15 листопада 2022 р.

НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ, ДІТЯМ З ООП, ЯКІ ЗАЗНАЛИ ПСИХОТРАВМАТИЧНИХ ПОДІЙ


 

НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ, ДІТЯМ З ООП, ЯКІ ЗАЗНАЛИ ПСИХОТРАВМАТИЧНИХ ПОДІЙ

Під час військових конфліктів однією з найуразливіших та беззахисних категорій цивільного населення є діти, а особливо діти з ООП.

Більшість з них не можуть прийняти нову реальність, у яку вони потрапили: вони здригаються від вибухів, не розуміють нового переміщення у безпечне місце (бомбосховище), опиняються в ступорі або виявляють істерики під час сирен повітряної тривоги, відчувають постійний страх, розгубленість, тривогу та мають інші негативні психічні прояви.

Це пов’язано з тим, що діти з ООП мають обмежені можливості пізнавальної діяльності, не можуть швидко та правильно реагувати та обробляти інформацію з навколишнього середовища. Через це, важливим є застосування необхідної підтримки та допомоги таким дітям під час війни, враховуючи максимально їхні можливості з метою мінімізувати у них наслідки психологічної травми.

Гострими психологічними травмами для дитини є:

·        військовий конфлікт

·        фізичне та сексуальне насильство

·        смерть близької людини втрата батьків

·        негативний вплив на психіку дитини катастроф і нещасних випадків, воєнних дій

·        фізичних травм що отримали в результаті транспортних аварій і падінь

·        хірургічні втручання

Джерела стресу для дітей з ООП:

·          відчуття обмеженості або контролю, відсутність звичного вибору

·          сенсорні стимули (наприклад, гучні звуки, яскраве світло, скупчення людей)

·          непередбачуваність, втрата знайомих рутин

·          відчуття соціальної діяльності, виключення

 

Мета допомоги - зменшити стрес, допомогти з поточними потребами і сприяти адаптивному функціонуванню, а не отримувати подробиці травматичного досвіду чи втрати. Але варто пам'ятати, що не всі діти матимуть наслідки після травмуючі події. А ті, що матимуть психотравму - не можуть повністю усвідомити зміст того, що відбувається, вони просто запам'ятовують саму ситуацію, свої переживання в цю мить. Та й сама інтенсивність переживань може бути занадто сильною для дитини і вона стає вразливою і свої пережиті почуття висловлює через поведінку.

Наслідки психотравми проявляються на фізіологічному, когнітивному, емоційному і поведінковому рівнях.

Реакції дітей, які мають ООП, на травматичну подію: спантеличеність, дратівливість, гнів, неуважність, розлади пам’яті, зниження самооцінка, гіперактивність та імпульсивність, агресія, відстороненість, незріле мовлення, тривога, інтрузивні спогади, уникання, сум і скорботи, самозвинувачення і відчуття провини, регрес, зміни у стосунках, нічне нетримання сечі, проблеми зі сном тощо.

 

Ознаки того що дитина потребує додаткової допомоги фахівця

·        дитина сильно реагує і продовжується це робити протягом декількох місяців (ймовірно, що реакції на стрес затягнули

·        реакції на стрес затягується особливо якщо її не видно щодо майбутнього.

·        Реакції; стають все більш вираженими

·        Відстороненість, уникає контактів з іншими, стає пасивною і тихо наступає

·        особистість дитини починає змінюватися

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, КОЛИ ВОНА ПЕРЕЖИЛА ПСИХОТРАВМУЮЧУ ПОДІЮ

Попри те, що психотравмуючі події – це болючий досвід, який непросто інтегрувати дитячій психіці, – за належної підтримки багато дітей можуть впоратись із цим досвідом і відновити повноцінне функціонування.

1 БЕЗПЕКА

Психотравмуюча подія є потрясінням для відчуття дитиною безпеки у цьому світі. Тому перший крок – це зробити усе, щоби дитина знову була в безпеці, де все зроблено для того, щоби запобігти повторному скривдженню чи психотравмі, де забезпечена турбота про потреби дитини і де дитина є поруч із тими людьми, яким довіряє, які потурбуються про неї. Лише тоді, коли дитина реально в безпеці, її мозок може дати сигнал «відбій» системі тривоги та реакціям, орієнтованим на виживання, і запустити процеси відновлення та зцілення.

2 ПІДТРИМКА

Коли дитина стикається із травмою, цей досвід перевершує її ресурсні можливості, тому так важливо, щоб дитина отримала відчуття, що вона не є сама, і що разом ми маємо достатньо сил та ресурсів, щоб впоратись із цим болючим досвідом. Відчуття підтримки є ключовим для відчуття безпеки.

