. Книга Катерини Бабкіної «Гарбузовий рік», Видавництво Старого Лева

5. Казка Олега Романчука «Соловейко з одним крилом» (казка)

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/2225-yak-hovoryty-z-ditmy-pro-invalidnist