БУЛІНГ УЧНІВ ЗА КОРДОНОМ

  

БУЛІНГ УЧНІВ ЗА КОРДОНОМ

За розповідями батьків, які знаходяться за кордоном, траплялися випадки, коли в класі в присутності українських дітей місцеві однокласники вмикали сирени, обзивали українців, насміхалися з їхнього зовнішнього вигляду й навіть били.

У багатьох закордонних школах політика щодо протидії булінгу є досить суворою. Як правило, вчителі та адміністрація одразу реагують на прояви цькування і намагаються попередити його. Однак є ситуації, коли представники школи ігнорували звернення або не розв’язували проблему до кінця.

Цькування під час повномасштабної війни

За час повномасштабної війни цькування зазнало нових форм. Деякі діти-переселенці соромляться вмикати камери під час онлайн-уроків, бо часом їхні умови проживання досить скромні й можуть викликати посмішки з боку однолітків.

Тому батькам потрібно бути дуже уважними до своїх дітей та їхнього фізичного й емоційного стану, щоби вчасно виявити проблеми з іншими дітьми.

Як проявляється булінг:

·         фізично: штовхання, підніжки, бійки, стусани, ляпаси, удари та інші дії, які завдають біль і тілесні ушкодження;

·         психологічно: образи, поширення неправдивих чуток, глузування, ізоляція, ігнорування, бойкот, відмова від спілкування, погрози, маніпуляції, шантаж;

·         економічно: дрібні крадіжки, пошкодження або знищення особистих речей, вимагання грошей, їжі;

·         сексуально: образливі жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток, обмацування сексуального (інтимного) характеру тощо;

·         кіберцькування: насильницькі дії (передусім прояви психологічного, сексуального насильства) в інтернеті.

У цькуванні завжди беруть участь три сторони – жертва, кривдник / кривдниця та спостерігачі.

Якщо дитину булять, це може проявлятися такими ознаками: замкнутість, страх, безсоння, низька самооцінка, агресія, погіршення здоров’я, тривожність, залежності, самотність, суїцидальні нахили тощо;

у свідків булінгу можуть спостерігатися: втрата дружби й довіри, пригнічений стан, погіршення здоров’я, втягнення в ситуацію насильства тощо;

у кривдників можна помітити такі ознаки: агресивна поведінка, прояви насильства, скоєння правопорушення, відторгнення колом друзів / однокласників, егоїзм, байдужість до почуттів інших, невміння спілкуватися спокійно, сприйняття оточуючими як агресора, постійне перебування в конфлікті тощо.

Батькам треба уважно придивитися до дитячої поведінки та можливих зовнішніх ознак цькування: образливі або принизливі відео в соцмережах, зламані іграшки й особисті речі, брудний або розірваний одяг, розірвані зошити та підручники, жувальна гумка у волоссі, інші ознаки фізичних знущань.

Вмикали звуки сирен, лаяли та били: про булінг українських дітей в деяких школах Польщі

Під час війни за кордоном булінг став сильнішим. Скоріш за все це пов’язано з тим, що більшість дітей змушені були переїхати до інших міст, а деякі – до інших країн та адаптовуватися до чужих традицій, правил та законів, мови.

Куди звертатися у випадку булінгу в польських школах:

- першочергово батьки мають звернутися до класного керівника: потрібно записатися на прийом до вчителя. Під час першої розмови розповісти про проблему, описати стан дитини, попросити вчителя поспостерігати за класом та кривдниками, зібрати інформацію від інших осіб, продумати разом подальші кроки;

-  звернутися до шкільного психолога;

- якщо булінг продовжується, варто звернутися до директора (домовитися про зустріч наживо, написати письмову заяву про надання дитині педагогічної та психологічної допомоги);

- якщо ситуація дуже серйозна (дитина боїться йти до школи, має суїцидальні думки тощо), потрібно написати листа директору з проханням вжити заходів у зв’язку з насильством, якого зазнала дитина. Лист віддати в секретаріат школи з повідомленням про вручення. У такому разі директор зобов’язаний надати відповідь на лист невідкладно (не пізніше одного місяця);

- якщо це не подіяло, звернутися до місцевого відділу освіти письмовою скаргою чи заявою зі своїми даними;

- можна звернутися до Офісу дитячого омбудсмена в Польщі. За посиланням є окрема безплатна гаряча лінія для дітей українською мовою;

- у Польщі також працює телефон довіри для дітей та молоді з України (доступний українською мовою).

 Колективне цькування та відрахування булера зі школи: як боротися з булінгом у школах Німеччини

У школах Німеччини діти могли ображати українських учнів словами «дурень» та «ідіот», побити, жбурляти каміння, вмикати на телефонах звуки повітряної тривоги, показувати фотографії президента росії.

