ПОРАДИ ДЛЯ СІМЕЙ, ЯКІ ЗАЛИШАЮТЬ УКРАЇНУ

 

 ПОРАДИ ДЛЯ СІМЕЙ, ЯКІ ЗАЛИШАЮТЬ УКРАЇНУ

Куди б людина не прямувала, вона обов’язково повинна подбати про свою безпеку, безпеку своїх дітей та рідних.

Як це відбувається і що вам встане в пригоді, коли ви збираєтесь перетнути кордон.

Волонтери у приймаючих громадах та навколо них збираються та супроводжують біженців у безпечні місця. Багато волонтерів незареєстровані офіційно, просто прийшли з бажнням допомогти родинам біженців отримати житло та підтримку. Але під прикриттям надання допомоги на прикордонних переходах також діють торговці людьми та інші злочинці, які прагнуть скористатись важким становищем жінок і дітей, які рятуються від війни.

Якщо ви перетинаєте кордон:

Ø Не довіряйте пропозиціям про роботу чи освіту, окрім як від органів влади, особливо якщо на вас тиснуть з вимогою негайно погодитись або вимагають розлучитися з друзями чи родиною.

Ø Зберігайте електронні та паперові копії паспорта, посвідчення особи та інших документів.

Ø Ніколи не залишайте свій паспорт, посвідчення особи чи інші документи незнайомій людині.

Ø Намагайтесь завжди залишатися поряд з родиною та друзями. Завжди безпечніше подорожувати з людьми, яких ви знаєте.

Ø Якщо вам потрібно сісти в машину з кимось, кого ви не знаєте, сфотографуйте номерний знак і надішліть його комусь, кому ви довіряєте. Скажіть цій людині, куди ви їдете і коли ви повинні прибути.

Ø Будьте дуже обережні, передаючи свої особисті дані іншим особам, зокрема в соціальних мережах.

Ø Якщо незнайомець пропонує допомогу, але у вас це викликає підозру, довіртеся своїй інтуїції.

Якщо ви подорожуєте з дітьми:

·        Переконайтесь, що ваші діти знають свої повні імена, ваше повне ім’я та ваш номер телефону, допоможіть їм регулярно повторювати цю інформацію.

·        Визначте місце зустрічі та плануйте зустрітись там з вашою дитиною, у випадку, якщо вона загубилась.

·        Для малих дітей підготуйте ідентифікатор (наприклад, браслет або щось, що прикріплюється до їхнього одягу) з іменем дитини та вашими контактними даними.

·        Для дітей з мобільними телефонами збережіть свій контакт в їх телефоні як «АА Контакт для екстреної допомоги 1», а контакт довіреної людини як «АА Контакт для екстреної допомоги 2» тощо.

·        Поговоріть зі своїми дітьми про потенційні ризики подорожей і заохочуйте їх ділитися з вами всім, що може їх турбувати.

·        Максимально дозвольте дітям відпочивати, спати та навіть грати під час подорожі. Завжди тримайте своїх дітей під наглядом. Не дозволяйте своїм дітям ходити кудись без вас.

·        Якщо хтось чинить або погрожує вчинити насильство щодо вас чи ваших дітей, негайно перейдіть в безпечне місце, перш ніж повідомляти поліцію.

·        Під час подорожі тримайте дитину за руку або вживайте інших заходів, щоб тримати її поруч.

·        Остерігайтеся тих, хто пропонує вам роботу, притулок чи освіту для ваших дітей. Не приймайте пропозиції послуг або підтримки від когось, крім уповноважених посадових осіб.

Якщо ви допомагаєте дитині без супроводу:

Ø Не думайте, що дитина загубилася. Батьки або опікуни можуть бути поруч.

Ø Запитайте у людей поряд, чи знають вони дитину. Запитайте ім’я дитини та інші дані про сім’ю.

Ø Не погоджуйтесь на допомогу від незнайомця, який пропонує провести дитину в безпечне місце.

Ø Завжди тримайте при собі речі дитини. Це може допомогти владі відстежити її родину.

Ø Не передавайте інформацію про дитину нікому, окрім компетентних органів.

Ø Зв’яжіться з компетентним органом – таким як місцева влада, прикордонна поліція або консульська служба України в країні перебування. Повідомте інформацію та місце розташування дитини та дотримуйтесь інструкцій органів влади.

