Поради батькам та вчителям "ЯК ДОРОСЛИМ СПІЛКУВАТИСЬ З ПІДЛІТКОМ?"

 

ЯК ДОРОСЛИМ СПІЛКУВАТИСЬ З ПІДЛІТКОМ?

Батьки для дитини з раннього дитинства є прикладом для наслідування, моделлю втілення кращих особистісних якостей, взаємин з іншими людьми, джерелом знань та життєвого досвіду. Але коли дитина стає підлітком, батьки перестають бути для неї абсолютним авторитетом, як у дитинстві. Прагнення до наслідування і ступінь ідентифікації з батьками помітно знижуються, а прикладом і моделлю для наслідування починають виступати інші люди — дорослі, «кумири» з числа відомих акторів, спортсменів, співаків, однолітки. Стосунки між батьками і підлітком погіршуються, стають натягнутими, конфліктними. Для них важлива оцінка однолітків, оскільки тепер їхня особистість направлена на те, щоб знайти своє місце у соціумі серед однолітків. 

Попри такі відносини підтримка дитини з боку батьків, як джерело емоційного тепла, є для неї дуже значимою, оскільки без неї підліток відчуває себе беззахисним і безпорадним. Емоційна підтримка особливо важлива, тому що підліток вступає в фазу інтенсивного формування «Я-концепції», яка нерідко супроводжується суперечливими переживаннями, полярними оцінками, гострим почуттям неповноцінності, невмінням адекватно і конструктивно реагувати на невдачі. За таких умов сім'я повинна забезпечити дитині відчуття безпеки, яка вселяє в підлітка впевненість у своїх силах, сприяє зниженню відчуття тривоги, що виникає у нього в нових або стресових ситуаціях.

Оскільки батьки використовують різні прийоми виховання залежно від своїх знань і уявлень про правильне виховання, власного досвіду дитинства, особливостей характеру дитини, її поведінки цієї миті, часто у кожній родині складається певна, далеко не завжди усвідомлювана батьками система виховання дітей, що нерідко ускладнює взаєморозуміння та спілкування між дорослими та дітьми.

Підлітковий вік – це час для експериментів у стосунках з друзями, першого кохання, спроб відчути, що таке субординація та з ким і як можна спілкуватися. З підлітками знайти спільну мову не складно, лише потрібно правильно побудувати місток взаємодії та спілкування.

Нагадаємо, що з 12 років розвиток афективної сфери дуже випереджає розвиток когнітивної, тому емоції погано контролюються, більш того, відволікають увагу від розумової діяльності. Важливо зрозуміти, що це природний процес, який ми не можемо заборонити, або стримати. І ми не можемо впливати безпосередньо на самий процес, а лише на те, до чого він призведе, як він буде формуватися.

Проблема ще й в тому, що батьки бажаючи тільки найкращого для своїх дітей, намагаючись отримати високі результати свого виховання, часто несвідомо піддають дитину моральному тиску, не звертаючи уваги на те, що для неї справді важливо - відчувати, що до її думок прислухаються, її чують і підтримують, сприймають як дорослу незалежну особистість.

Ось кілька порад батькам, як не втратити довіру підлітка, налагодити з ним ефективну комунікацію:

1. Проявляйте інтерес до того, що йому цікаво. 

Дорослі мають зрозуміти, що у підлітків багато задач, щоб вижити у підлітковому середовищі. У дитини можуть з'являтися інші цінності, які можуть навіть йти у розріз з сімейними. Адже часто дорослі нічого не знають про підліткову культуру і часом здається, що підліток нічого не хоче, нічим не цікавиться. Але коли почати спілкуватися – можна дуже багато дізнатись про свою дитину, її інтереси. Достукатися до підлітка можна тільки через зону його нинішнього життєвого інтересу. Тому, якщо дитина цікавиться якоюсь музичною групою, яка здається зовсім незрозумілою, треба пересилити себе і познайомитися з творчістю, подивитися кліпи, розпитати дитину, чому їй це подобається.

2. Будьте чесними.

Підлітки терпіти не можуть подвійних стандартів. Підлітки спостерігають і бачать всі дорослі неідеальності й шорсткість життя. Коли ви кажете дитині, що їй треба читати, а самі за тиждень жодної книги у руки не взяли, залипали у телефоні – вони зчитують це. Почніть з того, щоб чесно розповідали про своє підліткове життя.

