Як убезпечити себе від домашнього насильства в період війни

 

ЯК УБЕЗПЕЧИТИ СЕБЕ ВІД ДОМАШНЬОГО

НАСИЛЬСТВА В ПЕРІОД ВІЙНИ

В період воєнного стану існують ризики посилення конфліктів у сім’ях, значно зростає загроза життю та здоров’ю дітей, а також ризик вчинення різних форм жорстокого поводження з ними, адміністративних чи кримінальних правопорушень по відношенню до дітей, зокрема через емоційне напруження, економічні негаразди, що може спричинити залишення дітьми домівок та дитячу бездоглядність.

В умовах воєнного стану вкрай важливим є налагодження оперативної взаємодії між суб’єктами, уповноваженими виявляти дітей, життю чи здоров’ю яких загрожує небезпека, зокрема це:

• органи Національної поліції;

• територіальні органи ДСНС та підпорядковані їм підрозділи;

• фахівці із соціальної роботи / надавачі соціальних послуг;

• заклади охорони здоров’я;

• заклади соціального захисту населення;

• спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства (передусім мобільні бригади соціальнопсихологічної допомоги, спеціальні гарячі лінії та телефони довіри);

• неурядові та благодійні організації тощо.

Тому є доцільним створити та забезпечити функціонування координаціних центрів / штабів із забезпечення соціального захисту дітей, на різних рівнях військових адміністрацій та за участі представників зазначених вище суб’єктів.

Координацію діяльності щодо виявлення та захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі внаслідок загрози їхньому життю чи здоров’ю, жорстокого поводження здійснюють служби у справах дітей.

Особливо важливими складовими взаємодії цих суб’єктів є:

• невідкладне інформування протягом доби про випадки жорстокого поводження з дітьми, виявлення дітей, які залишилися без батьківського піклування;

• спільні невідкладні виїзди з метою перевірки звернень та повідомлень про жорстоке поводження з дітьми, перебування дітей у ситуації небезпеки, загрози життю та здоров’ю;

• проведення оцінки рівня безпеки дитини з метою екстреного реагування у разі загрози життю та здоров’ю дитини.

В умовах воєнного стану оцінка рівня безпеки дитини проводиться обов’язково у разі надходження повідомлення про дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах внаслідок жорстокого поводження з нею або наявності загрози її життю чи здоров’ю, службою у справах дітей разом з підрозділом органу Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи або іншим надавачем соціальних послуг (у разі можливості їх залучення) протягом однієї доби.

Важливим питанням під час воєнного стану є фіксація, збір,

збереження та передача до компетентних правоохоронних органів доказів про вчинення адміністративних чи кримінальних правопорушень стосовно дитини, зокрема негайне повідомлення /інформування про такі випадки з подальшою передачею доказів, у тому числі у разі евакуації з територій, де відбуваються бойові дії. Для збереження інформації потрібно: встановити свідків обставин події, записати їх контакти, максимально зібрати докази (фото, відео) і передати працівникам поліції чи представникам інших правоохоронних органів, намагатися виписати деталі побаченого, щоб пізніше, під час стресових чи тривожних ситуацій, цінна для правоохоронців та досудового розслідування інформація не забулася чи загубилася.

Тому для оперативного реагування на повідомлення про випадки жорстокого поводження з дитиною або ймовірну загрозу її життю чи здоров’ю працівники всіх суб’єктів в регіоні / територіальній громаді мають бути поінформовані про контакти (телефони, гарячі лінії, електронні ресурси тощо), за якими необхідно повідомляти про дітей, які опинилися в небезпеці або зазнали жорстокого поводження. Контактні номери телефонів місцевих служб у справах дітей та інших суб’єктів обов’язково необхідно довести до відома місцевого населення, переміщених громадян та заінтересованих суб’єктів органів влади.

Суб’єкти, юридичні та фізичні особи, яким стало відомо про дитину, яка перебуває в складних життєвих обставинах внаслідок жорстокого поводження з нею або наявності загрози її життю чи здоров’ю, зобов’язані:

• у разі потреби надати дитині домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання дитині екстреної медичної допомоги;

• невідкладно повідомити про таку дитину (телефоном або засобами електронної комунікації) органам Національної поліції (для вжиття заходів щодо припинення протиправних дій стосовно дитини) та службі у справах дітей за місцем виявлення та перебування дитини;

• за наявності загрози життю чи здоров’ю у зв’язку з техногенними аваріями та іншими надзвичайними ситуаціями або загрозою їх виникнення (пожежа, пошкодження / руйнування будівлі тощо), – невідкладно повідомити підрозділ територіального органу ДСНС.

З інформацією про загрозу життю чи здоров’ю дітей, вчинення правопорушень стосовно дітей також можна звертатися до:

• органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

• закладів освіти;

• охорони здоров’я;

• соціального захисту населення, центрів соціальних служб / інших надавачів послуг, фахівців із соціальної роботи;

• спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги;

• органів прокуратури;

• уповноважених органів з питань пробації;

• спеціалізованих служб підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

Повідомляти про випадки вчинення правопорушень до поліції і надалі можна за номером 102.

Крім цього функціонує єдиний номер українських екстрених служб 112.

Додаткові номери екстрених служб в Україні:

101 – служба порятунку, рятувальники;

103 – швидка медична допомога;

104 – газова служба.

Урядовий контактний центр (консультації з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидія домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей – 1547.

Отримати консультації та психологічну підтримку можна також за телефонами:

• Національна гаряча лінія для дітей та молоді (консультування дітей та молоді щодо проблем в особистих стосунках, непорозумінь з батьками, насильства чи жорсткого поводження, консультації психолога, юриста та соціальних працівників щодо випадків порушення прав дитини) – 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 111 (з мобільного);

• Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації – 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 123 (з мобільного).

За ініціативою Офісу Президента України, спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та Міністерством соціальної політики України створено чат-бот у мережі Telegram „Дитина не сама” (@dytyna_ne_sama_bot), який допомагає дітям у складних ситуаціях під час воєнного стану.

Важливим є інформування дітей про можливість особисто звернутися до відповідних суб’єктів та органів у разі порушення прав дитини, жорстокого поводження з нею, зокрема, домашнього насильства. Таке інформування може бути забезпечено шляхом надання відповідної інформації та контактів таких суб’єктів педагогами закладів освіти під час освітнього процесу (у тому числі дистанційного навчання), в учнівських групах і спільнотах, розміщення інформації в соціальних мережах, на веб-сайтах державних органів, громадських організацій тощо.

У разі виявлення (підтвердження) фактів загрози життю чи здоров’ю дитини вона може бути негайно направлена до закладу охорони здоров’я для проведення та документування результатів медичного обстеження дитини у порядку, затвердженому МОЗ, проведення судово-медичної експертизи (в разі потреби), надання необхідної медичної допомоги, в тому числі лікування в стаціонарних умовах, або тимчасово влаштована відповідно до пунктів 31, 78 Порядку No 866, зокрема в сім’ю родичів, знайомих, сім’ю патронатного вихователя.

Якщо внаслідок вчинення домашнього насильства дитина постраждала разом з одним із батьків, іншим її законним представником, вона може бути влаштована разом з ним до притулку для осіб, які постраждали від домашнього насильства та / або насильства за ознакою статі, центру соціально-психологічної допомоги або іншого закладу, який надає соціальну послугу притулку.

За матеріалами МСПУ, МВСУ, Дитячого фонду UNICEF