Ø Поясніть дитині, що буде далі, не обіцяючи знайти її батьків, щоб не викликати у неї додаткові хвилювання.

Ø Не залишайте дитину, доки вона не буде безпеці під захистом компетентних органів.

Коли людина перетнула кордон, знаходиться в безпечному місці, навіть, якщо задоволені її основні потреби та потреби для свого проживання в даній країні, вона все одно буде думати «Що далі? Як жити? Як там мої рідні-знайомі?» тощо.

Вимушена евакуація може надзвичайно негативно впливати на емоційний стан людей, особливо дітей, через можливі труднощі прийняття (специфічне світосприйняття, пригніченість психічних функцій, наявність психологічного травмування (синдром свідка) та адаптації до нової життєвої реальності.

Такому стану характерні:

§   неадекватна самооцінка; 

§   втрата перспективи та проблеми із плануванням; 

§   відсутність відчуття повної безпеки;

§   підвищений рівень песимізму,

§   важке стримування емоцій; 

§   зміна соціальної активності; 

§   поява безкомпромісних суджень і соціально-агресивної поведінки.

Зміна місця проживання, особливо, якщо це інша країна, може обумовлювати різні емоційні та поведінкові реакції у дітей:

·        нестійкий емоційний стан (від надзвичайно позитивних емоцій до вкрай негативних);

·        підсилення емоційних проявів (коли емоційні реакції є дуже бурхливими); 

·        порушення поведінки (навіть у дітей, які зазвичай були слухняними);

·        проблеми спілкування та порушення стосунків з однолітками та дорослими  (непорозуміння, конфлікти).

Це нормальна реакція організму в період тривалого стресу. 

Проте психічна напруга довгий час може не покидати особу.  

Тому для покращення внутрішнього емоційного стану та прискорення адаптації до нових умов варто:

-         допомогти дитині:

Ø важливо зберігати звичний режим життя дитини;

Ø по можливості святкуйте важливі для дитини події (день народження, державні та національні свята, домашні свята);

Ø створюйте приємні моменти, організовуючи зустрічі з друзями, новими знайомими або екскурсії до цікавих місць;

Такі моменти дозволять збалансувати емоційний стан дитини, наситити його позитивними  враженнями.

Ø намагайтеся відновити звичні справи, якими дитина займалася вдома - це додасть душевного спокою і внутрішньої врівноваженості, дозволить відновити почуття стабільності життя;

Ø продовжуйте навчання (наприклад, офлайн у місцевій школі, онлайн в українській школі);

Ø за можливості, продовжуйте ті активності, в які була включена дитина вдома (займатися музикою, спортом, відвідувати мистецькі гуртки);

Ø підтримуйте рухову активність дитини: достатньо рухалася, більше бувала на свіжому повітрі, здійснювала піші або велосипедні прогулянки, ранкові або вечірні пробіжки,  будь-які заняття спортом індивідуально або у групі;

Ø залучайте дітей до волонтерської допомоги, спрямованої на  підсилення України і кожного українця - долучення до спільної національної справи додає особистісної впевненості, формує патріотичні почуття, дозволяє відчувати себе справжнім українцем.

-         допомогти дорослому:

Ø прийняти ситуацію та нові обставини (так буде не завжди - війна закінчиться) ;

Ø ваші емоції - це нормальна реакція на ненормальні тривалі обставини;

Ø якщо є потреба – запишіться на місцеві мовні курси;

Ø знайдіть місцеві інтернет-пабліки, щоб бути в курсі подій міста, де ви проживаєте;

Ø намагайтеся більше бувати на свіжому повітрі — для здоров’я корисно і так швидше познайомитеся з місцевістю;

Ø приділяйте час собі (фізичні активності, заняття творчістю, медитації та ін.);

Ø якщо є змога, допомагайте іншим (сусідам, близьким, незнайомим людям);

Ø не відкладайте планування (почніть спочатку із планів на день, потім на тиждень і т. д.);

Ø відслідковуйте свої емоції та відчуття (можна спробувати вести щоденник емоцій).

Джерело:

https://knowledge.org.ua/poradi-dlja-simej-jaki-zalishajut-ukrainu-budte-uvazhni-ta-berezhit-sebe/

Ірина Тичина, психологиня, кандидатка психологічних наук

Група Viber «Психологічна підтримка»