ЧИ ВАРТО ВІДЗНАЧАТИ ЗИМОВІ СВЯТА В УМОВАХ ВІЙНИ?

 

ЧИ ВАРТО ВІДЗНАЧАТИ ЗИМОВІ СВЯТА В УМОВАХ ВІЙНИ?

Попереду зимові свята. Через тривалий стрес та втому, нервова система більшості українців, ніби оголений дріт. І у більшості з них викає питання: чи взагалі маємо ми право готуватися до новорічних свят, коли у країні триває війна, а більшість областей балансують на межі блекауту? 

З одного боку - хочеться відчути радість та подарувати її близьким. З іншого — виникає почуття провини перед тими, хто постраждав більше, перед захисниками та українцями на окупованих територіях. 

Чи варто святкувати в цей час? Так, стверджують психологи. Про це свідчать кілька моментів.

1.     Такі моменти радості дають стимул боротися далі.

Радість — одна з базових емоцій людини. Бажання її відчувати живе в кожному із народження. Радість — це те, що несвідомо штовхає людину приймати ті рішення, які збережуть її життя. Адже наш мозок постійно потребує і шукає стимули, і саме радість є найприємнішою й найбажанішою в отриманні емоцією.

2.     Збереження новорічних ритуалів під час війни — вкрай важливе для дітей.

Якщо людина переживає травматичну ситуацію, то, насамперед, її потрібно звідти вилучити, забезпечити їй безпеку. Для цього потрібно разом відшукати для неї звичні в житті особливості поведінки. Якщо такий традиційний ритуал застосувати у такій ситуації, то ці приємні опорні схеми життя будуть давати можливість адаптуватися людині до непередбачуваної реальності.

3.     Не святкувати — нормально. Щоб зробити цей вибір – варто прислухатись до себе. 

Зараз багато горя й болю навколо кожного з нас. Тому недивно, що емоцію радості чи задоволеності сьогодні деякі українці стараються притягувати силою, щоб відчути свят. Цього робити не варто. Найкраще в цьому випадку просто дозволити собі відчувати те, що відчувається, прислухатися до власних душевних потреб. І якщо всередині багато болю, переживань та страждань – можливо варто не святкувати?

Джерело: viber група «Психологічна підтримка»

КОРИСНІ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ ДЛЯ РОБОТИ ТА ВІДПОЧИНКУ

  

КОРИСНІ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ ДЛЯ РОБОТИ ТА ВІДПОЧИНКУ

Сьогодні, навіть людині з міцними нервами, із величезною професійною обізнаністю та цифровою компетентністю, не лишнім буде отримати нові знання для поповнення власного досвіду у сьогоднішніх реаліях.

TELEGRAM-КАНАЛИ ДЛЯ САМОРОЗВИТКУ ТА НАТХНЕННЯ:

Prometheus

Це канал однойменного безкоштовного освітнього проекту, де можна пройти онлайн-курси,  знайти інформацію про різноманітні курси і, можливо, один з них зможе вас підкорити.

Dubilet

Тут ви знайдете кейси бізнес-проектів та реформаторські рішення у державній службі українського бізнесмена, одного із засновників першого в Україні мобільного банку Monobank Дмитра Дубілета. Канал буде корисним для початківців у бізнесі та всіх, кому небайдужі державотворчі інновації.

ОГо!

Канал ще одного співзасновника Monobank Олега Гороховського. На платформі він розповідає про незвідане у роботі банку, ділиться своїми планами та розробками, публікує багато цікавої статистики та потрібних лайфхаків.

Крутознавство

Креативний директор SABAI creative hub, артдиректор та поет Владислав Волочай тут пише про будь-які ідеї, явища чи проєкти, що змушують захоплюватися та підіймати свою щелепу з підлоги. Канал для творчих людей, що допоможе надихнутися на створення геніального.

Пора знать!

Якщо ви хочете тримати руку на пульсі та вдосконалюватися щодня, витрачаючи на це мінімум часу, то канал Пора знать, створений саме для вас. Тут ви знайдете актуальну інформацію про те, як збільшити продуктивність чи підвищити самоконтроль, поради з управління і психології та багато іншого.

Digital masons

На цьому каналі є все, що стосується діджитал-маркетингу в Україні: від новин у світі маркетингу та порад практикуючих спеціалістів до вакансій та анонсів курсів для початківців. Також тут чимало корисних підбірок для маркетологів, що хочуть проводити вільний час з користю.

Correctarium – Українська мова

Канал для покращення знань з державної мови, вивчення її всіх нюансів із запровадження нового правопису, допоможе вам розібратися у всіх його нюансах. Тут ви знайдете поради від досвідчених філологів та зможете на прикладі помилок запам’ятати правильність вживання конструкцій, написання слів та ще багато корисного.

