Кіно супроводжує нас протягом усього життя: ми
зростаємо з героями мультфільмів, переживаємо за героїв улюблених стрічок.
Кінематограф задає тренди, відображає актуальні настрої суспільства, порушує
важливі теми.
Однією з таких тем є гендерно зумовлене насильство.
Попри стрімкий розвиток світу, насильство щодо жінок та дівчат лишається
найпоширенішим порушенням прав людини. За даними UNFPA, Фонду ООН у галузі
народонаселення, щороку в Україні 1,1 мільйона осіб страждає від насильства,
90 % з них — жінки. Але проблема в тому, що ця цифра далеко нереальна. Чимало
постраждалих не звертаються по допомогу.
Часом
історії на екрані допомагають зрозуміти якесь явище краще, ніж десяток лекцій
чи статей. У межах міжнародної акції «16 днів проти гендерно зумовленого
насильства», можна переглянути фільми і обговорити їх з учнями, батьками,
педагогами, щоб усвідомити реальність проблеми насильства у суспільстві, знайти
шляхи їх подолання та попередження.
Зображення
великої кількості сцен насильства щодо жінок призводить до того, що глядачі
стають менш чутливими до подібного явища. Тобто знижується емоційна реакція на
насильство у реальності, сприйняття його як варіанту розв'язання проблем у
стосунках. Відповідно, неправомірна поведінка чоловіків вважається нормальною.
Дослідження
показують, що глядачі (передусім — діти й підлітки) схильні імітувати
насильницьку поведінку, яку бачать у фільмах та серіалах, частіше виявляють
агресивну поведінку в різних сферах життя та рідше відчувають співчуття до
постраждалих.
Крім того, кіно
презентує нам кривдників як крутих, могутніх, бажаних, а їхні пережиті
негаразди немовби виправдовують їхню насильницьку поведінку.
Фільми
студії Disney люблять і дорослі, і діти. Але, наприклад, Белль стає заручницею
чудовиська, яке ізолює її від родини, використовує вербальні залякування та
агресивну поведінку «Красуня і Чудовисько»). У фільмах Квентіна Тарантіно
чоловіки завжди переможці, а жінки — переможені: прославлюється чоловіча силаа
коштом жіночих страждань, а гендерно зумовлене насильство наявне у різних
формах.
Не менше
суму викликає спосіб відображення стосунків між чоловіком та жінкою: стосунки
Ноя та Еллі з «Щоденника пам'яті» розпочинаються з маніпуляцій, Едвард у «Сутінках»
переслідує Беллу та ледве не доводить до суїциду тощо.
Але, завдяки
феміністичним рухам та потужної хвилі акції #MeToo, ситуація почала змінюватися
на краще. Ці рухи поступово встановлюють нові правила гри та змінюють мислення
суспільства, покращують ставлення до акторок і надання рівних можливостей
розвитку для жінок. Щонайменше, екранізуються історії жінок, що знайшли в собі
сили боротися з кривдниками та розірвати коло насильства. Суспільство змінюється на краще та починає все частіше
маніфестувати нетерпимість до будь-яких видів насильства, що поволі впливає і
на кіноіндустрію.
Так, наприклад, стрічка «Великі очі» Тіма Бертона розповідає історію американської художниці 1950-х Маргарет Кін, чоловік якої використовував плоди її таланту під власним іменем. Але у неї одного дня урвався терпець і вона