3. Підліток – не дитина.

На підлітків не діє, коли їм кажуть: «Ми дорослі, ми твої батьки, ми завжди праві». Таким чином, вони підкреслюють свою важливість, авторитетність, зверхність, правильність лише їх думки. Думка підлітка і його наміри до уваги не приймається. Тому на таку фразу підлітки часто можуть відповісти образливими словами, грубістю, агресією. Підлітки просто дуже хочуть, щоб у них побачили людину.

4. Батьки – не вороги, батьки – дорослі.

Дорослі мають допомагати дорослішати дітям. У підлітків слабкий причинно-наслідковий зв'язок. Вони сильно залежні від свого підліткового оточення й через це часто не мають критичного мислення, рефлексії. Тому замість того, щоб щось забороняти підлітку, поясніть, чому ви так турбуєтеся та хвилюєтеся, поясніть дитині причини своїх хвилювань. Наприклад, розкажіть власну схожу історію, покажіть, як самі через це пройшли і що могло трапитися чи таки трапилося. Дитина має бачити, що ви звичайна людина, з почуттями, сумнівами, яка вирішила або не вирішила таку ж ситуацію. Тільки тоді можна встановити чіткі правила для підлітка. Підлітки обожнюють людей, які тримають дистанцію і спілкуються з ними на рівних. Для них це важливо. Вони розуміють, що батьки – це дорослі, влада у батьків і треба діяти за їхніми правилами.

5. Знайдіть час для спільних справ.

Разом робіть те, що подобається вашій дитині. Це приємніше та корисніше, ніж з’ясовувати стосунки. А ще спробуйте завести хобі, щоб показати, що ви теж чимось цікавитесь. Можете залучити підлітка до нього або знайти спільне хобі. Дорослі для того й існують, щоб вчасно чути та помічати проблеми дітей, та допомогти знайти рішення. Пам‘ятайте: допомогти знайти рішення – це не нагримати на дитину і в примусовому порядку змусити займатись саморозвитком, це – надати пораду та підтримку, не нав‘язуючи свою думку.

6. Діліться історіями своїх перемог та поразок.

Ми не можемо вберегти дітей від помилок, але можемо навчити аналізувати їх та не здаватись перед життєвими труднощами. Влаштуйте родинний захід такого формату, поділіться з дітьми власними історіями перемог та поразок, це зближує.

7. Розмовляйте про все!

Спробуйте поговорити з дитиною у невимушеній атмосфері, можна піти у якесь нове або улюблене місце дитини. Розпочніть діалог першими. Розповідайте про свій день, турботи, переживання і як ви з цим справляєтесь. Спробкйте знайти спільні теми для спілкування. Попросіть, але не надто наполягайте, щоб дитина теж поділилась з вами тим, що відбувалося в неї упродовж дня. Робіть це щиро. Підлітки дуже добре відчувають нещирість і не можуть не піти на контакт. Робіть акцент на інтересах дитини, а не на тому, що ви вимагаєте. Цікавтесь буденними справами так, щоб це не було схоже на допит. Такий підхід сприятиме налагодженню довіри між вами.

8. Не перекладайте відповідальність.

Підлітки випробовують цей світ на міцність і переважно на дорослих, які за них відповідають, – батьках чи вчителях. Це означає, що дорослі є опорою та символом стабільності у бурхливому світі підлітка. Коли всередині відбувається шквал переживань, невизначеності, йому вкрай необхідно знати, що дорослі поряд з ним можуть впоратися з власними емоціями і не будуть перекладати відповідальність за них на ще не сформовану людину. 

9. Не очікуйте від підлітків позитивної оцінки себе як батьків чи педагогів.

Система цінностей підлітка лише на початковому рівні розвитку, здебільшого вони формують її беручи приклад з оцінок авторитетних для них дорослих. Молоді люди не можуть дати чіткої оцінки ні власним вчинкам, ні вчинкам інших людей, але постійно перевіряють на витримку цей орієнтир, його міцність надає відчуття безпеки тривожним підліткам. Це ми маємо допомагати їм будувати власну систему цінностей. Якщо дорослий сподівається на те, що підліток буде давати йому оцінку, та ще гірше – намагатися підлаштуватися під вподобання підлітка, він просто стане ще більше розгубленим та тривожним. Якщо ви не впевнені у тому, чи правильно вчиняєте, чи правильні приймаєте рішення, зверніться за підтримкою та консультацією до колег або близьких вам дорослих людей.