Дирекція школи батькам на електронну пошту надсилала лист від директора закладу з повідомленням, що в школі відбувається булінг певних учнів (без імен). Також там йшлося, що активно беруть участь у цькуванні 11 дітей, а всі інші спостерігають і мовчать. Директор попросив батьків звернути увагу на поведінку дітей. Ще було вказано, що батькам винуватців пришлють окремі листи.

Окремо адміністрація проводила зустрічі з батьками дітей, які влаштували булінг. Одну дитину, яка не захотіла просити вибачення за свої дії перед українськими дітьми, навіть відрахували зі школи.

Куди звертатися у випадку булінгу в школах Німеччини:

- у більшості випадків розв’язати проблему з булінгом можна, звертаючись до вчителів та адміністрації німецьких шкіл. Як правило, виховної розмови із булером та його батьками має бути достатньо.

- у Німеччині працюють не так на покарання за булінг, як на його випередження. Дітям уже в початкових класах проводять так звані уроки толерантності. Для школярів середніх класів проводять спеціальні тренінги на тему, що таке булінг і як захистити від нього себе та інших. Вчителі беруть участь у різних тренінгах та навчаннях.

- у німецькій асоціації захисту дітей у Саксонії «Новій українській школі» розповіли про алгоритм дій батьків у разі булінгу дітей у межах школи:

·         спочатку поговоріть із класним керівником про випадки булінгу (для цього, як і в Польщі, попередньо потрібно записатися на прийом). Вчитель / вчителька має провести бесіду з дітьми або звернутися до директора, якщо розмова пройшла без успіху;

·         також можна звернутися до соціального працівника або консультанта школи (це може зробити сама дитина або батьки під час батьківських зборів);

·         якщо вчителі / школа не помічають проблему або не розглядають її, тоді зверніться до представника батьків у класі. Якщо дитина навчається в українському класі й там немає представників батьків, зверніться до директора. У цьому разі краще написати офіційний лист. Це гарантує, що ваш запит розглянуть у школі й він не буде втрачений.

Якщо попередні кроки не принесли дитині полегшення, зверніться по допомогу за межі школи:

Ø  до державного управління шкіл та освіти в Саксонії (обрати відповідальний відділ залежно від типу школи або шкільного психолога можна на сайті);

Ø  до сімейного консультаційного центру;

Ø  діти та молодь можуть анонімно отримати безплатну допомогу за спеціальною гарячою лінією для українців 0800 500 225 0;

Ø  допомога дітям та молоді до 25 років через кризовий чат (також доступний українською мовою);

Ø  контакти екстрених служб, поліції, служби психологічної допомоги можна знайти за посиланням;

Ø  якщо вас дискримінують, контакти для допомоги можна знайти тут. Огляд національних і регіональних консультаційних центрів з антидискримінації за посиланням;

Ø  берлінська екстрена служба захисту дітей та контакти за районами тут;

Ø  консультації щодо булінгу та перелік контактів за федеральними землями за посиланням.

 Псування особистих речей, удари по потилиці і страх ходити до школи - про булінг у Франції.

Діти-українці від німецьких дітей отримують порцію неприємних фраз про Україну, чують «слава путіну», їм псують особисті речі, штовхають, вдаряють по потилиці.

Що відомо про політику протидії булінгу в школах Франції:

на сайті Міністерства освіти Франції можна знайти інформацію щодо боротьби з булінгом у закладах освіти. Там є корисні контакти для батьків та вчителів;

за даними Міністерства, одним зі способів протидії цькуванню у французьких школах є Національний день боротьби з булінгом. Тоді в закладах освіти проводять різні тематичні конференції, інформаційні сесії, виставки, рольові ігри для збільшення поінформованості дітей та вчителів;

також педагоги проходять спеціальні навчання з протидії булінгу;

кожен учень, який став свідком або жертвою цькування, одразу може звернутися до вчителя;

спеціальні департаменти та академічні консультанти реагують на випадки булінгу за такими академічними лініями;

безплатна телефонна платформа для допомоги жертвам агресивних дій за номером 3020 (телефонувати можна, крім святкових днів, з 9:00 до 20:00 з понеділка по п’ятницю та з 9:00 до 18:00 у суботу). А за номером 3018 діє гаряча лінія проти кібербулінгу.

Що робити, якщо ви виявили прояви булінгу

Важливо пам’ятати, що ситуації з проявами булінгу потребують негайного втручання з боку батьків. Спільно з дитиною потрібно знайти способи реагування на булінг.

Що можуть зробити батьки:

-       Обговоріть, до кого дитина може звертатися по допомогу в школі: психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей. Важливо також усвідомити, чому саме дитина потрапила в ситуацію булінгу.