Після пережитої події важливо збільшити «дозу» цієї підтримки. Потрібно виділити більше часу, щоб бути разом, залучити не лише батьків, але й інших близьких осіб. Відчуття підтримки часто передається через фізичний контакт – лагідний дотик, обійми, присутність. Тому важливо не лише говорити, що ми поруч, але й бути поруч.

Упродовж дня корисно мати певну спільну активність, спільнй ресурсний час разом (він може бути різним залежно від віку й уподобань дитини – читати казку, зготувати вечерю, разом піти на прогулянку чи покататись на велосипеді тощо). А у випадку необхідних розлук – робити їх передбачуваними і підтримувати контакт, наприклад, телефоном.

3. СЛУХАТИ

Досвід психотравмуючої події залишає по собі багато сильних почуттів, болючих спогадів, непростих думок і запитань. Тому важливо, щоб дитина отримала від дорослого послання, що ми готові її слухати і розділити з нею її досвід. Дитині важливо знати, що вона може говорити про усе пережите, ділитися почуттями, спогадами, думками – і її почують. Важливо не лише те, що ми слухаємо, а й те, що можемо чути й можемо бути підтримкою.

Діти часто починають говорити про те, що їм болить за якоюсь спільною активністю, «між іншим». Тому вварто мати спільні заняття і бути разом, щоб дитина мала можливість поділитися.

4. ПОЯСНЮВАТИ

Дитині важливо не лише, щоб її слухали, але й щоб ви допомогли їй зрозуміти її досвід. Тому потрібно пояснювати дітям обставини того, що сталося, і бути готовими до запитань і продовження розмови. Запропонуйте послідовний, зрозумілий алгоритм дій (описати разом з дитиною, що люди роблять в такій ситуаціях, далі – дитина сама придумує як сприймають ситуацію оточуючі; прояв бажаної  поведінки).

Коли діти стикаються з психотравмуючими подіями, досвідом втрати, у них виникає багато важливих запитань: про життя і смерть, про причини, чому люди роблять іноді недобрі вчинки, про те, що було і що буде тощо. Важливо не уникати цих запитань, а дозволяти дітям говорити про них і давати чесні відповіді.

Важливо пояснювати дітям, що буде далі, які ви маєте сімейні плани, що ви плануєте робити – це дає відчуття безпеки і надії. Також дитині важливо, щоб ви пояснили їй її стан – що це нормальна реакція на ненормальну подію, і що за якийсь час вона знову зможе віднайти спокій і спати спокійніше, і що їй знову снитимуться мирні та світлі сни.

5.     ОРГАНІЗОВУВАТИ ПОВЕДІНКУ

Психотравмуючі події вносять зміни в щоденне життя. Адаптуватися до цих змін не просто. Потрібна допомога дорослих, щоб дитина могла якомога швидше повернутися до звичних рутин життя, звичного ритму активностей, відновити навчання, участь в гуртках, секціях, улюблених заняттях.

Намагайтеся зберегти старі ритуали та відновити звичні для дитини елементи освітнього процесу. Це може бути вітання з учителем уранці, руханка між уроками, повернення «довоєнного» розкладу тижня – це додає стабільності, створює опору під час навчання для всіх Візуалізація режиму для дітей з проблемами слуху, з інтелектуальними порушеннями.

Створіть нові, безпечні та комфортні для дитини ритуали, які допоможуть їй продовжити навчання Новим ритуалом може бути особливе вітання на початку дня чи прощання після завершення занять. Якщо уроки відбуваються офлайн, найкраще підійде фізичний контакт – давати «п’ять» учителю або сусіду по парті тощо. Водночас ця активність має бути прийнятною для учня. Так, якщо більшість дітей люблять давати «п’ять», то з обіймами краще бути обережними. 

Якщо заняття відбуваються онлайн, запропонуйте зробити «сенсорну зарядку», коли кожен учень розповідає, що зараз бачить, чує, відчуває на запах, смак чи дотик. Така вправа «заземлює» та знижує тривожність. Або ж запропонуйте учням по черзі назвати по одному предмету жовтого кольору, які є навколо них, чи по одному звуку, який вони зараз чують тощо. 

Приділіть увагу фізичній активності та навантаженню, згідно з можливостями дитини – робіть дихальні вправи разом. Перед тим, як переходити до нового уроку чи заняття, приділіть увагу тілу. Для цього підійдуть: дихальні вправи (5 глибоких вдихів / видихів або дихання «по квадрату»: Вдих 1-2-3-4; Пауза 1-2-3-4; Види 1-2-3-4; Пауза 1-2-3-4); розтягування або легка фізична активність (тягнемося вгору стоячи, як дерево, і з видихом нахиляємося вниз; стоячи, плескаємо праву руку лівою і навпаки; тупочемо двома ногами тощо). Такі вправи повертають увагу до тіла, відволікають від тривожних думок, неспокою та роздратування. 