10. Сприймайте підлітка як формуючу особистість.

Часто зауваження або грубість підлітка викликають у дорослих звичайну людську реакцію, і не завжди вона адекватно сприймається дитиною. Але не варто сприймати таку поведінку підлітка, як злий намір нас образити. Підлітки лише вчаться спілкуванню, керувати власними емоціями, а ми, дорослі, можемо допомогти у цьому конструктивним зворотнім зв’язком. Якщо ви усвідомите, що перед вами молода особистість, що формується, - це допоможе не переходити на особистості, а тактовно озвучити, що така поведінка ображає, що це прояв неповаги, або що ви не хочете продовжувати розмову у такому форматі і йому треба подумати над тим, як коректно висловити те, що він хотів сказати. 

 Як поводитись дорослим, якщо відбувся «вибух» агресії? Ось кілька порад.

Ø   По-перше, не треба сприймати це на свій рахунок. Ваше питання могло стати просто останньою краплиною для «вибуху» агресії внутрішньої нестабільної гормонально-емоційної структури молодої людини. Підвищена потреба у стосунках з людьми, робить підлітків дуже чутливими до оцінок інших, тому, звичайна фраза може викликати бурхливу реакцію. Тут вам допоможе самоаналіз: чи справді ваша взаємодія з дитиною була конструктивною? Якщо ви відчуваєте, що ваш власний емоційний стан вплинув на ситуацію, або ви підібрали форму взаємодії, що могла образити дитину, важливо відразу озвучити, що саме ви хотіли донести, не мали на меті викликати негативні емоції, та у випадку реального конфлікту вибачитися.

Так ви показуєте підлітку приклад виходу з конфліктної ситуації; даєте зрозуміти, що всі ми піддаємося емоціям та робимо помилки, але не втрачаємо самоповагу та знаємо як діяти; формуємо у нього адекватну самооцінку та даємо йому право на помилку та можливість її виправити.

Ø   По-друге, деякі форми запитань допомагають перенаправити увагу з емоцій на отримання інформації: Що саме у моєму запитанні чи поведінці викликало у тебе таку реакцію? Як я можу допомогти тобі зрозуміти те, що тобі незрозуміло? Якщо це тебе дуже турбує, чи можемо ми обговорити твої почуття після такого як ти заспокоїшся? (дати час охолонути).

Також є ствердні форми пом’якшення  агресивної реакції: 1. Життя передбачає те, що ти засвоюєш інформацію яку не знав раніше, тому не зрозуміти, або зробити помилку це нормально. 2. Давай спробуємо разом зрозуміти де ми зробили помилку.

Ø   По-третє, підлітки вивчають межі дозволеного, тому у м’якій, доступній формі, варто віддзеркалювати наслідки їхньої агресії. Короткі фрази можуть окреслити червоні лінії, які підлітки порушують у спілкуванні, на кшталт “мені неприємно це чути”, “мені важко продовжувати розмову у такій формі”, “така форма спілкування не є продуктивною”, “я також зацікавлений в тому, щоб ти зрозумів що відбувається, і чому це викликає у тебе стільки агресії”. 

Пам’ятайте формулу – чим далі від нас дитина, тим ближче вона до когось чи чогось, чого ми не знаємо. Тому, щоб знайти спільну мову з підлітком - шукайте не розбіжності з ним, а те, у чому ви схожі, шукайте спільне, те, що вас об’єднує. Це допоможе налагодити довіру між дорослим і підлітком, створить атмосферу емоційної підтримки.

 Джерела:

https://osvitanova.com.ua/posts/3778-shcho-robyty-doroslym-iaki-vidchuvaiut-emotsiini-trudnoshchi-u-spilkuvanni-z-ditmy

https://osvitanova.com.ua/posts/3343-batky-i-pidlitky-iak-staty-druziamy

https://osvitanova.com.ua/posts/3779-pidlitkova-ahresiia-v-navchalnomu-protsesi-iak-diiaty-vchyteliu

https://osvitanova.com.ua/posts/4339-yak-zrozumity-pidlitka-i-iak-batkam-zberehty-zviazok-z-dytynoiu?utm_source=onesignal&utm_medium=push&utm_campaign=2020-09-22---