Україна туристична

АРТТЕРАПЕВТИЧНА РОЗМАЛЬОВКА ДЛЯ ПОДОЛАННЯ СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЙ У ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ

 

АРТТЕРАПЕВТИЧНА РОЗМАЛЬОВКА ДЛЯ ПОДОЛАННЯ СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЙ У ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Міжнародний благодійний фонд Parimatch Foundation в Україні презентує новий продукт для дітей — терапевтичну арт розмальовку для подолання стресових ситуацій під час війни.

Розмальовка складається з 10 частин, кожна з яких допомагає дитині впоратися з різними емоціями. Знайти та безкоштовно завантажити арт розмальовку разом з відеоінструкцією і порадами від психолога можна на сайті: https://cutt.ly/9N8Oc31  

Комплекс вправ терапевтичної розмальовки розроблений та базується на принципах ігрової терапії, що дозволяє батькам самостійно допомогти дитині без додаткової участі психологів, коли вона перебуває у стресовому стані, охоплена страхом чи замикається в собі. Відеогайди на сайті допоможуть орієнтуватися за яких умов та при яких емоціях дитині може знадобитись той чи інший розділ.

Проєкт з'явився за участі Інституту когнітивного моделювання, під авторством та методикою експерта — Вікторії Назаревич.

Джерела: https://parimatch.foundation/artterapevtychni-rozmalovky/ 

viber група «Психологічна підтримка»

НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ, ДІТЯМ З ООП, ЯКІ ЗАЗНАЛИ ПСИХОТРАВМАТИЧНИХ ПОДІЙ

 

НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ, ДІТЯМ З ООП, ЯКІ ЗАЗНАЛИ ПСИХОТРАВМАТИЧНИХ ПОДІЙ

Під час військових конфліктів однією з найуразливіших та беззахисних категорій цивільного населення є діти, а особливо діти з ООП.

Більшість з них не можуть прийняти нову реальність, у яку вони потрапили: вони здригаються від вибухів, не розуміють нового переміщення у безпечне місце (бомбосховище), опиняються в ступорі або виявляють істерики під час сирен повітряної тривоги, відчувають постійний страх, розгубленість, тривогу та мають інші негативні психічні прояви.

Це пов’язано з тим, що діти з ООП мають обмежені можливості пізнавальної діяльності, не можуть швидко та правильно реагувати та обробляти інформацію з навколишнього середовища. Через це, важливим є застосування необхідної підтримки та допомоги таким дітям під час війни, враховуючи максимально їхні можливості з метою мінімізувати у них наслідки психологічної травми.

Гострими психологічними травмами для дитини є:

·        військовий конфлікт

·        фізичне та сексуальне насильство

·        смерть близької людини втрата батьків

·        негативний вплив на психіку дитини катастроф і нещасних випадків, воєнних дій

·        фізичних травм що отримали в результаті транспортних аварій і падінь

·        хірургічні втручання

Джерела стресу для дітей з ООП:

·          відчуття обмеженості або контролю, відсутність звичного вибору

·          сенсорні стимули (наприклад, гучні звуки, яскраве світло, скупчення людей)

·          непередбачуваність, втрата знайомих рутин

·          відчуття соціальної діяльності, виключення

 

Мета допомоги - зменшити стрес, допомогти з поточними потребами і сприяти адаптивному функціонуванню, а не отримувати подробиці травматичного досвіду чи втрати. Але варто пам'ятати, що не всі діти матимуть наслідки після травмуючі події. А ті, що матимуть психотравму - не можуть повністю усвідомити зміст того, що відбувається, вони просто запам'ятовують саму ситуацію, свої переживання в цю мить. Та й сама інтенсивність переживань може бути занадто сильною для дитини і вона стає вразливою і свої пережиті почуття висловлює через поведінку.

Наслідки психотравми проявляються на фізіологічному, когнітивному, емоційному і поведінковому рівнях.

Реакції дітей, які мають ООП, на травматичну подію: спантеличеність, дратівливість, гнів, неуважність, розлади пам’яті, зниження самооцінка, гіперактивність та імпульсивність, агресія, відстороненість, незріле мовлення, тривога, інтрузивні спогади, уникання, сум і скорботи, самозвинувачення і відчуття провини, регрес, зміни у стосунках, нічне нетримання сечі, проблеми зі сном тощо.

 

Ознаки того що дитина потребує додаткової допомоги фахівця

·        дитина сильно реагує і продовжується це робити протягом декількох місяців (ймовірно, що реакції на стрес затягнули

·        реакції на стрес затягується особливо якщо її не видно щодо майбутнього.

