ФРАЗИ, ЯКІ НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ ДІТЯМ ПРО ВІЙНУ (поради БАТЬКАМ)

 ФРАЗИ, ЯКІ НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ ДІТЯМ ПРО ВІЙНУ (поради БАТЬКАМ)

Батьки зараз частіше ламають голову над тим, як говорити про воєнні дії. Важливо не сказати нічого зайвого!

Радимо вивчити назубок, чого дитині не можна чути, в якому б настрої ви не були і відповідати на всі запитання.

«Ти ще малий про таке думати. Не твого розуму справа»

Заборони лише посилюють відчуття тривоги та невизначеності.

«Тата можуть убити на війні. Твій тато там, де небезпечно»

Як би ви не хвилювалися, дитина повинна відчувати впевненість, що для її сім'ї все завершиться благополучно. Інакше в неї зникне відчуття безпеки світу, а у віці до 10 років такі переживання болючі і закладають на майбутнє такі риси характеру, як недовіра до оточуючих, песимізм.

«Виростеш - теж воюватимеш»

Хоч би яких політичних поглядів ви дотримувалися, дитину треба готувати до мирного життя, а не до битв. Це питання навіть не моралі, а душевного здоров'я. «Захищати людей у майбутньому» - формулювання, яке допомагає дитині рости сильним та сміливим. «Воювати, мстити» і т. д. - плани, які руйнівно діють на незміцнілу психіку.

«Ми повинні боротися, щоб перемогти всіх ворогів»

Війну не можна представляти дитині як спосіб вирішення конфлікту. Не варто будувати фрази так, щоб дитина думала, що її близькі підтримують війну або вітають її початок.

«Тебе я ніколи не пущу на війну!»

Протилежна помилка: дитина, яка заявляє, що піде боротися, як тато, або всіх звільнить «від поганих», не повинна стикатися із засудженням, глузуванням, заборонами. Інакше дитина, особливо хлопчик, переживатиме, що «стане дезертиром, боягузом, бо мама надто боїться за нього». Найкраще підтримати намір стати захисником. А потім пояснити, що до такої ролі треба готуватися: наприклад, робити зарядку та бігати, щоб стати сильнішим. Рятувати, але поки що пташенят, кошенят, щенят, а не людей. Важливо також наголосити, що воєнні дії скоро закінчаться, але дитина може застосовувати свої вміння у мирному житті.

«Наш ворог - така країна, люди такої російської національності»

Не можна прищеплювати страх, підозрілість чи ненависть до цілої країни, народу. Знову ж таки, крім моральної сторони питання, це може викликати розщеплення у свідомості у дитини, яка має друзів різних національностей, родичів, улюблених акторів або музикантів.

«Ти злякався вибуху, побаченого по телевізору? А солдати не бояться, боягузик»

Соромитись за прояв тривоги не можна. Так ви не допоможете позбутися дитині страху, а лише зажене переживання вглиб, привчивши і в майбутньому приховувати їх. Страхи, які малюк намагається самотужки придушити, можуть обернутися фізичними нездужаннями, такими як нервові тики, заїкуватість, енурез, розлади сну та апетиту.

«Люди сварилися, билися, ось як ти з однокласниками, а потім почали боротися один з одним. Ось що буває, якщо не вмієш миритись»

Добрі виховні наміри у цьому разі недоречні. Для дитини небезпечно думати, що звичайні бійки можуть перерости у вбивства. Або малюк почне уникати будь-яких з'ясування стосунків, щоб не стати жертвою, через що інші діти можуть вважати його слабаком або робити «цапом-відбувайлом». Або дитина стане боятися сама себе, спалахів гніву - і такі переживання в дорослі роки ввилються у депресії, схильність до зайвої самокритики.

«Викинь свій пістолет. Зараз я розповім тобі, що таке справжнє поранення...»

У жодному разі не можна описувати поранення, наслідки застосування зброї. Останніми місяцями психологи все частіше займаються дітьми, яким батьки самі живописали жахи битв. Можуть бути дуже негативні наслідки психіки.

Джерело: https://www.facebook.com/groups/1054674471254317/posts/4824438757611184/