Лайка на адресу Росії та її війська заполонили теле-
та радіоефіри, їх можна читати на державних сайтах, бачити на білбордах та
парканах, чути від політиків і посадових осіб, звичайних людей.
Злість, агресія, ненависть, гнів, бажання покарати,
смуток – це нормальні почуття сьогодні. Кожна із цих емоцій – це енергія, яка
потрібна людні для того, щоб щось робити, щоб забезпечити себе та свою сім'ю
безпекою. Такі емоції можуть руйнувати людину, якщо вона не виражатиме їх: якщо
у тілі зібралася енергія, то без її реалізації тіло може захворіти. Саме
використання лайки, матюків – це один із способів вивільнити свої негативні
емоції, щоб підтримати своє ментальне здоров’я.
Зовнішнє
і внутрішнє спостереження показує: наше ставлення до матюків зараз інакше, ніж
було в мирний час.
Матюки (обсценна лексика, нецензурні вислови) — це особливий
винахід суспільства, який виконує важливу психологічну функцію. Це
не слова-паразити. Це саме емоційне
використання матюччя для лайки.
Сьогодні людині важко дібрати слово зі звичайного
лексикону, щоб позначити і повідомити іншим про свій надзвичайний стан, позначати
емоційний стан, який виходить за межі нормального. Для цього користуємся лайкою. Зараз ми відкидаємо цензурні вирази-лайки,
бо не хочемо ображати порівнянням із терористами змій (гади), або тварин
(скоти), або навіть мертвих тваринок (падли).
Матюки — це вираз надзвичайно сильних емоцій:
коли ми позначаємо їх забороненими словами, то вже починаємо опановувати їх цим
називанням. Назвати стан — це вже почати його контролювати.
Іншими
словами, завдяки матюкам психіка захищає себе від зриву в зовсім
неконтрольовані емоції, оберігає межу інтегрованості. Це культурна функція
матюків — позначати лінію норми, тому вони і є забороненою лексикою (нецензурною).
Нині матюки є надзвичайно поширеними, адже психіка
мільйонів людей перебуває в надсильному напруженні. Тож коли ми чуємо/читаємо
ці матюччя, використані іншими, ми і свій стан впізнаємо і приєднуємося.
Чи залишимося ми такими матюкливими після перемоги?
Це
залежить від нас. У матюччя є своя функція, і від надмірного використання не за
призначенням ця функція втрачатиметься, послаблюватиметься. Якщо
матюки нормалізувати в повсякденні, вони вже не виконуватимуть роль позначення
надзвичайного емоційного стану. Тому вони залишаться в минулому, як дискурс
війни, і потребуватимуть культурного опрацювання. Краще залишити
матюки війні, а в мирний час повернутися до того, що сороміцькі слова є
сороміцькими. Вони припустимі в окремих приватних ситуаціях, але абсолютно
неприйнятні в публічних.
На майбутнє, після перемоги, —
будемо відбудовувати не лише міста, а й власну культуру мовлення.
Як себе
стримувати від матюків?
· Мати кілька приказок, заготовок, прислів’їв чи смішний куплет, слово-замінник, яке можна використати. Це може бути твоє авторське, унікальне, з якого інші будуть брати приклад.
·
Матюками
ми говоримо з ворогом, бо іншої мови він не розуміє. Цим ми виражаємо своє
презирство. Матюками розмовляти одне з одним — це ставати схожим на ворога,
приєднуватися до нього.
· Українці мають
значно різноманітніші, яскравіші, дошкульніші лайливі слова, які винаходили і
застосовували наші пращури. Творчість нашого покоління у лайливих висловах теж
залишиться нашим нащадкам (Люта українська лайка: чим
замінити російські матюки. https://osvitoria.media/experience/lyuta-ukrayinska-lajka-chym-zaminyty-rosijski-matyuky/
)
Як пояснювати дітям, чому так багато лайки і матюків?
Захист від страшнішого
Лайка є захистом від чогось
страшнішого як для дорослих, так і для дітей. Захистом, прийнятним у час війни.
Усі ми з цим стикаємося вперше. Але це «відпрацювання» психікою людини своїх емоцій, свого
травматичного досвіду, це випускання пари.
Якщо є біда – одна, друга, третя, а ми будемо дітям
забороняти щось робити, то це позначатиметься на психосоматиці, на шкірі,
шлунково-кишковому тракті, легенях, залежно від віку дитини та періоду їхнього
розвитку. Однак потрібні нормальні роз'яснення, постійна корекція сприйняття подій
дитиною.
Справа дорослих
Зараз краще не акцентувати у
спілкуванні з дітьми на темі лихослів'я, а пояснювати реальну ситуацію і
перемикати дітей на інші теми. Інакше дитяча психіка це зафіксує, і дитина
вважатиме це прийнятним і для себе.
Водночас не треба пояснювати лайку на адресу ворога тим, що це
найсильніша образа, що її ворог заслуговує, бо вбиває людей, що це війна тощо.
Бо це може мати небезпечні наслідки для дітей. Може виникнути ситуація, коли дитина
опиниться в умовах, коли ворог буде поруч, і дитина може наслідувати старших. А
це небезпека для неї.
Це дуже тонкий психологічний момент. Намагайтеся
підтримувати дитину і перемикайте увагу з матюків на щось інше. Кажіть, що і
зброя, і матюки – це справа
дорослих, і саме дорослі мають право на це все, бо вони захищають дітей. Тобто потрібен
розподіл: ми дорослі, і ми вас захищаємо, ви – діти.
Тепер не час для виховного процесу. Ми
будемо їх перевчати потім, після перемоги, і все буде добре.
⠀Зараз у нас дуже багато енергії від ненависті та гніву щодо ситуації. Але,
на жаль, ми не можемо використовувати цю енергію у реальних діях для захисту. І лише час нам покаже, як
позначаться усі ці події в майбутньому
⠀Тому варто:
1. Дозвольте собі
відчувати все, що живе усередині: ненавість, гнів, агресія. любов. щастя...
2.
Промовляйте свої відчуття. Бажано з близькою людиною, другом або своїм психологом.
3. Зроби
щось корисне для себе, для
своєї сім'ї, для країни, – звільнитись від енергії.
4. Створіть групу людей,
де ви зможете обговорювати ваші почуття та емоції.
5. Продовжуйте працювати
зі своїм внутрішнім станом будь-яким прийнятним для себе чином: читайте книги, дивіться відео, вчіться, танцюйте, малюйте…
⠀Пам’ятайте! Кожна людина має вибору: право злитися на ситуацію або взяти енергію із цієї агресії і щось зробити корисне!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.