·        Реакції; стають все більш вираженими

·        Відстороненість, уникає контактів з іншими, стає пасивною і тихо наступає

·        особистість дитини починає змінюватися

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, КОЛИ ВОНА ПЕРЕЖИЛА ПСИХОТРАВМУЮЧУ ПОДІЮ

Як "розряджатися" під час спілкування в небезпечній ситуації

 Як "розряджатися" (вербальна деескалація) під час спілкування в небезпечній ситуації

Коли виникає потенційно вербальна та/або фізично небезпечна ситуація, у пригоді можуть стати практики вербальної розрядки. 

Але пам’ятайте два важливі аспекти:

·        розлючена людина має знижену спроможність логічно міркувати;

·        Методи деескалації не є чимось природнім й інтуїтивно зрозумілим для нашої психіки, а тому часом ми змушені будемо реагувати більш звичним способом: битися, втікати або завмирати, коли маємо справу з дуже розлюченою людиною як загрозою. Однак, обираючи шлях деескалації, ми свідомо повинні виглядати зосередженими і спокійними.

Тому ці техніки необхідно практикувати.

Крок 1. Підготуйте себе 

Ø Розслабте м’язи обличчя і спробуйте виглядати впевнено.

Ø Спробуйте змоделювати голос так, щоб він звучав низько й монотонно, але не беземоційно.

Ø Не захищайтеся — навіть якщо коментарі чи образи спрямовані на вас, пам’ятайте, вони не про вас.

Ø Зорієнтуйтеся щодо будь-яких ресурсів, доступних для допомоги. Знайте, що у вас є вибір піти, сказати людині піти або покликати на допомогу. 

Ø Ставтеся до людини з повагою, навіть коли твердо встановлюєте обмеження або кличете на допомогу. Схвильована людина дуже чутлива до почуття сорому та неповаги.

Крок 2. Комунікуйте через позу та позицію

Ø Ніколи не повертайтеся спиною, з будь-якої причини.

Ø Завжди перебувайте на одному рівні очей.

Ø Залиште додатковий фізичний простір між вами — приблизно в чотири рази більше, ніж зазвичай. Гнів і хвилювання заповнюють зайвий простір між вами та людиною.

Ø Встаньте під кутом, щоб ви могли відійти вбік, якщо потрібно.

Ø Не підтримуйте «постійний» зоровий контакт й не примушуйте іншу людину до цього. Дозвольте відірвати чи відвести погляд.

Ø Не вказуйте і не трясіть пальцем.

Ø Не усміхайтеся. Це може виглядати як насмішка або тривога.

Ø Не торкайтеся. Когнітивна дисфункція у збуджених людей змушує неправильно інтерпретувати фізичний контакт як ворожий або загрозливий.

Ø Тримайте руки трохи далі від кишень, піднятими та доступними, щоб захистити себе. Це також демонструє, що у вас немає прихованої зброї.

Ø Не сперечайтеся і не намагайтеся переконати, дайте вибір, тобто повноваження прийняти рішення самостійно.

Ø Не захищайтеся і не засуджуйте. 

Крок 3. Розмова, спрямована на розрядку 

Ø Не будьте голосним і не намагайтеся кричати на людину, яка кричить. Зачекайте, поки він/вона зробить вдих; потім говоріть. Говоріть спокійно, на середній гучності.

Ø Пам’ятайте, що немає сенсу для швидкого реагування, окрім як спроб спокійно знизити рівень збудження. 

Ø Не відповідайте на образливі запитання або запитання, які не мають відповіді (наприклад, «Чому всі ... ?», «Чому все це ... ?», «Коли все закінчиться ... ?»). На ці запитання не повинно бути відповіді.

Ø Поясніть межі та правила авторитетним, твердим тоном, але завжди з повагою. 

Ø Співчувайте почуттям, але не поведінці.

Ø Де це можливо, спробуйте відволікти людину на «думки та розуміння». Не запитуйте: «Скажи мені, що ти відчуваєш». Але можете уточнити «... допоможи мені зрозуміти, що ти мені говориш».

Ø Розкажіть про наслідки «нетипової/невідповідної поведінки» без погроз і гніву.

Ø Констатуйте зовнішній контроль як інституційний (іншими словами, «закон єдиний для усіх, а незнання не звільняє від відповідальності»), а не особистий, тобто спрямований конкретно, щоб заподіяти шкоди чи утисків гідності людини. 

Джерело: viber група «Психологічна підтримка» (Олександр Аврамчук, лікар-психолог)