-       обережно почніть розмову з дитиною. Переконайте її в тому, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати;

-       розкажіть дитині, що немає нічого поганого в тому, щоби повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям;

-       поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга/ подруги;

-       також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як «хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе», «дівчинка не повинна сама захищатись» та інші. Це тільки погіршить ситуацію;

-       якщо дитина стала жертвою, то запевніть її, що ви не звинувачуєте її в тому, що відбувається, і вона може говорити відверто;

-       будьте терплячими й делікатними. Спробуйте з’ясувати все, проте не допитуйтесь, не повторюйте одні й ті ж запитання по кілька разів;

-       проявіть емпатію, висловіть дитині своє співчуття;

-       навчіть дитину, як діяти в аналогічній ситуації. Запропонуйте певний мовний алгоритм, що наступного разу говорити кривднику або як попередити подібний інцидент;

-       розпитайте, яка ваша допомога буде корисна дитині. Запропонуйте свій варіант.

Метою батьків має бути припинення насильства, а не покарання винних. Також варто врахувати, що дитині-агресору увага та допомога потрібні не менше, ніж тій, яка страждає від насильства.

Що робити, якщо дитина виявилась агресором:

-       проговорити з нею те, що відбувається, з’ясувати, як дитина ставиться до своїх дій і як на них реагують інші;

-       ви можете почути, що «всі так роблять» або «він заслуговує на це». Уважно вислухайте дитину й зосередьтеся на фактах, а не на припущеннях;

-       не применшуйте серйозності ситуації, кажучи «хлопчики завжди будуть хлопчиками» або «глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки – просто дитячі жарти, природна частина дитинства»;

-       поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших (вищеописані форми прояву булінгу);

-       діти-агресори заперечують булінг так довго, наскільки можуть. Тож спокійно поясніть дитині, що її поведінка може зашкодити не лише жертві, але й усім оточуючим;

-       дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка – серйозна проблема, і ви не будете терпіти це в майбутньому;

-       чітко й наполегливо попросіть дитину припинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоби впевнитись, що дитина прагне змінити ситуацію;

-       погрози й покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та згодом може лише посилити агресію і невдоволення;

-       агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом щодо цього;

-       пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться одразу. Це тривалий процес, над яким потрібно працювати.

Як правильно будувати діалог зі школою, щоб розв’язати проблему з боулінгом?

·      З’ясуйте подробиці інциденту та висловіть схвалення в тому, що дитина поділилася власними переживаннями;

·      оцініть ситуацію, що склалася, з нейтральної позиції. Намагайтесь усунути емоції та сухо викласти факти, своє бачення щодо причин булінгу;

·      наодинці поспілкуйтеся з учителем. Повідомте про інцидент або з’ясуйте подробиці. Діалог будуйте конструктивно, без звинувачень та претензій;

·      не варто диктувати вчителю, що він має робити, запитайте та вислухайте його думку щодо вирішення конфлікту;

·      погодьте дії. Домовтеся, що для розв’язання проблеми робитимуть батьки, а що – вчитель. При спілкуванні з учителем намагайтеся ставити запитання, які створюють умови для діалогу, а не претензії. Останні заводять будь-яку розмову в глухий кут, адже направленні на пошук винного, а не розв’язання проблеми;

·      тримайте ситуацію під контролем. Якщо ситуація не змінилася, наступний крок – розмова з адміністрацією, знову ж, діалог має бути конструктивний, на кшталт: «Ситуація така, зробили ось це. На жаль, це не принесло покращення. Що ви можете порадити, адже, ймовірно, ви маєте значно більший досвід у вирішенні подібних інцидентів».

Перелік ресурсів із безплатною психологічною допомогою:

Національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації (для дорослих, анонімно, цілодобово) – 116 123 або 0 800 500 335;

Національна гаряча лінія для дітей та молоді (анонімно, цілодобово) – 116 111 або 0 800 500 225, Telegram-канал, Instagram;

контакти громадської правозахисної організації «Ла Страда – Україна»;

проєкт психологічної підтримки «Поруч»;

чат-бот із психологічної підтримки «Друг. Перша допомога»;

у разі насильства можна звертатися до служби екстреної допомоги за номером 112;

PsyHelpUa: психологічна допомога онлайн;

«Разом»: соціальний проєкт, який пропонує 30 хвилин онлайн-розмови із психологом;

психологічна студія ГО «НЕ ЦЬКУЙ»: Instagram, Facebook;

довідкова інформація щодо іноземних організацій, які надають допомогу громадянам України розміщена на сайті МЗС України;

у разі порушення прав громадян України за кордоном можна звернутися безпосередньо до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:

– на електронну пошту: hotline@ombudsman.gov ;

– за телефоном: +380 44 299 74 08;

– на гарячу лінію: 0800 50 17 20 (для дзвінків на території України).

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5920-bulinh-ukrainskykh-uchniv-za-kordonom-shcho-robyty-batkam-i-de-shukaty-psykholohichnu-dopomohu