З іншого боку, організація поведінки дитини передбачає і забезпечення належних «рамок» та дисципліни. Те, що в душі багато почуттів, – це не означає, що можна висловлювати злість, агресією чи втікати від спогадів у безперервні комп’ютерні ігри і т. п. Спокійна, тверда, ґрунтована на любові та турботі про дитину дисципліна дає їй відчуття безпеки і скеровує поведінку в належне русло.

6.     ФАХОВА ДОПОМОГА

За належної підтримки рідних і оточення багато дітей можуть впоратися з цим досвідом пережитої психотравми й відновити повноцінне функціонування. Утім у деяких випадках цей досвід — надто сильний, а ресурси — недостатні. Тоді психотравмуючі події залишають в душі дитини рану, яка не гоїться. Таким дітям необхідна вчасна фахова допомога.

Дуже важливо, щоб батьки були помічниками дитині/підлітку у цьому процесі. Ефективність терапії залежить від того, наскільки усі – дитина, батьки, терапевт – працюватимуть однією командою!

7.     ЗГАДУВАТИ

Коли дитина уже в безпеці, має необхідну підтримку, емоційно стабілізована, то важливо фрагмент по фрагменту допомогти їй інтегрувати травматичну пам’ять про пережиту подію.

Під час переповідання травматичної історії мозок переносить спогади про подію в пам'ять-«архів», надаючи їм мітку, що «це уже в минулому». Це є головним дієвим механізмом зцілення травматичної пам’яті. Саме тоді спогади про подію перестають переслідувати особу, інтегруються почуття, минає стан тривоги, заспокоюється тіло.

Тож станьте підтримкою дитині, щоб вона могла поділитися з вами цією історією, укласти її у пам’яті.

Помічним теж може бути малювання пережитого, ділення думками, змінювання невідповідних значень, що пов’язані з пережитим, на більш реалістичні та адаптивні (наприклад, замість «Я винна» – «У цьому нема моєї провини»).

8. ЗАЛУЧАТИ ПІДТРИМКУ

Підтримкою для дитини, крім вас, є важливі для неї люди: родичі, друзі, вчителі, тренери, представники церкви та інші. Залучайте їх і створюйте можливості спілкування, допомоги. Потрібно, щоб вони знали про те, що пережила дитина, і підтримували її. Важливо допомогти дитині бачити, скільки у світі є добрих людей, і якою великою силою є сила спільноти.

9 ТВОРИТИ ЖИТТЯ

Життя триває. Минуле потребує нашої уваги, щоб загоїти рани й зробити певні висновки з досвіду. Ми оплакуємо втрати, щоби врешті могти відпустити минуле, прийняти теперішнє і далі творити життя. У процесі переосмислення досвіду минулого ми також задумуємося над тим, що є найважливіше у житті.

Досвід психотравми призводить також до феномену, який дослідники назвали посттравматичним зростанням – коли у процесі подолання і зцілення ми стаємо сильнішими, наші стосунки глибшають, міцніє любов і мужність, кріпне дух.

10.    ТУРБОТА ПРО СЕБЕ

Тавма торкається усіх. І залишає рани не лише в дітей. Ми теж потребуємо підтримки і простору для зцілення. Ми теж потребуємо ресурсів і відновлення, добрих людей поруч, їхньої доброти, розуміння, неосудження та віри в нас. Тому важливо бути підтримкою дітям, щоб ми пам’ятали про важливість турботи про себе. Щоб бути добрими батьками нашим дітям, ми потребуємо  турботи про себе.

Джерела:

https://courses.zrozumilo.in.ua/courses/course-v1:eef+EEF-024+May2022/courseware/496c1c74ab5342a4940434f69d65fe45/36ca82b021ac4da39c0c8df47a7461dc/?activate_block_id=block-v1%3Aeef%2BEEF-024%2BMay2022%2Btype%40sequential%2Bblock%4036ca82b021ac4da39c0c8df47a7461dc

https://osvitanova.com.ua/posts/5478-sprychynena-viinoiu-inkliuziia-holovni-problemy-i-mozhlyvi-rishennia

https://osvita.ua/school/method/87002/

https://nus.org.ua/articles/dopomoga-dityam-z-oop-pid-chas-vijny-porady-dlya-batkiv/

https://k-s.org.ua/wp-content/uploads/2019/02/%D0%9F%D0%A2%D0%A1%D0%A0_%D0%9F%D1%83%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2.pdf

 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.

                                                                                           ПОСІБНИК «ЯК ТИ? УРОКИ З ПСИХОЛОГІЇ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ»...